Класифікація епітеліальної тканини

Існує кілька класифікацій епітеліальної тканини. Найпоширенішими є генетична, морфологічна та функціональна. Генетич­на класифікація ґрунтується на тому, що епітелій походить з різних зародкових листків. Згідно з цією класифікацією, розріз­няють ектодермальний, ентодермальний і мезодермальний епітелій.

Ектодермальний (шкірний) епітелій розвивається з ектодерми. Це багатошаровий і псевдобагатошаровий епітелій. До нього належить епітелій шкіри, слизових оболонок ротової порожнини, глотки, стравоходу, дихальних шляхів, рогівки очного яблука, піхви та ін.

Ентодермальний (кишковий) епітелій походить з ентодерми. За будовою це простий (одношаровий) епітелій. Він локалізований на слизових оболонках шлунка, кишки та органів дихання.

Мезодермальний (нирковий і целомічний) епітелій розвивається з мезодерми. Це простий епітелій. До нього належить епітелій ниркових канальців і серозних оболонок.

Морфологічна класифікація ґрунтується на відношенні клітин епітеліальної тканини до базальної мембрани, що також зумовлено її функціями. За цими ознаками епітелій поділяють на простий (одношаровий) і багатошаровий. У простому епітелії всі епітеліоцити розміщені на базальній мембрані, а в багатошаровому — лише клітини найнижчого шару.

Простий епітелій поділяють на однорядний і псевдобагатошаровий (багаторядний). Однорядним називають епітелій, клітини якого лежать на базальній мембрані, вони мають однакову форму і їхні ядра розміщені на одному рівні. Клітини простого однорядного епітелію мають плоску, кубічну та стовпчасту (циліндричну, призматичну) форму.

Псевдобагатошаровий епітелій характеризується тим, що всі його клітини розміщені на базальній мембрані, але вони мають різну форму і висоту, а їхні ядра знаходяться на різних рівнях і утворюють кілька рядів.

Багатошаровий епітелій поділяють на багатошаровий плоский зроговілий, багатошаровий плоский незроговілий та пере­хід­ний. Клітини багатошарового епітелію мають різну форму, однак визначення цього епітелію зумовлене формою і станом епітеліоцитів поверхневих шарів.

За функціональними особливостями і розміщенням епітеліальну тканину, як було зазначено вище, поділяють на поверхневу і залозисту.

Простий плоский епітелій (рис. 23, а) вкриває респіраторні відділи легень, порожнину середнього вуха та серозні оболонки. Епітелій останніх називають мезотелієм. Клітини цього епітелію мають плоску форму, тобто їхня висота значно менша за ширину. Окремі епітеліоцити мають два-три ядра. Через мезотелій відбувається виділення та всмоктування серозної рідини. Він запобігає утворенню сполучнотканинних спайок між органами грудної та черевної порожнин. Завдяки його гладенькій поверхні легко здійснюється ковзання органів цих порожнин під час їх моторики.

Простий кубічний епітелій (див. Рис 23, б) вистеляє ниркові канальці та протоки залоз. Епітеліоцити цього епітелію мають однакові висоту і ширину. Їхня функція зумовлена функ­цією органа, в якому вони знаходяться. Так, епітелій ниркових канальців виконує функцію зворотного всмоктування (реабсорбція) окремих речовин з первинної сечі в кров.

Простий стовпчастий (циліндричний) епітелій (див. рис. 23, в) утворює верхній шар слизових оболонок шлунка, кишки і жовчного міхура, маткових труб, ниркових канальців, вкриває внутрішні поверхні проток печінки та підшлункової залози. Висота епітеліоцитів цього епітелію значно перевищує їхню ширину. Функція та особливостi будови простого стовпчастого епітелію залежать від функцій органів, в яких вони знаходяться. Епітелій слизової оболонки шлунка продукує слиз. Крізь нього здійснюється всмоктування деяких речовин. На апікальному полюсі епітеліоцитів слизової оболонки кишок є мікроворсинки, які утворюють облямівку. Завдяки їй відбувається активне пристінне травлення та всмоктування поживних речовин. На апікальних полюсах епітеліоцитів слизової оболонки маткових труб є війки.

Псевдобагатошаровий (багаторядний) епітелій (див. рис. 23, г) вистеляє слизові оболонки повітроносних органів і виконує захисну й транспортну функції. До його складу входять війчасті (поверхневі), вставні та базальні епітеліоцити й келихоподібні клітини, які продукують слиз. Він вкриває пласт війчастих клітин. Усі клітини цього епітелію мають полярну диферен­ціацію й неоднакову висоту. Війчасті епітеліоцити мають клиноподібну форму. Їх звужена частина розміщена на базальній мембрані, а розширена спрямована до поверхні епітелію. На апікальному полюсі цих епітеліоцитів є війки — органели руху. Вставні й базальні епітеліоцити також мають клиноподібну фор­му. Своєю розширеною частиною вони прикріплюються до ба­зальної мембрани, а звуженою вклинюються між війчастими епітеліоцитами, не досягаючи поверхні епітеліального пласта. Вставні епітеліоцити — це стовбурові клітини, з яких розвиваються війчасті та келихоподібні клітини. Базальні епітеліоцити виконують ендокринну функцію.

Часточки, що потрапляють на поверхню простого багаторядного епітелію, вкриваються слизом і в результаті руху війок транспортуються до входу або виходу з органа.

Багатошаровий плоский незроговілий епітелій (див. рис. 23, д) вкриває кон’юнктиву повік і очного яблука, слизову оболонку ротової порожнини, гортанного відділу глотки, відхідникової частини прямої кишки та піхви. Він виконує захисну функцію і складається із трьох шарів: базального, шипуватого (остистого) та поверхневого. Клітини базального шару мають стовпчасту форму, лежать на базальній мембрані й діляться шляхом мітозу. Новоутворені клітини поповнюють клітини шипуватого шару. Шипуватий шар складається з епітеліоцитів, розміщених у кілька шарів. Клітини цього шару мають багатокутну форму. Їх цитоплазма утворює шипоподібні вирости, за допомогою яких клітини контактують одна з одною. В цитоплазмі епітеліоцитів шипуватого й базального шарів є спеціальні органели — тонофібрили. Більшість епітеліоцитів шипуватого шару здатні до поділу. Їх дочірні клітини поповнюють клітини поверхневого шару. Епітеліоцити поверхневого шару мають плоску форму. Вони, як і клітини шипуватого шару, розміщені в кілька шарів. Це клітини, які завершують свій життєвий цикл, відмирають і злущуються.

Багатошаровий плоский зроговілий епітелій (див. рис. 23, є) лежить на поверхні шкіри і називається епідермісом. Він виконує переважно захисну функцію і складається з п’яти шарів: базального, шипуватого, зернистого, блискучого та рогового. Епітеліоцити базального шару розміщені в один шар, а інших шарів — у кілька. Будова епітеліоцитів базального й шипуватого шарів така сама, як і епітеліоцитів відповідних шарів багатошарового плоского незроговілого епітелію. Однак крім описаних епітеліоцитів у цих шарах зроговілого епітелію є ще пігмен­тні клітини та епідермальні макрофаги. Клітини зернистого шару мають плоску форму і не здатні до розмноження. В їхній цитоплазмі є зерна фібрилярного білка — кератогіаліну. Блискучий шар утворений неживими клітинами, цитоплазма яких майже повністю заповнена елеїдином — комплексом кератогіаліну й тонофібрил. Роговий шар складається з рогових лусочок, заповнених кератином та пухирцями повітря. Лусочки втрачають зв’язок між собою і злущуються. Багатошаровий плоский зроговiлий епiтелiй також вкриває слизову оболонку передшлункiв жуйних.

Перехідний епітелій (див. рис. 23, д) вистеляє слизову оболонку органів сечовиділення: ниркові миски, сечоводи та сечовий міхур. Як відомо, стінки цих органів, особливо сечового міхура, при наповненні сечею розтягуються. При цьому товщина епітеліального пласта і форма клітин, що його утворюють, змінюються. Перехідний епітелій складається із трьох шарів: базального, проміжного та поверхневого. Клітини базального шару лежать на базальній мембрані, мають невеликі розміри, округлу форму і є камбіальними. Проміжний шар утворюють клітини, які в ненаповнених сечею органах мають грушо- чи булавоподіб­ну форму. При наповненні органів сечею їхня форма змінюється на сплюснуту. Клітини поверхневого шару великі і часто мають два-три ядра. Їхня форма змінюється від куполоподібної до сплюснутої залежно від стану стінки органа.