Дають метастази.

5. Мають місцевий і загальний вплив. Обумовлюють кахексію.

6. Рецедивують

Метастазування пухлини

Метастазування – це здатність злоякісної пухлини формувати вторинні вузли (метастази) у віддалені від первинної пухлини частини організму.

Види метастазів:

1. Гематогенні (поширення пухлинних клітин із током крові). Характерні для сарком.

2. Лімфогенні (поширення пухлинних клітин із током лімфи). Характерні при раких захворюваннях.

3. Імплантаційні (контактні) – поширення клітин по серозних оболонках, які прилягають до пухлинного вузла.

 

Найчастіше при метастазах пухлина має ту саму будову, що й в основному вузлі. Метастатичні вузли ростуть швидше, ніж основний пухлинний вузол і тому нерідко крупніші за нього.

Час, необхідний для розвитку метастазів, може бути різним.

В одних випадках метастази з’являються дуже швидко, слідом за виникненням первинного вузла (наприклад, при меланомі), в інших – вони розвиваються через кілька років.

 

Класифікація пухлин

На сьогоднішній день існує декілька класифікацій пухлин, але ми приводимо дві основні – TNM і гістогенетичну.

Класифікація TNM

T – tumor (пухлина). Відповідає певному розміру та величині первинної пухлини.

N – node (лімфатичний вузол). Визначає ступінь залучення лімфатичних вузлів у пухлинний процес.

M – metastasis (метастази). Наявність і розмір віддалених метастазів.

T (tumor)

Т₀ – ознаки первинної пухлини відсутні.

Т_is – пухлина в межах слизової оболонки.

Т₁ – пухлина в межах слизової і підслизової оболонок.

Т₂ – уражена серозна оболонка.

Т₃ – пухлина проростає через серозну оболонку, сусідні органи не втягнені в процес.

Т₄ – пухлина проростає у сусідні тканини.

N (node)

N₀ – метастази в лімфатичних вузлах відсутні.

N₁ –уражені лімфатичні вузли не далі 3 см від первинної пухлини.

N₂ –уражені регіональні лімфатичні вузли далі 3 см від первинної пухлини, але видаляються при операції.

N₃ –залучені лімфатичні вузли інших груп.

M (metastasis)

M₀ – віддалені метастази відсутні.

М₁ – наявність віддалених метастазів.

 

Визначення стадії пухлинного процесу

Стадія 0: Т_is, N₀, М₀.

Стадія 1: Т₁, N₀, М₀.

Стадія 2: Т ₂-₃, N₀, М₀.

Стадія 3: Т ₁-₃, N ₁-₂, М₀.

Стадія 4: будь-які Т і N при наявності М₁.

Додаткові символи та характеристики TNM

pTNM – патогістологічна класифікація (використовується після хірургічного втручання, патологоанатомічного та гістологічного дослідження). Її принципи аналогічні TNM.

1. G – ступінь диференціації пухлинних клітин: G₁ – висока, G₂ – середня, G₃ – низька, G_х – диференціація не підлягає оцінці.

2. L – інвазія лімфатичних судин: L₀ – немає ознак інвазії, L₁ – інвазія поверхневих лімфатичних судин, L₂ – інвазія глибоких лімфатичних судин, L_х – інвазія лімфатичних судин не встановлена.

3. V – інвазія вен: V₀ – вени не містять пухлинних клітин, V₁ – пухлинні клітини виявлені в прилеглих венах, V₂ – пухлинні клітини виявлені у віддалених венах, V_х – інвазія вен не піддається оцінці.

4. r – рецидив (ставлять перед відповідним позначенням TNM).

5. P – глибина проростання пухлини в стінку кишки (визначається при гістологічному дослідженні операційного препарату): P₁ – пухлина інфільтрує тільки слизову оболонку, P₂ – пухлина інфільтрує підслизову оболонку, але не інфільтрує м’язову, P₃ – пухлина інфільтрує м’язову оболонку без ураження серозної, P₄ – пухлина проростає всі оболонки стінки кишки та виходить за її межі.

Гістогенетична класифікація

За цією класифікацією виділяють 7 груп пухлин:

1. Епітеліальні пухлини.

2. Пухлини екзо- й ендокринних залоз і епітеліальних покривів.

3. Мезенхімальні пухлини.

4. Пухлини меланінутворюючої тканини.

5. Пухлини нервової системи й оболонок мозку.

6. Пухлини системи крові.

7. Тератоми.

 

Механізми протипухлинного захисту

1. Механізми природної неспецифічної резистентності організму (не мають імунологічної специфічності та не вимагають попередньої імунізації):

а) NK-клітини (природні кілери).

б) LAK-клітини (лімфокін-активовані кілери).

в) Макрофаги (фагоцитоз і позаклітинна цитотоксичність).

Ці механізми ефективні, якщо кількість пухлинних клітин у пухлині становить до 10³.

2. Реакції набутого (специфічного) протипухлинного імунітету (зумовлені специфічними протипухлинними антитілами).

Ці механізми ефективні, якщо кількість пухлинних клітин у пухлині становить від 10³ до 10⁶.

Якщо ж кількість пухлинних клітин у пухлині перевищує 10⁶, то розвивається стан імунологічної депресії й описані вище механізми протипухлинного захисту пригнічуються.

Фактори, які впливають на ріст злоякісних пухлин

1. Васкуляризація пухлини (максимальна відстань пухлинних клітин від просвіту кровоносних судин не перевищує 1-2 мм). Пухлинні клітини виділяють ангіогенін, який стимулює ріст і проростання капілярів у пухлину.

2. Гормони. Гормончутливими пухлинами є рак молочної залози, матки, яєчників, простати.

3. Стан механізмів протипухлинного захисту.

Фактори, які впливають на швидкість росту пухлини

1. Тривалість мітотичного циклу пухлинних клітин (від 20 до 60 годин).

2. Величина проліферативного пула (ростової фракції). У деяких пухлинах він досягає 30%.

3. Швидкість загибелі пухлинних клітин. У багатьох пухлинах на 100 утворених клітин доводиться 80-90 загиблих.

 

Причини загибелі пухлинних клітин

1. Дефіцит поживних речовин.

2. Висока чутливість до дії факторів, які ушкоджують пухлинні клітини.

3. Знищення захисними протипухлинними механізмами.

 

Мезенхімальні пухлини

Мезенхімальні пухлини розвиваються зі сполучної, жирової, м’язової, синовіальної, мезотеліальної і кісткової тканин, кровоносних і лімфатичних судин. Вони можуть бути доброякісними та злоякісними (саркоми).

До доброякісних мезенхімальних пухлин належать:

1. Фіброма. Пухлина зі сполучної (фіброзної) тканини, представлена щільним вузлом білого кольору. Частіше зустрічається в шкірі, матці, молочній залозі. Розрізняють наступні види фібром: дерматофіброма та десмоід. Розрізняють абдомінальну (пухлина росте у жінок з фасції прямого м’яза живота під час вагітності) та екстраабдомінальну форми десмоіда, яка частіше зустрічається у чоловіків в заочеревенному просторі. Особливістю пухлини є наявність у неї інфільтрую чого росту. Сама фіброма, в залежності від того переважають в ії складі волокна або клітини поділяють на тверду і м’яку .

2. Ліпома. Поодинока або множинна пухлина жирової тканини, побудована з жирових часточок неправильної форми та неоднакових розмірів. Зустрічається всюди, де є жирова тканина, не має чіткої межі.

3. Гібернома. Пухлина типу бурого жиру, має вигляд вузла часточкової будови.

4. Лейоміома. Пухлина з гладких м’язів, строма утворена прошарками сполучної тканини. Якщо строма розвинена надлишково, то таку пухлину називають фіброміомою. Частіше зустрічається в матці.

5. Рабдоміома. Пухлина з поперечнопосмугованих м’язів, клітини нагадують ембріональні м’язові клітини, часто зустрічається в дітей і комбінується з іншими вадами розвитку.

6. Гемангіома. Пухлина росте з судин, представлена червоним або синюшним вузлом, яка складається з хаотично розгалужених судин. Частіше спостерігається в дітей і зустрічається в ШКТ, печінці, головному мозку.

7. Хондрома. Пухлина росте з гіалінового хряща. Найчастіше локалізується в кистях, стопах, хребцях, грудині, кістках таза.

8. Остеома. Розвивається з губчатих і трубчатих кісток, частіше в кістках черепа. Нерідко її знаходять у тканинах язика та молочної залози.

До злоякісних мезенхімальних пухлин належать:

1. Фібросаркома. Злоякісна пухлина сполучної (фіброзної) тканини, частіше виявляється на плечі та стегні, інфільтрує м’які тканини, часто дає метастази.

2. Ліпосаркома. Пухлина з жирової тканини, зустрічається рідко, росте повільно та довгий час не дає метастазів.

3. Лейоміосаркома. Злоякісна пухлина гладких м’язів, часто зустрічається в матці.

4. Рабдоміосаркома. Злоякісна пухлина поперечносмугастих м’язів, зустрічається рідко.

5. Ангіосаркома. Злоякісна пухлина судинного походження, високого ступеня злоякісності, рано дає метастази.

6. Хондросаркома. Злоякісна пухлина з тканини хряща, росте повільно, пізно дає метастази.

7. Остеосаркома. Злоякісна пухлина кісток, зустрічається рідко.

 

 

1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття

 

1. Визначення пухлинного росту.

2. Передпухлинні (передракові) стани та зміни, морфологія.

3. Особливості пухлинної клітини.

4. Класифікація пухлин.

5. Морфогенез і гістогенез пухлин.

6. Види росту пухлин.

7. Морфологічні особливості доброякісних пухлин.

8. Морфологічні особливості злоякісних пухлин.

9. Метастазування: види, закономірності, механізми.

10. Загальна характеристика та номенклатура пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.

11. Морфологічні особливості доброякісних пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.

12. Морфологічні особливості злоякісних пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.