Заняття №5

Розлади кровообігу: гіперемія, ішемія, інфаркт, кровотеча, крововилив, стаз, плазморагія. Шок. Порушення лімфо обігу.

 

1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття

Розлади кровообігу поділяються на 3 групи:

1. Порушення кровонаповнення (артеріальне та венозне повнокрів’я та недокрів’я).

2. Порушення проникності стінки судин (кровотеча і плазморагія).

3. Порушення та реології крові (стаз, сладж-феномен, тромбоз і емболія).

Артеріальне повнокрів’я (гіперемія)

Артеріальне повнокрів’я – це підвищене кровонаповнення органа або тканини внаслідок збільшеного припливу артеріальної крові.

Види артеріальної гіперемії:

1. Загальна (збільшення об’єму циркулюючої крові та кількості еритроцитів). При цьому відзначається червоне забарвлення шкірних покривів, слизових оболонок і підвищення артеріального тиску.

2. Місцева (локальна).

3. Фізіологічна (зустрічається в нормі, наприклад, при масажі, почутті гніву, сорому).

4. Патологічна (зустрічається при патології).

Види патологічної артеріальної гіперемії:

1. Ангіоневротична (нейропаралітична). Спостерігається як наслідок подразнення судиннорозширюючих або паралічу судиннозвужуючих нервів. Шкіра та слизові стають червоними, припухлими, теплими або гарячими на дотик. Розвивається при порушеннях іннервації певних ділянок тіла при інфекціях.

2. Колатеральна гіперемія. Розвивається при утрудненні кровотоку по магістральному артеріальному стовбурі (при закритті тромбом чи емболом). Кров спрямовується по колатеральним судинам, їхній просвіт розширюється й тканина одержує збільшену кількість крові.

3. Постанемічна гіперемія (гіперемія після анемії). Спостерігається в тих випадках, коли швидко усувається фактор, що здавлював артерію (лігатура, пухлина та ін.) і судини, раніше знекровленої тканини, різко розширюються та переповнюються кров’ю. При цьому можуть розвиватися розриви судин і крововиливи, а також недокрів’я інших органів у зв’язку з різким перерозподілом крові.

4. Вакатна гіперемія. Спостерігається при зниженні барометричного тиску (загальна вакантна гіперемія розвивається у водолазів і кесонних робітників при швидкому підйомі з області підвищеного тиску, а місцева – під впливом медичних банок, що створюють над її поверхнею розріджений простір).

5. Запальна гіперемія. Спостерігається при запаленні (див. «Запалення»).

6. Гіперемія на ґрунті артеріовенозного шунта. Розвивається в тих випадках, коли, наприклад, при вогнепальному пораненні або іншій травмі утворюється співустя між артерією та веною й артеріальна кров спрямовується у вену.

Венозне повнокрів’я

Венозне повнокрів’я – це підвищене кровонаповнення органа або тканини у зв’язку зі зменшенням (утрудненням) відтоку крові. Приплив крові до органа або тканини при цьому не змінений або зменшений.

При венозному повнокрів’ї (застої) уповільнюється кровоток, розвивається гіпоксія, підвищується проникність капілярів.

Венозне повнокров’я буває загальне та місцеве.

Загальне венозне повнокрів’я

Загальне венозне повнокрів’я розвивається при патології серця, що веде до гострої або хронічної серцевої недостатності. Воно може бути гострим і хронічним.

Гостре венозне повнокрів’я є проявом синдрому гострої серцевої недостатності (наприклад, при інфаркті міокарда, гострому міокардиті та ін.). При цьому спостерігається підвищення капілярної проникності (плазморагія), набряки, стази в капілярах і множинні діапедезні крововиливи, у паренхіматозних органах з’являються дистрофічні та некротичні зміни.

Хронічне венозне повнокрів’я є проявом синдрому хронічної серцевої недостатності (наприклад, вади, ішемічна хвороба серця, хронічний міокардит, кардіоміопатії, фіброеластоз ендокарда та ін.). При цьому спостерігаються тяжкі, нерідко незворотні зміни органів і тканин. Крім плазморагії, набряку, стазів, діапедезних крововиливів, дистрофії і некрозу, розвиваються атрофічні та склеротичні зміни. Сполучна тканина витісняє паренхіматозні елементи та розвивається застійне ущільнення (індурація) органів і тканин.

Особливості зміни органів і тканин при хронічному венозному застої

Шкіра:

1. Вени шкіри та підшкірної клітковини розширені, переповнені кров’ю.

2. Шкіра стає холодною та синюшною (ціаноз).

3. Дерма та підшкірно-жирова клітковина набрякають.

4. У шкірі виникають запальні процеси та виразки, які довгий час не загоюються.

Печінка:

1. Печінка на вигляд збільшена, щільна на дотик, її краї закруглені.

2. Поверхня розрізу строката, сіро-жовта з темно-червоними вкрапленнями і нагадує мускатний горіх («мускатна» печінка). Це розвивається внаслідок венозного повнокрів’я центрів часточок і недокрів’я периферії. У результаті розвивається застійний («мускатний») цироз печінки, який також називається серцевим.

Легені:

1. Легені збільшені в об’ємі, бурого кольору, щільні на дотик (бура індурація легенів) за рахунок первинного підвищення проникності судин, набряку, діапедезних крововиливів і вторинного розростання сполучної тканини.

2. При множинних крововиливах розвивається гемосидероз легенів.

Нирки:

1. Нирки збільшені в об’ємі, щільні, ціанотичні (бура індурація нирок).

2. Особливо повнокровні вени мозкової речовини й граничної зони.

Селезінка:

1. У селезінці розвивається ціанотична індурація – вона збільшена, щільна, темно-червоного кольору.

2. Фолікули атрофуються, пульпа склерозується.

Місцеве венозне повнокрів’я

Місцеве венозне повнокрів’я спостерігається при утрудненні відтоку венозної крові (при закритті вени тромбом, емболом, здавлюванні пухлиною тощо) від певної частини органа або тіла.

При цому, як і при загальному венозному повнокрів’ї, спостерігається бура індурація печінки («мускатний» цироз печінки), нирок, селезінки й інших органів при порушенні венозного відтоку безпосередньо від них. Нерідко місцеве венозне повнокрів’я призводить до розвитку венозних (застійних) інфарктів.

Недокрів’я

Недокрів’я (ішемія) – це зменшення кровонаповнення тканини, органа, частини тіла в результаті недостатньої або повної відсутності притоку крові.

Зміни тканини, які виникають при недокрів’ї, пов’язані з гіпоксією або аноксією (кисневим голодуванням).

При гострому недокрів’ї виникають дистрофічні та некробіотичні зміни (інфаркти).

При тривалому недокрів’ї розвивається атрофія та склероз паренхіматозних елементів.

Види недокрів’я залежно від причин:

1. Ангіоспастичне. Виникає внаслідок тривалого спазму артерій (наприклад, при болі, введенні адреналіну).

2. Обтураційне. Розвивається внаслідок закриття просвіту артерії тромбом або емболом, розростання сполучної тканини в просвіті артерії (облітеруючий ендартеріїт), звуженні просвіту атеросклеротичною бляшкою.

3. Компресійне. Розвивається при здавлюванні артерії (пухлиною, випотом, джгутом, лігатурою).

4. Перерозподільне. Розвивається у випадках гіперемії після відновлення кровотоку (наприклад, ішемія головного мозку при випусканні рідини з черевної порожнини, куди відтікає значна кількість крові).