рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Лекція 4. Будова еукаріотичної клітини

Лекція 4. Будова еукаріотичної клітини - раздел Образование, Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія” Мікро- І Ультрамікроструктура Та Функції Рибосом, Лізосом, Пероксисом, Клі...

Мікро- і ультрамікроструктура та функції рибосом, лізосом, пероксисом, клітинного центру, мікротрубочок і мікрофіламентів. Війки і джгутики. Цитоплазматичні включення і їх класифікація.

 

Лізосоми — субмікроскопічні органели загального призначення. Вони мають вигляд пухирців діаметром 0,2 – 0,4 мкм, всередині яких містяться гідролітичні ферменти — гідролази. Завдяки цим ферментам лізосоми розщеплюють (перетравлюють) біополімери різного хімічного складу, через що їх називають органелами клітинного травлення. До таких біополімерів належать речовини, що надходять у клітину в результаті фагоцитозу й піноцитозу, а також зруйновані частини клітин. Лізосоми, які не увійшли в контакт з розщеплюваним матеріалом і їх ферменти перебувають у неактивному стані, називають первинними. Вторинні лізосоми формуються внаслідок злиття первинних лізосом з фагоцитозними й піноцитозними пухирцями або зі зруйнованими частинами клітин. При цьому їхні ферменти активізуються і перетравлюють вміст пухирців. Неперетравлені рештки можуть накопичуватись у лізосомах у вигляді залишкових тілець, пігментних скупчень, які видаляються з клітини. Найбільше лізосом містять клітини, здатні до фагоцитозу.

Пероксисоми — ультрамікроскопічні органели загального призначення. Вони мають вигляд пухирців діаметром 0,3 – 1,5 мкм, містять ферменти окиснення амінокислот і фермент каталазу. Під час окиснення амінокислот утворюється пероксид гідрогену (водню), токсичний для клітин. Він руйнується ферментом каталазою. Крім захисної функції пероксисоми беруть участь в обміні ліпідів. Найбільше їх міститься в клітинах печін­ки, нирок та яєчників.

Немембранні органели. До них належать рибосоми, мікротрубочки, мікрофіламенти й цитоцентр. Усі вони є органелами загального призначення.

Рибосоми — ультрамікроскопічні органели, що утворюються в ядрі, а функціонують переважно в цитоплазмі. Вони мають вигляд округлих утворів діаметром 10 – 30 нм і складаються з двох субодиниць — великої й малої, які побудовані з білка та РНК. Розрізняють поодинокі рибосоми і їх угруповання — полірибосоми. Вони можуть розміщуватись вільно в гіалоплазмі або приєднуватись до мембран ендоплазматичної сітки. Рибосоми беруть участь у синтезі білка. На них відбувається формування поліпептидів і білків. Вільні рибосоми синтезують білок, який використовується клітиною для власних потреб. Білок, синтезований рибосомами на мембранах ендоплазматичної сітки, потрапляє в порожнини її структур, транспортується в комплекс Гольджі і в складі секреторних гранул виводиться з клітини (секреторні білки) або використовується для формування лізосом і пероксисом.

Мікротрубочки — субмікроскопічні органели. Вони мають вигляд довгих, прямих, нерозгалужених порожнистих циліндрів діаметром 24 нм, які в інтерфазнiй клітині формують сітку. Їхня стінка утворена щільно розміщеними субодиницями, які побудовані з молекул глобулярних білків тубулінів, здатних до полімеризації. Мікротрубочки дуже лабільні. У разі зміни умов навколишнього середовища (зниження температури) та під дією колхіцину їх формування припиняється і вони розпадаються на складові частини. Мікротрубочки формують цитоскелет, входять до складу органел, які забезпечують рух клітини та її частин (цитоцентр, війки, джгутики), беруть участь у внутрішньоклітинному транспорті мікропухирців, рибосом, мітохондрій та інших структур. Під час репродукції клітин система мікротрубочок зникає і замість неї формується веретено поділу.

Мікрофіламенти — субмікроскопічні фібрилярні органели. Вони мають товщину 5 – 7 нм і розміщені переважно в периферичній частині цитоплазми під плазмолемою та в цитоплазматичних виростах. Мiкрофiламенти побудовані зі скоротливих білків — актину, міозину, тропоміозину або альфа-актиніну і виконують опорно-рухову функцію.

Цитоцентр (клітинний центр) — мікроскопічна органела, що складається з двох центріолей (диплосома) і центросфери (рис. 7). Електронномікроскопічними дослідженнями встановлено, що центріолі мають вигляд порожнистих циліндрів діаметром 0,2 мкм і завдовжки 0,3 – 0,5 мкм, стінка яких утворена дев’ятьма триплетами паралельно розміщених мікротрубочок, які сполучаються між собою спеціальними структурами — “ручками”. Одну з центріолей називають материнською, другу — дочір­ньою. Материнська центріо­ля має додаткові структури — сателіти (місця відходження від неї мікротрубочок) і додаткові мікротрубочки. Ці мікротрубочки відходять від центріолі в радіальному напрямку і формують центросферу. Дочірня центріоля додаткових структур не має і розміщена під прямим кутом до материнської.

Центріолі є центрами формування мікротрубочок цитоплазми й мікротрубочок веретена поділу. Вони ж формують базальні тільця аксонеми війок або джгутиків окремих різновидів клітин. Перед поділом клітини центріолі подвоюються.

Спеціальні органели. До них належать органели руху (війки, джгутики), мікроворсинки та мiкрофiбрили. Останнi подiляють на тонофiбрили, мiкрофiбрили i нейрофiбрили.

Війки і джгутики — це тонкі вирости цитоплазми. Довжина війок становить 5 – 10 мкм, джгутиків — 150 мкм. Всередині війок і джгутиків є осьова нитка — аксонема, а в її основі — базальне тільце. Аксонема має вигляд циліндра, стінка якого утворена дев’ятьма парами мікротрубочок. У центрі циліндра знаходиться 10-та пара мікротрубочок. Усі мікротрубочки сполучені між собою, а також з базальним тільцем в єдину рухову систему. Мікроструктура тільця подібна до будови центріолі. Зміщення положення пар мікротрубочок аксонеми зумовлює рух війок і джгутиків. Війки характерні для епітеліальних клітин дихальних шляхів і маткової труби. Джгутик формує хвостовий відділ статевої клітини самця — сперматозоїда.

Мікроворсинки — це вирости цитоплазми, всередині яких знаходиться пучок мікрофіламентів. Вони збільшують поверхню клітини і добре розвинені в епітеліальних клітинах слизової оболонки кишок.

Тонофібрили, міофібрили і нейрофібрили — це різновиди мiкрофібрил, які характерні для клітин окремих тканин. Тонофібрили властиві епітеліальним клітинам. Вони формують їх цитоскелет. Міофібрили утворюють скоротливий апарат м’язових волокон і серцевих міоцитів. Нейрофібрили формують цитоскелет нервових клітин.

Включення — непостійні компоненти цитоплазми. Вони накопичуються і зникають залежно від метаболічного стану клітин. Включення мають вигляд гранул, крапель і грудочок різного розміру. Їх поділяють на трофічні, секреторні, пігментні, вітамінні та екскреторні. До трофічних включень належать жири, вуглеводи й білки. Секреторні включення (секрет, інкрет) накопичуються в залозистих клітинах і є продуктами їх діяльності. Пігментні включення можуть бути екзогенного (каротин, барвники, часточки пилу) і ендогенного (гемоглобін, білірубін, меланін та ін.) походження. Наявність пігментів зумовлює колір клітин і тканин. Екскреторні включення — це продукти метаболізму, які шкідливі для клітин. Вони виводяться з клітин і організму.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія”

Білок підшкаралупова оболонка і шкаралупа це складові частини третинної оболонки Білок розміщений навколо жовтка До його складу входить вода... Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою яка складається з двох шарів... Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Лекція 4. Будова еукаріотичної клітини

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Лекція 1. Вступ
Предмет вивчення гістології, цитології, ембріології і їх місце в системі біологічних та ветеринарних наук. Значення цих дисциплін в підготовці лікаря ветеринарної медицини. Історія і методи гіст

Лекція 2. Хімічний склад і загальна характеристика еукаріотичних клітин
Визначення клітини живого. Поняття про живу речовину (протоплазму). Хімічний склад і фізико-хімічні властивості живої речовини. Прокаріотичні і еукаріотичні клітини. Форма, розміри, строки життя

Лекція 3. Будова еукаріотичної клітини
Будова і функції плазмолеми.. Цитоплазма. Склад цитоплазми. Гіалоплазма, органели і включення. Класифікація органел. Органели загального та спеціального призначення, мембрані та немембранні орга

Лекція 5. Будова еукаріотичної клітини. Репродукція клітини.
Ядро та його функції. Складові частини ядра. Нуклеонема. Ядерний сік, ядерце і хроматин. Будова хромосом. Репродукція клітин. Клітинний цикл. Мітоз. Ендомітоз. Амітоз та його форми. Неклітинні с

Неклітинні структури організму
Багатоклітинний організм, як зазначалося вище, крім клітин побудований також із неклітинних структур, які є похідними клітин. Неклітинні структури разом з клітинами зумовлюють цілісність і життєдія

Лекція 6. Будова статевих клітин
Загальна характеристика статевих клітин. Мікро- і ультрамікро-структура сперматозоїдів і яйцеклітин ссавців. Класифікація яйцеклітин. Особливості будови яйцеклітини птахів.

Ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція
Дроблення — це черговий етап ембріогенезу, який закінчується утворенням багатоклітинного зародка — бластули. Після утворення зигота ділиться шляхом мітозу на дві кл

Ембріогенез амфібій
Яйцеклітину амфібій, як і риб, називають ікринкою (рис. 20). Це мезо- і телолецитальна яйцеклітина, в ділянці анімального полюса якої знаходиться пігмент чорно-бурого кольору. Він поглинає т

Лекція 9. Ембріогенез птахів і ссавців
  Особливості ембріогенезу птахів і ссавців. Позазародкові органи ссавців і птахів. Джерела їх розвитку і значення. Плацента ссавців. Стадії пренатального періоду онтогенезу птахів, в

Стадії ембріогенезу птахів
Ембріональний розвиток окремих видів птахів вивчено недостатньо. Нині найповніше досліджено розвиток зародка (плода) курей. Н.П.Третьяков і М.Д.Попов на основі характеру живлення зародка р

Тканина. Розвиток, регенерація і класифікація тканин
Загальна гістологія вивчає розвиток, будову та функції тканин організму. Тканина — це сформована в процесі історичного розвитку система клітин та їх похідних, які об’єднані спільністю

Класифікація епітеліальної тканини
Існує кілька класифікацій епітеліальної тканини. Найпоширенішими є генетична, морфологічна та функціональна. Генетич­на класифікація ґрунтується на тому, що епітелій походить з різ

Залозистий епітелій. Залози. Секреція
Залозистий епітелій, на відміну від поверхневого, не завжди контактує із зовнішнім середовищем. Однак йому притаманні всі властивості, характері для епітеліальної тканини. Клітини залозистого епіте

Сполучна тканина
Сполучна тканина — одна з найпоширеніших тканин тваринного організму. Вона виконує опорну, трофічну, захисну функції, у зв’язку з чим її часто називають опорно-трофічною тканиною. Сполучну тканину

Власне сполучна тканина
Власне сполучну тканину поділяють на волокнисту і сполучну тканину зі спеціальними властивостями. Волокниста сполучна тканина, як й інші різновиди сполучної тканини, склад

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями
Сполучна тканина зі спеціальними властивостями відрізняється від волокнистої сполучної тканини тим, що для неї характерний переважний розвиток окремих клітинних елементів, а також деякі особливості

Хрящова тканина
Хрящова тканина виконує переважно опорну функцію і поєднує такі властивості, як міцність і пружність, завдяки чому вона здатна протистояти стисканню. Властивості хрящової тканини з

Лекція 14. М’язова тканина
  Загальна характеристика, генетична і морфофункціональна класифікація м’язової тканини. Поперечно-посмугована м’язова тканина і її поділ. Скелетна посмугована м’язова тканина. Мік

Лекція 15. Нервова тканина
  Загальна характеристика, склад і розвиток нервової тканини. Мікро- і ультрамікроструктура нервових клітин. Морфологічна і функціональна класифікація нервових клітин. Нейроглія і

Лекція 16. Нервова система
Загальна характеристика нервової системи. Розвиток нервової системи. Соматична і автономна нервова система. Центральна і периферійна нервова система. Мікроструктура нерва і спинномозкового вузла

Головний мозок
Головний мозок побудований з сірої та білої речовини. Сіра речовина утворена нейронами, нервовими волокнами і нейроглією. У формуванні білої речовини приймають участь нервові волокна і нейроглія.

Лекція 17. Аналізатори. Органи чуття
  Аналізатори, їх склад і функції. Органи чуття. Класифікація органів чуття. Мікро- і ультрамікроструктура та гістофізіологія органів зору, завиткового і присінкового.  

Лекція 18. Серцево-судинна система
Мікроструктура стінки серця, артерій, вен і мікроциркуляторного відділу кровоносного русла. Артеріоло-венулярні анастомози. Особливості мікроструктури лімфатичних капілярів,

Лекція 19. Органи кровотворення та імуногенезу
  Загальна характеристика органів кровотворення та імунного захисту. Центральні органи. Мікроструктура і функції червоного кісткового мозку, тимуса і клоакальної сумки. Периферійні

Лекція 20. Ендокринна система
Загальна характеристика ендокринних органів та їх класифікація. Центральні ендокринні органи. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса. Розвиток, будова і функції гіпофіза та епіфіза. Периферійні ендок

Нейросекреторні ядра гіпоталамуса
В передній, середній і задній зонах гіпоталамуса знаходиться 32 пари ядер, утворених нейросекреторними клітинами. Дві пари ядер — паравентрикулярні й супраоптичні — містяться в передній зоні гіпота

Лекція 21. Шкіра та її похідні
Розвиток і функції шкіри. Будова шкіри. Похідні шкіри. Залозисті похідні. Розвиток, функції і будова сальних, потових і молочних залоз. Рогові похідні. Розвиток, функції і будова волосся та рого

Лекція 22. Апарат травлення
Загальна характеристика органів травлення. Основні закономірності будови трубчастих органів. Поділ травногого каналу (кишки) на відділи. Головна кишка. Розвиток, функції і будова губ, щік, тверд

Головна кишка
До складу головної кишки входять: губи, щоки, ясна, тверде і м’яке піднебіння, язик, зуби, застінні слинні залози і глотка. Губи, щоки мають єдиний план будови. Їх стінка

Лекція 23. Апарат травлення
Передній відділ травного каналу. Розвиток, функції та будова стравоходу, однокамерного і багатокамерного шлунка. Шлункові залози. Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції тонк

Лекція 24. Апарат травлення
Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції печінки та підшлункової залози. Задній відділ травного каналу. Будова товстої кишки. Особливості будови органів травлення птахів.

Лекція 25. Апарат дихання
Розвиток та функції органів дихання, їх поділ. Будова та функції слизової оболонки різних відділів носової порожнини, гортані, трахеї і позалегеневих бронхів. Легені. Повітряносні шляхи легень. Буд

Лекція 26. Органи сечовиділення
Загальна характеристика органів сечовиділення, їх розвиток і функції. Будова нирок. Нефрон. Гістофізіологія утворення сечі. Ендокринний комплекс нирки. Сечовивідні шляхи. Будова ниркової чашки,

Загальна характеристика і розвиток статевих органів
Статеві органи забезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива також гормональна функція, яка впливає на ріст і розвиток організ

Статеві органи самки.
До складу статевих органів самки входять: яєчники, яйцепроводи, матка, піхва, сечостатевий присінок, статеві губи і клітор. Яєчники – це залози самок з подвійною секрецією

Лекція 28. Статеві органи самця
Склад, розвиток і функції статевих органів самця. Будова і функції яєчка (сім’яника). Сім’явиносні шляхи. Будова придатка яєчка, сім’явиносної протоки і сечо-статевого каналу. Статевий член. Додатк

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги