рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Головний мозок

Головний мозок - раздел Образование, Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія” Головний Мозок Побудований З Сірої Та Білої Речовини. Сіра Речовина Утворена ...

Головний мозок побудований з сірої та білої речовини. Сіра речовина утворена нейронами, нервовими волокнами і нейроглією. У формуванні білої речовини приймають участь нервові волокна і нейроглія.

У стовбуровій частині головного мозку сіра речовина, у вигляді ядер, знаходиться в товщі білої речовини, а в ділянці півкуль головного мозку і мозочка – на їх периферії. При цьому вона утворює відповідно кору півкуль головного (великого) мозку і мозочка.

Нейрони сірої речовини стовбурової частини головного мозку представлені руховими, чутливими і асоціативними. Рухові нейрони формують ядра рухових черепно-мозкових нервів і частково змішаних (чутливо-рухових). Тобто їх аксони утворюють ці нерви. Чутливі нейрони утворюють ядра чутливих черепно-мозкових нервів. На них закінчуються аксони нейронів нервових вузлів ділянки голови. Асоціативні нейрони формують ядра, які є центрами переключення нервових імпульсів з спинного мозку і стовбурової частини головного мозку до кори півкуль головного мозку і навпаки.

Спинномозковий вузол вкритий капсулою. Від неї відходять перегородки, які ділять вузол на відсіки. У останніх знаходяться біполярні чутливі нейрони, які оточені клітинами нейроглії (олідендроцитами) і нервові волокна. Клітини нейроглії утворюють своєрідні оболонки (мантію). Поверх мантії знаходяться ніжні прошарки волокнистої сполучної тканини.

Нерви утворюють нервові волокна, об’єднані пухкою сполучною тканиною, в якій розміщені кровоносні судини. Ніжні й тонкі прошарки сполучної тканини, що оточують окремі нервові волокна, називають ендоневрієм. Він об’єднує нервові во­локна в пучки, які оточені товщими прошарками сполучної тканини — периневрієм. Пучки нервових волокон формують нерви, які вкриті сполучною тканиною — епіневрієм.

До складу нервів входять безмієлінові та мієлінові нервові волокна.

Залежно від функції нерви поділяють на чутливі — утворені дендритами чутливих нейронів; ефекторні — утворені аксонами відповідних нейронів і мішані — утворені відростками різних за функцією нейронів. Розміри і склад нервів залежать від будови та функціональної активності органів, які вони іннервують.

Кора мозочка (рис. 39). Нейрони кори мозочка розміщені в три шари: зовнішній — молекулярний, середній — гангліозний і внутрішній — зернистий.

Молекулярний шар кори мозочка містить невеликі нейрони (кошикові та зірчасті), які передають гальмівні імпульси на клітини ганглі­оз­ного шару. Численні тонкі дендрити кошикових нейронів спрямовані до поверхні мозочка, а аксони розміщуються горизонтально поперек звивин і утворюють синапси у вигляді кошиків з тілами грушоподібних нейронів гангліозного шару. Аксони зір­частих нейронів формують синапси з дендритами грушоподібних нейронів. Завдяки діяльності нейронів молекулярного шару збудження в корі мозочка обмежене окремими ділянками.

Гангліозний шар представлений великими клітинами грушоподібної форми (клітини Пуркіньє), які розміщені в один шар. Від перикаріонів цих клітин у молекулярний шар відходить 2 – 3 дендрити, які, розгалужуючись у площині звивин, проходять через усю товщу молекулярного шару. Від протилежного полюса клітин виходять нейрити, які прямують до ядер мозочка. Клітини Пуркіньє — це ефекторні нейрони мозочка. Вони через ядра мозочка передають нервові імпульси у низхідні провідні шляхи, що з’єднують головний мозок зі спинним.

Зернистий шар складається з великої кількості нейронів — клітин-зерен і двох видів зірчастих клітин Гольджі (з короткими й довгими нейритами). Клітини-зерна малі за об’ємом, містять бідний на цитоплазму перикаріон з великим круглим ядром. Їхні дендрити утворюють синапси із закінченнями збуджувальних мохоподібних волокон.

Нейрити клітин-зерен проводять збудження, яке надходить від мохоподібних волокон до клітин Пуркіньє.

Зірчасті клітини Гольджі є з короткими і з довгими нейритами. Дендрити клітин з короткими відростками утворюють синап­си з аксонами клітин-зерен. Нейрити цих клітин утворюють у зернистому шарі гальмівні синапси на кінцевих відділах дендритів клітин-зерен вище від їх синапсів з мохоподібними волокнами, блокуючи надходження збуджувальних імпульсів з мохоподібних волокон на клітини-зерна. Клітини Гольджі з довгими відростками, ймовірно, забезпечують зв’язок між різними ділян­ками кори мозочка.

У кору мозочка з його білої речовини надходить два види аферентних збуджувальних волокон — мохоподібні та ліаноподібні. Мохоподібні волокна утворюють синапси з дендритами клітин-зерен, а ліаноподібні — з дендритами клітин Пуркіньє.

Отже, збуджувальні імпульси в корі мозочка досягають клітин Пуркіньє безпосередньо по ліаноподібних волокнах або по мохоподіних волокнах через клітини-зерна. Гальмування ефекторних нейронів кори забезпечується збудженням зірчастих і кошикових клітин та клітин Гольджі.

Кора півкуль великого мозку утворена нейронами, що різняться формою, розмірами та функціональним призначенням (рис. 40). Найбільш специфічними нейронами є нейрони пірамідної форми. Вони характеризуються витягнутою трикутною формою перикаріонів з верхів­кою, спрямованою до поверхні мозку. Від верхівки цих нейронів та від їх бічної поверхні відходять дендрити, а від розширеної основи—нейрит, який закінчується синапсом у суміжній ділянці кори або виходить у білу речовину, формуючи провідні шляхи.

Близькі за формою, розмірами та функціональним призначенням, нейрони утворюють нечітко відмежовані шари кори, характерні для різних зон півкуль. У руховій зоні півкуль розрізняють шість шарів: молекулярний, зовнішній зернистий, пірамідний, внутрішній зернистий, гангліозний.

Нейрони зовнішнього і внутрішніх зернистих шарів — чутливі, молекулярного і поліморфного—асоціативні, а пірамідного і гангліозного—ефекторні (рухові).

Оболонки та судини спинного і головного мозку

Спинний і головний мозок оточені твердою, павутинною та м’якою оболонками (meninges). Тверда оболонка—поверхнева, утворена щільною сполучною тканиною, бідна на судини і з внутрішньої поверхні вкрита ендотелієм. Тверда оболонка головного мозку щільно з’єднана з окістям кісток мозкового відділу черепа. Між окістям і нею розміщені тільки вени. Від неї відходять дві складки: серп мозку в поздовжню щілину між півкулями великого мозку і мозочковий перетинчастий намет — у поперечну щілину. Між твердою оболонкою спинного мозку і стінкою хребтового каналу є надтвердооболонкова порожнина, запов­нена пухкою сполучною та жировою тканинами. Тверда оболонка спинного мозку переходить на спинномозкові нерви, формуючи на них у середині хребтового каналу піхви, які закріплюються по краях міжхребцевих отворів. Під твердою оболонкою головного і спинного мозку є підтвердооболонкова порожнина.

Павутинна оболонка утворена пухкою сполучною тканиною, ніжна, безсудинна, в борозни не заходить. З обох поверхонь вистелена ендотелієм і відокремлена від інших оболонок надтвер­дооболонковою та підпавутинною порожнинами. Приєднується до твердої оболонки за допомогою зв’язок, а також судин і нервів, що проходять крізь неї. Павутинна оболонка головного мозку на звивинах мозку зростається з м’якою оболонкою. В зв’язку з цим підпавутинна порожнина є тільки в щілинах і борознах та на базальній поверхні мозку.

М’яка оболонка тонка, щільна, містить велику кількість судин, через що її називають також судинною. Вона заходить у всі борозни та щілини головного і спинного мозку, а також у мозкові шлуночки, де формує судинні покришки. Міжоболонкові порожнини, мозкові шлуночки та спинномозковий канал заповнені спинномозковою рідиною, яка є внутрішнім середовищем мозку і запобігає впливу шкідливих факторів, регулює внутріш­ньочерепний тиск, виконує захисну функцію. Вона утворюється переважно в судинних покришках шлуночків, відтікає у вени. В нормі її кількість є сталою.

Судини спинного і головного мозку. Кровопостачання спинного мозку здійснюється через артеріальні гілки, що відгалужуються від хребцевих, міжребрових, поперекових та крижових артерій. У хребтовому каналі вони формують спинномозкові артерії, розміщені в борознах і вентральній серединній щілині спинного мозку. До головного мозку кров надходить по хребцевих та внутрішніх сонних (у великої рогатої худоби — по внутрішніх щелепових) артеріях. Відтік крові здійснюється через однойменні вени.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія”

Білок підшкаралупова оболонка і шкаралупа це складові частини третинної оболонки Білок розміщений навколо жовтка До його складу входить вода... Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою яка складається з двох шарів... Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Головний мозок

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Лекція 1. Вступ
Предмет вивчення гістології, цитології, ембріології і їх місце в системі біологічних та ветеринарних наук. Значення цих дисциплін в підготовці лікаря ветеринарної медицини. Історія і методи гіст

Лекція 2. Хімічний склад і загальна характеристика еукаріотичних клітин
Визначення клітини живого. Поняття про живу речовину (протоплазму). Хімічний склад і фізико-хімічні властивості живої речовини. Прокаріотичні і еукаріотичні клітини. Форма, розміри, строки життя

Лекція 3. Будова еукаріотичної клітини
Будова і функції плазмолеми.. Цитоплазма. Склад цитоплазми. Гіалоплазма, органели і включення. Класифікація органел. Органели загального та спеціального призначення, мембрані та немембранні орга

Лекція 4. Будова еукаріотичної клітини
Мікро- і ультрамікроструктура та функції рибосом, лізосом, пероксисом, клітинного центру, мікротрубочок і мікрофіламентів. Війки і джгутики. Цитоплазматичні включення і їх класифікація.

Лекція 5. Будова еукаріотичної клітини. Репродукція клітини.
Ядро та його функції. Складові частини ядра. Нуклеонема. Ядерний сік, ядерце і хроматин. Будова хромосом. Репродукція клітин. Клітинний цикл. Мітоз. Ендомітоз. Амітоз та його форми. Неклітинні с

Неклітинні структури організму
Багатоклітинний організм, як зазначалося вище, крім клітин побудований також із неклітинних структур, які є похідними клітин. Неклітинні структури разом з клітинами зумовлюють цілісність і життєдія

Лекція 6. Будова статевих клітин
Загальна характеристика статевих клітин. Мікро- і ультрамікро-структура сперматозоїдів і яйцеклітин ссавців. Класифікація яйцеклітин. Особливості будови яйцеклітини птахів.

Ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція
Дроблення — це черговий етап ембріогенезу, який закінчується утворенням багатоклітинного зародка — бластули. Після утворення зигота ділиться шляхом мітозу на дві кл

Ембріогенез амфібій
Яйцеклітину амфібій, як і риб, називають ікринкою (рис. 20). Це мезо- і телолецитальна яйцеклітина, в ділянці анімального полюса якої знаходиться пігмент чорно-бурого кольору. Він поглинає т

Лекція 9. Ембріогенез птахів і ссавців
  Особливості ембріогенезу птахів і ссавців. Позазародкові органи ссавців і птахів. Джерела їх розвитку і значення. Плацента ссавців. Стадії пренатального періоду онтогенезу птахів, в

Стадії ембріогенезу птахів
Ембріональний розвиток окремих видів птахів вивчено недостатньо. Нині найповніше досліджено розвиток зародка (плода) курей. Н.П.Третьяков і М.Д.Попов на основі характеру живлення зародка р

Тканина. Розвиток, регенерація і класифікація тканин
Загальна гістологія вивчає розвиток, будову та функції тканин організму. Тканина — це сформована в процесі історичного розвитку система клітин та їх похідних, які об’єднані спільністю

Класифікація епітеліальної тканини
Існує кілька класифікацій епітеліальної тканини. Найпоширенішими є генетична, морфологічна та функціональна. Генетич­на класифікація ґрунтується на тому, що епітелій походить з різ

Залозистий епітелій. Залози. Секреція
Залозистий епітелій, на відміну від поверхневого, не завжди контактує із зовнішнім середовищем. Однак йому притаманні всі властивості, характері для епітеліальної тканини. Клітини залозистого епіте

Сполучна тканина
Сполучна тканина — одна з найпоширеніших тканин тваринного організму. Вона виконує опорну, трофічну, захисну функції, у зв’язку з чим її часто називають опорно-трофічною тканиною. Сполучну тканину

Власне сполучна тканина
Власне сполучну тканину поділяють на волокнисту і сполучну тканину зі спеціальними властивостями. Волокниста сполучна тканина, як й інші різновиди сполучної тканини, склад

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями
Сполучна тканина зі спеціальними властивостями відрізняється від волокнистої сполучної тканини тим, що для неї характерний переважний розвиток окремих клітинних елементів, а також деякі особливості

Хрящова тканина
Хрящова тканина виконує переважно опорну функцію і поєднує такі властивості, як міцність і пружність, завдяки чому вона здатна протистояти стисканню. Властивості хрящової тканини з

Лекція 14. М’язова тканина
  Загальна характеристика, генетична і морфофункціональна класифікація м’язової тканини. Поперечно-посмугована м’язова тканина і її поділ. Скелетна посмугована м’язова тканина. Мік

Лекція 15. Нервова тканина
  Загальна характеристика, склад і розвиток нервової тканини. Мікро- і ультрамікроструктура нервових клітин. Морфологічна і функціональна класифікація нервових клітин. Нейроглія і

Лекція 16. Нервова система
Загальна характеристика нервової системи. Розвиток нервової системи. Соматична і автономна нервова система. Центральна і периферійна нервова система. Мікроструктура нерва і спинномозкового вузла

Лекція 17. Аналізатори. Органи чуття
  Аналізатори, їх склад і функції. Органи чуття. Класифікація органів чуття. Мікро- і ультрамікроструктура та гістофізіологія органів зору, завиткового і присінкового.  

Лекція 18. Серцево-судинна система
Мікроструктура стінки серця, артерій, вен і мікроциркуляторного відділу кровоносного русла. Артеріоло-венулярні анастомози. Особливості мікроструктури лімфатичних капілярів,

Лекція 19. Органи кровотворення та імуногенезу
  Загальна характеристика органів кровотворення та імунного захисту. Центральні органи. Мікроструктура і функції червоного кісткового мозку, тимуса і клоакальної сумки. Периферійні

Лекція 20. Ендокринна система
Загальна характеристика ендокринних органів та їх класифікація. Центральні ендокринні органи. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса. Розвиток, будова і функції гіпофіза та епіфіза. Периферійні ендок

Нейросекреторні ядра гіпоталамуса
В передній, середній і задній зонах гіпоталамуса знаходиться 32 пари ядер, утворених нейросекреторними клітинами. Дві пари ядер — паравентрикулярні й супраоптичні — містяться в передній зоні гіпота

Лекція 21. Шкіра та її похідні
Розвиток і функції шкіри. Будова шкіри. Похідні шкіри. Залозисті похідні. Розвиток, функції і будова сальних, потових і молочних залоз. Рогові похідні. Розвиток, функції і будова волосся та рого

Лекція 22. Апарат травлення
Загальна характеристика органів травлення. Основні закономірності будови трубчастих органів. Поділ травногого каналу (кишки) на відділи. Головна кишка. Розвиток, функції і будова губ, щік, тверд

Головна кишка
До складу головної кишки входять: губи, щоки, ясна, тверде і м’яке піднебіння, язик, зуби, застінні слинні залози і глотка. Губи, щоки мають єдиний план будови. Їх стінка

Лекція 23. Апарат травлення
Передній відділ травного каналу. Розвиток, функції та будова стравоходу, однокамерного і багатокамерного шлунка. Шлункові залози. Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції тонк

Лекція 24. Апарат травлення
Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції печінки та підшлункової залози. Задній відділ травного каналу. Будова товстої кишки. Особливості будови органів травлення птахів.

Лекція 25. Апарат дихання
Розвиток та функції органів дихання, їх поділ. Будова та функції слизової оболонки різних відділів носової порожнини, гортані, трахеї і позалегеневих бронхів. Легені. Повітряносні шляхи легень. Буд

Лекція 26. Органи сечовиділення
Загальна характеристика органів сечовиділення, їх розвиток і функції. Будова нирок. Нефрон. Гістофізіологія утворення сечі. Ендокринний комплекс нирки. Сечовивідні шляхи. Будова ниркової чашки,

Загальна характеристика і розвиток статевих органів
Статеві органи забезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива також гормональна функція, яка впливає на ріст і розвиток організ

Статеві органи самки.
До складу статевих органів самки входять: яєчники, яйцепроводи, матка, піхва, сечостатевий присінок, статеві губи і клітор. Яєчники – це залози самок з подвійною секрецією

Лекція 28. Статеві органи самця
Склад, розвиток і функції статевих органів самця. Будова і функції яєчка (сім’яника). Сім’явиносні шляхи. Будова придатка яєчка, сім’явиносної протоки і сечо-статевого каналу. Статевий член. Додатк

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги