МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Г.В. Смолин
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
__________________________________________
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………….......7
ГЛАВА 1. Поняття предмет і джерела господарського
права…………………………………………………………………...10
§ 1. Господарська діяльність: поняття та види…………………........10
§ 2. Підприємництво як спосіб господарської діяльності…………..20
§ 3. Господарські правовідносини, їх ознаки і види…………….......27
§ 4. Поняття, предмет, принципи та методи господарського права........................................................................................................34
§ 5. Поняття і система господарського законодавства……………...39
§ 6. Господарське право як галузь правової науки і навчальна дисципліна……………………………………………………………..45
Контрольні запитання…………………………………………………51
ГЛАВА 2. Державна підтримка підприємництво………………………….52
§ 1. Регулювання підприємницької діяльності як засіб підтримки підприємництва……………………………………………………......52
§ 2. Дерегулювання підприємницької діяльності…………………...62
§ 3. Фінансування заходів державної підтримки підприємництва…74
Контрольні запитання…………………………………………………85
ГЛАВА 3. Правовий статус суб’єктів господарських правовідносин…...86
§ 1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин……………………………………………………….....86
§ 2. Громадяни–підприємці як суб’єкти господарських правовідносин……………………………………………………….....92
§ 3. Поняття та види організаційно–правових форм підприємства………………………………………………………….98
§ 4. Поняття та види господарських товариств…………………….119
§ 5. Поняття та види кооперативів………………………………….151
§ 6. Господарські об’єднання………………………………………..160
§ 7. Господарські організації – органи господарського керівництва…………………………………………………………...168
Контрольні запитання………………………………………………..177
ГЛАВА 4. Державна реєстрація суб’єктів господарювання…………….179
§ 1. Загальні умови створення господарських організацій………..179
§ 2. Установчі документи……………………………………………189
§ 3. Правове значення і порядок державної реєстрації……………196
§ 4. Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців…………………………………………………………...222
§ 5. Державна реєстрація змін до установчих документів………...231
Контрольні запитання………………………………………………..238
ГЛАВА 5. Ліцензування і патентування господарської діяльності…….239
§ 1. Поняття та види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню…………………………………………………………239
§ 2. Процедура одержання ліцензії………………………………….244
§ 3. Нагляд та контроль у сфері ліцензування……………………...251
§ 4. Патентування деяких видів підприємницької діяльності…….254
Контрольні запитання………………………………………………..264
ГЛАВА 6. Припинення діяльності суб’єкта господарювання…………..266
§ 1. Поняття і способи припинення діяльності суб’єкта господарювання………………………………………………………266
§ 2. Поняття, суб’єкти і підстави банкрутства……………………..276
§ 3. Стадії провадження у справі про банкрутство………………..283
§ 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника…………291
§ 5. Особливості банкрутства фізичної особи–підприємця.………308
§ 6. Державна реєстрація припинення суб’єкта господарювання………………………………………………………311
Контрольні запитання………………………………………………..320
ГЛАВА 7. Правовий режим майна суб’єктів господарювання…………322
§ 1. Загальні положення про право власності та інші речові права суб’єктів господарювання…………………………………………..322
§ 2. Склад та правовий режим майна підприємництва………………………………………………………333
§ 3. Правовий режим майна господарських товариств……………339
§ 4. Правовий режим майна кооперативів………………………….348
§ 5. Правовий режим майна господарських об’єднань……………355
Контрольні запитання………………………………………………..356
ГЛАВА 8. Правове регулювання приватизації…………………………...358
§ 1. Поняття і головні засади приватизації…………………………358
§ 2. Об’єкти та суб’єкти приватизаційних правовідносин………...363
§ 3. Порядок та способи приватизації………………………………371
§ 4. Договірні відносини у процесі приватизації…………………..377
Контрольні запитання………………………………………………..382
ГЛАВА 9. Зобов’язальні відносини у сфері господарювання…………...384
§ 1. Поняття, підстави виникнення та види господарських зобов’язань……………………………………………………………384
§ 2. Виконання господарських зобов’язань………………………...389
§ 3. Способи забезпечення виконання господарських зобов’язань............................................................................................393
§ 4. Поняття і підстави припинення господарських зобов’язань…398
Контрольні запитання………………………………………………..402
ГЛАВА 10. Господарський договір…………………………………………404
§ 1. Поняття, ознаки та функції господарського договору………..404
§ 2. Зміст господарського договору………………………………...412
§ 3. Класифікація господарських договорів………………………..416
§ 4. Способи укладання господарських договорів…………………421
§ 5. Виконання господарських договорів…………………………..434
Контрольні запитання………………………………………………..438
ГЛАВА 11. Відповідальність у господарських правовідносинах……….440
§ 1. Поняття, підстави та функції господарсько – правової відповідальності……………………………………………………...440
§ 2. Види господарсько – правової відповідальності……………...450
§ 3. Класифікація господарсько – правових санкцій……………....453
Контрольні запитання………………………………………………..468
Список використаної літератури……………..…………………………….469
ВСТУП
В умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи визначальною правовою формою та інструментом регулювання становлення і розвитку господарських зв'язків, а також засобом поєднання суспільних та державних інтересів є господарське право як засіб утвердження правопорядку у сфері господарювання.
Перед усіма суб'єктами, котрі здійснюють господарську, підприємницьку чи організаційно-господарську діяльність, виникає питання відповідності господарсько-правовим нормам. Адже, незаконні господарські операції не дають позитивних господарських наслідків. Усе набуте у результаті проведення таких за рішенням суду вилучається в дохід держави або стягується з учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення чи не виконав умов господарського договору.
У зв'язку з тим, що практично кожен майбутній юрист будь-якої сфери народного господарства, будь-якого правоохоронного органу буде причетним до організації та здійснення господарської діяльності чи контролюватиме правомірність її проведення, виконуючи службові обов'язки, повинен знати засадничі положення господарського права. Його знання допоможуть у захисті інтересів держави, суб’єктів господарювання та прав споживачів і, в кінцевому рахунку, забезпечать господарський правовий порядок.
Саме навчальна дисципліна «Господарське право» повинна забезпечити опанування студентами і курсантами основних знань з правового регулювання суспільних відносин щодо організації, здійснення, регулювання контролю та нагляду за господарською діяльностю з метою захисту прав і законних інтересів громадян, суб’єктів господарювання, організацій та держави.
Враховуючи, що «Господарське право» є комплексною галуззю права, вивчення її студентами і курсантами має ґрунтуватися на вже одержаних ними знаннях з теорії держави та права, конституційного, адміністративного, цивільного та інших галузей права, що вивчаються на попередніх курсах.
У посібнику на основі чинного законодавства і відповідно до навчальної програми курсу розглянуто основні правові інститути його Загальної частини. Зокрема, правові засади державного регулювання господарської діяльності, поняття, предмет, принципи, методи і джерела господарського права, правовий статус суб’єктів господарювання, їх створення, реєстрація, ліцензування, патентування та їх припинення, у тому числі шляхом банкрутства тощо. Розглянуто зобов’язальні відносини між суб’єктами господарювання та їх особливості, господарські договори за допомогою яких опосередковуються господарські зв’язки між господарюючими суб’єктами та суб’єктами організаційно-господарських повноважень. Виділено можливі правопорушення у сфері господарювання і, відповідно, підстави, принципи, функції, а також види господарсько–правової відповідальності та господарсько-правових санкцій.
Цей навчальний посібник є другим, переробленим і доповненим виданням програмного матеріалу з господарського права, виданого у 2008 році (Смолин Г.В. Господарське право України: Навчальний посібник. – Львів: Ліга-Прес, 2008. – 372 с.). Матеріали, що увійшли до книги, апробовано при викладанні авторських лекційних курсів із «Державного регулювання господарської діяльності» та «Господарського права», протягом 5-ти років на юридичному факультеті Львівського державного університету внутрішніх справ, а також враховуються зміни і доповнення в господарському законодавстві.
Для поглиблення вивчення окремих тем із Загальної частини господарського права, написання магістерських робіт, у посібнику пропонуються контрольні запитання, список літератури, нормативно-правові акти, збірники законодавства, наукові статті, монографії, підручники, навчальні посібники та електронні адреси офіційних, інформаційно-пошукових сайтів. До всіх розділів і тем курсу «Господарське право: Загальна частина», крім цього, рекомендовані коментарі до господарського законодавства (Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: коментар / за ред. Н.О. Саніахметової, О.Є. Харитонова. -X: Одиссей, 2004. - 848 с., Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-ге вид., перероби, і доп. /за ред. Г.Л. Знаменського, B.C. Щербини: кол. авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, B.C. Щербина та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 c., О.М. Вінник Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» - К.: Юрінком Інтер, 2009. – 312 с. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар /за ред. Коссака В.М. – К.: Алерта КНТ; ЦУЛ, 2010. - 672 с., Господарський кодекс України. Науково-практичний коментар. /за ред. заг. ред. Д.М. Притики, І.В.Булгакової – К.: «Юрисконсульт», «Юстиніан», 2010. – 1088 с.) тa інші праці.
ГЛАВА 1
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І ДЖЕРЕЛА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
Господарське право як галузь правової науки і як навчальна дисципліна
Крім галузі права і галузі законодавства господарське право є також галуззю правової науки та однією із правових навчальних дисциплін.
В теорії права будь-яка правова наука розглядається як система знань про об’єктивні закономірності розвитку держави і права та їх місце у суспільному житті, відокремлюючи її як самостійну галузь серед інших суспільних наук. В цілому вона є багатовекторною, пов’язана з правовим дослідженням наявних і перспективних галузей права. Однією з них є галузь науки господарського права.
Як галузь науки вона права відображає історію встановлення і розвитку державного регулювання економіки, найбільш глибоку сутність господарських відносин ринкової економіки і спрямована на розв’язання сучасних проблем їх розвитку в умовах обмеженості природних ресурсів, економічної кризи та посткризового становлення економіки. У найбільш загальному розумінні мета науки господарського права це теоретичне відображення усіх проявів господарського регулювання в економіці. Як справедливо визначає член кореспондент АПрН України Г.Л. Знаменський наука господарського права, завжди тримала в центрі уваги таку проблематику, виконуючи при цьому функції теорії господарського законодавства. Вона також створює і такі інструменти, які закладають міцну наукову основу для практичного вивчення дієвості, результативності, корисності, а в цілому ефективності господарського законодавства1.
Господарське право як наука також вивчає історію встановлення та розвитку системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин та напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики.
Завданнями науки господарського права є:
забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;
визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання;
розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;
____________________
1 Проблеми господарського права і методика його викладання: Зб. Наук пр. / НАН України. Інститут економіко правових досліджень редкол.: Мамутов В.К. (відп. Ред.) та ін. – Донецьк: ТОВ «Юго – Восток, ЛТД», 2006. – С. – 408 – 410.
створення єдиного понятійного апарату господарського права;
пояснення правотворчих і правозастосовних рішень та прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання.
Предметом науки господарського права є:
історія розвитку господарського законодавства і науки господарського права (у дорадянський, радянський та після радянський час);
правове регулювання господарської діяльності, зокрема, формування господарського законодавства та його правового застосування;
закордонні системи господарського права (західної Європи, США, Японії і т. д.);
методи вивчення чинного господарського права;
організація реалізації господарського права у народному господарстві тощо.
Функціями науки господарського права є наступними:
економіко-політична, що виражається в тому, що господарське законодавство розглядається як важливий засіб економічної політики держави;
константаційна, що полягає у реальності та об’єктивній оцінці норм господарського права;
інтерпретаційна, яка полягає у поясненні норм господарського законодавства та інших господарсько – правових явищ;
систематизації знань про господарське законодавство і право у зв’язку з необхідністю об’єднання знань про господарське право в єдину систему, підпорядкування їх єдиним науковим цілям, завданням і принципам;
інструментальна, яка полягає в тому, що наука господарського права створює інструменти для практичного вивчення дієвості та корисності господарського законодавства і права;
практична організаторська, яка полягає в розробці конкретних методів і засобів перетворення господарських відносин для забезпечення економічних реформ і адаптації українського законодавства до законодавства Європейського союзу, а також до міжнародних правових стандартів;
прогностична, що спрямована на підготовку прогнозу розвитку господарського законодавства на перспективу.
Правові проблеми науки господарського законодавства є об’єктом досліджень юридичних науково – дослідних установ, і насамперед, академічного рівня: Національна академія наук України, Інститут держави і права імені В.І.Корецького, Інститут економіко – правових досліджень НАН України, Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, Академія правових наук України та галузеві академії. Широкий спектр господарсько – правових досліджень проводиться у вищих юридичних навчальних закладах та юридичних факультетах, у яких є відповідні кафедри.
Господарське право як навчальна дисципліна юридично визначена і конкретніше представлена у навчальних планах вищих навчальних закладів і юридичних факультетів спеціальності «правознавство», а також в економічних. управлінських та інших. Хоча назва дисципліни цієї не однакова («господарське законодавство», «підприємницьке право»), але її зміст визначають конституційні засади, ГК і господарське законодавство, хоч у різних обсягах навчального матеріалу, залежно від рівня акредитації вузу та профілю підготовки майбутніх спеціалістів.
Предметом господарського права як навчальної дисципліни є ті суспільні економіко-правові відносини, в які вступають суб’єкти господарювання з метою здійснення виробничо-господарської та підприємницької діяльності.
Господарське право як навчальна дисципліна вивчає сутність знань і навичок правового регулювання господарської діяльності та використання відповідних правових норм у практиці професійної юридичної діяльності.
За такого розуміння зміст навчальної дисципліни господарське право відображений в ГК і на його базі господарському законодавстві України та міжнародних нормативно – правових актах. Тут доречно зазначити, що відповідно до закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 14.09.1992 року , коли міжнародні договори ратифіковані Верховною Радою України, то вони складають невід’ємну частину національного законодавства України і застосовується в законному порядку, передбаченому для норм українського законодавства. В зв’язку з ратифікацією ці питання стають більш актуальними.
Традиційно навчальна дисципліна, в тому числі господарське право має своє логічну структуру і поділяється на загальну та особливу (спеціальну) частину.
В загальній частині, відповідно до Прорами навчальної дисципліни, передбачено вивчення і засвоєння студентами матеріалів про засадничі положення правового забезпечення регулювання господарської діяльності. Це, зокрема, такі розділи і теми:
Глава 1. Поняття, предмет і джерела господарського права.(2 теми).
Тема 1.1. Господарська діяльність.
Тема 1.2. Поняття, предмет господарського права та господарське законодавство.
Глава 2. Державна підтримка підприємництва (1 тема).
Глава 3. Правовий статус суб’єктів господарських правовідносин. (3 теми).
Тема 3.1. Загальна характеристика суб’єктів господарських правовідносин.
Тема 3.2. Правове становище підприємств і господарських товариств.
Тема 3.3. Правове становище кооперативів і господарських об’єднань.
Глава 4. Державна реєстрація суб’єктів господарювання (2 теми).
Тема 4.1. Загальні умови створення і порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання.
Тема 4.2. Правові наслідки державної реєстрації.
Глава 5. Ліцензування і патентування господарської діяльності (1 тема).
Глава 6. Припинення діяльності суб’єкта господарювання (3 теми).
Тема 6.1. Поняття, способи і наслідки припинення діяльності суб’єкта господарювання.
Тема 6.2. Поняття, підстави і стадії провадження у справі про банкрутство.
Тема. 6.3. Судові процедури, які застосовуються до боржника і державна реєстрація припинення суб’єкта господарювання.
Глава 7. Правовий режим майна суб’єктів господарювання (2 теми).
Тема 7.1. Загальні положення про право власності та речові права суб’єктів господарювання.
Тема 7.2. Правовий режим майна суб’єктів господарювання.
Глава 8. Правове регулювання приватизації (1 тема).
Глава 9. Господарські зобов’язання (1 тема).
Глава 10. Господарський договір (2 теми).
Тема. 10.1. Поняття, ознаки, функції і класифікація господарських договорів.
Тема. 10.2. Види господарських договорів, порядок їх укладання і виконання.
Глава 11.Відповідальність у господарських правовідносинах (1 тема).
У спеціальній частині господарського права як навчальної дисципліни буде запропонований матеріал щодо правового регулювання функціональних видів господарської діяльності (економічної конкуренції, ринку цінних паперів, цін і ціноутворення, інвестиційної та інноваційної діяльності, іноземного інвестування) та в окремих галузях і сферах господарського життя (електроенергетики, аграрно – промислового сектору, будівельної діяльності, харчовій промисловості, торгівельної діяльності та побутового обслуговування тощо).
Контрольні запитання
1. Об’єктивність господарської діяльністі?
2. Визначте поняття та ознаки господарської діяльності?
3. Що складає зміст господарської діяльності?
4. Назвітьі поясніть види господарської діяльності?
5. В чому полягає зміст підприємництва як спосібу здійснення господарської діяльності?
6. Назвіть і поясніть ознаки підприємницької діяльності.
7. Назвіть і поясніть принципи підприємницької діяльності?
8. В чому зміст некомерційної господарської діяльністі?
9. Які Ви знаєте умови розвитку малого підприємництва?
10. Які види господарських правовідносин Ви знаєте?
11. Визначте зміст і особливості організаційно - господарських правовідносин?
12. Назвіть і поясніть методи державного регулювання господарських відносин.
13. Визначте поняття господарського права.
14. Що є предметом правового регулювання господарського права?
15. 3а якими принципами функціонує господарське право?
16. Поясніть поняття та ознаки господарського законодавства?
17. Що складає систему господарського законодавства?
18. Які основні напрями вдосконалення господарського законодавства?
19. У чому зміст галузі правової науки господарського права?
20. Що є предметом господарського права як навчальної дисципліни?
ГЛАВА 2.
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПІДРИЄМНИЦТВА
ГЛАВА 3
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН
ГЛАВА 4.
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно з абзацом 4 ч.1 ст.1, 16 Закону, Єдиний державний реєстр) автоматизована на електронних носіях система збирання, накопичення, захисту, обліку достовірної інформації про юридичних та фізичних осіб - підприємців з можливістю надання її у встановленому законодавством порядку.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Він ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, які складають інформаційний ресурс держави. Він є об'єктом державної власності.
Технічні та програмні засоби ведення Єдиного державного реєстру повинні забезпечувати: автоматизоване ведення еталона Єдиного державного реєстру; контроль за повнотою внесення записів до Єдиного державного реєстру; передачу відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондам соціального страхування повідомлень та відомостей з реєстраційних карток при вчиненні реєстраційних дій, що передбачені цим Законом, у тому числі для постановки на облік, зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців; виконання в повному обсязі функцій адміністратора бази даних Єдиного державного реєстру (накопичення, аналіз даних, актуалізація даних, права доступу тощо); зберігання відомостей про юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців протягом 75 років з дати передачі реєстраційної справи до державної архівної установи; захист даних від несанкціонованого доступу; достовірність та повноту відомостей з реєстраційних карток; контроль за проведенням реєстраційних дій; оперативну видачу виписок та довідок з Єдиного державного реєстру, а також документальне відтворення процедур державної реєстрації. Розпорядником та адміністратором Єдиного державного реєстру, що забезпечує його ведення, здійснює нормативно-методичне забезпечення функціонування та адміністрування, визначає розмір та порядок внесення плати за надання довідок і витягів з Єдиного державного реєстру є Державна реєстраційна служба на яку відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади» покладено обов’язок реалізації державної політик у сфері реєстрації.
До Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток вносяться наступні відомості, про юридичну особу: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; форма власності;організаційно - правова форма; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа державної форми діяльності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави становить не менше 25 відсотків; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків, якщо засновник — фізична особа, найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа; основні види діяльності; прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб — платників податків; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи дати та номери записів про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів; дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дата та номер запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи, підстава для його внесения; дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення; місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом; місцезнаходження реєстраційної справи; дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру; прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи; дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження; дані, отримані в порядку взаємообміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування: дати та номери записів про взяття на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, дати та номери записів про зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, дані про види діяльності, в тому числі про основний вид діяльності, інша додаткова інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою; фінансова звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.
Про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичні особи: повне найменування юридичної особи та скорочене за його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу; дата створення юридичної особи; дата державної реєстрації юридичної особи; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, її адреса.
Про фізичну особу — підприємця у проведенні державної реєстрації: серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця; дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дані про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, зокрема дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення про оголошення фізичної особи-підприємця померлою або визнання безвісно відсутньою, щодо припинення підприємницької діяльності, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо визнання банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення підприємницької діяльності; прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків особи, яка призначена управителем майна фізичної особи-підприємця; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, а також підстава для його внесення; дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, а також підстава для його внесення; місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених чинним законодавством; місцезнаходження реєстраційної справи; прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем; дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження; дані, що отримані в порядку взаємообміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування: дати та номери записів про взяття на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, дати та номери записів про зняття з обліку в органах статистики, державної податкової .служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, дані про види діяльності, у тому числі про основний вид діяльності; інша додаткова інформація про здійснення зв'язку з фізичною особою-підприємцем.
В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб, але не заносяться відомості, що ста7новлять державну таємницю.
Слід зауважити, що встановлено що відомості, які підлягають внесению до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього відповідно до ст.18 Закону вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі в тому числі і в суді з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися па них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли тетя особа знала або могла знати ці відомості.
У разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Якщо реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, подається особисто особою, уповноваженою виконавчим органом юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являються її паспорт та документ, що підтверджує її повноваження. Дата надходження реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор має право залишити без розгляду реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо реєстраційна картка оформлена не державною мовою, не заповнена машинодруком або друкованими літерами, не надіслана рекомендованим листом з нотаріально посвідченим підписом.
Про залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, виконавчому органу юридичної особи або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження державним реєстратором видається (надсилається рекомендованим листом) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, без розгляду.
Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до нього запис про внесения змін до відомостей про юридичну особу.
Окрім цього, юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Реєстраційна картка як підтвердження відомостей про юридичну особу залишається державним реєстратором без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам частин першої та другої ст. 8 Закону. Якщо реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу не була надана юридичною особою в установлений цією частиною строк, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для юридичної особи для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність, подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загально доступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб —платників податків, і надаються у вигляді: 1)виписки; 2)довідки; 3)витяги. Правомірність їх отримання підтверджена інформаційним листом Вищого господарського Суду України від 08.08.2008 р. №01-8/476 «Про отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців».
Таким чином, виписка з Єдиного державного реєстру – це документ, що містить відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця, яка подала запит про її видачу; довідка - документ, що містить відомості про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі інформації про реєстраційні дії щодо юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців за критеріями пошуку, зазначеним у запиті; витяг - це документ, що містить відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за критеріями пошуку, зазначених у запиті.
Вказані документи оформляються на бланку суворої звітності, який має облікову серію і номер. Строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження запиту.
Приймання запиту про надання відомостей з Єдиного державного реєстру провадиться державними реєстраторами у виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення або у районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.
Для отримання виписки з Єдиного державного реєстру запит подається державному реєстратору за місцезнаходженням або місцем проживання запитувача. Для отримання довідки або витягу запитувач має право звернутися із запитом до державного реєстратора незалежно від місцезнаходження або місця проживання запитувача.
Запит подається особисто засновниками (учасниками) юридичної особи, фізичною особою або уповноваженим ними органом чи особою. Державному реєстратору пред'являються паспорт та документ, що засвідчує повноваження.
При надходженні запиту державний реєстратор повинен внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру. Разом запитом подається копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку про сплату коштів за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру. Плата за видачу витягу з Єдиного державного реєстру включає в себе плату за опрацювання критеріїв пошуку за запитом та плату за формування витягу, тому разом із запитом про видачу витягу із Єдиного державного реєстру подається копія платіжного доручення з відміткою банку про сплату коштів за опрацювання критеріїв пошуку за запитом. За одержанням виписки, наприклад, справляється плата в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян (на сьогодні 17 грн.).
Кошти, одержані за надання довідок, витягів, виписок, публікацію повідомлень з Єдиного державного реєстру, спрямовуються виключно на відшкодування витрат, пов'язаних із веденням Єдиного державного реєстру та видання спеціалізованого друкованого засобу масової інформації.
Органи державної влади звільняються від плати за одержання за їх запитом відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом. Передача даних з Єдиного державного реєстру третім особам на комерційній основі забороняється.
За наявності підстав державний реєстратор має право відмовити у розгляді запиту. У цьому випадку запитувачу видається повідомлення про відмову у на данні відомостей з Єдиного державного реєстру.
ГЛАВА 5.
ЛІЦЕНЗУВАННЯ І ПАТЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Контрольні запитання
1. Для чого проводиться ліцензування?
2. У чому виражаються наслідки ліцензування?
3. Назвіть види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню?
4. Який порядок отримання ліцензії?
5. Які вимоги щодо користування ліцензією?
6. Назвіть дев’ять підстав анулювання ліцензії.
7. У чому мета патентування?
8. На які види торговельності є пільговий патент?
9. Які Ви знаєте види діяльності, що підлягають патентуванню?
10. Як і де отримати патент?
11. Яка вартість придбання різних видів патенту?
ГЛАВА 6.
ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ
ГЛАВА 7
ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОРДАРЮВАННЯ
ГЛАВА 8
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ
ГЛАВА 9
ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Контрольні питання
1. У чому зміст поняття господарське зобов’язання?
2. Назвіть підстави виникнення господарських зобов’язань?
3. У чому відмінність господарсько – правових і цивільно – правових зобов’язань?
4. Які Ви знаєте види господарських зобов’язань?
5. У чому полягають соціально-комунальні зобов’язання?
6. У чому зміст публічних зобов’язань?
7. У чому особливості принципів виконання господарських зобов’язань?
8. Перелічіть і поясніть способи забезпечення виконання господарських зобов’язань.
9. У чому полягають і які є підстави припинення господарського зобов’язання?
ГЛАВА 10.
ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР
Зміст господарського договору
Зміст господарського договору полягає у поєднанні двох ознак: економічної і юридичної. Економічна ознака в даному випадку означає, що господарський договір завжди має матеріальний зміст, забезпечує виробничі потреби суб’єктів господарювання і юридична ознака – коли господарські виробничі зв’язки опосередковуються договором і набувають форми договірного правовідношення, яке надає їм визначеності та стабільності. Вони характеризуються поєднанням майнових і організаційних елементів. Наприклад, відносини з організації забезпечення устаткування виробництва на лізингових умовах. Спочатку утворюється НАК «Украгролізинг», яка на підставі агентської угоди з Міністерством аграрної політики та продовольства одержує бюджетні кошти за рахунок яких придбаває основні фонди з подальшою передачею їх у користування на умовах договору фінансового лізингу.
За юридичною ознакою зміст договору є спільним юридичним актом сторін, що становлять: по-перше, домовленість, щодо умов з яких вони дійшли згоди і по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства. Іншими словами, зміст договору — це ті умови, на яких укладений договір. Оскільки договір є підставою виникнення господарсько-правовогозобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в потрібній у належних випадках формі досягнули згоди усіх істотних умов договору. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Згідно цією нормою істотними вважаються:
По – перше, умови про предмет договору. Без цих умов неможливо укласти будь-який договір. Умови про з'ясування предмету договору актуальні при укладенні не передбачених законодавством договорів (фрайчайзинг, інжиніринг та ін,);
По – друге, умови договору, що прямо визначені як істотними нормами чинного законодавства. Наприклад, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України від 07.10.2010 р. «Про державне приватне партнерство», істотні умови договорів , що укладаються в рамках здійснення державного приватного партнерства, визначається органом, який приймає рішення про здійснення такого партнерства.
По – третє, умови договору, які прямо не названі такими у нормативних атах, відносно яких згода має бути досягнута на вимогу будь – якої із сторін. Це такі умови, при відсутності яких сторона, яка на них полягає, не буде укладати відповідний договір.
Загальні умови щодо змісту господарських договорів, відповідно до ч.4 ст.179 ГК, сторони можуть визначити на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право продовжувати на свій розсуд будь – які умови договору, що не суперечать законодавству. Так, відповідно до ч.2 ст.67 ГК підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених, іншим органом державної влади коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Законодавством також можуть бути передбачені обов’язкові умови договорів, щодо забезпечення суб’єктами господарювання споживачів електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а також обов’язковість укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Істотними умовами господарського договору, які складають його зміст є :
визнані таким законом. Наприклад, за ст.10.Закону України в редакції від 23.12.1997 р. «Про оренду державного і комунального майна» істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна), строк дії договору, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, відповідальність сторін;
необхідні для договорів даного виду, наприклад, при поставці склотари;
умови про упаковку товару у договорі купівлі – продажу стають після вимоги істотними, і якщо продавець відмовляється упакувати, то договір вважається неукладеним;
умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (місце виконання, умови оплата, порядок відвантаження тощо).
Обов’язкові умови без яких неможливе договірні відносини неможливі. Так, відповідно до ч.3 ст.180 ГК, сторони зобов’язані у будь – якому разі погодити – предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору відзначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, технічного регулювання (ст. 15 ГК), а у разі їх відсутності – в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів та послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому, ст.189 – 192 ГК, іншими законами, та актами Кабінетів Міністрів України. Вона може бути: вільною, державною фінансовою і регульованою та договірною. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такої, що порушує вимоги антимонопольного – конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Терміном дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачене інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Крім загальних, істотних і обов’язкових за ознакою впливу на юридичну силу і зміст договору, визначаються ще звичайні та випадкові умови. Звичайними є такі умови господарського договору, які є характерними для певного його виду, але відсутність яких не впливає на юридичну силу договору. До випадкових слід віднести ті умови господарського договору, які виражають специфіку договірного зв’язку між його сторонами, але не впливають на юридичну силу договору (наприклад, умови про забезпечення працівників підрядника транспортом, харчуванням на час виконання робіт за договором тощо).
Зміст господарського договору також виражається через форму яка встановлена ГК. Відповідно ч.1 ст.181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами на скріпленого печатками – тобто у письмовій формі (повна письмова форма). Крім повної письмової форми допускаєтеся укладення господарського договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, фактографами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення певного виду договорів. Так, не допускається у спрощений спосіб укладення організаційно - господарських договорів (ст.186 ГК). Відповідно до ст.207 ЦК і Закону України від 22.05.2003 р. «Про електронні документи та електронний документообіг», договір укладається за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. При їх вчиненні використовується електронно-числовий підпис за правилами Закону України від 25.02.2003 р.«Про електронний цифровий підпис». Природно, на таких договорах відбиток печатки не ставиться.
ГЛАВА 11.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
Матеріали судової практики
1. Збірник роз'яснень Вищого господарського суду України / Уклад. Д. Притика. - К.: Ін-Юре, 2003. - 304с.
2. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2002 / Відп. ред. П.Б. Євграфов. - К.: Юрінком Інтер, 2001-2002. - У 3-х кн.
3. Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду у господарських справах. Вип. 1. - К.: Ін-Юре, 2003. - 176с.
4. Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду у господарських справах. Вип. 2. - К.: Ін-Юре, 2003. - 212с.
5. Постанова Пленуму Верховного суду України №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – №2 (114).
Збірники нормативних актів
Навчальна література
1. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: Навчальний посібник. - К.: Наукова думка, 2002. – 279 с.
2. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (Теоретичний аспект): Монографія. - Юрінком Інтер, 2006. - 592 с.
3. Великий енциклопедичний юридичний словник // За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемчушенка. – К.:ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
4. Вінник ОМ., Щербина B.C. Акціонерне право: Навчальний посібник // За ред. проф. Щербини B.C. - К.: Атіка, 2000. – 554 с.
5. Вінник ОМ. Господарське право: Навчальний посібник. – 2 – ге вид., змін та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.
6. Віхров ОТ. Господарське право: Спеціальна частина. Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 344 с.
7. Господарське право: Практикум // за ред. B.C. Щербини. - К.: Юрінком Інтер. -2003. -416с.
8. Господарське законодавство: Курс лекцій // за ред. Панікарова В.Д. - X. 2003.-124с.
9. Господарське законодавство: Навчальний посібник / За ред. В.Л. Ортинського. – К.: Знання, 2008. – 359 с.
10. Гражданський кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев / Предисловие: А. Довгрет, В. Захватаев. – К.: Истина, 2006. – 1008с.
11. Демченко М.С. Договір купівлі-продажу об’єктів приватизації (на матеріалах арбітражної практики України): Автореф. дис. канд.юрид. наук; 12.00.03 / Київський унівситет ім. Шевченка. – К.: - 1999. – 20с.
12. Державне регулювання економіки // за ред. І.Р. Михасюка. - К.: Атіка, Ельга. - Н. 2000. – 347 с.
13. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід і особливості становлення в Україні: Монографія. – К.: Юридична практика, 2006. – 384 с.
14. Жорін Ф.Л. Юридична відповідальність за порушення у сфері економіки: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: - 2003. - 212с.
15. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: формирование и перспективы развития. - К.: Наукова думка, 1996. – 263 с.
16. Зобов'язальне право: Теорія і практика // за ред. О.В. Дзери. - К.: Юнінком Інтер, 2000. – 912 с.
17. Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. - Львів.: Центр Європи, 1999. – 244 с.
18. Крупка Ю.М. Правові основи підприємницької діяльності: навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008 – 480 с.
19. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності: навчальний посібник 2-ге вид. переробл. і доп. К.: Хрінком Інтер, 2008. – 576 с.
20. Мандриківсъкий М.М. Господарське законодавство: Навчальний посібник 2-ге видавництво. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2004. – 172 с.
21. Пилипенко А.Я, Щербина B.C. Господарське право. - К: Вен турі , 1996 – 288 с.
22. Підприємницьке право України: підручник //За ред. Р.Б. Шишки. - X.: Еспада, 2000 – 480 с.
23. Підприємницьке право. Підручник // За ред. О.В. Старцева, 2-е вид., переробл. і доповн. - К.: Істина, 20005 – 600 с.
24. Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств: Підручник // За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Душмана. X.: Право, 2000.-317 с.
25. Правові основи підприємницької діяльності / Під ред. В. І. Шокуна, П. В. Мельника, В.М. Поповича. - К.: Правові джерела, 1997. - 730с.
26. Проблеми господарського права і методика його викладання: Зб. Наук пр. / НАН України. Інститут економіко правових досліджень редкол.: Мамутов В.К. (відп. Ред.) та ін. – Донецьк: ТОВ «Юго – Восток, ЛТД», 2006. – С. – 408 – 410.
27. Рєзнікова В.В. Правове регулювання спільної господарськрї діяльності в Україні: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 280 с.
28. Саниахматова Н.О. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины. Учебное пособие. - X., Одиссей, 2004. - 800с. (до всіх розділів).
29. Саніахматова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посібник, 3-тє вид. -К.: А.С.К., 2005.-912с.
30. Смолин Г.В. Господарське право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – Львів: Ліга-Прес.- 2008. – 372 с.
31. Хозяйственное право: Учебник // Под ред. Акад. В. К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 970с. (до всіх розділів).
32. Цивільне право України: Підручник: Кн. 1 // За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер. - 2002. - 804с.
33. Цивільне право України: Підручник: Кн. 2 // За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер. - 2002. - 784с.
34. Щербина B.C. Господарське право: Навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер, 2003. -480с.
35. Щербина B.C. Господарське право: Підручник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – 656 с.
36. Щербина В.С. Субєкти господарського права: монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.
37. Шумпетер, Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія // Пер з англ. В. Ружицького та П. Таращука. – К.: Основи, 1955. – 528 с.
ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ ПРИ ВИВЧЕННІ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО»
Українські сайти новин
1. http://www.interfaxev.ua
2. http://www.korrespondent.net
3. http://www.podrobnosti.com.ua
Пошукові сайти і каталоги
українські: 1. http://www.google.com.ua
2. http://www. a-counter. kiev, ua
3. http://www.meta-ukraine.com
4. http://www.gala.net
російські: 1. http://www.rambler.ru 2. http://www.yandex.ru
англомовні: 1. http://www.yahoo.com 2. http.//www. altavista.com
Інформаційно-аналітичні сайти
1. http://www.kontrakty.com.ua
Український діловий щотижневик "Галицькі контракти" подає ділові новини, статті та матеріали з фінансових питань, економічної теорії і практики господарські діяльності тощо.