Залозистий епітелій. Залози. Секреція - раздел Образование, Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія” Залозистий Епітелій, На Відміну Від Поверхневого, Не Завжди Контактує Із Зовн...
Залозистий епітелій, на відміну від поверхневого, не завжди контактує із зовнішнім середовищем. Однак йому притаманні всі властивості, характері для епітеліальної тканини. Клітини залозистого епітелію називають гландулоцитами. Вони мають різноманітну форму і особливості будови, що зумовлені особливостями їх секреторної функції. Це великі клітини з добре розвиненим ядром і синтезуючими органелами (ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі). У їхній цитоплазмі є секреторні включення у вигляді пухирців і зерен. З гландулоцитів побудовані залози, що виконують в організмі секреторну та інкреторну функції. Продукти їхньої діяльності мають велике значення для процесів травлення, росту й розвитку організму та взаємодії його з навколишнім середовищем. Частина залоз є самостійними, морфологічно оформленими органами (печінка, застінні слинні залози, молочна, щитоподібна залози та ін.), а частина входить до складу окремих органів і мають їхню назву (шлункові, стравохідні, маткові тощо).
Залози поділяють на три групи — екзокринні, ендокринні та мішані. Екзо-
і ендокринні залози можуть бути багатоклітинними й одноклітинними, а мішані — лише багатоклітинними.
Екзокринні залози (зовнішньої секреції) продукують і виділяють секрет, який через вивідні протоки потрапляє на поверхню тіла (сальні, потові, молочні) або в порожнини органів (шлункові, печінка та ін.). Вони складаються з кінцевих (секреторних) відділів та вивідних проток (рис. 24). Кінцеві відділи утворені гландулоцитами, які лежать на базальній мембрані. Вивідні протоки вистелені епітелієм, який, як і епiтелiй залоз, залежно від походження може бути простим чи багатошаровим.
За кількістю вивідних проток екзокринні залози поділяють на прості — мають одну вивідну нерозгалужену протоку і складні — вивідна протока розгалужена. Прості залози залежно від галуження кінцевих відділів можуть бути розгалуженими та нерозгалуженими. Розгалужені залози мають розгалужені кінцеві відділи, а нерозгалужені — нерозгалужений. Складні
залози бувають лише розгалуженими.
Кінцеві відділи екзокринних залоз мають різну форму, залежно від чого залози поділяють на альвеолярні — кінцеві відділи мають форму мішечка (альвеоли), трубчасті — форму трубочки і альвеолярно-трубчасті — форму альвеол і трубочок.
За способом виділення секрету гландулоцитами екзокринні залози поділяють на мерокринові — секрет виділяється шляхом екзоцитозу без руйнування клітини, апокринові — апікальний полюс гландулоцитів відділяється разом із секретом, голокринові — клітина з накопиченим секретом руйнується і входить до складу секрету (рис. 25).
Залежно від хімічного складу секрету екзокринні залози поділяють на білкові, слизові, білково-слизові, потові, сальні та iн.
Секреція. Процес утворення секрету називають секреторним циклом. Він складається з п’яти фаз.
У першу фазу гландулоцити залози накопичують органічні та неорганічні речовини, які необхідні для синтезу секрету. Ці речовини надходять до них через базальний полюс. У другу фазу відбувається синтез секрету з накопичених речовин. Білковий секрет синтезується в гранулярній ендоплазматичній сітці, а небілковий — в агранулярній. Третя фаза — фаза конденсації й оформлення секрету у вигляді гранул і пухирців та накопичення його в апікальному полюсі гландулоцитів. Конденсація і оформлення секрету відбувається в елементах комплексу Гольджі. В четвертій фазі відбувається виділення секрету із гландулоцитів. П’ята фаза — фаза відновлення гландулоцитiв.
Ендокринні залози виробляють біологічно активні речовини — гормони, які надходять безпосередньо в кров. У зв’язку з цим ці залози не мають вивідних проток. Ендокринні залози (див. розд. “Ендокринна система”) утворюють ендокринну систему, яка разом з нервовою системою виконують в організмі регуляторну функцію.
Мішані залози мають у своєму складі екзо- та ендокринну частини. До них належать підшлункова залоза й статеві залози, які вивчають у розділі “Нутрощі”.
Лекція 11. Сполучна тканина. Тканини внутрішнього середовища.
Загальна характеристика сполучної тканини та її морфо-функціональна класифікація. Мезенхіма. Тканини внутрішнього середовища. Кров. Клітини крові, їх макро- і ультрамікроструктура та функції. Гемоцитопоез. Лімфа.
Білок підшкаралупова оболонка і шкаралупа це складові частини третинної оболонки Білок розміщений навколо жовтка До його складу входить вода... Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою яка складається з двох шарів... Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Залозистий епітелій. Залози. Секреція
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Лекція 1. Вступ
Предмет вивчення гістології, цитології, ембріології і їх місце в системі біологічних та ветеринарних наук. Значення цих дисциплін в підготовці лікаря ветеринарної медицини. Історія і методи гіст
Лекція 3. Будова еукаріотичної клітини
Будова і функції плазмолеми.. Цитоплазма. Склад цитоплазми. Гіалоплазма, органели і включення. Класифікація органел. Органели загального та спеціального призначення, мембрані та немембранні орга
Лекція 4. Будова еукаріотичної клітини
Мікро- і ультрамікроструктура та функції рибосом, лізосом, пероксисом, клітинного центру, мікротрубочок і мікрофіламентів. Війки і джгутики. Цитоплазматичні включення і їх класифікація.
Лекція 5. Будова еукаріотичної клітини. Репродукція клітини.
Ядро та його функції. Складові частини ядра. Нуклеонема. Ядерний сік, ядерце і хроматин. Будова хромосом. Репродукція клітин. Клітинний цикл. Мітоз. Ендомітоз. Амітоз та його форми. Неклітинні с
Неклітинні структури організму
Багатоклітинний організм, як зазначалося вище, крім клітин побудований також із неклітинних структур, які є похідними клітин. Неклітинні структури разом з клітинами зумовлюють цілісність і життєдія
Лекція 6. Будова статевих клітин
Загальна характеристика статевих клітин. Мікро- і ультрамікро-структура сперматозоїдів і яйцеклітин ссавців. Класифікація яйцеклітин. Особливості будови яйцеклітини птахів.
Ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція
Дроблення — це черговий етап ембріогенезу, який закінчується утворенням багатоклітинного зародка — бластули.
Після утворення зигота ділиться шляхом мітозу на дві кл
Ембріогенез амфібій
Яйцеклітину амфібій, як і риб, називають ікринкою (рис. 20). Це мезо- і телолецитальна яйцеклітина, в ділянці анімального полюса якої знаходиться пігмент чорно-бурого кольору. Він поглинає т
Лекція 9. Ембріогенез птахів і ссавців
Особливості ембріогенезу птахів і ссавців. Позазародкові органи ссавців і птахів. Джерела їх розвитку і значення. Плацента ссавців. Стадії пренатального періоду онтогенезу птахів, в
Стадії ембріогенезу птахів
Ембріональний розвиток окремих видів птахів вивчено недостатньо. Нині найповніше досліджено розвиток зародка (плода) курей.
Н.П.Третьяков і М.Д.Попов на основі характеру живлення зародка р
Тканина. Розвиток, регенерація і класифікація тканин
Загальна гістологія вивчає розвиток, будову та функції тканин організму. Тканина — це сформована в процесі історичного розвитку система клітин та їх похідних, які об’єднані спільністю
Класифікація епітеліальної тканини
Існує кілька класифікацій епітеліальної тканини. Найпоширенішими є генетична, морфологічна та функціональна. Генетична класифікація ґрунтується на тому, що епітелій походить з різ
Сполучна тканина
Сполучна тканина — одна з найпоширеніших тканин тваринного організму. Вона виконує опорну, трофічну, захисну функції, у зв’язку з чим її часто називають опорно-трофічною тканиною. Сполучну тканину
Власне сполучна тканина
Власне сполучну тканину поділяють на волокнисту і сполучну тканину зі спеціальними властивостями.
Волокниста сполучна тканина, як й інші різновиди сполучної тканини, склад
Сполучна тканина зі спеціальними властивостями
Сполучна тканина зі спеціальними властивостями відрізняється від волокнистої сполучної тканини тим, що для неї характерний переважний розвиток окремих клітинних елементів, а також деякі особливості
Хрящова тканина
Хрящова тканина виконує переважно опорну функцію і поєднує такі властивості, як міцність і пружність, завдяки чому вона здатна протистояти стисканню. Властивості хрящової тканини з
Лекція 14. М’язова тканина
Загальна характеристика, генетична і морфофункціональна класифікація м’язової тканини. Поперечно-посмугована м’язова тканина і її поділ. Скелетна посмугована м’язова тканина. Мік
Лекція 15. Нервова тканина
Загальна характеристика, склад і розвиток нервової тканини. Мікро- і ультрамікроструктура нервових клітин. Морфологічна і функціональна класифікація нервових клітин. Нейроглія і
Лекція 16. Нервова система
Загальна характеристика нервової системи. Розвиток нервової системи. Соматична і автономна нервова система. Центральна і периферійна нервова система. Мікроструктура нерва і спинномозкового вузла
Головний мозок
Головний мозок побудований з сірої та білої речовини. Сіра речовина утворена нейронами, нервовими волокнами і нейроглією. У формуванні білої речовини приймають участь нервові волокна і нейроглія.
Лекція 17. Аналізатори. Органи чуття
Аналізатори, їх склад і функції. Органи чуття. Класифікація органів чуття. Мікро- і ультрамікроструктура та гістофізіологія органів зору, завиткового і присінкового.
Лекція 18. Серцево-судинна система
Мікроструктура стінки серця, артерій, вен і мікроциркуляторного відділу кровоносного русла. Артеріоло-венулярні анастомози. Особливості мікроструктури лімфатичних капілярів,
Лекція 19. Органи кровотворення та імуногенезу
Загальна характеристика органів кровотворення та імунного захисту. Центральні органи. Мікроструктура і функції червоного кісткового мозку, тимуса і клоакальної сумки. Периферійні
Лекція 20. Ендокринна система
Загальна характеристика ендокринних органів та їх класифікація. Центральні ендокринні органи. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса. Розвиток, будова і функції гіпофіза та епіфіза. Периферійні ендок
Нейросекреторні ядра гіпоталамуса
В передній, середній і задній зонах гіпоталамуса знаходиться 32 пари ядер, утворених нейросекреторними клітинами. Дві пари ядер — паравентрикулярні й супраоптичні — містяться в передній зоні гіпота
Лекція 21. Шкіра та її похідні
Розвиток і функції шкіри. Будова шкіри. Похідні шкіри. Залозисті похідні. Розвиток, функції і будова сальних, потових і молочних залоз. Рогові похідні. Розвиток, функції і будова волосся та рого
Лекція 22. Апарат травлення
Загальна характеристика органів травлення. Основні закономірності будови трубчастих органів. Поділ травногого каналу (кишки) на відділи. Головна кишка. Розвиток, функції і будова губ, щік, тверд
Головна кишка
До складу головної кишки входять: губи, щоки, ясна, тверде і м’яке піднебіння, язик, зуби, застінні слинні залози і глотка.
Губи, щоки мають єдиний план будови. Їх стінка
Лекція 23. Апарат травлення
Передній відділ травного каналу. Розвиток, функції та будова стравоходу, однокамерного і багатокамерного шлунка. Шлункові залози. Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції тонк
Лекція 24. Апарат травлення
Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції печінки та підшлункової залози. Задній відділ травного каналу. Будова товстої кишки. Особливості будови органів травлення птахів.
Лекція 25. Апарат дихання
Розвиток та функції органів дихання, їх поділ. Будова та функції слизової оболонки різних відділів носової порожнини, гортані, трахеї і позалегеневих бронхів. Легені. Повітряносні шляхи легень. Буд
Лекція 26. Органи сечовиділення
Загальна характеристика органів сечовиділення, їх розвиток і функції. Будова нирок. Нефрон. Гістофізіологія утворення сечі. Ендокринний комплекс нирки. Сечовивідні шляхи. Будова ниркової чашки,
Загальна характеристика і розвиток статевих органів
Статеві органи забезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива також гормональна функція, яка впливає на ріст і розвиток організ
Статеві органи самки.
До складу статевих органів самки входять: яєчники, яйцепроводи, матка, піхва, сечостатевий присінок, статеві губи і клітор.
Яєчники – це залози самок з подвійною секрецією
Лекція 28. Статеві органи самця
Склад, розвиток і функції статевих органів самця. Будова і функції яєчка (сім’яника). Сім’явиносні шляхи. Будова придатка яєчка, сім’явиносної протоки і сечо-статевого каналу. Статевий член. Додатк
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов