рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Застосування пасти

Застосування пасти - раздел Образование, Основи МЕДСЕСТРИНСТВА Паста — Суміш Оксиду Цинку, Тальку, Крохмалю З Ланоліном Або Вазеліном, Яка П...

Паста — суміш оксиду цинку, тальку, крохмалю з ланоліном або вазеліном, яка проникає крізь поверхневий роговий шар і зберігає її еластичність:

а) з банки набрати пасту за допомогою шпателя і тонким шаром змазати ді­лянку шкіри;

б) зверху припудрити присипкою;

в) за призначенням лікаря, у деяких випадках пасту накладати на стериль­ну марлеву серветку, яка складена в кілька шарів, і прикладати до ураженої ділянки шкіри.

5. Запитати пацієнта про його самопочуття.

6. Вимити і висушити руки.

7. Зробити запис про застосування лікарського засобу і реакцію пацієнта.

Уведення лікарського засобу в піхву

Мета: місцева дія.

Підготувати: судно, стерильний піхвовий наконечник, кухоль Есмарха, стерильні ватно-марлеві тампони, лікарські засоби у вигляді кульок, порош-


 

ків, розчинів для змазування і спринцювання, стерильне гінекологічне дзер­кало.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнткою і назватися їй.

2. Пояснити пацієнтці хід і суть майбутньої процедури. Надати інформацію про лікарський засіб і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнтки на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Руки ретельно вимити з милом.

6. Пацієнтка має спорожнити сечовий міхур, кишки.

7. Вкласти пацієнтку на спину, поставити під неї судно, розвести ноги.

8. Стерильний піхвовий наконечник ввести у піхву по задньому склепінню піхви.

9. Кухоль Есмарха (прокип'ячений) наповнити теплим (45 °С) розчином лі­карських засобів.

10. Кухоль підняти над рівнем ліжка приблизно на 1 м.

11. Провести зрошення піхви.

12. Пацієнтка має полежати 30 хв після спринцювання.

13. Через 1—1,5год після спринцювання ввести по задньому склепінню піхви стерильний тампон, змочений лікарськими засобами (вводити за допо­могою гінекологічного дзеркала).

14. Через 10—20 хв пацієнтка самостійно витягає тампон, потягуючи за нитку, що звисає.

Застосування свічок (ректально)

Мета: введення лікарських препаратів через слизову оболонку прямої кишки, послаблювальна дія.

Показання: запальні процеси прямої кишки, спорожнення кишок при тяжкому стані хворого (інфаркт, перша доба після операції, невпинне блю­вання, стан непритомності та ін.), коли інші шляхи введення ліків немож­ливі.

Протипоказання: прямокишкова кровотеча.

Підготувати: супозиторії (медичні свічки), марлеву серветку.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати інформацію пацієнтові про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Перед введенням ліків у пряму кишку зробити очисну клізму.

6. Укласти пацієнта на лівий бік із зігнутими колінами і підтягнутими до живота ногами


 

7. Розкрити упаковку свічки.

8. Лівою рукою, користуючись серветкою, розвестити сідниці пацієнта, а правою швидко ввести всю свічку вузьким кінцем у відхідник за зовнішній сфінктер прямої кишки.

9. Пацієнт має полежати 20—ЗО хв, після чого обробити ділянку відхідни­ка марлевою серветкою.

Примітка: супозиторії стають рідкими за температури тіла, тому розкри­вати свічки необхідно безпосередньо перед уведенням.

Інгаляційне введення ліків

Мета: місцева дія ліків на слизову оболонку носоглотки і верхніх дихаль­ний шляхів.

Показання: захворювання верхніх дихальних шляхів.

Підготувати: чистий рушник (клейонку), стерильний, оброблений спир­том, мундштук, інгалятор, лікарський засіб.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати інформацію пацієнтові про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Заправити інгалятор лікарським засобом.

6. Прогріти розчин, що підлягає розпиленню в інгаляторі, надіти на розпи­лювач інгалятора мундштук.

7. Посадити пацієнта перед розпилювачем, прикрити груди рушником (ди­тину загорнути з руками у ковдру).

8. Увімкнути розпилювач і перевірити рукою температуру розпилювальної рідини.

9. Попросити пацієнта обхопити мундштук губами і рівно, глибоко дихати; можна вдихати ліки на відстані 5—7 см.

10. Обтерти обличчя пацієнта сухим рушником, попередити, що відразу після процедури не можна виходити на холодне повітря.

11. Запитати пацієнта про його самопочуття.

12. Вимити і висушити руки.

13. Зробити запис.

Можливі ускладнення: опік обличчя і слизової оболонки рота.

Збирання шприца одноразового використання на стерильний лоток

Підготувати: шприци одноразового використання, стерильний лоток, бікс зі стерильним матеріалом, стерильний стіл, пінцет у потрійному розчині.


 

Послідовність дій

1. Відкрити стерильний стіл за цапки.

2. За допомогою пінцета з потрійного розчину взяти зі стола лоток.

3. За допомогою пінцета дістати з бікса стерильну серветку, складену вчет­веро, накрити нею лоток.

4. Узяти шприц та перевірити термін придатності, об'єм шприца та розмір голки.

5. Перевірити герметичність упаковки шприца.

6. Розкрити упаковку з боку поршня (розірвавши паперову оболонку або розшарувавши паперову оболонку від прозорої).

7. Не зовсім дістаючи шприц з упаковки, надіти голку (голку підтримати за ковпачок) на підголковий конус шприца.

8. Дістати шприц з голкою з упаковки та притерти голку таким чином, щоб зріз голки збігся зі шкалою шприца.

9. Покласти шприц у лоток, прикрити стерильною серветкою.

;

Набирання лікарського засобу із ампул та флаконів

Підготувати: стерильні шприци та голки; лі­карські засоби в ампулах і флаконах; бікс зі сте­рильними ватними тампонами та серветками; 70 % розчин етилового спирту; стерильний пінцет; сте­рильний лоток (стерильний лоток, пінцети та інший медичний інструментарій може зберігатися в сте­рильних столах — мал. 82, 83); флакон із 6 % роз-Мал. 82. "Стіл" для чином перекису водню або потрійним розчином; ме-підтримання стерильності талева або наждачна пилочка.

медичного інструментарію Загальний вигляд флаконів з лікарськими засоба-(загальний вигляд) ми заводського виготовлення — закриті гумовим кор-

ком, а зверху — металевою (алюмінієвою) кришкою.

У флаконах випускають ліки у формі порошку (наприклад, антибіотики, які перед уведенням необхідно розводити) і розчинів. Послідовність дій А. Підготовка ампул і набирання лікарського засобу у шприц

1. Руки двічі вимити під проточною водою з милом, висушити рушником.

2. Уважно прочитати спочатку етикетку на упаковці, потім — на ампулі, візуально визначити придатність засобу і уточнити дозу та метод уведення.

3. Пилочкою зробити надпилювання на звуженій частині ампули.

4. Обробити шийку ампули стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % розчином етилового спирту.

5. Лівою рукою взяти ампулу за дно, І і II пальцями правої руки на 1 см вище від місця надпилу і в напрямку від себе відломити шийку ампули за до­помогою стерильного ватного тампона.


 

6. Відкриту ампулу (дно) розмістити між II і III пальцями лівої руки, правою рукою взяти шприц. Ввести голку або конус шприца в просвіт ампули, І і IV пальцями лівої руки зафіксувати шприц. Пере­вернувши ампулу догори дном, заповнити шприц розчином, відтягуючи поршень.

7. Якщо розчин набрано за допомогою голки більшого діаметра, то слід замінити її на стерильну голку відповідного діаметра для ін'єкції. При цьо­му відпрацьовану голку знімати за допомогою се­рединної частини пінцета. Голку на шприц настро­мити за допомогою ковпачка.

8. Випустити повітря зі шприца, але так, щоб лікарський засіб не потрапив на зовнішню по­верхню голки, оскільки чимало з них справляють

подразнювальну дію на рецептори шкіри, спричинюючи різкий пекучий біль при проколюванні. шкіри. Перевірити, чи правильно набрано дозу

9. Заповнений лікарським засобом шприц із гол-

кою покласти на стерильний лоток і накрити сте­рильною серветкою.

Б. Підготовка флаконів і набирання лікарського засобу у шприц

1. Руки двічі вимити під проточною водою з милом, висушити рушник гни...

2. Зібрати шприц одноразового використання.

3. Узяти флакон, уважно прочитати етикетку і візуально визначити ~туг датність лікарського засобу.

4. Якщо флакон великих розмірів (ємністю 250—400 мл), то за допозеттви1 знезаражених ножиць зняти середню частину металевого (алюмінієвого! ии пачка.

5. Якщо флакон малих розмірів (ємністю 5—10 мл), то середню частину я талевого ковпачка зняти за допомогою металевої пилочки.

6. Стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % розчином етп-тсаки спирту, обробити верхню частину флакона (корок і обідок металевого ха пачка).

7. Якщо розчин у флаконі необхідно використати протягом доби, то наеті кетці зазначити дату і час розгерметизації флакона і поставити підпис.

8. Якщо флакон містить сухий препарат (антибіотик), то спочатку взеш туди відповідну кількість розчинника.

9. Набирати препарат з герметичного флакона в шприц слід за допомога голки, яку вводять цим самим шприцом або за допомогою стерильної ст^ серветки в корок флакона.


 

10. Після заповнення шприца ліками на конус за допомогою ковпачка на­стромити стерильну голку.

Щоб запобігти потраплянню часточок гуми під час проколювання гумового корка флакона, потрібно: ввести голку в гумовий корок під кутом 45—60°; пе­ред тим як голка повністю проколе корок, підняти її до кута 90°.

11. Закрити голку ковпачком.

12. Коли необхідно часто набирати у шприц стерильний розчин із флакона, то вводять довгу "повітряну" голку через знезаражений гумовий корок або сте­рильну серветку, складену в чотири шари, якою прикривають горловину фла­кона. У період, коли розчин не потрібно набирати у шприц, муфту голки при­кривають стерильною серветкою.

Примітка: у зв'язку з тим що до кожного шприца додається тільки одна голка, рекомендується мати додаткову голку.

Випустити повітря, але при цьому не виприскувати засіб, щоб він не потра­пив зовні на голку і не спричинив біль під час введення голки. Закрити голку ковпачком.

13. Доставити шприц у палату на стерильному лотку. Запам'ятайте!

1. Дотримуйте правил асептики під час набирання лікарського засобу.

2. Не використовуйте ампули та флакони без чітких етикеток і уважно чи­тайте їх.

3. Не відламуйте шийку ампули стерильним тампоном, зволоженим спир­том, адже у разі потрапляння в ампулу спирт може спричинити негативну ре­акцію препарату.

4. Перед набиранням лікарського засобу із флакона введіть у нього стільки повітря, скільки препарату вам необхідно набрати.

5. Якщо ви використали препарат із флакона частково і залишок зберіга­єте у холодильнику, на етикетці поставте дату, час розведення і свій під­пис.

6. Розчини з холодильника потрібно вийняти заздалегідь, щоб вони набули кімнатної температури в момент їх уведення пацієнтам.

7. Дотримуйте техніку безпеки і не розпилюйте лікарські засоби, тому що постійне протягом багатьох років вдихання аерозолів може спричинити у ме­дичного персоналу алергійні реакції.

Розведення антибіотиків та проведення проби на чутливість до них

Мета: дія на інфекцію.

Показання: інфекційні захворювання.

Протипоказання: алергійні реакції.

Підготувати: антибіотики, 70 % розчин етилового спирту, вату, стериль­ний шприц, голки, один із розчинників для антибіотиків: 0,25 % або 0,5 % розчин новокаїну, ізотонічний розчин натрію хлориду; воду для ін'єкції.


 

Послідовність дій

1. Перевірити флакони з антибіотиками (термін придатності, дозуванакі-

2. Розкрити центральну частину алюмінієвої кришки флакона і обробнтжїї кулькою, змоченою 70 % розчином етилового спирту.

3. Набрати в шприц потрібну кількість розчинника з розрахунку 1 мл ■■ 100 000 ОД антибіотика (стандартне розведення).

4. Взяти флакон у ліву руку, настромити голку і ввести розчинник у флаксш.

5. Зняти флакон разом з голкою з конуса циліндра і домогтися повного роз­чинення порошку, струшуючи флакон.

6. Перед уведенням антибіотиків внутрішньом'язово необхідно провести пробу на чутливість до них:

а) надіти голку з флакона на конус циліндра;

б) набрати в шприц вміст флакона, відтягуючи поршень шприца правою ру кою, 0,1 мл стандартно розведеного антибіотика (для проби антибіотик розво­дити водою для ін'єкцій);

в) дорозвести розчин до 1 мл тим самим розчинником;

г) змінити голку (довжина голки для внутрішньошкірних ін'єкцій — 15 зоь, діаметр — 0,4 мм) і перевірити її прохідність;

ґ) місце діагностичної ін'єкціїї — передня поверхня передпліччя — оброби-' ти двома ватними кульками, змоченими у 70 % розчині етилового спирту, ї ввести внутрішньошкірно 0,1 мл розчину;

д) пацієнта не відпускати, а спостерігати за загальним станом його впри довж 20—ЗО хв;

є) реакція є позитивною, якщо у пацієнта з'являться ознаки алергії загаше­ного (почервоніння шкіри загальне, напади кашлю, виражений неспокій, об­рушення ритму дихання, блювання, зниження артеріального тиску, серцебит­тя, аритмія) та місцевого (збільшення діаметра папули, яка випинається вшл рівнем шкіри, гіперемована, можуть бути висипання і свербіж) характеру. Симптоми можуть бути в будь-якому поєднанні, тому введення антибіотиків внутрішньом'язово забороняється;

є) якщо реакція негативна, у шприц набрати потрібну кількість антибкга-ка (наприклад, 500 000 ОД — це 5 мл), за допомогою стерильного пінцета аг стромити і зафіксувати голку для внутрішньом'язової ін'єкції.

7. Перевірити прохідність голки, покласти шприц і дві кульки, змоченії 70 % розчині етилового спирту, на стерильний лоток.

Виконання внутрішньошкірної та внутрішньом'язової ін'єкцій

Підготувати: стерильний лоток із шприцами, кульки, 70 % розчин етжяш>-вого спирту.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.


 

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати інформацію пацієнтові про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Помити руки під проточною водою (двічі з милом), висушити рушником паперовим чи індивідуальним, обробити спиртом або антисептиком.

6. Надіти маску і рукавички. Внутрішньошкірна ін'єкція

а) місце ін'єкції — передня поверхня передпліччя;

б) обробити місце ін'єкції кулькою, змоченою у 70 % розчині етилового спирту, роблячи мазки в одному напрямку;

в) натягнути шкіру в місці ін'єкції великим пальцем лівої руки;

г) шприц взяти у праву руку: вказівний палець — на муфті голки, мізинець

підтримує поршень, решта — на ци­ліндрі; голка — зрізом догори;

ґ) увести зріз голки в товщу шкіри майже паралельно до її поверхні (кут нахилу 5°) (мал. 84). Перенести на по­ршень ліву руку та, натискаючи на нього, ввести вміст шприца;

д)прикласти кульку, змочену в 70 % розчині етилового спирту, до місця ін'єкції і швидким рухом ви­тягти голку (якщо проводиться діа­гностична реакція — вату зі спиртом Мал. 84. Положення голки при різних не прикладати),

видах ін'єкцій Внутрішньом:язова ін'єкція

(мал. 85):

а) місце ін'єкції — верхній зовнішній квадрант сідниці або середня третина зовнішньої поверхні стегна;

б) положення пацієнта — лежачи;

в) обробити шкіру в місці ін'єкції двічі кульками, змоченими у 70 % роз­чині етилового спирту (спочатку більшу площу, потім місце ін'єкції);

г) шприц у правій руці: мізинець — на канюлі, решта — на циліндрі, зріз голки обернений донизу;

ґ) пальцями лівої руки фіксувати шкіру. Перпендикулярно до шкіри (у разі ін'єкції в сідничну ділянку) ввести голку на 5 см у м'яз (див. мал. 84);

д) перенести ліву руку на поршень і ввести ліки (попередньо пересвідчитись, чи не надходить у шприц кров, відтягуючи поршень на себе);

є) видалити голку звичайним шляхом, зробити легкий масаж місця ін'єкції, не віднімаючи вату від поверхні шкіри. Вату прибрати.

7. Зняти рукавички. Вимити і висушити руки.


 

8. Зробити запис про застосування лікарсько­го засобу.

Можливі ускладнен­ня:

1. Інфільтрат.

2. Абсцес — якщо для внутрішньом'язової ін'єкції використову­валась коротка голка, невдалий вибір місця ін'єкції, часті ін'єкції в одне й те саме місце, по­рушення правил асеп­тики.

3. Поломка голки — при використанні старих голок, при проведенні ін'єкції у положенні па­цієнта стоячи, коли ви­никає різке скорочення м'язів сідниці.

4. Ушкодження нервових стовбурів — при неправильному виборі мі ін'єкції.

5. Гематома — при ушкодженні судини.

Мал. 85. Внутрішньом'язова ін'єкція:

а, б — місця ін'єкції; в, г — положення шприца

Особливості введення інсуліну

 

Мета', зниження надмірного вмісту глюкози в крові. Показання: цукровий діабет.

Підготувати: інсуліновий шприц або звичайний шприц, голки (шпрящ-ручка), 70 % розчин етилового спирту, ватні кульки, розчин інсуліну, серветкж. Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати пацієнтові інформації про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Провести розрахунок дози інсуліну — в 1 мл розчину інсуліну міститься 40 ОД.

6. Підготувати шприц з голкою та інсулін (якщо флакон з інсуліном юе ковпачок — зняти його). Обережно потерти флакон з інсуліном між долонязоь-Це забезпечує рівномірний розподіл інсуліну у флаконі і розігріває його ж» температури тіла людини.


 

7. Вимити руки з милом.

8. Протерти гумову пробку від флакона з інсуліном серветкою, змоченою в спирті.

9. Набрати необхідну дозу інсуліну:

а) в інсуліновий шприц — 1 поділка відповідає 2 ОД інсуліну;

б) у звичайний шприц — 1 поділка на 0,1 мл відповідає 4 ОД інсуліну;

в) у шприц-ручці дозу виставляють на шкалі доз (при набиранні певної дози завжди встановлюйте селектор дози в положення "0". Доза набирається пово­ротом кнопки з кроком в 1 ОД).

10. Визначити місце, найбільш придатне для введення інсуліну (не робити ін'єкції в одне і те саме місце декілька разів). Слід пам'ятати, що необхідно ви­бирати нове місце для нової ін'єкції на відстані не менше ширини трьох паль­ців. Це потрібно для того, щоб забезпечити рівномірне всмоктування інсуліну. Крім того, часті ін'єкції в одне і те саме місце можуть спричинити ушкоджен­ня підшкірної жирової клітковини (мал. 86).

11. Підшкірну ін'єкцію роблять натще, тому треба нагадати пацієнтові про необхідність попоїсти.

12. Дізнатися про самопочуття пацінта.

13. Вимити і висушити руки.

14. Зробити запис.

Особливості введення олійного розчину

Мета: пролонгована дія лікарського засобу.

Підготувати: ампулу з олійним розчином, шприц, ватні кульки, 70 % розчин етилового спир­ту, водяну баню.

Послідовність дій

1. Привітати пацієнта і люб'язно назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. На­дати пацієнтові інформацію про лікарський препа­рат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання про­цедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Ампулу з олійним розчином перед розкриттям занурити на 5 хв у теплу воду.

6. Підготувати шприц, розкрити ампулу, набра­ти засіб за всіма правилами асептики.

7. Перш ніж ввести внутрішньом'язово олійний Мал. 86. Місця для розчин, необхідно, відтягнувши поршень на себе,

підшкірних ін'єкцій інсу- пересвідчитись, що в шприц не надходить кров


 

8. Олійний розчин вводити повільно.

9. Дізнатися про самопочуття пацієнта.

10. Вимити і висушити руки.

11. Зробити запис.

Можливі ускладнення: жирова емболія; післяін'єкційні абсцеси.

Виконання підшкірної ін'єкції

Підготувати: стерильний лоток із шприцами, ватні кульки, 70 % роз*; етилового спирту. Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати пацієнтові інформація» про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Місце ін'єкції — зовнішня поверхня плеча і стегна, підлопаткова ділян­ка і черевна стінка (див. мал. 77).

6. Обробити шкіру в місці ін'єкції послідовно двома ватними кулькамж. змоченими у спирті (спочатку велику зону, потім безпосередньо місце ін'єкції), лівою рукою взяти шкіру в складку.

7. Узяти шприц у праву руку, як для внутрішньошкірної ін'єкції, і ввестж голку під шкіру в основу шкірної складки під кутом 40° до шкіри на глибину 15 мм — 2/3 довжини голки.

8. Перенести ліву руку на поршень і ввести лікарський засіб.

9. Місце уколу притиснути ватною кулькою зі спиртом і швидким рухшг витягти голку.

10. Провести легкий масаж місця ін'єкції, не віднімаючи вати від шкірж. потім прибрати вату.

11. Дізнатися про самопочуття пацієнта.

12. Вимити і висушити руки.

13. Зробити запис.

Техніка внутрішньовенного вливання

Підготувати: стерильний лоток, стерильний шприц, 2 голки, пінцет, ні кульки, серветку, 70 % розчин етилового спирту, джгут, валик, ампулу а лікарським розчином.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати пацієнтові інформацн» про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.


 

5. Вимити руки з милом, висушити паперовим або індивідуальним рушни­ком.

6. У положенні пацієнта сидячи або лежачи під лікоть підкласти валик, у середній третині плеча на серветку або сорочку накласти гумовий джгут.

7. Запропонувати пацієнтові декілька разів стиснути кулак.

8. Обробити ділянку ліктьового згину послідовно двома ватними кульками, змоченими у спирті, знайти найбільш повну вену.

9. Узяти шприц у праву руку: II палець на канюлі голки, решта — обхоплю­ють циліндр зверху.

10. Перевірити прохідність голки, відсутність повітря у шприці, назву і дозу препарату.

11.1 пальцем лівої руки зафіксувати вену і, не змінюючи положення шпри­ца в руці, тримаючи голку зрізом догори, майже паралельно до шкіри, проко­лоти шкіру, потім обережно пунктувати вену до відчуття "провалу".

12. Перевірити, чи голка у вені, відтягнувши поршень на себе: у шприці по­винна з'явитися кров.

13. Розв'язати джгут лівою рукою, попросити пацієнта розтиснути кулак.

14. Не змінюючи положення шприца, пальцем лівої руки натиснути на по­ршень і повільно вводити препарат, залишивши у шприці 1—2 мл.

15. Притиснувши до місця ін'єкції ватну кульку зі спиртом, різким рухом витягнути голку, зігнути в лікті руку пацієнта.

16. Через 3—4 хв перевірити місце ін'єкції; якщо кровотеча припинилась, кульку можна прибрати.

17. Дізнатися про самопочуття пацієнта.

18. Вимити і висушити руки.

19. Зробити запис.

Можливі ускладнення: повітряна емболія, гематома; тромбофлебіт (при частих венепункціях в одну й ту саму вену розвивається її запалення).

Постановка периферійного венозного катетера

Підготувати: стерильний лоток; лоток для сміття; шприц із 10 мл гепари-нізованого розчину (1:100); стерильні ватні кульки й марлеві серветки; лейко­пластир і/або пов'язку, що клеїть; антисептичний засіб для шкіри; периферій­ні внутрішньовенні катетери різних розмірів; перехідник і/або сполучну трубку або обтуратор; джгут; стерильні гумові рукавички; ножиці; лонгету; бинт середньої ширини; 3 % розчин перекису водню.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом і назватися йому.

2. Перевірити цілість упаковки й термін зберігання устаткування.

3. Переконатися, що перед вами пацієнт, якому призначена катетеризація вени


 

4. Забезпечити гарне освітлення, допомогти пацієнтові прийняти зручж положення.

5. Пояснити пацієнтові суть процедури, створити атмосферу довіри, надати йому можливість задавати питання, визначити переваги пацієнта відносив місця постановки катетера.

6. Підготувати оснащення; контейнер для утилізації гострих предметів.

7. Ретельно вимити і висушити руки.

8. Обрати місце передбачуваної катетеризації вени:

а) накласти джгут на 10—15 см вище передбачуваної зони катетеризації;

б) попросити пацієнта стискати й розтискати пальці кисті для полілшєезш наповнення вен кров'ю;

в) вибрати вену шляхом пальпації, беручи до уваги характеристики інфу-зату;

г) зняти джгут.

9. Підібрати найменший катетер, з огляду на розмір вени, необхідну іпву.іг кість введення, графік проведення внутрішньовенної терапії, в'язкість інфї* зату.

10. Обробити руки антисептичним засобом і надіти рукавички.

11. Накласти джгут на 10—15 см вище обраної зони.

12. За ЗО—60 с обробити місце катетеризації антисептичним засобом ххж шкіри, дати йому висохнути (мал. 87, а).

Не торкатися обробленої зониі

13. Зафіксувати вену, притиснувши її пальцем нижче передбачуваного зое-ця введення катетера.

14. Взяти катетер обраного діаметра, зняти захисний чохол. Якщо на чохлі є додаткова заглушка, чохол не викидати, а тримати його між пальцями кїл*-ної руки (мал. 87, б).

15. Увести катетер на голці під кутом 15° до шкіри, спостерігаючи за пояжш крові в індикаторній камері (мал. 87, в).

16. З появою крові в індикаторній камері зменшити кут нахилу го.геж-стилета і на кілька міліметрів увести голку у вену.

17. Зафіксувати голку-стилет, а канюлю повільно до кінця зрушувати з тож-ки у вену (голку-стилет повністю з катетера поки не вилучати) — мал. 87, г.

18. Зняти джгут.

19. Перетиснути вену для зменшення кровотечі й остаточно вилучити гохку з катетера (мал. 87, ґ); утилізувати голку з урахуванням правил безпеки. Увшь-га! Не допускати введення голки-стилета в катетер після зсуву його у вєаф.

20. Зняти заглушку із захисного чохла і закрити катетер або приєднати ш-фузійну систему.

21. Зафіксувати катетер за допомогою фіксуючої пов'язки (мал. 87, д), стерильною, прозорою напівпроникною поліуретановою наліпкою (: мал. 89), яка дає змогу спостерігати за місцем встановлення катетера та ] нує бар'єрну функцію і при цьому надійно фіксує катетер.


 

Мал. 87. Постановка периферійного венозного катетера

22. Зареєструвати процедуру катетеризації вени відповідно до вимог ліку­вального закладу.

23. Утилізувати відходи згідно з правилами техніки безпеки й санітарно-епідеміологічного режиму.

Уведення лікарського засобу через венозний катетер

Підготувати: лікарський засіб, шприци, стерильні ватні кульки і марлеві серветки; лейкопластир і/або пов'язку, що клеїть, катетери, 70 % розчин ети­лового спирту, ізотонічний розчин натрію хлориду, джгут; стерильні гумові рукавички; перехідник і/або сполучну трубку чи обтуратор; стерильний ло­ток, лоток для сміття, гепаринізований розчин.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом, назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати пацієнтові інформацію про лікарський препарат і його побічні дії.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Помити руки двічі з милом під проточною водою.

6. Обробити руки спиртом. Надіти гумові рукавички.

7. Зняти верхній бинт та обробити зовнішню поверхню заглушки катетера спиртом.

8. Уважно оглянувши перехідник катетера, переконатись у відсутності в ньому бульбашок повітря (мал. 88). Зняти заглушку та обережно покласти її, не торкаючись до внутрішньої поверхні, у стерильний пакет від шприца або приєднати до стерильної голки.


 

9. Зі шприца з ізотонічним розчином натрію хлориду обережно ввести в пере-хідник невелику кількість рідини, пере­конатись, що катетер прохідний і не під­тікає.

10. Якщо порушень з боку катетера не виявлено, ввести в перехідник 5 мл ізото­нічного розчину натрію хлориду, тобто по­ловину об'єму.

11. Змінити шприц та повільно ввести необхідну кількість антибіотика.

12. Знову змінити шприц та ввести зали­шок ізотонічного розчину натрію хлориду.

13. По закінченні зробити "гепаринову

пробку" - ввести в перехідник 2-3 мл засобу через венозний катетер гепаринізованого розчину (1 частина гепа­рину на 100 частин ізотонічного розчину натрію хлориду; розчин зберігають у холодильнику протя­гом 1 доби, далі готують новий).

14. Обережно з'єднати заглушку з перехідником.

15. Закрити перехідник стерильною марлевою пов'язкою або стерильною прозорою напівпроник­ною поліуретановою наліпкою (мал. 89).

16. Прибрати сміття.

17. Вимити руки.

Основні правила щоденного догляду за катетером

Пам'ятайте, що тільки якісний догляд за кате­тером та увага медичного персоналу — головні умо­ви успішного проведення лікування.

Кожне приєднування катетера — це ворота для

проникнення збудників інфекції. Уникайте багаторазового торкання рухали до обладнання. Дотримуйте стерильності.

1. Потрібно частіше змінювати стерильні заглушки, ніколи не викорксн» вувати заглушки, в яких внутрішня поверхня була інфікована.

2. Для продовження функціонування катетера у вені додатково слід щюзиж-вати катетер ізотонічним розчином натрію хлориду протягом дня, між раню»-вим та вечірнім уведенням антибіотика. Після введення ізотонічного розчжзідг натрію хлориду не слід забувати вводити гепаринізований розчин.

3. Внутрішню і зовнішню пов'язки треба змінювати щодня.


 

4. Регулярно оглядати місце пункції. При появі набряку, почервоніння, місцевого підвищення температури, непрохідності та підтіканні катетера, а також болю при введенні лікарських препаратів — повідомити лікаря. За жод­них обставин не намагатися промити катетер самостійно, адже кінчик катете­ра може бути закупорений тромбом, який може потрапити у кровоносне русло. Зняти катетер і замінити його може тільки лікар!

5. При зміні лейкопластирної пов'язки забороняється використовувати но­жиці, тому що при цьому можна ушкодити або перерізати катетер.

6. Для профілактики тромбофлебіту на вену вище місця пункції щодня піс­ля вечірнього введення препаратів слід накладати тонким шаром мазь трау-мель або гепаринову, або мазь троксевазин.

7. Після зняття катетера на місце пункції накласти невелику стерильну пов'язку. Не знімати пов'язку та не змочувати місце катетеризації протягом 1 доби.

8. Усі спостереження слід заносити у "Протокол спостереження за катетером".

Протокол спостереження за катетером

 

Ознака Дата
             
1. Пов'язка: — суха — волога              
2. Наявність набряку: — так — ні              
13. Почервоніння шкіри: — так — ні              
4. Місцеве підвищення темпера­тури: — так — ні              
5. Прохідність катетера: — так — ні              
6. Підтікання катетера: — так — ні              
7. Біль: — так — ні              
8. Час повідомлення лікаря              

 


 

Видалення венозного катетера

Підготувати: стерильні рукавички; стерильні марлеві кульки, тампоке; лейкопластир; ножиці; тромболітичну мазь; антисептичний засіб для шкіряс] лоток для сміття; стерильні пробірку, ножиці й лоток (використовують, якщ» катетер затромбований або за підозри на його інфікування).

Послідовність дій

1. Вимити руки.

2. Припинити інфузію, зняти захисну бинтову пов'язку.

3. Обробити руки антисептичним засобом, надіти рукавички.

4. Рухаючись від периферії до центра, видалити без ножиць фіксуки пов'язку.

5. Повільно і обережно вивести катетер з вени.

6. Обережно на 2—3 хв притиснути місце катетеризації стерильним марле­вим тампоном, обробити місце катетеризації антисептичним засобом для шкіри-

7. Накласти на місце катетеризації стерильну стисну пов'язку і зафіксува­ти її лейкопластиром.

8. Перевірити цілість канюлі катетера. За наявності тромбу або підозри за. інфікування катетера кінчик канюлі відрізати стерильними ножицями, шг містити у стерильну пробірку й направити в бактеріологічну лабораторію дослідження (за призначенням лікаря).

9. Відзначити в документації час, дату й причину видалення катетера.

10. Утилізувати відходи відповідно до правил техніки безпеки й санітари протиепідемічного режиму.

Примітка: незважаючи на те що катетеризація периферійних вен значиш менш небезпечна, ніж катетеризація центральних вен, вона здатна спричинж-ти ускладнення, як і будь-яка процедура, що порушує цілість шкірного покрж-ву. Однак більшості ускладнень можна уникнути, якщо медична сестра добре володіє маніпуляційною технікою, суворо дотримується правил асептикж і антисептики, а також правил догляду за катетером.

Пункція вени з метою кровопускання та взяття крові на аналіз

Показання: гіпертонічний криз, взяття крові у донора, обстеження пацкж-тів для уточнення діагнозу.

Протипоказання: захворювання крові, анемія.

Підготувати: стерильний лоток, голку Дюфо, еластичну трубку, стермл*-1 ні ватні кульки, 70 % розчин етилового спирту, джгут, пробірку, флакон з» 300—500 мл, стерильні серветки.

Послідовність дій

1. Накласти джгут на середню третину плеча.

2. Обробити ділянку ліктьового згину послідовно двома ватними кульками змоченими спиртом.

3. Запропонувати пацієнтові стискати і розтискати кулак для наповнеї вен, потім — стиснути кулак.


 

4. Зафіксувати вену ліктьового згину І пальцем лівої руки.

5. Пунктувати вену аналогічно до внутрішньовенної ін'єкції: голку трима­ти за канюлю зрізом догори, паралельно до шкіри, під голку підкласти сте­рильну серветку.

6. Підставити під канюлю голки пробірку (якщо потрібно взяти кров на аналіз) або приєднати до неї з'єднувальну трубку, вільний кінець якої опусти­ти у флакон (якщо проводиться кровопускання).

7. Набравши потрібну кількість крові, зняти джгут, запропонувати пацієн­тові розтиснути кулак.

8. Витягнути голку, притиснувши місце ін'єкції ватною кулькою, змоче­ною у спирті, зігнути пацієнтові у лікті руку, за 5 хв прибрати кульку (пере­свідчитися, що кровотеча припинилась).

9. Пробірку з направленням відправити до лабораторії.

Примітка: кровопускання виконують у присутності лікаря; пункцію вени для взяття крові або кровопускання проводять без шприца; джгут знімають перед видаленням голки.

Узяття крові для дослідження на ВІЛ-інфекцію

Підготувати: 2 халати, шапочку, гумові рукавички, 4 скляні ємності для розчину хлораміну, стерильний шприц на 10—20 мл з голкою, стерильні ватні кульки, 70 % розчин етилового спирту, 2 лотки (стерильний танестерильний), пінцет, джгут, підкладний валик, марлевий бинт, спеціальну укладку (кон­тейнер зі штативом, пробірками, пакувальним матеріалом, целофановим па­кетом та бланками направлень), лейкопластир.

Послідовність дій

1. Надіти халат, шапочку, гумові рукавички, маску.

2. Приготувати 3 % розчин хлораміну (з розрахунку ЗО г сухого хлораміну на 1 л води).

3. Перелити 3 % розчин хлораміну в 4 ємності, які закриваються кришка­ми: № 1— для промивання шприців, № 2 — для замочування ватних тампонів, № 3 — для замочування голок, № 4 — для замочування шприців.

4. Зняти халат, маску та рукавички, вимити руки і надіти чистий халат.

5. Взяти укладку для ВІЛ-інфекції, оформити направлення у 2 екземпля­рах, промаркувати пробірки.

6. Заповнити "Журнал реєстрації взяття крові на дослідження ВІЛ-інфекції".

7. Підготувати стерильний шприц на 5—10 мл, голку, 3 ватні кульки, 2 лот­ки (стерильний і нестерильний), пінцет, джгут, спирт, підкладний валик, бинт.

8. Надіти маску та гумові рукавички, обробити рукавички спиртом; запро­сити пацієнта.

9. Люб'язно привітатися з пацієнтом, назватися йому.

10. Пояснити пацієнту хід і суть процедури.


 

1. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури. , 12. Покласти руку пацієнта на підкладний валик долонею догори і надгтж руці положення максимального розгинання.

13. На плече пацієнта поверх сорочки або марлевого бинта накласти джгут вище ліктьового згину (жгут має стискувати лише поверхневі вени і не пору-шувати течію крові по артеріях).

14. Запропонувати пацієнтові декілька разів стиснути і розтиснути кулжв або погладжувати руку, підкачуючи кров у венах у напрямку від кисті до ді­лянки ліктьового згину для посилення венозного застою.

15. Обробити ділянку ліктьового згину послідовно двома ватними кулька­ми, змоченими у спирті, знайти найбільш повну вену.

16. Обробити ще раз гумові рукавички 70 % розчином етилового спирту.

17. Поверхню ліктьового згину протерти двічі стерильними тампоназсж. зволоженими 70 % розчином етилового спирту (знизу догори від периферії ж» центра).

18. Великим пальцем лівої руки зафіксувати вену і, не змінюючи положея-ня шприца в правій руці, тримаючи голку зрізом догори, майже паралельно;» шкіри, проколоти шкіру. Потім обережно пропунктувати вену до відчуттяі "провалу" і провести голку на 5 мм за ходом вени.

19. Із потраплянням голки у вену в муфті голки з'явиться кров. Набратж у шприц 5 мл крові.

20. Не виймаючи голки з вени, розв'язати джгут лівою рукою, попросити пацієнта розтиснути кулак. Притиснувши до місця ін'єкції кульку, змочену у спирті, різким рухом вийняти голку. Зігнути руку пацієнта на 3—5 хв.

21. Через 3—5 хв перевірити місце ін'єкції; якщо кровотеча припинилась, кульку можна прибрати.

22. Не від'єднуючи шприц від голки, перелити кров у суху пробірку.

23. Промити шприц через голку 3—4 рази в ємності № 1, розібрати шир** , поршень та циліндр покласти в ємність № 4 з розчином хлораміну на 1 год.

24. Помістити використані ватні кульки в ємність № 2 з хлораміном зае. 1 год.

25. Штатив із заповненими пробірками поставити в герметичний контей­нер, на дно якого покласти чотиришарову суху серветку.

26. Закрити контейнер та заклеїти його лейкопластирем.

27. Направлення (у 2 екземплярах на кожного пацієнта) покласти в етиленовий пакет окремо.

28. Відправити контейнер до лабораторії у супроводі медпрацівника.

Заповнення системи рідиною або кров'ю та приєднання до вени

Підготувати: лікувальний розчин, систему, штатив, ножиці, зат» пластир, ватні кульки, серветки, джгут, валик, 70 % розчин етилового ту, стерильний лоток з голками.


 

Послідовність дій

1. Перевірити герметичність пакета і термін придатності системи.

2. Перевірити термін придатності, назву, концентрацію лікарського розчину.

3. Розкрити центральну частину кришки флакона і обробити гумовий корок, вільний кінець повітровода закріпити на флаконі аптечною гум­кою.

4. Закрити гвинтовий затискач, зняти ковпачок з голки на коротшому кін­ці системи і ввести цю голку через гумовий корок у флакон.

5. Перевернути флакон і закріпити його на штативі.

6. Повернути крапельницю в горизонтальне положення та, відкривши за­тискач, заповнити крапельницю до половини об'єму.

7. Закрити затискач і повернути крапельницю у початкове положення.

8. Відкрити затискач і повільно заповнити систему розчином до появи кра­пель з голки для ін'єкцій.

9. Перевірити відсутність бульбашок повітря в системі.

10. Люб'язно привітатися з пацієнтом, назватися.

11. Пояснити пацієнту хід і суть процедури. Надати інформацію пацієнтові про лікарський препарат і його побічні дії.

12. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

13. Підготувати оснащення.

14. На стерильний лоток покласти голку для ін'єкцій, ватні кульки, змоче­ні у спирті, стерильну серветку, дві смужки липкого пластиру завдовжки 4—5 см.

15. Приєднати систему до вени:

а) накласти на середню третину плеча джгут, ділянку ліктьового згину об­робити двома ватними кульками, змоченими у спирті (пацієнт стискає і роз­тискає кулак);

б) зафіксувавши вену, зняти ковпачок з голки і пунктувати її звичайним способом;

в) при появі крові з канюлі зняти джгут, відкрити за­тискач на системі і, випустивши декілька крапель роз­чину, під'єднати систему до канюлі голки (мал. 90);

г) відрегулювати швидкість інфузії гвинтовим за­тискачем, закріпити голку липким пластирем, при­крити серветкою;

ґ) якщо закінчився розчин у флаконі, його необхід­но замінити:

— систему перетиснути біля голки;

— з корка флакона витягти голки і ввести їх у ко­рок нового флакона;

— зняти затискач із системи біля голки для ін'єкцій і продовжити використання.


 

Ускладнення: введення рідини під шкіру, повітряна емболія. Запам'ятайте: голку для ін'єкції під'єднують до системи тільки при від­критому затискачі.

Можливі проблеми пацієнта

(на прикладі розв'язання ситуаційних задач)

1. На амбулаторному прийомі у лікаря пацієнтові Б. призначено інгаляції зіва інгаліптом. Пацієнт не володіє достатніми навичками інгаляції лікарсько­го засобу через рот. Дії медичної сестри.

Для розв'язання проблеми: "Пацієнт не володіє достатніми навичками інга­ляції лікарського засобу через рот" медична сестра має скласти план навчання.

План навчання пацієнта інгаляції лікарського засобу через рот

Проблема

(н) Пацієнт не володіє достатніми навичками інгаляції лікарського засобу через рот

Мета

Пацієнт володітиме необхідни­ми нави­чками інгаляції лікарсько­го засобу через рот без сторон­ньої допомоги

Сестринські втручання

1. Дати необхідні рекомендації у вигляді друкованих видань (буклети, пам'ятки тощо).

2. Навчати необхідних Навичок доступними для пацієнта темпами.

3. Продемонструвати пацієнтові етапи виконання процеду­ри, використовуючи інгаляційний балончик без лікарсько­го засобу: повернути балончик догори дном і зняти захис­ний ковпачок; балончик з аерозолем добре струснути; балончик тримати рукою, а мундштук затиснути губами; після глибокого видиху зробити глибокий вдих і одночасно натиснути на дно балончика: у цей момент видається доза аерозолю (кількість доз аерозолю визначає лікар); затрима­ти дихання на кілька секунд, потім витягнути мундштук із рота і зробити повільний видих; після інгаляції надіти на балончик захисний ковпачок.

4. Давати можливість пацієнту висловити будь-які занепо- | коєння, сумніви, побоювання.

5. Надати вичерпні відповіді на всі запитання пацієнта.

6. Дати можливість пацієнту повторювати дії за медичною сестрою.

7. Рекомендувати та заохочувати членів родини допомагаїж пацієнтові (за згодою пацієнта)

2. При виписуванні додому пацієнту Ж., хворому на цукровий діабет, було рекомендовано самому проводити підшкірне введення інсуліну. Але він не во­лодіє методикою підшкірного введення інсуліну. Для вирішення цієї проб."-;-ми медична сестра має скласти план навчання пацієнта, хворого на цукровиж діабет, підшкірному введенню інсуліну.


 

План навчання пацієнта, хворого на цукровий діабет, підшкірному введенню інсуліну

Проблема Мета Сестринські втручання
Пацієнт не володіє методи­кою підшкір­ного введення інсуліну Пацієнт володіти­ме методи­кою підшкір­ного введення інсуліну 1. Дати необхідні рекомендації щодо методики підшкірної ін'єкції інсуліну у вигляді друкованих видань (буклети, пам'ятки тощо) про те, як набрати в шприц необхідну дозу інсуліну, в яке місце вводити тощо (якщо пацієнт не може запам'ятати послідовність дій під час виконання процедури). 2. Звернути увагу пацієнта на те, що для проведення ін'єкції йому слід мати: а) флакон з інсуліном; б) стерильний шприц; в) ватні кульки; г) спирт; ґ) лоток. 3. Навчати пацієнта необхідних навичок доступними для пацієнта темпами. Звернути увагу на те, що він має: а) помити руки з милом, висушити рушником та обробити спиртом; б) підготувати шприц; в) набрати інсулін у необхід­ній кількості з флакона, обробивши гумовий корок ватною кулькою, змоченою у 70 % розчині етилового спирту; г) замінити голку і покласти шприц в упаковку від нього; ґ) вибрати місце ін'єкції (див. мал. 86) та протерти його ватною кулькою, змоченою в спирті; д) шкіру зібрати в складку і в основу її швидко ввести голку на 1,5—2 см (мал. 91); є) повільно ввести інсулін; є) швидко вийняти голку і місце ін'єкції протерти ватною кулькою, змоченою в спирті. 4. Дати можливість пацієнту висловити будь-які занепокоєн­ня, сумніви, побоювання. Дати відповіді на всі запитання пацієнта. 5. Рекомендувати та заохочувати членів родини брати участь у догляді за пацієнтом (за згодою пацієнта)

Мал. 91. Методика самостійного вве­дення інсуліну

Як потрібно скласти план догляду за таким пацієнтом?

3. Пацієнт М. лікується амбула­торно протягом 3 тиж. з приводу го­строго бронхіту. Але його стан не по­ліпшився. Лікар направив пацієнта лікуватися в умовах денного стаціо­нару. Йому було призначено антибіо­тик в ін'єкціях. Пацієнт відмовляєть­ся від ін'єкцій тому, що у нього немає грошей на купівлю одноразових шприців, а через багаторазові шпри­ци він боїться заразитися гепатитом або ВІЛ-інфекцією. Пацієнт хоче про­довжувати лікуватись пігулками.


 


 


 


 


 


 

   
Значення Скорочення
вода а^.
рідина ш
крапля,закапати <ї«
одиниця И(и)
капсула сар.
таблетка іаЬ.
ампула атр.
розчинити СІІІ.

Приклад 1:

Лікар призначив застосувати аспірин 325 т§ іаЬ. д.бН.ро від болю.

Ви маєте давати пацієнту одну таблетку через 6 год через рот.

Приклад 2:

Лікар призначив граволь 100 т§ ІУ. зіаі.

Ви маєте застосувати граволь 100 мг внутрішньовенно негайно.

Метрична система одиниць

1. Метр приблизно дорівнює 39,4 дюйма

Одиниця Значення, м
Дециметр од
Сантиметр 0,01
Міліметр 0,001
Мікрометр 0,000001
2. Грам — основна одиниця маси 1 г = 1000 мг
Одиниця Значення,г
Мікрограм 0,000001
Міліграм 0,001
Центиграм 0,01
Дециграм од
Декаграм
Гектограм
Кілограм 1000 (2,2 фунта)

* 1 фунт = 454 г 427


 

3. Літр приблизно дорівнює кварті (1,06 кварти)

Одиниця Значення, л 1
Децилітр 0,1
Центилітр 0,01
Мілілітр 0,001
Мікролітр 0,000001
Декалітр
Гекталітр
Кілолітр

Приклад 1:

Лікар призначив пацієнту препарат "X" 500 мг. Цей препарат випускають у грамах. Скільки грамів вам потрібно дати пацієнтові?

Відповідь: 1000 мг = 1 г

= і або 0,5 г 2

1000 2

Приклад 2:

Маса тіла дитини — 58 фунтів, що дорівнює______кілограмам.

Відповідь: 2,2 фунта = 1 кг

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Основи МЕДСЕСТРИНСТВА

Л П ОЛЬХОВСЬКА В А КАПУСТНИК... основи... МЕДСЕСТРИНСТВА ЗМІСТ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Застосування пасти

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Тема II. МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ В МЕДСЕСТРИНСТВІ. НАВЧАННЯ В СЕСТРИНСЬКІЙ СПРАВІ.
ПОНЯТТЯ ПРО СЕСТРИНСЬКИЙ ПРОЦЕС............................69 Спілкування та його види.....................................................70 Навчання пацієнтів.

Тема IV. ТИПИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ПРИЙМАННЯ
ПАЦІЄНТА ДО СТАЦІОНАРУ...........................................156 Основні типи лікувально-профілактичних закладів. Функції приймального відділення.............

Тема VI. ОСОБИСТА ГІГІЄНА ПАЦІЄНТА. ПРОФІЛАКТИКА
ПРОЛЕЖНІВ................................................................212 Види режимів рухової активності пацієнта. Положення пацієнта в ліжку.................

Тема VIII. МЕТОДИ НАЙПРОСТІШОЇ ФІЗІОТЕРАПІЇ.
ГІРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ.........................283 Фізіотерапія: механізм дії засобів впливу на гіровообіг........284 Водолікування.......................

ОЦІНЮВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА
МЕДИЧНОЮ СЕСТРОЮ...................................................313 Спостереження за зовнішнім виглядом і станом пацієнта.......314 Перелік практичних навичок.

ПЕРЕДМОВА
  Процеси, що відбуваються нині в Україні, — реформа системи охорони здоров'я, перехід на принципи надання первинної медико-санітарної допомоги населенню та бюджетно-страхової медицин

ПЕРЕДМОВА
  Процеси, що відбуваються нині в Україні, — реформа системи охорони здоров'я, перехід на принципи надання первинної медико-санітарної допомоги населенню та бюджетно-страхової медицин

ФІЛОСОФІЯ, ТЕОРІЯ, СУТЬ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ. СЕСТРИНСЬКА ЕТИКА ТА ДЕОНТОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ
Після вивчення теми студент має: Знати: — потребу філософського осмислення сестринської практики для подаль­шого прогресу в сестринській справі; — основні поняття

Клятва Флоренс Найтінгейл
Перед Богом і перед обличчям зібрання я урочисто обіцяю вести життя, сповнене чистотою, і чесно виконувати свої професійні обов'язки. Я буду утримуватись від усього отруйного та шкідливого

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Етичними елементами філософії сестринської справи є все, крім: а) чесноти; б) обов'язків; в) деонтології; г) цінностей; ґ) чесності?

Дайте характеристику потреб людини.
Відповіді на контрольні питання 1— в; 2— б; 3— б; 4— ґ; 5— в; 6— б, в.

МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ В МЕДСЕСТРИНСТВІ. НАВЧАННЯ В СЕСТРИНСЬКІЙ СПРАВІ. ПОНЯТТЯ ПРО СЕСТРИНСЬКИЙ ПРОЦЕС
  Після вивчення теми студент має: Знати: — спілкування як ефективний засіб допомоги пацієнтові в адаптації до змін у житті через захворювання; — р

Десять порад до терапевтичного спілкування
1. Розмову з пацієнтом починайте після того, як назвете себе (ім'я, посада) І повідомите мету бесіди. Звертайтесь до вашого пацієнта тільки на ім'я та по батькові, а також на "Ви".

II етап — визначення мети, планування змісту і методу навчання
Мета: — "результат": що має зробити, уміти, знати; — "критерії часу": межа часу, дата, інтервал часу. — "умови": самостійно або за допомогою

Аналіз та синтез отриманих даних
Проблеми існують: так/ні так/ні так/ні Проблеми якої групи пацієнт вважає найбільш вагомими? (У відповідній графі поставити: 1, 2, 3) Бажання пацієнта вирішити свої проблеми: так/ні

План навчання пацієнта
Прізвище, ім'я, по батькові: Т. М. Я., 72роки Відділення: терапевтичне, палата № 5 Проблема Мета Сестринські втручан

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Способи навчання: а) формальні; б) потенціальні; в) неформальні; г) індивідуальні; ґ) колективні. 2. Чинники, що сприяють спілкуванн

НФЕКЦІЙНА БЕЗПЕКА. ІНФЕКЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ. САНІТАРНО-ПРОТИЕШДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
Після вивчення теми студент має: Знати: — поняття інфекційної безпеки; — визначення і масштаб проблем внутрішньолікарняної інфекції; — способи передачі і

Умови безпеки медичної сестри на робочому місці
1. Спеціальний одяг, що захищає медичну сестру від можливого потраплян­ня крові та інших виділень при виконанні маніпуляцій: • медична шапочка; • одноразові гумов

Класифікація відходів лікувально-профілактичного закладу та особливос­ті дій медичного персоналу
Відходи класу Аутворюються в: • палатних відділеннях (крім інфекційних, шкірно-венерологічних, фти­зіатричних, мікологічних); • адміністративно-господарських прим

Заходи безпеки
1. У кожному відділенні лікувального закладу має бути аптечка, до складу якоїналежать: • 70 % розчин етилового спирту 100мл; • 5

Код форми за ЗКУД Код закладу за ЗКПО
  Міністерство охорони здоров'я   МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ   Найменування закладу &nbs

ЕГО РОЗЧИНУ.
2. У процедурному кабінеті вологе прибирання проводити 2 рази на день із ■встосуванням 6 % розчину перекису водню та 0,5 % розчину мийного засобу ГПрогрес", "Лотос" та ін.); пі

План сестринського догляду
Прізвище, ім'я та по батькові______________________________________ Інфекційна безпека, іі Відділення_ № палати Дата Проблема

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які дезрозчини використовують для вологого прибирання приміщень: а) 1% розчин хлорного вапна; б) 10 % розчин хлорного вапна; в) 1 % р

Задача З
Шкірним антисептиком. Задача4 Запросити молодшу медичну сестру провести вологе прибирання із застосуванням деззасобів. Задача5

ТИПИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ПРИЙМАННЯ ПАЦІЄНТА ДО СТАЦІОНАРУ
Після вивчення теми студент має: Знати: — поняття: лікувально-охоронний режим, його елементи і значення для па­цієнта; — види режимів рухової активності;

СКЛАДІВ. ЕАРУ
    вменти і значення для па-   фиймальному відділенні цієнта до стаціонару; жня шкіри (див. сестрин- значеного режиму фізич-

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Спосіб транспортування пацієнтів визначає: а)медична сестра приймального відділення   ) лікар; в) палатна медична

Під час госпіталізації тяжкохворого медична сестра приймального відділення
має спершу: а) транспортувати пацієнта в реанімаційне відділення; б) почати надавати невідкладну долікарську допомогу; в) негайно визвати чергового лікар

Під час госпіталізації тяжкохворого медична сестра приймального відділення
має спершу: а) транспортувати пацієнта в реанімаційне відділення; б) почати надавати невідкладну долікарську допомогу; в) негайно визвати чергового лікар

Як запобігти утворенню пари при підготовці гігієнічної ванни?
Відповіді на контрольні питання 1 — б; 2 — г; 3 — в; 4 — б; 5 — б, в; 6 — 1 — а, б, в, 2 — г; 7 — г; 8 — ґ; 9 — г; 10 — ґ; 11 — ґ; 12 — г; 13 — ґ; 14 — а; 15 — в; 16 — ґ; 17 —

Задача 1
Повідомити чергового лікаря, викликати міліцію. Журнал реєстрації, медичну карту хворого стаціонару. Задача 2 Повідомити чергового лікаря, викликати міліцію, померлого транспортув

БІОМЕХАНІКА ТІЛА, ПЕРЕМІЩЕННЯ ПАЦІЄНТА
В ЛІЖКУ, ЗАПОБІГАННЯ ТРАВМУВАННЮ ПАЦІЄНТА) ■ Після вивчення теми студент має: Знати: — правильну біомеханіку при різних п

Правила використання здорової біомеханіки тіла медичної сестри
У положенні тіла сидячи 1.Для рівномірного розподілення маси тіла та зменшення навантаження за поперековий відділ хребта розмістіть коліна трохи вище стегон.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Загострення та розвиток остеохондрозу хребта зумовлює все, крім: а) мікро-, макротравми; б) статичного і динамічного навантаження; в) катання на ковзанах і лижа

Які відділи хребта людини рухомі найбільше і страждають при найбільшій на-вантаженості?
Відповіді на контрольні питання 1 — r; 2 — 6; 3 — б; 4 — t; 5 — в. 6. -CiMca. 7. Правильне положення. 8. Фаулера. 9. Рівновага тіла. 10.

ПРОФІЛАКТИКА ПРОЛЕЖНІВ
  Після вивчення теми студент має: Знати: — чинники ризику утворення пролежнів; — місця можливого утворення пролежнів, стадії утворення;

Основні принципидогляду за пацієнтами з ризиком розвитку пролежнів
1. Правильне розміщення пацієнта на ліжку (функціональному). Обов'яз­кова наявність протипролежневого матраца (або поролонового матраца, за­втовшки не менше 10 см), а також додаткових валиків і под

Б. Догляд за носовою порожниною
1. Змочити в маслі ватні гніти та по черзі ввести їх в праву і ліву ніздрі 1—Зхв. 2. Обертальним рухом вийняти гніти. Примітка: можна спочатку закапати в ніс 1—2 краплі мас

А. Догляд за волоссям
1. Змочити гребінь у слабкому розчині оцту і розчісувати волосся: довге — від кінців до коренів, коротке — від коренів. 2. Гребінь обробити з милом, волосся бажано заплести. Б.

В. Догляд за очима
1. Змочити стерильну кульку в 0,2 % розчині фурациліну і, злегка віджав­ши її, протерти одну повіку в напрямку від зовнішнього кута ока до внутріш­нього, кульку викинути. 2. Таким чином по

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які дезінфекційні розчини застосовують для протирання шкіри: а) 10 % розчин камфорного спирту; б) 70 % розчин етилового спирту; в) 5 % розчин хлораміну; г) ро

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які дезінфекційні розчини застосовують для протирання шкіри: а) 10 % розчин камфорного спирту; б) 70 % розчин етилового спирту; в) 5 % розчин хлораміну; г) ро

Дієта№ 16
Показання й мета: ті самі, що й для дієти № 1а. Характеристика: та сама, що і дієти № 1а, але додають сухарі з білого хлі­ба, сухий бісквіт, сир у протертому вигляді,

Контрастні дієти
Контрастні дні сприяють значному розвантаженню міждобового обміну, ви­веденню з організму продуктів обміну, надлишків натрію і рідини, впливають на перебіг захворювання.  

Контроль за відвідуванням пацієнтів і передачею продуктів
Мета: контроль за дотримуванням пацієнтом призначеної дієти, профілак­тика внутрішньолікарняних епідемій. Відвідувачів допускають у відділення до пацієнтів у відведені

Скласти план догляду при незадоволенні потреб в адекватному харчуванні.
План догляду при незадоволенні потреб в адекватному харчуванні ачені засоби, крім: ктів, багатих на холесте-кількістю вітамінів;

МЕТОДИ НАЙПРОСТІШОЇ ФІЗІОТЕРАПІЇ. ГІРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ
Після вивчення теми студент має: Знати: — поняття найпростішої фізіотерапії, механізм дії; — види найпростіших фізіопроцедур і протипоказання до них. Можливі ускл

Постановка гірчичників
Показання: запальні захворювання дихальних шляхів, міжреброві неврал­гії, радикуліт, міозит, гіпертонічний криз, стенокардія. Підготувати: ниркоподібний лоток,

Гірчичні ванни для ніг
Підготувати: гірчицю суху 100,0г, теплу воду (температура 40—45 °С), відро або таз. Послідовність дій 1. 100,0 г сухо

Послідовність дій
1. Шар тканини змочити в 40 % спиртовому розчині, укласти на­вколо вуха — більше на соскоподіб­ний відросток. 2. Зверху покласти шар вощанки так, щоб вушна раковина була зовнi. 3.Третій ша

Послідовність дій
1. Шар тканини змочити в 40 % спиртовому розчині, укласти на­вколо вуха — більше на соскоподіб­ний відросток. 2. Зверху покласти шар вощанки так, щоб вушна раковина була зовнi. 3.Третій ша

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. В яких випадках застосовують гірчичники: а) гострі застудні захворювання; б) захворювання шкіри; в) відразу після травм; г) приступ стенокард

Л за/хв?
11. Яка величина тиску медичного кисню в кисневому балоні: а) 150 атм; б) 80—100атм; в) 110—140атм;

Л за/хв?
11. Яка величина тиску медичного кисню в кисневому балоні: а) 150 атм; б) 80—100атм; в) 110—140атм;

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПАЦІЄНТАМИ. ТЕРМОМЕТРІЯ. ОЦІНЮВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА МЕДИЧНОЮ СЕСТРОЮ
    Після вивчення теми студент має знати: — об'єктивні методи обстеження пацієнта; — правила і техніку загального огляду, вимірювання

Перший етап
Полягає в зовнішньому огляді й в опитуванні хворого. При огляді звертають увагу на стан шкірного покриву, зовнішнього вигляду і форми обличчя, язика, вушних раковин, нігтьових пластинок, розглядают

Другий етап
При огляді м'язової системивизначають ступінь її розвитку. При обстежен­ні кісток і суглобів звертають увагу на обмеження обсягу рухів, набряклість, почервоніння і деформацію. При

Частота дихання в дітей різних вікових груп
  Вік   Новонароджені Від 1 до 2 років Від 2 до 6 років Від 6 до 10 років Від 10 до 16 років Від 16 до 18 ро

Догляд за тяжкохворими і пацієнтамиу стані агонії
До тяжкохворих належать категорії пацієнтів з ускладненим перебігом хво­роби, яка не піддається ефективному лікуванню або має несприятливий про­гноз. Стан таких пацієнтів часто проявляється глибоки

Умирання та його періоди. Правила поводження з трупом
Стан, що межує між життям і смертю, називають термінальним (від лат. іегтіпаііз — кінцевий). Клінічна динаміка вмирання включає такі патологічні процеси: 1) припинення діял

Можливі проблеми пацієнта
(на прикладі розв'язання ситуаційних задач) 1. Пацієнт Ж., 55 років, хворіє на ревматичну гарячку (ревматизм), занепо­коєний своїм станом. Зауважує, що дуже погано спить уночі. Складіть пл

План навчання пацієнта вимірювати артеріальний тиск
(результати навчання зареєструвати в протоколі до плану) Проблема Мета Сестринські втручання 1. Не вол

Протокол до плану догляду пацієнтау стані гарячки
Показник Дата її. Температура тіла: І ■ зранку 1 • ввечері     &n

План догляду за пацієнтом із задишкою
      Стандартний пландогляду за наявноеп болю(у дорослого пащента) (результати оцшювання

Протокол проведения первинного та поточного оцшювання болю
Вщдшення_____________________________________ Палата_____________________________________ Пр1звище, !м'я та по батьков! пащента__________________ Лжарський д!агноз_______

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. У пацієнта з недостатністю кровообігу раптово виник напад ядухи. Обличчя на­було синьо-багрового відтінку. Яких заходів має вжити медична сестра: а) забезпечити пацієнту положення напів

Задача 7
До реанімаційного відділення поступив пацієнт у непритомному стані. Дихання рідке, поверхневе. Під час кожного вдиху голова відкидається назад, рот широко роз­кривається. Пульс ниткоподібний, 40 за

Задача З
Довести до відома лікаря. За призначенням лікаря дати таблетку валідолу.   Задача 4 1. Медичній сестрі слід запідозрити у пацієнта шлункову кровотечу. Потрібно

ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Після вивчення теми студент має: Знати: — правила виписування і отримання лікарських засобів відділеннями лікувально-профілактичних закладів; — вимоги до зберігання лікарських зас

Зовнішній метод застосування лікарських речовин
Цей шлях застосування лікарських речовин зазвичай використовують для лікування різних уражень шкіри та слизових оболонок. При цьому слід пам'ятати, що шкіра, слизові оболонки добре васкуляризовані,

Зовнішнє застосування лікарських речовин для лікування слизових оболо­нок
1. Інгаляційні методи впливу на слизову оболонку дихальних шляхів. Ін­галяція — один із методів уведення лікарських засобів у організм через органи дихання шляхом вдихання ї

Особливі ситуації привзятті крові
Час виконання процедури. У деяких випадках кров необхідно брати у визна­чений час: при прийомі окремих лікарських препаратів, натще і/чи внаслідок добових коливань біологічних параметрів (ци

Мл Ю мл 24год 60 хв
§іі8 за 1 хв 83,ЗмлхЮ за 1хв 833 60 = £іїв за 1хв Відповідь: 13,88 або 14 §ЇЇ5 за 1 хв

Пристрій випускає: 20 £іів на 1 мл.
Спочатку потрібно підрахувати, яку кількість пеніциліну слід додати: Б.Д. = 4000000ОД_ Б.К. = х Н.Д. = 500 000мг ~Н.К. = 1мл 4 000 000x1 500 000 х

Д) 4000—5000 мл?
9. При проведенні внутрішньовенного вливання 10 % розчину кальцію хлориду в пацієнта з'явилось різке відчуття жару. Що має зробити медична сестра: а) припинити проведення

В) 1—1,5 год?
13. При яких умовах тиску, температури проводять стерилізацію медичного інстру­ментарію в автоклаві: тиск (атм): температура (°С):* а) 0,5 а

Задача 2
Пояснити пацієнтові, що супозиторії ставлять на ніч. ЗадачаЗ Вимогу на спирт оформлюють на окремому бланку, ставлять підписи головного лі­каря, завідувача відділе

КЛІЗМИ. ГАЗОВИВІДНА ТРУБКА
-, ■ ■ , - Після вивчення теми студент має: Знати: — види клізм: очисна, проносна (олійна та гіпертонічна), сифонна, лікар­ська, поживна; —

Можливі проблеми пацієнта
Фізіологічні Психологічні Соціальні Неможливість самостійної дефекації Дискомфорт при спілку­ванні

План догляду в разі порушення функції кишок
Проблема У пацієнта В. порушення випорожнення (д) Мета Випорожнення буде звичним для пацієн­та В. Сестринські втручання 1. Скласти

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Якаємність кухля Есмарха: а) 0,3 л; б) 0,5 л; в) 1,0 л; г)2,0л; ґ)3,0л? 2. Назвіть протипоказання до застосування оч

Задача 2
Під час постановки сифонної клізми медична сестра звернула увагу на те, що вода із високо піднятої лійки не виходить. Яких заходів вона має вжити?   Задача З Пі

КАТЕТЕРИЗАЦІЯ СЕЧОВОГО МІХУРА. ЗАСТОСУВАННЯ ЗНІМНОГО СЕЧОПРИЙМАЧА
  Після вивчення теми студент має: Знати: мету катетеризації сечового міхура, протипоказання та можливі усклад­нення; — види катетерів; — види знімних сечоп

Б. Надання допомоги хворому при затримці сечі
1. Необхідно рефлекторно сприяти акту сечовипускання: а) пустити струмінь води з-під крана; б) лити воду з чайника в таз; в) полити теплою водою статеві

ЗОНДОВІ МАНІПУЛЯЦІЇ: ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА, ШЛУНКОВЕ ТА ДУОДЕНАЛЬНЕ ЗОНДУВАННЯ
Після вивчення теми студент має: Знати: — мету проведення зондових маніпуляцій; — види шлункових та дуоденальних зондів; — особливості промивання шлунка

Прізвище пацієнта
Дослідження дуоденального вмісту №__Відділення___________   Порція А Порція В

Можливі проблеми пацієнта
(на прикладі розв'язання ситуаційних задач) 1. Пацієнт В., 60 років, з виразковою хворобою шлунка, скаржиться на час-   те олюваннз і

План догляду за пацієнтом з блювотним рефлексом на зондові маніпуляції
    Мета Сестринські     Дата

План навчання членів родини пацієнта, в якого виникають нудота та блювання
Проблема Мета Сестринські втручання (д) Члени Члени 1. Дати необхідні рекомендації у

Г; 2 — в, г; 3 — в, г; 4 — в; 5 — а; 6 — а; 7 — б; 8 — в; 9 — в.
Ситуаційні задачі Задача 1 Ви медична сестра. Сусід запросив вас з приводу блювання його дружини. Ваша так­тика? Задача 2 Медична сестра уклала пацієнта для

ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ
Після вивчення теми студент має: Знати: — посадові обов'язки медичної сестри при діагностичних дослідженнях; — можливі проблеми пацієнта, наприклад страх перед бронхоскопією. Се­с

Шановний пацієнте!
Якщо Ви зацікавлені в одержанні достовірних результатів дослідження, то просимо Вас відверто відповісти на такі питання: дата і час останнього споживання їжі перед проведенням аналізу

Приклад оформлення бланку направлення
В умовах стаціонару В умовах поліклініки Терапевтичне відділення У бактеріологічну лабораторію У клінічну лабораторію Клінічний аналіз сеч

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Який розчин слід використати для дезінфекції мокротиння в плювальниці: а) 5 % розчин хлораміну; б) 0,5 % розчин хлорного вапна; в) 1 % розчин хлораміну; г) 2

Задача 4
Пацієнтка принесла добову сечу для визначення вмісту глюкози, при цьому напере­додні вранці сечовий міхур не спорожнила. Як вчинити? Задача 5 Пацієнту призначене дослідження калу

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги