Лекція 17. Право публічної власності

Тема 15.Право публічної власності

1. Загальні положення про право державної і комунальної (публічною) власності.

2. Види права власності і правовий режим майна.

3. Суб'єкти публічної власності.

4. Об'єкти публічної власності.

5. Приватизація державного і муніципального майна. Значення приватизації публічного майна. Поняття приватизації публічного майна. Способи приватизації.

Нарівні з приватною, зберігається і державна власність, яка, неначе повинна поділятися на загальнодержавну (республікан­ську) власність і власність адміністративно-комунальних оди­ниць (комунальну). Принаймні, такий поділ слідує зі ст. 31 Закону «Про власність».

Однак слід зазначити, що в зв'язку з прийняттям Консти­туції України і набранням 21 травня 1997 р. чинності Зако­ном України «Про місцеве самоврядування в Україні» дане положення застаріло. Основою для подібного ствердження слу­жить закріплене у статтях 142, 143 Конституції України і ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» положен­ня про те, що право комунальної власності належить само­стійним суб'єктам - територіальним громадам (а не адміні­стративно-територіальним одиницям, як сказано в Законі «Про власність»). Згідно зі ст. 140 Конституції України і ст. 1 Зако­ну «Про місцеве самоврядування» територіальна громада - це жителі села або добровільне об'єднання жителів декількох сіл, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіаль­ними одиницями. Відповідно, право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економ­но, ефективно користуватися і розпоряджатися за своїм роз­судом і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпо­середньо, так і через органи місцевого самоврядування (сіль­ські, селищні, міські Ради).

Таким чином, у цивільному законодавстві введено новий суб'єкт права власності, що не передбачений ст. З Закону «Про власність», але володіє всіма повноваженнями власника - те­риторіальна громада, якій і належить право комунальної влас­ності. Тому комунальну власність треба розглядати не як рі­зновид державної, а як самостійну форму власності.

Детальніше мова про неї піде нижче, а поки що охарактери­зуємо право державної власності.

Право державної власності - це право держави, яка ви­ступає як суб'єкт приватноправових відносин, володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися майном через свої органи або спеціально уповноважених ним осіб.

Суб'єктом права державної власності є держава Україна, яка виступає представником спільних інтересів народу.

У ст. 13 Конституції України закріплено, що право держав­ної власності від імені українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, передбачених Конституцією України.

До них, насамперед, відноситься глава держави - Президент України, який виступає від імені держави в різних правовідно­синах, в тому числі здійснює право державної власності.

Нарівні з Президентом право державної власності здійснює також Верховна Рада України. Вона затверджує державний бюджет України і здійснює контроль за його використанням, а також цілий ряд інших повноважень. Повноваження Верхов­ної Ради закріплені у ст. 85 Конституції України.

Право державної власності здійснює також Кабінет Мініст­рів України, який керує державною власністю (ст. 116 Консти­туції). Однак діяльність його у цій сфері обмежена певними рамками. Так, для представництва міжнародних економічних договорів Прем'єр-міністр України, міністри України повинні мати довіреність, підписану Президентом України.

Право державної власності може також здійснювати Фонд державного майна України та інші уповноважені органи, у тому числі державні підприємства і установи (статті 33, 37, 39 Зако­ну «Про власність»).

Коло об'єктів права державної власності не обмежене. Дер­жава може бути власником будь-яких речей, в тому числі, ви­лучених з цивільного обігу і обмежених у обігу.

Однак необхідно мати на увазі, що речі, вилучені з обігу, не є об'єктами цивільних правовідносин. Тому здійснення права держави по використанню таких речей, розпорядженню ними і т.п. не є сферою дії приватного (цивільного). Здійснюючі такі дії, держава виступає як суб'єкт владних відносин, його влада над речами у цьому випадку є виявом властивостей публічної влади. У зв'язку з цим дані відносини є сферою дії публічного права з усіма наслідками, що випливають звідси (метод впливу на учасників, принципи, засіб захисту тощо).

Від права державної власності, як зазначалося, слід відріз­няти право комунальної власності.

Право комунальної власності (стаття 327 ЦК України) - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що належить їй, яке здійснюється безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Суб'єктом права комунальної власності є територіальні гро­мади сіл, селищ, міст і т.д. Згідно із Законом «Про місцеве само­врядування в Україні» від 21 травня 1997 р. територіальною громадою визнаються жителі, об'єднані постійним мешканням в межах села, селища, міста. У містах з районним поділом - громади районів також діють як суб'єкти права власності.

Об'єктами права комунальної власності є різноманітне ру­хоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації і т.д.

Перелік об'єктів, що відносяться до комунальної власності, міститься в ст. 35 Закону «Про власність».

У ст. 41 Конституції України закріплено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права як державної, так і комунальної власності згідно із законом.

Однак потрібно зазначити, що коло об'єктів права комуналь­ної власності більш вузьке, ніж коло об'єктів права державної власності. Зокрема, в комунальній власності не може знаходи­тися майно, що є об'єктом виняткової власності держави (на­приклад, атомна зброя, єдина енергосистема тощо).

Підставою виникнення права комунальної власності згідно із Законом України від 3 березня 1998 року «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності» може бути передача майна територіальним громадам безоплатно держа­вою, іншими суб'єктами права власності і т.п.

Повноваження володіння, користування і розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені і в інтересах громади здійснюють органи місцевого самоврядування.