рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Атомно-емісійний метод аналізу

Атомно-емісійний метод аналізу - раздел Химия, Аналітична хімія Загальні положення. Рівноваги Лабораторна Робота № 4.1. Визначення Калію Та Натрію В Мінера...

Лабораторна робота № 4.1. Визначення калію та натрію в мінеральних водах методом полум'яно-емісійної спектрометрії.

Мета роботи: 1. Визначити масову частку лужних металів у мінеральній воді.

2. Здобути практичні навички аналізу з використанням полум’яного аналізатора рідин.

1. Загальні відомості

Властивістю, що вимірюють у методі полум’яної спек­тро­мет­рії, є інтенсивність випромінювання світла в атомізованих хі­міч­них еле­мен­тах, збуджених у полум’ї. Аналізований розчин стис­нутим по­віт­рям через розпилювач подають як аерозоль у по­лу­м’я паль­ника. Залежно від складу горючої суміші тем­пе­ра­ту­ра полу­м’я досягає 1800-3100 оС. При такій температурі мо­ле­ку­ли тер­мічно дисоціюють на вільні атоми, що збуджуються і випро­мі­нюють світ­ло. Випромі­ню­вання виділяють оптичним фільтром або монохроматором і спря­мовують на фотоелемент або фотоелектронний помно­жувач, що пе­ре­творює світловий сигнал в електричний. Фотострум підсилюють і вимірюють гальванометром або реєструють самопис­цем. Величина фо­то­стру­му пропорційна інтенсивності випроміню­ван­ня до­слід­жу­ва­но­го елемента, а отже, його концентрації в розчині.

2. Стандартні розчини

Їх готують з препаратів кваліфікації «хімічно чистий» (хч) або «чистий для аналізу» (чда).

Розчин А (з масовою концентрацією калію 0,5 г/л): на­важ­ку хлориду калію масою (0,93355 ± 0,0002) г розчиняють у мірній колбі місткістю 1 л, доводять дистильованою водою до мітки і пере­мі­шу­ють.

Розчин А (з масовою концентрацією натрію 0,5 г/л): на­важ­ку хлориду натрію масою (1,2708 ± 0,0002) г розчиняють у мірній колбі місткістю 1 л, доводять дистильованою водою до мітки і перемішу­ють.

Спектроскопічний буфер для визначення калію: го­ту­ють наси­че­ний розчин, додаючи у зазначеному порядку CaCl2, NaCl і МgCl2.

Спектроскопічний буфер для визначення натрію. Го­ту­ють на­си­чений розчин суміші солей, розчиняючи їх у такій по­слі­дов­но­сті: CaCl2, KCl, MgCl2.

3. Підготовка полум’яного фотометра до роботи градуювання

3.1 Підготувати комплект стандартних і робочих розчинів для виконання даної роботи.

3.2 Увімкнути компресор і встановити тиск 0,6-0,8 атм. Потім вімкнути горючий газ і відрегулювати тиск повітря, яке визначається висотою чіткого внутрішнього конуса полум'я синьо-зеленого кольору.

3.3 Встановити світлофільтр, що виділяє випромінювання досліджуваного елемента (Na або K).

3.4 Прогріти прилад протягом 30 хв.

3.5 Розпилюючи дистильовану воду, встановити стрілку ам­пер­метра на нуль шкали.

3.6 Розпилюючи стандартний розчин з максимальною кон­цен­тра­цією елемента, встановити стрілку приладу ручкою «Чутливість» на поділку «100». Вдруге перевірити нульове по­ло­жен­ня і макси­маль­ний відлік приладу і, якщо треба, від­ко­регу­ва­ти реєструючий пристрій.

Розчини для градуювання приладу: в мірні колби місткістю 100 мл вводять піпеткою 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5 мл відповідного розчину А, доводять до мітки дистильованою водою і ретельно перемішують. Одержані розчини містять 0,5.10-2; 1,0.10-2; 1,5.10-2; 2,0.10-2; 2,5.10-2 г/л відповідно калію або натрію. До 100 мл кожного розчину додають по 5 мл спектроскопічного буферу для калію або натрію. Вимірюють інтенсивність випромінювання для цих розчинів, 3-5 разів. Перед кожним вимірюванням промивають розпилювач во­дою.

За даними будують градуювальний графік у координатах: абс­ци­са – значення концентрацій стандартних розчинів (С); ордината – відповідні показання приладу (А). Масштаб вибираємо так, щоб гра­фік проходив через початок координат під кутом, близьким до 45о.

4. Аналіз зразка води

Проби для визначення калію і натрію готують окремо.

Відбирають 100 мл проби і додають 5 мл спектроскопічного бу­феру для калію або натрію, а потім вимірюють інтенсивність випромінювання досліджуваного розчину. За відповідним граду­ю­вальним графіком, використовуючи дані вимірювань (Ах), знаходять концентрацію елемента (cх).

 


4.3. Атомно-абсорбційна спектрометрія

Метод атомно-абсорбційної спектрометрії оснований на поглинанні світла вільними атомами досліджуваного елемента, які виникають при попаданні аналізованого розчину в полум'я польни­ка при резонансній довжині хвилі.

Суть методу: світло від спектральної лампи проходить ато­мі­за­тор спектрофотометра, де частково поглинається віль­ни­ми атомами і потрапляє у монохроматор, що виділяє ви­про­мі­ню­ван­ня резонансної довжини хвилі. Це випромінювання пе­ре­тво­рю­ють в електричний сигнал, що підсилюють і реєструють прилад. Метод дозволяє визначити більше 75 елементів з ви­со­кою селективністю і низькою межею визначення: 10-10-10-12 г. В оптимальній області відносна похибка становить 0,5-3 %.

Залежність між концентрацією атомів елемента, що визнача­ється, і сигналом описує закон Бугера-Ламберта-Бера:

A = lg (I0 / I) = K0 c l,

де А – атомне світлопоглинання;

I0 – інтенсивність аналітичної лінії у падаючому світлі;

I – інтенсивність аналітичної лінії у вихідному світлі;

К0 – коефіцієнт, що характеризує поглинання аналітичної

лінії;

c – концентрація елемента що аналізують;

l – довжина поглинаючого шару в атомізаторі.

Найзручнішим і стабільним за­со­бом атомізації рі­дин­них проб є полум’я. Використовують полум’я, температура яко­го коливається від 2000 до 3000 К. Найпоширенішою є су­міш ацетилен-повітря зі стехіо­метричним співвідношенням па­ли­ва й окислювача. Визна­ча­ючи деякі елементи, ви­ко­ри­сто­ву­ють збагачене полум’я. Наприклад, визначити хром можливо тільки в сильно збагаченому, жовтому по­лум’ї ацетилен-по­віт­ря. Аналізуючи інші елементи, можна вико­ри­стовувати збід­не­не полум’я як більш високотемпературне.

Полум’я динітроксид-ацетилен використовують, визначаючи елементи, що утворюють термостійкі сполуки, наприклад, алюміній, бор, вольфрам, барій та ін.

Атомно-абсорбційний метод є високоселективним. Це означає, що досліджуваний елемент можна відкрити в присутності інших елементів у будь-яких матеріалах.

Лабораторна робота № 4.2. Атомно-абсорбційне визначення міді, цинку та марганцю в соках і водах.

Мета роботи: 1. Ознайомитися з основними складовими час­тинами методу атомно-абсорбціонної спектроскопії.

2. Проаналізувати фруктові соки, або столові і мінеральні води на домішки важких металів.

1. Загальні відомості

Метод ґрунтується на вимірюванні абсорбції світла вільними атомами міді (цинку, марганцю), які утворюються при введе­­­нні

досліджуванного розчину в полум'я суміші ацетилену з повітрям або пропану з повітрям при довжині хвилі 324,7 нм (213,9 нм; 279,5 нм).

2. Апаратура, реактиви, розчини

Атомно-абсорбційний спектрофотометр;

Лампа з порожнистим мідним (цинковим, марганцевим) катодом;

Ацетилен за ДСТУ 5457-75; Компресор повітряний;

Мідь металева;

Цинк металевий;

Марганець;

Кислота азотна, хч, за ДСТУ 4461-77;

Стандартні розчини з вмістом міді, цинку, марганцю 1 г/л;

Кислота азотна з масовою часткою 1,5 %;

Піпетки на 1,0; 5,0; 10,0 мл;

Мірні колби на 100 мл;

Скляні стаканчики.

Стандартні розчини для атомно-абсорбційних визначень го­ту­ють, розчинюючи метали або їх солі відомого складу в кис­ло­тах або воді. Із концентрованих стандартних розчинів (1 г/л) готують менш концентровані, розводячи аліквоти азотною кислотою з масовою часткою 1,5 %. Цим зберігаємо стандартні розчини довший час, бо підкислення до рН = 1 запобігає гідро­лізові іонів металів.

Градуювальні розчини

Розчин А: 10 мл розчину, що містить 1 г/л міді (або цинку чи марганцю), переносять у мірну колбу на 100 мл, доводять до мітки дистильованою водою з масовою часткою HNO3 1,5 %, ретельно премішують. Масова концентрація розчину А − 0,1 мг/мл міді (або цинку чи марганцю).

Розчин Б: 1 мл розчину, що містить 1 г/л міді (або цинку чи марганцю), переносять у мірну колбу на 100 мл, доводять до мітки дистильованою водою з масовою часткою HNO3 1,5 %, ретельно перемішують. Масова концентрація розчину Б − 0,01 мг/мл міді (або цинку чи марганцю).

Щоб побудувати градуювальний графік, у 5 мірних колб міст­кі­стю 100 мл вносять відповідно 1,3; 3,0; 5,0; 7,0; 10,0 мл розчину Б, доводять до мітки розчином HNO3 з масовою часткою 1,5 %, ретельно перемішують. Масові концентрації цих розчинів відповідно 1.10‑4; 3.10-4; 5.10-4; 7.10-4; 10.10-4 г/л міді (або цинку чи марганцю).

Щоб приготувати розчин з масовою концентрацією іонів мета­лу 30.10-4 г/л, 3 мл розчину А переносять в мірну колбу місткістю 100 мл, доводять до мітки розчином HNO3 з масовою часткою 1,5 %, ретельно перемішують.

Увімкнувши лампу з порожнистим мідним (або цинковим чи мар­ган­це­вим) катодом, на монохроматорі атомно-абсорбційного спек­трометра виводять аналітичну лінію міді (цинку, марганцю) 324,7 нм (213,9 нм; 279,5 нм). Вимірюють світлопоглинання стан­дарт­них розчинів.

Досліджуванні розчини упарюють зі 100 мл до 10 мл.

Метод градуювального графіка

Вважають, що прилад градуйовано, якщо для нього вста­нов­ле­но функціональний зв'язок між концентрацією аналізованого еле­мен­та у стандартних розчинах і показаннями приладу. Прилад гра­дую­­ють після прогрівання спектрофотометра про­тя­гом 30 хв. Стан­дарт­ні розчини вживають у порядку зросту концентрацій, вводять їх у полум'я і фіксують показання приладу. Ці операції виконують з усіма приготовленими розчинами, по три рази з кож­ним, і обчи­слю­ють середнє арифметичне трьох вимірювань. Ре­ко­мендуємо градую­вальні вимірювання здійснювати на початку, в середині і в кінці ана­лізу. За одержаними даними будують гра­ду­ю­вальний графік: по осі абсцис відкладають концентрації стандартних розчинів, сі, а по осі ординат – відповідні показання приладу, Аі.

Щоб визначити невідому концентрацію, сх, розчин вводять у атомізатор і після 10-15 с реєструють показання приладу Ах. Його відкладають на осі ординат граду­ювального графіка, і на осі абсцис знаходять відповідне зна­чен­ня концентрації, сх, яку визначають. Градуювальний графік має проходити через початок координат і, щоб відлік за ним був точнішим, під кутом, близьким до 45 о.

Звичайно, визначаючи концентрації досліджуваного елемента, врахову­ємо, що розчин упарювали, концентруючи його в 10 разів.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Аналітична хімія Загальні положення. Рівноваги

імені В Н Каразіна.. Аналітична хімія Загальні положення РІВНОВАГИ..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Атомно-емісійний метод аналізу

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПРОГРАМА
"АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ" для студентів біологічного факультету денної форми навчання     Харків - 2010

АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ
Аналітична хімія – це наукова дисципліна про методи, засоби й загальну методологію здобуття інформації про якісний i кількісний склад матеріальних об'єктів на основі дослідження хі

Класифікація методів аналізу, що грунтується на кількості речовини аналіту
Метод Маса аналіту, г Об’єм розчину проби, мл Кількість речовини аналіту Макроаналіз 1 – 10

Методи аналітичної хімії
Метод аналізу – універсальний і теоретично обґрунтований спосіб визначення складу об’єкту, це сукупність принципів, на яких базується аналіз без конкретних посилань на об’єкти та компоненти.

ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Метою якісного аналізу є виявлення окремих елементів та іонів, що входять до складу речовини. Якісний аналіз здійснюють хімічними, фізико-хімічними фізичними або біологічними методами. Хі

Характерні групи атомів у органічних реагентах
Солетворні групи атомів Комлексотворні групи атомів Карбоксильна ‑ СООН Спиртова або фенольна

Використання органічних реагентів у аналізі
Реагент Формула Об’єкти, що визначають Якісний аналіз Кількісний аналіз Алізарин

ЗАКОН ДІЇ МАС. АЛГЕБРА ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ
Хімічна рівновага. Зворотні реакції проходять як у прямому, так і у зворотному напрямах. Рівновага встановлюється, якщо ці зміни взаємокомпенсуються. Рівноважний склад – сук

Алгебраїчний підхід при записі рівнянь хімічних реакцій
Розглянемо реакцію загального вигляду 0 D aj Aj, (12) де S – символ суми, j – н

Позначення констант рівноваг
Реакції (загальний вигляд та приклади) Позначення Примітки 1. Константи стійкості комплексів

Лінійні комбінації реакцій
Ми вже мали змогу звернути увагу, що рівняння приєднання кількох протонів до багатозарядного аніону (або кількох лігандів до іону-комплексоутворювача) характеризуються загальною константою, яка дор

Ускладнення у визначенні областей переважання
Якщо послідовність усіх N ступінчатих констант спадна, K1 > K2 > . . . > KN, то у всіх N+1 реагентів і

Метод матеріального балансу при розрахунках рівноважного складу розчинів
При розчиненні у воді сполук – сильних електролітів (які повністю розпадаються на іони) – за умови іони, що утворюються у розчині не вступають в інші реакції, рівноважний склад частково можна описа

Приклади обчислень рівноважних концентрацій розчинів за схемою Комаря М. П.
Розглянемо приклад 2, який наведено в розділі «Метод матеріального балансу» Розв’язання. При розчиненні солі HCOOAg у воді – у розчині будуть такі

Буферні розчини
  Якщо для розчину характерна властивість зберігати значення будь-якої рівноважної концентрації (активності) при його розведенні або додаванні до нього інших реактивів, то такий розчи

Розрахунки рН буферних розчинів.
Розглянемо кілька прикладів. Приклад 1. Визначити рН буферного розчину, який приготували змішуванням розчинів: 55 мл оцтової килоти (с0(HAc) = 0,15 моль/

Приготування буферних розчинів із заданим рН
Буферний розчин із заданим рН з відомою парою буферуючих компонентів можна приготувати трьома способами: - змішуючи в необхідному співвідношенні кількості речовини; розчини слабкої кислоти

Взаємодія катіонів із деякими реагентами
Іон Реагент SO42- Cl- OH- NH3.

Pеaкцiї катіонів l-ї аналiтичної групи
  Реактив Ag+ Hg22+ Pb2+ HCl (розведе-на), хлориди

Мікрокристалоскопічна реакція на кальцій
Розведена H2SO4 та розчини сульфату утворюють із катіонами Са2+ голчасті кристали гіпсу, CaSO4 ×2 Н2О. На предметне скло нанесі

Peaкції катіонів 2-ї aнaлiтичної групи
  Реактив Ва2+ Sr2+ Ca2+ Н2SO4 та сульф

Алюміній
4.1.1. Осадження Al(OH)3(s), його амфотерність. У пробірку налийте 3 краплі розчину Al(NO3)3 й додайте 3 краплі розчину амі

Реакції катіонів 4-ї аналітичної групи
  Реактив Fe2+ Fe3+ Bi3+ Mn2+ Sb(III) та Sb(V)

А група катioнів
Катіони 5-ї групи Cu2+, Cd2+, Ni2+, Co2+, Mg2+, Нg2+ у лужному середовищі в присутності Н2О2 (в умовах відокр

Реакції катіонів 6-ї аналітичної групи
  Реактив K+ Na+ NH4+ NaHC4O4

Проби на присутність аніонів‑відновників.
а) До 3-4 крапель розчину додайте 1-2 краплі розчину з c(H2SO4) = 1 моль/л, 1-2 краплі розчину I2 у KI та 6-8 крапель розчину крохмалю. Якщо розчин знебарвлю

Систематичний якісний аналіз аніонів
88) Які особливості якісного аналізу аніонів порівняно з аналізом катіонів? 89) Назвіть групові реагенти і склад груп систематичного аналізу аніонів. 90) Що таке «водяна витяжка»

Модуль 1.
Приклади розв’язання задач 1. Запишіть значення констант наступних рівноваг: 1)1) H2AsO4- D HAsO42- + H+

Теорія похибок і статистична обробка результатів вимірювань
При проведенні експериментальних досліджень вимірювання повторюють кілька (n) разів – отримують паралельні значення вимірюваного параметру: x1. x2 …xn

Теоретичні значення Q – критерію. при різних довірчих імовірностях Р
  n Q( n. P ) P = 0.90 p = 0.95 p = 0.99 0

Таблиця 2
Значення критерію грубої похибки β n β α = 0.05 α = 0.

Значення t-критерію Стьюдента
f p 0.90 0.95 0.99 0.995 0.999 6.3130

Таблиця 4
значення критерію фішера, F (f1, f2, P = 0,95 ).

Терези і принцип зважування
Масу речовини m вимірюють, зважуючи речовину. Вага Р є про­пор­цій­ною масі P = mg, де g – прискорення сили тяжіння. Зважуючи, силу притягування порівнюють із в

Конструкція аналітичних терезів
У сучасні аналітичні терези вмонтовано інтерфейси, що спо­лу­ча­ють устрої. У них повністю автоматичне внутрішнє градуювання з урахуванням температури, пристрої для тарування у всьому діапазоні зва

Порядок зважування на терезах типу ВЛР-200.
Увага! Вмикати терези слід при закритих бокових шторках. Ставити об’єкт зважування на ліву шальку, а гирі – на праву. Змінювати навантаження можна тільки при вимкнутих

Умови висушування деяких кристалогідратів
Кристалогідрат Умови висушування Над безводяною сіллю Маса водя­ної пари (мг / л) BaCl2.2H2

Загальні відомості
У та­ких ме­то­дах хі­міч­но­го ана­лі­зу, як гра­ві­мет­рія та так зва­ні фі­зи­ко-хі­міч­ні ме­то­ди, ви­ко­рис­то­ву­ють гра­ду­йо­воч­ну за­леж­ність між скла­дом об­’єк­та та фі­зич­ною влас­т

Мірний посуд та робота з ним
Який мірний посуд вживають у хімічних аналізах? Одиниці об’єму.Одиницею об’єму в інтернаціональній си­сте­мі одиниць (СІ) є кубічн

Перевірка місткості посуду
Загальні засади. Згідно ДСТУ, допускають такі відхилення від номінальної місткості (± см3)   для колб  

Таблиця 3
Ефективна густина води, r*, г/дм3, що використовується у перевірці мірного посуду, та сума поправок (А + В + С) , г/дм3 t,

Поправки для об’ємів (в см3), що виміряні мірним посудом (каліброваним для температури 20 °С), якщо ним користуються при різних температурах
Ви­мі­ря­ний об’­єм, см3 Температура, оС

Кислотно-основне титрування
Методики грунтуються на кислотно-основних пе­ре­тво­рен­нях – пе­ре­да­чі іону водню від аналіту до титранту або навпаки. Тит­рантами зазвичай є силь­ні кислоти або сильні ос­но­ви (луги), ана­літа

Реактиви й обладнання
Хлороводнева кислота, стандартизований розчин c(HCl) = 0,1 моль/л; Бромкрезоловий зелений, розчин із масовою часткою w » 0,1 % у водно-етанольній суміші (8:2 за об'ємом); Б

Комплексонометричне титрування
Реакції комплексоутворення здавна є основою деяких тит­ри­мет­рич­них визначень. Так, іони га­ло­ге­ні­дів визначають тит­ру­ван­ням комплексоутворювачем – іонами Hg2+ (

Окислювально-відновлювальне титрування
В окислювально-відновлювальному титруванні або ана­літ A є від­новлювачем (і у титруванні окислюється), а тит­ран­т T – окис­лювачем (і у титруванні відновлюється), або навпаки, ана­літ A є окислюв

А. Стандартизація за наважками кристалічного іоду
2А. Реактиви й обладнання: Тіосульфат натрію, розчин c(Na2S2O3.5H2O) » 0,1 моль/л у сві­жо­про­кип’­я­че­ній дистильова

Б. Стандартизація за наважками дихромату калію
2Б. Реактиви й обладнання: Тіосульфат натрію, розчин c(Na2S2O3.5H2O) » 0,1 моль/л, як у пункті 2А; Дихромат ка

Кислотно-основне титрування
Приклади розв’язання задач Приклад 1. Наважку бури (Na2B4O7·10H2O) масою 0,3221 г розчинили у воді. На титрування одержаного ро

Комплексонометричне титрування
Приклади розв’язання задач Приклад 1. Наважку сплаву, що містить цинк та мідь, масою 0,8512 г розчинено й об’єм розчину доведено до 100 мл. При визначенні сумарної кількос

ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ
В основі електрохімічних методів лежать процеси на електродах або в міжелектродному просторі при виникненні потенціалу або при пропусканні електричного струму через розчин. Електродний процес – гет

Теоретичні основи потенціометрії
Для вирішення аналітичної задачі потенціометричні вимірювання можна проводити двома способами. Перший спосіб – пряма потенціометрія, полягає в тому, що в досліджуваний розчин занурюють необхідний і

EACх= Eх= EAB(lACх / lAB).
Із цих рівнянь можна отримати, що Eх = Eст(lACх / lACст), де lACхтаlACст –

Результати вимірювань оформлюємо у таблицю
  № розчину с(NaF), моль/л lgс(F-) е.р.с., мВ   &nb

Шпателі, скляні палички.
3. Хід роботи Наважку зразка (mo), що містить близько 0,1 г заліза, розчиня­ють при нагріванні у 20 мл концентрованої хлорводневої кислоти. Якщо розчинення неп

Атомна спектроскопія
Атомна спектроскопія– фізичний метод, що грунтується на залежності між складом речовини та випромінюванням чи поглинанням світла у певних умовах. Емісійний спектральний аналіз грун

Спектрофотометрія
Спектрофотометричні методи аналізу базуються на законі Бугера, який виражають рівнянням , де I

Визначення загальної кількості летких фенолів у стічній воді у перерахунку на C6H5OH.
Мета роботи: 1. Ознайомитися з основними етапами методики спектрофотометричного аналізу домішок органічних речовин. 2. Освоїти алгоритм вимірювань на фотометрі. 3. Визначит

Вибрані кінетичні методи аналізу
  У багатьох методах аналізу до стану рівноваги до­водять хі­міч­ні перетворення, за якими аналіт переводять у інші сполуки, що формують вихідний сиг­нал (масу чи об’єм, випромінюванн

Сутнiсть методики
Щоб визначити мiкрокiлькості альдегідiв, використовують ре­ак­цiю окислення п-фенiлендiаміну пероксидом водню, на яку альде­гіди дiють як каталiзатори. Схема механізму реакцiї (за нинiшнiми уявленн

Алгоритм методики
2.1. Прилади й реагенти Фотоелектроколориметр; Секундомiр; Вимiрювальнi колби мiсткiстю 50 мл; Піпетки мiсткiстю 5 мл; Піпетки с подiлками мiсткi

Алгоритм методики
2.1. Прилади та реагенти Фотоелектрокалориметр КФК з мікропроцесором; Вимiрювальнi колби мiсткiстю 50 мл; Пiпетки мiсткiстю 2 мл; Пiпетки з подiлками мiст

Хроматографічні методи аналізу
  У таких процесах розділення компонентів, як екстракція, у випадках, коли коефіцієнти розподілу між фазами для різних компонентів мало відрізняються один від одного, відокремити їх у

Біологічні та біохімічні методи аналізу
Біологічні методи аналізу базуються на тому, що для життєдіяльності; росту, розмноження й взагалі нормального функціонування живих істот необхідне середовище певного хімічного складу. При зміні цьо

Приклади використання біологічних методів для визначення різних сполук
Індикаторний організм Сполука, яку визначають Cmin, P = 0,95 Мікроорганізми мкг/мл

Таблиця 2
Приклади використання ферментів для визначення їх субстратів (I) і інгібіторів (II) Клас ферментів Індикаторна реакція

Неорганічні ліганди
OH‑, гідроксид ‑ іон   H+ lg Kw = { ‑13,997; D H = ‑55,81

Органічні ліганди: аміни
C2H7NO, H2N‑CH2‑CH2‑OH, 2‑аміноетанол H+ lg KH

Органічні ліганди: карбонові кислоти
CH2O2, HCOOН, мурашина кислота; ліганд HCOO‑, форміат-іон H+ lg KH = {

Органічні ліганди: амінокислоти
C2H5NO2, H2N-CH2-COOH, амінооцтова кислота (гліцин); ліганд: H2N-CH2-COO‑, L‑,

Інші органічні ліганди: оксими, тіоли тощо
CH4N2S, тіосечовина H2N-C-NH2 ÷ê S Ag+

Відновні напівреакції
Aglg K(Ag2+ + e‑ Û Ag+) = 32,62 [I=4], Eo = 1,929 B lg K(2 AgO(s) + H2

Індикатори
(а) кислотно-основні індикатори Бромкрезоловий синій, L (синій) ® HL+ (жовтий): lg KH ={ 4,80 [20 о

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги