Цілі та шляхи створення підприємств з іноземними інвестиціями

У ринковій економіці мається кілька етапів у реалізації різних форм зовнішньоекономічної діяльності. Початковим етапом зовнішньоекономічної діяльності є разові зовнішньоторговельні контракти, що укладаються між вітчизняними і закордонними контрагентами як прямо, так і через посередників. Наступним етапом у поглибленні діяльності вітчизняного підприємства на зовнішньому ринку є створення спеціалізованих служб, відповідальних за укладання контрактів і виконання угод Аналогічним образом діють і закордонні фірми.

Важливим етапом у розвитку взаємин між фірмами, компаніями закордонних підприємствами є відкриття зовнішньоекономічної діяльності України

Потім настає етап співробітництва інофірм із вітчизняними контрагентами. Даний етап включає наступні види спільного співробітництва:

1) технічне співробітництво по пуску об'єкта;

2) укладання і виконання договорів підряду;

3) будівництво об'єктів на компенсаційній основі;

4) створення підприємств з іноземними інвестиціями.

У залежності від галузі економіки етап співробітництва може містити всі чотири види спільної діяльності, особливо це актуально при будівництві підприємств "під ключ" з наступною спільною його експлуатацією. Але цілком можливе використання одного, двох, трьох видів спільного співробітництва

Технічне сприяння по пуску об'єкта – це найбільш проста форма співробітництва, що містить для постачальника один головний обов'язок забезпечення своєчасного пуску об'єкта в дію.

При виконанні договорів підряду виникають додаткові обов'язки, що полягають у виведенні об'єкта на проектну потужність і забезпеченні функціонування його протягом гарантійного терміну.

Більш глибокий ступінь співробітництва полягає в умові будівництва об'єкта на комплексній основі в зв'язку з тим, що звичайно частина витрат у цьому випадку покривається продукцією спорудженого підприємства (шахта, кар'єр, завод, фабрика, і т.п.). У даному випадку в наявності мається пряма економічна зацікавленість підрядчика в ефективності функціонування об'єкта, що забезпечує виробництво високоякісної і конкурентноздатної на світовому ринку продукції.

І, нарешті, вищою формою співробітництва є створення спільних підприємств, при якій іноземні і вітчизняні інвестиції з'єднуються разом. Спільне підприємництво є реальним напрямком творчої взаємодії економічних і науково-технічних потенціалів різних країн світу.

Створення спільних підприємств (СП) у світі, і особливо в Україні, сприяє формуванню необхідної для розвитку економіки ринкової інфраструктури. Для спільних підприємств характерні більш передова технологія, більш високий рівень продуктивності праці, фондовіддачі, ефективності експорту, культури виробництва, надання послуг, а також заробітної плати. Створення СП розглядається як одна з найефективніших форм залучення іноземних інвестицій в економіку України, як фактор підвищення конкурентноздатності галузі і українських підприємств на світовому ринку.

Створення підприємств з іноземними інвестиціями з партнерами закордонних країн припускає для України досягнення таких цілей:

• випуск товарів для задоволення потреб внутрішнього ринку країни з урахуванням наявності попиту на цю продукцію за рубежем;
• підвищення конкурентноздатності товару на ринку, галузі в цілому;
• залучення в економіку країни сучасних технологій й устаткування, використання передової закордонної техніки;
• одержання доступу до закордонних методів керування;
• придбання досвіду в сфері керівництва кадрами і виробничим процесом;
• збільшення обсягів експорту на основі випуску конкурентноздатних товарів на світовому ринку;
• створення сучасних виробництв високоякісної продукції, що дозволяє скоротити імпорт або цілком відмовитися від нього;
• залучення іноземних капіталовкладень і одержання доступу до додаткових матеріальних і фінансових ресурсів;
• підвищення кваліфікації кадрів в області технології, організації і керування;
• одержання іноземної валюти;
• використання торговельної марки партнера для поліпшення процесу збуту і підвищення конкурентноздатності;
• розвиток експортної бази і скорочення нераціонального імпорту;
• поліпшення матеріально-технічного забезпечення за рахунок одержання від закордонного партнера дефіцитних матеріалів, що не виготовляються ними;
• поділ комерційного ризику з іноземним партнером у випадку фінансового краху.

Очевидно, що конкретне рішення про створення СП приймається при урахуванні впливу різного роду факторів, до яких можна віднести:

• наявність виробничо-технологічного потенціалу, доступ до ресурсів;
• оцінку позиції підприємства щодо привабливості ринку (місткість ринку, відносна прибутковість справи, бар'єри для вступу в ринок, розміри ринку, тенденції його розвитку);
• оцінку позиції підприємства щодо конкурентів (число, масштаб конкурентів, свої переваги, динаміка цін — тенденції конкурентів, організація збуту і т.д.);

Відповідно, у закордонних партнерів є свої мотиви і цілі при створенні СП в Україні. У першу чергу до них можна віднести:

• освоєння нових ринків;
• вихід на внутрішній ринок України з товарами, на які мається великий попит та закріплення на ринку на можливо більш тривалий термін;
• скорочення витрат виробництва (скорочення капітальних витрат і зниження ризику при створенні нових потужностей) за рахунок використання дешевої робочої сили, використання розроблених в Україні винаходів і "ноу-хау";
• приплив ресурсів (придбання нових джерел сировини і відновлення виробничої бази), тобто доступ до ресурсного потенціалу України;
• для виробництва товарів, реалізованих на світовому ринку.

Звичайно, потрібно обов'язково враховувати, що іноземні партнери ставлять перед собою в першу чергу цілі, що відповідають глобальним стратегіям фірм. Важлива власна презентація на раніше недоступних ринках. Тобто у закордонних партнерів присутня як виробничо-економічна, так і маркетингова мотивація створення СП.

Крім всього іншого, існують і специфічні мотиви, що впливають на ухвалення рішення про створення СП:

• національні, коли інвесторами є колишні громадяни цієї країни або СП створюється засновниками однієї національності;
• особистісні, якщо рішення про створення приймається на родинних початках;
• екологічні, якщо вирішується задача виносу екологічно шкідливих виробництв;
• підвищення престижу й інші соціально-психологічні прагнення.

При усьому своєму розходженні цілі підприємств-пертнерів повинні узгоджуватися, а не суперечити одна одній. Виявлено основні труднощі і проблеми, що ускладнюють у даний час діяльність підприємств з іноземними інвестиціями в Україні:

1) нестача досвіду у осіб, що беруть участь у переговорах по правових, економічних, валютно-фінансових питаннях.

2) слабість технологічних і фінансових можливостей вітчизняних підприємств;

3) помилки в прогнозах ринкової кон'юнктури;

4) відсутність методів і засобів виміру якісних параметрів виробів;

5) недосконале ціноутворення;

6) з боку закордонних партнерів іноді спостерігається прагнення використовувати не саму передову технологію, і помітно їхнє бажання на основі підприємства з іноземними інвестиціями розширити ринок збуту свого устаткування;

7) розбіжність в управлінських і маркетингових концепціях приводять до розбіжності у виборі цілей і позицій партнерів.

При дослідженні проблем становлення і розвитку спільних підприємств необхідно звернутися до різних аспектів, що забезпечують процес створення і нормального функціонування СП. Це такі аспекти, як правове, економічне й організаційне забезпечення створення і розвитку СП. Тут представляється важливим виявити основні закономірності і проблеми при організації і реєстрації СП, підборі партнера, здійсненні необхідних економічних і правових операцій (створення статутного фонду, врегулювання податкових виплат), розглянути моменти, що позитивно чи, навпроти, негативно впливають на даний процес, спробувати знайти шляхи рішення виникаючих проблем.

У процесі створення СП і його подальшого функціонування в першу чергу партнери зіштовхуються з правовими питаннями. Тому доцільно розглянути основні принципи правового забезпечення створення і розвитку СП в Україні і їхній вплив на діяльність даних підприємств.

У сучасній літературі СП із закордонними партнерами на території України визначаються як підприємства, об'єднання або які-небудь інші організаційні одиниці, у яких бере участь крім організації держави фірма (організація) будь-якої іншої країни з метою спільного виробництва, збуту продукції, проведення науково-дослідних робіт, будівництва, технічних консультацій, технічного сервісу, надання транспортних, фінансових, страхових послуг, обслуговування побутової сфери і т.д.

До СП, що створюються на території України, можна віднести: виробничі підприємства, торговельні фірми, впроваджувальні й інші сервісні організації, що здійснюють господарську діяльність від свого імені, на базі загальної власності й в інтересах учасників спільного підприємства.

У рамках СП партнери повинні домовитися про об'єднання фінансових ресурсів, найчастіше у формі пайових внесків, спільному здійсненні визначеної діяльності у виробничій сфері або в сфері послуг, спільному розподілі прибутків і ризиків.

Учасники спільних підприємств є юридичними особами і здійснюють свою діяльність на основі договорів і відповідно до законодавства України і статуту СП.

Порядок створення, ліквідації, організаційно-правові форми і режим діяльності підприємств з іноземними інвестиціями і, зокрема, спільних підприємств визначаються діючої на території України Законом “Про режим іноземного інвестування” від 25.04.1996 р., а також іншими законодавчими актами, що впливають на формування і розвиток даних підприємств.

СП можуть створюватися у вигляді акціонерних та інших господарчих товариств і товариств, утворення і функціонування яких передбачаються діючим в Україні законодавством. Підприємства з іноземними інвестиціями включають:

• підприємства з пайовою участю іноземних інвесторів (тобто спільні підприємства), а також їхні дочірні підприємства і філії;
• підприємства, що цілком належать іноземним інвесторам;
• філії іноземних юридичних осіб.

Створення СП може здійснюватися шляхом його установи або придбання частки участі (паю, акції) іноземним інвестором у раніше заснованому підприємстві без іноземних інвестицій. Причому для створення СП необхідне проведення відповідних експертиз, особливо якщо мова йде про великомасштабні проекти, зокрема, велика увага приділяється проведенню екологічної експертизи, що особливо важливо для України саме зараз, тому що існує тенденція створення СП із метою виносу екологічно шкідливих виробництв із територій країн.

При створенні СП важливу роль грає прийняття установчих документів: договору і статуту СП. Вони повинні визначати мету і предмет діяльності підприємства, склад учасників, розмір і порядок формування статутного фонду, розмір часток учасників, структуру, склад і компетенцію органів керування, порядок прийняття рішень, перелік питань, що вимагають одноголосності, порядок ліквідації СП. Вклади в статутний фонд СП оцінюються за узгодженням між його учасниками на основі цін світового ринку або за домовленістю учасників. Оцінка може здійснюватися як в національній, так і в іноземній валюті (з перерахуванням у національну за офіційним курсом). В обов'язковому порядку СП повинне бути зареєстровано державними (реєстраційна палата при Міністерстві економіки України), регіональними чи локальними органами влади. Ліквідація СП здійснюється на підставі діючих на території України законодавства для відповідних організаційно-правових форм підприємств.

СП можуть займатися будь-якими видами діяльності, не забороненими діючим на території України законодавством. Для здійснення страхової, посередницької і банківської діяльності СП необхідно придбати відповідну ліцензію. Оподатковування СП регулюється існуючими законодавчими актами, з доповненнями, де зазначені обмеження і податкові пільги, що доцільно розглядати з погляду економічного забезпечення функціонування СП.

Співробітниками СП можуть бути як громадяни Росії, так і іноземні громадяни. Трудові відносини — найм, звільнення, режим праці і відпусток, оплата праці, гарантія і компенсація регулюються колективним договором та індивідуальними трудовими договорами (контрактами).

Сфера економічного забезпечення СП досить велика і багатогранна. Насамперед зупинимося на питаннях фінансування СП: утворення його джерел, співвідношення внесків учасників у статутний капітал, а також проблеми оподатковування і розрахунків показників ефективності функціонування СП.

Джерелами фінансування СП є грошові вклади в статутний фонд, амортизаційні відрахування, резервний і інший фонди СП, призначені для розвитку науки і техніки, кредити. Аналіз структури і джерел фінансування капітальних вкладень СП, пропонований сучасною економічною літературою, дозволяє представити схему (рис. 10.1).

 

Основний капітал Оборотний капітал

Право користування землею, іншими ресурсами, будинку, спорудження, основне устаткування, ліцензії і ноу-хау, допоміжне устаткування, транспортні засоби	Сировина і матеріали, що комплектують вироби, грошові кошти, у тому числі на фінансування підготовки кадрів, маркетингові дослідження, заробітну плату, відрядження і т.п.
Власні внески учасників	Позикові засоби
Внесок вітчизняного учасника СП	Внесок іноземного учасника СП	Притягнуті вітчизняним учасником		Притягнуті іноземним учасником

Притягнуті СП