СКЛАДІВ. ЕАРУ

 

 

вменти і значення для па-

 

фиймальному відділенні

цієнта до стаціонару; жня шкіри (див. сестрин-

значеного режиму фізич-

ння пацієнта;

і виявленні педикульозу;

*ння (на каталці, кріслі-

стаціонарного хворого"; вибув із стаціонару";

— реєстрації пацієнта в "Журналі обліку приймання хворих і відмов в гос­піталізації";

— заповнення "Екстреного повідомлення в СЕС про інфекційне захворю­вання..." (ф. 058/о).

■

Основні типи лікувально-профілактичних закладів. Функції приймального відділення

Для надання медичної допомоги населенню в нашій країні створено широку мережу лікувально-профілактичних закладів як державної, так і приватної системи охорони здоров'я (схема 1).

Доступаючи на стаціонарне лікування, усі пацієнти проходять через при­ймальне відділення.

Приймальне відділення є важливим лікувально-діагностичним відділен­ням лікарні. У ньому проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарне оброблення, транспортування хворих у приймальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу, за потреби надають невідкладну медичну допомогу. Для запобігання виник­ненню та поширенню внутрішньолікарняних інфекцій необхідне суворе до­тримання правил санітарно-протиепідемічного режиму.

Від грамотності та організованості дій медичного персоналу приймального відділення часто залежить успіх лікування хворого, а іноді і його життя.

Типи приймального відділення:

1) централізоване — це одне відділення зі складною структурою, створене у багатопрофільних неінфекційних лікарнях (особливо, коли відділення розта­шоване в одному корпусі);

2) децентралізоване — це відділення, створене на базі: а) інфекційного від­далення; б) пологових будинків; в) дитячих відділень.

Основні функції приймального відділення лікарні:

1. Приймання та реєстрація пацієнтів.

2. Огляд, первинне обстеження та діагностика пацієнтів.

3. Санітарно-гігієнічне оброблення пацієнтів.

4. Надання кваліфікованої медичної допомоги.

5. Транспортування хворих у лікувальні відділення лікарні. До приймального відділення належать:

1) вестибюль, де пацієнт та його родичі очікують прийому. Тут мають бути гардероб, стіл для довідок, ще один стіл зі стільцями, дошка відомостей про правила внутрішнього розпорядку в лікарні, де вказано часи відвідування па­цієнта, бесід з лікарем, номери телефонів для довідок, список продуктів харчу­вання, що їх можна приносити хворому;

2) оглядові кімнати: кімната для огляду пацієнта лікарем; реєстратура, де медична сестра заповнює документи на пацієнта; боксована кімната (ізоля-

 

Схема 1. Лікувально-профілактичні заклади

тор), де приймають хворого з підозрою на інфекційне захворювання або гаряч­ку невідомого генезу; кімната для консультацій фахівців; кімната, де прово­дять антропометричне обстеження пацієнтів;

3) санітарний пропускник: душові та ванні кімнати; кімната, де пацієнт пе­реодягається в лікарняний одяг; кімнати, де проводять спеціальне санітарне оброблення хворих (гоління, боротьба з педикульозом, коростою тощо);

4) процедурні кабінети: маніпуляційний, де в разі потреби пацієнтові ро­блять різні ін'єкції; кабінет, де проводять промивання шлунка, катетеризацію сечового міхура, постановку клізми;

5) діагностичні кабінети (загалом у великих стаціонарах), де здійснюють електрокардіографічні, лабораторні, рентгенологічні, ендоскопічні дослі­дження;

6) кабінет чергового лікаря;

7) туалетна кімната (санвузол);

8) гардероб з камерою для зберігання одягу. Документи та коштовності описують і складають у сейф. Одяг пацієнта також описують на трьох примір-

 

миках квитанцій: один залишається в гардеробній, другий вклеюють в історію хвороби, третій видають пацієнтові на руки;

9) невеликі реанімаційне відділення, перев'язувальні, операційні та трав­матологічні пункти у великих лікарнях.

Організація госпіталізації пацієнтів до стаціонару

Шляхи госпіталізації пацієнтів до стаціонару

1. За направленням дільничного лікаря (так звана планова госпіталізація). Зазвичай таким чином у стаціонар поступають пацієнти з хронічними захво­рюваннями у стадії загострення або з гострими захворюваннями, такими, як іронхіт, вогнищева пневмонія нетяжкого перебігу тощо. При госпіталізації вони мають докладну виписку з амбулаторної карти, де вказано клінічний діагноз та результати обстежень, а також направлення (ордер) на госпіталіза­цію.

2. "Швидка допомога" — госпіталізують пацієнтів з гострими захворюван­нями внутрішніх органів, що виникли раптово, такими, як інфаркт міокарда, тяжкий гіпертонічний криз, гострий панкреатит, ниркова коліка, або із заго­стреннями хронічних захворювань внутрішніх органів. Це переважно хворі, що попередньо не обстежені.

3. Самозвертання. У деяких випадках пацієнти, які раптово відчули себе погано десь поблизу лікарні, звертаються до приймального відділення само­стійно. За нагальної потреби їх одразу кладуть до стаціонару. В інших випад-жах пацієнтові надають допомогу, протягом декількох годин за ним спостері­гає лікар, і, якщо йому стає краще, відпускають додому. Якщо ж надана допомога була неефективною, госпіталізують.

4. Транспортна госпіталізація. Якщо при амбулаторному обстеженні у па­цієнта виявилася пневмонія з тяжким перебігом, а стаціонар, до якого термі­ново слід його госпіталізувати, на значній відстані, то дільничний лікар випи­сує ордер на госпіталізацію і викликає бригаду швидкої допомоги, яка спеціалізується на перевезенні тяжкохворих.

Організація госпіталізації. А. Реєстрація пацієнта. Порядок реєстрації зумовлюють причина госпіталізації до стаціонару та стан здоров'я.

1. На пацієнта, що поступив за направленням поліклініки, медична сестра приймального відділення одразу заповнює історію хвороби та реєструє її у різ­них журналах.

2. Заповнення документації на пацієнта, якого доставила машина швидкої жшомоги або який звернувся самостійно, відбувається тільки після огляду черговим лікарем та встановлення ним попереднього діагнозу і вирішення пи­тання щодо потреби в госпіталізації у певне відділення стаціонару.

У цьому разі можливі такі два варіанти: а) пацієнта приймають у певне від-хілення лікарні; б) пацієнтові відмовляють у госпіталізації (що реєструється у спеціальному журналі) з таких причин: відсутність потреби у госпіталізації

 

взагалі; якщо після надання допомоги стан пацієнта повністю нормалізувався (наприклад, після гіпертонічного кризу); непрофільність хвороби (наприклад, у лікарню, де відсутнє хірургічне відділення, машина швидкої допомоги при­везла пацієнта з діагнозом гострого панкреатиту, у приймальному відділенні виявлено перфорацію виразки дванадцятипалої кишки. Або до соматичної лі­карні доставили пацієнта з діагнозом медикаментозної алергії, а у приймаль­ному відділенні в нього виявлено кір або інше інфекційне захворювання). Якщо під час огляду пацієнта бригада швидкої допомоги ще не поїхала, вона має доставити його до профільної лікарні. Якщо поїхала, черговий лікар ви­кликає бригаду швидкої допомоги, що спеціалізується на перевезенні таких хворих.

3. Існує певний порядок черговості госпіталізації при масовому надходжен­ні пацієнтів до стаціонару. Спочатку приймають та реєструють тяжкохворих, потім хворих середнього ступеня тяжкості, і в останню чергу приймають паці­єнтів за направленням поліклініки.

4. Пацієнту, що поступає до стаціонару в надто тяжкому стані, або стані, який потребує реанімаційних заходів, спочатку надають відповідну допомогу, а вже потім його реєструють.

5. Якщо у пацієнта, що поступає до стаціонару, у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то тактика медичного персоналу має бути такою: до появи бригади швидкої допомоги його розміщують у боксовану пала­ту (ізолятор); чергова медична сестра приймального відділення заповнює "Екс­трене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне захворювання" (ф. 058-о), яке негайно направляють до санепідемстанції.

6. Якщо пацієнт, якого привезла до стаціонару машина швидкої допомоги, непритомний, реєстрація його відбувається зі слів осіб, що його супроводжу­ють, або за наявними документами. Якщо їх немає (наприклад, пацієнта зна­йшли на вулиці без документів), у приймальному відділенні докладно опису­ють його зовнішні дані та прикмети і ці відомості подають до міліції.

7. У приймальному відділенні медична сестра допомагає пацієнту роздяг­нутися і складає список його речей у трьох екземплярах, один з яких вклеює на останню сторінку історії хвороби, другий вкладає в мішок з речами госпіталізованого, а третій віддає пацієнтові на руки. В оглядовій кімнаті ме­дична сестра проводить антропометричне обстеження і записує результати в медичній карті стаціонарного хворого.

Антропометрія — сукупність методів визначення фізичного розвитку лю­дини: зросту, маси тіла, окружності грудної клітки та живота, сили м'язів (ди­намометрія).

Зріст вимірюють за допомогою ростоміра. Це квадратна дерев'яна площина з вертикальною планкою із сантиметровими поділками. Уздовж планки ков­зає планшетка з горизонтальним козирком. При вимірюванні зросту обстежу­ваний (без взуття) стає на площину ростоміра, спиною до планки, торкаючись її п'ятами, сідницями, міжлопатковою ділянкою і потилицею. Голову розмі-

 

щують так, щоб верхній край зовнішнього слухового ходу і кут ока були на црраій горизонтальній лінії. Планшетку, попередньо підняту вище голови об­стежуваного, опускають на голову, а обстежуваному пропонують зійти з пло­щини. За поділкою біля нижнього краю планшетки відраховують зріст у сан-тжметрах.

Зважування проводять на медичних терезах, правильно встановлених і до-^іе відрегульованих. Зважують хворого за однакових умов — у натільній бі-лазні, натще, після спорожнення сечового міхура і бажано кишок. Рухома ждатформа, на яку стає пацієнт, через систему важелів передає вагу на рухоме жоромисло із однієї чи двох планок з поділками (розмічених у кілограмах, гра­мах). При рівновазі коромисло встановлюється проти контрольного рівня. Те­рези врівноважують, і при закритому затворі коромисла пацієнт обережно стає жа центральну частину площини. Якщо пацієнту важко стояти, то його садять ■а попередньо зважену табуретку, яку встановлюють на терезах. Для зважу­вання відкривають затвор і важки пересувають від нульової поділки до вільно­го краю, доки не буде рівноваги. Коли рівновага настає, затвор опускають і за-иисують показники. Результати фіксують у карті стаціонарного хворого. У відділенні пацієнтів зважують 1 раз на тиждень. Частіше (2 рази на тиждень, щодня) зважують пацієнтів з набряками, яким призначена сечогінна терапія, пацієнтів з ожирінням. Результати реєструють у температурному листку.

Окружність грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою, яку на­кладають на оголену грудну клітку ззаду нижче кутів лопаток, а спереду — на рівні сосків (у жінок — по IV ребру). Руки обстежуваного опущені, дихання спокійне. Вимірювання проводять на висоті вдиху і після максимального ви­диху (див. мал. 10).

Окружність живота вимірюють для контролю за динамікою асциту. Роблять це вранці натще, після дефекації і сечовипускання. М'яку сантиметрову стрічку розміщують на рівні III поперекового хребця ззаду і на рівні пупка — спереду.

Динамометрію проводять з використанням спеціальних пружинних, ртут­них та гідравлічних приладів із шкалою, що показує силу м'язів.

Санітарне оброблення пацієнта. У приймальному відділенні санітарне об­роблення може здійснюватись за одно- або двопоточною системою. За однопо-точної системи чоловіків і жінок миють почергово, за двопоточної є можли­вість одночасно проводити санітарне оброблення чоловіків і жінок, що скорочує термін перебування пацієнтів у приймальному відділенні. Вид санітарного об­роблення (повне, часткове) визначає лікар приймального відділення. Керує санітарним обробленням і бере безпосередню участь у його проведенні медична сестра приймального відділення. В оглядовій кімнаті (при достатньому освіт­ленні з використанням лупи) медична сестра проводить огляд шкіри і одягу для виявлення педикульозу. На людині можуть паразитувати воші голови, одежна і лобкова воші. Харчуються вони кров'ю. Одежна воша живе в натіль-шй білизні, а при більшій поширеності може селитися на верхньому одязі, взутті, постелі. Воша голови живе у волоссі голови, грудей, під пахвами, у бо-

 

роді, вусах і бровах (див. мал. 9). Лобкова — у волоссі лобка, але трапляється у волоссі грудей, бороди і брів. Яйця вошей (гниди) біло-жовтого кольору, оваль­ної форми, ніби приклеєні до волосяного стрижня біля кореня волосся. Одежні і воші голови поширюються, переповзаючи від однієї людини до іншої при тіс­ному контакті. Шкода, заподіяна вошами, пов'язана з тими відчуттями, які виникають при висмоктуванні крові. На місці укусу виникає щільна синювата папула, що свербить і пече. Через 3—4 доби папула зменшується, блідне, ще­зає. Однак унаслідок розчухів може виникнути екзема, нагноєння та інші шкірні захворювання. Гнійні виділення склеюють волосся і утворюють "ков­тун". На обличчі можуть виникати висипання, за вухами — попрілість, збіль­шуються підщелепні лімфовузли, підвищується температура. Щодо епідеміо­логії найбільше значення має одежна воша, яка є специфічним переносником збудника висипного тифу, поворотного тифу і волинської гарячки. При вияв­ленні педикульозу керуються Наказом МОЗ України "Про організацію та про­ведення заходів по боротьбі з педикульозом" № 38 від 28.03.94 р. На санітарно­му пропускнику є спеціальна укладка, до якої входять такі предмети: лупа, настільна лампа, бритва, ножиці, машинка для підстригання волосся, густий гребінець, розфасований інсектицид, 10 % оцтова кислота, клейонка, на яку вичісують волосся, відро для спалювання волосся, косинки з матерії і клейон­ки, мішок для одягу пацієнта; дві маски, халати і косинки для медичних пра­цівників. Медична сестра і молодша медична сестра надягають маску, рука­вички, додатковий халат і косинку. Санітарне оброблення проводять у спеціально обладнаному приміщенні. Б. Реєстраційна документація

1. Карта стаціонарного хворого (ф. ООЗ-о).

2. Журнал реєстрації хворих, що поступили до стаціонару (ф. 001-о).

3. Журнал консультацій і відмов хворих від госпіталізації.

4. Статистична карта пацієнта, що вибув зі стаціонару.

5. Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (ф. 058-о).

6. Журнал-алфавіт.

7. Журнал сигнальних повідомлень.

8. Журнал обліку надходження та витрачання наркотичних анальгетиків

та спирту.

9. Бланки опису речей, документів, цінних речей пацієнта.

В. Огляд пацієнта лікарем

Здійснюють в оглядових кабінетах. Лікар проводить такі заходи: повне клі­нічне обстеження пацієнта; за потреби призначає лабораторне, інструменталь­не, рентгенологічне чи ендоскопічне дослідження; за потреби викликає лікарів-фахівців для консультації.

На підставі проведених заходів ставить так званий діагноз на час прибуття пацієнта до стаціонару та вирішує такі питання: доцільність госпіталізації; в яке відділення слід госпіталізувати пацієнта; необхідність переведення паці­єнта в іншу лікарню; призначення необхідних методів лікування та догляду.

 

Г. Обов'язки медичної сестри приймального відділення

1. Прийняти і здати: чергування (інформацію про пацієнтів, які перебува-на діагностичних ліжках приймального відділення); ключі від сейфа та

[їй з лікарськими препаратами; медичне обладнання та інструментарій; предмети догляду за пацієнтами.

2. Реєструвати пацієнтів, заповнювати різну документацію.

3. Здійснити долікарський огляд пацієнта: виміряти температуру тіла, ар­теріальний тиск, підрахувати пульс, дихальні рухи, оглянути пацієнта для ви-«■лення інфекційних захворювань, провести антропометричні вимірювання.

4. Надати долікарську невідкладну медичну допомогу.

5. Організувати огляд та первинне обстеження пацієнта черговим лікарем.

6. При підозрі на інфекційне захворювання здійснити такі маніпуляції:

— за призначенням чергового лікаря взяти мазок із зіва або носа;

— заповнити екстрене повідомлення про інфекційне захворювання.

7. За призначенням лікаря виконати: ін'єкції, клізми, промивання шлун­ка, катетеризацію сечового міхура; взяти біологічний матеріал для лаборатор­них досліджень і забезпечити відправлення матеріалу в лабораторію, організу­вати рентгенологічне дослідження пацієнта.

8. Виписати, отримати лікарські препарати з аптеки, зберігати їх у відді­ленні й вести облік їх використання.

9. Провести санітарно-гігієнічне оброблення пацієнта.

10. Організувати транспортування пацієнта у відділення стаціонару.

11. Провести дезінфекцію, передстерилізаційне очищення і стерилізацію згробів медичного призначення.

Надання невідкладної допомоги у приймальному відділенні

1. При раптовому погіршенні стану пацієнта, якого було доставлено маши-звою швидкої допомоги. Наприклад, при повторному підвищенні артеріально-■о тиску або при виникненні нападу болю, блювання.

2. Якщо до приймального відділення поступив пацієнт за самозвертанням унаслідок поганого самопочуття (біль у серці, животі, запаморочення тощо).

3. При раптовому погіршенні стану пацієнта, що поступає за направленням жтклініки.

Перелік практичних навичок

1. Реєстрація в журналах госпіталізованих хворих, і тих, хто вибув зі стаці­онару.

2. Заповнення карти стаціонарного хворого (історії хвороби) ф. ООЗ-о.

3. Заповнення екстреного повідомлення.

4. Складання статистичних форм. Статистична карта хворого, який вибув ж стаціонару.

5. Проведення санітарно-гігієнічного оброблення пацієнта.

 

6. Визначення маси тіла.

7. Визначення зросту дорослої людини.

8. Визначення окружності грудної клітки.

9. Надання допомоги пацієнтові під час гігієнічної ванни та миття голови.

10. Надання допомоги пацієнтові під час гігієнічного душу та миття голови.

11. Транспортування і перекладання пацієнта.

Реєстрація в журналах госпіталізованих хворих і тих, хто вибув зі стаціонару

Мета: журнал є джерелом інформації про хворого для різних довідок, для обліку хворих, які поступили або вибули.

Журнал реєстрації хворих, госпіталізованих до стаціонару(ф. ООІ/о),за­повнює медична сестра — чергова приймального відділення — за формою:

Прізви-	Домаш-	Місце	Ким та	Номер	Дата і	Діагноз	Діагноз	Відмо-	Обсяг
ще, ім'я	ня адре-	роботи	коли	історії	час	при	при	ва у	першої
та по	са		направ-	хвороби	госпі-	при-	госпі-	госпі-	допомо-
батько-	хворого		лений		таліза-	йманні	таліза-	таліза-	ги,
ві			хворий		ції	хворого	ції	ції	наданої
								(причи-	на при-
								на)	йомі

Журнал реєстрацій хворих, які вибули із стаціонару,заповнює старша ме­дична сестра відділення за формою:

Прізвище, ім'я та по батькові*	Номер історії хвороби та номер лікарняного листка	Діагноз при прийман­ні та при виписуван­ні	Кількість ліжко-днів, проведених у стаціо­iapi**

Примітка: * — паспортні дані хворого;

** — день приймання і день виписування вважають за 1 день.

Заповнення карти стаціонарного хворого

(історії хвороби) ф. 003-о

Послідовність дій

Паспортну частину історії хвороби заповнює чергова медична сестра при ймального відділення за формою (фбрма карти додається):

1. Назва лікувального закладу.

2. Стать пацієнта.

3. Номер історії хвороби.

 

4. Ким направлений пацієнт.

5. Дата госпіталізації (год, хв).

6. Прізвище, ім'я, по батькові хворого, вік, національність.

7. Місце роботи, посада.

8. Адреса пацієнта та його найближчих родичів.

9. Діагноз закладу, який направив пацієнта.

10. Чи перебував пацієнт на утриманні (у кого).

11. Особливі примітки (наприклад, огляд на педикульоз).

12. Вид санітарного оброблення.

Заповнення екстреного повідомлення

Мета: запобігання поширенню інфекційних захворювань.

Послідовність дій

Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (ф. 058-о) складає ■ешрацівник, який виявив інфекційне захворювання, харчове отруєння або професійне отруєння, чи за підозри на них, і направляє в СЕС за місцем вияв­лення захворювання не пізніше 12 год з моменту його виявлення. У разі по-льхьшої зміни діагнозу в пункті 1 повідомлення вказують новий діагноз, дату ісго встановлення, а також попередній діагноз хворого.

В екстреному повідомленні слід зазначити (форма повідомлення додається):

1. Діагноз.

2. Прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, адресу, місце роботи (навчання).

3. Дату захворювання, дату звернення.

4. Які проведені протиепідемічні заходи (первинні).

5. Де і чим отруєний.

6. Дату і місце госпіталізації.

7. Дату і час первинної сигналізації про захворювання в СЕС.

8. Підпис медичного працівника.

Складання статистичних форм. Статистична карта хворого, який вибув зі стаціонару

Мета: статистична карта (ф. 066-о) вміщує стислу інформацію з історії хво­роби, дані про діагноз, стан хворого, ускладнення, кількість ліжко-днів, оду­жав чи помер; заповнює старша медична сестра.

Дані надходять у статистичний кабінет.

 

Бланк медичної карти стаціонарного хворого

Підготувати: губку, чисту постільну та натільну білизну, рукавички, хус­тину, мило, термометр для води, ножиці, рушник, фартух, великі ножиці, бритву, гребінець, клейончастий мішок, таз, 0,15 % розчин карбофосу або 0,25 % розчин дикрезину, або мильно-порошкову емульсію, 200 мл води, а та­кож 5 % і 10 % розчин столового оцту.

Послідовність дій

1. Оглянути волосисті частини тіла пацієнта для виявлення педикульозу (мал. 9).

2. За наявності педикульозу провести дезінфек­цію:

а) надягти фартух, хустинку, рукавички; пацієн­та посадити на кушетку з клейонкою, поряд поста­вити таз;

б) за відсутності протипоказань (вагітність, ди­тина до 5 років, ушкодження шкіри голови) оброби- _та гнида(б) ти волосся пацієнта одним з підготованих розчинів

— доза на одну людину 20—50 мл залежно від густоти та довжини волосся (крім розчинів оцтової кислоти) — та покрити його хустиною;

в) через 20 хв вимити волосся водою із застосуванням шампуню, а потім 5 % розчином столового оцту;

г) прочесати волосся гребінцем (протягом 10—15 хв); якщо волосся обро­бляли мильно-порошковою емульсією, то гниди залишились неушкодженими, тому волосся додатково обробити 10 % розчином столового оцту, підігрітого до 35—40 °С, покрити голову хустиною на 20—30 хв; після волосся вимити, про­сушити та розчесати;

ґ) якщо волосся зістригали, його необхідно зібрати на папір і спалити в про­маркованому оцинкованому відрі;

д) білизну пацієнта скласти в клейончастий мішок, попередньо оброблений зсередини одним із вказаних розчинів;

є) приміщення і предмети догляду обробити тими самими розчинами.

3. У санепідемстанцію за місцем проживання пацієнта відправити терміно­ве повідомлення.

4. На титульному листі історії хвороби зробити помітку про виявлення пе­дикульозу — "Р", вказати спосіб санітарного оброблення, поставити дату і під­пис.

5. Пацієнта через 10 днів додатково оглянути в лікувальному відділенні.

Примітка: під час санітарного оброблення спостерігають за зовнішнім ви­глядом і станом пацієнта (кольором шкіри, диханням, пульсом); у разі погір­шення стану пацієнта процедуру припиняють і запрошують лікаря; вид сані­тарного оброблення пацієнта визначає лікар.

 

Типи лікувально-профілактичних закладів Визначення маси тіла

Показання: визначення фізичного розвитку людини, оцінення адекватнос-ш харчування пацієнта, визначення прихованих набряків, ефективності ліку-гтттп

Послідовність дій

1. Доброзичливо привітатися, пояснити пацієнту порядок підготовки до азоцедури: вранці, натще, після відвідування туалету, у звичному одязі.

2. Перевірити регулювання терезів: для цього відчинити затвор, розміще-юга над панеллю, і відрегулювати терези гвинтом: рівень коромисла терезів, на «кому всі гирі в нульовому положенні, має збігатися з контрольним пунктом.

3. Закрити затвор.

4. Запропонувати (допомогти) пацієнтові обережно стати (без тапочок) у

шентр площини вагів, постеливши папір.

5. Відчинити затвор і пересувати гирі на планках коромисла вліво доти, доки воно не підійде до рівня контрольного пункту.

6. Закрити затвор. Повідомити пацієнтові результат.

7. Допомогти пацієнтові зійти з площини вагів.

8. Записати результат.

9. Надіти рукавички і викинути папір із площини вагів у ємність для від-хздів. Зняти рукавички. Вимити і висушити руки.

Визначення зросту дорослої людини

Показання: визначення фізичного розвитку людини.

Підготувати: ростомір, серветку одноразового використання, рукавички.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету, хід дослідження й отримати його згоду.

2. Постелити на площину ростоміра серветку одноразового використання.

3. Допомогти пацієнту (за потреби) зняти взуття і правильно стати на пло-іттті; п'яти, сідниці, лопатки і потилиця торкаються до планки ростоміра; го­лову розміщують так, щоб верхній край зовнішнього слухового ходу вуха і зо-жншгяій кут ока перебували на одній горизонтальній лінії.

4. Опустити планку ростоміра на тім'я пацієнта і визначити по шкалі кіль-шсть сантиметрів від вихідного рівня до планки (якщо ростомір сполучений з

аагами).

5. Обчислити ріст: до 100 см (відстань від вихідного рівня планки) додати ловжину виміряного відрізка — х см (зріст дорівнює 100 + х см).

Примітка: якщо ростомір не поєднаний з вагами, зріст визначають за по­казником нижнього краю планки.

6. Повідомити пацієнтові результат виміру і записати його у відповідну до­кументацію.

7. Надіти рукавички, викинути серветку з площини ростоміра, зняти рука-

 

Визначення окружності грудної клітки

Показання: визначення фізичного розвитку люди­ни.

Підготувати: сантиме­трову стрічку.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету, хід дослідження й отримати його згоду.

2. Накласти сантиме­трову стрічку на грудну клітку спереду по IV ребру, а ззаду — нижче кутів ло­паток (руки мають бути опущені, дихання спокійне — мал. 10).

3. Зафіксувати три по­казники: окружність у ста­ні спокою, при максималь­ному вдиху і після повного видиху. Різницю двох останніх вимірів називають екскурсією грудної клітки.

Примітка: величини 8—10—12 свідчать про до­брий розвиток дихального Мал. 10. Вимірювання окружності грудної кліт-апарату. У людей, які не за- ^ки:

ймаються фізичною працею ^а ~ У чоловіків; б — у жінок; в — при максималь-і фізкультурою, екскурсія ^Н0МУ ^ВДИХУ^{; г} - ^{після п}о^вно^го видиху грудної клітки становить не більше ніж 5—7 см.

4. Повідомити пацієнтові результати виміру і записати їх у відповідну до­кументацію.

Надання допомоги пацієнтові під час гігієнічної ванни та миття голови

Підготувати: гумовий фартух, махрову рукавичку, глечик, гребінець, мило, шампунь, рушник, пелюшку, водонепроникний мішок.

 

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту хід процедури і отримати його згоду.

2. Наповнити ванну водою, виміряти температуру води (має бути 35— 37 С).

3. Попередити пацієнта про можливі неприємні відчуття (серцебиття і за-дщшка) і за потреби сповістити про це медичну сестру.

4. Допомогти пацієнтові стати у ванну, підтримуючи його ззаду під лікті.

5. Допомогти пацієнтові зручно розміститися у ванні: вода має доходити до рвня мечоподібного відростка; у ножному кінці ванни поставити підставку, гаю обперти ноги.

6. Спонукати пацієнта до самостійного миття. Пропонувати допомогу тоді, коли вона необхідна.

7. Запропонувати пацієнту допомогу при митті голови, якщо він не може цього зробити самостійно.

8. Надіти фартух, вимити голову пацієнту:

— скласти пелюшку в декілька шарів і попросити пацієнта прикрити очі;

— змочити волосся, поливаючи його водою з глечика;

— нанести трохи шампуню на волосся;

— вимити голову обома руками. Обережно масажувати голову, доки все во­лосся не буде повністю намилене. Змити мильну піну водою.

Примітка: якщо пацієнт просить, повторити миття голови ще раз; прибра­ти пелюшку, що закриває очі, витерти волосся.

9. Допомогти пацієнтові, якщо він потребує цього, послідовно вимити ту-жуб, верхні і нижні кінцівки, пахвинну ділянку і промежину, використовуючи махрову рукавичку.

10. Допомогти пацієнтові підвестися у ванні (за потреби допомагає ще одна медична сестра; застосування правильної біомеханіки тіла).

11. Накрити плечі пацієнта рушником і допомогти йому вийти з ванни (за потреби допомагає ще одна медична сестра).

12. Допомогти пацієнтові насухо витерти тіло. Упевнитися, що шкіра між вальцями суха.

13. Допомогти пацієнтові причесатися, одягтися і взутися.

14. Зняти фартух і кинути його у водонепроникний мішок. Вимити і вису-жгати руки.

15. Зробити запис про виконану процедуру і реакцію пацієнта.

Надання допомоги пацієнтові під час гігієнічного душу та миття голови

Підготувати: клейончастий фартух, махрову рукавичку, глечик, гребі-«ць, мило, шампунь, рушник, пелюшку, клейончастий мішок. Послідовність дій 1. Пояснити пацієнту хід процедури і отримати його згоду.

 

2. Поставити у ванну спеціальне сидіння для миття.

3. Попередити пацієнта про можливі неприємні відчуття (серцебиття і за-1 дишка) і за потреби повідомити про це медичну сестру.

4. Допомогти пацієнтові стати у ванну, підтримуючи його ззаду під лікті, і потім сісти на сидіння.

5. Спонукати пацієнта до самостійного миття. Пропонувати допомогу в тому разі, якщо вона необхідна.

6. Запропонувати пацієнту допомогу під час миття голови, якщо він не може це зробити самостійно.

7. Надягти фартух; вимити голову пацієнта:

— скласти пелюшку в декілька шарів і попросити пацієнта прикрити очі;

— змочити волосся, поливаючи його водою з глечика;

— нанести трохи шампуню на волосся пацієнта;

— вимити голову обома руками. Обережно масажувати голову, доки все во­лосся не буде повністю намилене. Змити мильну піну водою.

Примітка: якщо пацієнт просить, повторити миття голови ще раз; прибра­ти пелюшку, що закриває очі; витерти волосся.

8. Допомогти пацієнтові, якщо він потребує цього, послідовно вимити ту­луб, верхні і нижні кінцівки, пахвинну ділянку і промежину, використовуючи махрову рукавичку.

9. Допомогти пацієнтові підвестися у ванні (за потреби допомагає ще одна медична сестра; застосування правильної біомеханіки тіла).

10. Накрити плечі пацієнта рушником і допомогти йому вийти з ванни (за потреби допомагає ще одна медична сестра).

11. Допомогти пацієнтові насухо витерти тіло. Упевнитися, що шкіра між пальцями суха.

12. Допомогти пацієнтові причесатися, одягтися і взутися.

13. Зняти фартух і кинути його в клейончастий мішок, вимити і висушити руки.

14. Зробити запис про виконану процедуру і реакцію пацієнта.

Транспортування і перекладання пацієнта

Мета: створення максимального спокою для пацієнта. Показання: тяжкий стан пацієнта.

Підготувати: ноші, каталку, простирадло, ковдру, крісло-каталку. Послідовність дій

1. Супроводжувати пацієнтів, які можуть пересуватись самостійно.

2. Тяжкохворих транспортувати на носилках, каталках, кріслах-каталках.

3. На носилках (каталках) пацієнта несуть 2—4 особи, які йдуть не в ногу, голова пацієнта завжди звернена в бік руху, крім спускання по східцях.

4. При підніманні і спусканні пацієнта по східцях підіймати ножний кінець носилок.

 

5. При перекладанні пацієнта в ліжко каталку слід поставити ножним кін-нем до узголів'я ліжка і стати обличчям до пацієнта:

а) один медичний працівник підводить руки під шию і тулуб пацієнта, ін­ший — під поперекову ділянку і ноги;

б) підняти і перенести пацієнта, вкрити.

Можливі проблеми пацієнта

(на прикладі розв'язання ситуаційної задачі)

У процесі проведення зовнішнього огляду пацієнта в приймальному відді­ленні медична сестра виявила гниди на волосистій частині голови. Пацієнту про це було невідомо. Але скаржився на свербіння шкіри голови.

Виявіть проблеми пацієнта.

Заповніть план догляду.

Яку медичну документацію приймального відділення медична сестра має

^аповнити?

План сестринського догляду

Прізвище, ім'я, по батькові пацієнта Відділення_____________№ палати

Дата

12.01.2010р.

Проблема

1. Свербіння волосистої частини голови у зв'язку з педикульозом.

2. Пацієнт не знає про педи-кульоз

Мета

вербіння волосистої частини голови не буде

Сестринські втручання1. Провести бесіду про захворюван­ня на педикульоз:

— збудник захворювання; клінічні прояви;

— профілактичні заходи;

— проведення відповідних заходів санітарного оброблення пацієнтів при педикульозі;

— сучасні дезінфекційні протипеди-кульозні засоби.

2. Здійснити відповідні заходи при виявленні педикульозу.

3. Перевірити волосисту частину голови на педикульоз та гниди чере: 7 днів

Погоджено з лікарем, який лікує пацієнта: Медична сестра (підпис)

Лікар (підпис)