Прибыль коммерческого банка

Зміст. Вступ 3 Розділ І. Сутність та джерела фрмування банківського прибутку 1. Банк як субєкт підприємницької діяльності 2. Сутність та значення прибутку для діяльності комерційного банку 3. Джерела формування банківського прибутку 18 Розділ ІІ. Аналіз формування і використання прибутку комерційного банку 1. Аналіз дохідності комерційного банку 2. Напрямки зростання доходів банку від здійснення банківських операцій 3. Аналіз використання прибутку комерційного банку 47 Розділ ІІІ. Шляхи підвищення ефективності діяльності комерційних банків та їх фінансової стійкості 56 Висновки 66 Використана література 71 Додатки 73 Вступ. У теперішній час в Україні відбувається процес становлення ринкової економіки. Така економіка, на відміну від існуючої командно-адміністративної, передбачає нові принципи функціонування господарюючих суб єктів. Головний серед них - принцип прибуткового господарювання, досягнення великого прибутку.

Дохідність, прибутковість як принцип означає те, від чого господарюючий суб єкт не може існувати, без чого він втрачає зміст своєї економічної діяльності. Цей принцип має неминучий постійний характер.

Відтак прибуток не повинен бути тільки рушійним мотивом діяльності. Він також є джерелом розвитку як самого суб єкта, так і суспільства в цілому. Комерційний банк як і будь-яке підприємство є таким же самостійним господарюючим суб єктом. Мало чим відрізняються і завдання комерційного банку як підприємтва - він вирішує питання, пов язані із зідоволенням суспільних потреб в своїй продукції і послугах, реалізацією на підставі отриманого прибутку, соціальних і економічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку.

Його відрізняють лише специфіка діяльності і повязані з цим особливості формування і використання прибутку.

Економічна криза, що відбувається в країні, з граничною ясністю показала роль банків як опорних пунктів платіжного обороту народного господарства. Однак на даному етапі розвитку банківської системи комерційні банки переживають важкі часи становлення.Багато з них цікавляться не прибутком, а яким чином вистояти та не поповнити ряди банкрутів. Це звязано не тільки з економічною нестабільністю в Україні, але й з тим, що діяльність банків повязана з великим ризиком, яким необхідно вміло управляти.

Банк можна назвати лакмусовим папірцем функціонування народного господарства в цілому. При сприятливих умовах та нормальних темпах розвитку народногосподарського комплексу в цілому добре розвиваються і банківські установи а у випадку погіршення фінансового стану підприємств, дефіциту фінансів держави, в сфері фінансово-кредитних установ зявляються проблеми з вільними грошовими коштами, збільшується контроль з боку Національного банку та інших дежавних органів, що зменшує ініціативу і в кінцевому результаті впливає на наслідки роботи банківської установи, тобто прибуток.

Тому проблеми розвитку банківської системи - це в першу чергу проблеми розвитку екноміки в цілому. Вибір даної теми обумовлюється тим, що в сучасних умовах питання формування та розподілу прибутку банків і забезпечення їх стабільності набувають особливої гостроти та потребують серйозного їх вивчення.Метою даної роботи є дослідження сучасного стану процесів формування і використання прибутку комерційних банків України, виявлення основних проблем та недоліків в діяльності банків та пошук шляхів їх усунення.

Таким чином, обєктом дослідження даної роботи є прибуток, а предметом - особливості його формування в комерційних банках.Згідно з цією метою роботи була визначена наступна структура даної роботи Розділ І - розкриває особливості діяльності банку як субєкта підприємницької діяльності, визначає сутність та значення поняття прибуток та джерела формування прибутку комерційного банку з наданням стислої характеристики істотним банківським доходам і витратам.

Розділ ІІ - Розкриває механізм здійснення аналізу прибутку комерційного банку на прикладі двох умовних банків банку 1 та банку 2. Виявляє напрямки зростання доходів банку з їх характеристикою. Також розглядаються принципи розподілу банківського прибутку, питання вірного використання прибутку з задоволенням потреб усіх зацікавлених осіб в прибутку.В якості прикладу для останніх виступають АБ Еліта та його київська філія. Розділ ІІІ - Розглядає сучасний стан банківської системи та українських комерційних банків зокрема з висвітленням проблем, що безпосередньо стосуються діяльності комерційних банків на Україні. Також пропонує напрямки підвищення ефективності діяльності комерційних банків та їх фінансової стійкості. На завершенні роботи зроблені висновки в процесі дослідження питання формування і використання прибутку комерційних банків. При виконанні даної роботи були використані різні методи економічних досліджень як загальнонаучні, так і специфічні. До перших відносяться методи формального і діалектичної логіки, до других - статистичні методи.

Дослідження даної теми здійснювалось на підставі фактичних даних, представлених в Департаментом банківського нагляду та Департаментом бухгалтерського обліку та розрахунків, в акціонерному банку Еліта планово-економічним управлінням, управлінням ресурсної діяльності, департаментом інформаціно-комунікаційних систем, кредитним відділом. РОЗДІЛ І. Сутність та джерела формування банківського прибутку. 1. Банк як суб єкт підприємницької діяльності. Перш ніж розглядати комерційний банк як субєкт підприємницької діяльності, необхідно визначити його сутність. У теперішній час, враховуючи важливу роль банків в розвитку економіки та перш за все результати їх діяльності, в світовій практиці віддають перевагу характеристиці банків як підприємств. Так, достатньо широке визнання одержало поняття банківська промисловість , яке підкреслює виробничий характер банківської діяльності. Нерідко банк характеризується як кредитна установа, що представляється декілька обмеженним, оскільки зводить діяльність банку до здійснення головним чином кредитних операцій. В реальності банки займаються більш широким колом різних операцій причому, їх спектр розширюється. При цьому відносно знижується доля кредитних операцій. В останні роки все ширше, особливо за кордоном, розповсюджується девіз - менше кредиту, більше послуг.

Все це дозволяє вважати, що характеристика банка як кредитної установи є недостатньо повною.

Разом з тим, не можна не приймати до уваги, що багато з операцій, що відносяться до банківських, виконують не тільки банки.

Так, кошти позичаються і при комерційному та при взаємному кредитуванню юридичних і фізичних осіб. Ряд послуг кредитного характеру надають трастові компанії і т. п. Специфічними, характерними тільки для банків, є створення платіжних коштів для готівкового та безготівкого грошового оборотів, постачання ними господарчого обороту та вилучення таких коштів з обороту.

Саме в цьому полягає важлива особливість діяльності банків. Якщо звернутися до України, а саме до Закону України Про банки та баківську діяльність від 20.03.91 року, то в ньому ми знайдемо таке визначення банки - це установи, функцією яких є кредитування суб єктів підприємницької діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення і кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом . Тут же виділені операції, які можуть виконувати комерційні банки, а саме 1 залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів 2 здійснення розрахунків згідно розпорядження клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування 3 ведення розрахунків клієнтів та банків-кореспондентів 4 фінансування капітальних вкладень за розпорядженням власників чи розпорядників інвестиційних коштів 5 випуск платіжних документів та цінних паперів чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів і т.п. 6 купівля, продаж та збереження платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними 7 видача порук, гарантій та інших зобов язань за третіх осіб, що передбачає їх виконання у грошовій формі 8 придбання права вимоги з поставки товарів та надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог факторинг 9 придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду лізинг 10 купівля у організації і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах 11 купівля та продаж в Україні і за кордоном монетарних металів 12 залучення та розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики 13 довірчі операції за розпорядженням клієнтів 14 надання консультаційних послуг 15 проведення операцій по касовому виконанню державного бюджета за дорученням НБУ 16 здійснення інших банківських операцій з дозволу НБУ. Таким чином сучасний комерційний банк виконує достатньо широке коло функцій. Таким чином, в основі діяльності банка є ідея його функціонування як специфічного підприємства.

Банки можуть бути при цьому самими різноманітними. На 1 січня 1998 р. в Україні зареєстровано 227 банків, що мають 2015 банківських установ.

Це достатньо велике число якщо його порівнювати із світовою практикою.

В Японії, наприклад, 26 банків всього, але вони мають сотні філій. Якщо класіфікувати банки за ознакою власності, то вони можуть бути державними, акціонерними, кооперативними, приватними, муніціпальними та змішаними.

На Україні у теперішній час в загальній масі нараховується всього два державних банки - Ексімбанк та Ощадбанк.

Найбільш розповсюджений організаційно-правовою формою стали акціонерні товариства 159 , що складає 70,0 всіх банківських установ.

Серед акціонерних банків 96 відкритих та 63 закритих акціонерних товариств.

Майже кожний третій банк 65 - товариства з обмеженою відповідальністю. В банках державного типу ознака державності розглядається з позиції власності на банківський капітал. Головним в діяльності таких банків є його підпорядкованість державним національним інтересам.Як вже вказувалось раніше, найбільш розповсюдженою формою власності в сучасній банківській справі є акціонерна.

Акціонерами банку можуть виступати різноманітні юридичні і фізичні особи, за деяким винятком. Зокрема, згідно Закону України Про банки та банківську діяльність засновниками, акціонерами комерційних банків не можуть бути Ради Народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, політичні та профспілкові організації, спілки та партії, суспільні фонди.Так, значна частина акціонерного капіталу трьох найбільших комерційних банків України Промінвестбанку, АКБ Україна , Укрсоцбанку належать державі, а серед акціонерів переважають фізичні особи, зокрема працівники цих банків. Встановлені також обмеження на участь в статутному капіталі банку і доля будь-кого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35 від статутного фонду банка. Крім різноманітності типів банків та їх рівноправності, необхідно також, щоб банк був автономним підприємством.

Комерційні банки повинні працювати на власних ресурсах, що мобілізуються на потреби кредитування народного господарства, в межах економічних нормативів але незалежно від політичних вказівок центральної місцевої влади, що не відповідають економічним цілям комерційного банку.

Як було зазначено раніше, банк як підприємство виробляє свій продукт. Оскільки банк виступає в ролі економічного підприємства, тому його продукт носить вартісний характер. Продуктом банку слугують платіжні кошти, що разом з кредитом входять в грошовий оборот. Продуктом банку є певного роду послуги.До них відносяться як традиційні види послуг - організація розрахунків в готівковій та безготівковій формах , вкладів, кредитування, так і нетрадиційні - надання гарантій, доручень, консультацій і т. п. На відміну від ряду інших підприємств продукт банку не підлягає складуванню, хоча, як правило, носить матеріальний характер.

Звичайно, його не завжди можливо відчути фізично, але це завжди діяльність, що має в основі суспільні витрати.Особливість банківських послуг полягає в тому, що вони носять не тільки грошовий відтінок, скільки мають властивість самозростаючої вартості. Ресурси, одержані від вкладників, не безкоштовні для кредитної установи, тому вони повинні бути використані так, щоб не тільки повернути їх власникам, але і одержати приріст, достатній для сплати відсотків по вкадах, компенсації витрат та одержання хоча б мінімального прибутку.

Банк зобовязаний використовувати акумульовані ресурси, направити їх позичальникам, які в них мають потребу, у вигляді кредитів таким чином, щоб його послуга так чи інакше сприяла примноженню благ, а значить, самозростаючої вартості, випущеної в обіг за допомогою банківської діяльності. Банк як економічне підприємство, завжди є господарюючим субєктом. Його засновники, акціонери складають свої ресурси, акумулюють вільні кошти заради економічної вигоди.

Банк є породженням господарства, його інтересів, його діяльність обслуговує народногосподарські економічні потреби.Сучасні банки не випадково мають назву комерційні. Пояснення цьому закладено в самому слові комерція , яке означає не що інше, як торгівля. Комерсантом здавна називали торгову людину.

Назва, яку здобув банк, точно звязано з тим справжнім змістом, який повинен бути вкладений в банківську діяльність. Комерція в банківській сфері базується на визначених принципах. Головний серед них - принцип прибуткового господарювання, досягнення якомога більшого прибутку. Широко відоме припущення про те, що головним мотивом, рушійною силою в діяльності банку є одержання прибутку.Показник прибутку офіційно став головним показником діяльності банку.

Одержання прибутку, однак, це більше ніж показник.Доходність, прибутковість як принцип означає те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування. Другий принцип банківської комерції, що входить до складу формули дешевше купити - дорожче продати . Але цей принцип повинен носити цивільний характер . Він повинен опиратися на законодавство, не протирічити йому передбачається, що для здійснення комерції кожний банк при цьому має рівні інформаційні можливості стосовно ринку.

Біржа з її котировкою цінних паперів, інформація про ринок того чи іншого продукту, аналіз тенденцій в розвитку галузей народного господарства можуть дати кожному рівні можливості робити свій бізнес. Рівні можливості повинні бути побудовані і в створенні продукту.Тільки в цьому випадку, якщо кожний банк має можливість запропонувати свою послугу, реалізувати її в рамках законодавства, можна говорити про дійсно цивілізовану діяльність кожного банку.

Для комерційного банку небайдуже, якою ціною досягнутий прибуток. Принцип банківської комерції передбачає одержання більшого прибутку при менших інвестиціях. Небайдужа для банку і його власна доля в ресурсах, за допомогою яких формується дохід. Кожному банку відомо, що ефект буде тим кращий, чим більший прибуток отримано при меншій його власній долі в пасивах.Передумовою реалізації цілей банківської комерції є безпека банківської діяльності. При інших рівних умовах прибуток банку тим вище, чим вища безпека банку і менший ризик.

Однак банк - це ризиковане підприємство. Не дарма кажуть, що комерційний банк - це ризик, потім період очікування, потім прибуток чи збиток. З іншого боку банківська комерція не повинна спиратися на принцип випадковості, а діяти під девізом Все для клієнта! Це означає, що перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банку.Вірно, однак і те, що прибуток клієнта - це не тільки мета, а основа для отримання банківського прибутку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес. 1.2. Сутнiсть та значення прибутку для діяльності комерцiйного банку.

Формування прибутку - основна мета діяльності комерційного банку. Банк є незалежним госпрозрахунковим комерцiйним пiдприємством.Одночасно маючи економiчну самостiйнiсть, банк несе повну вiдповiдальнiсть за результати своєї дiяльностi. Ніякі органи державного управління не мають права вказувати банкам умови їх діяльності на ринку, але з іншого боку, ніхто не відшкодовує комерційним банкам збитки і не візьме його ризики на себе. Тому суттєво важливо, щоб комерційні банки отримували достатній прибуток.

Вiн необхiдний банку для залучення нового капiталу, який дозволяє розширювати обсяг та пiдвищувати якiсть послуг, що надаються клiєнтам. Якщо в банкiвськiй справi прибуток на капiтал нижче, нiж в iнших галузях, капiтал перейде в бiльш прибутковi сфери.Важлива функцiя прибутку банкiв - забезпечення резервiв на випадок непередбачених обставин або збиткiв, можливих в банкiвськiй справi.

Як i в iнших галузях, прибуток стимулює дiяльнiсть керiвництва по розширенню та вдосконаленню операцiй, зниженню витрат та пiдвищенню якостi послуг.З вищезазначеного можна зробити висновок, що прибуток є головним мотивом, рушiйною силою в дiяльностi комерцiйного банку, який отримує банк в результаті кругообігу банківського капіталу, а також використання залучених і запозичених коштів. Банкiвський прибуток важливий для всiх учасникiв економiчного процесу, кожний з них керується своїми мотивами.

Так, акцiонери зацiкавленi в прибутку тому, що вiн являє собою дохiд на iнвестований капiтал. Прибуток є вигiдним для вкладникiв, так як завдяки збiльшенню резервiв i пiдвищенню якостi послуг складається бiльш стiйка, ефективна та надiйна банкiвська система.Позичальники також зацікавленi в достатньому банкiвському прибутку, тому що здатнiсть банку надавити позички залежить вiд розмiрiв та структури його капiталу, а прибуток - основне джерело власного капiталу.

Навiть, тi економiчнi групи, якi безпосередньо не користуються послугами комерцiйних банкiв, отримують непряму вигоду вiд банкiвського прибутку, так як надiйна банкiвська система означає безпечнiсть вкладiв i наявнiсть джерел кредиту, вiд яких залежать підприємства та споживачi.Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків, тому використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам вибрати ті банки, які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде з мінімальним ризиком вкладати свої капітали. Одночасно банк повинен працювати надійно і виключати із своєї діяльності здійснення операцій з високим ступенем ризику хоча, можлииво, дуже прибуткових , які можуть привести до серйозного погіршення його фінансового стану.

Це в першу чергу викликано тим, що банк несе екномічну відповідальність перед дуже широким колом підприємств, організацій, громадян по своїм зобовязанням у відповідності з укладеними угодами, наприклад, в частині своєчасного і повного повернення їм грошових коштів, внесених раніше на вклади і депозити, розміщенні в цінні папери банку.

Треба також відмітити, що прибуток як найважливiша категорiя ринкових вiдносин виконує певнi функцiї. По-перше, прибуток характеризує економiчний ефект, отриманий завдяки дiяльностi банку.Однак, усi аспекти дiяльностi банку за допомогою прибутку в якостi єдиного показника оцiнити неможливо.

Саме тому при аналізуванні діяльностi банку використовується система показникiв. Значення прибутку полягає в тому, що вiн вiдображає кiнцевий фiнансовий результат. Разом з тим, на величину прибутку та її динаміку впливають фактори, як залежнi, так i не залежнi вiд вимог банка. По-друге, прибуток має стимулюючу функцiю.Iї змiст в тому, що прибуток одночасно є фiнансовим результатом i основним елементом фiнансових ресурсiв пiдприємства.

Реальне забезпечення принципу самофiнансування визначається отриманим прибутком. По-третє, прибуток є одним iз джерел формування бюджетiв рiзних рiвней. Вiн надходить в бюджети у виглядi податкiв i разом з другими дохiдними надходженнями використовується для фiнансування задоволення спiльних суспiльних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцiй, державних, iнвестицiйних, науково-технiчних i соцiальних програм.Що ж таке прибуток? З часом розвитку економiчної теорiї визначення поняття прибуток постiйно ускладнювалось. Прибуток являє собою рiзницю, вiдхилення, залишок.

В сучасностi для його калькуляцiї використовується аналiз на двох рiвнях. В данiй роботi основна увага придiляться прибутку на мiкроекономiчному рiвнi. Необхiдно розрiзняти поняття чистого i валового прибутку.Рiзниця мiж ними є в тому, що в першому не враховуються платежi до бюджету та iншi цiльовi фонди. Але так як цi платежi не залежать вiд дiяльностi банку, то для аналiзу фiнансових результатiв часто використовується поняття саме балансового прибутку.

Для аналiзу прибутковостi банкiвської дiяльностi захiднi теоретики використовують також поняття фiнансових потокiв , тобто вводиться доповнюючий фактор - фактор часу, таким чином показується, що грошi в даний перiод часу коштують дорожче, нiж вони будуть коштувати в майбутньому, крiм цього, якщо б вони були вкладенi в якiсь iншi види дiяльностi, який дохiд вони б приносили? Поняття прибутку, отриманого впродовж визначеного строку в бухгалтерськiй термiнологiї вiн називається звiтним перiодом дуже ясно. Прибуток за звiтний перiод визначається як рiзниця мiж доходами та витратами.

Балансовий прибуток - це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій від пайової участі в спільних підприємствах, від надання в оренду майна у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями як різниця між офіційним курсом і курсом купівлі-продажу іноземної валюти та допущеним дебетовим сальдо, і мінус збитки від позареалізаційних операцій. Структура та джерела доходів будуть більш конкретно розглянуті в наступній главі цього розділу. А, отже, зараз розглянемо лише збитки.

Збитки являють собою крадiжки, зловживання, прорахунки та нестачi. До сум, які списуються в збитки, вiдносять 1 збитки від господарської дiяльностi 2 збитки по капітальному будiвництву 3 прорахунки i нестачi по касовим операцiям 4 прийнятi неплатiжнi i фальшивi грошовi бiлети та монети 5 крадiжки, розтрати та iншi зловживання при перевозцi цiнностей 6 крадiжки, розтрати та iншi зловживання по iншим операцiям банку 7 крадiжки цiнностей та iншi зловживання, в яких не виннi робiтники банка або винуватцi не виявленi 8 втрата цiнностей при пересилцi 9 суми, що виплаченi за претензiями клiєнтiв по гарантiям, поручительствам, тощо 10 збитки по iноземним операцiям та iншi. Як вже говорилося ранiше, прибутки i збитки пiдлягають детальному аналiзу.

Так, збитки пiдлягають постатейному аналiзу з подальшим винесенням пропозицiй по їх мiнiмiзацiї. Для аналiзу прибуткiв iснує цiла система показникiв i таблиць.

Аналiзом прибуткiв i збиткiв займаються фiнансовi служби банкiв аналiтичнi вiддiли . Вiдповiдно до дiючої методики комерцiйнi банки визначають прибутки i збитки щоквартально, один раз в квартал. А на протязi кварталу вони враховуються з нарастаючим пiдсумком з початку кварталу. 1.3. Джерела формування банківського прибутку.Отже, як зазначалося раніше прибуток - це різниця між доходамми та виратами комерційного банку.

Усі доходи і витрати банку згідно з новим планом рахунків включаються до класу 6 і 7 відповідно незалежно від порядку оподаткування.Доходи банку - наявність господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять або 1 збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобовязань, або 2 зменшення суми зобовязань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів. У деяких випадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типу не відображати дохід, а збільшувати безпосередньо суму капіталу . Витрати банку - наявність господарських операцій, крім операцій щодо розподілу капіталу, що призводять або до 1 скорочення суми активів банківської установи без відповідного скорочення суми зобовязань, або до 2 збільшенні суми зобовязань банківської установи без відповідного збільшення суми її активів. У деяких випадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типу не відображати дохід, а скорочувати безпосередньо суму капіталу . Усі операційні доходи і витрати діляться на банківські та небанківські. До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо повязані з банківською діяльністю, визначеною Законом Про банки і банківську діяльність див. додаток 1 . Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності див. додаток 2 . Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуються клієнтам, обліковуються на рахунках третього класу як кредиторська і дебіторська заборгованість відповідно. I.Банківські доходи і витрати.

Банківські доходи витрати поділяються на процентні комісійні торгівельні інші банкіські операційні доходи витрати . Процентні доходи витрати До цієї категорії відносяться доходи витрати , які обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.

До них належать 1. Доходи витрати за кредитом і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані. 2. Доходи витрати у вигляді амортизації дисконту премії за цінними паперами. 3. Комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи витрати від розміщення коштів у вигляді позики або за забовязання її надати, що визначаються пропорційно часу і сумі вимог зобовязання . Надання позичок рiзних видiв забезпечують переважну частину доходів у багатоьх комерцiйних банкiв.

Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, які здійснюють перерозподіл грошових коштів між тими, у кого вони вивільнилися, і тими, у кого в них зявилася тимчасова потреба.

В останнi роки майже 65 зарубiжних банкiв складали вiдсотки по позичкам.

В абсолютному значеннi вони постiйно ростуть.Це повязано, як iз збiльшенням масштабiв позичкових операцiй, так i з пiдвищенням норми вiдсотку.

Вiдсотки можуть бути отриманi банком по наступним видам позичок -субєктам господарської дiяльностi -населенню -iншим комерцiйним банкам -Нацiональному банку України -Мiнiстерству фiнансiв України на рiзнi строки -короткостроковi -середньостроковi -довгостроковi як в нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi. Розмiр отриманих доходiв залежить вiд норми вiдсотку, яка в свою чергу вiд об єктивних i суб єктивних факторiв.В цiлому здатнiсть банкiв надавати позички залежить вiд рiвня надлишкових резервiв в банкiвськiй системi. Якщо попит на банкiвський кредит залишається стабiльним, а надлишковi резерви збiльшуються, ставки процента по позичкам знижуються, тому що банки намагаються залучити дохiднi активи.

Хоча якщо наявний високий попит на банкiвський кредит, а надлишковi резерви не змiнюються або ростуть повiльнiше, нiж попит, процентнi ставки пiдвищаться.На ставки впливають також оцiнки економiчної ситуацiї. Якщо переважають песимiстичнi настрої, банкiри не будуть знижувати ставку настiльки, наскiльки це диктується пропозицiєю позичкового капiталу.

Ставки змiнюються також вiд ризику, притаманного данiй позичці, розмiру i строку погашення, витрат по оформленню позички, стану депозитного рахунку позичальника i забезпечення.Крiм цього на ставки впливають звички i традицiї, конкуренцiя мiж банками та iншими джерелами коштiв, визначений законом розмiр максимальної процентної ставки, а також оцiнка банкiрами i позичальниками перспектив господарського розвитку.

Тобто ми бачимо, що ставки вiдсотку по банкiвським позичкам вiдрiзняються вiд рiзних зобов язань грошового ринку в тому вiдношеннi, що вони визначаються в процесi переговорiв мiж банком i позичальником, а не на умовах ринку, i тому вони рiзнi в рiзних банках i за рiзними обставинами. Разом з тим кредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позичок.Тому банки при наданні кредитів повинні вживати заходів щодо запобігання кредитних ризиків ретельно перевіряти здатність позичальника повернути позичку його кредитоспроможність , вимагати забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою банком, страховою компанією чи іншим господарюючи субєктом , створювати резервні фонди тощо. Крім доходу здійснення кредитних операцій приносить банкам і витрати.

До цих витрат вiдносяться усi фактично зробленi витрати по оплатi за використання кредитними ресурсами по-перше, вiдшкодування по депозитах вкладам до запитання, тобто поточним, розрахунковим, контокорентним рахункам та рахункам з правом овердрафта термiновим та зберiгаючи вкладам депозитним сертифiкатам.

По-друге, так званi в закордоннiй практицi, витрати, пов язанi з придбанням федеральних резервних фондiв.В умовах нашої країни до цiєї статтi можливо вiднести витрати по позичках, отриманих у центральному банку НБУ , а також витрати по позичках та депозитах комерцiйних банкiв. Другим за значенням джерелом доходiв комерцiйних банкiв є проценти по цiнним паперам.

Розмiр доходу з цього джерела залежить вiд розмiру i структури портфелю iнвестицiй i дохiдностi рiзних видiв цiнних паперiв.Так як ставки по всiм категорiям цiнних паперiв рiзнi i коливаються, то рiвень дохiдностi по ним постiйно змiнюється, але в середньому складає бiля 20 вiд усiх доходiв зарубiжного банку. Доходи вiд цiнних паперiв i операцiй з ними включають проценти дивiденди по цiнним паперам, доходи вiд реалiзацiї цiнних паперiв тобто курсової рiзницi , доходи, отриманi за рахунок рiзницi мiж номiнальною цiною i реалiзацiйною цiною акцiї при акцiонуваннi банку емiсiйний дохiд . Як свідчить світова банківська практика, вкладення коштів у цінні папери мають істотні переваги перед іншими активними операціями, вони зокрема дають банкам можливість -забезпечити підвищення доходності, оскільки деякі види цінних паперів мають значно вищий рівень доходу ніж позички -забезпечити підвищення ліквідності, оскільки деякі цінні папери мають високу ліквідність і в банківському портфелі цінних паперів навіть виконують роль вторинного резерву -забезпечити диверсифікацію ризиків, оскільки банки можуть тримати в своїх портфелях багато видів цінних паперів різних емітентів -вивести частину своїх доходів з-під оподаткування, оскільки для доходів від деяких цінних паперів в окремих країнах встановлене пільгове оподаткування -проникнути в капітал інших корпорацій, в т.ч. банків. Банківський портфель цінних паперів за їх призначенням можна розділити на дві частини -група короткострокових цінних паперів -група середньо- і довгострокових цінних паперів. Кожна з цих груп має своє особлливе призначення.

Перша покликана забезпечувати підвищення ліквідності і стійкості банку тому є по суті запасом його вторинних резервів. До таких паперів звичайно відносять корооткострокоові зобовязання держави та інших високорейтингових емітентів казначейські зобовязання і векселі, депозитні сертифікати, короткоострокові муніципальні облігації, комерційні векселі тощо . Всі вони високоліквідні, мають добрий вторинний риноок, не несуть в собі істотної загрози кредитного ризику.

Цінні папери другої групи слугують обєктом банківського інвестування і мають своїм призначенням підвищення дохрдності банку, оскільки рівень доходності залежить від тривалості вкладень.

Вони також сприяють підвищенню якості балансу банку, оскільки можуть бути використані як заклад для одержання позички на міжбанківському риинку.

Купівля таких паперів звичайно називається інвестиційними операціями. До них належать купівля довгострокових державних облігацій, муніципальних облігацій, акцій, корпоративних доовгострокових облігацій. Довготривалі строки цінних паперів другої групи роблять їх менш ліквідними і більш ризикованими.

Тому в деяких країнах обмежуються права банків вкладуватти кошти в окремі види таких паперів. Так, в США всім банкам заборонені інвестиції в корпоративні акції і облігації. В Німеччині ощадним банкам заборонено купувати акції корпорацій. В Україні вкладення у корпоративні цінні папери були значно обмежені - десятьма прцентами їх власних статутнних фондів. З лютого 1996 року це обмеження було скасоване.

Витрати по операцiях з цiнними паперами можна роздiлити на групи 1 витрати збитки , понесенi вiд курсової рiзницi 2 проценти, сплаченi по цiнних паперах векселях та облiгацiях 3 витрати на виготовлення даного цiнного паперу цiнний папiр є високо лiквiдним активом, тому вiн повинен бути захищеним вiд пiдробки . Комісійні доходи витрати Комісійні - це доходи витрати за усіма послугами, наданими отриманими контрагентами, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів. До них належать 1. Комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операції з цінними паперами. 2. Комісійні доходи витрати від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних депозитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами. 3. Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін. 4. Інші комісійні доходи витрати за операціями, що визначаються Законом Про банки і банківську діяльність . Неабиякий дохід приносять банкам комісійні від здійснення операцій за розрахунково-касове обслуговування.

Цi доходи включають в себе а комiсiю за переводнi операцiї i ведення депозитного рахунку, в тому числi по мiжбанкiвським кореспондентським вiдношенням б комiсiю за касове обслуговування iнкасацiя, грошовi виручки та перевiз цiнностей в плата за iнкасовi операцiї, тобто за операцiї, пов язанi з одержанням банками грошей за рiзними документами по дорученню своїх клiєнтiв - чекам, векселям та iн. г дохiд по акредитивним операцiям як документарного, так i грошового д платня за вiдкриття чекової книжки.

Особливiстю формування доходiв комерцiйних банкiв розвинутих країн було надходження доходiв за обслуговування вкладiв до запиту, що становило 3-4 вiд суми всiх доходiв.

В останнi роки питома вага цiх доходiв становить 2 . При цьому банки не беруть комiсiю за ведення депозитного рахунку до запитання, але i не платять процентiв по ньому.

Особливiстю українських банкiв в цьому планi є отримання досить високих доходiв вiд ведення валютних рахункiв висока плата за їх вiдкриття, ведення, закриття та вiд їх касового обслуговування внаслiдок iнфляцiї. Значні доходи банки отримують від проведення операцій з іноземною валютою.

Цьому сприяє те, що Україна не має своєї вільно конвертованої грошової одиниці. Тому конвертація валюти України в вільно конвертовану валюту супроводжується з певними труднощами. Іншою причиною отримання банками високих доходів від операцій з іноземною валютою в умовах інфляції є високий попит на вільно конвертовану іноземну валюту з боку фізичних і юридичних осіб з метою захистити свої кошти від обесцінювання.До цієї групи доходів витрат належать також банківські послуги.

Банківські послуги - надзвичайно доходний, майже безризиковий вид діяльності. Тому він швидко розвивається. Доходи від послуг банки одержують не у вигляді процентів, а в формі комісійних виплат. Характерною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банкам не потрібні додаткові ресурси.Свою діяльність з надання послуг банки здійснюють як правило в процесі виконання звичайних пасивних та активних операцій. Єдине, що для цього потрібне це високий професійний потенціал працівників банків та високі банківські технології. Сучасні банки західних країн можуть надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам.

Всі їх можна згрупувати в декілька великих груп -гарантійні послуги. Надаються у вигляді обіцянки банку своєму клієнту здійснити в майбутньому будь-які дії на його прохання.Такі обіцянки можуть бути спрямовані на виконання клієнтом своїх зобовязань по торгових угодах виставити акредитив, акцептувати вексель тощо і по фінансових угодах дати гарантію по банківському кредиту, виставити акредитив стенд-бай тощо -посередницькі послуги.

Як посередники банки можуть виступати в багатьох видах операцій на грошовому ринку в операціях з цінними паперами, у валютних операціях, в кредитних операціях, в розрахункових операціях тощо. За дорученням емітентів банки розміщувати їх цінні папери на первинному фондовому ринку.На вторинному ринку банки можуть виступати як звичайні брокери по купівлі-продажу цінних паперів. Звичайні брокерські послуги банки широко надають субєктам валютного ринку, купуючи та продаючи за їх дорученнями. Посередницькі послуги в кредитних операціях банки можуть надавати у випадках, коли самостійно не можуть надати клієнту позичку і змушені залучати до задоволення його прохання інші банки -консультаційні, інформаційні, аудиторські послуги, ведення обліку тощо -трастові довірчі послуги.

Як довірені особи своїх клієнтів, банки можуть надавати широке коло послуг по управлінню майном, по зберіганню цінностей, з продажу і купівлі майна, цінних паперів тощо по стягненню доходів від цінних паперів та інших цінностей і майна.

Факторинг.З економічної точки зору факторинг належить до посередницької операції. Його доцільно визначати як специфічну послугу, яка надається спеціалізованими закладами факторинговими фірмами або факторинговими відділами банку своїм клієнтам у разі їх розрахунково-платіжного обслуговування. Існує декілька визначень факторингу При факторингових операціях купівлі права на стягнення боргу банк купує у свого клієнта дебіторські рахунки та крім надання йому грошоових коштів, надає ряд послуг до закінчення погашення рахунків аналіз кредитоспроможноості бооржників, інкасація, облікові операції тощо. За надання факторингових послуг банк стягує з клієнта плату, що складається з комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1-2 загальної суми придбаних банком рахунків позичкового процента, нарахований на виданий клієнту аванс.

Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в звязку з незначним періодом користування авансом позичкою , дохід банку від позичкового проценту менший ніж від комісійних платежів. Лізинг. В свiтовiй практицi термiн лiзинг використовується для визначення рiзного роду угод, що грунтуються на орендi товарiв довгострокового користування.

В залежностi вiд строку, на який складається договiр оренди, розрiзняють три види орендних операцiй короткострокова оренда рентинг , середньо строкова хайринг , довгострокова оренда лiзинг . За надання лiзингових послуг банки стягують три види платежiв - процентнi платежi за кредит - оренднi платежi у вiдшкодування вартостi майна - комiсiйнi за ризик, за посередництво . Комiсiйнi можуть зростати в залежностi вiд виду лiзингу, тобто вiд об єму лiзингових послуг.

Банки України тільки починають освоювати сферу послуг. зараз широко надаються трастові, консультаційні та інші послуги.Затримка розвитку банківської банківських послуг відбувається як з вини банків далеко не всі послуги вони можуть надавати , так і з вини їх клієнтів не предявляють попит на них . Торговельні прибутки збитки Торговельні прибутки збитки - це чисті прибутки збитки від операцій купівлі - продажу різних фінансоввих інструментів. До них належать 1. Чисті прибутки збитки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських монет. 2. Чисті прибутки збитки від операцій з цінними паперами на продаж. 3. Чисті прибутки збитки від торгівлі іншими фінансовими інструментами. Інші небанківські операційні доходи витрати Доходи витрати від банківської діяльності, що не включені у вищеперераховані групи, визначені як Інші доходи витрати . До них належать 1. Доходи від цінних паперів з непередбаченим доходом. 2. Дивіденди від акцій, що зберігаються як обєкт торгівлі та капіталовкладень. ІІ. Небанківські операційні доходи і витрати.

Небанківські операційні доходи витрати діляться на такі групи адміністративні витрати інші небанківські операційні доходи витрати . Адміністративні витрати - це витрати, повязані із забезпеченням діяльності банківської установи.

До них належать 1. Витрати на утримання персоналу заробітна плата, премії . 2. Сплата податків та інших обовязкових платежів, крім податку на прибуток. 3. Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів. 4. Інші експлуатаційні витрати роботи і послуги, що використовуються банком у процесі комерційної діяльності, SWIFT, винагорода посередникам, охорона тощо . Витрати на утримання персоналу включають -витрати з фонду основної заробiтної плати, а також надбавки та доплати, крiм усiх видiв премiй, якi не враховують у витратах банку, а сплачують за рахунок фондiв в практицi захiдних банкiв вся заробiтна плата вiдноситься на собiвартiсть продукцiї i не обкладається податками на прибуток корпорацiй, тому що потiм вона буде обкладена за допомогою податку з прибутку -суми вiдрахувань на державне страхування в розмiрах, визначених законодавчими актами в Українi - фонд соцiального страхування - 4 , фонд зайнятостi населення - 1,5 , Пенсійний фонд - 32 , фонд лiквiдацiї наслiдкiв катастрофи на Чорнобильськiй АЕС - 10 -витрати на службовi вiдрядження, пов язанi з виробничою дiяльнiстю в Українi - в межах норм, згiдно законодавства, витрати вище норм здiйснюються за рахунок прибутку . Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів включають в себе 1. амортизацiйнi вiдрахування на повне вiдновлення основних фондiв враховуючи службовi, iнкассацiйнi та iншi машини 2. ремонт поточний, середнiй та капiтальний 3. витрати по експлуатацiї -будiвель та споруд опалення, водопостачання, каналiзацiї, освiтлення та iн. технiчних засобiв телефони, радiостанцiї, комутатори та iн. обчислювальної технiки.

Хоча деякi види цих витрат невеликi, але разом вони складають приблизно 5 вiдсоткiв банкiвських витрат. Інші небанківські операційні доходи витрати виникають у процесі здійснення небанківських операцій, які є складовою діяльності банку.

До них належать 1. Доходи витрати від продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій вкладень у цінні папери на інвестиції, в асоційовані і дочірні компанії . 2. Доходи витрати від орендних операцій. 3. Доходи від продажу окремих небанківських послуг аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації нефінансового характеру тощо . 4. Інші операції. Кількість і склад доходів і витрат залежать від багатьох факторів, як наприклад, кількість виконуваних комерційним банком операцій і послуг, має він філіали чи ні тощо, тобто кожний банк має свій склад прибутку, але на загальних засадах.

У банківській справі прибуток визначається шляхом зменшення валового доходу, отриманого у вигляді процентів за надані кредити, плати за розрахунко-касове обслуговування клієнтів, доходів від операцій з цінними паперами, доходів від факторингових та лізингових операцій та інших доходів, на суму витрат по цих операціях, а також на а нараховані проценти на - розрахункові, поточні та інші рахунки резидентів та неризидентів - кореспондентські рахунки інших банків та кредитно-фінансових установ, включаючи неризидентів - внески фізичних осіб - резидентів та неризидентів - боргові зобов язання банків облігації, депозитні та ощадні сертифікати, векселі, боргові розписки, банківські накази та інше - рефінансований кредит НБУ, придбаний на аукціоні -міжбанківський кредит, включаючи пролонговані міжбанківські кредити за взаємною згодою сторін б витрати на розрахунково-касове обслуговування клієнтів банку, включаючи плату за операції по кореспондентським рахункам, плату іншим банкам за надання розрахунково-касових послуг та інше в відшкодування витрат на організацію та утримання служб інкасації та безпеки банку, а також перевезення валютних цінностей г невідкладні витрати по операціях з золотом, дорогоцінними металами та камінням утримання скуплених педіктов, послуги спецзв язку, вартість пакування та інше д витрати, пов язані з підготовкою та розміщенням платіжно-розрахункових коштів пластикових карток, дорожних чекі та інше , необхідних для забезпечення діяльності банку е витрати на проведення факторингових довірчих та лізингових операцій є витрати на придбання бланків ощадних та депозитних сертифікатів, векселів і інших цінних паперів, а також витрати, пов язані з виплатою комісійної винагороди депозитарію цінних паперів, фінансовим посередникам ж витрати на проведення експертизи кредитних ризиків, оцінки вартості майнових цінностей та майнових прав, прийнятих під заставу з витрати на виплату внесків обов язкового страхування вкладів громадян.

Таким чином, визначивши доходи та витрати банку ми прийшли до поняття прибутку комерційного банку.

Як вже раніше вказувалося, прибуток є результатом всієї діяльності комерційного банку. Тому яку суму прибутку отримує банк в даному звітному періоді, таку і оцінку дадуть ефективності діяльності банку взагалі та окремих його підрозділів. РОЗДІЛ ІІ. Аналіз формування і використання прибутку комерційного банку. 2.1. Аналіз дохідності комерційного банку.

Як вже було зазначено, фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, розмір і динаміка, якого в основному залежить від його доходів та видатків. Аналіз прибутку комерційного банку складається із декількох елементів -аналіз доходів комерційного банку структурний аналіз -аналіз видатків банку структурний аналіз -аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості. Метою аналізу доходів і витрат комерційного банку є 1. Визначення і фінансове планування головних джерел отримання доходів та відповідних витрат за банківськими операціями 2. Обгрунтування доцільності та перспективності окремих банківських операцій шляхом визначення структури формування і використання фінансових ресурсів та структури доходів і витрат.

Аналіз доходів і витрат є одним з найголовніших напрямків аналітичної роботи, оскільки дозволяє на підставі проведеного аналізу здійснювати контроль за рентабельністю банків, рівнем витрат банківських установ тощо. Розглянемо структуру доходів та витрат двох комерційних банків банку 1 та банку 2 на чотири квартальні дати 1.07.97р 1.10.97р 1.01.98р 1.04.98р. В структурі доходів банку 1 див. додаток 3 найбільшу питому вагу на всі квартальні дати мають отримані відсотки, що повязано зі специфікою операцій, які здійснюються банком 77,65 на 1.07.1997 року, 74,42 на 1 жовтня 1997року, 72 на 1 січня 1998 року та 70,76 на 1 квітня 1998 року. Як бачимо, частка процентних доходів в загальних доходах банку знижується. Поряд з цим зросла частка доходів та комісій по послугах з 22 на 1.07.97р. до 25,52 на 1 квітня 1998 року. Збільшилась також питома вага доходів від операцій з цінними паперами, хоча частка цих доходів в надходженнях банку 1 незначна і складає на 1.04.98 року всього 3,64 . Серед процентних доходів найбільший розмір мають відсотки, отримані по кредитам, виданим юридичним особам і на1.04.98р. складають 41,73 . Значна частка належить і відсоткам за надані міжбанківські кредити.

В структурі доходів банку 2 див. додаток 4 можна відмітити, що, як і в першому банку найбільшу питому вагу в доходах банку мають отримані відсотки, хоча частина їх дещо менша.

Так на 1.07.97р. питома вага процентних доходів банку 2 склала 74,62 , на 1.10.97р 62,45 , на 1.01.98р 61,3 , на 1.04.98р 64,31 . Отже, як і в банку 1 частка процентів, отриманих в доходах банку 2 протягом трьох кварталів знижувалася.

В останньому кварталі зафіксовано незначне підвищення їх частки - на 3.01 процентних пункти.

Слід відмітити тенденцію до збільшення в структурі доходів банку 2 частки доходів від операцій з цінними паперами станом на 1 липня 1997 року вона становила 5,24 , а на 1 квітня 1998 року - 24, 3 . Частка доходів і комісії по наданих послугах комерційним банком в загальному обсязі доходів знижується з 3,04 на 1.07.97р. до 2,28 на 1.04.98р. На відміну від банку 1, найбільше відсотків в доходи банку 2 надійшло від здійснення міжбанківських операцій, а саме надання позик іншим комерційним банкам. Станом на 1.04.98р. частка процентів, отриманих по міжбанківським кредитам, в доходах банку 2 становила 47,49 і знизилась в порівнянні з 1.07.97р. на 20,74 . Таким чином обидва банки отримали найбільше доходів від здійснення кредитних операцій. Найбільша частка в структурі витрат банку 1 див. додаток 5 належить сплаченим відсоткам, хоча слід відмітити її зменшення з 58,18 станом на 1.07.97р. до 43,9 станом на 1.04.98р. Слід відзначити зростання витрат по операціях з цінними паперами майже в 20 разів з 0,03 на 1 липня 1997 року до 0,58 на 1 квітня 1998 року. В цілому в структурі витрат банку 1 операційні витрати склали станом на 1.07.97р 73,07 , на 1.10.97р 68,47 , на 1.01.98р 64,04 , на 1.04.98р 61,6 . Поряд із зниженням питомої ваги операційних витрат зростає частка витрат на утримання апарату управління з 26,93 на 1 липня 1997 року до 38,4 на 1 квітня 1998 року. Серед цих витрат найбільший розмір мають витрати на утримання персоналу. Якщо розглянути структуру витрат банку 2 див. додаток 6 , то можна помітити, що тут переважає частка операційних витрат, хоча спостерігається деяке її зниження.

Отже на 1.07.97р 75,25 всіх витрат, на 1.10.97р 71,59 , на 1.01.98р 65,92 , на 1.04.98р 63,74 . Частка ж витрат на утримання персоналу та інших загальногосподарських витрат постійно зростала і склала на 1 квітня 1998 року 36,26 , що більше на 11,51 процентних пункти ніж станом на 1 липня 1997 року. Серед операційних витрат найбільший розмір мають видатки, повязані із сплатою відсотків, особливо по позиках і депозитах комерційних банків. Проте помітною є тенденція до зниження частки сплачених відсотків в структурі витрат банку 2. Так на 1.07.97р. вони склали 49,86 , а на 1 квітня 1998 року вже - 32,27 . Отже, більша частина всіх витрат комерційних банків повязана із здійсненням їх операційної діяльності, а саме із сплатою відсотків. Проте в банку 1 частка операційних витрат має тенденцію до зниження.

Поряд з цим зростають адміністративні витрати, зокрема видатки на утримання персоналу.

Як було відмічено раніше, прибуток - це різниця між доходами та витратами банку.

Балансовий прибуток - це сума прибутку плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями та допущеним дебетовим сальдо, за мінусом збитків від позареалізаційних операцій. Спробуємо визначити балансовий прибуток та чистий прибуток банку 1 та банку 2. Прибуток банку 1 див. додаток 7 збільшувався протягом звітного періоду і станом на 1 квітня 1998 року склав 3930100 грн. Надходження від позареалізаційних операцій теж мали тенденцію до зростання з 1046710 грн. до 5756400 грн. станом на 01.04.98 року. Збитки мали місце в першому та останньому кварталах звітного періоду. Не дивлячись на збільшення сум, на які зменшується оподатковуваний прибуток, сума податків також збільшувалась в даному періоді. Прибуток в розпорядженні банку збільшився більше ніж у 5 разів і на 1 квітня 1998 року склав 8392701 грн. Розглянувши порядок визначення балансового та чистого прибутку банку 2 див. додаток 8 , можна зробити наступні висновки. Прибуток банку зростав і на 1 квітня 1998 року склав 3094613 грн що більше в порівнянні з 1 липням 1997 року в 18,6 рази. Надходження від позареалізаційних операцій протягом року не змінювалися і залишились на рівні 4510 грн. Слід відмітити відсутність збитків. Збільшилась і сума податків, що пов язано зі зростанням балансового прибутку.

Чистий прибуток банку 2 збільшувався протягом даного періоду, проте в останні два квартали він майже не з змінився і становив 01.01.98р. 1362780 грн а 01.04.98р 1384795 грн. Найважливішими показниками прибутковості діяльності комерційного банку, які рекомендовані згідно Інструкції 10 є -дохід на активи -дохід на капітал. Дохід на активи Да - це відношення прибутку після оподаткування до середньої вартості активів, виражений в відсотках Дохід на капітал Дк - це відношення прибутку після оподаткування до середнього капіталу, виражений в відсотках.

Показник дохідності активів характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження, а показник дохідності капіталу - дохідність капіталу учасників. Інструкція Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків рекомендує узагальнюючим показником банківської діяльності вважати дохідність капіталу, а показник дохідності активів пропонує вважати частковим показником, який відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його апарату, який підтримує оптимальну структуру активів та пасивів з точки зору доходів та витрат.

В таблиці 2.1. наведені значення відношення прибутку після оподаткування до активів для двох банків станом на 1 квітня 1998 року. Таблиця 2.1. Дохід на активи для банку 1 та банку 2 станом на 1.04.98.р. Банк Середні загальні активи, грн. Прибуток після оподаткування, грн. Дохід на активи, Банк 1 Банк2 67921180 21348470 8692701 1384795 12,8 6,49 Як видно із таблиці, найбільшу дохідність активів 12,73 має банк 1, що свідчить про ефективність використання всіх ресурсів, які отримав банк у своє розпорядження.

В таблиці 2.2. наведені розрахунки коефіцієнтів доходу на капітал станом на 1 квітня 1998 року. Таблиця 2.2. Дохід на капітал для банку 1 та банку 2 станом на 1.04.98р. Банк Середній капітал, грн. Прибуток після оподаткування, грн. Дохід на капітал, Банк 1 Банк2 12563000 7895000 8692701 1384795 69,2 17,5 Згідно даних таблиці нижчий рівень показника дохідності капіталу має банк 2 - 17,5 . Отже, показники прибутковості вищі в обох випадках по банку 1, хоча таке співпадання буває не завжди.

В цілому для підвищення прибутковості капіталу банківської установи, необхідно збільшувати прибутковість його активів і зменшувати частку статутного капіталу в загальній сумі коштів банку. За Інструкцією 10 вимірювання ефективності діяльності банку здійснюється за допомогою таких показників 1. Чистий спред ЧС . 2. Чиста процентна маржа ЧВМ . 3. Чистий дохід одного працюючого ЧДП . 4. Чистий дохід до витрат на утримання персоналу та інші. В таблиці 2.3. відображається результат розрахунку див. додаток 9 вищезазначених показників для банку 1 та банку 2 на 1 квітня 1998 року. Таблиця 2.3. Розрахунок показників прибутковості банків станом на 1.04.98р. Показник Банк 1 Банк 2 ЧС, 27,69 22,44 ЧВМ, 7,14 16,46 ЧДП, грн. 20216 5539 ВП, грн. 2,94 0,80 Отже, виходячи з отриманих результатів можна зробити наступні висновки. 1. Значення показника чистого спреду для банку 1 складає 27,69 , а для банку 2 - 22,44 . Це свідчить, що банк 1 більш успішно виконує функцію посередника, адже він залучає кошти за нижчі відсотки, а розміщує за вищі, що і знайшло відображення в значенні показника чистого спреду. 2. Як банк 1, так і банк 2 має позитивну чисту відсоткову маржу, яка демонструє, наскільки доходи від активних операцій здатні перекривати витрати по пасивним операціям. Проте в банку 2 значення показника вище ніж в банку 1, і становить 16,46 . Але це більше пояснюється меншою сумою загальних активів банку 2 в порівнянні з банком 1, адже відсотковий прибуток різниця між отриманими і сплаченими відсотками в банку 2 менша 4848822 грн. в банку 1 та 3513441 грн. в банку 2 . 3. В банку 1 продуктивність праці одного працюючого більше, ніж у банку 2, так як один працівник банку 1 виробляє 20216 грн в той час, як в банку 2 -5539 грн. 4. На кожну грошову одиницю, витрачену на утримання працівників банку 1, припадає 2,94 грн. чистого прибутку, а на кожну грошову одиницю, вкладену в персонал банку 2 - лише 0,8 грн. Отже, в банку 2 на утримання працівників затрачено більше коштів, ніж вони створили чистого прибутку, тобто витрати, повязані з утриманням персоналу в даному банку не окупилися.

Таким чином, з метою підвищення прибутковості роботи банківської установи, керівництву банка 2 слід посилити контроль за рівнем адміністративних витрат та здійснити заходи щодо зменшення їх розміру. Узагальнюючим показником, що характеризує прибутковість діяльності комерційного банку, можна назвати показник загальної рентабельності, який розраховується як відношення чистого прибутку банку до його витрат.

Визначимо значення цього показника для банку 1 та банку 2 на 1 квітня 1998 року R1 8392701 7664895 100 109,5 R2 1384795 4754701 100 29,12 Показник загальної рентабельності банку 1 станом на 1.04.98р. склав 109,5 , банку 2 - 29,12 . Тобто, на 1 гр.од. витрат банку 1 припадає 1,09 гр.од. прибутку після оподаткування.

В банку 2 на одну грошову одиницю витрат припадає 0,29 гр.од. чистого прибутку.

Це свідчить, що робота банку 2 була менш ефективною, ніж у банку 1. Розглянемо тепер фактори, що впливають на дохідність капіталу банку.

Одним з таких факторів є відношення прибутку Пр до статутного капіталу Ск у вигляді Пр Ск Пр А Ск А Виходячи з формули показника дохід на активи, отримаємо Пск Да Кск , де 1 Пск - прибутковість статутного капіталу, Да - дохід на активи, А - загальні активи, Кск - коефіцієнт статутного капіталу. Звідси, для підвищення прибутковості капіталу статутного капіталу банку слід збільшувати дохідність активів і зменшувати відношення статутного капіталу до активів, або, інакше кажучи, зменшувати частку статутного капіталу в загальній сумі коштів банку.

А для збільшення дохідності активів слід, зокрема, збільшувати частку власних коштів банку в загальній сумі його коштів. Проте збільшення власних коштів бакну, основною частиною яких є статутний капітал, буде означати одночасно збільшення знаменника виразу 1 , тобто зменшення прибутковості капіталу банку.

Отже, для керівництва банку в результаті його діяльності може виникнути також питання, які значення показників, що характеризують діяльність банку є бажаними.

Як бачимо з вище викладеного, при збільшенні достатності капіталу банку буде зменшуватися його прибутковість. В таких випадках, як відомо, із теорії оптимального управління, застосовують два основних підходи.

При першому підході шукають компромісний варіант, який в даному випадку буде означати деякий прийнятний рівень достатності капіталу, при всякому прийнятному рівні прибутковості банку. Значення прийнятних рівнів достатності капіталу і прибутковості банку будуть при цьому визначатися субєктивною думкою керівництва банку.

При другому підході вибирають один із показників ефективності, який намагаються максимізувати мінімізувати, а на значення решти показників покладають обмеження.

Вибір цих обмежень взагалі також є субєктивним, проте в разі випадків вони можуть обєктивно існувати.

В даному випадку таким обмеженнями можна вважати нормативи Національного банку України, що визначають достатність капіталу банку і ліквідність його балансу.

Отже, при такому підході критерієм ефективності діяльності банку є такий розмір показників прибутковості, який забезпечує максимальні норми прибутку при одночасному виконанні нормативів, встановлених НБУ. 2.2. Напрямки зростання доходів банку від здійснення банківських операцій. У викладеному вище матеріалі було виявлено, за рахунок якої діяльності комерційні банки формують свої доходи.

Основне джерело банківських доходів - кредитна діяльність. Були визначені фактори, що впливають на розмір формування прибутку проценти сплачені та отримані, величина позичкових коштів . Проте важливе завдання управління формуванням прибутку є не тільки виявлення факторів, що визначають розмір доходу, але й вміння управляти цими факторами та тим самим збільшувати обсяг отриманого прибутку.

В звязку з цим необхідно виділити основні напрямки причини зростання доходів. 1. Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід. 2. Зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах. 3. Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. 4. Зміна струтури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти.

Необхідно провести характеристику кожного з напрямків. І.Загальне зростання групи активів, що приносять процентний доход.

Цією групою активів є кредитні операції банку.

Для їх проведення банку необхідні, по-перше, залучення клієнтів, які бажають отримати кредит.

У теперешній час для комерційних банків України це не проблема. Тих, що мають потребу в грошових ресурсах достатньо, і проблема - не в кількості, а в якості клієнтів мається на увазі їх здібність відповідати по своїм забов язанням . По-друге, банк повинен мати достатній кредитний потенціал, який відображає величину мобілізованих в банку коштів за відрахуванням резерву ліквідності. Таким чином, для збільшення обсягів активу, що приносить дохід, банку необхідно нарощувати свій кредитний потенціал, який складається із власних і запозичених коштів. В цьому зв язку комерційні банки повинні діяти за наступними напрямками - збільшення числа банківських вкладників, для чого банку потрібно проводити зважену маркентингову і процентну політику. Особливу увагу слід приділити залученим коштам населення, які володіють нелегальним грошовим потенціалом. Розглянемо діяльність банку АБ Еліта м. Запоріжжя по цьому напрямку Таблиця 2.4. Структура депозитів АБ Еліта . 01.01.97 01.01.98 Сума, грн. Питома вага, Сума, грн. Питома вага, 1. Депозити організацій 45000 0,12 830000 1,64 2. Вклади населення 253450 0,66 615000 1,21 3.Розрахункові та поточні рахунки 23258500 60,27 33300022 65,68 4. Бюджетні рахунки 15036200 38,96 15956350 31,9 Всього 38593150 100,00 50701372 100,00 Банк, як видно із вищеприведених даних, успішно нарощує свої позичені ресурси, особливо це стосується депозитів організацій та населення. ІІ. Зміни питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами комерційний банк повинен нарощувати так звані працюючі активи і скорочувати до можливого мінімуму непрацюючі активи.

Однак, саме непрацюючі активи забезпечують ліквідність банку. До них належать - каса і прирівнені до неї кошти - кошти на кореспондентських рахунках в Національному банку України та в інших банках - кошти на резервному та депозитному рахунках в НБУ. Крім того дого непрацюючих активів належать активи, що забезпечують діяльність банку будівлі, споруди, обладнання тощо. Будь-який банк повинен намагатися знизити частку таких активів в балансі, особливо таких статей як несплачені проценти і сумнівні кредити. Для цього необхідно більш ефективно проводити оцінку кредитоспроможності позичальника і банківський контроль.

Таким чином банківська ліквідність досягається при максимізації залишків в касах та на кореспондентських рахунках по відношеню до інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний.

Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій. Оскільки для цього треба звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму то максимізація прибутку ставить під загрозу безперевність виконання банку своїх зобов язань перед клієнтами.

Отже, сутність банківського управління полягає в гнучкому співвідношенні протилежних вимог ліквідності і прибутковсті. ІІІ. Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банка. Працюючи в цьому напрямку комерційні банки намагаються збільшити рівень процентної ставки по активних операціях, тобто тут спрацьовує принцип будь-якого комерційного підприємства дешевше купити, дорожче продати . З іншого боку, в умовах конкуренції між кредитними установами та боротьби за розширення обслуговування ринків банки можуть не керуватись цим правилом.

Вони можуть не підвищувати рівень процентної ставки, розраховуючи на те, що більш низькі ставки залучать більшу кількість клієнтів та дозволять завоювати конкурентну перевагу.

Таким чином, щоб отримати більший доход, банк повинен враховувати крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях облікова ставка, рівень інфляції, термін позики її розмір, ризик, характер забезпечення, витрати по оформленню позики та контроль та інші , а також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

На Україні в наш час спостерігається зниження рівня процених ставок по активних операціях. Це пояснюється не тільки зниженням темпів інфляції, але й розвитком конкуренції на ринку банківських операцій. Таблиця 2.5. Середньозважені процентні ставки по України. Період Середньозважена річна ставка, 01.01.96 122,7 01.01.97 110,5 01.01.98 91,2 IV. Зміна структури портфеля доходних активів. Цей фактор підвищення доходності має на увазі зростання питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти.

Ризикові операції можуть принести банку добрий дохід, якщо він буде правильно ними упра.