Типологія політичних процесів - раздел Философия, ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ міжнародні відносини Взаємозв’Язок Політичних Процесів Народжує Складне Сполучення Дій, Спрямовани...
Взаємозв’язок політичних процесів народжує складне сполучення дій, спрямованих на забезпечення стабільності, сталості, непорушності в політичному житті і її зміни, динаміки, творчості. Саме тому можна виокремити досить різні критерії класифікації існуючих політичних процесів. На рис. 6.1. представлені такі критерії і класифіковані на їх основі види політичних процесів.
В самій загальній формі можна виділити політичні процеси двох типів: зовнішньополітичні і внутрішньополітичні.Зовнішньополітичні процеси виступають як форма функціонування політичної системи в міжнародних відносинах, світовій політиці Для розуміння особливостей внутрішньополітичних процесів варто проаналізувати організаційну структуру влади, що є основою політичного процесу, визначає ті або інші форми й обсяги політичної активності населення, впливає на засоби політичної мобілізації громадян, що панують, методи керування. Тому здійснення політичних процесів розрізняється в парламентських унітарних державах (Великобританія), у країнах із президентско-унітарним правлінням (Франція), у президентських системах, що сполучать поділ влади й федералізм (США), у державах з парламентско-федеральним правлінням (Канада) і ін.
З погляду системних якостей організації політичної влади розрізняють також демократичні політичні процеси,де існують різні форми прямого й представницького народовладдя, і недемократичні політичні процеси,внутрішнє розмаїтість яких визначається тим, чи перебувають у влади теократичні або військові угруповання, авторитарні лідери або монархи, партії того або іншого типу.
З погляду публічності здійснення владою й електоратом своїх функцій, явного чи неявного виконання державою своїх повноважень можна виділити відкриті й схований (тіньовий) політичні процеси.
Відкритий політичний процес характеризується насамперед тим, що політичні інтереси груп і громадян систематично виявляються в електоральних перевагах, програмах партій і рухів, інших формах політичної активності, у яких громадяни висувають вимоги до влади. У демократичному суспільстві це виражається в контактах між різними соціальними групами, громадянами й інститутами влади, обговоренні й заперечуванні приватних і загальних цілей, коректуванні політичного курсу, здійснюваного під впливом суспільної думки.
Для тоталітарних режимів характерні інші риси політичної взаємодії суб’єктів і інститутів влади: адміністративний диктат центра, що всепроникає силовий вплив держави на громадян і ін. Якщо в демократичних державах відкритість політичного процесу виражається у відкритості для громадськості фаз і етапів прийняття політичних рішень, коректування програм, рекрутирования элит, то в тоталітарних режимах відкритість політичного процесу не поширюється на механізми керування й особливо на вироблення стратегічних і тактичних цілей правління.
На противагу відкритому – тіньовий процес базується на неофіційних політичних інститутах і центрах влади, а також на таких домаганнях груп і громадян, які по різних причинах не передбачають звертання до офіційних владних структур. Як центри влади, до яких у такому випадку апелюють громадяни, можуть виступати забороненим, нелегалізованим, невизнані суспільством структури (наприклад, мафіозні клани, що діють на тій або іншій території). У такому випадку це владно-політичний простір буде регулюватися прийнятими в цих центрах рішеннями, запропонованими ними коштами і нормами реалізації цілей, установленими правами та свободами діючих там суб’єктів. Найчастіше управлінська інформація не звернена до суспільної думки суб’єктів, що діють у даному політичному процесі, а контроль за правлячими елітами відсутній. Тіньовий політичний процес може виступати як в альтернативній офіційній політиці формі, у формі паразитування мафіозних структур на державних інститутах влади, (як це має місце в країнах з високим рівнем корумпованості правлячих верств), так і в неальтернативній формі, коли вища влада певних інститутів офіційно не афішується, але зізнається. Така ситуація досить типова, коли держава передає вищі владні функції своїм окремим структурним ланкам (наприклад, органам політичного розшуку, таємної поліції, репресивним структурам і т.д.) або тим або іншим партійним формуванням.
У той же час тіньовим може бути і реальний політичний процес, якому перешкоджають у його легалізації і тому він стає некерованим. Наприклад, у радянській державі тривалий час політичні взаємини націй насильно деформувалися, зовні вони мали характер «дружби народів». Тоді як реальні проблеми, що виникали між соціально-етнічними общностями в сфері розвитку національних мов, взаємодії національних культур, верховенства російської мови й т.д. не вирішувалися, що згодом обернулося вибухом національних почуттів, насильницьким переділом національно-державного устрою, привело до конфліктів на національному ґрунті.
Ще одним критерієм диференціації політичних процесів є характер перетворення влади, що дає підставу говорити про революційний (гостро конфліктний) і еволюційний (консенсуальний) політичний процеси.Перший відрізняється відносно швидкою якісною зміною влади, що панують способів прийняття рішень, каналів і механізмів політичної участі.
Залежно від зовнішніх і внутрішніх умов, революційний політичний процес може припускати використання як мирних, так і насильницьких засобів (звичайно використовуються для захоплення влади і повалення існуючого режиму) Але в кожному разі перетворення здійснюються за порівняно короткий історичний час, а найчастіше мають швидкоплинний характер. У такі періоди, як правило, переважають стихійні форми масових політичних рухів, які, впливаючи на верхні поверхи влади, нерідко обходять закон і структури влади.
В еволюційному політичному процесі зміна його внутрішніх параметрів відбувається шляхом поступового розв’язання виникаючих протиріч і конфліктів. Необхідною основою еволюції політичного процесу є легітимність влади й наявність єдиних соціокультурних цінностей і орієнтирів керуючих і керованих. Якщо при тоталітарних режимах еволюційність може забезпечуватися за рахунок панування однієї ідеології й насильства стосовно рядових громадян, то в демократичних країнах такими механізмами виступають консенсус (згода) і наявність конструктивної опозиції. Керування органічно доповнюється самоврядуванням і самоорганізацією політичного життя, а реформування суспільної системи виключає революційні, «вибухові» способи перебудови.
З погляду стабільності основних форм взаємозв’язку соціальної й політичної структур, функцій і взаємин суб’єктів і носіїв влади можна виділити стабільні і нестабільний політичні процеси.Стабільний процес характеризується стійкими інституалізованими формами політичної мобілізації і поведінки громадян, а також відпрацьованими методами прийняття рішень. Такий режим, як правило, ґрунтується на сформованій соціальній структурі, легітимності режиму й високої ефективності пануючих у суспільстві культурних норм, насамперед довіри, взаємоповаги прав учасниками політичного процесу.
Самою надійною основою стабільності політичного процесу вважається прихильність людей демократичним цінностям. Відмітною ознакою стабільності політичного процесу є їхній високий рівень інституалізації, реалізації громадянами своїх демократичних прав і свобод. Досвід західноєвропейських і північноамериканських політичних систем показав, що стабільність політичних процесів буває там, де громадянське суспільство має високий рівень автономності, незалежності від влади, де навіть у конфліктних ситуаціях у відносинах цивільних інститутів і об'єднань держава не втручається в розвиток подій, віддаючи перевагу механізму саморегулювання протиріч. При цьому уряд постійно реагує на запити суспільної думки, це дає людям упевненість у можливості впливати на владу.
Нестабільний політичний процес звичайно виникає в умовах кризи влади як прояв необхідності зміни політичного курсу. До цього може привести ускладнення міжнародних відносин, спад матеріального виробництва, економічна криза, соціальні конфлікти. Розрив між новими, ще не реалізованими потребами груп і нездатність режиму відреагувати на них адекватною зміною механізмів політичної участі й управлінських стратегій і викликає нестабільність політичного процесу.
Нерідко нестабільність виникає й у суспільствах, де у влади постійно перебувають представники тих самих партій, союзів, що неминуче створює явне або неявне протиборство двох блоків політичних груп, концентрацію всіх конфліктів навколо одних протиріч. Постійна політична дискримінація навіть порівняно невеликої соціальної або національної групи, її постійна незадоволеність своїм політичним статусом можуть стати причиною гострих конфліктів. У суспільствах, що володіють різними способами впливу груп на процеси прийняття рішень, найчастіше такі джерела політичної нестабільності не виникають.
Нестабільність політичного процесу проявляється і при переході традиційних суспільств до індустріального розвитку. Модернізація і пов’язані з нею проблеми – різкі коливання електоральних переваг, спазматический характер керування суспільством, суперечливість прийнятих рішень – також стають джерелом нестабільності в суспільстві. Причому вона носить досить тривалий характер.
Залежно від значущості для суспільства політичні процеси можна розділити на базові і периферійні. Базові процеси припускають різноманітні способи включення широких верств населення (безпосередньо або через представницькі органи - партії, рухи і ін.) в політичні відносини з державою з приводу реалізації тих або інших соціально-політичних вимог. Базовими також можна назвати політичні процеси, в результаті яких ухвалюються політичні рішення, інтереси великих соціальних спільнот, що зачіпають, суспільство в цілому або процеси, направлені на розвиток і зміну політичної системи.
Периферійні політичні процеси можуть розвиватися на регіональному або місцевому рівні соціально-політичної взаємодії: можуть розкривати динаміку формування окремих політичних асоціацій (партій, блоків, груп тиску і т.д.).
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ... ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Типологія політичних процесів
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Сутність та основні підходи до визначення політики
Походження поняття «політика», як правило, повязують із назвою праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади. «Людина з
Політика як мистецтво державного управління
Етимологічно поняття «політика» (греч, politika) походить від слова поліс (polis)[1], що буквально означаює «місто-держава» і справи полісні, суспільні, держа
Політика як публічний процес
Друга концепція політики є трохи більш широкою, оскільки виводить її за межі урядового керування в ту область, що називається «громадське життя», або «суспільна справа». Відповідно до цього
Політика як влада
Четверта концепція є одночасно і найбільш широкою, і найбільш радикальною. Політика тут не пов’язується з якої-небудь конкретною сферою, будь-то уряд, держава або «публічне» життя, – постулируется,
Властивості політики
Визначеність політики як особливої сфери людської життєдіяльності безпосередньо виражається в наявності відповідних специфічних рис і характеристик. У своїй сукупності вони дозволяють відрізнити по
Структура політології
Політичну науку характеризує багаторівневий характер знань, по-різному представлений у працях різних науковців і наукових шкіл (Рис. 1.5.).
Зв’язок політичної науки з іншими науками про політику
Політика, розглянута як органічна складова всієї сукупності соціальних, природних і космічних (символизирующих специфічну частину природних) явищ, вивчається політичною філософією.
Функції політичної науки
Функціонування політичної науки обумовлює виконання нею цілого ряду функцій, пов’язаних не тільки з пізнанням політики, але і з реальною практичною діяльністю у сфері публічної влади.
·
Методологічні засади політології
Важливу роль у політології грає система її основних понять, або категорій. Категоріями прийнято називати загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні закономірні зв’язки і ві
Парадигми політики
Для узагальненої характеристики специфічних підходів до аналізу і пояснення політики науковці пропонують використовувати поняття парадигми. Поняття парадигми було введено американським істориком на
Передумови виникнення політології
Політична наука як окрема галузь знання сформувалася на стику соціології, державознавства, юриспруденції, психології, антропології й інших наук ще в другій половині XIX ст., коли у розвинених країн
Основні етапи становлення та розвитку політичної науки
Різні науковці по-різному трактують історичні етапи становлення і розвитку політичної науки. Розглянемо деякі з них.
На думку Г. Алмонда, якщо б ми побудували графічну модель історії розви
Особливості розвитку політології в Україні
Найвідомишими представниками дореволюційного етапу становлення української політології були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський. Характерною ознакою цього етапу було домінування
Поняття влади як соціального феномена
Оскільки влада є важливою характеристикою людського співтовариства, з якою ми зустрічаємося майже у всіх сферах життя людей, її розглядають як базову категорію політичної науки. На думку А.І. Солов
Функції політичної влади
Вони збігаються з функціями політики, найважливішим засобом здійснення якої є влада, а в кінцевому підсумку – з функціями різних політичних інститутів. Найважливішою функцією політичної влади, як і
Властивості політичної влади
Як відносно самостійне і якісно певне явище політична влада має цілий набір властивих їй рис і характеристик. Серед них можна виділити рядуніверсальних рис, що поєднують політичну
Функції політичної системи
Політична система суспільства підпорядкована вирішенню тих завдань, заради розв’язання яких вона створена і діє. Її функції не зводяться до простої суми функцій її компонентів. Кожна складова політ
Походження, сутність і основні ознаки держави
Однієї із центральних проблем політології є державна влада, оскільки чи не самі головні розділи політичної теорії так чи інакше пов’язані із «державним питанням». Проте фактично ніколи не було єдин
Функції і типологія держави
Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і проявляються у компетенції, правах і обов’язках, закріплених за ними. Варто також зазначити, щ
Типологія держав
Типологія – поділ за певними критеріями держав на групи, що мають схожі загальні риси, які проявляються в особливостях їхнього. Сьогодні існує досить багато різноманітних типологій, які грунтуються
Форми правління та державного устрою
Багатовіковий досвід розвитку державності у різних народів світу лежить в основі традиційної класифікації держав залежно від форм правління і державного устрою. Форма правління виступає зовнішнім п
Структура держави. Класифікація органів державної влади
Структура сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) складають
·
Види органів держави
Органи держави класифікуються за різниими критеріями За способом виникнення вони підрозділяються на первинні й похідні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони а
Відповідно до принципу поділу влади розрізняють
Законодавчі органимають право видання законів – вищі представницькі органи – «парламенти» – утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхн
Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки
Поняття «правова держава» стало вживаться у XІX століття, поняття «соціальна держава» – у XX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі античності (Платон, Аристотель та
Ознаки соціальної правової держави
1. Зв’язок державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ст
Форми існування політичного процесу
Більшість політологів розрізняють такі форми існування політичного процесу:
· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією;
· фу
Основні властивості політичного процесу
Всі форми існування політичного процесу відображають постійну взаємодію різних соціальних груп і громадян, що використовують різноманітні канали й інститути політичної влади для задоволення своїх с
Етапи політичного процесу
З погляду динаміки політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно здійснюються (але завжди залишаються внутрішньо пов’язаними один з одним) і циклічно повторюються.
Розрізняють
Політична поведінка та її типи
Для позначення дій пересічних громадян у сфері політики застосовується поняття «політична поведінка». Це одна з базових політологічних категорій, яка характеризує взаємодію суб’єктів з політичною р
Політична соціалізація, її механізми й етапи
Термін «соціалізація» в науковий обіг запровадили наприкінці XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс та французький соціопсихолог Г. Тард. Його смисл визначався як «процес розвитку соціальної при
Основні ознаки політичного режиму
А. Циганков виділяє наступні відмітні ознаки політичного режиму.
По-перше, режим недостатньо зв’язувати лише з формою правління. Режим близький до політичної системи, розкриває її динам
А. Циганков
До структурних елементів політичного режиму включають:
· ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
· ·методи
Моделі взаємодії режиму й опозиції
В умовах гегемонії формується нелояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Режим забороняє будь-яку опозицію й робить все можливе для її повного зникнення. Причому, можливості вини
Слабкості й вади демократії
Тлумачення демократії і ставлення до неї здавна було й донині залишається важливим критерієм, за допомогою якого роблять висновки про зміст і скерованість того чи іншого суспільного руху або політи
Типологія партій і партійних систем
Свого часу М.Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угрупування, політичний клуб, масова партія. Але такий шлях пройшли тільки ангілйські партії лібе
Переваги і недоліки різних партійної систем
З одного боку, багатопартійна система відображає широкий політичний спектр суспільства, демонструє реальні відносини змагальності, але з іншого – для неї притаманні суттєві мінуси:
Політичні партії і партійна система в Україні
Появі сучасних українських політичних партій передувала поява політичних клубів, спілок, товариств та рухів. Так, у період з 1987 по 1989 р. в Україні утворилося понад 125 громадсько-політичних клу
Виборчі системи: їх ознаки та різновиди
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Види і форми громадських об’єднань
У будь-якій демократичній державі існує розповсюджена система громадських організацій, які мають значний вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинник
Тенденції розвитку профспілкового руху в Україні
1. Профспілковий рух охоплює всі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. З п’яти всеукраїнських профоб’єднань три охоплюють усі регіони України; в усіх регіонах
Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів
Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-право
Передумови участі особистості в політичному процесі
Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна поділити на три групи:
· матеріальні,
· соціально-культурні і
· політико-правові.
Лідерство та його специфіка у політичному аспекти
Проблема лідерства привертає увагу широкого кола дослідників – істориків, політологів, психологів, соціологів і економістів. «Лідерство, – відзначав відомий французький політолог Ж.Блондель, – так
Типи лідерства
Складна соціально-політична й психологічна природа лідерства обумовлює можливість класифікації цього феномена по різних підставах.
Основою для типології політичного лідерства частіш за все
Функції еліти в суспільстві
Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, яка виконує специфічні і необхідні функції.
· Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як рефе
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гаджиев К.С. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Логос, 2001. – 488 с.
2. Гринин Л. Е. Политические процессы в османском Египте XVI–XVIII вв. и теория развитого гос
Політологія. Конспект лекцій
Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров
Технічний редактор Б.Тихомиров
Коректор О.І. Якимчук
Підп. до друку 23.06.2006р. Формат 60
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов