Реферат Курсовая Конспект
Лекція 25. Апарат дихання - раздел Образование, Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія” Розвиток Та Функції Органів Дихання, Їх Поділ. Будова Та Функції Слизової Обо...
|
Розвиток та функції органів дихання, їх поділ. Будова та функції слизової оболонки різних відділів носової порожнини, гортані, трахеї і позалегеневих бронхів. Легені. Повітряносні шляхи легень. Будова, функції бронхів середнього і малого калібру та термінальних бронхіол. Респіраторний відділ легень. Будова респіраторних бронхіол і альвеол. Аерогематичний бар’єр. Сполучнотканинна строма легень. Особливості будови органів дихання птахів.
До складу апарату дихання входять повітроносні шляхи (ніс із носовими порожнинами, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) і респіраторні відділи легень. Він виконує багато функцій: здійснює газообмін, є вмістилищем органа звуку; у носовій порожнині знаходиться орган нюху; через легені виділяється вода у вигляді водяної пари, легені виділяють імуноглобулін А, який виконує захисну функцію, в альвеолах відбуваються зміни деяких вазоактивних речовин. Основна функція апарату дихання — здійснення обміну газів між зовнішнім середовищем і кров’ю. Газообмін відбувається шляхом дифузії крізь стінку альвеол і кровоносних капілярів — венозна кров віддає вуглекислий газ (кінцевий продукт окисних процесів у тканинах) і одночасно збагачується на кисень, який використовується в тканинах.
Онтогенез. У ранній період онтогенезу у зародка активно росте голова. На лицевій частині голови виділяються отвори з нюховими ямками, отвір ротової порожнини і два носових отвори. Нюхові ямки сполучаються з ротовою порожниною первинними хоанами. Передні кінці верхньощелепних відростків також з’єднуються і формують тверде піднебіння, яке відділяє ротову порожнину від носової. Остання поділяється хрящовою носовою перегородкою на дві половини і сполучається з глоткою дефінітивними хоанами. Гортань, трахея й легені розвиваються з вентральної стінки головної (зябрової) кишки, з непарної борозни, позаду останньої пари зябрових кишень. Утворена трубка одним кінцем з’єднується з глоткою і перетворюється на гортань, а задня її частина розростається і перетворюється на зачаток трахеї, видовжуючись на кінці у вигляді парних міхурців — зачатків легень. Останні тягнуться назад у грудну порожнину. Надгортанник і черпакуваті хрящі розвиваються з мезенхіми, інші хрящі — з елементів зябрових дуг. Бронхи й альвеоли заглиблюються в сполучнотканинну основу, в якій є багато кровоносних судин і нервів, і утворюють легені. Легені спрямовуються в грудну порожнину, вкриваються нутрощевою пластинкою плеври.
Носова порожнина парна. Вона має хрящовий і кістковий остов. Носова порожнина вистелена слизовою оболонкою, яка представлена власною пластинкою і епітелієм. Власне пластинка побудована з пухкої сполучної тканини. Вона містить багато еластичних волокон, слизових залоз (складні трубчасто-альвеолярні), кровоносних та лімфатичних судин та лімфоїдних вузликів. Епітелій має неоднакову будову в різних ділянках носової порожнини. В ділянці присінка він багатошаровий плоский. В цій ділянці носової порожнини у власній пластинці слизової оболонки є сальні залози і корені волосся. У дихальній частині носової порожнини епітелій багаторядний війчастий. Специфічну будову має епітелій нюхової порожнини носової порожнини (див. “Орган нюху”).
Гортань,крім дихальної функції, є вмістилищем органа звуку. Її стінка за будовою подібна стінці трахеї.
Трахея. Трахея — типовий трубчастий орган. Її стінка утворена слизовою оболонкою, волокнисто-м’язово-хрящовою оболонкою та адвентицією.
Слизова оболонка представлена трьома шарами: епітелієм, власною пластинкою і підслизовою основою. Епітелій псевдобагатошаровий, війчастий. До його складу входять війчасті епітеліоцити, келихоподібні клітини, базальні клітини та ендокриноцити. На апікальному полюсі війчастих епітеліоцитів, які становлять більшість клітин, є від 250 до 300 війок. Коливання останніх зумовлює течію рідини (секрет келихоподібних клітин і трахеальних залоз), яким із трахеї виносяться сторонні часточки, що потрапили в неї з повітря. Келихоподібні клітини — це одноклітинні слизові залози. Базальні клітини є камбіальними для війчастих епітеліоцитів. Ендокринні клітини продукують біологічно активні речовини, які регулюють тонус міоцитів повітроносних шляхів.
Власна пластинка слизової оболонки побудована з пухкої сполучної тканини. В ній знаходиться багато еластичних волокон, які орієнтовані вздовж органа, і скупчення лімфоїдної тканини. Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною. В ній розміщені секреторні відділи трахеальних залоз, протоки яких відкриваються на поверхню слизової оболонки.
Волокнисто-м’язово-хрящова оболонка утворена щільною сполучною тканиною, в якій знаходяться послідовно розміщені кільця гіалінового хряща. Вільні кінці хрящових півкілець з’єднані гладкою м’язовою і сполучною тканиною.
Адвентиція утворена пухкою сполучною тканиною. В грудній частині трахеї зовнішня оболонка трахеї представлена серозною оболонкою.
Легені зовні вкриті серозною оболонкою. До їх складу входять повітроносні шляхи, респіраторні відділи (ацинуси), що утворюють паренхіму, і сполучнотканинна строма (рис. 64). Остання побудована з пухкої сполучної тканини і містить еластичні волокна. Вона оточує компоненти повітроносних шляхів і респіраторних відділів та легеневі часточки. В сполучнотканинній стромі розміщені кровоносні й лімфатичні судини та нерви.
Повітроносні шляхи представлені бронхами і термінальними бронхіолами. Їх розгалуження формує бронхіальне дерево. Бронхи залежно від калібру поділяють на великі, середні й малі. Всі вони мають єдиний план будови, подібний до будови трахеї, тобто їхня стінка утворена слизовою оболонкою, волокнисто-м’язово-хрящовою оболонкою і адвентицією. Разом з тим кожний з названих видів бронхів має свої особливості будови.
Великі бронхи характеризуються тим, що в їхній слизовій оболонці є м’язова пластинка, утворена гладкою м’язовою тканиною.
У бронхах середнього калібру товщина слизової оболонки зменшується. М’язова пластинка слизової оболонки добре розвинена. У волокнисто-м’язово-хрящовій оболонці гіаліновий хрящ представлений окремими острівцями.
Стінка малих бронхів утворена лише слизовою оболонкою і адвентицією. Серед епітеліоцитів слизової оболонки є секреторні клітини (клітини Клара). Вони продукують ферменти, які розщеплюють сурфактант — речовину, що вкриває респіраторні альвеолоцити. М’язова пластинка добре розвинена. Її скороченням і розслабленням регулюється надходження повітря в кінцеві термінальні бронхіоли та респіраторні відділи легень. Бронхіальних залоз немає.
Термінальні бронхіоли — це кінцеві ланки повітроносних шляхів.
Розгалуження малого бронха (термінальні бронхіоли) і респіраторні відділи утворюють легеневу часточку.
До складу респіраторного відділу легень входять структури, що містять альвеоли. Це респіраторні бронхіоли, альвеолярні ходи і альвеолярні мішки. Вони формують альвеолярне дерево. Респіраторні бронхіоли відгалужуються від термінальних. У свою чергу, вони галузяться на два альвеолярних ходи, які закінчуються альвеолярними мішками. В одній легеневій часточці може бути від 10 до 20 респіраторних відділів.
Альвеола — це тонкостінний пухирець, порожнина якого сполучається з порожниною структур респіраторного відділу. Сусідні альвеоли сполучаються між собою отворами. Стінка альвеоли утворена альвеолярними епітеліоцитами, які лежать на базальній мембрані. Розрізняють два види альвеолярних епітеліоцитів: респіраторні і великі.
Респіраторні епітеліоцити мають плоску форму, лише їхня ядровмісна частина розширена. Вони вкривають 97 % альвеолярної поверхні і забезпечують газообмін. З боку порожнини альвеоли респіраторні альвеолоцити вкриті сурфактантом, який запобігає злипанню альвеол під час видиху і має бактерицидну дію.
Великі епітеліоцити продукують сурфактант. Крім респіраторних і великих альвеолоцитів у стінці альвеол трапляються макрофаги, які виконують захисну функцію.
Зовні до базальної мембрани альвеоли прилягають ніжні прошарки пухкої сполучної тканини і кровоносні капіляри. Останні обплітають альвеоли у вигляді кошика. Стінка альвеоли і стінка прилеглого кровоносного капіляра утворюють аерогематичний бар’єр, через який відбувається газообмін між повітрям порожнини альвеоли та кров’ю.
Органи дихання птахів мають такий же план будови, як і органи дихання ссавців.
Особливості їх будови.В гортані немає органа звуку. Гіалінова хрящова тканина в дорослих гусей і качок заміщується кістковою .У ділянці біфуркації трахеї розташована “співоча гортань” – орган звуку. Головні бронхи пронизують легені і закінчуються черевними повітроносними мішками. У товщі легень від головних бронхів відходять вторинні бронхи. Останні також закінчуються повітроносними мішками. Від вторинних бронхів відгалужуються третинні бронхи (парабронхи). Вони утворені слизовою оболонкою (епітелій і власна пластинка), м’язовою оболонкою (пучки міоцитів розташовані спірально) і адвентицією. Парабронхи розгалужуються на повітроносні капіляри, через стінку яких відбувається газообмін. Стінка повітряносних капілярів утворена шаром повітряносних епітеліальних клітин, які лежать на базальній мембрані. Повітряносні мішки – це позалегенні випинання бронхів. Їх стінка утворена слизовою (епітелій, власне пластинка) і серозною оболонкою або адвентицією.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Білок підшкаралупова оболонка і шкаралупа це складові частини третинної оболонки Білок розміщений навколо жовтка До його складу входить вода... Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою яка складається з двох шарів... Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Лекція 25. Апарат дихання
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов