Кровотеча

Кровотеча (геморагія) – це вихід крові з просвіту кровоносної судини або порожнини серця в навколишнє середовище (зовнішня кровотеча) або в порожнини тіла (внутрішня кровотеча).

Якщо при кровотечі кров накопичується в тканинах, то це називається крововиливом.

Скупчення крові, яка згорнулась, в тканині з порушенням її цілісності називається гематомою, а при збереженні тканинних елементів – геморагічним просочуванням.

Площинні крововиливи (наприклад, у шкірі, слизових оболонках) називають синцями, а дрібні крапкові крововиливи – петехіями або екхімозами.

Причини кровотечі:

1. Розриви стінки судин (виникають при пораненні, розвитку в ній некрозів, запалення, склерозу (мезаортит і медіонекроз при сифілісі)).

2. Роз’їдання стінки судин (арозія). Виникає при запаленні (апендицит, виразка шлунка), некрозі (казеозний некроз у стінці каверни), злоякісній пухлині (при її виразці).

3. Підвищення проникності судинної стінки. Розвиваються дрібні, точкові крововиливи (діапедезні крововиливи). Спостерігаються при артеріальній гіпертензії, системних васкулітах, інфекційних і інфекційно-алергійних захворюваннях, при хворобах системи крові (гемобластози). Якщо діапедезні крововиливи набувають системного характеру, вони стають проявом геморагічного синдрому.

Наслідки крововиливів:

1. Розсмоктування крові.

2. Утворення кісти на місці крововиливу (наприклад, у головному мозку).

3. Інкапсуляція або проростання гематоми сполучною тканиною.

4. Приєднання інфекції й нагноєння.

Плазморагія

Плазморагія – це вихід плазми з кровоносного русла з наступним просочуванням плазмою стінки судини та навколишніх тканин (плазматичне просочування).

Плазморагія є проявом порушеної судинної проникності.

Стінка артерії при плазморагії потовщується, стає гомогенною.

Наслідком плазморагії є фібриноїдний некроз і гіаліноз судин, що порушує транскапілярний обмін і призводить до структурних змін органів і тканин.

Ішемія

Ішемія – це зменшення кровонаповнення органа або ділянки тканини в результаті обмеження або повного припинення припливу артеріальної крові. Ішемію називають ще місцевим недокрів’ям.

Ішемія характеризується зблідненням ділянки органа, зниженням його температури, порушенням чутливості (відчуття оніміння, поколювання, повзання «мурашок»), больовим синдромом, зменшенням швидкості кровотоку й органа в об’ємі, зниженням артеріального тиску на ділянці артерії, розташованій нижче перешкоди; зниженням тиску кисню в ішемізованій ділянці органа або тканини, зменшенням утворення тканинної рідини та зниженням тургору тканини, порушенням функції органа або тканини, дистрофічними змінами.

Основними типами ішемії є компресійна, обтураційна й ангіоспастична.

Компресійна ішемія виникає в результаті здавлювання артерій ззовні лігатурою, рубцем, пухлиною, стороннім предметом та ін.

Обтураційна ішемія є наслідком часткового звуження або повного закриття просвіту артерій атеросклеротичною бляшкою, тромбом або емболом.

Ангіоспастична ішемія виникає внаслідок спазму артерій, викликаного емоційним впливом (страх, хвилювання, гнів), фізичними факторами (холод, травма, механічне подразнення), хімічними агентами, біологічними подразниками (токсини бактерій) та ін. В основі спазму можуть лежати нервові рефлекторні механізми або безпосередня дія подразників на гладенькі м’язи судин (вплив вазопресину, ангіотензину II, ендотеліну).

Інфаркт

Інфаркт – це судинний (ішемічний) некроз тканини, що розвивається при порушенні або припиненні кровотоку в артеріях внаслідок тромбозу, емболії або тривалого спазму.

Причини інфаркту:

1. Тривалий спазм, тромбоз або емболія артерій (атеросклероз, ревматичні хвороби, вади серця, септичний ендокардит, гіпертонічна хвороба тощо).

2. Функціональне напруження органа в умовах недостатності його кровопостачання.

3. Недостатність анастомозів і колатералів артерій (венозні інфаркти при тромбозі вен в умовах застійного повнокрів’я).

Види інфаркту за його формою:

1. Клиноподібний. Утворюється в органах з магістральним типом розгалуження артерій (селезінка, нирки, легені), при цьому основа клина звернена до капсули, а вістря – до воріт органа.

2. Неправильної форми. Утворюється в органах з розсипним або змішаним типом розгалуження артерій (серце, кишечник, мозок).

Види інфаркту за величиною:

1. Тотальний або субтотальний інфаркт (охоплює весь орган або його більшу частину).

2. Мікроінфаркт (виявляється тільки під мікроскопом).

Види інфаркту за кольором:

1. Білий (ішемічний) інфаркт. Представлений добре відмежованою ділянкою біло-жовтого кольору та виникає у ділянках з недостатнім колатеральним кровообігом (селезінка, нирки).

2. Червоний (геморагічний) інфаркт. Представлений добре відмежованою ділянкою темно-червоного кольору й виникає в ділянках анастомозів артерій (наприклад, анастомози між бронхіальною й легеневою артеріями в легенях). Зустрічається, як правило, в легенях, кишечнику, рідше в селезінці та нирках.

3. Білий інфаркт із геморагічним вінчиком. Представлений ділянкою біло-жовтого кольору, оточеною зоною крововиливу. Крововилив утворюється в результаті зміни спазму судин по краю інфаркту їх паретичним розширенням. Такий інфаркт спостерігається в нирках, міокарді.

 

Особливості розвитку та морфології інфаркту в різних органах

Серце:

1. Частіше інфаркт розвивається на фоні атеросклерозу та гіпертонічної хвороби.

2. Уражаються переважно лівий шлуночок і міжшлункова перетинка.

3. Локалізація омертвіння (інфаркту): під ендокардом (субендокардіальний інфаркт), епікардом (субепікардіальний інфаркт), охоплює всю товщу міокарда (трансмуральний інфаркт).

4. Морфологічно інфаркт зазвичай білий з геморагічним вінчиком, неправильної форми.

Головний мозок:

1. Частіше інфаркт розвивається на фоні атеросклерозу та гіпертонічної хвороби.

2. Вражаються зазвичай підкіркові вузли, провідні шляхи мозку.

3. Морфологічно інфаркт білий (з наступним розм’якшенням – вогнище сірого розм’якшення мозку) або червоний (за рахунок просочування кров’ю – вогнище червоного розм’якшення мозку).

Легені:

1. Частіше інфаркт розвивається на фоні венозного застою.

2. Морфологічно інфаркт геморагічний, добре відмежований, щільний, зернистий, темно-червоний, має форму конуса, основа якого звернена до плеври (на ній в ділянці інфаркту випадає фібрин – реактивний плеврит), а вістря звернене до кореня легені (там нерідко виявляється тромб або ембол у гілці легеневої артерії).

3. Дуже рідко розвивається білий інфаркт при склерозі й облітерації просвіту бронхіальних артерій.

Нирки:

1. Частіше інфаркт розвивається при тромбоемболії або тромбозі гілок ниркової артерії на фоні ревматизму, септичного ендокардиту, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу та ін.

2. Морфологічно інфаркт білий з геморагічним вінчиком, конусоподібний.

3. Ділянка некрозу охоплює або кіркову речовину, або всю паренхіму нирки.

Селезінка:

1. Частіше інфаркт розвивається при тромбозі й емболії селезінкової артерії і її гілок.

2. Морфологічно інфаркт білий.

3. Часто інфаркт комбінується з фібринозним запаленням капсули селезінки та наступним утворенням спайок з діафрагмою, париєтальним листком очеревини чи петлями кишечника.

Кишечник:

1. Морфологічно інфаркти геморагічні.

2. Часто інфаркт підлягає гангренозному розпаду з наступним розривом стінки кишки та розвитком перитоніту.

Наслідки інфаркту:

1. Аутоліз із утворенням кіст (інфаркт мозку).

2. Організація (петрифікація, гемосидероз) і утворення рубця.

3. Гнійне розплавлення (інфаркт при сепсисі (бактеріальний тромбоембол)).