рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Схеми приладів та принципи їх роботи

Схеми приладів та принципи їх роботи - Конспект, раздел Образование, Конспект лекцій з дисципліни теорія кольору і кольоровідтворення   Вимір Спектрів.Вчення Про Вимір Розподілу По...

 

Вимір спектрів.Вчення про вимір розподілу потужності випромінювання за спектром називається спектрофотометрією. Її методи полягають у фотометруванні спектрів, тобто вимірі розподілу променистих або світлових потужностей за довжиною хвиль або частотами. Під спектром найчастіше мають на увазі зображення, що утворюється розкладанням випромінювання на його «монохроматичні» складові. Проте у багатьох випадках в той же термін вкладають інший зміст, маючи на увазі склад складного випромінювання, розподіл його характеристик за довжинами хвиль. В цьому сенсі спектрофотометрія дає методи отримання спектрів випускання, поглинання і розсіювання, що виражаються кривими розподілу світлових або енергетичних величин за довжинами хвиль або частотами випромінювань.

Суть вимірів спектрофотометрії. Випромінювання за допомогою диспергуючого пристрою, наприклад призми або дифракційних грат, розкладають в спектр (рис. 4.11). За допомогою щілинної діафрагми з нього виділяють вузький пучок світла – інтервал Dλ. Його направляють на реагуючий приймач або на потужність (фотоелемент, термостовбчик), або на енергію пучка (фотографічний матеріал). Реакцію приймача вимірюють. Знаючи характер залежності між реакцією і потужністю (енергією), знаходять потрібну спектральну величину, що доводиться на цей інтервал або, як спрощено вважають, на цю довжину хвилі (середину інтервалу). Після цього будують графік залежності, наприклад світлового потоку від довжини хвилі, що характеризує спектральний склад випромінювання (спектр випускання джерела).

При вимірі спектру поглинання перед приймачем поміщають шар речовини, поглинання якої вимірюється. За потужністю «монохроматичного» випромінювання до і після проходження його через шар знаходять міру поглинання, виражаючи її коефіцієнтом поглинання, оптичною щільністю або питомим показником поглинання. В цьому випадку результат виміру описується графіком залежності виміряної величини від довжини хвилі – спектром поглинання.

 

Рис. 4.11 – Схеми виміру спектрів випускання (а), пропускання (б) і віддзеркалення (в)

 

Спектр віддзеркалення отримують в результаті порівняння монохроматичних характеристик випромінювання, відбитого даною і білою еталонною поверхнею. Найчастіше це – монохроматичний коефіцієнт віддзеркалення.

Пристрої і деталі спектральних приладів.Оптичні прилади, призначені для розкладання складних випромінювань в спектр з метою його дослідження, носять загальну назву спектральних. Для отримання спектру і виділення вузьких спектральних ділянок слугують монохроматори. Вони застосовуються у поєднанні з фотометром – приладом, що дозволяє вимірювати потужності виділених ділянок. Часто монохроматор і фотометр об'єднують в один прилад, що називається спектрофотометром. Як і інші світловимірювальні прилади, спектрофотометри бувають візуальними і об'єктивними. У об'єктивних застосовуються різні приймачі випромінювань, найчастіше – фотографічний і фотоелектричний.

Спектральні прилади для реєстрації спектру називаються спектрографами. Іноді це тільки фотографуючі прилади, а ті, в яких приймачем слугує фотоелемент, називаються спектрометрами.

Монохроматори. Залежно від типу диспергуючого пристрою розрізняють призмові, дифракційні і інтерференційні прилади. Основою кожного з них слугує монохроматор, принципова схема якого показана на рис. 4.12.

Освітлювач 1 (лампа Л, конденсор К) створює рівномірну освітленість в площині щілини Щ1 яка є, таким чином, вторинним джерелом світла, що відрізняється від основного тим, що має однакову на усій площі яскравість.

Передній коліматор 2 слугує для створення паралельного пучка променів. Щілина Щ1 знаходиться у фокусі об'єктиву О1 коліматора і тому проектується на диспергуючий пристрій 3 паралельним пучком. Внаслідок цього монохроматичні промені однакових кольорів, що виходять з диспергуючого пристрою, виявляються також паралельними (на рисунку показані крайні промені: К1//К2 і Ф1//Ф2).

Переміщаючи щілину Щ2 уздовж спектру, по черзі виділяють інтервали по усій його довжині. У багатьох схемах приладів передбачено не переміщення щілини, а поворот диспергуючого облаштування відносно нерухомої осі. З рисунка видно, що кожна точка щілини Щ1 дає в спектрі монохроматичні точки (Fк і Fф). Отже, уся щілина зображується монохроматичними смужками. При цьому лампа Л випускає монохроматичне світло. В цьому випадку на об'єктив О2 спрямовується не віяло променів, а монохроматичний паралельний пучок. Об'єктив О2 зображує щілину у вигляді монохроматичної смужки, розміри якої визначаються його фокусною відстанню і шириною щілини. Смужка – зображення вхідної шпари коліматора, що утворюється об'єктивом вихідного коліматора, називається в спектрофотометрії спектральною лінією. Складне світло дає безліч спектральних ліній, які взаємно перекриваються, якщо спектр суцільний. Перекривання тим більше, чим ширше щілина. Тому монохроматичність випромінювання, що пропускається вихідною шпарою, зменшується з розширенням вхідної. Міра монохроматичності пучка, що пропускається щілиною Щ2, називається чистотою спектру.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конспект лекцій з дисципліни теорія кольору і кольоровідтворення

Державний вищий навчальний заклад.. український державний хіміко технологічний.. університет конспект лекцій з дисципліни..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Схеми приладів та принципи їх роботи

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття про колориметричну систему
  Будь-яка точна наука базується на вимірювання, тому що виявлення зв’язків між явищами, здійснюється за рахунок кількісного їх співвідношення. Експериментальна перевірка будь-якого в

Нормалізація колориметричних вимірювань
Результати будь-яких вимірювань повинні бути однозначними і зіставними – одна з основних вимог метрології. Для її здійснення необхідно, щоб умови вимірювання, від яких залежать результати, були пос

Загальні відомості про колірний простір
Кольорометрія (колориметрія) – наука про методи вимірювання та кількісного вираження кольору. Кількісне вираження кольору – характеристика спектрального складу світла з урахуванням

Векторне вираження кольору
  Тривимірність кольору дає основу виразити його у вигляді вектору в просторі. У системі прямокутних координат (рис. 2.1) координатні осі символами основних кольорів (RGB). К

Особливі площини та лінії колірного простору: площина одиничних кольорів, площина рівних яскравостей, лінії рівних яскравостей, аліхна
Площина одиничних кольорів. Як відомо, BR = 1, якщо яскравість кольору R = 680 кд∙м–2; ВG = 1 при В = 3121 кд∙м–2 і BВ

Вираження колірності на площині, загальні властивості трикутника колірності
Для опису колірності немає необхідності прибігати до просторових представлень. Досить використовувати площину трикутника колірності (рис. 2.3). Щоб виразити одиничний колір чисельно, треба перенест

Трикутник RGB та його перетворення
  Трикутник Ма́ксвела – одна з уявлень колірних моделей. Вершини трикутника Максвелла відповідають положенню трьох основних кольорів: червоного (R), зеленого (G)

Діаграма колірності RGB. Колориметричні властивості прямокутного трикутника
На рис. 2.15 надано трикутник кольоровості rgb з локусом і прямою пурпурних кольорів (поле реальних кольорів), що знаходяться в просторі RGB. Локус показаний на рисунку штриховими лініями, тому що

Умовна чистота кольору
Вираження колірного тону через домінуючу довжину хвилі і насиченості через колориметричну чистоту. Колірний графік можна використовувати для визначення домінуючої довжини хвилі і к

Поняття про афінні властивості колірного простору
Відповідно до першого закону Грасмана основні кольори повинні бути лінійно незалежними. Тобто, вони можуть бути представлені будь-якими трьома векторами, за умови, щоб ці вектори не лежали у одній

Вираження колірності в системі XYZ
Вимоги до основних кольорів XYZ. Практично використовуваною колориметричною системою є ХУ. Основні кольори ХУ обрані для максимального спрощення колірних розрахунків і

Колірний трикутник XYZ
Колірний трикутник хуz створювався на базі колірної діаграми rg. На рис. 2.20 вона показана разом з аліхною. Вибір основних кольорів на цій лінії забезпечує їх безяркістністъ. Тому що серед кольорі

Діаграма кольору XYZ
  На рис. 2.23 наведено проекційно перетворений у рівносторонній трикутник хуz, що знаходиться в колірному просторі цієї системи. Сторона хz трикутника збігається з аліхною. При цьому

Діаграма кольору XYZ
  На рис. 2.23 наведено проекційно перетворений у рівносторонній трикутник хуz, що знаходиться в колірному просторі цієї системи. Сторона хz трикутника збігається з аліхною. При цьому

Можливості та недоліки нерівноконтрастних колориметричних систем. Порогові еліпси, їх розподіл за Мак-Адамом
  Графіки rg і ху надають повні відомості про властивості кольорів. Знаючи положення точки на графіку, неважко вказати координати кольоровості кольору, що виражається нею, визначити я

Поняття про рівноконтрастні колориметричні системи
  Система XYZ зручна для колориметричних розрахунків, але її масштаб не погоджений з мірою приросту зорового відчуття – величиною так званого порогу кольоророзділення. Ця обставина зу

Поняття про рівноконтрастні колориметричні системи
  Система XYZ зручна для колориметричних розрахунків, але її масштаб не погоджений з мірою приросту зорового відчуття – величиною так званого порогу кольоророзділення. Ця обставина зу

Характеристика методів систематизації, специфікації та вимірювання кольорів
  У практиці та наукових дослідженнях застосовуються два способи систематизації і кількісного опису кольорів: 1. Вимірювальний (колориметричний) спосіб.Колориметричний спосіб

Типові тестові завдання
  1. Колориметричні системи – це: а) системи вимірювання кольору; б) сукупність зразків; в) синтезу кольору, тотожного вимірюваному за рахунок трьох основни

Список рекомендованої літератури
  1. Гуревич М.М. Цвет и его измерение. – М.: Изд-во АН СССР, 1950. – 234 с. 2. Ивенс Р.М. Введение в теорию цвета. Пер. с англ. Д.Л. Шкловера. – М.: «Мир», 1964. – 442 с.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги