рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Обмеження засобів і методів ведення війни

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Обмеження засобів і методів ведення війни

Обмеження засобів і методів ведення війни - раздел Образование, Представництво Європейської організації публічного права в Україні Відповідно До Норм Міжнародного Права Право Сторін У Збройному Конфлікті Виби...

Відповідно до норм міжнародного права право сторін у збройному конфлікті вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Цей принцип, сформульований IV Гаазькою конвенцією 1907 року, знайшов своє підтвердження в І Додатковому Протоколі 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року. Крім того, існує принцип, який забороняє застосування в збройних конфліктах зброї, снарядів і речовин і методів ведення війни, що можуть завдати надмірних ушкоджень або принести зайві страждання. Цей принцип у своєму початковому вигляді — недопущення зайвих страждань — був уперше сформульований Санкт-Петербурзькою декларацією 1868 року.

Таким чином, міжнародне право обмежує законні засоби іметоди ведення війни.

Під засобами ведення війни розуміються зброя й інші засоби, застосовувані збройними силами у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.

Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни.

Відповідно до міжнародного права повністю заборонені такі засоби ведення війни:

— вибухові і запальні кулі (Санкт-Петербурзька декларація про скасування використання вибухових і запальних куль 1868 року);

— кулі, що розгортаються або сплющуються в людському тілі (Гаазька декларація про заборону вживати кулі, що легко розгортаються або сплющуються в людському тілі, 1899 року);

— отрути й отруєна зброя (IV Гаазька конвенція 1907 року);

— задушливі, отруйні та інші гази, рідини і процеси (Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших таких газів і бактеріологічних засобів 1925 року);

— біологічна зброя (Конвенція про заборону розроблення, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) зброї і токсинів та їхнього знищення 1972 року і Женевський протокол 1925 року);

— засоби впливу на природне середовище, що мають широкі довгострокові наслідки як засоби руйнації, завдання шкоди іншій державі (Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року);

— будь-яка зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів та ін.

Щодо можливості застосування ядерної зброї як у міжнародному праві, так і воєнній доктрині більшості держав існує така точка зору. Оскільки прямої заборони використовувати ядерну зброю в міжнародному праві немає, ядерні держави (визнаючи в цілому згубність застосування такої зброї) обґрунтовують правомірність її використання при здійсненні права на колективну й індивідуальну самооборону, при нанесенні відповідного ядерного удару. Проте, з іншого боку, у міжнародному праві є норми про заборону засобів і методів ведення війни, що спричиняють надмірні руйнації, мають невибіркову дію, норми про захист цивільного населення під час війни і т.д., положення яких непрямим чином можуть бути застосовані і до ядерної зброї. Тому вважається обґрунтованим віднесення ядерної зброї до заборонених засобів і методів ведення війни.

У 1981 році була підписана Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, що можуть вважатися такими, які завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію (ратифікована СРСР у 1982 році).

До Конвенції додаються три протоколи: Протокол про осколки, які не можна знайти (Протокол І), Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв (Протокол II), Технічний додаток до Протоколу про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, Протокол про заборону або обмеження застосування запальної зброї (Протокол III).

Відповідно до Протоколу І забороняється застосовувати будь-яку зброю, основна дія якої полягає в завданні ушкоджень осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів.

Протокол II (у зв'язку з внесенням поправок він одержав нову назву: «Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, із поправками, внесеними 3 травня 1996 року») стосується застосування на суші мін, мін-пасток та інших пристроїв, визначення яких міститься в даному документі, у тому числі мін, установлюваних із метою перешкодити подоланню прибережних смуг, водних шляхів або рік, але не належить до застосування протикорабельних мін на морі або на внутрішніх водних шляхах.

Під мінами розуміються будь-який боєприпас, установлений під землею, на землі або поблизу землі чи іншої поверхні і призначений для детонації або вибуху від присутності, близькості або безпосереднього впливу людини або засобу, що рухається, термін «дистанційно

встановлювана міна» означає будь-яку в такий спосіб визначену міну, встановлену за допомогою артилерії, ракет, мінометів або аналогічних засобів або скинену з літального апарата.

«Міна-пастка» — це пристрій або матеріал, що призначений, сконструйований або пристосований для того, щоб вбивати або заподіювати ушкодження, і який спрацьовує зненацька, коли людина доторкається або наближається до предмета, що здається нешкідливим, або чинить дію, що здається безпечною.

Забороняється використовувати міни, міни-пастки у разі нападу, оборони або в порядку репресалій проти цивільного населення як такого або проти окремих цивільних осіб.

Забороняється також невибіркове застосування мін, тобто:

а) не на військовому об'єкті або не з метою, спрямованою на
нього;

б) способом або засобом доставления, що не дозволяє спрямованої
дії по конкретному військовому об'єкту;

в) якщо воно може спричинити випадкові втрати життя серед
цивільного населення, поранення цивільних осіб, шкоду
цивільним об'єктам або те й інше разом, що були б надмірні
стосовно очікуваної конкретної і безпосередньої військової
переваги.

Забороняється застосування мін, що не є дистанційно встановлюваними мінами, мін-пасток у будь-якому місті, селищі, селі або в іншому районі з аналогічним зосередженням цивільних осіб, де бойові дії між сухопутними військами не ведуться або не вважаються неминучими, крім випадків, коли:

а) вони встановлені на військовому об'єкті або в безпосередній
близькості від військового об'єкта, що належить супротивній
стороні або перебуває під її контролем;

б) вжиті заходи для захисту цивільних осіб від їхнього впливу,
наприклад, установлені попереджувальні знаки, виставлена
варта, опубліковані попередження або виставлене огоро
дження.

Про будь-яку установку або будь-яке скидання дистанційно встановлюваних мін, що можуть мати наслідки для цивільного населення, провадиться ефективне завчасне оповіщення.

Забороняється за будь-яких обставин застосовувати:

а) міни-пастки у вигляді переносного предмета, що здається
нешкідливим, який призначений для поміщення в нього ви
бухової речовини і для вибуху при дотиканні або наближенні
до нього;

б) міни-пастки, що якимось чином з'єднані або асоціюються
з міжнародно визнаними захисними сигналами; хворими,

пораненими або мертвими; місцями поховання; медичними об'єктами, устаткуванням або транспортом; дитячими іграшками; продуктами харчування; кухонним посудом; предметами явно релігійного характеру; історичними пам'ятниками і т.п.

Сторони в конфлікті повинні реєструвати розташування всіх попередньо запланованих мінних полів, установлених ними, і всіх районів, у яких вони в широких масштабах і відповідно до попереднього плану використовували міни-пастки.

Усі реєстраційні документи підлягають збереженню сторонами, що після припинення активних військових дій вживають усіх необхідних і відповідних заходів для захисту цивільних осіб від небезпеки мінних полів, мін і мін-пасток.

Протокол III поширюється на «запальну зброю», тобто зброю або боєприпаси, що в першу чергу призначені для підпалювання об' єктів або заподіяння людям опіків за допомогою дії полум'я, тепла або того й іншого разом, що виникають у результаті хімічної реакції речовини, доставленої до цілі (вогнемети, фугаси, снаряди, ракети, гранати, міни, бомби, ємності з запальними речовинами).

Забороняється піддавати цивільне населення або цивільні об'єкти нападу з застосуванням запальної зброї.

Забороняється також перетворювати ліси або інші види рослинного покриву в об'єкт нападу з застосуванням запальної зброї, за винятком випадків, коли такі природні елементи використовуються для того, щоб укрити, сховати або замаскувати комбатантів чи інші військові об'єкти, або коли вони самі є військовими об'єктами.

Використання авіації з погляду міжнародного права визнається допустимим, проте її не можна використовувати проти невоєнних об'єктів, проти мирного населення і т.п.

Відповідно до міжнародного права заборонені також такі методи ведення війни:

— зрадницьки вбивати або ранити мирне населення або супротивника;

— вбивати або ранити супротивника, що здався і склав зброю;

— повідомляти тому, хто обороняється, що в разі опору пощади нікому не буде;

— незаконно користуватися парламентерським прапором або прапором держави (нейтральної), що не бере участі у війні, прапором або знаками Червоного Хреста й ін.;

— примушувати громадян ворожої сторони брати участь у військових діях проти своєї держави;

— геноцид під час війни;

— убивство парламентера й осіб, які його супроводжують (трубача, сурмача, барабанщика);

— атака, бомбардування або знищення санітарних установ, госпітальних суден, транспортів, літаків, санітарного персоналу;

— винищування або захоплення ворожої власності, крім випадків військової необхідності;

— бомбардування незахищених міст, портів, селищ, жител, історичних пам'ятників, храмів, госпіталів, не використовуваних у воєнних цілях;

— знищення культурних цінностей, історичних та інших пам'ятників, місць відправлення культів, або їхнє використання для забезпечення успіху у воєнних діях;

— деякі інші дії.

Щодо заборонених методів ведення війни Додатковий Протокол І 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року закріплює концептуальне положення, що стає визначальним принципом стосовно таких методів ведення війни: «Забороняється вбивати, наносити поранення або брати в полон противника за допомогою віроломства». У п. 1 статті 37 даного Протоколу віроломство визначається як «дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і змусити його повірити, що він має право на захист або зобов'язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, з метою обману такої довіри». Отже, віроломство — це зобов'язання, що вселяють довіру противнику, але зумисно порушувані для одержання воєнної переваги.

Від віроломства слід відрізняти воєнну хитрість — дії відвертаючого характеру, спрямовані на дезорієнтацію противника. Прикладом таких хитрощів є використання маскувань, пасток, несправжніх операцій і дезінформація (стаття 37 Додаткового Протоколу). Воєнна хитрість у період збройних конфліктів допустима і не суперечить міжнародному праву.

17.6. Ведення морської війни

Певну специфіку має війна на морі. її комбатантами є не тільки особовий склад військово-морських сил, але й усі бойові кораблі всіх класів і типів (підводні і надводні), допоміжні судна військово-морського флоту, а також невоєнні судна, офіційно перетворені у воєнні відповідно до VII Гаазької конвенції 1907 року, і воєнні літаки та інші літальні апарати, що входять до складу морської авіації.

Не користуються правом ведення війни на морі, а отже, не є комбатантами в морській війні судна, що хоча і входять до складу військово-морських сил держави, але призначені винятково для

надання допомоги пораненим, хворим і особам, які зазнали аварії корабля (госпітальні судна, санітарні транспорти, санітарні літальні апарати). Ці судна та їхні екіпажі не можуть бути об'єктами нападу і не підлягають захопленню.

До морської війни звичайно застосовуються загальні правила сухопутної війни, у тому числі й правила щодо заборони на певні засоби і методи ведення воєнних дій. Але тут є і ряд суттєвих відмінностей: наприклад, дозволене захоплення майна торгових суден нейтральних держав у випадках, якщо буде доведено, що вони перевозили вантажі для ворожої держави; режим військового полону поширюється на ворожих торгових моряків, захоплених разом із їхнім судном, які не є комбатантами. Є особливості в правилах для підводних човнів, проведення бомбардувань, встановлення мін, морської блокади та ін.

З 1856 року міжнародним правом у Декларації про морську війну було заборонене каперство, тобто перетворення торгових суден у військові, при якому власник торгового судна одержував каперське свідоцтво і на свій страх і ризик, піднявши військовий прапор, нападав у морі на військові судна противника. Слід зазначити, що каперство частіше за все мало характер піратства, тому що власник торгового судна використовував каперське свідоцтво для грабування торгових суден противника і нейтральних держав, що перевозять для нього вантажі.

За сучасним міжнародним правом озброєння торгових суден допустиме тільки у воєнний час, при цьому озброєне торгове судно не перетворюється у військовий корабель і не користується правом ведення воєнних дій. Проте воно може використовувати зброю для самооборони при нападі противника.

На підводні човни поширюються загальні правила ведення війни і норми, що стосуються надводних військових кораблів. Воєнна діяльність підводних човнів спеціально регламентується Правилами про дії підводних човнів стосовно торгових суден у воєнний час 1936 року (Україна є учасником цієї угоди). Правила передбачають, що у своїх діях стосовно торгових суден підводні човни повинні дотримуватися норм, що діють для надводних кораблів. Підводні човни вправі зупинити і піддати огляду вороже торгове судно, потопити його у разі відмови зупинитися, попередньо забезпечивши безпеку пасажирів і команди, захопити його як приз. Пасажири, команда і суднові папери повинні бути доставлені в безпечне місце. При цьому під безпечним місцем, з урахуванням навколишнього оточення і близькості берега або іншого судна, слід розуміти шлюпки корабля, що атакується.

Застосування морської мінної зброї VIII Гаазька конвенція 1907 року (Україна не бере участі у Конвенції) дозволяє при дотриманні таких правил. Забороняється ставити міни:

а) не закріплені на якорях (за винятком тих, що стають безпеч
ними через якийсь час після того, як той, хто їх поставить
утратить над ними контроль);

б) якірні, що залишаються небезпечними і після відриву їх від
своїх мінрепів;

в) біля берегів противника із єдиною метою — зашкодити тор
говому судноплавству.

Конвенція 1907 року зобов'язує всіх держав-учасниць вживаті заходів для забезпечення безпеки торгового судноплавства, зазначати в «Сповіщеннях мореплавцям» небезпечні від мін районні повідомляти про них іншим державам дипломатичним шляхом. Після закінчення будь-якої війни всі держави зобов'язуються обмінюватися відомостями про виставлені міни, мінні поля, передават* карти мінних полів, проводити тралення і знищення мін.

Допустимою з погляду міжнародного права є морська блокада Морська блокада — це система дій військово-морських силі авіації, що перешкоджають доступу з моря до портів і берегів противника і виходу з цих портів і берегів у море.

Блокада, щоб бути законною, повинна відповідати визначення вимогам, закріпленим у Декларації про збройний нейтралітет 178) року, Паризькій декларації про морську війну 1856 року і Лондоі-ській декларації про право морської війни 1909 року (Декларації 1909 року чинності не набула, але її положення воюючі сторона беруть до відома).

Насамперед блокада має бути публічно оголошена державою, до блокує, із зазначенням дати початку блокади району, що блокуєтеся, терміну для виходу з портів, що блокуються, суден нейтральних, держав.

Блокада повинна бути дійсною (ефективною). Покаранням ;а спробу прориву блокади можуть бути захоплення або конфіскаця судна і/або вантажу чи знищення судна-блокадопроривача.

Здійснення блокади не повинно перешкоджати таким гуманнім діям, як доставляння в порт, що блокується, посилок із лікамі, одягом і продовольством для дітей до 15 років, вагітних жінок і породілей за умови, що цим правом не зловживають. Крім цьог>, блокада повинна бути безсторонньою, тобто однаковою етосовю всіх суден. Блокада, здійснювана державою-агресором, завжді протиправна.

Блокада припиняється у випадку її зняття державою, що блокує, знищення сил блокуючих або неможливості забезпечитиїї ефективний характер.

У сучасних умовах блокада вважається законною, якщо во:а здійснюється в порядку самооборони згідно зі статтею 51 Стату-у

5J3

ООН або за рішенням Ради Безпеки ООН на підставі статті 42 Статуту ООН.

У міжнародному праві існує інститут морської (воєнної) контрабанди, пов'язаний із порушенням правил перевезення певних вантажів у період морської війни.

Військовою контрабандою визнаються вантажі нейтральних власників або противника на суднах нейтральних держав, які воююча сторона забороняє доставляти своєму противникові. Згідно з Лондонською конвенцією 1909 року воєнна контрабанда поділяється на:

а) абсолютну (предмети і матеріали, що використовуються ви-

нятково для воєнних цілей, наприклад, зброя, боєприпаси, військове обмундирування);

б) умовну (предмети і матеріали, що можуть використовуватися

як для воєнних, так і для мирних цілей, наприклад, медикаменти і медичне устаткування, продукти харчування).

Абсолютна контрабанда підлягає захопленню і знищенню, якщо судно, що її перевозить, прямує у ворожий порт. Умовна контрабанда підлягає захопленню, якщо вона призначена для збройних сил противника. Якщо воєнна контрабанда складає меншу частину вантажу судна нейтральної держави, саме судно захопленню не підлягає. У противному разі захоплюється і судно, що перевозить його.

У війні на морі існує інститут призів, пов'язаний із морською (воєнною) контрабандою, та інститут трофеїв.

Призом є будь-яке торгове судно противника незалежно від характеру того, що перевозиться, і вантажу. Таке судно може бути захоплене. Не підлягають захопленню невеликі рибальські судна, каботажні судна, судна, що виконують наукові і філантропічні доручення, а також судна, що вийшли в море до оголошення війни. Це ж стосується і вантажів, перевезених на цих кораблях. Якщо на його борту знаходиться неконтрабандний вантаж нейтральної держави, власник вправі вимагати компенсації. Право захоплювати приз належить тільки військовим кораблям і літальним апаратам.

Той, хто захопив приз, має доставити його у свій порт.

Законність захоплення може бути оскаржена в призовому суді, який засновується воюючими сторонами. Існують два види таких судів — портовий і вищий призовий суд. У разі визнання захоплення неправомірним судно і вантаж підлягають поверненню, а безпідставно знищені — компенсації.

Трофеї — це захоплені під час морської війни військові кораблі противника і цінності, що знаходяться на них. Трофеї переходять у власність держави, що захопила їх.

Бомбардування з моря військових об'єктів є законним методом ведення війни. Але бомбардування з моря незахищених об'єктів,

портів, міст, селищ або будівель забороняється за будь-яких обставин.

17.7. Режим військогополону

Режим військового полону регламентований IV Гаазькою конвенцією, III Женевською конвенцією 1949 року про поводження з військовополоненими і Додатковими протоколами до Женевських конвенцій 1977 року. Відповідно до Женевської конвенції військовополоненими вважаються такі особи, які потрапили під владу супротивника:

а) особовий склад збройних сил, ополчення і добровольчих за
гонів, що входять до складу збройних сил;

б) особовий склад партизанських загонів;

в) особовий склад збройних сил, який підпорядковується уряду,
не визнаному державою, що тримає в полоні;

г) воєнні кореспонденти, постачальники, інші особи, які сліду
ють за збройними силами;

ґ) члени екіпажу торгового флоту і цивільної авіації;

д) населення неокупованої території, що стало до зброї, якщо
воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв
війни.

Військовополонений знаходиться в полоні у держави, аке армії* що полонила його. Військовополонений не злочинець, а солдат, що виконав свій обов'язок. Ці положення повинні виключити помсту солдатові за те, що він воював проти армії, яка полонила його.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Представництво Європейської організації публічного права в Україні

Представництво Європейської організації публічного права в Україні... М О Баймуратов... МІЖНАРОДНЕ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Обмеження засобів і методів ведення війни

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Порядок защиты дипломной работы
Защита дипломной работы производится на заседании Государственной аттестационной комиссии (ГАК) с участием не менее двух третей ее состава. Перед защитой студентом представ

Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
Міжнародні відносини не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб'єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітн

Колонізація
Такі західні країни, як Англія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, мали свої колонії. Великий період часу вони окупували свої колонії в Африці, Азії, експлуатували корінне населення, за яким

Вестфальський мир (1648)
Роль міжнародного права в середині Середньовіччя найбільш яскраво проявляється й прямо пов'язана з укладенням Вестфаль-ського миру 1648 p., після якого його сфера дії ще більше розширюється. Саме

Роль Великої французької революції в розвитку міжнародного права
Велика французька революція стала ініціатором нових підходів до розуміння й утвердження гуманітарних і економічних цінностей, породила великі демократичні принципи, деякі з них стали принципами но

Конгресий конференції XIXст. іміжнародне право
Віденський конгрес 1814-1815 pp. Багато істориків вважають, що вплив Віденського конгресу на міжнародне право міститься лише в посиланнях на статті Заключного акту конгресу,

Роль Великої Жовтневої соціалістичної революції в становленні нового міжнародного права
У період Великої Жовтневої соціалістичної революції суспільство, що характеризувалося наявністю приватної власності, класів і експлуатації людьми один одного, почало перехід до суспіль

Тенденції розвитку міжнародного права до початку Другої світової війни
Серед усіх протиріч між державами-імперіями основним було протиріччя між переможцями й переможеними в Першій світовій війні (1914-1917 pp.). Напруженими були відносини й між переможцями. Наявність

Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права
Із перших днів Другої світової війни стало ясно, що довоєнне міжнародне право хоч і забороняло ведення агресивної війни, але не передбачало механізму її запобігання. Це положення було змінено після

Контрольні питання
Дайте періодизацію історії міжнародного права. Охарактеризуйте міжнародне право Стародавнього світу. Назвіть інститути міжнародного права, що діяли в стародавні часи. Оха

Поняття норми міжнародного права
Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміють правило поведінки, яке визнається державами й іншими с

Структура норм міжнародного права
Структура норм міжнародного права має свої особливості. Якщо в загальній теорії права визнано, що правові норми мають тричленну структуру (гіпотезу, диспозицію, санкцію), то сп

Види міжнародно-правових норм
Види міжнародно-правових норм визначаються за різноманітними класифікуючими ознаками. J. За змістом і місцем у системі міжнародного права:

Допоміжні джерела міжнародного права
До допоміжних джерел, що відіграють важливу роль у становленні і розвитку загального міжнародного права, належать правотворчі рішення міжнародних організацій

Кодифікація міжнародного права
Під кодифікацією міжнародного права розуміють систематизацію міжнародно-правових норм, здійснювану суб'єктами міжнародного права. Перші згадки в літературі з міжн

Контрольні питання
У чому складається особливість правової природи норми міжнародного публічного права? Які основні параметри теорії узгодження воль держав? Чим характеризується процесуальний аспек

Юридична природа основних принципів міжнародного права
' Основні принципи міжнародного публічного права — це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені засади мі

Принцип суверенної рівності держав
Принцип суверенної рівності держав складає основу сучасних міжнародних відносин. Це означає, що кожна держава зобов'язана поважати суверенітет інших учасників системи, тобто їх

Принцип незастосування сили або погрози силою
Демократизація міжнародних відносин із неминучістю призводить до обмеження застосуваннясили або погрозисилою. Вперше ця об

Принцип територіальної цілісності держав
Принцип територіальної цілісності держав затверджено з прийняттям Статуту ООН у 1945 році. Процес його розвитку триває, навіть назва цього принципу остаточно не визначен

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
Принцип мирного вирішення спорів, покликаний забезпечити мирне співіснування держав, належить до норм, покладених в основу існування і стабільного функціонування міжнародного

Принцип поваги прав людини
Як самостійний принцип поваги прав людини був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року. В аналізованій галузі ухвалений ряд найважливіших актів, до яких належать: За

Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
Безумовна повага права кожного народу і нації вільно вибирати шляхи і форми свого розвитку є однією з принципових основ міжнародних відносин. Принцип рівноправності та самовизначе

Принцип міжнародного співробітництва
Принцип міжнародного співробітництва зобов'язує держави співробітничати одна з одною незалежно від розбіжностей їх політичних, економічних і соціальних системах. І

Контрольні питання
Що розуміється під основними принципами міжнародного публічного права? Яке тлумачення терміна «принцип міжнародного права» у доктрині й практиці міжнародного публічного права? Я

Контрольні питання
Що розуміється під суб'єктом міжнародного публічного права? Дайте поняття й характеристику міжнародної правосуб'єктності. Яка структурна характеристика міжнародної правосуб'єкт-но

Поняття і види міжнародного правонаступництва
Під міжнародним правонаступництво м розуміють перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопо-передника) до іншого (прав

Соціалістичних Республік
Питання про правонаступництво стосовно договорів Союзу РСР, державної власності, державних архівів і державних боргів СРСР є одним із найважливіших наслідків припинення існування Радянського Союзу

Контрольні питання
Якими нормами міжнародного права регулюються питання правонаступництва? Хто виступає як суб'єкт правонаступництва? Що є об'єктом правонаступництва? Як можна роз'яснити де

Поняття міжнародного правопорушення
Міжнародне правопорушення є складним правовим явищем. З юридичної точки зору в якості міжнародного правопорушеннярозглядається міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнар

Недружній акт — це така поведінка держави, яка завдає шкоди іншій державі й суперечить її інтересам, але не порушує норм міжнародного права.
Варто мати на увазі, що сучасне міжнародне публічне право не забороняє недружніх актів. Така заборона існує на морально-політичному рівні. Недружній акт дає можливість іншим державам застосову

Види міжнародних правопорушень
У доктрині і практиці міжнародного права міжнародні правопорушення не мали чіткого поділу на види або групи на різних підставах, хоча деякі спроби їх виділення здійснювалися. Так, напр

Обставини, що виключають відповідальність держав
Згідно із загальними принципами міжнародної відповідальності держав будь-яке міжнародно-правове діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність цієї держави. Міжнародно-правове діяння

Відповідальність міжнародних організацій
Відповідальність міжнародних організацій ґрунтується на їхній правосуб'єктності й безпосередньо випливає з неї при системному тлумаченні цього міжнародно-правового феномена.

Контрольні питання
Визначте предмет регулювання права міжнародної відповідальності. Дайте характеристику джерел права міжнародної відповідальності. З яких правових інститутів складається право між

Кодифікація права міжнародних договорів
Право міжнародних договорів є галуззю загального міжнародного права і являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини держав та інших суб'єктів міжнародного права

Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
Укладання міжнародних договорів державами являє собою здійснення Державного суверенітету і належить до основних прав держав. Укладання конкретного договору може бути й

Контрольні питання
Як ви розумієте предмет регулювання права міжнародних договорів? З яких правових інститутів складається право міжнародних договорів? У чому містяться особливості права міжнародни

Історичні аспекти створення міжнародних організацій
Сучасні міжнародні відносини характеризуються постійним розширенням сфер взаємодії держав, тому всі нові відносини стають предметом міжнародно-правового регулювання. Однією з таких порівняно нових

Поняття і види міжнародних організацій
Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, куль

Міжнародного права.
Держави-члени і відповідні міжнародні організації визнають і зобов'язуються шанувати права і обов'язки відповідної міжурядової організації, її компетенцію, коло повноважень, наділяти організацію т

Право на вільне виконання своїх функцій.
Сутність даного критерій міститься в тому, що кожна ММУО має свій установчий акт (у формі статутів, конвенцій або резолюцій інших організацій із загальними повноваженнями), правила процедури, фіна

Контрольні питання
Виділіть ознаки міжнародної організації. Якими актами регулюється діяльність міжнародної організації? Які особи є співробітниками міжнародної організації? На основі яких критеріїв обіймаю

Покоління прав людини
Основні права й свободи забезпечують різні сфери життя людини: особисту, політичну, соціальну, економічну, культурну. Відповідно до цього вони й структуруються по групах і найменуваннях. Однак варт

Основні міжнародно-правові акти про права людини
Міжнародно-правові акти в галузі прав людини прийнято називати міжнародними стандартами. Цей термін охоплює різні норми, такі, як правила міжнародних договорів, резолюції міжнародних організацій,

Міжнародні акти про права людини і законодавство України
З огляду на особливу важливість прав і свобод людини, що містяться в міжнародних актах, та їх подальше закріплення в конституційному і поточному законодавстві України у формі прав і свобод людини

X УіСЬЛ/TCUt
Треті статті Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права свідчать про те, що держави, які беруть участь у даних пактах, зо

Право народів на самовизначення
«Всі народи мають право на самовизначення. Завдяки цьому праву вони вільно установлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток» (стаття 1 М

Право на життя
«1. Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. 2. У країнах, що не скасували страти, смертні вироки

Право на мирні збори
«Признається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, що накладаються відповідно до закону і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах держав

Право на освіту
«1. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визнають право кожної людини на освіту... 2. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:

Право на користування результатами наукового прогресу
1. Держави, що беруть участь у даному Пакті, визнають право кожної людини на: а) участь у культурному житті; б) користування результатами наукового прогресу і їх практич ного

Контрольні питання
Що регулює міжнародне право в галузі захисту прав людини? У чому полягає проблема міжнародної правосуб'єктності індивіда? Яким чином міжнародне право регулює права індивіда?

Громадянство та його значення для міжнародного права
Основу правового статусу індивіда утворюють правовідносини громадянства. Сутність громадянства полягає у взаємовідносинах людини і держави. У вітчизняній науці міжн

Способи набуття громадянства
Міжнародному праву відомі такі способи набуття громадянства: — філіація; — натуралізація (іноді именована укоріненням);

Правовий статус біженців і переміщених осіб
Під терміном «біженець» слід розуміти іноземця (у тому числі й особу без громадянства), який внаслідок обґрунтованих побоювань став жертвою переслідувань за ознаками расової, національної на

Право притулку
Надання притулку є традиційним інститутом міжнародного права. Історично інститут права притулку вперше виник у період Великої французької революції. У Конституції Франції 1793

Державна територія
У міжнародній доктрині існує безліч визначень державної території. Але найбільш вдалою вважається така: державною територією, відповідно до міжнародного права, є частина з

Способи надбання державної території
Питання, що стосуються надбання державної території, завжди належали до найважливіших, найскладніших і особливо делікатних міжнародних проблем, що протягом всієї історії л

Державні кордони
Територія однієї держави відокремлюється від території іншої держави за допомогою державних кордонів. У міжнародній доктрині є різні визначення державних кордонів. Одні автори визна

Міжнародні і багатонаціональні ріки
Усі ріки за їх географічним і правовим положенням поділяють на: а) національні — які протікають по території однієї держави і перебувають під її суверенітетом,

Право зовнішніх зносин
Загальновідомо, що міжнародне право регулює взаємозносини між своїми суб'єктами — державами, міжнародними організаціями й іншими міжнародними інституціями. У процесі міжнародного спілкування вони в

Органи зовнішніх зносин держави
Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими державами й іншими суб'єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин. Під органом зовн

Поняття дипломатичного права та його джерела
Дипломатичне право — це галузь міжнародного публічного права, що складається з принципів і норм, які регламентують і регулюють офіційні зносини і зв'язки між державами й іншими

Дипломатичні представництва
Дипломатичне представництво — це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави для здійснення дипломатичних зносин з нею. Слід

Функції дипломатичного представництва
Віденська конвенція 1961 року «Про дипломатичні зносини» у статті 3 закріпила функції дипломатичного представництва відповідно до міжнародного права. До них належать:

Торгові представництва
Історія виникнення торгових представництв пов'язана зі становленням і розвитком Радянської держави. У1918 році Рада Народних Комісарів РРФСР прийняла декрет «Про націоналізацію зовнішньої торгівлі

Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
Однією з характерних рис сучасних міжнародних зносин є зростання кількості та значення міжнародних організацій у забезпеченні миру і різнобічного співробітництва суб'єктів міжнародного права. Най

Спеціальні місії
Під спеціальною місією в міжнародному праві розуміється тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних завдань, визначених за згодою між

Контрольні питання
Визначте предмет регулювання міжнародного права зовнішніх зносин. З яких правових інститутів складається міжнародне право зовнішніх зносин? Дайте поняття дипломатичного п

Консульські представництва
Консульська діяльність, як і дипломатична діяльність держав, має давню історію. її розвиток пов'язаний з активізацією торгово-економічних зв'язків між державами. Здійснюється консульська діяльність

Консульські привілеї та імунітети
Згідно зі статтею 28 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року держава перебування повинна надавати всі можливості для виконання консульською установою своїх функцій. Тому держава пе

Контрольні питання
Дайте поняття консульського права. У чому складаються особливості консульського права в порівнянні з дипломатичним правом і іншими галузями міжнародного права? З якими галузями м

Поняття і просторова дія міжнародного морського права
Сучасне міжнародне морське право — це галузь міжнародного права, що регулює дослідження і використання просторів Світового океану, його дна і ресурсів у мирних цілях, а також п

Внутрішні морські води і їхній правовий режим
Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави, на яку поширюється її суверенітет і юрисдикція вповному обсязі. Правовий режим внутр

Територіальнеморе (територіальні води) і його правовий режим
Територіальне море (територіальні води) — це морський пояс, що розташований уздовж берега або безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави і перебуває під

Континентальний шельф
Континентальний шельф — це затоплена морем частина материкової території. Необхідність міжнародно-правового регулювання режиму континентального шельфу є приро

Міжнародні протоки і міжнародні канали
Протоки відіграють важливу роль у міжнародному мореплаванні, створенні єдиної системи морських шляхів. Протока— це природний морський прохід, що сполучає райони того самого

Контрольні питання
Визначте предмет регулювання міжнародного морського права. Які ви знаєте основні інститути міжнародного морського права? Які основні напрямки співробітництва держав у галузі вик

Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
Незважаючи на те, що галузь сучасного міжнародного права, яка регулює відносини держав у період збройних конфліктів, у своєму нинішньому стані виникла нещодавно, її історичні корені лежать дуже гли

Початок війни і її правові наслідки. Театр війни
Згідно з Гаазькою конвенцією про початок воєнних дій 1907 року (Україна бере участь) держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні розпочинатися без завчасного і недвозначного попередження,

Учасники збройних конфліктів
Учасниками війни є не все населення воюючих держав, а тільки цілком визначена його частина — так звані законні учасники війни, діям яких надається держ

Обмеження засобів і методів ведення війни
Відповідно до норм міжнародного права право сторін у збройному конфлікті вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Цей принцип, сфо

Нейтралітету війні
Нейтралітет у війні — це особливий правовий статус держави, що не бере участі у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам. Нейтралітет на практиці виявляє

Закінчення війни та її міжнародно-правові наслідки
Воєнні дії між державами можуть закінчуватися укладанням перемир'я або капітуляцією однієї з них. Перемир'я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, узгоджених в

Контрольні питання
Що регулює міжнародне право збройних конфліктів? Назвіть основні інститути міжнародного права збройних конфліктів. У чому особливості міжнародного права збройних конфліктів у пор

Поняття і джерела міжнародного повітряного права
Міжнародне повітряне право — це галузь сучасного міжнародного права, що регулює міжнародні польоти повітряних апаратів (суден) тієї чи іншої національної (державної) належност

Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
Необхідність розгляду адміністративних формальностей (АФ) при міжнародній аеронавігації зумовлена насамперед тим, що ця група норм міжнародного повітряного права й

Цивільної авіації
Міжнародна регламентація боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації має об'єктивну необхідність. У цьому процесі варто розрізняти: по-перше, виділення ряду об'

Спеціальні терміни
Повітряні апарати (судна); повітряний простір; безпека повітряних польотів; цивільна авіація; договори чиказької системи; договори варшавської системи; договори римської системи; договори про нез

Контрольні питання
. Визначте предмет регулювання міжнародного повітряного права. З яких правових інститутів складається міжнародне повітряне право? Які основні напрямки співробітництва дер

Основні принципи космічної діяльності
В основу міжнародного космічного права покладено принцип пов'язаної з дослідженням космосу діяльності і використання космічного простору, включаючи розташовані в межах Сонячної системи небес

Контрольні питання
Який предмет регулювання міжнародного космічного права? З яких правових інститутів складається міжнародне космічне право? Які основні напрямки співробітництва держав у галузі досл

Травня 1980 року в Афінах (Греція) середземноморськими державами був підписаний Протокол про захист Середземного моря
від забруднення з наземних джерел, а в 1982 році — Протокол про райони Середземного моря, що підлягають спеціальному захисту. В 1989 році в Кувейті був підписаний Протокол, що стосується забр

Поняття, джерела й принципи міжнародного екологічного права
Охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних проблем виживання людської цивілізації. І це не є голослівною заявою, що підтверджує хоча б один такий факт. За

Не прибігати до військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне
середовище шляхом навмисної зміни динаміки стану, структури, Землі, включаючи її біоту, літосферу, гідросферу, атмосферу або космос;

Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища може бути: — глобальним; — регіональним; — субрегіональним; — міждержавним

Контрольні питання
Визначте історичні етапи в розвитку міжнародного екологічного права. У чому складається предмет регулювання міжнародного екологічного права? Як ви розумієте термін «навколишнє пр

Поняття міжнародного спору
Усі держави, вступаючи у світове співтовариство, беруть на себе зобов 'язання здійснювати свою міжнародну діяльність відповідно до основних принципів міжнародного права. Одним із таких принципів є

Засоби вирішення міжнародних спорів
Згідно зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити його за допо

Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги
Безпосередні переговори— це найбільш простий, зручний і поширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку вирішення розбіжн

Міжнародна процедураз примирення
У міжнародну процедуру з примирення входить діяльність слідчих і погоджувальних комісій, що мають на меті допомогти вирішенню спору шляхом досягнення безпосередньої угоди між сторонами. У

Міжнародна судова процедура
Судова процедура є одним із видів розв'язання міжнародних спорів. Міжнародний суд — це утворюваний на основі міжнародного договору постійний орган, покликаний вирішувати мі

Розділ 3. НОРМИ І ДЖЕРЕЛА
МІЖНАРОДНОГО ПРАВА................................................................................ 73 3.1. Поняття норми міжнародного права................................