Головна кишка

До складу головної кишки входять: губи, щоки, ясна, тверде і м’яке піднебіння, язик, зуби, застінні слинні залози і глотка.

Губи, щоки мають єдиний план будови. Їх стінка утворена шкірою (зовнішня оболонка), скелетною м’язовою тканиною (середня оболонка) і внутрішньою слизовою оболонкою. Слизова утворена багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, власною пластинкою і підслизовою основою. У підслизовій основі губ, у середній оболонці щоки знаходяться пристінні слинні залози – складні розгалужені, альвеолярно-трубчасті, серозно-слизові. Подібний план будови мають ясне і тверде піднебіння. Це слизова оболонка, яка утворена багатошаровим плоским зроговілим епітелієм і власною пластинкою. Основу м’якого піднебінняутворює скелетна м’язова тканина, яка вкрита слизовою оболонкою. Остання представлена епітелієм, власною пластинкою і підслизовою основою. Епітелій зі сторони ротової порожнини – багатошаровий плоский, а зі сторони носоглотки він багаторядний війчастий. У підслизовій основі є залози і скупчення лімфоїдної тканини – мигдалики.

Стінка глотки творена слизовою оболонкою, м’язовою і адвентицією. Слизова представлена епітелієм (в ділянці носоглотки – багатошаровий війчастий, а в травній ділянці – багатошаровий плоский), власною пластинкою і підслизовою основою. В підслизовій основі є залози, а в ділянці носоглотки ще й глотковий мигдалик.

Язик побудований зі скелетної м’язової тканини, яка вкрита слизовою оболонкою. Пучки м’язових волокон розміщені в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Слизова оболонка представлена багатошаровим плоским зроговілим епітелієм і власною пластинкою. Остання на дор­сальній і латеральних поверхнях язика щільно з’єднується з його м’язовою тканиною. Власна пластинка побудована з пухкої сполучної тканини. В ній розміщені кровоносні й лімфатичні судини та залози, протоки яких відкриваються на поверхні слизової оболонки. Кінцеві (секреторні) відділи залоз знаходяться також між пучками м’язових волокон. На корені язика у власній пластинці слизової оболонки є скупчення лімфоїдної тканини, яке формує язиковий мигдалик.

Механічні сосочки язика — це вирости його слизової оболонки на дорсальній поверхні. Їх вкриває багатошаровий плоский зроговілий епітелій (рис. 55).

Смакові сосочки утворені випинаннями або складками слизової оболонки, які мають своєрідну форму, що відповідає їхній назві, та різні розміри. В багатошаровому незроговілому плоскому епітелії бічних поверхонь сосочків містяться смакові брунь­ки — хеморецептори, які реагують на смак корму (рис. 55).

Смакові бруньки (орган смаку) мають переважно овальну фор­му. В їх центрі знаходиться смакова ямка, яка крізь отвір — смакову пору з’єднується з ротовою порожниною. До складу бруньок входять підтримувальні, рецепторні та базальні клітини, розміщені на базальній мембрані.

Підтримувальні клітини оточують рецепторні, розділяючи їх. Вони виконують опорну, захисну і секреторну функції. Це витяг­нуті, плоскі клітини, що мають велике ядро і добре розвинуті синтезуючі органели.

Рецепторні (смакові) клітини також мають витягнуту форму. На їхніх апікальних полюсах є мікроворсинки. Ці клітини утворюють синапси з нервовими закінченнями. Життєвий цикл рецепторних клітин становить 10 діб. Нові клітини диференціюються з базальних клітин.

Застінні слинні залози побудовані зі сполучнотканинної строми й паренхіми. Сполучнотканинна строма утворена пухкою сполуч­ною тканиною. Вона формує капсулу, що вкриває залозу зовні, й трабекули. Останні відгалужуються від капсули і ділять залозу на часточки, які становлять паренхіму. В сполучнотканинній стромі розміщені сплетення кровоносних, лімфатичних судин і нервів та міжчасточкові вивідні протоки.

У часточках знаходяться кінцеві (секреторні) відділи залоз і внутрішньочасточкові вивідні протоки, між якими є ніжні прошарки пухкої сполучної тканини з судинами.

Залежно від будови та функції кінцеві відділи й відповідно залози поділяють на слизові — виділяють слизовий секрет, се­роз­ні — виділяють серозний (білковий) секрет та змішані — виділяють серозно-слизовий секрет. За формою кінцевих відділів залози бувають альвеолярними, трубчастими й трубчасто-альвеолярними, всі вони розгалужені, а за типом секреції — мерокринові (рис. 56).

Кінцеві відділи серозного типу утворені двома шарами клітин, які розміщені на базальній мембрані. Поверхневий шар утворюють залозисті епітеліоцити — сероцити. Вони продукують серозний секрет. Ці клітини мають переважно конічну фор­му і добре розвинені синтезуючі органели. В ділянці їхнього базального полюса знаходиться ядро, а в цитоплазмі апікального полюса — секреторні включення. Глибокий шар клітин представлений міоепітеліоцитами. В цитоплазмі цих клітин, яка утворює численні відростки, що охоплюють залозисті клітини, знаходяться скоротливі елементи. Скорочення міоепітеліоцитів забезпечує виведення секрету з просвіту кінцевого відділу у вивідні протоки.

Кінцеві відділи слизового типу також представлені двома шарами клітин. Клітини поверхневого шару називають мукоцитами. В них утворюється слизовий секрет. Мукоцити мають конічну форму з добре розвиненими синтезуючими органелами. Цитоплазма цих клітин світла і має пінистий вигляд, якого надають їй секреторні гранули. Ядра мукоцитів при накопиченні секрету в цитоплазмі сплющуються і зміщуються в базальний полюс клітин. У глибокому шарі розміщені міоепітеліоцити. Змішані кінцеві відділи утворені трьома шарами клітин. Поверх­невий шар представлений мукоцитами, середній — сероцитами і глибокий — міоепітеліоцитами.

Внутрішньочасточкові протоки починаються з кінцевих відділів вставними протоками. Вони мають будову, подібну до такої кінцевих відділів. На відміну від останніх їхній поверхневий шар представлений клітинами плоскої або кубічної форми. Вставні протоки продовжуються в посмуговані. Їхня стінка утворена базальною мембраною, на якій знаходиться шар стовпчастих епітеліоцитів з базальною посмугованістю. Посмугованість утворена впинаннями оболонки клітин у цитоплазму. Між впинаннями в цитоплазмі епітеліоцитів є багато мітохондрій. Посмуговані протоки виходять із часточок, об’єднуються і утворюють міжчасточкові протоки, які дають початок загальній протоці. Отже, за особливостями формування вивідних проток усі застінні слинні залози складні.

Привушна слинна залоза альвеолярна, серозного типу, піднижньощелепна та під’язикова — альвеолярно-трубчасті, змішаного типу. В останніх двох залозах трапляються секреторні відділи серозного, слизового й змішаного типів.

Зуб має коронку, шийку і корінь. Зуб побудований з дентину, емалі, зубного цементу та пульпи. Дентин утворює основну масу зуба і є у всіх його частинах. Його продукують одонтобласти — клітини поверхневого шару пульпи. Дентин твердий, містить 70 – 80 % мінеральних речовин і складається з мінералізованих основної речовини та колагенових волокон і відростків одонтобластів, які знаходяться в дентинових трубочках. Останні здійснюють живлення зуба. Утворення дентину відбувається й після народження тварин. Новоутворений дентин слабкомінералізований, м’який і називається предентином. З часом він мінералізується й перетворюється на дентин. Емаль вкриває дентин у ділянці коронки зуба. Це найтвердіша речовина тіла тварин, до її складу входить 96 – 98 % мінеральних і 2 – 4 % органічних речовин. Органічні речовини формують матрикс емалі, який мінералізується й утворює емалеві призми, що сполучаються за допомогою клейкої речовини. Після прорізування зубів емаль не утворюється, оскільки її продуценти — клітини-енамело­бласти редукуються.

Зубний цемент розміщений у ділянці кореня зуба. За своєю будовою він подібний до грубоволокнистої кісткової тканини. На відміну від неї в цементі немає кровоносних судин. До складу зубного цементу входить 70% мінеральних речовин. Пульпа утворена пухкою сполучною тканиною, в якій є багато судин і нервів. На її периферії розташовані одонтобласти.

Розвиток зубів (рис. 57) починається в передплодовий період, коли в щелепах і різцевій кістці сформувалися кісткові зуб­ні комірки. Джерелами розвитку зубів є епітелій ясен і розміщена глибше мезенхіма. Від епітелію в мезенхіму вростає епітеліальний тяж — зубна пластинка. Від її зовнішньої поверхні, спрямованої до щік і губ, відходять випинання. Вони мають вигляд ковпачків і назву “емалеві (зубні) органи”. В середину емалевих органів вростає мезенхіма, яка утворює зубний сосочок. Навколо емалевого органа й зубного сосочка мезенхіма формує зубний мішечок.

Емалевий орган утворений епітеліальними клітинами, які утворюють три шари. У свою чергу, поверхневий і внутрішній шари складаються з одного шару клітин, а середній — багатошаровий. Останній шар представлений відростковими епітеліоцитами, які утворюють пульпу.

Клітини поверхневого шару зубного сосочка диференціюються в одонтобласти, які продукують дентин, глибших шарів — у пульпу зуба.

Внутрішній шар клітин емалевого органа перетворюється на енамелобласти, які продукують емаль у бік дентину. В міру збільшення зуба пульпа емалевого органа зникає, а зовнішній його шар клітин утворює кутикулу емалі. При прорізуванні зубів енамелобласти редукуються.

З мезенхіми зубного мішечка в ділянці кореня зуба формуються зубний цемент і періодонт — щільна сполучна тканина, яка з’єднує корінь зуба зі стінкою зубної комірки.