Заняття №12

Загальне вчення про пухлини. Морфологічні особливості пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.

 

1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття

Пухлина (новоутворення) – це патологічний процес, який характеризується бурхливим розмноженням клітин з порушенням їх росту та диференціації. Пухлина може розвитися в будь-якій тканині, будь-якому органі.

Преморбідним фоном розвитку пухлини найчастіше буває метаплазія та дисплазія (див. заняття №11).

Етіологія злоякісних пухлин

1. Хімічні канцерогенні речовини.

2. Фізичні фактори (іонізуюча радіація, ультрафіолетове випромінювання, висока температура, механічний вплив).

3. Біологічні агенти (онкогенні віруси).

Основні властивості пухлини:

1. Автономний і безконтрольний ріст клітин.

2. Атипізм клітин (клітини пухлини набувають особливий вигляд і властивості (анаплазія), які відрізняють їх від нормальних клітин).

 

Зовнішній вигляд пухлини різноманітний: вона може мати форму вузла, шапки гриба, нагадувати кольорову капусту тощо.

В одних випадках пухлина може дифузно пронизувати орган (її межі практично не визначаються), в інших – розташована на поверхні органа у вигляді поліпа. У компактних органах пухлина може виступати над поверхнею, проростати та руйнувати капсулу, роз’їдати судини з наступною кровотечею.

Пухлина на розрізі має вигляд однорідної, зазвичай біло-сірої або сіро-рожевої тканини, іноді нагадує риб’яче м’ясо.

Мікроскопічно пухлини різноманітні, але всі вони складаються з паренхіми та строми. Паренхіму пухлини утворюють клітини, які характеризують даний вид пухлини та визначають її морфологічну специфіку. Строма пухлини утворена як сполучною тканиною органа, у якому вона розвинулась, так і клітинами самої пухлини.

Розміри пухлини різні, що залежить від швидкості та тривалості її росту, походження й консистенції.

Консистенція пухлини залежить від переваги в пухлині паренхіми або строми: у першому випадку вона м’яка, у другому – щільна.

Пухлина може зазнавати вторинних змін: некрозу, крововиливу, запалення, ослизнення, петрифікації. Часто вторинні зміни в пухлині відбуваються у зв’язку з застосуванням променевої і хіміотерапії.

Гомологічні пухлини – це пухлини, будова яких відповідає будові органа (або тканини), у якому вона розвинулася. Частіше це зрілі, високодиференційовані доброякісні пухлини.

Гетерологічні пухлини – це пухлини, клітинна будова яких відрізняється від клітинної будови органа (або тканини), у якому вона розвинулася. Частіше це незрілі, низькодиференційовані злоякісні пухлини.

Гетеротопічні пухлини – це пухлини, які виникають у результаті ембріональних порушень (наприклад, пухлина з кісткової тканини в стінці матки або легені та ін.).

Пухлини можуть рецидивувати, тобто з’являтися на колишньому місці після хірургічного видалення або променевої терапії з пухлинних клітин, які залишилися у пухлинному полі. Рецидиви пухлини можуть виникати й з найближчих метастазів, які не були видалені під час операції.

 

Види пухлинного атипізму

1. Тканинний. Характеризується порушенням тканинних взаємовідносин, властивих даному органу, тобто паренхіми та строми. В одних випадках може переважати строма, в інших паренхіма. Крім цього клітини не утворюють правильних структур. Так в пухлинах, які виникають із сполучної і м’язової тканин пучки волокон різної товщини, розміщуються в різних напрямках, іноді безпорядно, залози не утворюють відвідних протоків з наявних кіст, відбувається перекалібровка судин. Тканинний атипізм характерний для доброякісних пухлин.

2. Клітинний атипізм.Ступінь клітинного атипізму буває різним: в одних випадках пухлинні клітини схожі на нормальні клітини органа, у якому вона розвинулася, в інших – пухлинні клітини не мають нічого спільного за морфологічними ознаками з нормальними клітинами органа. Ознаками клітинного є:

· поліморфізм клітин і ядер (різних розмірів і форми),

· порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення,

· втрата комплексності і полярності епітелієм,

· гіперхромія ядер,

· хромосомні аберації.

Клітинний атипізм характерний для злоякісних пухлин.

3. Мітотичний атипізм.Для пухлинних клітин характерна патологія мітозу, тобто порушення поділу клітин (мультиполярні, асиметричні, моноцентричні і інші).

4. Ультраструктурний атипізм.При електронно-мікроскопічному дослідженні пухлинні клітини мають неправильно сформовані або відсутні ультраструктури (мітохондрії, лізосоми тощо).

5. Біохімічний атипізм.У клітинах пухлини, як і в ембріональних, переважає анаеробний гліколіз, окисні процеси заміняються гліколітичними. Тканина пухлини багата на холестерин, глікоген і нуклеїнові кислоти.

6. Гістохімічний атипізм. Для клітин пухлини характерний свій «ферментний профіль». Пухлинні клітини виділяють ті або інші ферменти, які в нормі виділяє орган, з якого вони ростуть, але в більших кількостях (наприклад, при пухлині передміхурової залози підвищується рівень і активність кислої фосфатази, естерази та неспецифічної екзонуклеази тощо).

7. Антигенний атипізм. Пухлинні клітини містять на своїй поверхні антигени, на які реагують імунокомпетентні клітини організму.

Види росту пухлини

1.Експансивний.Пухлина росте «сама з себе», розсовуючи навколишні тканини. Паренхіма пухлини атрофується, розвивається колапс (спадіння) строми, й пухлина ніби оточується капсулою (псевдокапсулою). Експансивний ріст пухлини повільний і характерний для доброякісних пухлин. Однак, деякі злоякісні пухлини також можуть рости експансивно (рак нирки, щитоподібної залози, фібросаркома).

2.Інвазивний (інфільтруючий). Клітини пухлини вростають у навколишні тканини та руйнують їх. Інвазія відбувається в напрямку найменшого опору (по міжтканинним щілинам, за ходом судин, нервів). Пухлинні клітини руйнують стінки судин, проникають у кровоток. Якщо на шляху інвазії пухлини зустрічається капсула органа або інші щільні тканини, то пухлинні клітини спочатку поширюються по їхній поверхні, а після, проростаючи капсулу, проникають вглиб органа. Межа пухлини при інвазивному рості визначаються нечітко. Інвазивний ріст пухлини швидкий і характерний для злоякісних пухлин.

3.Апозиційний. Перетворення нормальних клітин у пухлинні в зоні росту пухлини.

4.Ендофітний. Це інфільтруючий ріст пухлини вглиб стінки порожнистого органа. При цьому пухлина з поверхні слизової оболонки (наприклад, шлунка, сечового міхура, бронха, кишки тощо) непомітна, її вдається виявити тільки на розрізі.

5.Екзофітний. Це експансивний ріст пухлини в просвіт порожнистого органа. Пухлина при цьому може заповнювати значну частину порожнини, з’єднуючись зі стінкою ніжкою.

6.Уніцентричний. Один осередок пухлини.

7.Мультицентричний. Кілька пухлинних осередків.

Ознаки доброякісних пухлин

1. Пухлини складаються з добре диференційованих клітин і зберігають структуру тканини, з якої походять (тканий атипізм).

2. Ростуть повільно, часто їхній ріст зупиняється, іноді спостерігається зворотний розвиток.

3. Мають капсулу та не проростають у навколишні тканини, а розсовують їх (експансивний ріст).