МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО

Шиліна О. П., Шаповалова О. В.

 

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО

 

 

ЗМІСТ

Передмова

Лабораторна робота № 1. Макроаналіз металів і сплавів   Лабораторна робота № 2. Мікроаналіз металів і сплавів

Словник термінів

 

Література

Лабораторний практикум “Матеріалознавство” написаний для студентів напрямків підготовки “Інженерна механіка”, “Автомобільний транспорт” та… Матеріалознавство – це прикладна наука про взаємозв’язок електронної будови та… Розвиток науки здійснюється переважно експериментальним шляхом, тому використовуються чимало класичних та спеціально…

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

 

МАКРОАНАЛІЗ МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ

Мета роботи: ознайомлення з методикою проведення макроструктурного аналізу; одержання практичних навичок виготовлення макрошліфів, вивчення… Матеріали та обладнання.Для виконання цієї роботи студентам надаються зразки… Теоретичні відомості. Макроскопічний аналіз (макроаналіз) металів і сплавів полягає в дослідженні їх будови…

Завдання на роботу

2. Вивчити колекцію зразків з основними дефектами, що спостерігаються на їх поверхні. Замалювати ці дефекти. 3. Дослідити і замалювати макроструктуру макрошліфів із хімічною… 4. Оцінити ліквацію на макрошліфі згідно з методом Баумана.

Контрольні питання для самопідготовки

1. Які дослідження дозволяє виконувати макроструктурний аналіз металів і сплавів?

2. Яким методом досліджується ліквація сірки в металі?

3. Що можна дослідити методом зламів зразків металів і сплавів?

4. Як досліджується волокниста макроструктура металів?

5. Що досліджується методом Баумана?

6. Яким спостерігається злам металу від утоми?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

 

МІКРОАНАЛІЗ МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ

Мета роботи: освоїти технологію приготування мікрошліфів, вивчити будову металографічного мікроскопа і навчитись на ньому працювати, вивчити… Матеріали та обладнання.Для проведення даної лабораторної роботи студентам…

Теоретичні відомості.Мікроскопічний аналіз (мікроаналіз) металів і сплавів полягає в дослідженні будови (мікроструктури) металу за допомогою оптичного (при збільшенні від 50 до 1500 разів) або електронного (при збільшенні до 100000 разів) мікроскопа. Між мікроструктурою металів та їх властивостями існує чіткий зв'язок. Мікроаналіз дозволяє визначити форму і розміри окремих зерен і фаз, а також їх вміст, відносне розташування, виявити наявність у металі включень, мікродефектів і судити про властивості металів і сплавів, про попередню обробку цих матеріалів (лиття, деформування, термічна обробка). Мікроаналізу піддають спеціально підготовлені зразки, які називають мікрошліфами.

Мікрошліфи готують у такий спосіб. Місце вирізання зразка вибирають залежно від задач дослідження (у ряді випадків порядок і місце вирізання строго регламентуються Держстандартами). У випадку з'ясовування причин руйнації деталей під час експлуатації зразки вирізають поблизу місця руйнації ножівкою, фрезою, різцем, алмазними, вулканітовими кругами або електроіскровим методом. При вирізанні і наступному шліфуванні зразка неприпустиме значне нагрівання (вище 150 °С), тому що воно може викликати суттєві структурні зміни металу.

Зазвичай зразки мають форму циліндра або чотиригранника з лінійними розмірами 10...20 мм. У випадку, коли розміри мікрошліфів малі (дріт, тонкий лист, дрібні деталі), останні закріплюють у спеціальних затискачах (струбцинах) або заливають в оправки такими матеріалами як сплав Вуда (50 % Ві, 25 % Pb, 12,5 % Sn, 12,5 % Cd) з температурою плавлення 68 °С, епоксидні або акрилові смоли, пластмаси.

Поверхню зразка роблять плоскою і шліфують вручну або на верстатах наждачним папером різної зернистості (різних номерів): спочатку, для чорнового шліфування, беруть більш грубий папір (номери 12 … 6), а потім, для чистового, заключного шліфування – папір номерів 5 … 3 (номер визначає приблизний розмір абразивних зерен в сотих частках міліметра). Якщо шліфування ведуть вручну, шліфувальний папір кладуть на рівну плоску поверхню (наприклад, на товсте скло) і зразок переміщують по ньому в одному напрямі, перпендикулярному до слідів (рисок), що залишилися після попередньої обробки до повного зникнення цих слідів. Після шліфування залишки абразиву змивають водою з поверхні шліфа. Потім для видалення дрібних рисок, що залишилися після шліфування найдрібнішою шкуркою, зразок полірують.

Існуючі способи полірування засновані на механічному або електрохімічному способі видалення матеріалу, або ж на їх комбінації. Механічне полірування ведуть на полірувальному верстаті, диск якого обтягнутий тканиною (фетр, оксамит, тонке сукно). Тканину періодично поливають водною суспензією, що містить дрібні абразивні частки оксидів алюмінію, хрому або заліза. Добрим полірувальним матеріалом є алмазні пасти, паста ГОІ. Коли поверхня набуває дзеркального блиску, полірування припиняють. На якісно відполірованому мікрошліфі при спостереженні під мікроскопом відсутні риски, подряпини та інші механічні дефекти.

Мікрошліф промивають водою, потім спиртом, просушують стиснутим повітрям або фільтрувальним папером. Після полірування під мікроскопом спочатку вивчають нетравлений шліф, потім – протравлений.

При вивченні нетравленого шліфа можна виявити різноманітні мікродефекти, наприклад мікротріщини, та неметалеві включення (оксиди, сульфіди, графіт - рис. 2.1) в металевій основі, яка має світлий колір при спостереженні під мікроскопом. Після перегляду нетравленого мікрошліфа його піддають травленню, щоб виявити мікроструктуру металевої основи шліфа. Для сталі та чавуну найчастіше застосовують 2…5%-овий розчин азотної кислоти в етиловому спирті. Поліровану поверхню шліфа занурюють у реактив на 3 … 10 с до утворення рівного матового відтінку без наявності будь-яких плям. Потім шліф промивають водою, спиртом і просушують фільтрувальним папером.

 

а б в

 

Рисунок 2.1 – Неметалеві включення в сталі та чавуні

а – оксиди; б – сульфіди; в – графіт.

Внаслідок неоднакової протравлюваності різних структурних складових на поверхні мікрошліфа утворюється мікрорельєф, складові якого по – різному відбивають світло, що падає на поверхню шліфа через оптичну систему мікроскопа. Структура, що розчинилась на більшу глибину, під мікроскопом має темний колір, а структура, яка розчинилась менше, має світлий колір (рис. 2.2, а, в). Границі зерен будуть видні у вигляді тонкої темної сітки (рис. 2.2, б, г).

Рисунок 2.2 – Схеми, які пояснюють видимість протравлених шліфів під мікроскопом: а, в – зерна у впадинах – темного кольору, виступаючі – світлого; б, г – границі зерен металів і твердих розчинів.

Будова металу, що спостерігається під мікроскопом, називається мікроструктурою (microstructure), яка є зображенням досить малої ділянки поверхні, складена з відбитих від неї світлових променів.

Загальний вигляд металографічного мікроскопа МИМ-7 показано на рис. 2.3. Він складається з таких основних систем: оптичної, освітлювальної з фотографічною апаратурою і механічної.

Оптична система мікроскопа включає об'єктив і окуляр, від яких залежить збільшення мікроскопа, і ряд допоміжних елементів (призми, дзеркала, лінзи й ін.). Об'єктив, що є складним сполученням лінз, дає дійсне збільшене обернене зображення мікроструктури мікрошліфа. Окуляр складається з декількох лінз і призначений для збільшення зображення, отриманого об'єктивом, і перетворення його з оберненого в пряме. Збільшення мікроскопа визначається добутком збільшення окуляра на збільшення об’єктива.

В освітлювальну систему мікроскопа входять джерело світла, серія лінз, світлофільтрів і діафрагм. Джерелом світла є електрична лампа (17 В), що включається в мережу через понижувальний трансформатор.

Рисунок 2.3 Загальний вигляд мікроскопу МИМ – 7

1 - основа, 2 - корпус, 3 - фотокамера, 4 - мікрометричний гвинт, 5 - візуальний тубус з окуляром, 6 - ручка ілюмінатора, 7 - ілюмінатор, 8 - предметний столик, 9 - клеми, 10 - гвинти переміщення столика, 11 - макрометричний гвинт, 12 - освітлювач, 13 - ручка світофільтрів, 14 - стопорний пристрій освітлювача, 15 - рамка з матовим склом.

Вивчення протравленого шліфа дозволяє вирішувати ряд задач при аналізі мікроструктурної будови металу або сплаву: встановлювати кількість структурних складових сплаву та характер їх розташування; величину зерен (шляхом їх зіставлення зі спеціально встановленою шкалою або безпосереднім вимірюванням, знаючи величину збільшення); вид термічної обробки і правильність вибору її режиму (температури нагрівання, швидкості охолодження); приблизний вміст деяких елементів, наприклад, вуглецю у відпалених сталях.

Між структурою та властивостями металів і сплавів існує пряма залежність. Тому в практиці металознавства мікроаналіз є одним з основних методів, які дозволяють вивчати будову металів і сплавів, а, отже, отримувати дані про їх властивості.

Завдання на роботу

1. Вивчити будову металографічного мікроскопа і засвоїти прийоми роботи на ньому.

2. Приготувати мікрошліф (наприклад, сірого чавуна або сталі), вивчити і зарисувати його структуру до і після травлення.

3. Зробити висновки і скласти звіт по роботі відповідно до вищевказаних пунктів завдань.

Зміст звіту

У звіт потрібно включити:

 технологію приготування мікрошліфів,

 реактив, який застосовується для травлення чавуну та сталі,

 схеми мікроструктур і їх описання.

У висновках вказати:

 на особливості будови досліджуваного металу до і після травлення,

 наявність неметалевих включень, дефектів і їх вплив на властивості металу.

Контрольні питання для самопідготовки

1. З якою метою проводиться мікроструктурний аналіз металів і сплавів?

2. Технологія виготовлення мікрошліфів.

3. З якою метою мікрошліфи протравлюють?

4. Які реактиви застосовуються для протравлення шліфів?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

ВИЗНАЧЕННЯ КРИТИЧНИХ ТОЧОК І ПОБУДОВА ДІАГРАМИ СТАНУ СПЛАВІВ ’’СВИНЕЦЬ - СУРМА’’   Мета роботи: освоїти методику побудови кривих охолодження металів і сплавів, визначення на них критичних точок методом…

Правило відрізків

Фазою (phase) називається хімічно однорідна частина сплаву, відокремлена від інших його частин поверхнею розділу (границею). Фазами в сплавах можуть… В будь-якій точці діаграми, коли в сплаві одночасно існують дві фази, можна… Правило відрізків (правило важеля) застосовують для визначення:

Установка для термічного аналізу

Навіски 3 в тиглях з заданою концентрацією компонентів (Pb, Sb) доводять до повного розплавлення з перегрівом на 20...30 °С в муфелі електропечі 1.… Слід відзначити, що отриманими даними (табл. 3.1) можна користуватися тільки…

Порядок виконання роботи

2. Виймати і охолоджувати тиглі потрібно в такій послідовності: евтектичний сплав – при досягненні температури 260…270 оС, доевтектичний сплав –… Таблиця 3.1 – Результати замірів τ,с   … 3. За результатами дослідів побудувати на міліметровому папері криві охолодження кожного металу (сплаву). При цьому…

Зміст звіту

В звіті необхідно вказати:

 призначення термічного аналізу,

 схему установки для дослідження металів і сплавів термічним методом,

 таблицю з дослідними даними,

 криві охолодження і діаграму стану,

 висновки, в яких зробити аналіз перетворень при охолодженні одного із сплавів із застосуванням правила фаз.

Контрольні питання для самопідготовки

2. Які методи застосовують для побудови діаграм стану сплавів? 3. Які точки на кривих нагрівання чи охолодження називають критичними? 4. Поясніть значення термінів: евтектика, солідус, ліквідус.

Основні типи діаграм стану

Діаграми стану системи, компоненти якої утворюють неперервний ряд рідких і твердих розчинів.

а б Рисунок 4.1 – Діаграма стану системи, компоненти якої утворюють неперервний ряд рідких і твердих розчинів (а) та крива…

Діаграми стану систем з відсутністю взаємної розчинності компонентів у твердому стані

Суміш двох твердих фаз, які кристалізуються одночасно і разом з рідини певного складу, називається евтектикою (eutectic).

а б Рисунок 4.3 – Діаграма стану (а) і криві охолодження (б) системи з відсутністю взаємної розчинності компонентів у…

Діаграми стану систем з обмеженою розчинністю компонентів у твердому стані

Діаграма стану систем з утворенням обмежених твердих розчинів і евтектичним перетворенням (рис. 4.5) а б

Діаграми стану з перитектичним перетворенням (рис. 4.8).

Цей варіант діаграми реалізується тоді, коли температури кристалізації компонентів дуже відрізняються.

Лінія ліквідусу – CPD, солідусу – CNPD, сольвусу – NR I MQ.

Діаграма має три однофазні області: рідкого розчину (вище від лінії ліквідусу), -фази (ACNRA), -фази (QMDBQ) та три двофазні – рідини та кристалів  (CNPC), рідини та кристалів  (MPDM), кристалів - і -твердих розчинів (RNMQR). В останній області можна виділити окремо області RNN1R з -фазою та вторинними кристалами II – (+II) і MQM1M (+II).

На лінії NMP відбувається перитектичне перетворення: рідина та кристали, що раніше виділилися з неї, у взаємодії між собою утворюють нову тверду фазу: РР+NM (читається: рідина складу точки Р і кристали -фази складу точки N перетворюються на кристали -фази складу точки М). Остання реакція перитектичного перетворення відбувається з повним використанням двох вихідних фаз лише для одного сплаву – складу точки МI. Для будь-якого іншого сплаву одна з вихідних фаз буде надлишковою і частина її залишиться після перитектичного перетворення. Так, для будь-якого сплаву, що лежить між точками N і M (наприклад, сплаву III), надлишковою фазою буде -фаза, а для сплавів між точками M і P (наприклад, сплавів IV i V) надлишковою фазою буде рідина.

Рисунок 4.8 – Діаграма стану системи з обмеженою розчинністю компонентів у твердому стані і перитектичним перетворенням

Структура сплаву III після повного охолодження складатиметься з кристалів -фази, що утворилися при перитектичному перетворенні, та кристалів -фази, що вціліли при перитектичному перетворенні (рис. 4.9, а). При охолодженні цього сплаву від точки 8 до точки 9 з цих фаз виділяються вторинні кристали (відбувається вторинна кристалізація: II; II ), але нові структурні складові, як це було зазначено раніше, не утворюються.

В сплаві IV при охолодженні від точки 1 до точки 2 з рідини виділяються первинні кристали -твердого розчину, склад яких змінюється по лінії солідусу від точки 6 до точки N. Водночас склад рідини змінюється вздовж лінії ліквідусу від точки 1 до точки Р. На лінії NM фази такого складу взаємодіють між собою за перитектичною реакцією з утворенням -фази. Після перитектичного перетворення в точці 2 залишиться в надлишку рідка фаза і при охолодженні від точки 2 до точки 3 з неї виділяються вже первинні кристали -твердого розчину. При охолодженні сплаву IV від точки 3 до точки 4 матимемо однофазний -твердий розчин, в якому ніяких змін не буде. В точці 4 -твердий розчин стає гранично насиченим компонентом А і при подальшому його охолодженні в інтервалі температур 4-5 відбувається вторинна кристалізація з виділенням кристалів II (рис. 4.9, б)

а б

Рисунок 4.9 – Схеми мікроструктур сплавів III (а) і IV (б) (рис.4.8)

1. Діаграми стану систем з хімічними сполуками

У подвійних системах можуть утворюватись хімічні сполуки між компонентами із загальною формулою АmBn. Найчастіше ці хімічні сполуки утворюються безпосередньо з рідини: РАm Bn

Конкретний вигляд діаграми визначається взаємодією її компонентів, передусім розчинністю їх у твердому стані, а також наявністю певних перетворень. При цьому хімічна сполука розглядається як окремий компонент. На рис. 4.10 показані два можливих варіанти: а – з відсутністю розчинності компонентів у твердому стані і б – з утворенням обмежених твердих розчинів на основі як чистих компонентів, так і хімічної сполуки — -, - і -фаз.

а б

Рисунок 4.10 – Діаграми стану систем з хімічними сполуками

Систему, діаграма стану якої зображена на рис. 4.10, а, можна розглядати як сукупність двох систем з компонентами А і А_mB_n та B і A_mB_n.. Ці дві системи розділені вертикаллю FK. У кожній з підсистем утворюється власна евтектика – Е₁ як суміш двох фаз – (А + А_mB_n) і Е₂ ( В+ А_mB_n). Кристалізація і формування структур, наприклад, сплавів I, II, III, IV відбувається аналогічно тим, що були розглянуті нами в п. 2 та на рис. 4.3 цієї лабораторної роботи.

Для систем, діаграма стану яких показана на рис. 4.10, б, характерним є утворення обмежених твердих розчинів: твердого розчину хімічної сполуки A_mB_n в компоненті А – -фази; твердого розчину хімічної сполуки в компоненті В – -фази та твердих розчинів компонентів А і В в хімічній сполуці – відповідно ₁-фази і ₂-фази. Зазвичай ці тверді розчини ₁ і ₂ розглядаються як один твердий розчин — -фаза. Тому на діаграмі (рис. 4.10, б) область FIMLHF розглядається як однофазна з твердим розчином . Пунктирна лінія FF¹ ділить цю область на дві частини: ліворуч від неї -фазу можна вважати твердим розчином компонента А в хімічній сполуці A_mB_n, праворуч – твердим розчином компонента В в цій же сполуці.

Евтектики в цій системі складаються з суміші кристалів твердих розчинів:

Е₁(+), Е₂(+).

Кристалізація сплавів і формування остаточних структур в цій системі відбувається аналогічно розглянутих в п. 3.1 і на рис. 4.5 цієї лабораторної роботи.

2. Діаграми стану систем з поліморфними компонентами

Поліморфні перетворення одного або обох компонентів сплаву суттєво змінюють його структуру і властивості. Такі перетворення є в багатьох промислових сплавах, наприклад, сплавах заліза, титану та ін.

Конкретний вигляд діаграми стану визначається не тільки взаємодією компонентів, а і їх поліморфних модифікацій. Крім того, важливу роль відіграє наявність або відсутність взаємної розчинності компонентів та їх поліморфних модифікацій у твердому стані. Тому діаграми стану з поліморфними компонентами надзвичайно численні. Розглянемо тільки одну систему, в якій обидва компоненти є поліморфними і їх високотемпературні модифікації (А і В) утворюють неперервний ряд -твердих розчинів (рис. 4.11), а низькотемпературні А і В - обмежені - і ¹- тверді розчини.

Лінії KE і EL, на яких починається перетворення -твердого розчину, перетинаються в одній точці Е, яка називається евтектоїдною, а лінія GEH — лінією евтектоїдного перетворення: _Е(_G+¹_H) (читається: твердий розчин  – складу точки Е розкладається на суміш двох фаз — твердого розчину  – складу точки G і твердого розчину ¹ – складу точки Н.

Рисунок 4.11 – Діаграма стану системи, компоненти якої мають поліморфні перетворення

Лінії GF i HI на діаграмі стану є лініями сольвусу. Сплави в інтервалі між точками G і E називаються доевтектоїдними, а сплави в інтервалі між точками E і H – заевтектоїдними. Схеми структур цих сплавів зображаються аналогічно тим, які зображені на рис. 4.4.

Завдання на роботу

2. Зробити аналіз діаграми стану згідно з таблицею 4.1:  дати загальне означення заданої системи, зображеної на рис. 4.12  описати процес кристалізації заданого сплаву з температури рідкого стану до кімнатної;

Контрольні питання для самопідготовки

2. Як формулюється і записується правило важеля? 3. Як формулюється правило фаз? 4. Як виглядають діаграми стану систем:

ДІАГРАМА СТАНУ СПЛАВІВ СИСТЕМИ ЗАЛІЗО - ВУГЛЕЦЬ

Мета роботи: вивчення діаграми стану залізовуглецевих сплавів, аналіз перетворень, які проходять у сплавах при охолодженні та нагріванні, визначення… Матеріали та обладнання. Для виконання даної лабораторної роботи студентам… Теоретичні відомості.Найважливішими матеріалами в сучасній машинобудівній промисловості є залізовуглецеві сплави:…

Завдання на роботу.

2. Скласти звіт про роботу, в якому:  зробити рисунок діаграми стану “залізо – цементит” і нанести на неї…  дати точну назву вказаного сплаву;

Контрольні питання для самопідготовки

2. Як впливає вуглець на температуру поліморфного перетворення заліза? 3. Що визначають точки А4, А3, А2, А1 для чистого заліза та для його сплавів з… 4. Які фази притаманні залізовуглецевим сплавам?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

 

ВИВЧЕННЯ МІКРОСТРУКТУР ВУГЛЕЦЕВИХ СТАЛЕЙ У РІВНОВАЖНОМУ СТАНІ

Мета роботи: отримати навички у проведенні мікроаналізу структур вуглецевих сталей, визначення за ними типу сплаву, вміст вуглецю, марки сталі, її… Матеріали та обладнання. Для виконання цієї лабораторної роботи студентам… Теоретичні відомості. Мікроструктура вуглецевих сталей в рівноважному стані, отримана після повільного охолодження…

Завдання на роботу.

2. Вказати клас сталі (до-, за- чи евтектоїдна). 3. За структурою визначити вміст вуглецю і вказати марку сталі. 4. Зарисувати схеми мікроструктур.

Контрольні питання для самопідготовки

2. Яка структура доевтектоїдних сталей при їх рівноважному стані? 3. Яка структура заевтектоїдних сталей при їх рівноважному стані? 4. Як можна визначити марку сталі за її структурою?

ВИВЧЕННЯ МІКРОСТРУКТУРИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ЧАВУНІВ

Мета роботи: отримати навички визначення за мікроструктурою виду чавуну, оцінити його механічні властивості, встановити орієнтовно марку (крім… Матеріали та обладнання. Для виконання даної лабораторної роботи потрібні:… Теоретичні відомості.За хімічним складом чавуни відрізняються від сталей більш високим вмістом вуглецю (більше 2,14 %)…

Завдання на роботу

1. Вивчити під мікроскопом мікрошліфи чавунів, визначити структурні складові і за ними визначити вид чавуну (білий, сірий, ковкий, високоміцний).

2. Зарисувати схеми мікроструктур.

3. Записати приблизну марку чавуну, його хімічний склад, властивості, сферу використання.

4. Скласти звіт про роботу.

Контрольні питання для самопідготовки

2. Які типи конструкційних чавунів існують? 3. Яка основна структурна відмінність чавунів різних типів? 4. Якою може бути структура металевої основи чавунів?

ТЕРМІЧНА ОБРОБКА СТАЛЕЙ

Мета роботи: вивчення методики призначення режимів відпалу, нормалізації і гартування, придбання практичних навичок проведення різноманітних… Матеріали та обладнання.Для виконання цієї лабораторної роботи надаються… Теоретичні відомості.Термічною обробкою сталі називається технологічний процес, який полягає в нагріванні сталі до…

Завдання на роботу

1. Призначити термічну обробку і скласти її режими для сталі відповідно до табл. 8.2. 2. Описати структуру після проведення призначеної термічної обробки. 3. Навести механічні властивості сталі після термічної обробки.

Контрольні питання для самопідготовки

2. Які є види термічної обробки для сталей? 3. Які види відпалу сталей ви знаєте? 4. З якою метою призначають повний відпал доевтектоїдних сталей? До яких температур нагрівають ці сталі при повному…

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9

ТЕРМІЧНА ОБРОБКА АЛЮМІНІЄВИХ СПЛАВІВ

Мета роботи: вивчення режимів термічної обробки алюмінієвих сплавів (гартування і штучне старіння), структурних перетворень, що протікають при… Матеріали тв обладнання.При виконанні даної лабораторної роботи потрібні такі… Теоретичні відомості.Вироби з алюмінієвих сплавів піддаються в більшості випадків термічній обробці: відпалу,…

Завдання на роботу

1. Навести стислий виклад основних теоретичних положень термічної обробки алюмінієвих сплавів. 2. Вивчити, замалювати і пояснити мікроструктуру відпаленого сплаву Д16,… 3. Провести загартування зразків перерізом 1015 мм; температура нагрівання 495±5 С, витримка 20...30…

Контрольні питання для самопідготовки

2. В чому полягає зміцнювальна термічна обробка алюмінієвих сплавів? 3. До якого фазового стану нагрівають алюмінієві сплави при їх гартуванні? 4. З якою метою проводиться “старіння” алюмінієвих сплавів?

Скільки горизонтальних ділянок на кривій охолодження сплаву заліза з 5% вуглецю?

1) одна; 2) дві; 3) три; 4) жодної.

Скільки горизонтальних ділянок на кривій охолодження сплаву заліза з 0,01% вуглецю?

1) одна; 2) дві; 3) три; 4) жодної.

Скільки горизонтальних ділянок на кривій охолодження сплаву заліза з 0,005 % вуглецю?

16. Структура сталі у рівноважному стані складається з 50% фериту та 50% перліту, це буде сталь марки: 1) сталь 40; 2) сталь 50; 3) Ст. 4; 4) Ст. 5. 17. Відмінність ледебуриту від ледебуриту перетвореного: