рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ПОКАЖЧИК НАЗВ ТВОРІВ

ПОКАЖЧИК НАЗВ ТВОРІВ - раздел Философия, Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Витоки філософії Індії. Санкх’я та йога Патанджалі   «Абгідгаммапітака» «Абгідгармакоша» «А...

 


«Абгідгаммапітака»

«Абгідгармакоша»

«Абгідгармакоша»

«Агрона»

«аНівхар беЕмунот веДеот»

«Ануйогадвара-сутра»

Араньяки

 

 

«Баопу-цзи»

«Бгаґавад-ґіта»

«Бгаґавад-ґіта»

Біблія

«Бодгікарьяватара»

Брагмани

«Брагма-сутра»

«Брагмасутра-бгаш’я»

«Будинок мудрості» в Багдаді

 

«Ваданья»

«Ведантадіпа»

«Ведантасара»

«Веданта-сутра»,

«Ведартгасанґрага»

Веди

«Вей-Цзинь»

«Великі хехалот»

«Величне вчення»

«Віваранапрамеясанґраха»

«Віграгавьявартіні»

«Вімалакіртінірдеша»

«Вімсатіка»

«Вімсатіка-віджняптіматратасіддгі»

«Вісім глав»

«Вісуддгімаґґа»

«Вішаяпітака»

 

«Ґандавьюгасутра»

«Гемми мудрості»

«Гетабінда»

«Гуань Цзи»

«Гулян чжуань»

«Гун’ян чжуань»

 

«Да сює»

«Далюе»

«Дао цзан»

«Дао-де цзін»

«Да-сюе гу-бень панши»

«Дгаммапада»

«Джатакі»

«Джерело життя»

«Дравьянуйога»

«Другорядні пояснення до стародавнього тексту Величного вчення»

«Дун мін»

 

«Емунот ве Деот»

«Ер я»

«Ер-Чен цюань-цзи»

 

«Записи успадкованих повчань»

«Західний напис»

«Зохар»

 

«І лі»

«І цзін»

«інтуїтивне знання»

«Історичні книги»

 

«Йога-сутра»

«Йогачарабгумішастра»

 

«Канон лікарської науки»

Кетубім

«Книга заповідей»

«Книга знання»

«Книга зцілення»

«Книга Кузарі (Хазар)»

«Книга основ»

«Книга повчальних прикладів і відомостей з історії арабів, персів, берберів та інших сучасних їм могутніх народів»

«Книга причин»

«Книга спасіння»

«Книга сяяння»

«Книга традиції»

«Книга образу»

Коран

 

«Лакшанавалі»

«Ланкавасутра»

«Ланкаватара сутра»

«Лє-цзи»

«Лі епохи Чжоу»

«Лі-цзи»

«Лунь хен»

«Лунь юй»

 

«Магабгарата»

«Магавібгаша»

«Магапарінірвана сутра»

«Магапраджняпараміташастра»

«Магаянавімшака»

«Магаянасанґраха»

«Мадг’ямікакаріка»

«Мадг’ямікаланкара»

«Малі хехалот»

«Мандук’я-каріка»

«Махаянасутраланкара»

«Мекканські одкровення»

«Мен-цзи»

Мігілот

«Мідраш Конен»

«Мілінда –паньго»

«Мішне Тора»

«Мо цзін»

«Моїстський канон»

«Мо-цзи»

 

«Найвищі принципи, що керують світом»

«Накази і настанови»

«Нанди-сутра»

Небіїм

«Ньяябінду»

«Ньяя-лілаваті»

«Ньяя-манджарі»

«Ньяя-сутра»

«Ньяя-сутра-бгаш’я»

 

«Оживлення релігійних наук»

«Оповідання про Хайя ібн Якзана"

 

«Палійський канон»

«Патанджалі-сутра».

«Питання та відповіді рибалки та лісоруба»

«Піднесена віра»

«Пітаки»

«Повне зібрання [трактатів] обох Чен»

«Повчання для недосвідченої молодості»

«Положення, визначені Чжу Сі в кінці життя»

«Послання в Ємен»

«Послання про віровідступництво»

«Послання про Воскресіння мертвих»

«Послання про птаха»

«Пояснювальне твердження про зв’язок який існує між релігійним законом і мудрістю»,

«Прагнення філософів»

«Праджняпараміта»

«Праманавартіка»

«Праманавінішчая»

«Праманасамуччая»

«Прасаннапада»

«Про Бгаґавад-ґіту»

«Про що говорили люди ісламу і в чому не знайшли згоди, ті, що творили молитву»

«Проти Анана»

«Путівник для тих, хто заблукав»

 

«Рамаяна»

«Ратнавалі»

Ріґведа

 

«Саддгармасмрітьюпастгана-сутра»

«Саламон і Абсал»

Самаведа

Самгіти

«Сантанантара сиддгі»

«Сарва-даршана-санґраха»

«Сарва-сіддгантасара-самґрах»

«Сефер ха-бахір»

«Сефер ха-зохар»

«Сефер ха-тмуна»

«Сефер-ієцира»

«Сі мін»

«Сіфрут ха-меркава»

«Сіфрут ха-хехалот»

«Спростування спростування»

«Спростування філософів»

«Стхананга-сутра»

«Суперечка християнина і сарацина»

«Сутра-крітанга»

«Сутрасамуччая»

«Суттаніпата»

«Суттапітака»

«Східний напис»

«Сюнь цзін»

«Сян-Го»

«Сяо цзін»

 

«Тай пін цзін»

«Тай цзи ту шо»

Талмуд

ТаНаХ

«Татгаґатаґарбга сутра»

«Таттвартхадхигама-сутра»

«Таттвасамґрахи»

«Тлумач пристрастей»

«Той, що звільняє від омани»


«Той, який оживляє релігію»

«три перлини»

Тора

«Тріпітака»

«Трісвабгава нирдеша»

«Троє вчителів Лу»

«Тун шу»

 

«У цзін»

«Упадешасахасрі»

Упанішади

«Уттарадхьяяна-сутра»

«Уттара-миманса»

«У-цзін і шо»

 

«Хань Фей-цзи»

«Хуан-цзи цзін-ши»

 

«Цзінь си лу»

«Цзо чжуань»

«Ци цзін»

 

«Чжен мен»

«Чжоу лі»

«Чжуан-цзи»

«Чжуан-цзи»

«Чжун юн»

«Чжу-цзи ваньнянь дінлунь»

«Чуань-сілу»

«Чун-цю»

 

«Шанцзюньшу»

«Шарірака-миманса»

«Шарірака-міманса-сутра-бгаш’я»

«Шарірака-сутра»

«Шень-цзи»

«Ши сань цзін»

«Ши цзін»

«Шикшамучая»

«Ши-шо сінь-юй»

«Шрібгаш’я»

«Шрімаладева сімганада сутра»

«Шу цзін»

 

«Юй цяо вень-дуй»

 

Яджурведа


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Витоки філософії Індії. Санкх’я та йога Патанджалі

Стародавність та Середньовіччя.. ЗМІСТ.. ВСТУП Лекція Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ПОКАЖЧИК НАЗВ ТВОРІВ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Лекція 1. Сенс визначення „філософія Сходу” у контексті протиставлення європейській історії філософії.
  Філософська спадщина Сходу завжди викликала суперечливі оцінки дослідників: одні - намагалися позбавити її права належати до історії розвитку філософського знання, інші – визнавали

Лекція 2. Витоки філософії Індії
  Індійська філософія репрезентує повсякчасну єдність теорії та практики, причому остання завжди визнавалася першочергово-значимою. Мета філософування у культурі Стародавньої Індії

Лекція 3. Санкх’я та йога Патанджалі
  Найдавнішою даршаною астіки є санкх’я, перший етап становлення якої, називають епічним або стародавнім. Назва цієї даршана походить від санскритського термін

Лекція 4. Вайшешика і ньяя
Вайшешика – даршана астіки заснована мудрецем Улукою, що мав прізвисько Канада («той, хто поїдає зерна»). Її першоджерело – «Вайшешика-сут

Лекція 5. Міманса і веданта
  Міманса (purua-mimansa) – даршана астіки, засновником якої визнано мудреця Джайміні автори «Міманси-сутри» або «Джайміні-с

Лекція 6. Чарвака, локаята та джайнізм
Чарвака – даршана, що є пізнім етапом розвитку даршани локаята. Як свідчать сучасні дослідники, теоретичні джерела даршан чарвака і локаята сягають найдавніших ета

Лекція 7. Витоки філософії буддизму
  Буддизм як даршана є складовою буддистської Дгарми, що не може бути вичерпно визначеною як релігія, або як філософська течія чи культура. Час заснування – VI–V ст. до н. е., а засно

Лекція 11. Витоки філософії Китаю
  Так само, як і в філософській культурі Індії у філософській культурі Китаю метою філософських пошуків є прагнення осягнути шлях, але не звільнення, а досягнення моральнісної та т

Лекція 12. Вчення Конфуція
  Найвпливовішим філософсько-релігійним напрямом в історії Китаю більшість дослідників визначають конфуціанство, Буквальний переклад автентичної назви жуцзя –

Лекція 13. Класичне конфуціанство
  Мен-цзи (Мен Ке) (бл. 372–289 рр. до н. е.) – один з найвидатніших мислителів раннього конфуціанства, що створив оригінальне вчення, яке стало новим етапом розвитку

Лекція 14. Класичний даосизм
  Другим за впливовістю філософсько-релігійним напрямом в історії Китаю більшість дослідників визначають даосизм, або даоцзя – школа тих, хто наслідує Дао.

Лекція 15. Моїзм
  Моїзм (моцзя)– одна з найбільш відомих філософських шкіл Стародавнього Китаю, яка була надзвичайно поширеною в V–III ст. до н. е. і цінувалася нарівні з головни

Лекція 16. Легізм
Легізм (фацзя) – один з найпотужніших філософських напрямів Стародавнього Китаю, представників якого досить часто називають «законниками». Автентична назва школи, фацзя, походи

Лекція 17. Неодаосизм
ЕпохуВей-Цзинь(220-419 н.е.) зазвичай вважають часом виникнення неодаосизму і посилення буддизму в Китаї, однак ми маємо зважати не те, що конфуціанство зберігало статус офіційної державної

Лекція 18. Неоконфуціанство
  Епоха Сун (960-1279) – час постання неоконфуціанства, яке іноді називають лі сює (вчення про лі), або сін-лі сює (вчення про природу та лі), або Дао с

Лекція 19. Витоки ісламської філософії та калам.
Серед головних основ формування ісламської філософії слід передовсім відзначити визначальну роль мусульманської релігії та її першоджерел, а також філософський доробок мислителів античного Середзем

Лекція 20. Аль-Кінді, Аль-Фарабі, Ібн Сіна
Абу-Юсуф Якуб бен Ісхак аль-Кінді (800-860/70)– видатний арабський мислитель, що здобув у сучасників почесне наймення «Філософ арабів», та зазвичай визначається перипатетиком. Авто

Лекція 21. Філософія суфізму
  Суфізм (від араб. «той, що носить одяг з вовни», або, за версією А.-Р.Біруні, від старогрец. «мудрець») – релігійно-філософська течія ісламу, що виникла у VIII ст.

Лекція 22. Арабський перипатетизм та проблема універсалій
Арабський перипатетизм справив найпотужніший вплив на історію європейської філософії в цілому. Серед його видатних представників слід відзначити Ібн Баджу Абу Бекра Мухаммада(кін.

Лекція 23. Витоки іудейської філософії та каббала
Серед визначальних культурних аксіом іудеїв, зазвичай виокремлюють: по-перше, монотеїзм та уявлення про абсолютну особистість Творця, що має Замисел і Намір стосовно нар

Лекція 24. Філософська спадщина Іцхаке Ісраелі та Саадія-гаона
Рабин Іцхаке Ісраелі[Ісаак бен Соломон Ізраїлі] (850 – 932 або 955)–видатний іудейський мислитель, філософ, лікар. Автор арабомовних філософських творів: «Книга ос

Лекція 25. Філософські розмисли Ібн Гебіроля та Ієгуди Галеві
Соломон бен-Ієгуда Ібн Гебіроль[Ібн-Гвіроль або Ібн Габіроль] (прибл. 1021/2 – прибл. 1050 або 1070)–видатний іудейський поет і філософ знаний в Європі під латиніз

Лекція 26. Іудейський перипатетизм і філософія Маймоніда.
Авраам бен Давід[Дауд]з Толедо (бл. 1110 – бл. 1180) іспанський філософ іудей та перипатетик, астроном, історик. Найбільш відомі роботи Ібн Давіда написані арабськ

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
  абгава абгидгарма абхеда-бхеда-вада абхеда-вада авідья адвайта веданта аджива актуальне буття матерії ак

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
  Абдаррахман Абу Зейд Абу Абдаллах Хусейн Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах Ібн Сіна Абу Бекр Абу ль-Валід Мухаммад ібн Рушд Абу Хамід Мух

ЛІТЕРАТУРА
  Основна література:   1. Абу Хамид аль-Газали Воскрешение наук о вере.- М., 1980. 2. Аль-Газали Весы деяний и другие сочинения. – М., 2

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги