УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ 2 год

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ (2 год)

Студент повинен знати:що таке термін, ознаки терміна, види термінів, особливості термінології обраного фаху.

Студент повинен уміти: розрізняти загальнонаукові, вузькоспеціальні, міжгалузеві терміни, прості, складні і складені терміни.

Основні терміни:термін, терміносистема, термінологія, кодифікація, стандартизація

План

1. Термін. Терміносистема.

2. Загальнонаукові, вузькоспеціальні, міжгалузеві терміни

3. Прості, складні і складені терміни.

4. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.

5. Професіоналізми.

6. Лексико-семантичні процеси в термінології (антонімія, синонімія, омонімія, паронімія, полісемія).

7. Термінологія обраного фаху.

 

ЛІТЕРАТУРА

Д’яков А. С. Основи термінотворення. Семантичні та соціологічні аспекти / А. С. Д’яков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько – К. : Academia, 2000. – 218 с.

Ковтюх С. Л. Культура наукової мови / С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк, Т. В. Андреєва. – Коростень: МПП „Тріада С”, 2012. – С.40-43; 53–60

Симоненко Л. О. Термін / Л. О. Симоненко // Українська мова. Енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. − К. : Українська енциклопедія, 2000. - К. : Українська енциклопедія, 2000. − С. 629–630.

Симоненко Л. О. Термінологія / Л. О. Симоненко // Українська мова. Енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. − К. : Українська енциклопедія, 2000. - К. : Українська енциклопедія, 2000. – С. 631.

Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К. : Алерта, 2011. – 694 с.

ВИКОНАТИ ПРАКТИЧНО

Завдання 2:Дібрати по 3 приклади простих (непохідних і похідних), складних, складених термінів з фаху. Виписати зі словників їхні визначення. Завдання 3: Дібрати по 2 приклади загальнонаукових, міжгалузевих,… Завдання 4:Дібрати зі словника лінгвістичних термінів по 3 приклади багатозначних та однозначних слів.Виписати їхні…

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2-3-4-5

НАУКОВИЙ СТИЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЙОГО ЗАСОБИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ (8 год)

Студент повинен знати:історію становлення науково стилю української мови, головні жанри, підстилі, норми наукового етикету, правила оформлювання результатів наукової діяльності.

Студент повинен уміти: уклади такі види наукових текстів, як план, тези, конспект, реферат, анотація, рецензія, відгук, стаття, оформлювати покликання, різні види цитувань, здійснювати бібліографічний запис.

Основні терміни: бібліографія, покликання,план, тези, конспект, реферат, анотація, рецензія, відгук, наукова стаття.

 

План

І. Науковий стиль: особливості тексту, мовні засоби (2 год)

Практичне заняття №2

1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

2. Головні ознаки наукового стилю.

3. Підстилі наукового стилю. Їх особливості.

4. Головні жанри власне-наукового підстилю.

5. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.

6. Науковий етикет.

ІІ. Оформлювання результатів наукової діяльності (6 год).

Практичне заняття №3

1. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

2. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.

Практичне заняття №4

3.Анотування наукових текстів.

4. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань, цитування.

Практичне заняття №5

5. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.

6. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.

7. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

 

До практичного заняття № 2

Література

Ковтюх С. Л. Культура наукової мови / С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк, Т. В. Андреєва. – Коростень: МПП „Тріада С”, 2012.– С.23–27.

Виконати практично

Завдання 1.Опрацювати поданий текст. Зробити аналіз тексту (звернути увагу на засоби зв’язності та мовні засоби).

Текст

УПРАВЛІННЯ РІЗНИМИ ТИПАМИ КОНФЛІКТІВ

У КРЕАТИВНОМУ КОЛЕКТИВІ

Зіткнення інтересів, позицій та думок постійно виникають у суспільстві. Неминучість виникнення таких суперечностей є проявом закону єдності та боротьби протилежностей, одного з класичних законів розвитку. У наш час умови життя людей часто й швидко змінюються, іноді кардинально, а слова «стрес» і «депресія» відомі багатьом ще з шкільної парти. Зазвичай конфлікт у соціально-трудовій сфері сприймається як ненормальне явище: збій у роботі, перешкода для реалізації стратегічних цілей. Однак відсутність конфліктів необхідно вважати свідченням застою, стагнації.

Оскільки колектив – це живий організм, який швидко розвивається та рухається вперед, і цей рух передбачити особливо важко у творчому колективі, то питання управління конфліктами саме в останніх є досить актуальним сьогодні, у часи, коли в Україні з’являється дедалі більше рекламних та креативних агенцій, а менеджери та керівники мають ще не досить великий досвід в управлінні.

Однак конфлікт, попри негативні риси, відіграє і позитивну роль – сприяє руху організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому процесу. Конфлікт – це показник розвитку, фактор динамічної стабільності організації. Іноді зіткнення інтересів призводить до появи нових ідей, проектів, до взаєморозуміння, а іноді до агресії, нервових зривів, відчуження .

Конфлікти всередині творчого колективу завдають шкоди якості мислення співробітників, перемикають увагу з розроблення креативних концепцій на з’ясування відносин. Тому керівник творчого колективу повинен уміти управляти енергією конфліктів та переводити її в конструктивний план. Він має знати як зробити конфлікт засобом покращення взаєморозуміння в колективі. При цьому конфлікти, пов’язані з творчістю також виникають між замовниками та рекламними агенціями під час розроблення та впровадження рекламних проектів.

Конфлікти виникають з різних причин. Часто співрозмовники провокують один одного на конфлікт. Так, на конфлікт провокують:

- критика, «приклеювання ярликів», постановлення діагнозу, коли людина зображує із себе психолога, що дратує оточуючих; маніпулювання похвалою;

- накази, розпорядження; погрози.

Оскільки творчі особистості є дуже емоційними та енергійними – для них найбільш притаманними є ненасильницькі, організаційні, горизонтальні та вертикальні, відкриті, міжособистісні конфлікти інтересів. Ці види конфліктів виникають найчастіше у творчих колективах, особливо тоді, коли працівники не завантажені роботою, не захоплені новими ідеями й не мають можливості виходу енергії. Тоді конфлікт є сублімацією творчості. Але загалом конфлікти можна поділити на деструктивні та конструктивні. Прояви деструктивних функцій конфлікту дуже різні. Особистісний конфлікт породжує стан психологічного дискомфорту, що викликає інші негативні наслідки та може призвести до розпаду особистості. На рівні групи конфлікт здатний руйнувати систему комунікацій, взаємозв'язків, послаблювати ціннісно-орієнтаційну єдність групи, знижувати ефективність її функціонування в цілому. Так само деструктивні функції конфлікту виявляють себе й у міжгрупових взаємовідносинах.

За причинами виникнення конфлікти можна класифікувати як показано в табл. 1.

Таблиця 21 – Причини виникнення деструктивних конфліктів в організаціях,

Загальні причини конфліктів	Конкретизація причин різних типів конфліктів
причини внутрішньоособистісного конфлікту	причини міжособистісного, внутрішньо-групового та міжгрупового конфліктів
Конфлікт ролей	Очікування неадекватних рольових дій (з боку суспільства, конкретної організації, управлінського персоналу)	Неадекватне виконання соціальних ролей учасниками спільної діяльності та управлінської взаємодії (різне ставлення до діяльності, різні цілі діяльності)
Конфлікт бажань	Зіткнення різних бажань (потреб, інтересів тощо)у свідомості однієї людини, які можуть мати особистий характер або бути пов'язаними з діяльністю організації	Зіткнення свідомостей різних людей (груп) щодо якогось бажання, особистого або пов'язаного з цілями організації (розподілення обмежених ресурсів, досягнення мети в процесі конкурентної боротьби)
Конфлікт норм поведінки	Зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду у свідомості однієї людини	Зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду людей (груп)у процесі спілкування та соціальної взаємодії

Міжгрупові конфлікти – у першу чергу це конфлікти відділу з обслуговування клієнтів і творчого відділу.

Конфлікти ролей усередині організації рекламодавця починають проявлятися на стадії прийняття розроблюваної рекламними агенціями продукції компанії. Зрозуміло, що кожен менеджер старається внести певні виправлення, що можуть викликати суперечності в колег, та, частіше за все, не матимуть підґрунтя, а відображатимуть особливості його суб’єктивного смаку. Як правило, усе це не має позитивного відображення на кінцевому результаті, оскільки при цьому у проекті виникає декілька директорів, яким потрібно догодити. І зрештою жоден із них не буде задоволеним.

Конфлікт бажань виражається в тому, що замовник бачить виконання замовлення

так, а виконавець, тобто рекламна агенція, зовсім інакше. Такі розбіжності виникають, оскільки рекламні агенції у своїй діяльності орієнтуються на проведені дослідження, стан ринку або просто сучасні тенденції в рекламі, а замовник – на рекламу конкурентів.

Конфлікт норм поведінки теж постає досить гостро в роботі з рекламними агенціями, бо творчі люди часто мають інші поняття про правила та норми поведінки, які не приймаються замовниками.

Конструктивні вияви конфлікту теж різноманітні. Відомо, що особистісний конфлікт не лише здатний негативно впливати на особистість, але також може сприяти позитивному розвитку (наприклад, у вигляді почуття невдоволення собою). У групових стосунках конфлікт може запобігати стагнації організації, бути чинником розвитку, вияву нових цілей, норм, ціннісних орієнтацій. Конфлікт, особливо на етапі конфліктної поведінки, відіграє пізнавальну функцію, функцію практичної перевірки та корекції тих образів ситуації, що склалися. Виявляючи суперечності, що існують між членами групи, та ліквідуючи їх на стадії розв’язання, конфлікт звільняє колектив від руйнівних факторів і сприяє її стабілізації, а іноді й подальшому розвитку. Так, у творчому колективі рекламних агенцій можуть генеруватися нові ідеї, створюватися плани подальшого креативного розвитку компанії та окремих особистостей.

Виникнення і розвиток внутрішньоколективних конфліктів багато в чому обумовлені демографічними й індивідуальними характеристиками.

Для жінок більш характерні конфлікти, пов’язані з їхніми особистими проблемами:заробітною платою, розподілом відпусток, премій.

Чоловіки більше схильні до конфліктів, пов’язаних безпосередньо із самою виробничою діяльністю (організація праці, визначеність трудових функцій та ін.), вони більш критично відносяться і до самої виробничої діяльності, і до керівництва. У молодих людей більшість конфліктів виникає з питань дисципліни. З віком більш питому вагу займають конфлікти, пов’язані з цільовими характеристиками діяльності (як із самою роботою, так і з особистими потребами), одночасно скорочується число конфліктів, викликаних проблемами адаптації працівників у виробничому колективі (з приводу порушень трудової дисципліни, невідповідності вимогам, пропонованим керівником).

Актуальним є розгляд особливостей сублімації творчої діяльності як способу вирішення конфлікту людей з різними типами темпераменту, оскільки саме темпераментом модифікується ефективність творчої діяльності. Необхідно враховувати особливості людей із різними темпераментами, щоб правильно сублімувати вирішення характеру міжособистісного конфлікту. Передусім це стосується таких якостей, як здатність розуміти запропоноване завдання, прогнозувати можливе майбутнє, уміння переносити невизначеність, продукувати ідеї, долати труднощі, що виникають на шляху до рішення,а також бажання й уміння працювати у творчому колективі.

Отже, ураховуючи показники відношення до творчості та творчого процесу підлеглих, керівник має таким чином організовувати роботу, щоб конфлікти були лише конструктивними й ставали причиною створення нових ідей та вдалого виконання творчих проектів. Для подолання деструктивних конфліктів у творчому колективі менеджер має вибрати для себе найбільш дієві методи подолання таких ситуацій залежно від характеру та особистих якостей учасників творчого процесу організації. Управління конфліктом може виражатися у врегулюванні, завершенні, запобіганні, профілактиці, ослабленні, придушенні, відстроченні тощо.

Найефективнішим способом запобігання конфліктів залишається перетворення колективу в єдину працездатну і згуртовану «команду», коли відбувається максимально глибоке «занурення» в роботу.

Отже, конфлікти, як конструктивні, так і деструктивні, є невід’ємною частиною трудового процесу, особливо у творчому колективі та з творчими людьми.

 

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №3

Література

Ковтюх С. Л. Культура наукової мови / С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк, Т. В. Андреєва. – Коростень: МПП „Тріада С”, 2012.– С.115–117; 175–176; 153–156; 156–158.

Завдання 1: Ознайомитися зі зразками різних видів плану у посібнику Ковтюх С. Л. Культура наукової мови / С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк, Т. В. Андреєва. – Коростень: МПП „Тріада С”, 2012.на ст. 119–120.

Завдання 2: Скласти 3 види плану до тексту „Історія гендерного питання” на ст.160–169 у посібнику.

Завдання 3. Написати тези тексту, поданого до попереднього заняття.

 

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4:

Література

Ковтюх С. Л. Культура наукової мови / С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк, Т. В. Андреєва. – Коростень: МПП „Тріада С”, 2012.– С.85–92.

Виконати практично

Завдання 1. Зробіть бібліографічний запис 30 наукових джерел з фаху (5 монографій, 5 посібників/підручників, 5 статей у фахових виданнях, 5 словників, 5 авторефератів дисертацій, 5 електронних видань).

Аудиторна робота

Завдання 1. Зробіть анотації текстів „Історія гендерного питання” та „Мистецтво слухати й схиляти до своєї думки” з посібникана ст. 158–160; 160–169.

Завдання 2.Виконати Завдання 1 і Завдання 2 (С. 96) з посібника.

 

ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 5:

Література

Ковтюх С. Л. Культура наукової мови / С. Л. Ковтюх, О. Л. Кирилюк, Т. В. Андреєва. – Коростень: МПП „Тріада С”, 2012.– С.189–192; 74–84; 92–94.

Завдання 1. Напишіть наукову рецензію на посібник з фаху.

Завдання для самостійної роботи: написати наукову статтю, анотацію до неї, укласти список літератури; написати план власної статті; зробити рецензію наукової статті одногрупника. Представити усі види роботи на практичному занятті №5!!!!!

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6-7

Проблеми перекладу і редагування наукових текстів(4 год)

1. Форми і види перекладу.

2. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

3. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу.

4. Переклад термінів.

5. Особливості редагування наукового тексту.

6. Помилки у змісті й будові висловлювань.

 

ВИКОНАТИ ПРАКТИЧНО

Завдання 1. Здійсніть переклад стійких виразів: По вашему усмотрению, по вопросу строительства, подвергаться опасности, по…  

Зразок

Неправильно	Правильно
Ясне діло... Національна валюта — гривна... Ця страва — вишуканий делікатес... Нічого гріха таїти...	Ясна річ, зрозуміло Національна валюта — гривня... Ця страва — делікатес Ніде правди діти...

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести… Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що… Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього…

Буквальний переклад послідовно відтворює усі характерні ознаки мови оригіналу. В результаті чого такий переклад неадекватно передає повідомлення читачеві. Наприклад, часто спостерігається при перекладі фразеологізмів, коли перекладач дослівно доносить реципієнту переклад фрази (наприклад народи Гани використовують вираз „Він з’їв жінку”, який не варто перекладати буквально, оскільки значення виразу – „він одружився”.

Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою

Як свідчить досвід, складним виявляється переклад поширеної у науковому стилі конструкції з фразеологічним сполученням в качестве кого-то (чего-то).… Для наукового стилю характерна наявність слів, які позначають процесуальні… Віддієслівні іменники, що означають наслідок дії, утворюються переважно від дієслів недоконаного виду, що означають…

Переклад термінів

Застосовуючи систему словотворчих правил, можна уникнути мовних конструкцій, непритаманних українській мові, досягти точності та однозначності… Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх років… Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як "локальне", тобто…

Особливості редагування наукового тексту

Редагують наукові тексти за законами логіки. Редагуючи текст, необхідно пам'ятати основні вимоги, які висувають до доказів (аргументів) як особливої… o чітке формулювання тези й аргументів; o формулювання тези під час доказів залишається незмінним;

Коректурні знаки

 

 

Помилки у змісті та побудові висловлювань.

google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); У сучасних науково-технічних та фахових текстах широко вживають синтаксичні конструкції, не властиві українській мові, частина яких узвичаїлась під багаторічним впливом російської мови, але кожна мова має власні традиції та норми побудови словосполук і речень⁸⁰. Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних засобів усіх рівнів, зокрема й синтаксису.

Не завжди вживання розщепленого присудка є виправданим і доречним; досить часто це данина традиції, яку дехто розуміє надто спрощено, а то й неправильно. Допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Напр.: питання ставити, порушувати, висувати - можна; питання піднімати, загострювати - не можна; допускатися (припускатися) помилки, суперечності, недоречності - можна; допускатися (припускатися) браку, поломки, розкрадання - не можна; викликати - захоплення, радість, овації -можна; протест, хворобу - не можна

Серед розщеплених присудків трапляються і порожні, беззмістовні, а то і просто неграмотні словосполуки, наприклад: забезпечувати покращання, відбувається зростання, організувати використання, проявити пошану та ін.

Труднощі узгодження. Йдеться насамперед про узгодження присудка з підметом. Тут є кілька правил, які варто нагадати:

o Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21,141,1991, присудок ставиться у формі однини.

o Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Однина тут можлива лише тоді, коли по-відомлення фіксує певний факт, як підсумок, або коли повідомленню надається безособовий характер, напр.: Було переведено три працівники. Такі конструкції в ділових і наукових текстах цілком доречні.

o За підмета типу п'ять осіб, сто п 'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та інших присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; однина тут може ще позначати пасивність предметів. Позначаючи велику кількість предметів, теж обирається форма однини.

o Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з'являється лише тоді, як підмет або присудок - однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком. Порівняймо це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована па стипендію та забезпечена гуртожитком.

o За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з'явитися. За підмета, вираженого займенником ніхто, ніщо та іншими, присудок - в однині: Ніхто з присутніх па сесії участі у голосуванні не брав.

o Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Не завжди буває легко встановити, де у словосполученнях типу виставка-продаж, вагон-лабораторія, музей-садиба, школа-інтернат та інших підмет, а де прикладка (тобто означення, яке дає підмету нову назву). Вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове поняття (виставка, вагон, музей, школа).

Складні випадки керування. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого - викривлює зміст написаного. Розглянемо конкретні мовні ситуації.

Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що з дієсловами, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами. Порівняймо: опанувати - методами, але вдосконачення методів, тому спільний додаток тут неможливий.

Близькозначні слова можуть вимагати після себе не однакових відмінків. При недостатньому знанні мови одне слово підміняється іншим, а спосіб керування залишається - так з'являється помилка.

Ось кілька близькозначних слів, які найчастіше спричиняють появу помилок:

Властивий (кому) -характерний (для кого)

Сповнений (чого) - наповнений (чим)

Оснований (на чому) - заснований (ким)

Багата (на що) - славиться (чим)

Дорівнювати (чому) - рівнятися (на що)

Торкатися (чого) - доторкатися (до чого)

Перегляньмо ще раз цей перелік - опануймо його або оволодіймо ним, нехай знання ці будуть властиві нам або характерні для нас (але не властиві й характерні нам - це неправильно!)

Помилки виникають і за нерозмежування засобів української і російської мов: те саме за значенням дієслово може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм в обох мовах, порівняймо:

google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); благодарить (кого) - дякувати (кому)

причинять (что) - завдавати (чого)

снабжать (чем) - постачати (що)

нуждаться (в чем) - потребувати (чого)

подражать (кому) - наслідувати (кого)

извинять (кого) - пробачити (кому)

Нерозрізнення дієслівного керування призводить також до помилкового вживання прийменників.

Російською мовою Українською мовою

подготовиться к (чему) підготуватися до (чого)

стремиться к (чему) прагнути до (чого)

предупреждать о (чем) попереджати про (що)

думать о (чем) думати про (що)

забота о (чем) піклування, турбота про (що)

случилось по вине трапилось через провину

работать по (совместительству) праіровати за (сумісництвом) выполнять по (распоряжению) виконувати за (розпорядженням) обратиться по (адресу) звернурися на (адресу)

получить в рассрочку одержати на виплату

по возможности быстрее якомога швидше

в тот же момент тої ж миті

Однорідні члени речення. Науковому текстові властиві логічність, послідовність викладу, в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. Тому тут ставляться досить жорсткі вимоги до однорідного ряду, у якому ці логічні зв'язки особливо виразні.

У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) питання. Напр.: Було посіяно зернових всього 500 га, вико-бобовіа 50 га, ячменю 40 га. Однорідний ряд побудований неправильно, треба: Було посіяно зернових 540 га, у тому числі ячменю 40 га і вико-бобових 50 га.

Не можна будувати однорідного ряду зі слів, значення яких у чомусь збігаються або перехрещуються, наприклад: Було закуплено нову апаратуру, вимірювальні прилади і пристрої на суму 14000 гри (тут значення виділених слів частково збігаються).

У наукових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові тематично не пов'язані поняття. Це можливо й доречно в художніх текстах.

Потребує особливої уваги сполучуванність слів. Неправильно побудовано речення: У постанові висловленні висновки і побажання, які колектив повинен врахувати у своїй подальшій роботі, проте лише побажання можна висловити, а висновки - зробити; а цього в реченні не враховано.

З погляду побудови речення розрізняють три різновиди синтаксичних конструкцій:

o активна конструкція - це конструкція, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є додатком: Кожен метод знаходить свое втілення у певній системі конкретних дій дослідника;

o зворотна конструкція - це конструкція, у якій підмет одночасно є як суб'єктом, так і об'єктом: готуватися до екзамену, сперечатися з приводу походження української мови;

o пасивна конструкція - це конструкції, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є підметом; пасивні конструкції обов'язково мають підмет. В українській мові функціонують три форми пасивного стану: 1) форми, утворені за допомоги постфікса -ся від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми на-но,-то.

У центрі українського вислову завжди процес, а не предмет, тому логічний наголос у фразі найчастіше падає на присудок, а не на підмет. Енергетика українського тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом. Зважаючи на це найхарактернішою стилістичною помилкою у фахових текстах є:

1. Надуживання віддієслівними іменниками на -нн (я). Віддієслівні іменники на -ння,-ття не властиві українській мові. Замість віддієслівних іменників на -нн (я) доцільно вживати:

^ неозначену форму дієслів, напри клад: для прогнозування необхідно -щоб спрогнозувати; братися до виконання - братися виконувати:,

^ особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося - коли записували результати дослідження, виявімося;

^ дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули найголовніше - досліджуючи це питання, вони забули найголовніше.

2. Уживання конструкцій з розщепленими присудками, що не є усталеними дісслієно-імєнниновими зворотами.

Найпоширенішою синтаксичною помилкою є надуживання реченнями з розщепленим присудком у формі дієслово + віддієслівний іменник, де значення передає саме іменник, а дієслово лише вказує на дію взагалі. Такий присудок, з одного боку, є типовим виявом іменного характеру викладу, не властивого українській мові, у якій логічний наголос найчастіше падає на дієслова, а з іншого боку - обтяжує речення зайвими словами. Українські мовознавці радять замість розщеплених присудків, що не є усталеними дієслівно-іменниковими сполуками, уживати природніший для української мови й економніший засіб - дієслово: вести випробовування - випробовувати; займатися аналізом - аналізувати; здійснювати гармонізацію - гармонізувати; давати оцінку - оцінювати.

google_protectAndRun("render_ads.js::google_render_ad", google_handleError, google_render_ad); Зауважимо, що:

1) не всі словосполуки дієслово + іменник, часто вживані у фахових текстах, мають однослівний дієслівний відповідник, наприклад: брати участь, вжити захід, виявити увагу, виправити брак, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо. Такі усталені дієслівно-іменникові словосполуки можна вживати без обмежень;

2) є окремі випадки, коли значення дієслівного відповідника не збігається зі значенням словосполуки дієслово + віддієслівний іменник. Наприклад, змагаються спортсмени, а проводять змагання організатори;

3) до складу словосполуки можна ввести одне або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну тощо) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні тощо) перемовини. Замінити такі словосполуки дієсловами не завжди можливо і доречно.

3. Неправильне оформлення додатка та обставини. Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукою

з двох віддієслівних іменників, перший з яких ведення /проведення, виконання, здійснення, забезпечення, реалізація тощо. Аналогічно розщепленим присудкам семантику такої словосполуки передає тільки другий віддієслівний іменник. Тому перший зазвичай можна взагалі опустити: забезпечити проведення тестування - забезпечити тестування; під час виконання вимірювання - під час вимірювання.

4. Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.

Особливе місце серед безособових конструкцій посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об'єктом - прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; досліджено (що?) зразок. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. Унаслідок походження, а також через те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладу іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте речення з дієслівною формою на -но,-то треба віднести до активних, оскільки вони не мають підмета й описують подію з об'єктом, що в реченні є додатком. Треба чітко розрізняти безпідметові конструкції з дієслівною формою на -но, -то й підметові конструкції з пасивним дієприкметником. Підкреслимо, що обидві конструкції не суперечать нормам української мови, але між ними є поняттєва відмінність.

	Приклад	Умови вживання
Дієслівна форма на -но, -то	Більшість національних стандартів, які стосуються якості харчових продуктів, буде модифіковано відповідно до вимог міжнародних стандартів. Розміри застандартизовано в...	коли є потреба наголосити на процесі, спрямованому на об'єкт, не вказуючи суб'єкта
Конструкція з пасивним дієприкметником	Міжнародний стандарт уважають прийнятим, якщо національний стандарт ідентичний чи модифікований щодо міжнародного стандарту. Розміри застандартизовані, а не довільні	якщо потрібно відтінити не процес, а ознаки, набуті внаслідок процесу

З наведеного можна зробити висновок, що дієприкметники доцільні лише там, де йдеться про ознаки. Це правило не можна порушувати, особливо ставити в одному реченні два дієприкметники, один з яких є означенням, а другий - присудком: Розроблені (означення) засоби зорієнтовані (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблені (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття. Порівнюючи ці два речення, бачимо, що від однієї коми кардинально змінюється зміст. Уживання за прямою призначеністю пасивних дієприкметників лише як означень, а дієслівних форм на -но, -то - як присудків робить речення однозначно зрозумілими: Розроблені (означення) засоби зорієнтовано (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблено (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття.

Є дві типові помилки вживання дієслівних форму форм на -но,-то. ^ Дієслівні форми на -но,-то не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ (неправильно) -Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно). ^ Введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною Радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття "хтось зробив" і тому не можуть містити логічного діяча. Дієслівні форми на -но,-то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна Рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но,-то, наприклад: Закон прийнято. 5. Не властиві українській мові пасивні конструкції. На штучність і неприродність таких пасивних конструкцій в українських текстах наголошували відомі мовознавці О. Курило, К. Городенська, Н. Непийвода, О. Сербенськата інші. Вони радять будувати речення природно - об'єкт повинен бути додатком, а присудок описувати дію, спрямовану на додаток. На відміну від активних конструкцій пасивні завжди мають підмет. Залежно від наявності / відсутності в реченні діяча у формі додатка в орудному відмінку розрізняють трикомпонентні та двокомпонентні пасивні конструкції, а залежно від форми присудка - конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся та з пасивним дієприкметником.

Характерною ознакою трикомпонентних пасивних конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся є те, що логічний суб'єкт, який за змістом означає діяча і має бути підметом, чомусь став додатком в орудному відмінку, а натомість логічний об'єкт, на якого фактично спрямована дія і який має бути додатком, став підметом: обсяги робіт визначаються (ким?) замовником; (ким?) нами надсилаються Вам зауваги до стандарту. Щоб показати протилежний природному напрямок дії, у цих прикладах ужито дієслово-присудок пасивного стану на -ся. Обидві наведені конструкції неприродні. Дієслово визначатися можна вживати лише як зворотне: ставати виразним, чітко окресленим, бути помітним, вирізнятися якими-небудь ознаками між іншими або серед когось, чогось. Тому речення треба зробити активними: перше -двоскладним з дієслівним присудком (простим чи складеним), а замість другої пасивної конструкції, доцільно вжити означено-особове речення: обсяги робіт визначає (хто?) замовник; надсилаємо Вам зауваги до стандарту.

Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся відрізняються від попередньо розглянутих відсутністю логічного суб'єкта (його вже названо в попередніх реченнях або він узагалі не цікавить мовця): відповідальність за дотримання правил безпеки покладається на; усі пристрої розробляються відповідно до вимог цього стандарту. Ці речення лише наголошують на події (що відбулася чи відбудеться) або на дії (що тривала, триває, триватиме). Такі пасивні конструкції також штучні та неприродні. Якщо йдеться про подію, то замість двокомпонентної пасивної конструкції треба вживати дієслівну форму на -но, -то, яка саме передає результативність виконаної дії. Якщо йдеться про дію, то треба вживати неозначено-особове речення: відповідальність за дотримання правил безпеки покладено на; усі пристрої розробляють відповідно до вимог цього стандарту.

Не можна також уживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що, який: треба враховувати час, що (який) витрачається на ремонт; цей порядок поширюється на всі товари, що (які) ввозяться в Україну. Замість першої помилкової конструкції треба вжити зворот з пасивним дієприкметником, який виконує роль означення: треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною: цей порядок поширюється на всі товари, що їх увозять в Україну.

У наукових і фахових текстах треба усувати не властиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, на активні.

6. Не властиві українській мові дієприкметн икові звороти з діячем в орудному відмінку.

Наведені дієприкметникові звороти: отримані (ким?) дослідниками результати мали велике наукове значення; зразки випробувані за методикою, попередньо розробленою (ким?) науковцями - мають додаток в орудному відмінку, що відповідає на запитання ким? Вони не відповідають нормам української мови. Уникнути помилок можна, замінивши дієприкметникові звороти підрядними частинами: результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення; зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили (хто?) науковці. Якщо підрядна частина обтяжує вислів, речення зазвичай можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні орудного відмінка діяча, ні підрядної частини: результати (кого?) дослідників мали велике наукове значення; результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення.

Треба уникати не властивих українській мові дієприкметникових зворотів з додатком в орудному відмінку, який позначає діяча і відповідає на питання ким? Проте не є помилкою додаток в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?

7. Поєднання дієприкметникових зворотів з підрядними частинами*

Типовою помилкою є поєднання в одній конструкції підрядної частини з дієприкметниковим зворотом: результати, які (що) одержані в лабораторії, можна використовувати. У таких випадках правильно вживати або дієприкметниковий зворот, або підрядну частину: результати, одержані (що їх одержали, що їх одержано) в лабораторії, можна використовувати; одержані в лабораторії результати можна використовувати.

 

Практичне заняття № 8

Модульний контроль (2 год)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

2. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні; Інститут української мови. — К., 1997. 3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний… 4. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. — Вінниця: Нова книга, 2003.

Додаткова

2. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник/ За ред..Н.Д.Бабич. — Чернівці: Книги –ХХІ, 2005. 3. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура фахової мови: Навч. посіб. — К.: ВЦ… 4. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. — К.: Вища школа, 2003.

Словники

1. Ганич Д.І., Олійник С.І. Русско-украинский и украинско-русский словарь. — К., 1990.

2. Ганич Д.І., Олійник С.І. Словник лінгвістичних термінів. — К., 1985.

3. Головащук І.С. Словник-довідник з правопису та слововживання. - К., 1989.

4. Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. - К., 2001.

5. Головащук І.С. Складні випадки наголошення. Словник-довідник. — К., 2001.

6. Головащук І.С. Словник наголосів. — К., 2000.

7. Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. — К., 1995.

8. Єрмоленко С.Я. Новий російсько-українській словник-довідник. — К., 1999.

9. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. — К.: Видавництво «Українська книга», 2004.

10. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. — Львів: БаК, 2006.

11. Олійник О., Сидоренко М.М. Російсько-український словник наукової термінології. — К., 1994.

12. Олійник О., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український тлумачний словник. — К., 1991.

13. Орфографічний словник української мови / Уклад. Головащук І.С. — К., 1994.

14. Орфоепічний словник української мови. — К., 1995.

15. Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / За ред. Тараненко А.А. — К., 1996.

16. Російсько-український фразеологічний словник: Фразеологія ділової мови / Уклад. Підмогильний В., Плужник Є. — К., 1993.

17. Словник іншомовний слів. / За ред. О.Мельничука. — К., 1985.

18. Словник скорочень української мови. — К., 1982.

19. Словник труднощів української мови / За ред. Єрмоленко С.Я. — К., 1989.

20. Словник української мови: У 11 т. — К., 1971 — 1981.

21. Словник-довідник з культури української мови / Д.Гринчишин, А. Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. — К.: Знання, 2006.

22. Словник-довідник труднощів української мови. — К., 1992.

23. Тараненко А.А., Брицын В.М. Русско-украинский словарь для деловых людей. — К., 1992.

24. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/ Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. — К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.

25. Український орфографічний словник: Близько 165 тис.слів / За ред. В.М.Русанівського — К.: Довіра, 2006.

26. Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення = Русско-украинский словарь деловой речи. — К.: Вища школа, 2008.

Інтернет-ресурси

1. www.litopys.org.ua

2. www.mova.info

3. www.novamova.com.ua

4. www.pereklad.kiev.ua

5. www.pravopys.net

6. www.r2u.org.ua

7. www.rozum.org.ua

 

Развернуть

Открыть в широком формате