рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Західна цивілізація й господарський розвиток античних держав

Західна цивілізація й господарський розвиток античних держав - раздел История, Історія економіки та економічної думки   Античність – Особливий Період В Історії Й Культурі Давньої Гр...

 

Античність – особливий період в історії й культурі Давньої Греції й Давнього Риму. Саме в цих країнах рабовласницький спосіб виробництва, що тривав там із середини I тисячоріччя до н. е. і до середини I тисячоріччя н. е. придбав найбільш розвинені, класичні форми, де головною продуктивною силою стає раб.

Давня Греція в класичний період (V–IV ст. до н. е.) була в авангарді суспільного прогресу. Маючи вигідне географічне положення, стояла на шляхах у Малу Азію, Європу, Північну Африку. Але родючих земель було мало, клімат посушливий, великих рік не було, створювати зрошувальні системи, подібні до річкових цивілізацій Сходу, виявилося неможливим.

В VIII–V ст. до н. е. у зв'язку з аграрним перенаселенням, необхідністю нових джерел сировини, ринків збуту сільськогосподарської й ремісничої продукції, у зв'язку з політичною боротьбою, що змушували переможених шукати долю на нових землях, здійснювалася Велика грецька колонізація Середземномор'я й Чорного моря. У цей час у самій Греції йшло формування міст-полісів. Громада-поліс включала не тільки сільське населення (як на Сході), але й міське. Членом громади міг бути тільки грек і якщо він володів землею. Держава (поліс) існувала не над громадою (як це було на Сході), а громада сама перетворювалася в маленьку державу зі своїми законами й органами влади. Поліс (колектив громадян) мав право верховної власності на землю.

Існувало 2 типи полісів:

– аграрний, з абсолютною перевагою сільського господарства, слабким розвитком ремесел і торгівлі, більшою питомою вагою залежних працівників, олігархічним правлінням (влада меншості). Найбільш відомий серед таких полісів – Спарта;

– торгово-ремісничий, з більшою питомою вагою ремесел і торгівлі, товарно-грошових відносин, впровадженням рабської праці у виробництво, демократичним правлінням (Афіни й ін.)

В V ст. до н. е. Афіни були найбільшим економічним центром Греції. Тут раніше всього розклалися родові відносини, відбувалося роздріблене панування родової аристократії в ході гострої боротьби й революційних виступів низів. У результаті проведених в 594 р. афінським правителем Солоном реформ було скасовано боргове рабство одноплемінників; рабами ставали тільки військовополонені; всі позики під заставу землі були прощені й селяни відновили статус власника на землю. Якщо до реформ Солона переважала експлуатація закабалених селян, то після реформ – експлуатація рабів-іноземців і відробіткова рента боржників-греків. Був розчищений шлях до приватної рабовласницької власності на землю. Дрібне селянське господарство (велике землеробство заборонялося) і ремісниче виробництво стало економічною основою суспільства. Кожний громадянин поліса мав право володіти невеликою ділянкою землі, що могла обробити родина, і одним-двома рабами. Господарства спеціалізувалися на виноградарстві й садівництві.

В Афінах раби, чисельність яких до римського завоювання не перевищувала 35 % населення, працювали в основному в ремісничих майстернях (ергастеріях) від десятка до тисячі рабів. Оскільки праця рабів обходилася дешевше праці вільних ремісників, то й продукція, створена рабами, була дешевшою за продукцію вільних ремісників, які розорювалися. Тому праця рабів застосовувалася переважно не в сільському господарстві, а в ремеслі й в копальнях, де вони стали головною продуктивною силою в створенні матеріальних благ. В V ст. до н. е. підвищується товарність сільського господарства, хоча його натуральна основа зберігалася. Стимулами торгівлі були: постійна потреба в хлібі й поповненні рабів, надлишки продукції, збільшення населення, колонізація. Жителі грецьких колоній вели торгівлю з місцевим населенням, продаючи привезені із Греції ремісничі вироби, оливкове масло, вино в обмін на сільськогосподарську продукцію й сировину місцевого населення.

На території сучасної України такими колоніями (полісами) були Ольвія (біля Одеси), Херсонес (на місці Севастополя), Керкінітід (у Євпаторії), Пантікапей (у районі Керчі) та ін. Із причорноморських міст-полісів греки везли в метрополію (з грецької – мати-місто) зерно, худобу, мед, віск, шкіри. Афіни вели активну торгівлю із країнами Сходу. Жвава торгівля сприяла розвитку грошового обігу й кредиту. З'явилися міняли-трапезити (з грецької – стіл), які обмінювали монети міст-полісів за визначеним курсом. Поступово трапезити ставали великими банкірами, посередниками в торгівлі. Так в економіці Давньої Греції з'являються зачатки торговельного й фінансового капіталізму.

В цілому успіх грецьких полісів був зобов'язаний класичному рабовласництву. Однак поступово продуктивність рабської праці падає, з'являються покоління рабів, народжені в умовах рабства, які не хотіли ефективно працювати. В IV ст. до н. е. грецькі поліси опиняються у стані кризи. Полісні структури руйнуються, у першу чергу общинна власність громадян на землю. Якщо раніше поняття громадянин, землевласник, воїн були нероздільні, то поступово негромадянам – заможним іноземцям – все частіше земля надається в оренду й навіть на продаж, а громадяни все частіше займаються прибутковими видами діяльності, що раніше вважалися негідними громадянина: морською торгівлею, процентними позиками, копальнями. Мірилом цінності людини стають гроші. Все частіше, як більш прибутковим для господарств стає відпуск рабів на оброк або на волю. Підсилюється боротьба рабів з рабовласниками, а демосу (вільних громадян) з аристократією. Полісні принципи автаркії (самозабезпеченості) і автономії перешкоджають злиттю внутрішньо ослаблених полісів у єдину державу. Постійно відбувається суперництво й кровопролитні війни між ними (особливо між Афінами й Спартою). Нескінченний приплив рабів припиняється. Ослаблені поліси підкорила Македонія в 338 р. до н. е., а в II сторіччі до н. е. Грецію підкорив Рим.

Історію Рима прийнято ділити на три періоди: VIII–VI ст. до н. е. – царський, 510–27 р. до н. е. – республіканський, 27 р. до н. е. – 476 р. н. е. – період Римської імперії. Чому рабовласництво й продуктивне застосування праці рабів стало звичайним явищем у греко-римському світі? Одні вчені пояснюють це успішними бойовими діями римлян, що призвели до напливу рабів в Італію й проникненню рабства в різні сфери життя – економіку, науку, культуру (тобто зовнішньою причиною). Інші вчені вважають, що основна причина внутрішня й криється в характері соціально-економічних і культурних змін у суспільстві.

Справа в тому, що в IV–III ст. до н. е. концентрація земель, поширення приватної власності, розвиток ремесел, торгівлі вимагали дешевої робочої сили. Раніше такою робочою силою були плебеї (вільне населення, що не входило в родову громаду й не мало права на землю). Але в ході боротьби з патриціями вони домоглися заборони боргової кабали й одержали земельні наділи. Змусити тепер дрібного власника землі (тим більше озброєного) працювати на патриція було складно. Такою робочою силою, позбавленою прав і майна, міг бути тільки раб, добутий ззовні – через работоргівлю або у війнах. Тому Рим постійно вів агресивні війни.

Починаючи з II ст. до н. е. рабовласницькі відносини досягли найвищого розквіту, проникнувши в усі галузі економіки. Патріархальне рабство перетворилося в класичне; раби стали головною продуктивною силою. Різко понизився їх соціальний статус: з «молодших» членів патріархальних родин вони перетворюються в «розмовляючі знаряддя» праці. Стрімко зросла їх чисельність (тільки в одній Італії налічувалося 10–12 млн рабів). В особливо великих масштабах застосовувалася праця рабів у сільському господарстві – головній галузі економіки. Але поступово складається парадоксальна ситуація – розквіт могутності Рима одночасно означав початок його занепаду. Дрібні селянські господарства не витримували конкуренції з великими господарствами (вілли, латифундії), які мали багато рабів, кращу організацію й кооперацію праці, використали різноманітні знаряддя праці й передові агрономічні методи. До того ж безперервні війни відривали селян від праці, вони розорялися й поповнювали в містах ряди люмпенів-пролетарів, яких підгодовувала держава. Спроба реформаторів братів Гракхів (134 р. до н. е.) відновити принцип рівності в користуванні землею, воскресити старе римське селянство не дали результатів: «паразитизм вільних з'їдав римську економіку» [2, с. 37].

Звернемо увагу, що задовго до падіння Римської імперії наприкінці I ст. н. е. учений і агроном Варрон у книзі «Сільське господарство» попереджав правителів, що зубожіння народу і їхнє ледарство призведуть до кризи рабовласницької системи, а також про те, що необхідно поліпшити ставлення до раба, дозволити йому створювати родину, власність, але, як звичайно, це не було почуто правителями. В II ст. н. е. закінчуються переможні війни, що призвело до остаточного руйнування дрібних і середніх селянських господарств – головної опори держави у веденні війн. Позначилася недостача рабів, що змусило землевласників здавати громадянам в оренду невеликі ділянки землі (парцели). Орендарів називали колонами, які не тільки платили орендну плату, але й обробляли ділянки землевласника.

Поступово колони стають частиною маєтків, хоча юридично були вільними. У латифундіях стала поширюватися практика виділення рабам невеликої ділянки землі, наділення їх знаряддями праці; їм дозволяється вже мати родину. Таке господарство називалося пекулієм і спонукало рабів працювати більш продуктивно. Римляни не бачили великого різниці між рабом і колоном, тому що обидва перебували під владою пана. Так поступово складається перехідна соціально-економічна система, протофеодальні відносини, де колони й раби наближалися до положення феодально залежних селян. У 332 р. н. е., відповідно закону імператора Костянтина відбувається закріпачення колонів (заборона на відхід з маєтків). Спроби пристосуватися до нового способу виробництва, жорсткість законів, посилення тиску держави на суспільство (збільшення оподатковування, закріпачення селян і т. д.), зубожіння людей призводять до прискорення внутрішньої формаційної кризи, оскільки знедолені громадяни перебігають на бік ворогів Риму. В 476 р. Західна Римська імперія впала.

У такий спосіб рабовласницьке суспільство античного світу було першою в історії формою класового суспільства, заснованого на позаекономічній (під погрозою смерті) експлуатації рабів. Типи рабовласницького господарства в давньосхідних і античних країнах істотно розрізнялися:

– рабство на Сході мало в основному домашній характер, в античних країнах – виробничий;

– раби на Сході не були головною продуктивною силою, їхня питома вага в суспільстві була невеликою (7–10 %); в античному господарстві в період розквіту раби – головна продуктивна сила;

– основним продуктивним осередком на Сході була громада, а селяни й ремісники громади – головною продуктивною силою; в античній громаді праця общинників відігравала другорядну роль, а антична громада була скоріше колективом рабовласників, об'єднаних військовою службою для захопдення рабів;

– форма виробничих відносин на Сході – патріархальне (м'яке) рабство; в античних державах – класичне (найжорстокіша форма експлуатації).

Говорити про рабовласницький спосіб виробництва на Сході можна досить умовно, тому в літературі його часто називають азіатським способом виробництва.

Античну економічну думкуумовно можна розділити на три напрямки:

1. Діяльність законодавців і реформаторів (Лікург, Драконт, Солон, брати Гракхи й ін.).

2. «Політико-економічний напрямок» (Ксенофонт, Платон, Аристотель), що висвітлювали проблеми «макрорівня»: ідеальну державу, соціальний устрій, «справедливу ціну», суспільний поділ праці, природу й функцію грошей.

3. «Агрономічний напрямок», представлений працями суспільних і державних діячів Давнього Риму: Катона, Варрона, Колумели, Цицерона, які займалися переважно проблемами організації й функціонування великого (латифундії) і середнього (вілли) господарства (мікрорівень).

Перший напрямок у розвитку античної економічної думки було відбито в діяльності царя Спарти Лікурга (VIII–VII ст. до н. е.). Йому приписується встановлення суворих законів, згідно яким земля була колективною власністю спартіатів. Вона оброблялася скореним населенням – ілотами, які виплачували власникам (спартіатам) натуральний оброк. Гроші виготовлялися із заліза важкими, щоб ускладнити торгівлю й уникнути іноземного впливу.

Правитель Афін Драконт в 621 р. до н. е. на противагу Спарті провів закони, що захищають приватну власність на землю й сімейне майно, і встановив сувору «дракон(т)овську» систему покарань за зазіхання на неї.

Закони правителя Афін Солона в 594 р. до н. е. забороняли боргове рабство, скасовували накопичені борги, вводили вільне розпорядження майном, встановлювали єдину грошову й вагову системи, заохочували розвиток ремесел (чужоземним умільцям могли надати афінське громадянство). Батько-ремісник, що не навчив сина ремеслу, втрачав право вимагати від нього підтримки в старості.

Перші спроби теоретично осмислити економічний устрій суспільства були зроблені представниками другого напрямку в розвитку античної економічної думки – давньогрецькими мислителями V–IV ст. до н. е. Ксенофонтом, Платоном, Аристотелем.

Ксенофонт (430–353 р. до н. е.) – філософ, воєначальник і державний діяч, автор першої спеціальної роботи з економіки «Домогосподарство» («Економікос») уперше застосував термін «економія», під якою розумів науку про ведення домашнього господарства. Домогосподарство включало керування рабами, різноманітні сільськогосподарські й ремісничі роботи. Джерелом збагачення Ксенофонт вважав землеробство – «матір й годувальницю всіх мистецтв». До ремесла ставився негативно, вважаючи, що воно руйнує тіло працюючого, змушеного вести сидячий спосіб життя, і залишає мало часу для піклування про друзів і рідне місто. Поділ праці розглядав у тісному зв'язку з рабством, суспільство ділив на рабів, які повинні займатися фізичною працею, і рабовласників – представників розумової й управлінської праці. Ксенофонт першим висунув положення про матеріальне і моральне стимулювання рабів (подарунок, дозвіл одружуватися, похвала). Ксенофонт близько підійшов до ідеї про переваги подетального поділу праці, що виявилася затребуваною лише через двадцять століть, у мануфактурний період. Ксенофонт висунув наступне положення: «чим більше ринок, тим більше спеціалізованим може бути праця» [1, с. 36]. Інакше кажучи, був сформульований економічний закон: розвиток поділу праці веде до зросту ринку.

Незважаючи на те, що Ксенофонт був ідеологом натурального рабовласницького господарства, він вважав корисним для суспільства розвиток торгівлі, грошового обігу, визнавав гроші як засіб обігу й рекомендував накопичувати їх як скарби: «Грошей ніхто не має стільки, щоб не бажати мати їх ще більше» [1, с. 37]. У нього намітилося двояке розуміння речі: як споживчої вартості з одного боку, і як мінової вартості, з іншої. Цінність речі ставилася в залежність від корисності, а ціна пояснювалася взаємодією попиту та пропозиції.

Платон (427–347 р. до н. е.) – найвидатніший філософ, засновник академії вищої школи філософії, політики й права, у своїх роботах розглядав і економічні проблеми. У творі «Закони» Платон виступає за розподіл земель, заборону продажів земельних наділів, розвиток дрібного селянського господарства, колонізацію, що повинна звільнити державу від надлишку населення й бідності, пом'якшити класові протиріччя.

Економічною основою суспільства Платон вважав землеробство й натуральне господарство, а нагромадження грошей, торгівлю, лихварство – негідним заняттям для вільних греків, оскільки призводить до майнової нерівності й соціальної несправедливості. Платон одним з перших порушив питання про підставу й фактори, що впливають на рівень цін: за основу повинна братися ціна, що забезпечує компенсацію витрат і одержання «помірного прибутку», рівень якого (як і ціна) повинен встановлюватися державою. Платон не розумів товарної природи грошей і вважав їх «штучним винаходом людей».

У роботі «Держава» Платон розробив програму виходу античного суспільства із кризи шляхом створення моделі «ідеальної держави», побудованої на основі поділу праці й майнової рівності у відповідності до природних здібностей людей, що й забезпечить соціальну справедливість. У ній (державі) буде знищена приватна власність для правителів і воїнів. Філософи (правителі) не повинні мати не тільки приватної власності або будинку, але навіть родини й дітей, оскільки власність – джерело заздрості й конкуренції між правителями. Вони ні про що не повинні піклуватися, окрім як про «суспільну користь». Не маючи власних дітей – спадкоємців, вони будуть думати про передачу влади гідним наступникам із числа «спільних дітей». Що стосується селян і ремісників, то вони можуть бути приватними власниками, оскільки для них приватна власність – стимул до трудової діяльності. Рабів і вільновідпущених Платон не відносив до громадянського суспільства.

Аристотель (384–322 р. до н. е.) по праву вважається найвидатнішим філософом стародавності. Широко відомі «Никомахова етика» і «Політика». Економічне вчення Аристотель засновував на передумові, що рабство – явище природне й завжди має бути основою виробництва. На відміну від Платона, він був прихильником приватної власності. Міркуючи про шляхи накопичення багатства, Аристотель розділяв економічну діяльність на економіку й хрематистику.

Ціль економіки – створення споживчих вартостей, необхідних для життя й ведення господарства, а хрематистика – надлишкове нагромадження багатства у вигляді грошей. Тому Аристотель засуджує велику торгівлю й особливо лихварство – заняття, що суперечить природі людини, оскільки «гроші не можуть приносити грошей», а виступають у ролі співвимірника (міри вартості) при обміні. Аристотель трактував сутність грошей як «річ цілком умовну», тобто договірну, і виділяв такі функції грошей як міра вартості й засіб обігу, а використання грошей як засіб нагромадження відносив до хрематистики. Аристотель сформулював поняття «справедлива ціна» – це ціна, що установлюється по взаємній згоді учасників обміну, які не є монополістами. Цікаво, що це трактування близьке до сучасного. Аристотель порушив питання про обґрунтування ціни. Що лежить в основі обміну різних споживчих вартостей? Аристотель вважав, що це «потреба в тому, чого немає в кожного з учасників торгу».

Однією з заслуг Аристотеля є виведена з таких філософських узагальнень, як «краще – міра» і «істина – посередині», концепція подолання соціальних антагонізмів шляхом створення якогось «середнього класу», що становить фундамент ідеальної держави [1, с. 44]. Інша заслуга Аристотеля – у розвитку теорій споживчої і мінової вартостей і аналізу розвитку форм торгівлі. Він показав, як від мінової торгівлі за схемою Товар–Товар (Т–Т) здійснюється перехід до товарного обігу Товар–Гроші–Товар (Т–Г–Т), а потім і до обігу капіталу Гроші–Товар–Гроші (Г–Т–Г). Праці Аристотеля – вершина економічної думки епохи античності.

Третій «агрономічний» напрямок економічної думки Древнього Рима представлено роботами Катона Старшого(234–149 р. до н. е.), Варрона(116–27 р. до н. е.), Цицерона(104–44 р. до н. е.), Колумели (I ст. н. е.), братів Гракхи (II ст. до н. е.), які багато уваги приділяли проблемам ефективного управління сільськогосподарськими маєтками й питанням земельної власності.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Історія економіки та економічної думки

Національний технічний університет.. Харківський політехнічний інститут..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Західна цивілізація й господарський розвиток античних держав

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Протокол № 3 від 28.12.2009 р.
  Харків НТУ «ХПІ» 2010 УДК 930.33 + 330.8(075.8) ББК 65г. І–89   Рецензенти:   Є. М. Воробйов, доктор ек

Взаємозв’язок історії економіки та економічної думки
  Економічна думка розвивається на базі досягнутого рівня продуктивних сил. Прийнято вважати, що економічна реальність практично в однобічному порядку впливає на економічну науку. На

Періодизація історії господарського розвитку суспільства та історії економічної думки
  Періодизація – встановлення певних хронологічних послідовних етапів в економічному розвитку суспільства; форма систематизації історичного знання. Вона не зводиться до простого, волю

Цитати та документи
  Т. В. Копнін[8] Науки виникають не шляхом декларацій, а в результаті відкриття фундаментальних закономірностей, на основі яких створюється метод для вив

Виберіть правильну відповідь.
1. Перелічіть елементи, складові логічної структури історико-економічної науки: а) закономірності; д) джерела інформації; б) об'єкт і предмет дослідження; е) школи, теорії, ідеї;

Список літератури
1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе ; пер. с англ. – 4-е изд. – М. : Дело Лтд, 1994. Введение. 2. Бродель Ф. Время мира. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV–XV

Формування первісного ладу у світі й на території сучасної України
  Первісна епоха була найбільш тривалою в історії людства. Якщо уявити історію людства у вигляді доби, то виявиться, що держави з містами, писемністю, складно організованим суспільств

Господарство країн Давнього Сходу
  Історія давньої цивілізації охоплює період із середини IV тисячоріччя до н. е. до падіння Західної Римської імперії в V ст. н. е. Приблизно із середини IV–II тисячоріччя частина люд

Економічна думка Давнього Сходу
  Економічна наука з'являється зі становленням ринкової економіки, але коріння її йдуть у давню давнину. Аналіз окремих сторін економічної діяльності існував ще в країнах Древнього Сх

Цитати та документи
С. П. Крашенінніков [7] Кресала їх були дощечки, на яких по краях накручені дірочки, кругленькі із сухого дерева палички, вертячи які, у ямочках вогонь діставали. Вони

Виберіть правильну відповідь.
1. Вік економіки сучасного суспільства: а) 500 тис. років; б) 320 тис. років; в) 40–50 тис. років. 2. Первісній економіці властиві наступні характеристики: а) самий трива

Список літератури
1. Березин И. С. Краткая история экономической мысли : учебн. пособие. – М. : Изд. РДЛ. – 2000. – Гл. 1. 2. Економічна історія : навч. посібник / за ред. С. І. Архієреєва, Н. Б. Решетняк.

Осьовий час» і його роль у формуванні Східної й Західної цивілізації
  У період становлення людського суспільства й ранніх цивілізацій панувало міфологічне мислення, де людина ще не виділяла себе із природного світу. Це час німецький філософ К. Ясперс

Східна цивілізація і її характеристика в осьовий час
  Серед цивілізацій, що виникли на планеті, величезне значення для розвитку економіки й культури Південно-Східної Азії мала індійська цивілізація. Найбільшого розквіту давньоіндійська

Цитати та документи
Артхашастра[10] Хай цар висловлює свою прихільність тим, хто будує корисні для місцевості зрошувальні споруди, мости на дорогах і споруди, що прикрашають села і захищаю

Виберіть правильну відповідь.
1. Нове в «осьовому часі»: а) людина усвідомлює буття в цілому, самого себе й свої межі; ставить перед собою вищі цілі; б) у цю епоху розроблені основні категорії, які ми використ

Список літератури
1. Березин И. С. Краткая история экономической мысли : учебн. пособие. – М. : Изд. РДЛ. – 2000. – Гл. 1. 2. Гусейнов Р. М. Экономическая история. История экономических учений : учебник / Р

Генезис та основні риси феодального господарства. Форми феодального землеволодіння
  Феодальна господарська система була характерна для тривалого періоду людської історії, що одержав назву Середньовіччя. У цю епоху склалася своєрідна система господарських відносин,

Середньовічне місто. Розвиток ремесла і торгівлі
  Середньовічне господарство за своєю суттю було аграрним і натуральним. Однак повністю обійтися без обміну воно не могло, і необхідність обміну ставала тим більш явною, чим більше ро

Формування феодальних відносин у Київській Русі
У VIII–IX ст. на землях, де жили східнослов’янські племена полян, деревлян, дреговичей та інші, проходив процес перетворення племінних утворень у територіальні – князівства з центрами у укріплених

Економічна думка епохи Середньовіччя
Формування і розвиток економічної думки раннього західноєвропейського середньовіччя визначалося створенням нових господарських відносин, виникненням нових політико-етнічних спільнот. Економічний св

Титул LIV
1. Якщо хто лишить життя графа, присуджується до уплати 6000 солідів. Кодекс законів Київської Русі – «Руська Правда» 18. Правда установлена руськои зем

Статут паризьких ткачів вовни
Кожен паризький ткач вовни може мати у своєму домі два широких станки і один вузький, а поза домом він не може мати жодного, якщо він не хоче мати його на тих же правах, на яких міг би мати його

Виберіть правильну відповідь.
1. Укажіть поняття, внутрішньо не властиві феодалізму: а) раби; е) феодали; б) селяни; є) фабрика; в) наймані робітники; ж) натуральне господарство г) купці; з)

Список літератури
1. Березин И. С. Краткая история экономической мысли : учебн. пособие. – М. : Изд. РДЛ. – 2000. – Гл. 3 2. Історія економічних учень : підручник / Л. Я. Корнійчук, Татаренко Н.О., Поручник

Економічні передумови та наслідки великих географічних відкриттів
У кінці XV ст. у надрах феодальної економічної системи у країнах Західної Європи все активніше розвиваються ринкові зв’язки і відносини. Феодали масово переходять на грошову ренту, що примушує селя

Первісне нагромадження капіталу
Становлення та розвиток товарних відносин робило необхідним перехід від дрібного виробництва до крупного, що здатне було забезпечити масове виробництво товарів для ринку, який ставав регулярною фор

Еволюція аграрних відносин в Україні в козацько-гетьманський період
Після розпаду ранньої феодальної держави – Київської Русі, довгого періоду міжусобних війн, навал кочівників українські землі з кінця XIV ст. опинилися у складі Великого князівства Литовського, а п

Нагромадження капіталу
  З XVI ст. в економіці країн Західної Європи відбувається низка серйозних якісних зрушень, які свідчать про зміну типу економічної системи. Централізовано керована система феодальног

Цитати та документи
Тордесільянсський договір між королями Іспанії і Португалії про розділ світу (7 червня 1494 року) …Високі сторони, що домовляються, через вищеназваних представників дом

Виберіть правильну відповідь.
1. Які з перелічених явищ відносяться до передумов, а які до наслідків Великих географічних відкриттів? а) «революція цін»; б) колоніальні захоплення; в) утворення Османс

Список літератури
1. Белоусов В. М. История экономических учений: учебное пособие / В. М. Белоусов, Т.В. Ершова. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – Розд. 1. – Тема 2; Хрестоматия. 2. Березин И.С. Краткая история

Цивілізації
  У результаті процесів, що мали місце у ході первісного нагромадження капіталу, були створені умови для суттєвих змін у сфері виробництва, як сільськогосподарського, так і промислово

Промисловий переворот, його наслідки і особливості у різних країнах
  Мануфактура з її ручною ремісничою технікою забезпечила перший етап переходу до масового виробництва, яке відповідало потребам ринку. Але досягнення нею границь своїх виробничих мож

Економічна думка епохи промислового капіталізму
  Промисловий переворот породив низку проблем, які вимагали осмислення і пояснення і які не находили їх у теоретичній системі А. Сміта. Система вимагала подальшого розвитку й удоскона

Економічне вчення марксизму
  Перша половина XIX ст. у країнах Західної Європи ознаменувалася остаточним утвердженням ринкової економічної системи, яка після промислового перевороту розвивалася на власній матері

Цитати та докумети
К. Маркс [8] Машина, от которой исходит промышленная революция, заменяет рабочего, действующего одновременно только одним орудием, таким механизмом, который разом опери

Виберіть правильну відповідь.
1. Промислова революція це: а) перехід від привласнювального господарства до відтворювального; б) ліквідація цехової системи організації виробництва; в) перехід від ручно

Список літератури
1. Бродель Фернан. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. Т. 3. Время мира. – М. : Прогресс, 1992. 2. Всемирная история экономической мысли. Т. 2. – М. : Мысль, 1988. 3

Західної Європи та США на прикінці XIX–початку ХХ ст.
Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають в період індустріалізації, яка відбувається на основі науково-технічної революції. У виробництво масово впроваджуються числ

Методологія маржиналізму та його основні школи. Американська та кембриджська школи маржиналізму
  Наприкінці XIX ст. на зміну класичній політичній економії остаточно прийшла маржинальна економічна концепція, яка з часом стала основою для неокласичної економічної теорії. Ця зміна

Інституціоналізму
Наприкінці XIX століття в економічній науці виникає новий – соціальний – напрямок, представники якого досліджували соціальні аспекти розвитку господарства. Виникнення соціального напрямку було обум

Інституціоналізм та його головні напрямки
На межі ХIХ–ХХ ст. у США виникла нова течія економічної думки - інституціоналізм. Він був реакцією вчених-економістів США на панування монополій у ринковій економіці з їх необмеженим свавіллям. Ця

Цитати та документи
М. І. Туган-Барановський [9] Товариства підприємців з 'явились як природний наслідок взаємної боротьби капіталістів. Шляхом цих товариств капіталізм намагається ввести

Виберіть правильну відповідь.
1. Який період слід вважати початком другої технічної революції у країнах Західної Європи: а) 40 роки XIX ст.; г) 90 роки XIX ст.; б) 70 роки XIX ст.; д) початок XX ст. в

Список літератури
1. Австрийская школа в политической зкономии: К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Визер. – М. : Экономика, 1992. 2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М. : Дело ЛДТ, 1999. – Гл. 8 –

Вплив промислового перевороту та аграрних реформ на становлення ринкового господарства в Україні
  Промисловий переворот в Україні почався у 30–40 роках і завершився у 70–80 роках XIX ст. Запізнілий початок промислового перевороту в Україні обумовлено в основному залишками феодал

Розвиток ідей класичної політекономії, соціалізму та маржиналізму в Україні
  Економічна думка України була нерозривно пов'язана з економічною думкою Росії. Більш того, багатьох економістів важко вважати виключно українськими або російськими, надто складні та

Цитати та документи
М. Туган-Барановський [10] Із трьох основних класів капіталістичного господарства тільки один клас найманих робітників (пролетаріат) працею добуває свої доходи, а доход

Виберіть правильну відповідь.
1. На який із ключових факторів розвитку капіталізму ліквідація кріпацтва в Україні вплинула найбільше? а) технічна революція; б) концентрація капіталу; в) ріст масштабів

Список літератури
1. Белоусов В. М. История экономических учений: учебное пособие. / В. М. Белоусов, Т. В. Ершова. – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – Гл. 6. 2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе; пер

Економічні наслідки Першої світової війни
  Перша світова війна була глобальним воєнним конфліктом, який відбувався перш за все в Європі та тривав з 1 серпня 1914 по 11 листопада 1918 року. У неї було втягнуто 38 держав з нас

План Ч. Дауеса
  Структурні зміни, пов’язані з мілітаризацією економіки у провідних країнах світу, призвели до вкрай нерівномірного галузевого розвитку, що стало причиною нетривалої інтенсивної екон

Світова економічна криза 1929–1933 рр.
  До кінця 20-х років економічна система провідних капіталістичних країн досягла високого рівня складності. Механізми ринкової саморегуляції (так звана «невидима рука») перестали прац

Економічна теорія конкуренції Е. Чемберліна, Дж. Робінсон
  Активний процес монополізації світового виробництва, зумовили розвиток теорії монополістичної і недосконалої конкуренції. Засновником теорії монополістичної конкуре

Економічне вчення Дж. М. Кейнса
  У 1936 році англійський економіст Дж. М. Кейнс опублікував роботу «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», де обґрунтував неможливість само

Виберіть правильну відповідь.
1. Версальський мирний договір прийнято у: а) 1918 р.; б) 1919 р.; в) 1922 р.; г) 1924 р. 2. План Ч. Дауеса передбачав: а) посилення репараційного тиску; б) нада

Список літератури
1. Бартенев С. А. Экономическая история: учебник. – М. : Экономистъ, 2004. – Гл. 5. 2. Березин И. С. Краткая история экономического развития : учебн. пособ. – М. : Русская деловая лит-ра,

Світова система господарства у другій половині ХХ ст.
  Після другої світової війни в розвитку індустріальної цивілізації відбулися зміни, пов’язані зі збільшенням території і населення так званої світової соціалістичної системи, розпадо

У 50–70 роках ХХ ст.
  У повоєнні роки стартові умови для стабілізації та розвитку національних господарств були різними. Сама друга світова війні завдала народам багатьох країн великих людських жертв та

Особливості економічних систем і форм господарювання провідних країн. Моделі національної економіки у світовій економічній системі
  Практично у всіх країнах Заходу після другої світової війни була сформована змішана економічна система з різними балансами щодо втручання держави й ринку. Проте, в кожній країні мет

Напрями розвитку світової економічної думки у 50–70 роках ХХ ст.: неокейнсіанство, неокласика, неолібералізм, інституціоналізм
  Післявоєнний швидкий та якісно новий прогрес народного господарства країн знаходив своє відображення в розвитку економічної науки, який не міг не відбити конфліктний, суперечливий і

Цитати та документи
Римский договор о создании ЕЭС от 25 марта 1957 г. (выдержка) Статья 2. Сообщество имеет задачей осуществлять путем создания общего рынка и постепе

Виберіть правильну відповідь.
1. У якій з капіталістичних країн у 50–70-х рр. ХХ ст. частка державного сектору була найбільшою: а) Англія; б) Франція; в) ФРН; г) США. 2. Основною причиною другої світової війни

Список літератури
1. Эрхард Л. Благосостояние для всех. – М.: Начала-Пресс, 1991, гл. 6. 2. Ярцева Н.В. Современные концепции экономической мысли. Учебное пособие // http://irbis.asu.ru/mmc/econ/u_sovrcon/6

Останньої третини ХХ–початку ХХІ ст.
  В останній третині ХХ століття відбулося посилення процесів інтернаціоналізації, інтеграції та глобалізації. Інтернаціоналізація – об’єктивний процес, засн

Посткейнсіанства та нового кейнсіанства
  Під час кризи 73–75 рр. ХХ ст. відбувалося поєднання скорочення обсягів виробництва, збільшення рівня безробіття та зростання темпів інфляції, тобто спостерігалася стагфляція – явищ

Третини ХХ – початку ХІ ст. на розвиток економіки провідних країн світу
  70-ті рр. ХХ ст. ознаменувалися суттєвими змінами в усіх сферах суспільного життя: крім економічної кризи 73–75-х рр., що потрясла майже весь світ, розпочався другий етап третьої на

Сучасні неокласичні економічні концепції. Монетаризм
  Кризові явища 1970 років, коли державне регулювання економіки, спрямоване на управління попитом, вже не відповідало наявним реаліям нового етапу науково-технічної революції й сучасн

Еволюція інституціоналізму у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
  Інституціоналізм виник в США ще наприкінці ХІХ ст. як відповідь на суттєві зміни в економічній системі і пройшов у своєму розвитку кілька етапів. Сформувавшись в окрему течію у 30-т

Неоінституціоналізм та його основні напрямки
  Як особлива економічна теорія неоінституціоналізм набув визнання у 80−90-х рр. XX ст. Основними представниками його є Нобелівські лауреати 1991 р. Рональд Коу

Виберіть правильну відповідь.
1. Питання впливу розподілу доходів на процеси суспільного відтворення досліджувалось представниками: а) англійського посткейнсіанства; б) американського посткейнсіанства;

Список літератури
1. John Black. A Dictionary of Economics. Oxford, New York. – Oxford University Press, 2002. – 523р 2. Stiglitz J., Greenwald B. Towards a New Paradigm in Monetary Economics.– Cambridge: C

Становлення радянської моделі господарювання та її відображення в економічній науці
  На початку ХХ ст. економіка України, яка входила у склад Російської імперії, відчувала усі ті проблеми, що були характерні для економіки всієї країни. Країна залишалася аграрною, де

Становлення адміністративно-командної системи і її відображення в українській економічній думці
  У кінці 20-х років в економічній політиці Радянської держави був взятий курс на прискорене завершення індустріалізації, яка була зупинена першою світовою війною і революцією. Вибран

Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи господарювання та спроби її реформування
  У другій половині 40-х років головним завданням економічного розвитку економіки України, як і всієї країни, було відновлення зруйнованого війною господарства. На це були спрямовані

Цитати та документи
В. І. Ленин. [5] Наша задача теперь – провести именно демократический централизм в области хазяйства, а ….централизм, понятый в действительно демократическом смысле, п

Виберіть правильну відповідь.
1. План побудови економіки соціалістичного суспільства включав: а) створення монополістичних об’єднань типу трестів, концернів; б) становлення трудової приватної власності селян н

Список літератури
1. Валовой Л. Экономика: взгляды разных лет. Становление. Становление, развитие и перестройка хозяйственного механизма. – М. : Наука, 1989. 2. Економічна історія: Навч.посібн. / За ред. С.

Стан економіки України на момент проголошення незалежності
  Наприкінці 80-х років економіка України уявляла собою частину народногосподарського комплексу СРСР. Командно-адміністративна система передбачала повну підпорядкованість економіки Ук

Радикальні економічні перетворення другої половини 90-х років
  Реальні економічні перетворення почалися після проголошення керівництвом української держави курсу на створення державно-регульованої соціально-спрямованої ринкової економіки. Для п

Теоретичні дослідження українськими вченими проблем ринкового реформування економіки України
  Розглянута вище запропонована постсоціалістичним країнам у 90-ті роки концепція трансформації економіки, авторами якої були західні вчені, розкривала завдання реформ, методи та скла

Цитати та документи
І. Лукінов [6] Реформувати будь-яку систему можна по-різному, обираючи для цього як створювальні, так і руйнівні або змішані моделі. В інтересах людини та суспільства в

Виберіть правильну відповідь.
1. Становлення ринкової економіки, з точки зору монетаристів, проходить через фази: а) фінансової стабілізації; б) становлення ринкових інститутів; в) структурного корект

Список літератури
1. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, В. Семіноженко. – К.: Знання України, 2002. – 336 с. 2. Геєць В. Деякі порівняльні ознаки

Додаток Б
  БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВЧЕНИХ А Аквінський, Фома (1225–1274) – один із найблискучіших вчених середньові

Тематика рефератів
1.Предмет і метод історії економіки та економічної думки Історія економії та економічної думки як наука. Предмет дисципліни як історія становлення й розвитку суспільного виробництва

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги