Заняття №6

Тромбоз, ДВЗ-синдром. Емболія.

1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття

Емболія

Емболія – це циркуляція в крові або лімфі часточок, які не зустрічаються в нормі, з подальшою закупоркою ними судин. Ці часточки називаються емболами.

Емболи частіше переміщаються з током крові:

1. З венозної системи великого кола кровообігу та правого відділу серця до судин малого кола кровообігу (тобто емболи, наприклад, вен нижніх кінцівок можуть мігрувати в судини легенів).

2. З лівої половини серця, аорти та великих артерій в артерії серця, мозку, нирок, селезінки, кінцівок тощо (тобто за ходом великого кола кровообігу).

3. З гілок портальної системи печінки у ворітну.

Рідко ембол, внаслідок своєї ваги, рухається ретроградно (наприклад, з порожньої вени опускається в ниркові, селезінкову вени та ін.).

За наявності дефектів міжпередсердної і міжшлуночкової перетинок емболи, оминаючи легені, потрапляють із малого кола кровообігу до великого (парадоксальна емболія). Також до парадоксальної емболії можна віднести мікроемболію через артеріовенозні анастомози.

Види емболії залежно від природи емболів

1. Тромбоемболія. Виникає при відриві тромбу або його частини. Якщо емболами стають тромби вен великого кола кровообігу, виникає тромбоемболія легеневої артерії, яка призводить до смерті (якщо закупорюються великі гілки) або геморагічного інфаркту легені (при закупорці дрібних гілок). Якщо емболами стають тромби клапанів серця, аорти або великих артерій, то розвиваються інфаркти органів.

2. Жирова емболія. Джерелом емболії є краплі жиру (жири тіла). Розвивається при травматичному роздавлюванні жирової клітковини, кісткового мозку (переломи трубчастих кісток), введенні масляних розчинів. Смерть наступає при закупорці емболами судин мозку.

3. Повітряна емболія. Виникає при потраплянні повітря до кровотоку (при пораненні вен шиї, зіянні вен матки після пологів за рахунок негативного тиску в них, при проведенні операції на відкритому серці, накладанні пневмотораксу, введенні випадково повітря у вену разом з лікарськими препаратами). Пухирці повітря викликають емболію судин малого кола кровообігу і настає раптова смерть.

4. Газова емболія. Закупорка судин пухирцями газу. Ця емболія зустрічається у випадках швидкого переходу від високого атмосферного тиску до нормального (у водолазів, робітників кесонів – кесонова хвороба). Газові емболи закупорюють капіляри головного та спинного мозку, печінки, нирок та інших органів, що супроводжується появою в них вогнищ ішемії і некрозу.

5. Тканинна (клітинна) емболія. Розвивається при руйнуванні тканин у зв’язку з травмою або патологічним процесом, які призводять до потрапляння шматочків тканин (або клітин) у кров. Емболами можуть бути пухлинна тканина (при розпаді або метастазуванні), шматочки клапанів серця (при виразковому ендокардиті), тканина мозку (при травмі голови), амніотична рідина в породілей тощо.

6. Мікробна емболія. Розвивається в тих випадках, коли у крові циркулюють мікроби та обтурують просвіт капілярів. При цьому, у місці закупорки судини мікробними емболами розвиваються метастатичні гнійники.

7. Емболія сторонніми предметами. Спостерігається при потраплянні у просвіт великих судин осколків снарядів, мін, куль і інших тіл. Оскільки сторонні предмети важкі, вони часто рухаються ретроградно. До цієї емболії також відносять емболію вапном і кристалами холестерину атеросклеротичних бляшок, які викришуються у просвіт судини при їх виразкуванні.

Стаз і сладж-феномен

Стаз – це зупинка току крові в судинах мікроциркуляторного русла (головним чином у капілярах). Зупинці крові зазвичай передує вповільнення її току (передстаз).

Стаз – явище, як правило, зворотнє. Незворотній стаз веде до некробіозу та некрозу органа або тканини.

Сладж-феномен – це прилипання один до одного еритроцитів, лейкоцитів або тромбоцитів, наростання в’язкості плазми, що призводить до ускладнення перфузії крові через судини мікроциркуляторного русла.

Причини стазу:

1. Дія фізичних (висока температура, холод), хімічних (кислоти, луги) факторів.

2. Інфекційні захворювання (малярія, висипний тиф).

3. Аутоімунні захворювання (ревматичні захворювання).

4. Хвороби серця та судин (вади, ішемічна хвороба серця).