рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Трискладові стопи

Трискладові стопи - раздел Образование, Основи теорії літератури 1. Дáктиль (Грец. Dáktylos — Палець, Мі...

1. Дáктиль (грец. dáktylos — палець, міра довжини) — трискладова стопа з наголосом на першому складі / — È È/.

2. Амфібрáх (грец. amphibrachys, від amphi — обабіч та brachys — короткий) — трискладова стопа з наголосом на другому складі / È — È /.

3. Анапéст (грец. anápaistos — зворотний щодо дактиля) — трискладова стопа з наголосом на третьому складі / È È — /.

4. Бáкхій (грец. bakcheios — вакхічний) — службова трискладова стопа з трьома ненаголошеними складами / È È È /.

Стопи у кінці рядків можуть бути повними і неповними. Якщо у неповній стопі є лише наголошений склад, то вона все одно рахується при визначенні розміру.

Під цим кутом зору віршорядки поділяються на три види:

1. Акаталектúчний (грец. a — префікс, що означає заперечення і katalēktikos — усічений), або Неусічений – віршорядок, у якому наявні всі повні стопи його розміру.

2. Каталектúчний (гр. katalēktikos), або Усічений — віршорядок, у якому останню стопу усічено відповідно на один чи два склади, залежно від її виду.

3. Гіперкаталектúчний (гр. hyper — понад та katalēktikos), або Нарощений — віршорядок, у якому до останньої стопи додано ще один чи два склади залежно від виду стопи.

Для того, щоб визначити віршовий розмір, необхідно порахувати кількість стіп (зі службовими включно) у кожному рядку вірша. Якщо ця кількість однакова у всіх віршорядках, то це буде дво-, три-, чотирисстоповий ( і так далі ) відповідно хорей, ямб чи інший розмір. Якщо ж кількість стіп неоднакова (з будь-яким співвідношенням), то це буде різностоповий хорей, ямб чи інший розмір.

Розглянемо приклади:

1. Земле рідка! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

В.Симоненко.

— È / — È / — È / È È / — È /

È È / — È / — È / È È / —

È È / — È / — È / È È / — È /

È È / — È / — È / È È / —

Вид стопи — хорей з пірихієм; віршовий розмір — п’ятистоповий хорей; перший і третій рядки акаталектичні, другий і четвертий — каталектичні.

2. Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмось.

Леся Українка.

È — / È — / È È / È — / È — /

È — / È — / È — / È È / È — / È

È — / È — / È — / È È / È — /

È — / È — / È — / È È / È — / È

Вид стопи — ямб з пірихієм; віршовий розмір — п’ятистоповий ямб; перший і третій рядки акаталектичні, другий і четвертий — гіперкаталектичні.

3. Я єсть народ, якого правди сила

ніким звойована ще не була...

П.Тичина.

— — / È — / È È / È — / È — / È

È — / È — / È È / È È / È — /

Вид стопи — ямб зі спондеєм та пірихієм; віршовий розмір — п’ятистоповий ямб; перший рядок гіперкаталектичний, другий — акаталектичний.

4. Церква святої Ірини

криком кричить із імли.

Мабуть, тобі вже, мій сину,

зашпори в душу зайшли.

В.Стус.

— È / È / — È È / — È

— È È / — È È / —

— È È / — È È / — È

— È È / — È È / —

Вид стопи — дактиль; віршовий розмір — тристоповий дактиль; усі віршорядки каталектичні.

5. Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!

В.Сосюра.

È — È / È — È / È — È / È —

È — È / È — È / È — È /

È — È / È — È / È — È / È —

È — È / È — È / È — È /

Вид стопи — амфібрах; віршовий розмір — різностоповий амфібрах; перший і третій рядки каталектичні, другий і четвертий — акаталектичні.

6. Гетьте, думи, ви хмари осінні!

Таж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Леся Українка.

È È — / È È — / È È — / È

È È — / È È — / È È — /

È È — / È È — / È È — / È

È È — / È È — / È È — /

Вид стопи — анапест; віршовий розмір — тристоповий анапест; перший і третій рядки гіперкаталектичні, другий і четвертий — каталектичні.

 

У силабо-тонічній системі у цілому творі здебільшого зберігається однакова кількість стіп у рядках (наприклад, п’ятистоповий ямб). Проте трапляються і різностопові розміри:

Плине синьою сагою

Ніч.

Пітьма падає габою

З пліч.

О.Олесь.

— È / — È / È È / — È /

— È / — È / È È / — È /

У цьому уривку, як бачимо, поєднується чотири- і одностоповий хорей.

Зрідка трапляються силабо-тонічні вірші, у яких поєднуються різні види стіп у визначеній послідовності. Ці розміри називаються логаéди (грец. logaoidikos, від logos — слово і aoide — спів). Використовуються вони з метою надати віршеві певної мелодики.

Бувають прості логаеди — у яких ритмічно поєднуються віршорядки з різними видами стіп:

Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист

в’яне, жовкне...

Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист

хутко вмовкне.

Леся Українка.

È È — / È È — / È È — / È È — /

— È / — È /

È È — / È È — / È È — / È È — /

— È / — È /

Тут у різних рядках поєднуються чотиристоповий анапест і двостоповий хорей.

Трапляються також складні логаеди — рядки яких складаються з різних стіп, об’єднаних у певній послідовності:

Ходить вітер, по житі

Мов господар спроволу

Колосочки налиті

Стиха хилить додолу.

І.Франко.

— È / — È / È — È /

È È / — È / È — È /

È È / — È / È — È /

— È / — È / È — È /

 

5. Експресивні функції віршування.

Нагадаємо, насамперед, що мовна експрéсія (лат. expressio — вислів, від exprimo — чітко вимовляю, зображую) — вираження певних почуттів засобами мови.

Творячи поезію, автор свідомо чи найчастіше несвідомо, під впливом натхнення добирає ті чи ті рими, римування, клавзули, віршові розміри з метою якомога багатогранніше передати ними ті чи ті почуття.

А отже, і при аналізі твору треба насамперед з’ясувати (наскільки це можливо), яку експресивну функцію і як саме виконує той чи той засіб. Тут дослідникові значною мірою треба покладатися на своє естетичне чуття, а також пам’ятати про суто авторський, конкретно-неповторний підхід, бо у різних поетів одні і ті ж засоби можуть виконувати різні функції.

Отож, з’ясуємо деякі функції версифікаційних засобів.

1. Дво- і трискладовірозміри. При читанні двоскладових розмірів наголоси відчуваються через один склад, тому вони творять інтонацію пришвидшену, що підкреслює рух, швидку зміну подій, радість, роздратованість тощо.

У трискладових розмірах наголос відчувається через два склади, тому інтонація тут уповільнена, підкреслює монотонність, печаль, спокій, тяжкі чи глибокі роздуми.

2. Висхідні — спадні розміри.Висхідні розміри ямб / ↑È — / і анапест /↑ È È — /, адже тут стопи закінчують наголошеними складами, які вимовляються з підвищеною інтонацією, посилено. Вони частіше виражають позитивні емоції.

Спадні розміри — хорей / ↓ — È / і дактиль / ↓ — È È /, бо тут стопи закінчуються ненаголошеними складами, що зумовлює інтонацію спадну. Ці розміри частіше виражають неґативні емоції, хоча трапляється і навпаки.

3. Довжина рядка.Значну інтонаційну роль відіграє і довжина рядка (кількість стіп). Короткий рядок звучить маршево, мелодійно, пришвидшено, весело, рішуче, підкреслює швидку зміну подій, радість, рух, гнів тощо. Довгий рядок звучить урочисто, поважно, монотонно, підкреслює спокій, роздуми, епічний опис або сум.

Розглянемо два приклади. Обидва ці вірші написані хореєм, але перший — вдостоповим, другий — семистоповим, тому інтонації їхні зовсім різні:

Рани гніву,

Рани днів...

Крик журливий

Журавлів.

Голі гони,

Голий гай...

І червоний

Небокрай.

В.Сосюра.

 

В темнім небі — корогодом зорі синьоокі,

В темні небі світить місяць золотим серпом.

Ми лишили підземелля душні і глибокі.

На зимовий теплий вирій тягнемось повзком.

М.Богданович.

4. Паузи.Пауза в кінці рядка значно більша, ніж цезура, тому вона звертає особливу увагу читача на останнє в рядку слово. Тому поети часто найважливіше слово (образ) виносять у кінець рядка:

Нема в нас такого лану й поля,

В якім ніхто не вбитий був ніким.

І жодна, мабуть, не звелась тополя,

Щоб не спіткнулась об кістяки.

В. Затуливітер[62]

Найчастіше віршорядок збігається з певним синтаксично закінченим відтинком (реченням чи його цілісною частиною). Тоді вірш звучить плавно, розмірено:

Реве та стогне Дніпр широкий

Сердитий вітер завива.

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

Т. Шевченко

Але часом поет вдається до енжамбемáну(франц. enjambement — перенесення), або перенесення — розриває речення, переносить його частину в інший рядок з метою виділити, інтонаційно підкреслити певні слова, що в такий спосіб опиняються у кінці віршорядка перед ритмічною павзою:

На панщині пшеницю жала,

Втомилася. Не спочивать

Пішла в снопи. Пошкандибала

Івана — сина годувать.

Т.Шевченко.

5. Клавзули. Рими.Окситонна клавзула підкреслює закінченість думки, надає інтонації твердості, рішучості, впевненості, увиразнює радість, рух, гнів тощо.

Навпаки, перокситонна і особливо пропарокситонна та гіпердактилічна створюють враження незакінченості, сумніву, невпевненості, лагідності, рефлективності, підсилюють співучість, мелодійність, спокій, сум.

Конкретні приклади:

Синій вітер, посадка, село.

Я чекаю когось. Я притих...

Наче сонце моє розцвіло

І промінням під ноги лягло

У хитанні дерев золотих.

В.Сосюра.

Суцільні окситонні клавзули у цьому вірші підкреслюють логічну закінченість кожного рядка, впевненість ліричного героя.

Ой широко лиман розливається,

Верболозом кругом він квітчається.

Над ним сонце ясне усміхається

І по хвилях вогнем розсипається.

Дніпрова Чайка[63].

Суцільні пропарокситонні клавзули у цьому вірші створюють наспівну інтонацію, допомагають уявити лагідний, спокійний, розлогий лиман.

Найчастіше у вірші окситонні — парокситонні чи інші клавзули гармонійно чергуються. Це дозволяє уникнути монотонності звучання, посилює ритм.

Особливої мелодійності, підкресленої наспівності надають віршеві внутрішні рими:

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

Або:

Все йде, все минає — і краю немає,

Куди ж воно ділось? відкіля взялось?

І дурень, і мудрий нічого не знає.

Т.Шевченко.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Основи теорії літератури

Основи теорії літератури... frac сутність літературознавства сутність мистецтва...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Трискладові стопи

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Природа мистецького таланту.
Лише талановиті митці породжують справді досконалі, вагомі твори. Якщо людина талановита, це значить вона має особливу, витончену душевну організацію, творчі здібності. Серед ц

Натхнення
Як твердять філософи і психологи, наш душевний світ (або психіка) складається із двох частин: 1) свідомого – це осмислення людиною довколишнього світу і себе, власног

Асоціативне мислення
  Усі ми більшою або меншою мірою володіємо асоціативним мисленням. Цей дар дається кожній людині, лишень у ході життя одні його розвивають, інші притуплюють. У чому ж суть а

Поділ образів за способом творення та сприймання
Ми сприймаємо довколишній матеріальний світ через органи чуття – зору, слуху, дотику, нюху, смаку. Через ці ж п'ять чуттів митець намагається втілити і донести до нас свій художній світ.

Т.Шевченко).
  І день йому милий, і солодка нічка. (М.Шашкевич) Згадаймо також численні фольклорні та розмовні звороти: «Гаряче любити», «легко мені на душі», «тяжка справ

Естетична функція
Якщо уважно придивитися до довкілля, легко переконаєшся, що цілий Всесвіт (від сніжинки, листка дерева до Сонячної системи й галактик) будується, розвивається за законами краси. Але у повсяк

Пізнавальна функція.
Тут треба сказати про спільність і відмінність між наукою та мистецтвом. І перша, і друге займаються світопізнанням. Це їх поєднує. Але наука пізнає світ а) раціонально;

В и х о в н а ф у н к ц і я.
З огляду на свою природу, на допіру названі функції мистецтво здійсняє на людину потужний виховний вплив. Але який і як саме? Сприймаючи з захопленням худож­ній твір, ми (час

УІ. Своєрідність мистецького відтворення потоку життя
  У повсякденній дійсності усе – речі, явища, звичаї, умови, ми самі – постійно змінюється, так само усе – добре й лихе, веселе й сумне, світле й темне, корисне й шкідливе –

П а т о с.
Поштовхом до створення будь-якого мистецького полотна є складна сув’язь почуттів автора, котру іменують патосом. Пáтос (гр.pathos – почуття, пристрасть) – пристрасне пережив

Категорії “прекрасне – потворне”.
Спосте­рігаючи, художньо відтворюючи життя, митець виділяє в ньому два протилежні полюси – прекрасне і потворне і відповідно між ними розгруповує життєві явища. Інколи навмисне для ос

Категорії “комічне – трагічне, героїч­не”.
У життєвому потопі митець виділяє також явища комічні і трагічні, знову ж таки часом задля виразности згущуючи їх. Комічне(від гр. komikos – смішний) – це життєва

Ф а н т а з і я.
Відтворюючи (себто творячи заново) життя, митець більшою чи меншою мірою, але обов'язково вдається до фантазії(від грец. phantasia - уявлення, зображення). Це – творча уява,

Х р о н о т о п.
У художньому творі автор пришвидшує або про­пускає несуттєві події, побіжно окидає поглядом чи й оминає друго­рядні картини, об'єкти, речі. Натомість зосереджує пильну увагу на подіях і об’є

УІІ. Митець і суспільство
  1. Точки дотику між літературою і суспільством. Художня література – явище суспільне за своєю сутністю, оскільки 1) досліджує суспільне

А. Вплив суспільного середовища на письменника.
Походження, виховання, суспільне становище митця значною мірою визначають його світогляд, глибше – світосприймання, а відтак його естетичний ідеал, навіть ті чи інші прикмети його сти

Б. Вплив письменника на суспільство.
Митець також здійснює вплив на суспільство. Адже мистецтво не просто віддзеркалює життя, а й певним чином оформляє його. Але як саме? Захоплю­ючись улюбленими літературними (не реальними, а

С в о б о д а м и т ц я т а ї ї м е ж і
Свобода, тобто здатність володіти, розпоряджатися собою, діяти відповідно до власної природи, є основою людини як богоподібного духовної істоти. Навіть якщо забезпечити людину матеріа

Х. ЗМІСТ І ФОРМА ТВОРУ. СКЛАДНИКИ ЗМІСТУ.
У художньому творі, як і будь-якому иншому явищі буття, можна виділити зміст і форму, котрі, зрозуміло, між собою нерозривно пов’язані, взаємозалежні. Змісттвору — це житт

Триєдина жанрова класифікація
У літературознавстві найчастіше застосовують триєдину жанрову класифікацію творів: рід, жанр, жанрова форма. У межах кожного роду (способу вираження художнього змісту) виділяються окр

А. Архаїчні жанри.
1. Міт(гр. mythos — слово, переказ) — давні сказання про творення світу, богів, надприродних істот, життя перших людей («Прометей», «Геракл», «Троянська війна», «Перун», «Ве

А. Традиційні жанри
Історично найдавніша релігійно-обрядова лірика (яка мала насамперед релігійне призначення і виконувалася під час певних обрядів). Це зокрема: 1. Гимн (гр. hý

Б. Тематична класифікація лірики.
Про розгляді новочасної лірики (ХІХ—ХХ ст.) частіше використовується тематична класифікація. За нею виділяють такі жанри: 1. Громадянськалірика — у якій ідет

Суміжні жанри
Усі жанри поступово розвиваються, змінюються, в основному за рахунок злиття двох чи кількох. Отож, поруч з епосом, лірикою та драмою в літературі часто зустрічаються твори, у яких поєднуютьс

Складники композиції.
Як і людське тіло чи, скажімо, дерево, — художній твір складається з великої кількості нерозривно взаємопов’язаних частин, що становлять єдине ціле. Отож, розглядаючи форму твору (тіло), н

А. Загальна характеристика сюжету
Твори, які належать до різних родів, мають відповідно і різні композиційні особливості. Найхарактерніша спільна ознака епічних та драматичних творів — сюжетність. Сюжé

Б. Сюжетні вузли
В основі кожного сюжету лежить певний конфлікт, а той має етапи розгортання, або їх ще називають сюжетні вузли. Ці етапи (вузли) такі: 1. Експозúція

В. Композиція ліричних творів.
Якщо основою епічного та драматичного твору є перебіг певних подій (сюжет), то у ліричному творі на першому місці — розвиток почуттів, настроїв, а сюжет витіснений на задній план чи й

ХІІІ. ХУДОЖНЯ МОВА
Як уже зазначалося «будівельним матеріалом» літератури є саме художня (або поетична) мова. Зауважимо принагідно, що в художньому творі розрізняють мову авторську і

Лексика художнього твору.
Лексичні (словесні) художні засоби прийнято розділяти на три групи залежно від часу їх побутування, території та соціального статусу мовців. На кожному з цих мовних рівнів виділяють загал

А. Перший фігуральний тип
1. Інвéрсія(лат. inversio — перевертання, переставлення) — незвичайна розстановка слів у реченні для того, щоб найбільш значуще слово особливо підкреслити, зве

Б. Другий фігуральний тип.
Сюди належать риторичні[57], або патетичні фігури. 4. Патетичне запитáння — це запитання, що виражає якусь емоцію (здивування, обурення,

В.Третій фігуральний тип.
9. Анáфора(грец. anaphero — піднесення), або єдинопочаток — повторення на початку віршових рядків, строф або речень чи розділів (у прозі) однакових с

А. Явища евфонії та какофонії
Фόніка(грец. phōneo — вимовляю, звучу), або звукопис — це сукупність звукових засобів художньої мови. Фонічні засоби (алітерації, асонанс

Б.Фоносимволіка
Звуки мови самі собою можуть мати і символічне значення. Зрозуміло, одні й ті ж звуки у різних авторів чи навіть у різних творах одного й того ж автора можуть мати різне значення. І тут особ

ХІV. Основи віршування
Найхарактернішим, найбезпосереднішим виявом словесної творчості є віршування, або версифікáція (від лат. versus — вірш та facio — роблю). Це —

З історії рими.
Античне віршування рими практично не знало. Уважається, що вона була запроваджена пізньогатинською та дівньонімецькою поезією (християнські гимни ІV ст., «Книга Євангелій» Отфріда 862 р.). У

Основні функції рими
1. Ритмічна — рима творить ритм у вірші, позначаючи закінчення рядків, підсилює мелодійність твору. 2. Мнемотехнічна — рими допомагають запам’ятати текст (Мнемозіна у

Естетичні якості рим
Від надто частого вживання рими стають шаблонними, банальними, втрачають естетичну цінність. Серед найбанальніших рим: кров — любов — знов; берізки — обеліски; роси — коси; неба — треба; у в

А. Антична система віршування.
Антúчний, або Метрúчний, або Квантитатúвний вірш розвинувся у древньогрецькій, а потім перейшов і в римську літературу. У древньогрецькій і латинс

Б. Фольклорне віршування
Ународній творчості склалися дві форми вірша — пісенний і речитативний. Пісенний вірш. Текст і будова народної пісні пов’язані з мелодією. Тому фрази симетрично роз

Г. Тонічна система
Тонічний вірш побудований на однаковій кількості наголосів у віршованих рядках при відсутності поділу їх на стопи. Ця система віршування досить рідкісна й давня, ви

Силабо-тонічна система віршування.
Ритмічна орґанізація поезії постійно змінюється, розвивається, зокрема і в українському віршуванні. Так, у ХVІ—ХVІІІ ст. панівною у нашій літературі була силабічна система. На межі ХVІІІ—ХІХ

Двоскладові стопи
1. Хорéй, або Трохéй (грец. choréios, від choros — хор) — двоскладова стопа з наголосом на першому складі / — È /.

Строфіка.
Строфá (грец. strophe — поворот, зміна, коло) — віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням та відмежована

А. Звичайні строфи.
1. Моностúх (гр. monos — один і stichos — вірш) — однорядкова строфа: Тиша — це мова, якою говорить до людини Бог. Б.-І.Антонич. 2.

Б.Романські строфи
Деякі строфи використовуючись у літературі упродовж століть і навіть тисячоліть у майже незмінному вигляді, перетворилися на літературний канон, стали канонізованими (канон — це твердо встан

В. Строфи східного походження
Серед японських строф найвідомішими, найпоширенішими у світі стали танка і гайку . Танка— це п’ятирядкова неримована строфа, що складається з п’яти — та семи

Г. Довільний вірш та верлібр
Серед астрофічної поезії найпомітніші форми — довільний вірш і верлібр. Довільний— це вірш, написаний силабо-тонічним розміром (переважно ямбом чи хореєм), що склад

Пісенька про Лялю-Бо
Ляля-Бо вибирає любо проповідує любе і кохає Лі Бо лю бо лю болюболюболю бо голова в Лялі-Бо — українська &n

ХУІ. Стиль доби
Найбільш точно розвиток літератури як мистецтва слова відображає естетико-стильова періодизація. За визначальний критерій поділу літератури тут береться стиль доби, адже у цьому понятті п

ХVІІ. Авторський стиль. Методи. Напрями. Течії. УгрупОвання. Школи.
Вивчаючи історичний розвиток літератури, ми спостерігаємо, як у різні епохи змінюються теми художніх творів, характерні образи, жанри, а також погляди письменників на життя, принципи і способи його

Реалістичний метод
♣ передбачає зосередження уваги передусім на конкретній, видимій, матеріальній реальності, на суспільній дійсності (проблемах суспільної моралі, економіки, політики, побуту тощо

Фольклор
Першим напрямом в історії українського мистецтва слова був фольклор[83]. У літературному процесі він посідає окреме місце як цілісний, своєрідний організм.   Термін

А. Монументалізм
Монументалізм[85]панував у ІХ – ХІ ст. Для мистецтва цього стилю характерні 1) масштабність, величавість, суворість; 2) зосередження уваги

Б. Орнаменталізм
Орнаментальний[86] стильвизначав руську культуру ХІІ-ХІІІ ст.Основні риси орнаментального письма: 1. Мозаїчність композиції та багатотематичніст

Перехідний період (ХІV— поч. ХV ст.).
Вплив орнаменталізму зберігся і в наступній, так званій перехідній добі (ХІУ- поч. ХУ ст.). Це був період переписування давніх творів та укладання книг-зводів. Звід

Ренесанс
А. Загальноєвропейський ренесанс (ХІУ-ХУІ) У середині другого тисячоліття у країнах Європи (передовсім південних) на зміну середньовіччю приходить нова епоха – ренесанс

Класицизм
А. Загальноєвропейський класицизм[109] (ХVІІ – ХVІІІ ст.) Найбурхливішого розвитку цей напрям набув у Франції уже з ХVІІ ст., дещо

А. Загальноєвропейський вимір
Цей напрям став засадничим цілковитим запереченням класицизму, – як високого, так і низького, бурлескного. Чільні ознаки романтизму[119] такі: 1.Коли просвітництво вважало за основн

Б. Український вияв напряму
Український романтизм підготувала вже культура бароко, в основі якої була ідея непересічної особистості. Інше потужне джерело – українська народна творчість, особливо думи і козацькі

А. Суть і риси напряму
Первісно (з ХVІІІ ст.) слова «реаліст», «реалізм[121]» вживалися в повсякденному мовленні й позначали тверезий, практичний тип мислення на противагу ідеалістичному, мрійницькому. З кінця 20-х років

Б. Особливості українського реалізму
  Письменства різних націй збагатили цей напрям своїми неповторними варіантами. Який же український варіант реалізму? Ми вже зауважували, що реалістичний тип світосприймання

А. Світоглядовий ґрунт і риси напряму
  Цей напрям зародився в європейській культурі в останній чверті ХІХ ст. у надрах реалізму (насамперед натуралізму) і водночас став його принциповим запереченням. Розвиток модернізму[

Б. Екзистенціалізм
Найбільш цілісною й стійкою філософсько-естетичною системою з тих, що виробилися у рамцях модернізму став екзистенціалізм (від лат. existentia - існування). Серед найвідоміших попе

В. Етапи модернізму
  Якщо розглядати напрям у діахронному зрізі (у часовій послідовності), то можна виділити, три етапи його розвитку. 1. Декаданс (від фр. decadence — з

Г. Деякі особливості українського модернізму
  1) Насамперед треба пам’ятати загальну прикмету цього стилю доби: у модернізмі, як свого часу в бароко, поєдналися романтичний та реалістичний типи творчості, проте гармонії

А. Неоромантизм
У цій течії відроджуються традиції класичного романтизму першої половини ХІХ ст.(неприйняття буденної реальності, піднесені ідеали, протистояння виняткового героя і маси, конфлікт мрії і дій

Б. Неокласицизм
Свого часу вибух революційно-безбожного ренесансу породив протидію — реформацію з її відродженням християнських вартостей. І розквіт неоромантизму з його бурхливо-стихійною, анархічною, норморуйнів

В. Символізм
Як підказує сама назва, сутність течії полягає у символізації зовнішніх виявів світу для осягнення його внутрішнього, трансцедентного змісту. Мабуть, найвичерпніше розкрив специфіку символіс

Г. Імпресіонізм
Означення течії походить від назви картини Клода Моне «Імпресія. Схід сонця» (1873). Започаткувався імпресіонізм[151] у французькому малярстві (К.Моне, О.Ренуар, Е.Деґа, Е.Мане), розв

Д. Неореалізм
Класичний реалізм трансформувався у модернізм не лише через імпресіонізм, а й безпосередньо, через розвиток стильової течії, яку називають соціально-психологічним або романтичним, імпресіоністичним

Е. Футуризм
Це перший і, вочевидь, найяскравіший вияв авангардистської тенденції в модернізмі. Як вважається, футуризм[159] заснував у 1909 р. італійський поет Марінетті [160]. Ц

Сюрреалізм
Сюрреалізм[168] — авангардистська течія, котра існує від початку 20-х років до сьогодні, зародилася у літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші види мистецтва. Сам терм

ХІХ. Художність твору
  Визначальною мірою якості, досконалості, цінності мистецького твору є рівень його художності. Отож бодай у найзагальніших рисах розкриємо це поняття — художність. Ра

ХХ. Аналіз художнього твору
  Художність як серцевина літературного твору безпосередньо зумовлює і спосіб, шлях його вивчення, себто аналіз. Художній аналіз– це осмислення мистец

Аналізу епічного і драматичного творів
1. Короткі відомості про автора (насамперед ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку даного твору). 2. Історія написання і видання твору (при потребі). 3. Життєва основа (ті ре

Аналізу ліричного твору
1. Короткі відомості про автора (насамперед ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку даного твору). 2. Історія написання твору (при потребі). 3. Жанр твору (громадянська, інтим

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги