Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.

Порушення правил безпеки руху або експлуатації заліз­ничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК). Стаття складається з трьох частин. У частині 1 ст. 276 КК дається опис об'єктивної сторони основного складу цього злочину. Вона прояв­ляється в порушенні працівником залізничного, водного або повітря­ного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також у недоброякісному ремонті транспортних засобів, колій, за­собів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

До залізничного транспорту належить загальна мережа залізниць, метрополітен, а також під'їзні колії великих підприємств, що включені до загальної мережі залізниць.

Водний транспорт – це морський і річковий транспорт за винятком різних маломірних суден (човни, байдарки тощо).

Повітряний транспорт включає в себе різні літальні апа­рати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери тощо), незалежно від форм власності на них. Крім повітряних суден предметом злочину є аеропорти, аеродроми, посадкові смуги, наземне устаткування, інші засоби, що забезпечують безпеку польотів.

Діяння в цьому злочині складається з таких форм:

1) - порушення правил безпеки руху;

2) - порушення правил експлуатації;

3) - недоб­роякісний ремонт технічних засобів транспорту.

Порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті мо­же проявлятися у перевищенні швидкості руху, неуважності при ви­конанні маневрових робіт, у проїзді на сигнал світлофора, що забо­роняє рух тощо.

На водному транспорті – це порушення правил причалювання і швартування суден, відсутність постійного спостереження за станом водного шляху, неправильне розходження із зустрічними суднами тощо.

На повітряному транспорті – це пору­шення правил посадки літальних апаратів, недотримання встановле­них маршрутів та висоти польоту, перевищення швидкості при по­садці тощо.

Порушення правил експлуатації транспорту полягає у недотриманні габаритів, порядку укладання вантажів та їхнього закріплен­ня, у недотриманні вимог щодо технічного стану засобів транспорту, окремих його механізмів тощо.

Діяння з об'єктивної сторони може проявлятися також у недоброякісному ремонті транспортних засобів, шляхів сполучення, споруд на них, засобів сигналізації і зв'язку (наприклад, слюсар по ремонту вагонів не усуває несправність гальмового обладнання, вна­слідок чого створюється небезпека для життя людей).

Суб'єктивна сторона цього злочину вимагає встановлення психічного ставлення особи до діяння і його наслідків. Що стосуєть­ся діяння, то воно може бути вчинене з прямим умислом і через зло­чинну недбалість. Щодо наслідків вина може бути тільки необереж­ною, у вигляді злочинної самовпевненості чи недбалості.

Суб'єктом злочину можуть бути тільки працівники залізнично­го, водного і повітряного транспорту.

Частина 2 ст.276 КК встановлює більш сувору відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріаль­ну шкоду, частина 3 – за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього досить настання смерті хоча б однієї лю­дини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 276 КК – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 276 КК – позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч. 3 ст. 276 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК). Стаття складається з трьох частин. У першій частині да­ється опис ознак об'єктивної сторони складу злочину. Вона вклю­чає в себе руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину охоплюються всі засоби транспорту, устрої та механізми, що забезпечують безпеку руху або експлуатації заліз­ничного, водного та повітряного транспорту. Це такі устрої й меха­нізми, що забезпечують нормальне функціонування технічних сис­тем транспорту і тим самим – нормальні відносини у сфері безпеки руху або експлуатації транспорту.

Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети шляхом порушення їхньої ціліс­ності та структури, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їхні частини та механізми, внаслідок чого вони стають непри­датними для експлуатації відповідно до свого цільового призна­чення.

Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан – це такий протиправний вплив на них, у результаті якого технічно справні механізми та еле­менти транспорту тимчасово (в цій ситуації) приводяться до непри­датного для експлуатації стану. Наприклад, покладення на рейки за­лізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вогню на фарватері водного шляху, відключення окремих приборів і меха­нізмів.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засо­бів можуть бути різними. Аварія, про яку говориться в ч. 1 ст. 277 КК, є сход рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних за­собів, їхнє зіткнення, посадка судна на мілину тощо. Порушення нормальної роботи транспорту може виражатися в зриві графіка ру­ху транспортних засобів, у затримці доставки вантажів і пасажирів тощо.

В частині 2 ст. 277 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, а в ч. 3 – якщо вони спричинили загибель людей. Характеристика цих обставин дана в першому параграфі цього розділу.

Суб'єктивна сторона злочину носить складний характер. Ана­ліз судової практики показує, що руйнування, пошкодження, приведення предмета у непридатний стан іншим способом може вчинюва­тись як з прямим, так і з непрямим умислом. Що стосується наслі­дків, то психічне ставлення до них може виражатися як в умислі, так і в необережності. Отже, цей злоіин може вчинюватися в рам­ках однієї форми вини – умислу, такі в рамках складної форми ви­ни – умисел стосовно дій і необережність щодо наслідків.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

Покарання за злочин, за ч. 1 ст. 277 КК – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або
обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк
до трьох років; за ч. 2 ст. 277 КК – позбавлення волі на строї від трьох до восьми років; за ч. 3 ст. 277 КК – позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, по­вітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК). Стаття скла­дається з трьох частин. У частині 1 ст. 278 КК встановлена відпові­дальність за угон або захоплення залізничного рухомого складу, по­вітряного, морського чи річкового суща.

Предметом злочину є пасажирський чи вантажний потяг, локомотив, дрезина тощо.

Повітряним судном вважається літальний апарат, що підтримується в атмосфері за рахунок його взаємодії з по­вітрям (літаки, вертольоти, дирижаблі тощо).

До морських і річко­вих суден відносяться пасажирські, вантажні, рибальські, допоміжні (буксири), рятувальні та інші. Для кваліфікації не має значення відом­ча приналежність вказаних транспортних засобів.

Об'єктивна сторона цього злобну полягає в угоні або захоп­ленні зазначених транспортних засобів.

Під угоном слід розуміти протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення по­їздки на ньому або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватися як з місця стоянки транспортного засобу, так і під час руху. Інколи угон можуть здійснювати машиністи, льот­чики, капітани, члени екіпажу, які управляють транспортним засо­бом.

Захоплення – це протиправні заволодіння транспортним за­собом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки на ньому, зміни напрямку руху тощо.

Закінче­ним цей злочин визнається з урахуванням виду транспорту. Так, угон повітряного судна буде закінченим після заволодіння ним, за­пуску двигунів і початку руху. Якщо угон здійснюють члени екіпажу під час польоту, то закінченим злочин буде з моменту відхилення від маршруту, або відмови виконувати вказівки осіб, що керують польотом. Аналогічно слід вирішувати це питання на залізничному і водному транспорті.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, ро­зуміє їхній суспільне небезпечний і протиправний характер та ба­жає вчинити такі дії.

Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насиль­ством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; а частина 3 – дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний із вчиненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 278 КК – позбавлення волі на строк від трьох до шести років; за ч. 2 ст. 278 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 3 ст. 278 КК – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Блокування транспортних комунікацій, а також захоп­лення транспортного підприємства (ст. 279 КК). Стаття складаєть­ся з трьох частин. У частині 1 ст. 279 КК дається опис ознак об'єк­тивної сторони складу злочину. Це блокування транспортних ко­мунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопос­тачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або на­стання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв'язку і сигналізації, інші механізми та елементи залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електротранспорту чи магістрального трубопровідного транспорту, а також вокзали, порти, станції та інше.

Блокування може здійснюватися шляхом розміщення на вули­цях, дорогах, залізничних коліях, злітній смузі колод, шпал, каме­нів, залізобетонних конструкцій, транспортних засобів, сільськогосподарських, будівельних, інших механізмів, що не дають можливості рухатися транспортним засобам. Технічна система транспорту може бути паралізована шляхом припинення подачі пально-мастильних матеріалів, води, газу, відключення електроенергії, засобів зв'язку, сигналізації чи автоматики, що забезпечують керування транспор­том, а також шляхом перекриття доріг, вулиць за допомогою гурту людей, череди тварин тощо.

Наслідками блокування за ч. 1 ст. 279 КК є: порушення нор­мальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу стосовно дій. Що стосується наслідків, то вина мо­же виражатися як в умислі, так і в необережності.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Злочин можуть вчиняти і працівники транспорту, які обслуговують транс­портні комунікації.

Частина 2 ст. 279 КК встановлює відповідальність за захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підпри­ємства, установи або організації.

Предметом цього злочину є зазначені в статті об'єкти та інші транспортні підприємства, наприклад, будівлі, в яких можуть знахо­дитися засоби зв'язку, сигналізації, автоматизовані системи управ­ління транспортом, диспетчерська та інше.

З об'єктивної сторони захоплення – це заволодіння будинком чи його частиною із застосуванням насильства або погроз до праців­ників транспорту, інших осіб і встановлення контролю над ним. За­подіяння при захопленні легких тілесних ушкоджень охоплюється складом цього злочину. При застосуванні психічного насильства винні можуть загрожувати вбивством, заподіянням тілесних ушко­джень різної тяжкості.

Закінченим цей злочин визнається з моменту встановлення контролю над вокзалом, станцією, портом або над якоюсь частиною будинку, що має важливе значення для нормаль­ного функціонування технічної системи транспорту.

У частині 3 ст. 279 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили за­гибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 279 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або об­меження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 279 КК – позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 3 ст. 279 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ст. 280 КК). Стаття складається з трьох частин. У частині 1 ст. 280 КК дається опис ознак об'єктивної сто­рони складу злочину. Це примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи ма­гістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяж­ких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб.

Примушування – це вимога, пред'явлена до працівника транс­порту не виконувати покладені на нього обов'язки, що супроводжу­ється погрозами. Потерпілим у цьому злочині може бути будь-який працівник транспорту. Це, наприклад, особи, які управляють транс­портними засобами, або забезпечують безпеку руху або експлуата­ції, які здійснюють ремонт, обслуговування, підготовку до випуску в рейс чи на лінію транспортних засобів. Ними можуть бути і керів­ники транспортних підприємств, структурних підрозділів, начальни­ки служб. Близькими зазначеним працівникам особами є: батьки, дружина (чоловік), діти,рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки. По­гроза може бути виражена словами, по телефону, у листі, шляхом демонстрації зброї чи іншим способом. Вона може бути доведена до відома потерпілого особисто або через третіх осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги, пов'язаної з погрозою до працівника транспорту чи близьких йому осіб.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. Винна особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків, розуміє протиправність вчиненого і бажає вчинити такі дії.

Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо примушування вчиняє службова особа щодо своїх підлеглих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукуп­ністю і за злочин у сфері службової діяльності.

В частині 2 ст. 280 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб; у час­тині 3 – вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спри­чинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 280 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або об­меження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 280 КК – обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 280 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до два­надцяти років.

Порушення правил повітряних польотів (ст. 281 КК). Стаття складається з трьох частин. У частині 1 ст. 281 КК дається опис об'єктивної сторони складу злочину, що виражається в порушенні правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є праців­никами повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Як видно з текс­ту закону об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: 1) діяння; 2) наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння – це дія чи бездіяльність, яка виражається в порушенні правил при зльоті і посадці літального апарату, у недотриманні ви­соти польоту, коридору, у перевищенні швидкості.

Наслідком злочину виступає реальна загроза життю людей або настання інших тяжких наслідків.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони також є причинний зв'язок між порушенням і створенням небезпеки настання вказаних наслідків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням винного до факту порушення правил безпеки польотів і його наслідків. Порушення правил може бути умисним або необе­режним (прямий умисел або злочинна недбалість). Вина щодо тяж­ких наслідків може бути тільки необережною (злочинна самовпев­неність або недбалість).

Суб'єктом цього злочину є особа, яка не є працівником повітря­ного транспорту. За цією ознакою варто проводити відмежування цього злочину від передбаченого ст. 276 КК, де суб'єктом виступає працівник повітряного транспорту.

У частині 2 ст. 281 КК встановлена більш сувора відповідаль­ність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому серед­ньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди; у ч. 3 – якщо вони спричинили загибель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 281 КК – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 281 КК – позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 3 ст. 281 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до двадцяти років.

Порушення правил використання повітряного простору (ст. 282 КК). Стаття складається з трьох частин. У частині 1 ст. 282 КК дається опис об'єктивної сторони складу злочину, яка виражається в порушенні правил пуску ракет, проведенні всіх видів стрільби, ви­бухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознака­ми: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

Діяння виражається в порушенні правил пуску ракет. Розрізня­ють сигнальні, навчальні і бойові ракети, або такі, що мають науко­ве чи господарське призначення. Проведення усіх видів стрільби мо­же проводитися як на землі, так і в повітрі, на полігонах, у тирах з різних видів вогнепальної зброї, а вибухових робіт – при будівницт­ві тунелів, доріг, виконанні гірничих робіт тощо.

У повітряному просторі також можуть здійснюватися різні робо­ти, наприклад, при будівництві, монтажі, ремонті чи обслуговуванні різних веж, вишок, труб та інших об'єктів. Для виконання цих робіт можуть використовуватися вертольоти, крани, лебідки й інше устат­кування. Виконання вказаних видів робіт має здійснюватися з до­триманням відповідних правил, узгоджуватися з усіма власниками літальних апаратів, а також іншими органами, що здійснюють уп­равління польотами повітряних суден.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною щодо факту порушення і його наслідків. Порушення може бути вчиненим як умисно, так і через необережність (прямий умисел чи злочинна недбалість). Що стосується наслідків порушення, то вина щодо них може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або нед­балість).

Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 282 КК передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди; у ч. 3 — якщо вони спричинили загибель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 282 КК – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років; за ч. 2 ст. 282 КК – позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 3 ст. 282 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283 КК). Стаття складається з двох частин. У частині 1 ст. 283 КК дається опис об'єктивної сторони складу злочину, яка полягає у са­мовільному без нагальної потреби зупиненні поїзда стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим спо­собом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознака­ми: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

Діяння найчастіше проявляється в самовільній зупинці поїзда без потреби, тобто екстремальної ситуації. Така ситуація може виникнути, наприклад, при пожежі чи під час стихійного лиха, при виникненні загрози для життя і здоров'я людей або при несправнос­тях рухомого складу, що загрожують безпеці руху залізничного транспорту.

Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном або шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі чи іншим способом, наприклад, подача сигналів зупинки, переключення зеленого сигналу, що дозволяє рух, на червоний – що його забороняє, включення автоблокування, а також за допомогою ручного гальма.

Суб'єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винний розуміє, що він самовільно без потреби, протиправне зупи­няє поїзд і бажає цього. Вина щодо наслідків може бути тільки не­обережною.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 283 КК встановлена більш сувора відповідаль­ність за ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 283 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або об­меження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 283 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК). З об'єктивної сторони цей злочин проявляється в ненаданні допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екі­пажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі чи на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав мож­ливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів.

Обов'язок капітана надавати допомогу виникає при зіткненні су­ден, а також коли на шляху судна зустрічаються особи, які зазнали лиха. Крім того, капітан і його екіпаж повинні мати реальну можли­вість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для судна, па­сажирів і його екіпажу.

Суб'єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі до факту ненадання допомоги. Винний усвідомлює, що судно чи лю­ди зазнали лиха та потребують допомоги і що він повинен і має можливість надати їм допомогу, але не робить цього.

Суб'єктом цього злочину є тільки капітан судна.

Покарання за злочин: за ст. 284 КК – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження во­лі на строк до двох років.

Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткнен­ні суден (ст. 285 КК). З об'єктивної сторони злочин проявляється в неповідомленні капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості. Капітан може повідомити ці відомості в будь-якій формі (усно, письмово, по радіо, телеграфу тощо). Обов'язко­вою ознакою об'єктивної сторони є місце зіткнення суден – на мор­ських шляхах.

Суб'єктивна сторона цього злочину виражається тільки в пря­мому умислі.

Суб'єктом злочину є капітан судна.

Покарання за злочин: за ст. 285 – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців.