Поняття та мета примусових заходів медичного характеру - раздел Право, КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Кримінальній Відповідальності І Покаранню Підлягає Лише Психічно Повноцінна О...
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише психічно повноцінна особа, яка може усвідомлювати фактичний характер вчинюваного і здатна керувати своєю поведінкою. В іншому випадку, коли завдяки психічному розладу особа не може адекватно сприймати навколишню дійсність, застосування до неї покарання та інших заходів, що утворюють зміст кримінальної відповідальності, стає безглуздим і навіть шкідливим, тому що соціально-виховний вплив така особа не сприймає, а стан її здоров’я може погіршитися. У той же час наявність у особи психічного захворювання вимагає застосування до неї заходів лікування, спрямованих на її одужання і запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь. На цій підставі закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування до осіб, які страждають психічними чи іншими захворюваннями примусових заходів медичного лікування.
Проблемами кримінально-правового регулювання примусових заходів медичного характеру займалися такі вчені, як: В. Д. Адаменко, Ю. М. Антонян, М. С. Алексєєв, С. В. Бородін, В. О. Глушков, В. П. Ємельянов, А. Ф. Зелінський, Г. Б. Калманов, В. М. Кудрявцев, В. В. Лень, Н. О. Мірошниченко, Р. І. Міхєєв, А. А. Музика, Г. В. Назаренко, Б. А. Протченко, І. С. Строгович, С. П. Щерба, С. С. Яценко та інші.
Ст. 92 КК України містить таке визначення: примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь.
Примусові заходи медичного характеру не є складовою змісту кримінальної відповідальності. Не дивлячись на примусовий характер, вони є заходами лікування, а не покаранням і полягають в наданні особі, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, медичної допомоги. Примусові заходи медичного характеру не виражають негативної оцінки вчиненого з боку держави і не тягнуть судимість. У процесі їхньої реалізації особа піддається не каральному, а лікувальному впливу. При проведенні примусового лікування дозволено застосовувати лише методи діагностики, лікування та реабілітації, схвалені Міністерством охорони здоров’я. Вибір методів лікування може бути обумовлений тільки клінічними показниками. На цій підставі заходи медичного характеру визнаються самостійним кримінально-правовим засобом впливу примусово-медичного характеру, що реалізується відносно осіб, які страждають певними психічними розладами і знаходяться в небезпечному для себе і оточуючих стані. У зв’язку з цим справедливою є думка тих вчених, які вважають, що за своєю юридичною природою «заходи медичного характеру не є покаранням»[895].
Згідно зі ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили:
1) суспільно небезпечне діяння у стані неосудності. Такі особи не підлягають кримінальній відповідальності (ч. 2 ст. 19 КК);
2) злочин у стані обмеженої осудності. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності (ст. 20 КК);
3) злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку. Ці особи не підлягають покаранню, до них за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вони можуть підлягати покаранню (ч. 3 ст. 19 КК);
4) злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Такі особи можуть бути звільнені від подальшого відбування покарання і суд має право застосувати доних примусові заходи медичного характеру чи передати на піклування органів охорони здоров’я (п. 3 ч. 1 ст. 93 КК). У разі припинення примусових заходів медичного характеру ці особи можуть підлягати подальшому відбуванню покарання (ч. 4 ст. 95 КК)[896].
У тому разі, якщо особа вчиняє суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, вона не є суб’єктом злочину і не може нести кримінальну відповідальність. Однак факт заподіяння суспільно небезпечних наслідків свідчить про підвищену суспільну небезпеку хворого. Крім того, наявність хвороби вимагає здійснення над такими особами медичного спостереження. Завдяки цим обставинам до них, аж до видужання, можуть бути застосовані заходи медичного лікування.
Якщо злочинне діяння вчинюється осудною особою, однак після його завершення вона починає страждати на психічний розлад, що обумовив настання неосудності, така особа не підлягає кримінальній відповідальності. Однак з урахуванням психічного стану хворого, суд може застосувати до неї примусові заходи медичного характеру. Встановивши, що після вчинення злочину у особи наступив психічний розлад, що робить неможливим призначення покарання чи його виконання суд виносить постанову про звільнення від покарання і застосування до неї примусових заходів лікування.
Необхідно зазначити, що у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, яка вчинила злочини у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, відповідно до ч. 4 ст. 95 КК така особа підлягає покаранню на загальних підставах, а особа, яка захворіла на психічну хворобу під час відбування покарання, може підлягати подальшому відбуванню покарання.
Питання про те, що містять у собі кримінально-правові підстави застосування примусових заходів медичного характеру, у юридичній літературі є дискусійним. Одні автори під ними розуміють сукупність обставин, що визначають необхідність застосування (або незастосування) примусових заходів до особи, яка має психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, умови і порядок їх застосування[897]. Інші визначають їх як сукупність обставин, необхідних для призначення примусових заходів медичного характеру психічно хворим особам, які вчинили злочинні чи суспільно небезпечні діяння[898]. Треті говорять про ці підстави як про єдність трьох умов: вчинення особою забороненого законом про кримінальну відповідальність діяння; наявність у неї психічного розладу, що виключає чи обмежує осудність; а також небезпека такого суб’єкта для оточуючих чи самого себе[899].
Деякі вчені розрізняють поняття підстави призначення й умови застосування примусових заходів медичного характеру, розуміючи під підставами призначення суспільну небезпеку особи, яка страждає психічними розладами, а під умовами застосування – вчинення особою суспільно небезпечного або злочинного діяння і наявність у неї психічного розладу здоров’я[900].
Чинний КК обов’язковою передумовою застосування заходів медичного характеру визнає вчинення особою суспільно небезпечного діяння. Крім того, Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 3 червня 2005 року № 7 вказує, що «примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (ст. 96 КК), – висновку судово-медичної експертизи»[901].
Фактично погоджуючись з вищевказаною думкою, суспільну небезпеку психічно хворої особи, яка вчинила кримінально-протиправне діяння, називають єдиною підставою застосування примусових заходів медичного характеру[902]. Суспільна небезпека характеризується юридичним і медичним критерієм. Юридичний критерій охоплює тяжкість вчиненого суспільно небезпечного діяння, поведінка хворого до і після його вчинення, соціально-психологічні установки особи і т.п. Медичний критерій характеризується клінічною формою психічного захворювання, його глибиною і складністю, динамікою протікання хвороби тощо[903].
При визначенні суспільної небезпеки хворого враховуються клініко-психопатологічні ознаки (зокрема, маревні ідеї певного змісту, спрямовані проти конкретних осіб і такі, що супроводжуються афективною напруженістю з ідеями ревнощів, переслідування сексуального впливу, періодичні психотичні стани, що супроводжуються агресивністю тощо) і соціально-психологічні ознаки (ознаки соціальної дезадаптації, наявність кримінальної поведінки до хвороби, схильність до асоціального впливу).
На підставі сукупності цих ознак можна сказати про небезпеку не тільки на момент огляду, але й зробити прогнозування на майбутнє. У зв’язку з цим, ми переконані в обґрунтованості застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які на момент огляду внаслідок тимчасового поліпшення стану не представляють небезпеки, але з урахуванням характеру перебігу хвороби і вироблених психіатрією критеріїв не можна виключити можливість повторення суспільно небезпечного діяння в майбутньому.
У звичайному порядку психіатрична допомога може надаватися лише за згодою громадянина чи його законних представників. Однак факт вчинення особою забороненого законом про кримінальну відповідальність діяння свідчить про її небезпеку як для самого себе, так і для оточуючих, завдяки чому заходи лікування застосовуються в цьому випадку незалежно від згоди хворого.
Відповідно до ст. 92 КК метою застосування примусових заходів медичного характеру є обов’язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, а також запобігання вчиненню нею нових посягань, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
В. В. Лень до цілей застосування примусового медичного лікування відносить: 1) одужання або таке покращення стану хворої особи, при якому вона перестає представляти суспільну небезпеку; 2) попередження вчинення нею нового суспільно небезпечного діяння або злочину, як під час лікування, так й після його завершення; 3) забезпечення безпеки хворої особи для самої себе; 4) проведення заходів соціальної ресоціалізації (виробка у хворих навичок для життя у суспільстві), у той мірі, в якій це можливо в умовах медичних установ, що здійснюють примусове лікування[904].
Сказане означає, що в процесі реалізації цих заходів особа піддається лікувальному впливу, при цьому в його зміст не входять різні види примуса, характерні для кримінального покарання. Разом з тим поведінка хворого обмежується у обсязі, необхідному для недопущення з його боку повторного суспільно небезпечного посягання, що досягається чином лікування хворого, завдяки чому у нього з’являється можливість усвідомлювати свою поведінку і керувати нею, що дозволяє йому утримуватися від окремих суспільно небезпечних посягань. Крім того, у процесі реалізації примусових заходів медичного характеру особа ізолюється від суспільства чи знаходиться під постійним спостереженням у психіатричному закладі[905], що істотно обмежує можливість вчинення заборонених законом про кримінальну відповідальність діянь.
Таким чином, слід зазначити, що характерними ознаками примусових заходів медичного характеру є те, що вони: 1) призначаються судом; 2) є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 3) спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 4) надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди. При цьому під тяжким психічним розладом слід розуміти розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку[906]); 5) мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільне небезпечних діянь[907].
Наприкінці слід наголосити, що застосування примусових заходів медичного характеру є правом, а не обов’язком суду. Підставами призначення примусових заходів медичного характеру є вчинення особою діяння, забороненого законом про кримінальну відповідальність, наявність у неї психічного розладу, що виключає чи обмежує осудність, а також небезпека такого суб’єкта для навколишніх чи самого себе. З урахуванням психічного стану хворого, установивши, що під час вчинення посягання особа знаходилася в стані неосудності, суд виносить постанову про застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Якщо у особи наступив психічний розлад, що виключає осудність після вчинення злочину, суд виносить постанову про звільнення її від покарання і застосування до неї примусових заходів лікування. Необхідно зазначити, що в останньому випадку після видужання такий суб’єкт підлягає покаранню, якщо при цьому не закінчилися строки давності, передбачені ст. 80 КК (ч. 4 ст. 95 КК).
З урахуванням ступеня небезпечностіпсихічно хворого, характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, суд може застосувати один із чотирьох видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ч. 1 ст. 94 КК. Якщо, незважаючи на наявність психічного розладу, особа, яка вчинила посягання в стані неосудності, не представляє небезпеки і не потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусові заходи медичного характеру не застосовуються. Установивши цю обставину, суд виносить постанову про припинення провадження по кримінальній справи і про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру. При цьому згідно з ч. 6 ст. 94 КК суд передати його на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом.
Інша ситуація має місце при реалізації заходів примусового лікування відносно обмежено осудних. Їх застосувують в процесі відбування покарання, факт призначення якого сам по собі свідчить про небезпеку засудженого. Тому передумовою їхнього призначення є тільки хворобливий стан людини, що потребує примусового лікування. Необхідність цього кроку підтримується не всіма авторами. Так, І. Я. Козаченко і Б. О. Спасенников вважають необґрунтованим примусове лікування осіб, які страждають психічними розладами, що не виключають осудності. В обґрунтування цього вони вказують, що такі захворювання не досягають клінічного ступеня тяжкості, що обумовлює необхідність призначення примусових заходів медичного характеру[908]. Сказане викликає серйозні сумніви, тому що будь-який психічний розлад, у тому числі такий, що не виключає осудності, являє серйозну загрозу для інтересів будь-якої людини. Тому залишати його без лікування, ще й в стресових умовах, що мають місце під час виконання покарання, майже означало б завдання серйозної шкоди здоров’ю хворого і подальше прогресування психічного захворювання.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВТК
– Виправно-трудовий кодекс
ДДУПВП
– Державний департамент України з питань виконання покарань
ПЕРЕДМОВА
Кримінальне право України є однією з провідних галузей національного права. Вивчення його основних положень передбачено навчальними програми підготовки юристів незалежно від вищого навчального закл
Поняття кримінального права, його предмет і метод
Кримінальне право є однією з провідних та самостійних галузей українського права. Воно значно відокремлюється від інших галузей права, маючи при цьому свій власний предмет правового регулювання і м
Завдання кримінального права
Основним завданням закону про кримінальну відповідальність, а разом з тим й кримінального права є правове забезпечення охорони. Воно виконується завдяки притаманному лише кримінальному праву методу
Принципи кримінального права
Кримінальному праву України, як і будь-якій іншій галузі права, притаманні певні принципи – це основні, провідні засади, ідеї, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права
Зв’язок кримінального права з іншими галузями права
КПР нерозривно пов’язане з іншими галузями українського права (конституційним, цивільним, адміністративним), а також з міжнародним правом та використовує положення інших наук.
Найбільшою м
Наука кримінального права
Наука кримінального права розуміється як сукупність (система) пануючих у суспільстві на сучасному етапі його розвитку поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого КПР, шляхів і засобів протидії з
Інститути кримінального права
Правовий інститут це відособлений комплекс правових норм, що є специфічною частиною галузі права і регулює різновид певного виду суспільних відносин. На відмінну від галузей права правовий інститут
Поняття та значення кримінально-правової політики України
В останні роки в Україні був здійснений перехід до принципово нових суспільних відносин, що викликав необхідність кардинальних перетворень у кримінально-правовій сфері. Зміст їх полягає в застосува
Форми реалізації кримінально-правової політики
Формами реалізації кримінально-правової політики є законодавча, інтерпретаційна, правозастосовча діяльність держави, а також діяльність державних органів, громадських, наукових, навчальних організа
Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність
Закон займає основне місце в системі нормативно-правових актів[39]. Відомо, що закон – це нормативний акт, прийнятий в особливому порядку парламентом – Верховною Радою України або всеукраїнським ре
Структура Закону про кримінальну відповідальність
Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК України на Загальну та Особливу частини, що пов’язані між собою і утворюють нерозривну єдність. Так, не можна застосувати
Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність
Одним із найважливіших моментів під час відправлення правосуддя в кримінальній справі є визначення судом кримінально-правових ознак вчиненого винним діяння, тобто кваліфікація злочинів. Як свідчить
Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі
КК України передбачає просторову юрисдикцію ЗКВ. Чинність ЗКВ у просторі визначається на підставі таких принципів: 1) територіального; 2) громадянства (національного); 3) універсального (космополіт
Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі
Будь-який закон в державі приймається виходячи з економічних, політичних, соціальних та інших потреб суспільного життя, тобто закон приймається коли в цьому є потреба. Цей закон діє, з часом змінює
Загальне поняття злочину
Однієї з основних категорій кримінального права, що пронизує усі його діагоналі, є поняття злочину. Це поняття дозволяє визначити основні ознаки кримінального делікту[77], а також знайти чіткі крит
Ознаки злочину
Як правове явище злочин характеризується сукупністю певних ознак, що відображають його найважливіші сторони. Ознаки злочину прямо випливають з його законодавчого визначення і є обов’язковими. Відсу
Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки
Вище ми звертали увагу на соціальну природу злочину, що не просто передбачається Кримінальним кодексом, але представляє високий ступінь суспільної небезпеки, заподіюючи шкоду охоронюваним законом с
Поняття і види категорій злочинів
Палітра проявів і форм суспільно небезпечної діяльності людини дуже широка. У цьому зв’язку законодавство про кримінальну відповідальність передбачає широкий перелік злочинних діянь, що відрізняють
Злочини та інші правопорушення
Злочин є різновидом правопорушення, однак його слід відрізняти від цивільно-правових деліктів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень.
Головною відмінністю злочину від інших право
Поняття і значення складу злочину
У попередній лекції нами були розглянуті питання поняття та ознак злочину, що визначають загальні властивості злочинної діяльності. Однак для того, щоб покласти на особу кримінальну відповідальніст
Ознаки та елементи складу злочину
Злочини відрізняються один від одного конкретними протиправними діями (бездіяльністю), наслідками, які від них настають, тощо. Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки. Але будь-який злочин м
Таблиця 1
Ідеальна (теоретична) структура складу злочину
Складові частини складу злочину (його елементи)
Ознаки складу злочину
Таблиця 3
Загальна конструкція та конкретний зміст складу грабежу
Елементи складу злочину
Загальна конструкції складу злочину (обов’язкові ознаки)
Види складів злочину
Усі конкретні склади злочинів, передбачені ОЧ КК, поділяються на певні групи за якоюсь істотною ознакою. Класифікація складів злочину має своїм завданням виявити загальні закономірності їх конструю
Склад злочину і кваліфікація
Необхідною передумовою правильного та ефективного застосування норм КК є кваліфікація[94] злочину, у процесі якої обставини вчиненого діяння співвідносяться з ознаками певного складу злочину. Для т
Поняття і значення об’єкта злочину
Будь-яке злочинне діяння має свій об’єкт посягання, якому у процесі його вчинення заподіюється істотна шкода. Вчиняючи кримінальний делікт, винний впливає на охоронювані ЗКВ суспільно значущі відно
Види об’єктів злочинів
Суспільні відносини, взяті під охорону ЗКВ, за своєю суттю неоднорідні. Ця обставина дає підставу поділити об’єкти злочинів на різні види, а також можливість спочатку необхідним чином описати об’єк
Предмет злочину. Потерпілий від злочину
Охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що утворюють зміст об’єкта злочинного посягання завжди виникають з приводу певного суспільно значущого інтересу чи блага. У
Поняття і значення об’єктивної сторони злочину
Будь-яке злочинне посягання, певним чином впливаючи на матеріальний світ, має свою зовнішню сторону. Як кримінальний делікт розглядається тільки діяння, що знаходить своє відображення в зовнішньому
Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність
Діяння (дія або бездіяльність) є складовою об’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, то кримінальна відповідальність виключається. Тому сам по собі факт виявлення злочинного
Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види
Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Важливість цієї ознаки п
Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення
Злочинне діяння має певні форми зовнішнього вираження, що виявляються у вчиненні суспільно небезпечного діяння. При цьому, внаслідок вчинення злочину відбувається вплив на матеріальний світ, резуль
Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
Поєднання таких ознак об’єктивної сторони злочину, якими є місце, час, обстановка вчинення суспільно небезпечного діяння в різних варіаціях утворює іншу ознаку – ситуацію вчинення злочину. Вони в р
Поняття та ознаки суб’єкта злочину
Будь-який злочин є різновидом антигромадської поведінки людини. У той же час, діяння може бути визнано злочинним лише в тому разі, якщо воно вчинено особою, яка характеризується сукупністю передбач
Вік кримінальної відповідальності
Здатність усвідомлювати фактичне значення і соціальний зміст своєї поведінки з’являється у людини з моменту досягнення нею певного рівня соціальної зрілості. Зазначені навички індивід набуває в про
Осудність і неосудність
Суб’єктом злочину може бути лише осудна особа. Осудність особи є однією з обов’язкових умов притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого
Ознаки спеціального суб’єкта злочину
Спеціальний суб’єкт – це особа, яка, крім загальних ознак суб’єкта, має ще й додаткові ознаки, вказані у диспозиції кримінально-правової норми, що відображають специфічні властивості суб’єкта. Вказ
Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину
Злочинне діяння має не лише зовнішнє, а й внутрішнє вираження, що характеризується властивостями суб’єктивної сторони злочину. Поведінка індивіда є проявом психічних процесів, що відбуваються в йог
Поняття і форми вини
Питання про вину є одним з обговорюваних у науці кримінального права. Історія становлення і розвитку інституту вини показує складний і суперечливий шлях його становлення залежно від епохи, тобто су
Умисел і його види
Найнебезпечнішою формою вини є умисел, що характеризується свідомим вчиненням суб’єктом суспільно небезпечного діяння і передбаченням можливості чи неминучості настання злочинного наслідку. Підвище
Відмінність прямого умислу від непрямого
Підстави
Прямий умисел
Непрямий умисел
За інтелектуальним елементом
1. Винний передбачає як можливість, так
Необережність та її види
Необережна форма вини менш поширена, ніж умисна. Крім того, за інших рівних умов необережні злочини набагато менш небезпечні порівняно з посяганнями, вчинюваними умисно. Це пояснюється тим, що вчин
Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості
Непрямий умисел
Злочинна самовпевненість
1. Винний усвідомлює суспільну небезпеку вчинюваного діяння.
1. Винний не усвідо
Злочин із двома формами вини
Палітра психологічної діяльності людини має багатогранний зміст і проявляється у всіляких формах. На цій підставі суб’єктивне ставлення особи в деяких випадках не може бути зведено лише до умислу ч
Мотив і мета злочину. Емоційний стан
Будь-яка осмислена поведінка людини є мотивованою і спрямованою на досягнення певної мети. Завдяки цьому правильна юридична оцінка вчиненого неможлива без урахування мотивів і мети, якими керувався
Помилка та її значення
У ЗКВ відсутні норми щодо характеру помилки особи стосовно своєї поведінки. Це питання вирішується теорією кримінального права і судовою практикою щодо окремих категорій кримінальних справ на підст
Невинувате заподіяння шкоди
Відповідно до ст. 11 КК злочинним є лише вчинення суспільно небезпечного діяння за наявності вини. Невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, у тому числі особливо тяжких, злочином визнано
Поняття та ознаки кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність, виступаючи різновидом юридичної відповідальності, належить до фундаментальних понять кримінального права. У законі про кримінальну відповідальність неодноразово вживає
Підстава кримінальної відповідальності
Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Скла
Мета кримінальної відповідальності
Вивчення проблеми сутності реалізації кримінальної відповідальності потребує чіткого визначення її мети. Нажаль, у правовій літературі питання про мету відповідальності не одержало належного висвіт
Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності
Застосування заходів кримінальної відповідальності до особи, яка визнана обвинувальним вироком суду винною у вчиненні злочину, є надзвичайно важким та багатогранним процесом, що має особливий механ
Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини
Аналіз навчальної та наукової літератури з проблем кримінального права надав можливості дійти висновку про відсутність у понятійному апараті науки кримінального права поняття засобів кримінально-пр
Форми реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності означає, що після виникнення кримінально-правових відносин права та обов’язки суб’єктів цих відносин мають бути втілені у життя відповідно до приписів КК. Ц
Стадії реалізації кримінальної відповідальності
Реалізація кримінальної відповідальності є процесом впливу на злочинця. Це не одноактна дія, а єдиний процес, що розпадається на етапи, стадії, що характеризуються визначеними кримінально-правовими
Поняття стадій вчинення злочину та їх значення
Стаття 2 КК України пов’язує кримінальну відповідальність із вчиненням будь-якого злочину – незалежно від того, закінчений він чи ні. Особливості відповідальності за так звану «незакінчену злочинну
Готування до злочину
Стадія готування до злочину характеризується тим, що особа створює сприятливі умови для подальшого вчинення злочину. За своїм обсягом такі умови мають бути суттєвими, тому що незначне сприяння майб
Замах на злочин
Частина 1 ст. 15 КК визначає, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статт
Закінчений злочин
Поняття закінченого злочину дається у частині 1 статті 13 КК. Воно ґрунтується на узагальненні ознак норм Особливої частини КК, де всі склади злочинів описані як закінчені злочини. Закінченим злочи
Добровільна відмова від вчинення злочину
Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втрату особою суспільної небезпечності і породжує три види альтернатив-них (сукупних) правових наслідків: а) особа не підлягає кримінальній відпо
Поняття та значення співучасті у злочині
Характерною рисою діяльності людини є колективізм. Виконання будь-яких завдань завжди стає реальнішим при участі декілька індивідів. Слід також зазначити, що певні види робіт можуть здійснюватися т
Ознаки співучасті у злочині
Співучасть, як самостійний кримінально-правовий інститут, має набір об’єктивних і суб’єктивних ознак, кожна з яких є обов’язковою. Відсутність будь-якої з них виключає можливість визнання діяння сп
Види співучасників злочину
Особи, які беруть участь у вчиненні злочину можуть виконувати різні функції. Залежно від цього закон виділяє таких співучасників як виконавець, організатор, підбурювач і пособник (ч. 1 ст. 27 КК Ук
Відповідальність співучасників злочину
Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. Пр
Форми співучасті за кримінальним правом
У законодавстві України про кримінальну відповідальність не було і поки що немає остаточного вирішення питання про форми (види) співучасті у злочині – воно не використовує понять «форма співучасті»
Причетність до злочину
Вчиняючи злочин у співучасті співучасники усвідомлено і цілеспрямовано поєднують свої зусилля для досягнення загального для всіх результату. Саме така спільна умисна діяльність, спрямована на вчине
Поняття та ознаки множинності злочинів
Злочинна діяльність має найрізноманітніші форми і прояви. У деяких випадках характерною рисою антигромадської поведінки є вчинення одним суб’єктом декількох діянь, що є самостійними злочинами. Ця о
Поняття та ознаки одиничного злочину
Як зазначалося вище, множинність утворює вчинення двох або більше самостійних злочинних діянь. У цьому зв’язку набуває особливого значення питання з’ясування поняття та ознак одиничного кримінально
Повторність злочинів
Повторність злочинів означає вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією або різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. У кримінально-правовій
Сукупність злочинів
Одним із проявів множинності злочинів є вчинення суб’єктом декількох різнорідних злочинів, кожний з яких є самостійним і передбачений окремою статтею чи частиною статті Кримінального кодексу. Вчине
Поняття рецидиву злочинів
Найнебезпечнішою формою множинності злочинів є рецидив (від латинського слова recidivus – той, що відновлюється). Вчинення особою нового злочинного посягання під час чи після відбування покарання с
Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Обов’язковою ознакою будь-якого злочину є суспільна небезпека, що полягає у його здатності заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Будь-яке посяг
Необхідна оборона
Однією з обов’язкових умов ефективної діяльності з протидії злочинності є активна участь населення у попередженні і припиненні суспільно небезпечних діянь будь-якого виду. Необхідною передумовою ви
Уявна оборона
Уявна оборона (ч. 1 ст. 37 КК) – це дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково п
Затримання особи, яка вчинила злочин
Стаття 38 КК передбачає, що не визнаються злочинними дії потерпілого чи інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відпо
Крайня необхідність
Статтею 39 КК України передбачається, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи о
Фізичний або психічний примус
Згідно зі статтею 40 КК України не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особ
Виконання наказу або розпорядження
Частина 1 статті 41 КК України передбачає, що дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду право-охоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законно
Діяння, пов’язане з ризиком
Частина 1 ст. 42 КК містить положення, відповідно до якого не визнається злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умов
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
Частина 1 статті 43 КК України передбачає, що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в ор
Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Як відомо, для суб’єктів, які вчиняють злочинні посягання, основним стримуючим фактором є не стільки суворість передбаченого законом покарання, скільки неминучість його настання. Порушення цього пр
Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.Відповідно до ст. 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середнь
Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності
Підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності пов’язані з конкретними нормами Особливої частини КК або залежать від кримінально-правових ознак суб’єкта. Існування спеціаль
Поняття і сутність покарання
Одним з найважливіших завдань, що виконує сьогодні держава, є реалізація заходів, спрямованих на розв’язання проблем протидії злочинності. Для вирішення цього завдання держава використовує різні ек
Мета покарання
Застосування до особи, яка вчинила злочин, покарання є не самоціллю кримінального судочинства, а засобом досягнення певного результату. У зв’язку з цим важливого значення набуває питання визначення
Поняття та ознаки системи покарань
Досягнення зазначеної у ч. 2 ст. 50 КК мети безпосередньо пов’язано з ефективністю та всебічністю впливу на засудженого в процесі виконання призначеного за вироком суду покарання. У зв’язку з цим з
Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу стосується особливих прав і переваг, якими наділений засуджений. Питання про позбавлення звання, рангу, чину або
Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання передбачений у стат
Покарання, що виконуються МО України
Правову основу діяльності командування військових частин з виконання всіх видів покарань для військовослужбовців становить: Кримінально-виконавчий кодекс України[636]; Закони України: Про Статут га
Покарання, що виконуються УВП Державного департаменту України з питань виконання покарань
У разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний ст
Загальні засади призначення покарання
Після того, як під час судового розгляду кримінальної справи буде доведено, що в діянні підсудного є конкретний склад злочину, і правильно відповідно до закону кваліфікавано такий злочин, суд, за з
Обставини, що пом’якшують покарання
При призначенні покарання суд має враховувати зазначені в законі обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, наявність яких має істотні правові наслідок, роблячи вплив на вид і розмір остаточ
Обставини, що обтяжують покарання
При вчиненні злочину можуть мати місце не лише обставини, що істотно знижують рівень його суспільної небезпеки, але й також умови, наявність яких значно підвищує небезпеку посягання чи особи, яка й
Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
Призначення покарання за незакінчений злочин. За загальним правилом злочин, припинений на стадії готування або замаху представляє менший ступінь небезпеки порівняно із закінченим з
Пом’якшення покарання при його призначенні
Однією з основних засад вітчизняного кримінального права є принцип гуманізму, найбільш яскравим проявом якого є економія кримінальної репресії. На цій підставі, у разі встановлення особливих обстав
Призначення покарання за сукупністю злочинів
Сукупність злочинів – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями чи частинами статті КК України, за жодний з яких особа не було засуджена вироком суду, що набрав зак
Призначення покарання за сукупністю вироків
Сукупність вироків – це винесення нового вироку за злочин, вчинений особою, щодо якої є вирок суду, що набрав законної сили, за яким невідбуто цілком основне і (чи) додаткове покарання, або
Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
При частковому чи повному складанні покарань як за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), так і за сукупністю вироків (ст. 71 КК) виникає питання про складання різнорідних покарань. У ст. 71 КК в
Обчислення строків покарання
При складанні покарань, при заміні покарань, а також при зарахуванні покарань важливим є питання про обчислення строків покарання. Обчислення строків покарання має велике значення і для судової пра
Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Призначене покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, повинно бути обов’язково виконано. Однак, у деяких випадках, для досягнення мети покарання, зазначеної у ст. 50 КК, реалізовувати
Загальні види звільнення від покарання та його відбування
Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності.Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вирок
Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування
Спеціальними видами звільнення від покарання та його відбування є: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК) та
Поняття судимості
Судимість як правова інституція зумовлена потребою рішучішої протидії рецидиву злочинів. Вона має завдання, так би мовити, продовжити на деякий час соціально-виховний вплив на засудженого після від
Погашення судимості. Строки погашення судимості
Судимість має строковий характер. Закон визначає момент виникнення (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком) та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимост
Зняття судимості
Судимість є останнім структурним елементом кримінальної відповідальності і покликана закріпити результати соціально-виховного впливу на засудженого в ході виконання покарання, переконатися, що відб
Види примусових заходів медичного характеру
Залежно від психічного стану хворого стаття 94 КК України передбачає чотири види примусових заходів медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) гос
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
Частина 1 ст. 95 КК України визначає, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (ліка
Примусове лікування
Згідно зі ст. 96 КК, примусове лікування може бути застосовано судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, яка становить небезпеку для здоров’я інших о
Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх
Рівень розвитку психіки неповнолітніх у достатньо повному ступені дозволяє їм усвідомлювати суспільну небезпеку і фактичний характер протиправної поведінки. Незважаючи на це, для неповнолітнього ві
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини
Згідно зі ст. 97 КК, неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений вія кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У
Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини
Найдієвішим кримінально-правовим засобом впливу на осіб, які вчинили злочини, є покарання. Його застосування ефективно впливає на засудженого, дозволяючи не лише виправити його, а й також запобігти
Звільнення від покарання та від його відбування
Законодавство України про кримінальну відповідальність встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких неповнолітня особа, яка вчинила злочин, може бути (а в деяких випадках повинна бути) з
Погашення та зняття судимості
Для неповнолітніх, які відбули покарання, установлені пільгові порівняно з повнолітніми строки погашення судимості. У цьому також, як і у питаннях правового регулювання застосування всіх інших крим
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчальний посібник
Українською мовою
Коректор Т.О. Мінько
Підписано до друку 11.11
Новости и инфо для студентов