Походження, сутність і основні ознаки держави - раздел Философия, ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ міжнародні відносини Однієї Із Центральних Проблем Політології Є Державна Влада, Оскільки Чи Не Са...
Однієї із центральних проблем політології є державна влада, оскільки чи не самі головні розділи політичної теорії так чи інакше пов’язані із «державним питанням». Проте фактично ніколи не було єдиного погляду на походження держави. У сучасній політологічній літературі виділяються ціла низка теорії походження держави: патріархальна, теологічна, договірна, органічна, насильницька, матеріалістична (класова).
Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михайловський, М.Н. Покровський) вбачає походження держави від патріархальної сім’ї, внаслідок її розростання: сім’я – сукупність сімей (селище) – сукупність селищ (держава): держава з’являється як результат сімейних взаємовідносин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у сім’ї, яка є «батьківською» за характером.
Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви – над державою. Кожна людина має підкоритися волі Бога, який встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою.
Договірна теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант) грунтується на ідеї походження держави як угоди (договору) – акта розумної волі людей. Об’єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку.
Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом, трактуючи державу як суспільний організм, що складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Держава, як й усяке живе тіло, характеризується диференціацією, тобто спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається, завершується загибеллю держави в результаті її старіння, та спеціалізацією, що супроводжується об’єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких здійснює певну, тільки їй властиву функцію. У результаті складається система органів держави. Й усе це відбувається як у живому організмі, частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого.
Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших (у Є. Дюринга – частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутського – одного племені іншим).
Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) грунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності), що породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами –«орган панування, орган гноблення одного класу іншим» (К. Маркс), «машина для підтримки панування одного класу над іншим» (В. Ленін).
Точно також немає і ніколи не було єдиного трактування сутності держави. Термін «держава» використовується стосовно самих різних речей: це і сукупність інститутів, і географічне поняття, і філософська ідея, і інструмент примусу або гноблення. У широкому змісті, характерному для публіцистики і повсякденної мови, під цим поняттям нерідко маються на увазі країна, суспільство і т.п. Подібне розуміння держави як співтовариства людей зустрічається і у політико-правових документах, наприклад, коли мова йде про «держави – члени ООН». У вузькому значенні держава розуміється як центральний інститут політичної системи, держава як організація політичної влади, держава як апарат влади, держава як політична організація всього суспільства
Цю різноголосицю Е. Хейвуд пояснює певною мірою тим фактом, що історично склалися три підходи до розуміння сутності держави – ідеалістичний, функціональний і організаційний.
Ідеалістичнийпідхід знайшов вираження у працях Г. Гегеля, який виділяв три «моменти» соціального буття – родину, громадянське суспільство і державу. У рамках родини, на його думку, діє «партикулярний альтруїзм», що спонукує людей забувати про свої власні інтереси в ім’я блага своїх дітей або старших у родині. На противагу цьому громадянське суспільство виступає областю «загального егоїзму», де індивід ставить свої інтереси вище інтересів інших людей. Держава в цій схемі для Гегеля була етичним співтовариством, пронизаним загальною симпатією – «загальним альтруїзмом». Ідеалізм, у такий спосіб (і в цьому проявляється серьезнейший його недолік), породжує некритичне відношення, пієтет перед державою; крім того, визначаючи державу в етичних категоріях, він виявляється нездатним провести чітку грань між тими інститутами, що відносяться до держави, і тими, що перебувають за його межами.
Функціональнийпідхід до держави зорієнтований на вивчення ролі і мети державних інститутів. Головною функцією держави тут оголошується підтримка громадського порядку, а держава визначається як комплекс інститутів, що підтримують порядок і стабільність у суспільстві. Такий підхід, наприклад, характерний для сучасних марксистів, що розглядають державу як механізм, за допомогою якого так чи інакше досягається пом’якшення класового антагонізму і виживання капіталістичної системи. Слабкість функціональної точки зору на державу, Е. Хейвуд бачить у тому, що з державою тут, по суті, асоціюється взагалі будь-який інститут, що підтримує порядок (родина, засоби масової інформації, профспілки і церква).
Враховуючи це політолог схильний застосовувати організаційний підхід до розуміння держави. З позицій організаційногопідходу держава є апаратом управління в самому широкому значенні цього поняття, тобто як комплекс інститутів, що мають явно виражену «публічну» природу в тому розумінні, що вони відповідають за колективну організацію громадського життя і фінансуються за рахунок суспільства.
Перевагу цього визначення Е. Хейвуд вбачає в тому, що організаційний підхід проводить чітке розмежування між державою і громадянським суспільством. Держава охоплює різні інститути управління – чиновництво, армію, поліцію, суди, системи соціального забезпечення і т.д. Тому походження сучасної держави він відность до європейської історії XV-XVI ст., коли тут виникли системи централізованого управління, що поступово підкорили собі всі інші інститути і структури, духовні і світські, а у Вестфальском мирному договорі 1648 р. уперше було сформульоване поняття державного суверенітету. Організаційний підхід дозволяє нам усвідомити і те, що звичайно стоїть за фразами «розширити сферу держави» або, навпаки, «відсунути державу до її колишніх границь» – все те, про що ми говоримо, коли маємо на увазі необхідність розширити або скоротити сферу відповідальності держави, збільшити або зменшити державний апарат.
Такі різні підходи до сутності держави доводять, що дати загальне поняття держави, яке б відбивало всі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з її періодів у минулому, дійсному і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку.
У світлі вищесказаного наведемо трактування американським політологом Е. Хейвудом та іспанський політологом Л.С.Санистебаномосновних рис держави.Е. Хейвуд виділяє п’ять таких рис:
· Держава суверенна. Воно має абсолютну й необмежену владу, у тому розумінні, що перебуває над всіма іншими суспільними структурами. Томас Гоббс виразив цю ідею, представивши його у вигляді «левіафана» – величезного морського чудовиська.
· Державні інститути «публичні» на противагу інститутам громадянського суспільства. Публічні органи відповідають за прийняття і проведення в життя колективних рішень, тоді як приватні структури, такі, наприклад, як родина, приватні підприємства і профспілки, служать задоволенню приватних інтересів.
· Держава – це інструмент легітимації. Рішення держави звичайно (хоча і не завжди) членами суспільства приймаються як обов’язкові до виконання.
· Держава – це інструмент панування. Державна влада і державний інтерес підтримуються примусом. Держава повинна забезпечити всіма можливостями виконання всіх законів аж до покарання тих, хто їх не виконує. Зрозуміло, державна монополія «на законно здійснюване насильство» (Макс Вебер) і є практичним вираженням його суверенітету.
· Держава – це територіальне об’єднання. Юрисдикція держави має свої географічні межі й охоплює всіх тих, хто живе в його кордонах, будь то громадяни або не громадяни даної країни.
Дещо інакше трактує ці питання іспанський політолог Л.С.Санистебан. Він пише: «Терміном «держава» ми позначаємо особливий тип соціальних явищ, які характеризуються наступними рисами:
· відношенням влади і підпорядкування;
· монопольним використанням насильства тими, хто володіє владою;
· наявністю юридичного порядку;
· відносною сталістю;
· інституціональним виміром.
Таким чином, держава – це не утворення, що перебуває над суспільством і незалежне від нього. Звичайно, сам термін «держава» деякою мірою сприяє субстанціалізації цього явища і його розгляду як «речі», незалежної від людей. Однак у дійсності держава – не більш, ніж тип юридично регульованої соціальної поведінки, що існує в конкретних просторово-тимчасових умовах. Це складне соціальне явище, відмітною рисою якого є примусова регуляція поведінки людей за допомогою нормативних правил».
Українськими політологами частіше за все держава розглядається як один із найважливіших інститутів суспільства, центральний елементом його політичної системи. В одноиу з посібників знаходимо наступне визначення держави:
Держава – форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу
Тут же формульовані такі ознаки, що характеризують державу:
· організація влади за певним територіальним принципом: поділ населення за територією проживання, а не за кровно-родинними ознаками;
· всезагальність (держава охоплює своїм впливом усіх людей, що мешкають на її території, в тому числі громадян інших держав);
· наявність публічної влади, здійснюваної особами, зайнятими винятково управлінням суспільством та охороною встановлених у ньому порядків (державні чиновники);
· право і можливість проводити внутрішню і зовнішню політику від імені всього суспільства;
· монопольне право на примусовий вплив щодо населення і наявність особливої системи органів, установ і знарядь примусу (армія, поліція, суд, тюрми), які виконують функції державної влади;
· суверенна законотворчість (право видавати закони і правила, обов´язкові для всього населення);
· монопольне право на збирання податків для формування загальнонаціонального бюджету, утримання державного апарату.
Як бачимо, і в зарубіжній, і в укранській політології фактично названі схожі ознаки держави, які визначають її сутність, структуру і функції.
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ... ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Походження, сутність і основні ознаки держави
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Сутність та основні підходи до визначення політики
Походження поняття «політика», як правило, повязують із назвою праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади. «Людина з
Політика як мистецтво державного управління
Етимологічно поняття «політика» (греч, politika) походить від слова поліс (polis)[1], що буквально означаює «місто-держава» і справи полісні, суспільні, держа
Політика як публічний процес
Друга концепція політики є трохи більш широкою, оскільки виводить її за межі урядового керування в ту область, що називається «громадське життя», або «суспільна справа». Відповідно до цього
Політика як влада
Четверта концепція є одночасно і найбільш широкою, і найбільш радикальною. Політика тут не пов’язується з якої-небудь конкретною сферою, будь-то уряд, держава або «публічне» життя, – постулируется,
Властивості політики
Визначеність політики як особливої сфери людської життєдіяльності безпосередньо виражається в наявності відповідних специфічних рис і характеристик. У своїй сукупності вони дозволяють відрізнити по
Структура політології
Політичну науку характеризує багаторівневий характер знань, по-різному представлений у працях різних науковців і наукових шкіл (Рис. 1.5.).
Зв’язок політичної науки з іншими науками про політику
Політика, розглянута як органічна складова всієї сукупності соціальних, природних і космічних (символизирующих специфічну частину природних) явищ, вивчається політичною філософією.
Функції політичної науки
Функціонування політичної науки обумовлює виконання нею цілого ряду функцій, пов’язаних не тільки з пізнанням політики, але і з реальною практичною діяльністю у сфері публічної влади.
·
Методологічні засади політології
Важливу роль у політології грає система її основних понять, або категорій. Категоріями прийнято називати загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні закономірні зв’язки і ві
Парадигми політики
Для узагальненої характеристики специфічних підходів до аналізу і пояснення політики науковці пропонують використовувати поняття парадигми. Поняття парадигми було введено американським істориком на
Передумови виникнення політології
Політична наука як окрема галузь знання сформувалася на стику соціології, державознавства, юриспруденції, психології, антропології й інших наук ще в другій половині XIX ст., коли у розвинених країн
Основні етапи становлення та розвитку політичної науки
Різні науковці по-різному трактують історичні етапи становлення і розвитку політичної науки. Розглянемо деякі з них.
На думку Г. Алмонда, якщо б ми побудували графічну модель історії розви
Особливості розвитку політології в Україні
Найвідомишими представниками дореволюційного етапу становлення української політології були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський. Характерною ознакою цього етапу було домінування
Поняття влади як соціального феномена
Оскільки влада є важливою характеристикою людського співтовариства, з якою ми зустрічаємося майже у всіх сферах життя людей, її розглядають як базову категорію політичної науки. На думку А.І. Солов
Функції політичної влади
Вони збігаються з функціями політики, найважливішим засобом здійснення якої є влада, а в кінцевому підсумку – з функціями різних політичних інститутів. Найважливішою функцією політичної влади, як і
Властивості політичної влади
Як відносно самостійне і якісно певне явище політична влада має цілий набір властивих їй рис і характеристик. Серед них можна виділити рядуніверсальних рис, що поєднують політичну
Функції політичної системи
Політична система суспільства підпорядкована вирішенню тих завдань, заради розв’язання яких вона створена і діє. Її функції не зводяться до простої суми функцій її компонентів. Кожна складова політ
Функції і типологія держави
Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і проявляються у компетенції, правах і обов’язках, закріплених за ними. Варто також зазначити, щ
Типологія держав
Типологія – поділ за певними критеріями держав на групи, що мають схожі загальні риси, які проявляються в особливостях їхнього. Сьогодні існує досить багато різноманітних типологій, які грунтуються
Форми правління та державного устрою
Багатовіковий досвід розвитку державності у різних народів світу лежить в основі традиційної класифікації держав залежно від форм правління і державного устрою. Форма правління виступає зовнішнім п
Структура держави. Класифікація органів державної влади
Структура сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) складають
·
Види органів держави
Органи держави класифікуються за різниими критеріями За способом виникнення вони підрозділяються на первинні й похідні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони а
Відповідно до принципу поділу влади розрізняють
Законодавчі органимають право видання законів – вищі представницькі органи – «парламенти» – утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхн
Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки
Поняття «правова держава» стало вживаться у XІX століття, поняття «соціальна держава» – у XX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі античності (Платон, Аристотель та
Ознаки соціальної правової держави
1. Зв’язок державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ст
Форми існування політичного процесу
Більшість політологів розрізняють такі форми існування політичного процесу:
· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією;
· фу
Основні властивості політичного процесу
Всі форми існування політичного процесу відображають постійну взаємодію різних соціальних груп і громадян, що використовують різноманітні канали й інститути політичної влади для задоволення своїх с
Етапи політичного процесу
З погляду динаміки політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно здійснюються (але завжди залишаються внутрішньо пов’язаними один з одним) і циклічно повторюються.
Розрізняють
Типологія політичних процесів
Взаємозв’язок політичних процесів народжує складне сполучення дій, спрямованих на забезпечення стабільності, сталості, непорушності в політичному житті і її зміни, динаміки, творчості. Саме тому мо
Політична поведінка та її типи
Для позначення дій пересічних громадян у сфері політики застосовується поняття «політична поведінка». Це одна з базових політологічних категорій, яка характеризує взаємодію суб’єктів з політичною р
Політична соціалізація, її механізми й етапи
Термін «соціалізація» в науковий обіг запровадили наприкінці XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс та французький соціопсихолог Г. Тард. Його смисл визначався як «процес розвитку соціальної при
Основні ознаки політичного режиму
А. Циганков виділяє наступні відмітні ознаки політичного режиму.
По-перше, режим недостатньо зв’язувати лише з формою правління. Режим близький до політичної системи, розкриває її динам
А. Циганков
До структурних елементів політичного режиму включають:
· ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
· ·методи
Моделі взаємодії режиму й опозиції
В умовах гегемонії формується нелояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Режим забороняє будь-яку опозицію й робить все можливе для її повного зникнення. Причому, можливості вини
Слабкості й вади демократії
Тлумачення демократії і ставлення до неї здавна було й донині залишається важливим критерієм, за допомогою якого роблять висновки про зміст і скерованість того чи іншого суспільного руху або політи
Типологія партій і партійних систем
Свого часу М.Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угрупування, політичний клуб, масова партія. Але такий шлях пройшли тільки ангілйські партії лібе
Переваги і недоліки різних партійної систем
З одного боку, багатопартійна система відображає широкий політичний спектр суспільства, демонструє реальні відносини змагальності, але з іншого – для неї притаманні суттєві мінуси:
Політичні партії і партійна система в Україні
Появі сучасних українських політичних партій передувала поява політичних клубів, спілок, товариств та рухів. Так, у період з 1987 по 1989 р. в Україні утворилося понад 125 громадсько-політичних клу
Виборчі системи: їх ознаки та різновиди
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Види і форми громадських об’єднань
У будь-якій демократичній державі існує розповсюджена система громадських організацій, які мають значний вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинник
Тенденції розвитку профспілкового руху в Україні
1. Профспілковий рух охоплює всі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. З п’яти всеукраїнських профоб’єднань три охоплюють усі регіони України; в усіх регіонах
Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів
Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-право
Передумови участі особистості в політичному процесі
Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна поділити на три групи:
· матеріальні,
· соціально-культурні і
· політико-правові.
Лідерство та його специфіка у політичному аспекти
Проблема лідерства привертає увагу широкого кола дослідників – істориків, політологів, психологів, соціологів і економістів. «Лідерство, – відзначав відомий французький політолог Ж.Блондель, – так
Типи лідерства
Складна соціально-політична й психологічна природа лідерства обумовлює можливість класифікації цього феномена по різних підставах.
Основою для типології політичного лідерства частіш за все
Функції еліти в суспільстві
Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, яка виконує специфічні і необхідні функції.
· Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як рефе
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гаджиев К.С. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Логос, 2001. – 488 с.
2. Гринин Л. Е. Политические процессы в османском Египте XVI–XVIII вв. и теория развитого гос
Політологія. Конспект лекцій
Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров
Технічний редактор Б.Тихомиров
Коректор О.І. Якимчук
Підп. до друку 23.06.2006р. Формат 60
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов