рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Консульські представництва

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Консульські представництва

Консульські представництва - раздел Образование, Представництво Європейської організації публічного права в Україні Консульська Діяльність, Як І Дипломатична Діяльність Держав, Має Давню Історі...

Консульська діяльність, як і дипломатична діяльність держав, має давню історію. її розвиток пов'язаний з активізацією торгово-економічних зв'язків між державами. Здійснюється консульська діяльність насамперед із метою захисту економічного суверенітету держави, а також для захисту інтересів фізичних і юридичних осіб держави, що акредитує, за кордоном.

Міграція населення, зростання кількості змішаних шлюбів, зміцнення наукових, технічних зв'язків між державами привели до того, що діяльність консульських інститутів у наш час є дуже актуальною. На сьогоднішній день за межами України функціонують більш ніж 75 консульських установ, зокрема 55 консульських

підрозділів дипломатичних представництв України, 7 генеральних консульств, 1 відділення в Берліні, 1 консульство й 1 консульське агентство. Крім цього, за кордоном діє 23 консульські установи, очолювані почесними консулами України.

Основним джерелом консульського права тривалий час був міжнародний порядок. З огляду на позитивний результат, що принесла кодификація дипломатичного права, у березні-квітні 1963 року у Відні була скликана міжнародна конференція, у якій взяли участь 92 держави. її метою стало вироблення на основі проекту Комісії ООН з міжнародного права багатосторонньої міжнародної конвенції, що регламентує консульську діяльність держав. У результаті двомісячної роботи була розроблена і прийнята Конвенція про консульські зносини, яка складається з 79 статей, що, по суті, торкалася всіх аспектів консульських зносин між державами.

Активну участь у діяльності конференції брав СРСР, ним був запропонований ряд статей на основі практики консульських зносин, вироблених між соціалістичними державами. Але низка положень прийнятої Конвенції містила зайві обмеження привілеїв та імунітетів консульської установи та її посадових осіб, обмежуючи, таким чином, суверенні права держав, що не дозволило СРСР приєднатися до цього документа. Такий акт відбувся тільки в 1989 році, хоча вся консульська діяльність СРСР після прийняття Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року ґрунтувалася на основі статей цього документа, норми якого для Союзу діяли як міжнародний звичай.

Крім багатосторонньої Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, держави дуже часто практикують укладання двосторонніх консульських конвенцій, у яких обговорюється кількість консульських установ держав на території одна одної, місце розташування консульських округів, привілеї та імунітети персоналу консульств і т.д. До джерел консульського права належить і внутрішнє законодавство держав, що регулює консульські зносини. У Радянському Союзі таким нормативним актом був Консульський статут СРСР 1976 року, що діяв і в Україні в частині, що не суперечить її Конституції до 1994 року, коли Указом Президента України від 2 квітня 1994 року був введений у дію Консульський статут України.

Завданнями консульських установ України відповідно до Консульського статуту України є:

— захист за кордоном прав і інтересів України, юридичних осіб і громадян України;

— сприяння розвитку дружніх зносин України з іншими державами, розширенню економічних, торгових, науково-тех-

нічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму;

— сприяння вихідцям з України та їхнім спадкоємцям у підтримці контактів з Україною.

Правовою базою діяльності консульських установ України є: Консульський статут України, поточне законодавство України, міжнародні договори України, міжнародні порядки.

Згідно зі статтею 2 Віденської Конвенції про консульські зносини 1963 року встановлення консульських зносин між державами здійснюється за взаємною згодою. Встановлення дипломатичних зносин означає й одночасне встановлення консульських зносин, якщо інше не обговорюється заінтересованими державами. Розірвання ж дипломатичних зносин не спричиняє автоматичного припинення консульських зносин.

Держави, що не підтримують між собою дипломатичні відносини, можуть установлювати між собою консульські зносини. Цей вид відносин є складовим елементом визнання нової держави de facto. Водночас у державі, де немає дипломатичного представництва, консульські установи можуть здійснювати деякі з дипломатичних функцій.

Главою консульської установи є консул. Статус глави консульської установи відрізняється від статусу глави дипломатичного представництва насамперед тим, що консул не здійснює представницьких функцій своєї держави в державі перебування. Взагалі функції консулів мають відносно вузький і конкретний характер і здійснюються ними в межах консульського округу. Держави у своїй практиці використовують призначення як штатних консулів, так і позаштатних (почесних) консулів. Останні звичайно призначаються з числа осіб, які постійно мешкають у державі перебування консульства, вони можуть бути як громадянами держави, що призначає, держави перебування, так і громадянами третьої держави. Часто почесними консулами є адвокати, бізнесмени, діячі культури, що мають високий авторитет у державі перебування. Почесні консули не перебувають на державній службі держава, що їх призначає, і не одержують від неї заробітної плати, тому даний інститут економічно вигідний. За існуючим правилом збори, що стягуються почесним консулом за консульські послуги, які робляться ним, ідуть у його прибуток. Україна в перші роки своєї незалежності досить часто вдавалася до використання цього інституту. Перші почесні консули України призначалися через закордонних громадян українського походження (Австралія, провінція Місіонес Аргентини, штат Парана Бразилії й т.д.). Так, наприклад, почесним консулом України в Бразилії був призначений пан Маріан Чайковський, в Аргентині — пан Рамон Гринюк.

Консульська установа (консульство) — це постійний державний орган зовнішніх зносин, що засновується в іншій державі на основі угоди між двома державами для виконання консульських функцій у визначеному консульському окрузі.

У міжнародній практиці розрізняють чотири види консульських установ:

1. Генеральне консульство.

2. Консульство.

3. Віце-консульство.

4. Консульське агентство.

Ці установи очолюють відповідно:

— генеральний консул;

— консул;

— віце-консул;

— консульський агент.

Консули і віце-консули, крім тих випадків, коли вони очолюють консульські установи, можуть входити як звичайні посадові особи до складу генеральних консульств.

Відповідно до Консульського Уставу України в поняття «консульські установи», крім чотирьох вищезгаданих класів консульських установ входять «Консульське управління Міністерства іноземних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України в Україні, консульські відділи дипломатичних представництв України, генеральні відділи дипломатичних представництв

України».

Місцезнаходження консульської установи та її клас визначаються за згодою з державою перебування. Консульські представництва держави, що направляє, яких може бути декілька в державі перебування, на відміну від дипломатичного представництва держави, що акредитує, діють не на всій території держави перебування, а в межах установленого консульського округу. Під ним розуміється територія, на якій відповідно до норм міжнародного права і національного законодавства здійснюються консульські функції.

Якщо на території держави перебування є тільки одне дипломатичне представництво і немає окремих консульських установ, то територією консульського округу буде вся територія держави перебування. Якщо на території держави перебування є окремі консульські установи, то кожна з них має свій консульський округ, тобто територію, на яку поширюється її діяльність, і яка встановлюється за згодою між державами.

Критерії створення консульських округів і, отже, відкриття консульських установ різноманітні. Консульські округи консульських установ різних держав не збігаються між собою. Сукупність

глав консульських установ різних держав, що знаходяться в конкретному пункті (порт, місто) держави перебування, являє собою консульський корпус у вузькому розумінні.

Широке розуміння цього поняття може бути двояким. Одні автори вважають, що це сукупність посадових консульських осіб, включаючи і глав консульських установ (оперативний персонал), різних держав, розташованих у конкретних пунктах держави перебування. Інші відносять до його складу ще й членів родин згаданих консульських працівників, на яких поширюються відповідні привілеї та імунітети.

На чолі консульського корпусу стоїть старшина, старший за рангом і за часом одержання консульської екзекватури. Він виконує в основному церемоніальні функції, у які входить представництво всього консульського корпусу при колективних виступах, ознайомлення знову прибулих членів консульського корпусу з особливостями і традиціями держави перебування. Він також здійснює захист прав членів консульського корпусу у випадку їх порушення владою держави перебування, вирішує можливі внутрішні проблеми в рамках консульського корпусу.

У наш час набула значного поширення практика відкриття консульських відділів при дипломатичних представництвах. Такі відділи очолюються завідувачами, що іменуються генеральними консулами або консулами. У міжнародній практиці, залежно від місця виконання консульських функцій, розрізняють окремих консулів, тобто консулів, що виконують консульські функції самостійно в окремому консульському окрузі, і віддільських консулів, що діють у складі консульського відділу дипломатичного представництва.

Існує ще одна відмінність між цими посадовими особами. Окремі консули при призначенні на посаду отримують письмове повноваження — консульський патент. Консул розпочинає виконання своїх обов'язків після одержання згоди (екзекватури) держави перебування. Екзекватура оформляється у формі запису на консульському патенті або у вигляді окремого документа. А завідувачам консульських відділів посольств консульський патент і екзекватура, як правило, не видаються, оскільки вони діють як співробітники дипломатичного представництва.

Основні функції консульських установ визначені в статті 5 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. До них належать:

— захист у державі перебування інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб у межах, що допускаються міжнародним правом;

— сприяння розвитку торгових, економічних, культурних і наукових зв'язків між державою, що представляється, і

державою перебування,а також сприяння розвитку дружніх відносин між ними;

— з'ясовування всіма законними шляхами умов і подій у торговому, економічному, культурному і науковому житті держави перебування, повідомлення про них уряду держави, що представляється, й надання відомостей зацікавленим особам;

— виконання адміністративних і нотаріальних функцій;

— надання допомоги і сприяння фізичним і юридичним особам держави, що представляється, у тому числі і правової;

— надання допомоги морським (річковим) суднам і літакам та їхнім екіпажам;

— виконання інших функцій, покладених на консульську установу державою, що представляється, які не забороняються законами і правилами держави перебування.

Слід зазначити, що впроцесі виконання своїх функцій консульські установи повинні керуватися як нормами міжнародного права, так і нормами національного права. Важливу роль у консульських зносинах відіграють двосторонні консульські конвенції, у яких, крім врегулювання загальних питань, закріплюються особливості здійснення консульських зносин між конкретними державами-контрагентами .

Консульські установи мають обмежену територіальну сферу діяльності. На відміну від дипломатичних представництв вони мають право прямих зносин тільки з місцевою владою консульського округу. Якщо ж виникає необхідність зносин з урядом держави перебування, то її можна реалізувати тільки за допомогою дипломатичного представництва своєї держави. Якщо на консульську установу у разі відсутності дипломатичних зносин між державами покладено за згодою уряду держави, що приймає, виконання деяких дипломатичних функцій, то вона тільки в таких випадках має право зносин з урядом держави перебування.

Питання про підпорядкованість консульських установ вирішується національним законодавством держав. У більшості держав консульські установи підпорядковані міністерствам закордонних справ, а також дипломатичному представництву своєї держави в державі перебування.

Відповідно до норм міжнародного права і внутрішньодержавного права консули можуть представляти фізичних і юридичних осіб своєї держави в судах та інших органах держави перебування в порядку, передбаченому в зазначених нормах.

До найбільш поширених видів діяльності консульських установ належать: видача віз; видача і продовження термінів дії паспортів;

реєстрація громадян своєї держави, які постійно мешкають на території консульського округу; реєстрація актів громадянського стану; легалізація і нотаріальне посвідчення документів і т.д. За виконання зазначених дій консульства стягують консульські збори у валюті держави перебування. Держави можуть укласти між собою угоду про скасування стягування всіх або деяких видів консульських зборів.

Становить практичний інтересрозрізневвя функцйконсульсько-го представництва і функцій дипломатичного представництва акредитуючої держави. Тут, зокрема, слід зазначити, що:

— посольство виконує переважно політичні функції, а консульство діє переважно в економічній і соціальній сферах міждержавних зносин;

— дипломатичне представництво з прийняттям Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року (ч. 2 ст. 3) вправі здійснювати консульську діяльність, а консульські установи, як правило, не вправі здійснювати функції дипломатичних представництв, крім випадків відсутності дипломатичного представництва в країні перебування, при згоді на це влади держави перебування;

— дипломатичне представництво, у першу чергу, здійснює представницьку функцію, а консульська установа такою функцією не володіє, здійснюючи захист економічних інтересів держави, а також захист фізичних і юридичних осіб, які мають національність цієї держави;

— розірвання дипломатичних зносин між державами звичайно тягне за собою припинення діяльності дипломатичного представництва, проте консульські зносини між країнами зберігаються;

— закриття консульської установи з будь-якої причини (зниження економічної активності; зменшення кількості громадян держави, що представляється, які мешкають у визначеному регіоні держави перебування) не тягне за собою припинення дипломатичних зносин між державами;

— держава, що представляється, може після повідомлення відповідним державам доручити консульству, заснованому у певній державі, виконання консульських функцій у третій державі, якщо немає заперечення відповідних держав. У дипломатичному праві є можливість здійснення так званої кумулятивної дипломатичної місії, коли одна особа, що є дипломатичним представником в одній державі, може виконувати функції дипломатичного представника в третій державі;

— за попередньою згодою держави перебування і на підставі угоди між державою, що представляється, і будь-якою третьою

державою, консульство, засноване в першій державі, може виконувати консульські функції від імені третьої держави (виконання консульських функцій від імені третьої держави). Відповідно до міжнародного права консульські установи припиняють свою діяльність у таких випадках:

1) закриття консульської установи;

2) вихід території, на якій розташований консульський округ, з-під суверенітету держави перебування;

3) війна між державами, що раніше встановили консульські зносини.

15.3. Глава і персонал консульської установи

Згідно зі статтею 9 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року для глав консульських установ визначено чотири

класи:

1)генеральний консул;

2) консул;

3) віце-консул;

4) консульський агент.

Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул — консульство; віце-консул — віце-консульство. Останні також можуть бути помічниками або заступниками генерального консула. Віце-консул може виконувати обов'язки заступника консула. Консульський агент очолює консульське агентство. В Україні, як і в більшості держав, консульські працівники є службовцями міністерства закордонних справ і їм присвоюються дипломатичні ранги. У деяких країнах консульська служба відділена від дипломатичної, і консульським працівникам присвоюються спеціальні ранги.

Глави консульських установ призначаються державою, що представляється, і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування. Вже зазначалося, що держава, яка представляється, надає главі консульської установи спеціальний документ — консульський патент. Цей документ засвідчує його посаду і містить, як правило, його повне ім'я і прізвище, клас, зазначення консульського округу і місцезнаходження консульської установи.

Держава, що представляється, направляє консульський патент звичайно дипломатичними шляхами уряду держави, на території якої глава консульської установи повинен виконувати свої функції. Глава консульської установи допускається до виконання своїх функцій тільки після одержання дозволу (екзекватури) на це з боку

держави перебування. Причому такий дозвіл, у якій би формі він не був виражений, іменується екзекватурою (не плутати з агреманом у дипломатичному праві). Держава, що відмовляє у видачі екзекватури, не зобов'язана повідомляти мотиви своєї відмови.

З моменту отримання екзекватури вважається, що глава консульської установи розпочав виконання своїх функцій. З цього моменту визначається його старшинство стосовно глав консульських установ інших держав, розташованих у даному консульському окрузі.

В Україні функції консулів України закріплені в Консульському статуті України 1994 року. Основною метою прийняття Консульського статуту України є визначення правових основ діяльності консульських установ України. Функції консулів України випливають із найменування глав і розділів II-VIII Консульського статуту України. Наведемо їх частково згідно з викладеним вище:

Розділ II. Функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України.

Глава 3. Загальні положення.

Глава 4. Функції консула стосовно військового обліку громадян України.

Глава 5. Функції консула стосовно виконання доручень слідчих або судових органів України.

Глава 6. Функції консула з взяття і розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, опіки і піклування, реєстрації актів громадянського стану.

Глава 7. Функції консула стосовно майна громадян України.

Глава 8. Функції консула стосовно громадян України, які знаходяться під арештом, затриманих або позбавлених волі в іншій формі, які відбувають покарання або пропали безвісти.

Глава 9. Функції консула з питань паспортів і віз.

Глава 10. Функції консула з питань громадянства.

Розділ III. Нотаріальні дії, консульська легалізація, консульський збір.

Глава 11. Нотаріальні дії;

Глава 12. Консульська легалізація;

Глава 13. Консульський збір.

Розділ IV. Функції консула стосовно військових кораблів і військово-допоміжних суден Військово-морських сил України.

Розділ V. Функції консула стосовно суден України.

Глава 14. Функції консула при приході і стоянці суден.

Глава 15. Функції консула при відплитті суден.

Глава 16. Функції консула у випадку корабельної катастрофи при аварії судна.

Глава 17. Функції консула у разі хвороби або смерті членів екіпажу судна.

Розділ VI. Функції консула стосовно цивільних повітряних суден

України.

Розділ VII. Функції консула стосовно засобів автомобільного,

залізничного транспорту і суден річкового флоту.

Розділ VIII. Функції консула з санітарної, фітосанітарної та ветеринарної охорони.

Глава 18. Функції консула з санітарної охорони.

Глава 19. Функції консула з фітосанітарної та ветеринарної

охорони.

Консульські посадові особи, які перебувають на дипломатичній службі в Україні, працівники консульських установ, які є громадянами України і постійно мешкають в Україні, перебувають на державній службі в МЗС України.

Консул України виконує функції, передбачені Консульським статутом і законодавством України. Консул за дорученням МЗС України або глави дипломатичного представництва України в державі перебування може виконувати й інші функції, але тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать законодавству України, законодавству країни перебування і міжнародних договорів України.

Консул виконує покладені на нього функції особисто або доручає покладені на нього функції іншому консулу округу з усіх питань, пов'язаних із діяльністю консульської установи. Консул зобов'язаний не менше ніж один раз на рік проводити об'їзд свого округу.

Скарги на дії консульських посадових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підпорядкованості.

Консул України зобов'язаний вживати заходів для того, щоб юридичні особи і громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасницею яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.

Консул зобов'язаний вживати заходів для відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. У тому випадку, якщо після звернення консула до влади держави перебування не будуть відновлені права юридичних осіб і громадян України, консул зобов'язаний повідомити МЗС України і главу дипломатичного представництва України в державі перебування.

Консул зобов'язаний приймати усні і письмові звернення юридичних осіб і громадян України. Консул також приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян із питань, що стосуються виконання його функцій. Консул веде облік громадян України, які постійно мешкають або тимчасово перебувають в його консульському окрузі.

Консул України бере участь у проведенні політичних заходів: всеукраїнського референдуму; у виборах Президента України,

депутатів Верховної Ради України (відповідно до законодавства України і країни перебування); допомагає у виконанні службових обов'язків членам державних делегацій України, народним депутатам України, представникам міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, а також керівникам державних підприємств і наукових установ, що перебувають в межах його консульського округу. Консул інформує громадян України, які тимчасово перебувають в його консульському окрузі, про законодавство країни перебування, а також про місцеві звичаї.

Розпорядження консула, видані в рамках його повноважень, серед питань, що стосуються перебування громадян України за кордоном, мають для них обов'язкове значення.

Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року персонал консульськихустанов поділяється на три категорії:

1) консульські посадові особи, які перебувають на консульській

службі і виконують консульські функції;

2) консульські службовці, які виконують адміністративно-технічну роботу;

3) обслуговуючий персонал.

Консульські посадові особи повинні бути, як правило, громадянами держави, що представляється. Громадяни держави перебування або третіх держав можуть призначатися на консульські посади державою, що представляється, тільки з точно вираженої згоди держави перебування (стаття 22).

Суверенним правом держави перебування є право в будь-який час повідомити державі, що представляється, про те, що та або інша консульська посадова особа є persona non grata, або що будь-який працівник консульського персоналу є неприйнятним. У такому випадку держава, що представляється, повинна відкликати цю особу або припинити її функції в консульській установі (стаття 23).

Влада держави перебування (звичайно — міністерство закордонних справ) видають консулам консульські картки, що підтверджують їхнє посадове становище і наявність привілеїв та імунітетів відповідно до міжнародного права.

Функції працівників консульської установи припиняються на таких підставах:

а) повідомлення держави перебування державою, що представ
ляється, про те, що її функції припиняються (відкликання);

б) анулювання екзекватури (оголошення persona non grata);

в) повідомлення державою перебування держави, що представ
ляється, про те, що держава перебування перестала вважати
його працівником консульського персоналу.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Представництво Європейської організації публічного права в Україні

Представництво Європейської організації публічного права в Україні... М О Баймуратов... МІЖНАРОДНЕ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Консульські представництва

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Порядок защиты дипломной работы
Защита дипломной работы производится на заседании Государственной аттестационной комиссии (ГАК) с участием не менее двух третей ее состава. Перед защитой студентом представ

Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
Міжнародні відносини не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб'єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітн

Колонізація
Такі західні країни, як Англія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, мали свої колонії. Великий період часу вони окупували свої колонії в Африці, Азії, експлуатували корінне населення, за яким

Вестфальський мир (1648)
Роль міжнародного права в середині Середньовіччя найбільш яскраво проявляється й прямо пов'язана з укладенням Вестфаль-ського миру 1648 p., після якого його сфера дії ще більше розширюється. Саме

Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
Велика французька революція стала ініціатором нових підходів до розуміння й утвердження гуманітарних і економічних цінностей, породила великі демократичні принципи, деякі з них стали принципами но

Конгресий конференції XIXст. іміжнародне право
Віденський конгрес 1814-1815 pp. Багато істориків вважають, що вплив Віденського конгресу на міжнародне право міститься лише в посиланнях на статті Заключного акту конгресу,

Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
У період Великої Жовтневої соціалістичної революції суспільство, що характеризувалося наявністю приватної власності, класів і експлуатації людьми один одного, почало перехід до суспіль

Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
Серед усіх протиріч між державами-імперіями основним було протиріччя між переможцями й переможеними в Першій світовій війні (1914-1917 pp.). Напруженими були відносини й між переможцями. Наявність

Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
Із перших днів Другої світової війни стало ясно, що довоєнне міжнародне право хоч і забороняло ведення агресивної війни, але не передбачало механізму її запобігання. Це положення було змінено після

Контрольні питання
Дайте періодизацію історії міжнародного права. Охарактеризуйте міжнародне право Стародавнього світу. Назвіть інститути міжнародного права, що діяли в стародавні часи. Оха

Поняття норми міжнародного права
Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміють правило поведінки, яке визнається державами й іншими с

Структура норм міжнародного права
Структура норм міжнародного права має свої особливості. Якщо в загальній теорії права визнано, що правові норми мають тричленну структуру (гіпотезу, диспозицію, санкцію), то сп

Види міжнародно-правових норм
Види міжнародно-правових норм визначаються за різноманітними класифікуючими ознаками. J. За змістом і місцем у системі міжнародного права:

Допоміжні джерела міжнародного права
До допоміжних джерел, що відіграють важливу роль у становленні і розвитку загального міжнародного права, належать правотворчі рішення міжнародних організацій

Кодифікація міжнародного права
Під кодифікацією міжнародного права розуміють систематизацію міжнародно-правових норм, здійснювану суб'єктами міжнародного права. Перші згадки в літературі з міжн

Контрольні питання
У чому складається особливість правової природи норми міжнародного публічного права? Які основні параметри теорії узгодження воль держав? Чим характеризується процесуальний аспек

Юридична природа основних принципів міжнародного права
' Основні принципи міжнародного публічного права — це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені засади мі

Принцип суверенної рівності держав
Принцип суверенної рівності держав складає основу сучасних міжнародних відносин. Це означає, що кожна держава зобов'язана поважати суверенітет інших учасників системи, тобто їх

Принцип незастосування сили або погрози силою
Демократизація міжнародних відносин із неминучістю призводить до обмеження застосуваннясили або погрозисилою. Вперше ця об

Принцип територіальної цілісності держав
Принцип територіальної цілісності держав затверджено з прийняттям Статуту ООН у 1945 році. Процес його розвитку триває, навіть назва цього принципу остаточно не визначен

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
Принцип мирного вирішення спорів, покликаний забезпечити мирне співіснування держав, належить до норм, покладених в основу існування і стабільного функціонування міжнародного

Принцип поваги прав людини
Як самостійний принцип поваги прав людини був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року. В аналізованій галузі ухвалений ряд найважливіших актів, до яких належать: За

Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
Безумовна повага права кожного народу і нації вільно вибирати шляхи і форми свого розвитку є однією з принципових основ міжнародних відносин. Принцип рівноправності та самовизначе

Принцип міжнародного співробітництва
Принцип міжнародного співробітництва зобов'язує держави співробітничати одна з одною незалежно від розбіжностей їх політичних, економічних і соціальних системах. І

Контрольні питання
Що розуміється під основними принципами міжнародного публічного права? Яке тлумачення терміна «принцип міжнародного права» у доктрині й практиці міжнародного публічного права? Я

Контрольні питання
Що розуміється під суб'єктом міжнародного публічного права? Дайте поняття й характеристику міжнародної правосуб'єктності. Яка структурна характеристика міжнародної правосуб'єкт-но

Поняття і види міжнародного правонаступництва
Під міжнародним правонаступництво м розуміють перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопо-передника) до іншого (прав

Соціалістичних Республік
Питання про правонаступництво стосовно договорів Союзу РСР, державної власності, державних архівів і державних боргів СРСР є одним із найважливіших наслідків припинення існування Радянського Союзу

Контрольні питання
Якими нормами міжнародного права регулюються питання правонаступництва? Хто виступає як суб'єкт правонаступництва? Що є об'єктом правонаступництва? Як можна роз'яснити де

Поняття міжнародного правопорушення
Міжнародне правопорушення є складним правовим явищем. З юридичної точки зору в якості міжнародного правопорушеннярозглядається міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнар

Недружній акт — це така поведінка держави, яка завдає шкоди іншій державі й суперечить її інтересам, але не порушує норм міжнародного права.
Варто мати на увазі, що сучасне міжнародне публічне право не забороняє недружніх актів. Така заборона існує на морально-політичному рівні. Недружній акт дає можливість іншим державам застосову

Види міжнародних правопорушень
У доктрині і практиці міжнародного права міжнародні правопорушення не мали чіткого поділу на види або групи на різних підставах, хоча деякі спроби їх виділення здійснювалися. Так, напр

Обставини, що виключають відповідальність держав
Згідно із загальними принципами міжнародної відповідальності держав будь-яке міжнародно-правове діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність цієї держави. Міжнародно-правове діяння

Відповідальність міжнародних організацій
Відповідальність міжнародних організацій ґрунтується на їхній правосуб'єктності й безпосередньо випливає з неї при системному тлумаченні цього міжнародно-правового феномена.

Контрольні питання
Визначте предмет регулювання права міжнародної відповідальності. Дайте характеристику джерел права міжнародної відповідальності. З яких правових інститутів складається право між

Кодифікація права міжнародних договорів
Право міжнародних договорів є галуззю загального міжнародного права і являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини держав та інших суб'єктів міжнародного права

Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
Укладання міжнародних договорів державами являє собою здійснення Державного суверенітету і належить до основних прав держав. Укладання конкретного договору може бути й

Контрольні питання
Як ви розумієте предмет регулювання права міжнародних договорів? З яких правових інститутів складається право міжнародних договорів? У чому містяться особливості права міжнародни

Історичні аспекти створення міжнародних організацій
Сучасні міжнародні відносини характеризуються постійним розширенням сфер взаємодії держав, тому всі нові відносини стають предметом міжнародно-правового регулювання. Однією з таких порівняно нових

Поняття і види міжнародних організацій
Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, куль

Міжнародного права.
Держави-члени і відповідні міжнародні організації визнають і зобов'язуються шанувати права і обов'язки відповідної міжурядової організації, її компетенцію, коло повноважень, наділяти організацію т

Право на вільне виконання своїх функцій.
Сутність даного критерій міститься в тому, що кожна ММУО має свій установчий акт (у формі статутів, конвенцій або резолюцій інших організацій із загальними повноваженнями), правила процедури, фіна

Контрольні питання
Виділіть ознаки міжнародної організації. Якими актами регулюється діяльність міжнародної організації? Які особи є співробітниками міжнародної організації? На основі яких критеріїв обіймаю

Покоління прав людини
Основні права й свободи забезпечують різні сфери життя людини: особисту, політичну, соціальну, економічну, культурну. Відповідно до цього вони й структуруються по групах і найменуваннях. Однак варт

Основні міжнародно-правові акти про права людини
Міжнародно-правові акти в галузі прав людини прийнято називати міжнародними стандартами. Цей термін охоплює різні норми, такі, як правила міжнародних договорів, резолюції міжнародних організацій,

Міжнародні акти про права людини і законодавство України
З огляду на особливу важливість прав і свобод людини, що містяться в міжнародних актах, та їх подальше закріплення в конституційному і поточному законодавстві України у формі прав і свобод людини

X УіСЬЛ/TCUt
Треті статті Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права свідчать про те, що держави, які беруть участь у даних пактах, зо

Право народів на самовизначення
«Всі народи мають право на самовизначення. Завдяки цьому праву вони вільно установлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток» (стаття 1 М

Право на життя
«1. Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. 2. У країнах, що не скасували страти, смертні вироки

Право на мирні збори
«Признається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, що накладаються відповідно до закону і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах держав

Право на освіту
«1. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визнають право кожної людини на освіту... 2. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:

Право на користування результатами наукового прогресу
1. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визнають право кожної людини на: а) участь у культурному житті; б) користування результатами наукового прогресу і їх практич ного

Контрольні питання
Що регулює міжнародне право в галузі захисту прав людини? У чому полягає проблема міжнародної правосуб'єктності індивіда? Яким чином міжнародне право регулює права індивіда?

Громадянство та його значення для міжнародного права
Основу правового статусу індивіда утворюють правовідносини громадянства. Сутність громадянства полягає у взаємовідносинах людини і держави. У вітчизняній науці міжн

Способи набуття громадянства
Міжнародному праву відомі такі способи набуття громадянства: — філіація; — натуралізація (іноді именована укоріненням);

Правовий статус біженців і переміщених осіб
Під терміном «біженець» слід розуміти іноземця (у тому числі й особу без громадянства), який внаслідок обґрунтованих побоювань став жертвою переслідувань за ознаками расової, національної на

Право притулку
Надання притулку є традиційним інститутом міжнародного права. Історично інститут права притулку вперше виник у період Великої французької революції. У Конституції Франції 1793

Державна територія
У міжнародній доктрині існує безліч визначень державної території. Але найбільш вдалою вважається така: державною територією, відповідно до міжнародного права, є частина з

Способи надбання державної території
Питання, що стосуються надбання державної території, завжди належали до найважливіших, найскладніших і особливо делікатних міжнародних проблем, що протягом всієї історії л

Державні кордони
Територія однієї держави відокремлюється від території іншої держави за допомогою державних кордонів. У міжнародній доктрині є різні визначення державних кордонів. Одні автори визна

Міжнародні і багатонаціональні ріки
Усі ріки за їх географічним і правовим положенням поділяють на: а) національні — які протікають по території однієї держави і перебувають під її суверенітетом,

Право зовнішніх зносин
Загальновідомо, що міжнародне право регулює взаємозносини між своїми суб'єктами — державами, міжнародними організаціями й іншими міжнародними інституціями. У процесі міжнародного спілкування вони в

Органи зовнішніх зносин держави
Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими державами й іншими суб'єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин. Під органом зовн

Поняття дипломатичного права та його джерела
Дипломатичне право — це галузь міжнародного публічного права, що складається з принципів і норм, які регламентують і регулюють офіційні зносини і зв'язки між державами й іншими

Дипломатичні представництва
Дипломатичне представництво — це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави для здійснення дипломатичних зносин з нею. Слід

Функції дипломатичного представництва
Віденська конвенція 1961 року «Про дипломатичні зносини» у статті 3 закріпила функції дипломатичного представництва відповідно до міжнародного права. До них належать:

Торгові представництва
Історія виникнення торгових представництв пов'язана зі становленням і розвитком Радянської держави. У1918 році Рада Народних Комісарів РРФСР прийняла декрет «Про націоналізацію зовнішньої торгівлі

Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
Однією з характерних рис сучасних міжнародних зносин є зростання кількості та значення міжнародних організацій у забезпеченні миру і різнобічного співробітництва суб'єктів міжнародного права. Най

Спеціальні місії
Під спеціальною місією в міжнародному праві розуміється тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних завдань, визначених за згодою між

Контрольні питання
Визначте предмет регулювання міжнародного права зовнішніх зносин. З яких правових інститутів складається міжнародне право зовнішніх зносин? Дайте поняття дипломатичного п

Консульські привілеї та імунітети
Згідно зі статтею 28 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року держава перебування повинна надавати всі можливості для виконання консульською установою своїх функцій. Тому держава пе

Контрольні питання
Дайте поняття консульського права. У чому складаються особливості консульського права в порівнянні з дипломатичним правом і іншими галузями міжнародного права? З якими галузями м

Поняття і просторова дія міжнародного морського права
Сучасне міжнародне морське право — це галузь міжнародного права, що регулює дослідження і використання просторів Світового океану, його дна і ресурсів у мирних цілях, а також п

Внутрішні морські води і їхній правовий режим
Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави, на яку поширюється її суверенітет і юрисдикція вповному обсязі. Правовий режим внутр

Територіальнеморе (територіальні води) і його правовий режим
Територіальне море (територіальні води) — це морський пояс, що розташований уздовж берега або безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави і перебуває під

Континентальний шельф
Континентальний шельф — це затоплена морем частина материкової території. Необхідність міжнародно-правового регулювання режиму континентального шельфу є приро

Міжнародні протоки і міжнародні канали
Протоки відіграють важливу роль у міжнародному мореплаванні, створенні єдиної системи морських шляхів. Протока— це природний морський прохід, що сполучає райони того самого

Контрольні питання
Визначте предмет регулювання міжнародного морського права. Які ви знаєте основні інститути міжнародного морського права? Які основні напрямки співробітництва держав у галузі вик

Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
Незважаючи на те, що галузь сучасного міжнародного права, яка регулює відносини держав у період збройних конфліктів, у своєму нинішньому стані виникла нещодавно, її історичні корені лежать дуже гли

Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
Згідно з Гаазькою конвенцією про початок воєнних дій 1907 року (Україна бере участь) держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні розпочинатися без завчасного і недвозначного попередження,

Учасники збройних конфліктів
Учасниками війни є не все населення воюючих держав, а тільки цілком визначена його частина — так звані законні учасники війни, діям яких надається держ

Обмеження засобів і методів ведення війни
Відповідно до норм міжнародного права право сторін у збройному конфлікті вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Цей принцип, сфо

Нейтралітету війні
Нейтралітет у війні — це особливий правовий статус держави, що не бере участі у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам. Нейтралітет на практиці виявляє

Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них. Перемир'я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, узгоджених в

Контрольні питання
Що регулює міжнародне право збройних конфліктів? Назвіть основні інститути міжнародного права збройних конфліктів. У чому особливості міжнародного права збройних конфліктів у пор

Поняття і джерела міжнародного повітряного права
Міжнародне повітряне право — це галузь сучасного міжнародного права, що регулює міжнародні польоти повітряних апаратів (суден) тієї чи іншої національної (державної) належност

Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
Необхідність розгляду адміністративних формальностей (АФ) при міжнародній аеронавігації зумовлена насамперед тим, що ця група норм міжнародного повітряного права й

Цивільної авіації
Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації має об'єктивну необхідність. У цьому процесі варто розрізняти: по-перше, виділення ряду об'

Спеціальні терміни
Повітряні апарати (судна); повітряний простір; безпека повітряних польотів; цивільна авіація; договори чиказької системи; договори варшавської системи; договори римської системи; договори про нез

Контрольні питання
. Визначте предмет регулювання міжнародного повітряного права. З яких правових інститутів складається міжнародне повітряне право? Які основні напрямки співробітництва дер

Основні принципи космічної діяльності
В основу міжнародного космічного права покладено принцип пов'язаної з дослідженням космосу діяльності і використання космічного простору, включаючи розташовані в межах Сонячної системи небес

Контрольні питання
Який предмет регулювання міжнародного космічного права? З яких правових інститутів складається міжнародне космічне право? Які основні напрямки співробітництва держав у галузі досл

Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
від забруднення з наземних джерел, а в 1982 році — Протокол про райони Середземного моря, що підлягають спеціальному захисту. В 1989 році в Кувейті був підписаний Протокол, що стосується забр

Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
Охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних проблем виживання людської цивілізації. І це не є голослівною заявою, що підтверджує хоча б один такий факт. За

Не прибігати до військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне
середовище шляхом навмисної зміни динаміки стану, структури, Землі, включаючи її біоту, літосферу, гідросферу, атмосферу або космос;

Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища може бути: — глобальним; — регіональним; — субрегіональним; — міждержавним

Контрольні питання
Визначте історичні етапи в розвитку міжнародного екологічного права. У чому складається предмет регулювання міжнародного екологічного права? Як ви розумієте термін «навколишнє пр

Поняття міжнародного спору
Усі держави, вступаючи у світове співтовариство, беруть на себе зобов 'язання здійснювати свою міжнародну діяльність відповідно до основних принципів міжнародного права. Одним із таких принципів є

Засоби вирішення міжнародних спорів
Згідно зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити його за допо

Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
Безпосередні переговори— це найбільш простий, зручний і поширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку вирішення розбіжн

Міжнародна процедураз примирення
У міжнародну процедуру з примирення входить діяльність слідчих і погоджувальних комісій, що мають на меті допомогти вирішенню спору шляхом досягнення безпосередньої угоди між сторонами. У

Міжнародна судова процедура
Судова процедура є одним із видів розв'язання міжнародних спорів. Міжнародний суд — це утворюваний на основі міжнародного договору постійний орган, покликаний вирішувати мі

Розділ 3. НОРМИ І ДЖЕРЕЛА
МІЖНАРОДНОГО ПРАВА................................................................................ 73 3.1. Поняття норми міжнародного права................................