Пакт Молотова-Ріббентропа1939. Приєднання західноукраїнських земель до УРСР

Пакт Молотова-Ріббентропа(1939). Приєднання західноукраїнських земель до УРСР.

В свою чергу, Німеччина отримала повну свободу дій у Європі і забезпечила собі поставки з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і…

Приєднання західноукраїнських земель до УРСР.

Згідно з пактом і таємним протоколом радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли польський кордон і вступили в Західну Україну і Західну Білорусію. Офіційно радянське керівництво пояснило цей крок необхідністю запобігти фашистській окупації західноукраїнських і західнобілоруських земель. Східна Галичина і Західна Волинь були зайняті Червоною армією майже без опору з боку Польщі за 12 днів. Агресія проти Польщі означала вступ Радянського Союзу у світову війну.

Початок німецько-радянської війни. Встановлення фашистського окупаційного режиму в Україні.

План «Барбаросса» передбачав «бліц-кріг» - блискавичну війну:протягом 2-2,5 місяців знищити червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань.… З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва… На північному напрямку німецькі війська просунулись углиб радянської території на 500 км., на центральному напрямку-на…

Україна в роки німецької окупації

2.Відповідно до «теорії расової винятковості німецької нації» українці підлягали масовому знищенню. Справжній геноцид здійснювався проти єврейського… 3. Гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси України. До Німеччини… 4. Обмежувалися постачання міст продовольством, медичне обслуговування, освіта. Українці перетворювалися на людей…

Рух опору на території України під час Другої світової війни.

В українському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно визвольний рух опору на чолі з ОУН

Радянський рух опору

Формами боротьби партизан були: -диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів; -розгром ворожих штабів;

Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН

До початку війни ОУН співробітничала з німцями. В німецькій армії був утворений «Легіон українських націоналістів». ОУН розраховувала на сприяння… 23. Суспільно-політичне та економічне становище України в період «хрущовської… Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:

Стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного словника української мови, збільшилося видання україномовних книжок.

 

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема:

-децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

-збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

-підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

-ліквідація машинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;

-збільшення закупівельних цін на зерно(у 7 разів), картоплю(у 8 разів), продукцію (у 5,5 рази).

24) Наростання кризових явищ у соціально-економічному житті України в другій половині 1960-х – середині 80-х рр..

Причини провалу економічної реформи сер. 60-х рр.:

-реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала структурної, інвестиційної політики;

Партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою.

З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюються.

Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося постійне відставання в науково-технічному і технологічному процесі від розвинених країн Заходу. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із ключових причин спаду економічного розвитку.Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості-у 2 р., у сільському господарстві-у 5 разів!

Низькою була якість вітчизняних товарів. У 1986 р. лише 15,9 % промислових виробів досягли вищої категорії якості.

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис. осіб, досягнувши у 80-х рр. 18 млн.Лише у 1975-1985 рр. кількість союзно-республіканських і союзних Міністерств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20 %. Консервативні правлячі кола лякалися змін, вбачали в них загрозу своєму пануванню, тому виступали проти радикальних реформ. З’являється «культ сірості» в управлінні державою.

Таким чином, у 70-80-і рр.. народне господарство вступило у смугу кризи.

В Україні все помітніше виявлялася притаманна колонії структура економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. На споживчий ринок працювало менше 30 % потужностей української промисловості(тоді як у розвинутих країнах цей показник досягав 50-60 % і більше)

Суперечливість перебудованих процесів в Україні.

1988-1991 рр. – період активних політичних перетворень під лозунгом побудови демократичного, гуманного соціалізму. Проведення економічних реформ Етапи:

Червень 1987 р. –реформа М. Рижкова-Л. Абалкіна.

Були прийняті «закон про державне підприємство (обєднання), «закон про кооперацію» та інші, які передбачали: -переведення підприємств на госпрозрахунок; -утворення кооперативного сектора;

Червень 1990 р. – Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки,яка з самого початку виявилася нежиттєздатною.

Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зросли. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства.

Україна в період утвердження національної державності. Президент Леонід Кравчук.

16 липня 1990 р. Верховна рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Декларація проголосила невідємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.

Сторичне значення декларації полягало в тому , що вона поклала початок мирному процесу відродження незалежності України.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. 90, 3 % громадян, які взяли участь у референдумі, підтвердили Акт проголошення… Проголошення незалежності України стало подією всесвітньо-історичного значеня.… 27) Проблеми соціально-економічного та політичного реформування українського суспільства (1994-2004). Президент Леонід…

У протистояння з Росією І. Виговський взяв курс на зближення з Річчю Поспалитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства.

У вересні 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір, за яким:

-Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства утворювали Руське князівство на чолі з гетьманом і входили до складу Речі Посполитої на правах автономії. Визнавалася свобода релігійного віросповідання, зберігалися права і привілеї козаків, дозволялося відкриття 2-х академій і без обмежень-шкіл і друкарень;

-з іншого боку, передбачалося відновлення соціально-економічних відносин, що існували до цього, зменшувалася кількість козаків, руське князівство позбавлялося права на самостійні міжнародні відносини.

Політика Ю. Хмельницького

У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю. Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.

У вересні 1959 р. у Переяславі між гетьманом і російським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України:обмежувалися прерогативи гетьмана, український уряд позбавлявся права на зовнішню політику, київська метрополія підпорядкувалася московському патріарху.

12) поділ України на Лівобережну і Правобережну. Гетьман П. Дорошенко.

Українська держава розкололася на два державних утворення з протилежною орієнтацією на зарубіжні держави, з окремими урядами, які перебували у стані війни. Були утворені умови для поділу України по Дніпру між Росією і Річчю Поспалитою.

Війни між Лівобережжям і Правобережжям за активної участі в них Польщі, Росії, туреччини і Криму набули затяжного, надзвичайно складного і трагічного характеру, супроводжувалися все більшим втручанням польського і російського урядів у внутрішнє життя України.

Врешті-решт, Росія і Польща вирішили досягти компромісу за рахунок поділу українських земель. 30 січня вони уклали Андрусівське перемиря на 13, 5 років:

-визнавалося входження Лівобережної України до складу Росії, а Правобережної України-до складу Польщі, Київ на два роки залишався за Росією, Запорізька Січ мала перебувати під владою обох держав.

Боротьбу національно-патріотичних сил за обєднання України очолив Дорошенко. Розуміючи, що Річ Посполитане надасть допомоги у реалізації його плану, він уклав союз із Кримом, пішов на зближення з Туреччиною.

На початку лютого 1668 р. в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. П. Дорошенко, заручившись підтримкою значної частини населення Лівобережжя, усунув І. Брюховецького(гетьман Лівобережжя України) і обєднав козацьку Україну. У червні 1668 р. військова козацька рада обрала його гетьманом об’єднаної України.

14) Обмеження та скасування політичної автономії України (1709-1781 рр.)

Після перемоги в Полтавській битві, Петро І здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України.Ось лише деякі з них:

-у 1709 р. цар призначив до Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

- у 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську моку;

-у 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом;

-з 1724 р. –після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка(1722-1724рр.) Лівобережною україною правила лише Малоросійська колегія;

-вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

У 1727 р. царський уряд, враховуючи можливість війни з Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Данило Апостол(1727-1734)

При всій своїй реформаторській діяльності, гетьману не вдалося вберегти козаків, селян і міщан від примусових робіт і виконання військових обов’язків далеко від домівок.Але в цілому за гетьманування Д. Апостола внутрішнє життя України стабілізувалося. Прості люди відчули себе захищенішими від зловживань власті і багатих землевласників, старшина отримала підтвердження на старі маєтності, а торгівці дістали нові можливості для занать ремеслами, промислами й торгівлею.

У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Пертівни було обрано останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського.(1750-1764). Розумовський доклав багато зусиль для розширення автономного управління Української держави, добивався спадковості гетьманства. Але в умовах централістичних прагнень Російської імперії подальший розвиток української автономії був неможливим.

У 1764 р. ліквідовано гетьманство.

У 1775 р. знищено Запорізьку Січ.ЇЇ землі було роздано царським фаворитам, вельможам, генералам.

У 1781-1882-ліквідовано поділ України на полки і створено губернії

У 1783-запроваджено кріпосне право в Україні.

15) Становище Правобережної України в складі Польської держави в другій половині 17-першій половині 18 ст.

Польща відновила на Правобережжі порядки, які існували до повстання Б. Хмельницького. Зростали земельні володіння польських магнатів, посилювалося соціальне гноблення українського селянства. Відновлювалося переслідування православ’я.

У 1699 р. польський сейм скасував на Правобережжі козацький устрій. Козаки, були оголошені поза законом. Посилення польського гноблення викликало хвилю повстань. З 1700-1704 рр. точилася визвольна боротьба правобережного козацтва на чолі з фастівським полковником Семеном Палієм. Повстанці звільнили від шляхти Київщину, Черкащину, Поділля. Цей рух був придушений спільними польсько-російськими зусиллями.

У наступні роки на правобережжі поширився рух гайдамаків. Серед гайдамаків були переважно селяни-втікачі, найбідніша частина мвського населення, козацька сірома, наймити.У другій пол.. 18 ст. гайдамацький рух переріс у народно-визвольне повстання, яке отримало названня Коліївщина. У 1768 р. його очолив Максим Залізняк-запорізький козак.

5) Литовсько-Руська держава: формування, устрій, суспільно-політичні відносини.

Литовське князівство утворилося в 13ст. У 14 ст., за князя Гедиміна(1316-1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда(1345-1377 рр.) Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили 9/10 території.

Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель:

-Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало початок прсуванню литовців на Русь і сприяло їх успіху.

-Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед ордою, у протистоянні між цими державами виступало на боці Литви. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви.

-Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючи частини внаслідок феодальних усобиць 1360-1370 рр.

Однак, Золота Орда на той час залишалася ще досить сильною, і без досягнення політичного компромісу з нею Литва навряд чи змогла б на землях Південної Русі.В історичній літературі висловлено гіпотезу про можливість угоди між Ольгердом і татарами у сер. 60-х рр. 14 ст. про збирання данини з окупованих Литвою території татарами. Саме визнання цієї залежності дало можливість Литві дуже швидко підпорядкувати собі землі Русі.

Устрій

Литва не змінила адміністративно-територіального устрою українських земель. На чолі удільних князівств замість Рюриковичів були поставлені переважно представники литовської династії Гедиміновичів(сини й племінники Ольгерда).

У невеликих князівствах влада належала місцевим українським князям.