шпоргалки макроэкономика

1.Макроэкономические показатели. Для оцінки стану економіки, результатів економічної діяльності країни розраховується сукупність макро-економічних показників, які складають систему національних рахунків. Система національних рахунків СНР - це система взаємопов язаних показників, які використовують для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні, а саме виробництва, доходу, споживання, нагромадження капіталу, фінансів.Основні показники СНР валовий внутрішній продукт ВВП ,валовий національний продукт ВНП , чистий національний продукт ЧНП , національний дохід НД ВВП - це макроекономічний показник, який є сукупною ринковою вартістю кінцевих товарів І послуг, вироблених на території країни за певний проміжок часу як правило, за рік ВНП - це макроекономічний показник, який є сукупною ринковою вартістю кінцевих товарів та послуг, вироблених національною економікою за певний проміжок часу за рік . Відмінність між ВВП та ВНП полягає в тому, що ВВП розраховується за територіальним принципом, а ВНП - за національним При обчисленні ВВП враховується вартість продукції, виробленої на території країни незалежно від того, хто є власником факторів виробництва громадяни цієї країни або іноземні громадяни Наприклад, прибутки іноземної корпорації, що отримані на території певної країни, будуть враховуватися у ВВП цієї країни, але не враховуватися при обчисленні ВНП цієї країни. При обчисленні ВНП враховується вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що належать резидентам цієї країни. Але вони не обов язково розташовані на території цієї країни. Наприклад, заробіток громадян країни, отриманий за кордоном, доходи від власності, що розташована за кордоном, будуть враховуватися при обчисленні ВНП, але не включатися у ВВП. ВНП ВВП чисті факторні доходи з-за кордону Чисті факторні доходи з-за кордону доходи, отримані громадянами країни за кордоном доходи Іноземних громадян, отримані на території певної країни В одних країнах основним показником обсягів виробництва вважається ВНП, в Інших у тому числі й в Україні - ВВП. При обчисленні ВНП ВВП враховують тільки вартість кінцевих товарів і послуг, тобто тих, що підлягають кінцевому споживанню, а не переробці або продажу.

Якщо враховувати у складі ВВП ВНП вартість ще й проміжних угод, то обсяги ВНП ВВП зростуть у декілька разів, оскільки будуть містити подвійний рахунок.

Так, вартість акумулятора буде враховуватися і після продажу акумуляторів заводом, що їх виготовляє, також після продажу автомобілебудівним заводом у складі автомобіля, а також при продажу автомобіля ділером споживачу.

ВНП ВВП можна розраховувати 3 способами за витратами метод кінцевого використання за доданою вартістю виробничий метод за доходами розподільний метод . При розрахунку ВНП за витратами підсумовують усі витрати економічних суб єктів на придбання виробленої в країні продукції. До складу цих витрат відносять С - особисті споживчі витрати, або витрати домогоспо-дарств до них не належать витрати на придбання житла І - валові інвестиції, що включають витрати фірм на придбання нового обладнання, машин будівництво або придбання нових споруд інвестиції у товарно-матеріальні запаси, житлове будівництво.

До валових інвестицій входять чисті інвестиції та амортизація, тобто покриття зносу основних фондів G - державні витрати на закупку товарів та послуг Хп - чистий експорт, що визначається як різниця між експортом X та імпортом М . Таким чином, Y C I G Xn, де Y - це валовий національний продукт При розрахунку ВНП виробничим методом підсумовують вартість, яка додається на кожній стадії виробництва.

Додана вартість - це різниця між вартістю продукції, виробленою фірмою, та сумою, сплаченою постачальникам за сировину, матеріали, комплектуючі, тобто за проміжну продукцію. Сума усієї доданої вартості дорівнює вартості кінцевих товарів та послуг. Слід пам ятати, що у ВНП ВВП при обчисленні не враховують фінансові угоди державні та приватні трансферти, купівлю-продаж цінних паперів , купівлю-продаж уживаних речей.

При розрахунку ВНП за доходами підсумовують усі види факторних доходів, а також амортизацію та непрямі податки на бізнес. До факторних доходів включають компенсацію за працю найманих робітників заробітна плата, премії, заохочення доходи власників доходи некорпоративних підприємств рентні доходи прибутки корпорацій в їх складі виділяють дивіденди, нерозподільний прибуток, податок на прибуток чистий процент різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, отриманими фірмами від інших секторів . Недоліками ВНП як основного показника результатів виробничої діяльності країни є те, що він не враховує вартість товарів та послуг, які не поступають на ринок зростання вільного часу громадян якість продукції, якщо вона не відбивається в ціні зміни у стані навколишнього середовища тіньову економіку. Недоліком ВНП є також те, що він не відбиває точно, наскільки зросло виробництво у поточному році, тому що включає амортизаційні відрахування.

Для більш точного вимірювання національного виробництва використовується показник чистого національного продукту ЧНП ЧНП ВНП - амортизація А . Національний дохід НД показує величину чистого до ходу суспільства.

Він визначається сумою усіх цін факторів виробництва або доходів власників економічних ресурсів у поточному році. НД ЧНП - непрямі податки на бізнес. До важливих макроекономічних показників також належать особистий дохід та післяподатковий дохід. Особистий дохід НД - відрахування на соціальне страхування - податки на прибутки корпорацій - нерозподільний прибуток трансферти.

Післяподатковий дохід Особистий дохід - індивідуальні податки. Показники особистого та післяподаткового доходів є основою для безпосередніх розрахунків обсягів споживань та заощаджень індивідів До основних макроекономічних показників запасу відносять такий показник, як національне багатство.

Національне багатство - це сукупність матеріальних та нематеріальних благ, які є у розпорядженні суспільства на певну дату та які створені працею людей за весь попередній період. Національне багатство включає як матеріальні, так й нематеріальні результати людської діяльності. Основними елементами матеріальних результатів є основні фонди оборотні фонди запаси сировини, матеріалів, палива, залишки незавершеного виробництва, запаси готової продукції товарні запаси державні резерви, запаси оборонного призначення, золотий запас предмети тривалого користування домогосподарств транспортні засоби меблі предмети культурно-побутового та господарського вжитку природні ресурси, залучені до економічного використання землі, ліси, води, надра . До нематеріальних складових національного багатства відносять науковий та освітній потенціал кваліфікаційний потенціал культурний потенціал. 2 3. моделі економічного кругообігу.Модель макроекономічного кругообігу дає уявлення про взаємозв язки між основними секторами економіки. Простіша модель кругових потоків або модель кругообігу доходів та витрат відображає взаємозв язки між двома агрегатами - фірмами та домогосподарствами не включає державне втручання та зв язки із зовнішнім світом рис. 1 . Внутрішній кругообіг є потоками ресурсів, товарів та послуг.

Зовнішний кругообіг відповідає руху платежів та доходів. Домогосподарства, які є власниками ресурсів, поставляють їх на відповідні ринки, де фірми, що придбають ці ресурси, забезпечують доходи домогосподарствам.

У свою чергу, переробляючи ресурси, фірми пропонують товари та послуги, які купують домогосподарства, і таким чином забезпечують доходи фірм. На моделі видно, що в такому вигляді економіка є замкнутою системою, в якій доходи одних економічних агентів є витратами інших. Висновок у закритій економіці без державного втручання обсяг виробництва в грошовому вираженні дорівнює сумі грошових доходів домогосподарств.

Якщо у модель включаються держава, фінансовий сеїс тор та зовнішній світ, то ця рівність порушується. Мають місце вилучення із системи та ін єкції рис. 2 . Вилучення - це будь-яке використання доходу не на купівлю виробленої в країні продукції. Наприклад заощадження, податки, імпорт. Ін єкції - будь-який додаток до споживчих витрат на продукцію, вироблену в країні. Наприклад інвестиції, державні витрати, експорт.

Для того щоб зберігалася збалансованість системи, необхідно, щоб видатки економічних агентів дорівнювали обсягу випуску або вилучення дорівнювали б ін єкціям. Якщо домогосподарства вирішують витрачати менше, то фірми скорочують випуск продукції, що, в свою чергу, призводить до зниження доходів. Таким чином, рівень попиту на товари визначає рівень виробництва та зайнятості, а рівень випуску - рівень доходів власників факторів виробництва, що обумовлює обсяг сукупного попиту. 4. Система національних розрахунків. Система національних рахунків СНР - це система взаємопов язаних показників, які використовують для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні, а саме виробництва, доходу, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. СНР заснована на бухгалтерському принципі подвійного запису та відображає в агрегованому вигляді рух товарів, послуг та доходів між основними секторами економіки, виробництво та використання ВВП. У середині 40-х років XX ст. розвинуті країни переходять до системи національних рахунків як основної форми обліку макроекономічних показників. З 1950 року відбувається процес створення Міжнародної системи національних рахунків, що уніфікувала розрахунки макроекономічних показників у різних країнах. Національні рахунки в Україні розробляє Державний комітет статистики згідно зі стандартами СНР ООН 1993 року. Відповідно до міжнародних стандартів у СНР інсти-туційні одиниці згруповані у 5 секторів нефінансові корпорації фінансові корпорації сектор державного управління сектор домогосподарств сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства НКОДГ . Основні показники СНР валовий внутрішній продукт ВВП ,валовий національний продукт ВНП ,чистий національний продукт ЧНП ,національний дохід НД . 5. ВВП. ВВП - це макроекономічний показник, який є сукупною ринковою вартістю кінцевих товарів І послуг, вироблених на території країни за певний проміжок часу як правило, за рік ВВП можна розраховувати 3 способами за витратами метод кінцевого використання за доданою вартістю виробничий метод за доходами розподільний метод . При розрахунку за витратами підсумовують усі витрати економічних суб єктів на придбання виробленої в продукції. При розрахунку виробничим методом підсумовують вартість, яка додається на кожній стадії виробництва.

Додана вартість - це різниця між вартістю продукції, виробленою фірмою, та сумою, сплаченою постачальникам за сировину, матеріали, комплектуючі, тобто за проміжну продукцію. Сума усієї доданої вартості дорівнює вартості кінцевих товарів та послуг.Слід пам ятати, що у ВВП при обчисленні не враховують фінансові угоди державні та приватні трансферти, купівлю-продаж цінних паперів , купівлю-продаж уживаних речей.При розрахунку за доходами підсумовують усі види факторних доходів, а також амортизацію та непрямі податки на бізнес.До факторних доходів включають компенсацію за працю найманих робітників заробітна плата, премії, заохочення доходи власників доходи некорпоративних підприємств рентні доходи прибутки корпорацій в їх складі виділяють дивіденди, нерозподільний прибуток, податок на прибуток чистий процент різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, отриманими фірмами від інших секторів . 6. Інфляція - це процес підвищення середнього рівня цін в економіці. Рівень інфляції визначається як де Р - середній рівень цін у поточному році P 1 - середній рівень цін у попередньому році. Середній рівень цін вимірюється індексами цін. Рівень інфляції відбиває темпи зростання рівня цін.Залежно від темпів зростання цін розрізняють помірну Інфляцію річні темпи зростання цін до 10 , галопуючу темпи зростання цін - до 200 за рік та гіперінфляцію, при якій ціни зростають більше ніж на 1000 за рік. Залежно від факторів, що породжують інфляцію, ви діляють інфляцію попиту та пропозиції. Інфляція попиту - це підвищення рівня цін внаслідок надлишкових сукупних витрат в умовах, близьких до повної зайнятості. Надлишкові сукупні витрати можуть бути обумовлені грошовою емісією для покриття дефіциту держбюджету, мілітаризацією економіки та іншими причинами. Інфляція витрат - це підвищення рівня цін внаслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції. Основні причини підвищення середніх витрат - підвищення номінальної заробітної плати - підвищення цін на сировину та енергоносії - підвищення податків. Сполучення інфляції попиту та інфляції витрат утворює інфляційну спіраль, в якій інфляційні очікування економічних агентів відіграють роль передаточного механізму. Оцінка рівня цін у майбутньому з позиції економічних агентів називається інфляційними очікуваннями.

Залежно від ступеня передбачення розрізняють інфляцію очікува ну та неочікувану.

Очікувана інфляція дозволяє зменшити втрати від інфляції економічних суб єктів, але в той же час інфляційні очікування можуть стати каталізатором інфляції.В умовах очікуваної інфляції коригування номінальних доходів здійснюється з урахуванням ефекту Фішера і r П, де і - номінальна ставка відсотка т - реальна ставка відсотка П- рівень очікуваної інфляції.Якщо темпи інфляції перевищують 10 , то рівняння Фішера має вигляд де і - номінальна ставка відсотка т - реальна ставка 7.Безробіття Залежність зайнятості від кон юнктури ринку в ринковій економіці обумовлює виникнення безробіття. Безробіття - це таке явище, при якому попит на робочу силу менше її пропозиції. Для визначення рівня безробіття в економічному і статистичному аналізі в багатьох країнах застосовується класифікація, що була прийнята МОП Міжнародною організацією праці . Згідно з класифікацією МОП, до економічно активного належить населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг.

Економічно активне населення робоча сила охоплює зайнятих та безробітних. Безробітними, як правило, вважаються ті, хто не мають роботи на момент проведення статистичного дослідження, але активно шукають її. Визначення МОП конкретизує категорію безробітних, її складають особи у віці 15-70 років як зареєстровані, так і не зареєстровані у державній службі зайнятості, що відповідають одночасно таким вимогам не мають роботи - заняття, яке приносить дохід наполегливо шукали роботу чи намагалися організувати власну справу за останні чотири тижні готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. У свою чергу до складу зайнятих належать особи у віці 15-70 років, які відпрацювали протягом обстежуваного тижня хоча б одну годину в особистому селянському господарстві не менше ЗО год незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота.

Особи, які не належать до перших двох категорій, не входять до складу робочої сили, включаються до економічно неактивного населення.

Економічно неактивне населення - особи, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні . До складу його входять учні та студенти пенсіонери, особи, які зайняті у домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими особи, які вже зневірилися знайти роботу які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом Зайняті безробітні економічно активне населення Рівень безробіття може бути розрахований також як відношення чисельності зареєстрованих безробітних громадян, до працездатного населення у працездатному віці Категорія працездатного населення в працездатному віці включає чоловіків віком 16-59 років і жінок віком 16-54 роки, за винятком непрацюючих інвалідів І та II групи та непрацюючих осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці. Зареєстровані без робітні згідно із Законом України Про зайнятість населення - працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Виділяють такі основні типи безробіття фрикційне, структурне, циклічне. Фрикційне безробіття пов язане з пошуками та очікуваннями роботи з боку тих, хто шукає роботу вперше або бажає змінити роботу на кращу.

Наприклад, програміст, що працював у Житомирі, шукає роботу з більшим заробітком у Києві жінка звільнилася з роботи та шукає іншу зі скороченим робочим днем, щоб більше часу приділяти дитині Структурне безробіття пов язане з технологічними зрушеннями у виробництві та змінами попиту на робочу силу певних спеціальностей.

Отримання роботи з боку цих безробітних пов язане з професійною перепідготовкою.

Так, скорочення збройних сил привело до безробіття серед частини військових спеціалістів та необхідності їх перекваліфікації автоматизація виробництва скорочує попит на ручну працю.

Наявність фрикційного та структурного безробіття утворюють природний неінфляційний рівень безробіття у сучасних умовах - 5,5-6,5 , або рівень безробіття при повній зайнятості, що відповідає потенційному ВНП. Циклічне безробіття - це відхилення фактичного рівня безробіття від природного, пов язане зі спадом в економіці. Внаслідок збільшення заробітної плати над її рівноважним значенням може виникнути так зване безробіття очікування . У цій ситуації попит на працю при високому рівні заробітної плати буде меншим за пропозицію праці, й ринок праці буде знаходитися у нерівноважному стані. Фахівці визначають тенденцію до підвищення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді, яку пов язують із зростанням частки молоді, жінок у складі робочої сили, частими структурними зрушеннями.

Безробіття є макроекономічною проблемою.

Негативні наслідки безробіття торкаються не тільки окремих осіб, що втратили роботу, відповідний та стабільний заробіток, можливості суспільного визначення своїх професійних здібностей, але й в цілому суспільства. Зростання безробіття призводить до втрат суспільного продукту у виробництві, створює додаткове навантаження на державний бюджет, оскільки збільшуються обсяги державної допомоги.

Зазначається, що із зростанням безробіття у суспільстві підіймається рівень злочинності та самогубств, безробітні потребують соціальної та психологічної допомоги.

Довготривале безробіття призводить до втрати кваліфікації, професійних та частково соціальних навичок людини.

Взаємозв язок між коливаннями рівня безробіття та ВНП відбиває закон Оукена.

Відповідно до цього закону, кожний відсоток збільшення безробіття над його природним рівнем означає для економіки скорочення ВВП у порівнянні з його потенційним значенням на Це можна виразити наступним чином де уи- фактичний обсяг ВНП у n-ому періоді Y - потенційний ВНП ия - фактичний рівень безробіття у п-ому періоді й - природний рівень безробіття 7- коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки циклічного безробіття, він показує, на скільки відсотків відхиляється фактичний ВНП під потенційного, якщо безробіття більше природного рівня па 1 . Значення цього коефіцієнту оцінюється в межах під 2 до 3. 8. Теория экономических циклов изучает временную динамику колебаний экономической активности, анализирует их причины и объясняет механизмы их возникновения и развития. Направления и характер изменения основных макроэкономических показателей называются экономической конъюнктурой.

Поэтому теорию экономических циклов называют также и теорией экономической конъюнктуры.

Основной вопрос, на который призвана ответить теория экономических циклов, заключается в следующем почему динамика важнейших макроэкономических показателей, таких, как уровень производства,занятости и т. д подвержена циклическим колебаниям? При этом какие из всех возможных причин колебаний основных макроэкономических параметров наилучшим образом объясняют фактические колебания экономической активности? Экономический цикл можно определить как временной интервал между двумя качественно одинаковыми состояниями экономической конъюнктуры.

В современной теории экономических циклов выделяют двух- и четырехфазовые модели экономического цикла.

В двухфазовой модели цикла выделяют повышательную подъема, экспансии и понижательную спада, рецессии фазы, а также высшую и низшую поворотные точки цикла . Стрелки I и II обозначают соответственно повышательную и понижательную фазы, точки А и В - соответственно высшая и низшая поворотные точки цикла.

Продолжительность цикла определяется как период между двумя соседними высшими или низшими поворотными точками t2 - tt В четырехфазовой модели цикла выделяют фазы подъема I , кризиса II , депрессии III и оживления IV , как это показано на рис. Для характеристики состояния и динамики экономической конъюнктуры используются различные показатели, важнейшими из которых являются объем ВНП, уровень занятости, уровень загрузки производственных мощностей, объем прибыли предпринимателей и другие параметры.

При этом, в зависимости от того, как макроэкономические параметры меняются в ходе экономического цикла, их можно разделить на проциклические, контрциклические и ациклические. Проциклические переменные имеют тенденцию к росту в период подъема и к снижению в период спада.

Контрциклические переменные имеют тенденцию к снижению в период подъема и к росту в период спада.

Ациклическими называются переменные, динамика которых не связана непосредственно с циклами деловой активности.Темпы динамики различных параметров, как правило, не совпадают в то время как одни из проциклических переменных еще возрастают, другие уже снижаются, соответственно, в то время как одни из контрциклических переменных еще снижаются, другие уже возрастают.

Этим, в частности, объясняется, что смена фаз подъема и спада происходит достаточно плавно.

Поэтому экономические переменные различают в зависимости от того, достигают ли они максимума минимума до или после достижения экономикой высшей низшей поворотной точки экономического цикла.

Выделяют три типа макроэкономических параметров опережающие, запаздывающие и соответствующие1. Опережающими, или ведущими leading , считаются такие параметры, которые достигают максимума минимума перед достижением пика дна экономической активности.

Запаздывающими lagging считаются такие параметры, которые достигают максимума минимума после достижением пика дна экономической активности.

Соответствующими coincident считаются такие параметры, которые изменяются одновременно с динамикой экономической активности. 9. Совокупный спрос Совокупный спрос AD является агрегатом, который можно определить как сумму планируемых расходов макроэкономических субъектов на приобретение конечных товаров и услуэг при каждом из возможных уровней цен. Зависимость между общей суммой расходов на конечные блага и уровнем цен можно выразить графически в системе координат Р у в виде кривой с отрицательным наклоном.

Кривая совокупного спроса и кривая спроса на отдельное благо имеют общие черты и различия.

Общее Отражается обратная зависимость между уровнем цен и уровнем реального выпуска. Общие мотивационные механизмы принятия решений естественное стремление покупать больше при снижении цен, и наоборот . Пересечение с кривой предложения выражает равновесное состояние.

Отличия Кривая спроса на отдельный товар строится при предположении о неизменности цен на остальные товары. В кривой совокупного спроса отражается изменение общего уровня цен. Кривая спроса на отдельный товар строится при предположении о неизменности доходов. Кривая совокупного спроса предполагает возможность изменения доходов. Соответственно, отрицательный наклон кривой AD нельзя объяснить эффектами дохода и замещения.На характер кривой совокупного спроса влияет целый ряд факторов, которые можно разделить на две группы ценовые и неценовые факторы.

Ценовые факторы действуют таким образом, что изменяется объем совокупного спроса, что выражается в движении вдоль кривой AD. Выделяют три ценовых фактора Эффект процентной ставки Повышение уровня цен вызывает повышение спроса на деньги, что при неизменном объеме денежного предложения влечет повышение процентной ставки, последнее снижает объем инвестиций и общий уровень расходов в экономике Эффект богатств Повышение уровня цен вызывает снижение реальной стоимости финансовых активов с фиксированной ценой реальных балансов , что снижает общими объем расходов. Эффект имшфтных закупок Повышение уровня цен вызывает снижение экспорта страны и, соответственно, чистого экспорта, что влечет за собой снижение общего объема расходов.

Неценовые факторы действуют таким образом, что вызывают изменения характера совокупного спроса, что выражается в сдвиге кривой AD вправо или влево.

Неценовых факторов достаточно много, приведем наиболее значимые из них, сгруппировав следующим образом 1. Влияющие на объем потребления домашних хозяйств рост населения изменения в ожиданиях ДХ изменения в размере задолженности изменения в подоходном налоге. 2. Влияющие на уровень инвестиционных расходов перспективы получения прибыли на капитал уровень налогов на бизнес технологический уровень производства уровень использования производственных мощностей. 3. Изменений в государственных расходах.

Вызываются преимуществественно политическими решениями руководства страны. 4. Изменений в чистом экспорте динамике и уровень доходов в стране изменение валютного курса политические решения. 10 Совокупное предложение AS - это экономический агрегат, равный реальному объему выпуска в экономике при любом воз можном уровне цен. Модель совокупного предложения графически в системе координат Р у можно представить в виде кривой с положительным наклоном. На характер кривой совокупного предложения влияет целый ряд факторов, которые также можно разделить на ценовые и неценовые факторы.

Ценовые факторы действуют таким образом, что изменяют объем совокупного предложения, что отражается в перемещении вдоль кривой AS. Неценовые факторы действуют таким образом, что изменяют характер совокупного предложения, что отражается в сдвиге кривой AS. Среди основных неценовых факторов следует выделить уровень технологии производства производительность труда изменение объема применяемых ресурсов изменение условий бизнеса изменения в структуре рынка изменение цен на ресурсы факторы производства . При построении кривой AS выделяют три достаточно ярко выраженных участка горизонтальный кейнсианский , вертикальный классический и промежуточный.

Во многом это объясняется тем, что в условиях низких цен и неполной занятости объем реального выпуска эластичен даже к незначительным изменениям в уровне цен. В условиях приближения к полной занятости и высоких цен производственные возможности реагирования на изменения цен значительно снижаются.

При этом в различных концепциях обосновывается какой-либо преимущественный вид кривой AS. Принципиальные различия имеют место в обосновании краткосрочной кривой AS, тогда как вид долгосрочной кривой AS не вызывает разногласий. Вид краткосрочной кривой совокупного предложения во многом определяется характеристикой исходных посылок экономики и интерпретацией поведения экономических субъектов.Классическая школа постулирует принцип абсолютной гибкости цен и рациональность поведения экономических субъектов.

Применительно к рассматриваемому вопросу это означает, что цены на ресурсы меняются в той же пропорции вследствие гибкости цен , что и цены на товары и услуги, причем одновременно с последними вследствие рационального поведения . Тогда кривая совокупного предложения принимает жестко фиксированный вертикальный вид при любом уровне цен экономика предлагает один и тот же объем реального выпуска и предложение абсолютно неэластично по цене. Объем производства благ детерминируется не экономическими параметрами, а технологическими и ресурсными факторами.

Кейнсианская концепция, кроме уже приводимых постулатов, предполагает также неэластичность цен на ресурсы по отношению к изменению общего уровня цен. По мнению представителей кейн-сианской школы, имеется ряд факторов, препятствующих росту цен на ресурсы. Это долгосрочные контракты товарные запасы, играющие роль своего рода амортизатора при временных дисбалансах реалвная нерациональность поведения экономических субъектов.

Особую важность имеет кейнсианская трактовка рынка труда, предполагающая наличие некоторого постоянного уровня безработицы, вследствие чего уровень текущей занятости отличается от естественного, соответственно отличен от естественного и текущий уровень выпуска. В результате предложение благ становится достаточно сильно эластично, в ортодоксальном кейнсианском случае - абсолютно эластичным, то есть экономика готова предложить любое количество благ при заданном уровне цен. Графически это можно интерпретировать в виде горизонтальной кривой AS. Какой конкретно вид принимает кривая AS, зависит от характера реального поведения экономических субъектов и условий экономической конъюнктуры.

В долгосрочном периоде кривая AS всегда имеет вид вертикальной кривой, жестко фиксированной относительно естественного уровня выпуска, так как на длительных временных промежутках цены на ресурсы и конечные блага всегда приспосабливаются друг к другу, а уровень производства обусловливается исключительно технологическими факторами.

На изменение положения долгосрочной кривой AS могут оказать влияние лишь рост объема применяемых ресурсов или улучшение технологии производства, что выразится в смещении долгосрочной кривой AS вправо. 11 Макроэкономическое равновесие Равновесие является одним из ключевых понятий в экономике.Его можно определить как соответствие спроса и предложения при заданных параметрах экономической конъюнктуры.

Различают частное равновесие на каком, либо одном из рынков, совместное равновесие на рынках благ, денег и ценных бумаг и общее равновесие - на всех рынках одновременно. Раздел макроэкономической статики построен таким образом, чтобы последовательно рассмотреть условия и механизмы приспособления к равновесию сначала на каждом из рынков в отдельности, затем при их взаимодействии, и, наконец, на всех рынках одновременно.Здесь мы рассмотрим основные моменты равновесия на рынке благ и возможную реакцию экономики на его нарушения.

Равновесие на рынке благ можно определить как равенство совокупного спроса и совокупного предложения при каждом из возможных уровней цен. Условия равновесия вытекают из основного макроэкономического тождества, которое постулирует равенство объема реального выпуска сумме всех плановых расходов y AS C I G NE. Указанное равенство соблюдается, если балансируются оттоки и притоки с рынка благ экономической системы.

В-простой модели условия равновесия можно записать S 1. В полной модели, соответственно, условие равновесия принимает вид S T Z I G E. Данное условие вытекает из модели народнохозяйственного кругооборота, его можно обосновать и логическим путем. Представим себе экономику-робинзонаду, в которой производится столько благ, сколько необходимо для текущего потребления. Таким образом, весь объем предложения состоит из потребительских товаров.Он будет потреблен, если домохозяйства направят на потребление все полученные факторные доходы, то есть должно соблюдаться равенство C AS C AD . Далее предположим, что домохозяйства решили часть располагаемого дохода сберегать.

Однако такие действия приведут к нарушению равновесия, так как часть факторных доходов уводится с рынка благ и совокупный спрос становится меньше, чем предложе ние. Для восстановления равновесия необходимо либо сокращение предложения, либо какой-то дополнительный спрос, приток на рынок благ. Таким притоком становится инвестиционный спрос предпринимателей, средства для которого они могут получить на рынке капитала в размере уже размещенных там сбережений.

При этом структура предложения благ также должна измениться. Соответственно меняется и условие равновесия С S С I. При появлении на рынке государства образуется новый отток с рынка благ в виде налогов, и равновесие может восстановиться, если государство обеспечит соответствующий приток на рынок в виде госзакупок C S T C I G. При появлении международной торговли сектора заграница с рынка благ уводится часть доходов, которые переводятся на оплату импортных товаров и услуг. Соответствующим притоком в данном случае служит экспорт С S Т Z С I G E. Если на рынке благ в целом достигнуто равновесие, то частные рынки конечных товаров и факторов тоже находятся в равновесии1. Однако чтобы равновесие было устойчивым, необходимо, чтобы цены на товары и услуги и цены на факторы были согласованы определенным образом.

Цены на товары и услуги должны обеспечивать достаточный доход для возмещения издержек и получения прибыли. Цена труда должна быть достаточно высока для обеспечения высоких мотиваций к труду и получения доходов.

Однако вопрос не только в определении условий равновесия, но и в том, каким образом оно достигается в экономике. Классическая и кейнсианская концепции отвечают на этот вопрос различным образом.Согласно классической концепции, экономика является саморегулируемой, и на рынке благ достигается устойчивое равновесие автоматически с помощью такого встроенного стабилизатора, как гибкая ставка процента, которая приводит в соответствие запланированные объемы инвестиций и сбережений.

Согласно кейнсианской концепции, экономика является внутренне нестабильной, равновесие если и достигается, то носит неустойчивый характер, нарушения равновесия для нее достаточно характерны, поэтому для поддержания равновесия необходима активная политика государства. 12. Шоки попиту та пропозиції. Різкі зміни сукупного попиту та пропозиції - шоки збудження попиту та пропозиції - призводять до відхилення обсягів випуску та зайнятості від потенційного природного рівнів. Такими шоками для економіки, наприклад, можуть стати природні катаклізми, зміна умов на світових ринках, зміни у технологіях, параметрів економічної політики держави.

За допомогою моделі AD-AS можна оцінити наслідки впливу шоків на економіку, а також розробити заходи та прогнозувати наслідки стабілізаційної політики, яка спрямована на пом якшення коливань, спричинених шоками, та відновлення обсягів виробництва і зайнятості. Розглянемо вплив деяких шоків на макроекономічні параметри.

Нехай економіка знаходиться у стані рівноваги точка А , що відповідає рівню випуску доходу Y0 та рівню цін P0. Споживачі очікують зростання цін у майбутньому і збільшують попит на товари та послуги. Це призводить до зрушення кривої AD вправо до AD1 В економіці спостерігаються наслідки шоку попиту, спричиненого інфляційними очікуваннями.Нова рівновага встановлюється у точці В при вищому рівні випуску y1 та цін Р1 Має місце інфляція. У цих умовах для стабілізації рівня цін держава може вжити заходи, що сприяють скороченню сукупного попиту зрушенню кривої AD1 вліво та відновленню вихідного рівноважного стану.

Такими заходами можуть стати скорочення видатків держави на купівлю товарів та послуг, підвищення податків на особисті доходи тощо. При підвищенні цін на енергоносії рівноважний стан економіки з точки А переміститься у точку В рис оскільки крива сукупної пропозиції AS буде в цьому випадку переміщуватися вліво. Внаслідок шоку пропозиції, пов язаного із збільшенням цін на ресурси, нова рівновага в економіці встановлюється при більш високому рівні цін pj та меншому рівноважному рівні випуску Y1, тобто в економіці спостерігається скорочення рівня випуску на фоні зростання цін. У цих умовах держава може вжити, наприклад, заходи стимулюючої грошово-кредитної політики, які б сприяли зростанню грошової маси в обігу, збільшенню сукупного попиту що відповідає зрушенню кривої AD вправо до AD1 та відновленню рівноважного рівня випуску Y0. Але слід враховувати, що при цьому можливе підвищення рівня цін до Р2. Таким чином, при застосуванні заходів щодо стимулювання сукупного попиту держава буде вибирати пріоритети рівень випуску або рівень цін. Заходи ж економічної політики із стимулювання сукупної пропозиції, наприклад, зниження податків на доходи підприємств, у цьому випадку сприятимуть зрушенню кривої ASl вправо та відновленню мак-роекономічних параметрів на рівні Y0 і Р0. Отже, держава, використовуючи інструменти економічної політики, може впливати на рівні випуску, зайнятості та цін в економіці, сприяти відновленню та змінам мак-роекономічної рівноваги. 13.Споживання є тією частиною доходу домогосподарств, яку вони витрачають на придбання споживчих товарів та послуг.

Факторами, що визначають динаміку споживань, є дохід домогосподарств накопичене багатство в секторі домогосподарств рівень цін очікування індивідів відносно доходів, цін, економічної і політичної стабільності тощо заборгованість домогосподарств рівень оподаткування традиції. У кейнсіанській теорії як основний фактор, що впливає на обсяг споживання, виділяється поточний післяподатковий дохід Yd Y-T TR . Із збільшенням доходу зростає й споживання економічних суб єктів, таким чином, споживання знаходиться в прямій залежності від обсягу доходу. Простіша функція споживань має наступний вигляд С а b Y-T TR , Де С - споживання а - автономне споживання, обсяг якого не залежить від доходу, що отримують суб єкти b - гранична схильність до споживання Y - величина доходу і Т - податкові відрахування TR - трансферти.

Функція споживань графічно представлена на рисунку . На вертикальній осі зазначені зміни у споживанні, на горизонтальній - зміни у рівні доходу. Перетин лінії споживань та вертикальної осі відбувається на рівні автономних споживань.

Лінія споживань має позитивний нахил, оскільки між рівнем доходу та обсягом споживань існує позитивний зв язок. Кут нахилу лінії споживань визначається граничною схильністю до споживань Ь. Гранична схильність до споживань Ь або MFC - marginal propensity to consume дорівнює частці зростання витрат на споживання в будь-якій зміні доходу.

Вона показує, як зміняться споживчі витрати при зміні доходу на 1 грошову одиницю.

Середня схильність до споживань АРС - average propensity to consume - це частка доходу, яку домогоспо-дарства витрачають на споживання АРС C Yd, де АРС - середня схильність до споживань С - споживання Yd - післяподатковий дохід. 14. Заощадження.Частина доходу, що не споживається, складає заощадження. У теорії заощаджень існують різні їх визначення.

Так, у кейнсіанській теорії заощадження - це та частина доходу, що залишається після споживань.

У такому випадку заощадження виступають пасивним компонентом доходу.В іншому визначенні Дж. Сломан , заощадження - це та частина доходу, яку економічні еуб єкти залишають для витрачання на певні цілі у майбутньому і не споживають у поточному періоді. В цьому випадку заощадження - активний компонент доходу, а їх мотиви є рівноправними з мотивами споживань за своїм впливом на розподіл доходу заощадження та споживання.

У визначенні заощаджень як частини доходів суб єктів економіки, що не використана на споживання, сплату податків і неподаткових платежів та призначена для забезпечення потреб у майбутньому М. Алек-сеєнко , зроблена спроба об єднати попередні підходи . Простіша функція заощаджень має такий вигляд S -a s Y-T TR , де a - автономне споживання s - гранична схильність до заощадження Y - величина доходу Т - податкові відрахування TR - трансферти.

Графік заощаджень представлений на рисунку. На горизонтальній осі позначають зміни доходу, на вертикальній - зміни заощаджень. Позитивний нахил лінії заощаджень відбиває прямий зв язок між рівнем доходу та заощадженнями.Якщо післяподатковий дохід економічних суб єктів менше, ніж автономне споживання, то заощадження мають від ємне значення.

Гранична схильність до заощадження s 1 - b MPS marginal propensity to save - це частка зростання заощаджень в будь-якому збільшенні доходу. Вона показує, як зміняться заощадження при зміні доходу на 1 грошову одиницю. s 1 - Ь MPS ?S ?Yd, де ?S - приріст заощаджень ?Yd- приріст післяподат-кового доходу.Середня схильність до заощаджень APS - average propensity to save дорівнює частці післяподаткового доходу, яку домогосподарства заощаджують APS S Yd, де АР S - середня схильність до заощаджень, S - величина заощаджень, Yd- величина післяподаткового доходу. 15. Інвестиції - один із наймінливіших компонентів сукупного попиту.Инвестиции - долгосрочное вложение экономических ресурсов с целью создания и получения чистых выгод в будущем. Под инвестиционным спросом понимается спрос предпринимателей на блага для восстановления изношенного и прироста реального капитала.

Соответственно различают валовые брутто - 1Ьг и чистые нетто - IN инвестиции, первые превышают последние на величину амортизации.

Совокупные частные инвестиции подразделяются на инвестиции в основной капитал, инвестиции в жилищное строительство и инвестиции в запасы. Существует достаточно много концепций, теорий и гипотез, описывающих принятие инвестиционных решений различного рода инвесторами. В рамках данного курса мы рассмотрим лишь базовые концепции формирования инвестиционных планов предпринимателей.В целях макроэкономического анализа различают индуцированные и автономные инвестиции.

Индуцированные инвестиции - инвестиции, которые вызываются устойчивым ростом совокупного спроса национального дохода . Автономные инвестиции - инвестиции, не связанные с ростом совокупного спроса, а осуществляемые предпринимателями с целью улучшить свое положение на рынке.Виділяють такі основні типи інвестицій виробничі інвестиції придбання машин, обладнання інвестиції у товарно-матеріальні запаси купівля сировини, матеріалів інвестиції у житлове будівництво.

Обсяги інвестицій залежать від наступних факторів очікувана норма прибутку реальна ставка відсотка рівень оподаткування зміни в технологіях виробництва економічні, політичні та Інші очікування динаміка сукупного доходу запаси основного капіталу стан фінансового ринку.Простіша функція інвестицій враховує зворотну залежність останніх від ставки відсотка та пряму залежність від рівня доходу І е - dR yY, де І - обсяг інвестицій е - автономні інвестиції, що не залежать від таких параметрів, як ставка відсотка та рівень доходу і визначаються зовнішніми факторами природно-кліматичними умовами, запасами корисних копалин і т д. d - коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка R - реальна ставка відсотка у - гранична схильність до інвестування Y - сукупний дохід. Оскільки інвестиції фінансуються з прибутків економічних суб єктів, а останні збільшуються із зростанням доходу, то й інвестиції зростають із збільшенням доходу.

Таким чином, між рівнем доходу та інвестиціями існує позитивний зв язок.Гранична схильність до інвестування - частка приросту витрат на інвестиції в будь-якому прирості доходу У сучасній економіці значний обсяг інвестицій фінансується за рахунок кредитних ресурсів Із збільшенням ставки відсотка по кредитах стає менше інвестиційних проектів, які могли б забезпечити прибуткові інвестиції за рахунок кредитних коштів, обсяг інвестицій скорочується. На рисунку представлено графік інвестицій,який відбиває зворотну залежність обсягу інвестицій в економіці від реальної ставки відсотка. 19. держава в системі макроекономічного регулювання.

Теоретичні принципи, що формулюються макроекономічною теорією, є засобом осмислення фактів та прогнозу вання динаміки розвитку економічних явищ. На цій підставі будується економічна політика держави - сукупність цілей та заходів з їх досягненням у сфері суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання благ. Економічна політика покликана відбивати інтереси суспільства та сприяти зміцненню національної економіки. Позитивна економічна теорія розглядає явища, процеси та тенденції, що мають місце в економіці. Нормативна економічна теорія формулює положення стосовно тих процесів, які повинні відбуватися, та вживання бажаних заходів. У своїй єдності позитивна та нормативна макроекономіч-на теорія є основою для оцінки макроекономічних тенденцій,розробки економічної політики. Макроекономічна теорія допомагає визначити варіанти і шляхи вирішення економічних проблем з урахуванням закономірностей макрорівня. Розв язання задач економічної політики може привести до змін економічної системи, її вдосконалення, а це, у майбутньому - до розвитку макроекономічної теорії. В основі макроекономічної політики можуть бути наступні цілі економічне зростання повна зайнятість стабільний рівень цін економічна ефективність справедливий розподіл доходів економічна забезпеченість торговий баланс.

Практичне значення макроекономіки в загальному вигляді можна сформулювати таким чином - макроекономіка є основою для розробки економічної політики держави - знання макроекономіки дає можливість визначити відповідну економічну стратегію підприємств у певних макроекономічних умовах знання макроекономіки допомагає індивідам оцінювати та аналізувати економічні процеси, що відбуваються у країні, прогнозувати їх подальший розвиток приймати рішення стосовно особистої економічної поведінки. 20 Податкова політика державиОсоблива роль у державному регулюванні належить податковій політиці. Податки е одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержуэ держава на підставі своїх владних повноважень.

Податок - це обов язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.Основними функціями податків є три фіскальна, соціальна та регулююча.

Сутність фіскальної функції податків полягає в тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Сутність соціальної функції податків - у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення.

Сутність регулюючої функції податків - у тому, що за їх допомогою здійснюється регулювання економічної кон юнктури, секторної, галузевої та регіональної структури економіки, інвестиційної активності, зовнішньоекономічних зв язків, науково-дослідних робіт, охорони навколишнього природного середовища та інших об єктів. Податкова система має грунтуватися на таких засадних принципах 1. Принцип обов язковості сплати податків передбачає встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. 2. Принцип рівності суб єктів оподаткування та недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації забезпечується однаковим підходом до суб єктів господарювання щодо визначення зобов язань зі сплати податків. 3. Принцип соціальної справедливості означає організацію соціальної підтримки малозабезпечених верств населення запровадженням економічно обґрунтованого оподаткування, тобто встановленням неоподатковуваного мінімуму та диференційованого й прогресивного оподаткування доходів громадян. 4. Принцип стабільності означає незмінність податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року. 5. Принцип наукової обгрунтованості передбачає встановлення податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами. 6. Принцип рівномірності сплати податків забезпечується встановленням строків сплати, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків. 7. Принцип компетенції означає встановлення і скасування загальнодержавних податків, а також пільг щодо оподаткування тільки Верховною Радою України. 8. Принцип єдиного підходу передбачає забезпечення однакового підходу до розробки законів про оподаткування з обов язковим визначенням платника податку, об єкта оподаткування, податкової бази, строків і порядку сплати податку та підстав для падання податкових пільг. 9. Принцип доступності забезпечує відкритість норм податкового законодавства для платників податків. Система оподаткування - це нормативне визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов язки, об єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов язкових платежів до бюджетів, внесків до цільових фондів, порядок стягнення встановлених податкових платежів, внесків. Платник податку - це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов язання сплачувати податки.

Об єкт оподаткування - це кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню прибуток, додана вартість, майно, доход тощо . Податкова база - це частка об єкта оподаткування, на яку нараховується податок податкова база, як правило, менша за об єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподатковуваного доходу, надані різні пільги і т. п Ставка податку норма оподаткування - це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах.

Система податкових органів складається із законодавче визначених органів державної податкової служби, до якої входять Головна державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, у містах крім Києва та Севастополя , районах у містах, міжрайонні державні податкові інспекції, а також податкова міліція України. Головним завданням Державної податкової адміністрації ДПА України є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів та інших обов язкових платежів забезпечення застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів до порушників податкового законодавства захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків - робота з платниками податків щодо роз яснення податкової політики держави та чинного законодавства -ведення Державного реєстру осіб платників податків. 21. Бюджетна політика держави.

Правовою основою бюджетного регулювання та бюджетної політики є Конституція України, Бюджетний кодекс України та інші нормативно-правові акти. Основна частка державних доходів і витрат здійснюється через бюджетну систему.

В Україні бюджетна система складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Організація і принципи побудови бюджетної системи, а також взаємозв язок між її окремими ланками характеризуються поняттям бюджетний устрій . Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни. Бюджет, у загальному розумінні це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій певної організації. Державний бюджет - це річний план державних витрат і джерел фінансового покриття їх. Взаємозв язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Державні доходи - це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, по-друге, частка ВВП, використовувана державою для здійснення своїх функцій. Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов язкових платежів, а також надходжень з інших джерел, визначених законодавством.

Платежі, утримані із суб єктів підприємницької діяльності, перераховуються до бюджету в першочерговому й безспірному порядку.

Доходи бюджетів України поділяються на доходи державного та місцевих бюджетів. Розмежування загальнодержавних податків між рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до чинного законодавства.

З державного бюджету України до бюджету АР Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя передається частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов язкових платежів, які справляються на даній території. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій. Видатки державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економічного регулювання.

Зміст бюджетних видатків зумовлений суспільним способом виробництва, політичним устроєм країни та функціями держави.

Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни. Планування державних видатків є складовою бюджетного регулювання.

Державні видатки, включаючи чисте кредитування це витрати, пов язані з виконанням державою своїх функцій. Витрати - це платежі, що не підлягають поверненню, не створюють і не погашають фінансових вимог.

Вони складаються в основному із закупівель товарів, послуг, оплати праці державних службовців, соціальних виплат та обслуговування державного боргу.

Державні видатки здійснюються за статтями на підставі бюджетної класифікації. За функціональним призначенням їх можна об єднати в п ять груп 1. Фінансування державних послуг загального призначення витрати на державне управління утримання законодавчих, виконавчих і судових органів міжнародну діяльність, національну оборону, забезпечення громадського порядку і безпеки тощо 2. Фінансування виробництва суспільних товарів витрати на науку, освіту, культуру і мистецтво, охорону здоров я, фізичну культуру і спорт, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, засоби масової інформації тощо 3. Фінансування державних послуг, пов язаних з економічною діяльністю видатки на розвиток галузей матеріального виробництва на підвищення ефективності господарської діяльності, здійснення структурних перетворень в економіці, створення умов економічного зростання, на реалізацію цільових комплексних програм тощо 4. Видатки державних цільових фондів 5. Інші видатки виплати процентів і витрати, пов язані з обслуговуванням державного боргу, створення резервних фондів, трансферти загального характеру тощо . Згідно з економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом У державному бюджеті передбачається резервний фонд у розмірі не більше 1 від обсягу видатків загального фонду бюджету для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету.

Кошти державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюджет.Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок профіцит бюджету.

Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету. Надлишок бюджету уряд може використовувати за непередбачених обставин для дострокових виплат, погашення державного боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року. Граничний розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття визначаються Верховною Радою України під час затвердження державного бюджету.

Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик у кожному конкретному випадку ухвалює Верховна Рада України. У затвердженому бюджеті граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розміру видатків бюджету на розвиток.

Безінфляційним засобом подолання бюджетного дефіциту є емісія цінних паперів. Держава в особі своїх органів може випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів. Тим самим держава як емітент стає суб єктом ринку цінних паперів і фондового ринку.

Законодавством регламентований бюджетний процес, основними етапами якого є складання проекту бюджету розгляд бюджету затвердження бюджету виконання бюджету складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Особлива роль у державному регулюванні належить податковій політиці. Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. 22. рівноваги грошового ринку Модель равновесия денежного рынка объединяет спрос и предложение денег рис. 31. На вертикальной оси в этой модели сказывается ставка процента г , на горизонтальное - величина реальных кассовых остатков М Р . Предложение денег Ms фиксируется центральным банком, поэтому кривая предложения денег условно может быть представлена вертикальной линией.

Спрос на деньги MD рассматривается как обратная функция от ставки процента г . В точке пересечения кривых спроса и предложения устанавливается равновесомая на денежном рынке, определяется равновесная ставка процента в экономике.

Модель равновесия на денежном рынке разрешает проследить изменения равновесной ставки процента вследствие действия факторов, которые влияют на спрос и предложение денег.

Изменение экзогенных параметров уровня дохода, предложения денег - будет отбиваться в смещении кривых спроса и предложения денег.

Так, при большему равные дохода возрастает спрос на деньги, и кривая спроса на деньги зміщується вверх рис. 32, а , что отвечает более высшему уровню ставки процента.

Уменьшение предложения денег ведет к сдвигу кривого предложения влево и повышение равновесной процентной ставки рис. 32, б . 23. Гроші та їхні функції. Склад грошової маси деньги - это совокупность активов которые используются для осуществления деловых операций. Разные виды операций обслуживают разные виды денег, например наличные, чеки и др. Рассмотрим функции денег.

Во-первых, они выступают средством обмена. Благодаря деньгам, мы не ищем другие товары, нужны собственникам необходимых нам товаров и услуг, а отдаем деньги. Во-вторых, важная функция денег - измерение стоимости.Деньги выполняют функцию средства накопление.

Итак, деньги выполняют такие основные функции средство обмена, мера стоимости, средство накопления.Деньги есть наиболее ликвидным видом активов Ликвидность отбивает способность активов быстро и с минимальными потерями обмениваться на любые Другие виды активов Количество денег в экономике контролируется государством, эту функцию выполняет центральный банк Но следует учитывать, что денежная масса не является однородной, ее компоненты имеют разную степень ликвидности и скорость оборота Для измерения компонентов денежной массы используют денежные агрегаты С МО , МИ, М2, МЗ, М4 С МО денежная наличность позабанківською системой, М1 С депозиты до востребования, дорожные чеки, Другие чековые депозиты, М2 М1 нечековые депозиты, мелкие срочные вклады МЗ М2 крупные срочные вклады, депозитные сертификаты, М4 МЗ казначейские облигации, краткосрочные государственные обязательства, некоторые виды ценных бумаг В Украине классификация компонентов денежной массы имеет определенные особенности МО - это деньги вне банков М1 МО средства на текущих счетах в национальной, валюте М2 М1 срочные средства в национальной валюте и валютные средства МЗ М2 средства клиентов за трастовими операциями банков и ценные бумаги собственного долга банков. 24. Монетарна політика держави.

Целями монетарной политики есть еконмічний рост, высокий уровень занятості, стабильный уровень цен, стабильность на финансовых рынках, стабильность процентных ставок, стабильный курс нац. валюты.

Монетарная политика может быть 3 вариантов политика поддержки определенного уровня процентных ставок, политика поддержки стабильной величины предлагаемых денег, сопредельный вариант, если с изменением спроса на грощі изменяется их предложение.

Выбор варианту монетарной политики зависит от причин изменения спроса на грощі. Политика направленная на стримання роста цен называют сдерживающей политика дорогих денег . Политика что направленная на повышение уровня занятості и ускорение экономического роста називаєтьсястимулюючою политика дешовых денег .Єффективность монетарной политики зависит от независимости ЦБ от исполнительной власти и от уровня доверия экономических субьектов ему. ЦБ проводит монетарную политику с помощью орудий прямого и непрямого регулирования. Орудия прямого регулирования используются в странах с переходной экономикой и тех которые развиваются.

Это ограничение обьемов кредитов,которые предоставляются определенным отраслям, прямое регулирование процентной ставки, ограничение величины кредитов для отдельных банков.

Это срабатывает только в краткосрочном периоде.Орудия непрямого регулирования это операции на открытом рынке т.е. с ценными бумагами, изменение учетной процентной ставки, изменение норм резервирования. 25. Ринок праці - це механізм, який забезпечує поєднання попиту та пропозиції праці в економіці, розподіл трудових ресурсів та визначення цін на різні види трудової діяльності. В результаті взаємодії попиту та пропозиції на ринку труда визначається рівень зайнятості та можливий обсяг пропозиції товарів та послуг в короткостроковому періоді, так як при певному обсязі капіталу та існуючих технологіях обсяг виробництва стає функцією від однієї змінної - кількості зайнятих. Попит на працю - обсяг попиту в економіці на ресурси праці, він дорівнює кількості робочих місць, які створені в економіці. Представниками попиту є фірми підприємці , держава.

Пропозиція праці - це загальна чисельність робітників, які можуть та бажають працювати за даних умов. Основними функціями ринку праці є - економічна. Суть її полягає в забезпеченні процесів виробництва, розподілі та перерозподілі трудових ресурсів між фірмами, галузями, регіонами економіки - соціальна, що полягає у створенні матеріальної основи відтворення робочої сили, реалізації та суспільного призначення знань, навичок, здібностей робітників. Фактори попиту на працю - рівень цін на трудові ресурси рівень заробітної плати - попит на товари та послуги - ціни та обсяги ресурсів - заміщувачів праці - технології - бюджетно-податкова політика. Фактори пропозиції праці - чисельність працездатного населення у працездатному віці - рівень цін на трудові ресурси рівень заробітної плати - міграція та природний приріст населення - наявність інших джерел отримання доходів - бюджетно-податкова політика - освітній та культурний рівень, існуючі традиції. Неокласична та кейнсіанські концепції містять різне інтерпретування механізму функціонування ринку праці. Виходячи з передумови існування досконалої конкуренції на ринку благ та праці, прихильники неокласичної теорії визначають залежність попиту на працю від реальної ставки заробітної плати го р . При цьому крива попиту на працю збігається з кривою граничної продуктивності труда, оскільки рівність між ставкою реальної заробітної плати та граничним продуктом праці є умовою мак-сиімізації прибутку згідно з мікроекономічною теорією. MPL w p, де MPL - граничний продукт праці w p - ставка реальної заробітної плати. У короткостроковому періоді за незмінних інших умов зниження ставки заробітної плати веде до підвищення попиту на працю, вірним є й зворотне твердження.

У довгостроковому періоді попит на працю буде змінюватися внаслідок науково-технічного прогресу та зміни обсягів капіталу. Пропозиція праці N5 в неокласичній теорії є зростаючою функцією, залежною і від ставки реальної заробітної плати, і від ставки відсотка. Модель рівноваги ринку праці відбиває залежність попиту та пропозиції праці від ставки реальної заробітної плати.

Таким чином, згідно з висновками неокласичної теорії, ринок праці забезпечує при гнучкості цін і заробітної плати в умовах досконалої конкуренції повну, коли кожний бажаючий продати певну кількість праці за існуючою ціною може зробити це, та ефективну зайнятість. Безробіття - явище, коли пропозиція перевищує попит на робочу силу, не є стійким і вимушеним.

Відповідно до кейнсіанської концепції обсяг попиту на працю визначається величиною ефективного попиту на ринку товарів та послуг, а пропозиція праці - грошовою ставкою заробітної плати w . При цьому в економіці, що функціонує в умовах спаду та не досягла повної зайнятості, пропозиція праці може бути абсолютно еластичною крива пропозиції майже горизонтальна стосовно грошової ставки заробітної плати, оскільки безробітні будуть пропонувати свій труд за ціною, що вже склалася Крива попиту на працю в кейнсіанській концепції представлена не всім графіком граничної продуктивності праці, а тільки його частиною на рис. він позначений безперервною лінією , тому що попит на працю в кейнсіанській концепції визначається не стільки ціною праці, скільки величиною ефективного попиту на товари та послуги.

Якщо підприємці встановлять грошову ставку заробітної плати на максимально припустимому для них рівні и 0, то пропозиція праці в цих умовах буде дорівнювати Nv та на ринку1 праці виникне надлишок пропозиції праці N2-N0 . Незважаючи на те, що частина робочої сили згодна працювати за нижчою оплатою праці, зниження оплати праці до ІІ не призведе до підвищення попиту на працю, що відповідало б руху по кривій попиту поза безперервної ділянки.

За таких умов на ринку праці виникає специфічна рівновага квазі-рівновага з надлишковою пропозицією праці. При цьому зниження реальної ставки заробітної плати не супроводжується збільшенням попиту на працю.

Безробіття є стійким і вимушеним.

У такій економіці держава призначена проводити активну політику, спрямовану на стимулювання зайнятості через стимулювання сукупного попиту.

У сучасній ринковій економіці складовими механізму функціонування ринку праці стали трудове законодавство, профсоюзи, біржі труда, центри зайнятості, кадрові агентства та інші інститути.

В економіці перехідного періоду спостерігається загострення проблем на ринку праці 26. Нерівність розподілу доходів у ринковій економіці. Крива Лоренца Ринкова економіка не забезпечує рівності у розподілі доходів. Цей механізм, наділяючи доходами тих, хто представив свої ресурси у суспільне виробництво, не забезпечує доходами тих, хто за будь-яких обставин не в змозі зробити це. Інваліди, жінки, що доглядають за маленькими дітьми, люди, на утриманні яких знаходяться хворі, у випадку відсутності у їх власності інших ресурсів, ніж праця, залишаються при ринковій економіці без доходів. Також ринковий механізм є чутливим до багатьох факторів, які відбиваються на рівні доходів. Різні здібності людей, освіта, фах, власність, вдача та зв язки - усі ці фактори впливають на величину доходу, що отримують економічні суб єкти. Ступінь нерівності у розподілі доходів витрат можна відобразити на кривій Лоренца.

Крива Лоренца - це графічна модель фактичного розподілу доходів витрат в економіці. На горизонтальній осі цієї кривої зазначають частки сімей у відсотках.

Відповідно, усі сім ї будуть складати 100 . Частки доходу витрат розміщують по вертикальній осі, а весь дохід усі витрати складають 100 . Теоретичну можливість абсолютної рівності в розподілі доходу витрат представляє бісектриса, оскільки всі її точки відповідають умові, коли певна кількість сімей отримує такий же відсоток доходів. Тобто 20 сімей отримують і 20 від всього доходу 40 - 40 , а 60 - 60 і т.д. Чим більше фактична крива Лоренца відхиляється від бісектриси, тим більшим є ступінь нерівності в економіці На основі кривої Лоренца розраховують Джині-кое-фіцієнт, як відношення площі заштрихованої фігури на рисунку до площі трикутника АОВ. Також для оцінки нерівності використовують квинтільні коефіцієнти доходів та витрат співвідношення рівня доходів витрат 20 найбільш забезпечених верств населення до рівня доходів витрат 20 найменш забезпечених верств населення . Децильні коефіцієнти доходів та витрат розрат ховуються подібно квинтільним, але для порівняння використовують відомості про доходи витрати 10 найза-можніших та найбідніших верств населення.

Держава через державний бюджет, а саме податки трансферти, фінансування важливих соціальних послуг, а також через участь в організації обов язкового соціального страхування може впливати на результати первинного розподілу доходів у суспільстві, яке визначає ринок. Крива Лоренца та показники нерівності розподілу доходів можуть використовуватися і для оцінки перерозподілу доходів державою.

Питання стосовно оптимального ступеня нерівності має важливе значення для формування цілей та заходів економічної політики держави.

З одного боку, рівний розподіл доходів сприяє збільшенню споживчих витрат, максимізації задоволення потреб індивідів, максимізації граничної корисності. З іншого боку, він підриває стимули до господарської активності та отримання більших прибутків обмежує потенційні можливості для інвестування у процесі перерозподілу доходів втрачається їх частина. 27. Соціальна політика - діяльність держави по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства, спрямована на задоволення соціальних потреб людини, забезпечення мінімально необхідного доходу громадян та рівня соціальних послуг.

У соціальній політиці відображається розуміння суспільством принципу соціальної справедливості, форма суспільного компромісу поєднання соціальної справедливості та економічної ефективності. Основні задачі соціальної політики підвищення добробуту громадян покращання умов праці та життя людей здійснення принципу соціальної справедливості. Соціальна політика реалізується через систему соціального захисту та забезпечення соціальних гарантій. Соціальний захист - заходи держави щодо забезпечення суспільно-необхідного матеріального та соціального стану громадян. Ці заходи включають допомогу з непрацездатності та безробіття допомогу тим, хто утримує непрацездатних встановлення мінімального рівня заробітної плати надання субсидій певним верствам населення.

Фінансування заходів щодо соціального захисту відбувається за рахунок загальних податкових надходжень і зборів на обов язкове та добровільне соціальне страхування.

У межах соціальної політики забезпечуються соціальні гарантії, тобто обов язки суспільства перед кожним своїм членом щодо задоволення на належному рівні його соціальне необхідних потреб.

Держава фінансує установи охорони здоров я, освіти, охорони порядку забезпечує гарантії суспільства, пов язані з реалізацією здібностей індивідів до праці гарантії неприпустимості вимушеної праці та ін. Відповідна соціальна політика сприяє соціальній стійкості суспільства та стабільності положення громадян.

Складовими соціальної стійкості є - стабільний рівень цін на основні предмети споживання та послуг - запобігання гіпертрофованої поляризації доходів - створення рівних стартових можливостей для нового покоління шляхом забезпечення доступу до освіти, охорони здоров я та інших умов формування людського потенціалу - надійність системи соціального захисту. У реалізації соціальної політики певної країни можливе переважання одного з підходів соціального або ринкового.Соціальний підхід означає, що заходи суспільства в соціальній сфері спрямовані на гарантування та забезпечення кожному члену суспільства такого рівня доходів, який не дозволяв би йому бути за рисою бідності. Ринковий підхід передбачає зобов язання суспільства тільки по створенню умов кожному його члену для здійснення економічної діяльності та отримання доходів. Основними показниками розвитку соціальної сфери суспільства, оцінки соціальної політики є дохід обсяги споживання, ВВП, НД на душу населення стан освіти та культури, охорони здоров я, харчування, санітарних умов тривалість життя, стан житла і забезпеченість комунальними послугами тощо рівень зайнятості, показники, що характеризують умови праці комбіновані індикатори.

Комбіновані методи вимірювання рівня життя та добробуту використовуються, як правило, не для оцінки стану окремих індивідів, а для оцінки стану держави і її соціальної сфери.

Це - індекс якості життя та індекс розвитку людського потенціалу або індекс людського розвитку Складовою соціальної політики є боротьба з бідністю. Бідність - такий стан людей, коли вони не мають мінімуму за стандартами країни засобів до існування.

Абсолютна межа бідності - це мінімальний рівень життя, який визначається на основі фізіологічних потреб людини в продуктах харчування, одежі, житлі, тобто на основі вартості кошику товарів, необхідних для задоволення основних потреб людини.У багатьох країнах ця межа відповідає прожитковому мінімуму, до якого прив язується реалізація багатьох соціальних програм. 28. Экономический рост. Суть и методы измерения Под экономическим возрастанием понимают увеличение реального дохода выпуска в экономике ВВП, ВНП, НД , а также увеличение реального дохода выпуска в расчета на душу населения страны.

Для измерения и оценки экономического возрастания используют показатели абсолютного прироста, темпов прироста реального объема выпуска в целому и на душу населения.Последний показатель есть более точным для оценки экономического возрастания, которое важное, прежде всего , как основа возрастания благосостояния население, средства решения многих социально-экономических проблем. где AYt- абсолютный прирост ВВП Yt- ВВП в году t Ayt- темпы прироста реального ВВП темпы экономического возрастания . Средние темпы экономически развитых стран составляют З-5 прироста реального ВВП. Высокие темпы возрастания 7-11 продемонстрировали в минувшем десятилетии страны Юго-Восточной Азии так называемые азиатские тигры Сінгапур, Южная Корея, Тайвань, Малайзія, а также Китай. К сожалению, для последнего десятилетия в Украине были характерні отрицательные темпы экономического возрастания . И лишь в 2000 году впервые были определенные позытивные темпы возрастания.

Проблема обеспечения стойких темпов возрастание стоит очень остро для экономики Украины.

Выделяют два основных типа экономического возрастания экстенсивный и интенсивный.При экстенсивном возрастании увеличения объемов выпуска происходит по счет використання дополнительных ресурсов при неизменной средней продуктивності работы в обществе. Интенсивное возрастание связано с использованием более совершенных факторов выробництва и средств их объединения, то есть осуществляется не за счет увеличения объемов затрат ресурсов, а за счет увеличения их отдачи.

Качественное улучшение факторов и средств их объединение грунтуется на внедрении достижений научно-технического прогресса, новой техники, техно логії, повышении качества работы и усовершенствовании его организации.

В реальной практике могут одновременно иметь место экстенсивный и интенсивный типы, поэтому выделяют стирает важный тип возрастания. Факторы экономического возрастания классифицируют за рознимы признаками. Так, выделяют факторы спроса, распределения и предложения. К факторам спроса относят уровень цен, потребительские, инвестиционные, государственные затраты, объем чистого экспорта.Факторы распределения составляют полнота и раціональність привлечение ресурсов в производственный процесс.

Найваж ливіше значения имеют факторы предложения, которые забезпеслышат самую потенциальную возможность возрастания, их группируют соответственно типам экономического возрастания.Экстенсивныефакторы - возрастание капитала увеличение работы количество занятых и количество отработанного рабочего времени .Интенсивные факторы - технологический прогресс - возрастание профессионального и образовательного уровня рабочих - усовершенствование управления производством, системы организации и мотивации работы.

Причинами, которые сдерживают экономическое возрастание, называют ресурсные, экономические и институционные ограничения, а также социальные затраты, связанные с ростом производства. Модели экономического возрастания есть абстрактным выражением процесса возрастание в функциональных уравнениях и графиках.Эти модели дают возможность обнаружить влияние изменений определенных факторов экономического возрастания на объемы выпуска, установить равновесные темпы возрастания при существующих параметрах экономики. 29. Модель экономического роста Солоу.У моделі Солоу необхідною умовою рівноваги є також рівність динамічних змін сукупного попиту та пропозиції. Пропозиція описується виробничою функцією з постійною віддачеювід масштабу.

Таким чином, ми отримуємо виробничу функцію, яка відбиває взаємозв язок між продуктивністю у та фондоозброєністю праці k . Тангенс кута нахилу цієї функції дорівнює граничному продукту капіталу МРК f k 1 - f k , який зменшується у міру зростання фондоозброєності. Обсяг попиту в моделі Солоу визначається інвестиціями та споживчими витратами де і та с - інвестиції й споживання у розрахунку на одного зайнятого.

Дохід ділиться між споживанням та заощадженнями відповідно до норми заощаджень s . Таким чином оскільки в умовах рівноваги інвестиції дорівнюють заощадженням і пропорційні доходу Умови рівноваги можуть бути представлені, як Динаміка обсягу випуску залежить від обсягу капіталу капіталоозброєності рис. 48 . Обсяг капіталу змінюється в результаті інвестицій та вибуття інвестиції збільшують запас капіталу, а вибуття - зменшує. Інвестиції знаходяться в залежності від фондоозброєності та норми нагромадження, що випливає з умов рівності попиту та пропозиції і s c . Норма нагромадження визначає поділ продукту на інвестиції та споживання при будь-якому значенні k Рис. 48. Залежність обсягу випуску на одного зайнятого продуктивності праці від рівня капіталоозброєності Амортизація вибуття капіталу враховується в моделі наступним чином щорічно вибуває фіксована частина капіталу d норма вибуття , обсяг вибуття тоді складає dk. На рисунку 49 цей зв язок відбиває пряма, що виходить із початку координат, та кутовим коефіцієнтом d. Вплив інвестицій та вибуття капіталу на його запас в економіці можна представити у вигляді рівняння Запас капіталу буде збільшуватися до рівня, при якому інвестиції дорівнюватимуть обсягу вибуття.

Цей рівень називають рівноважним стійким рівнем фондоозброєності праці та позначають k . Він відповідає рівновазі економіки у довгостроковому періоді. Рівновага при k є стійкою, оскільки незалежно від початкового значення k економіка буде прагнути до рівноважного стану.

Якщо початковий рівень фондоозброєності буде меншим за рівноважний то валові інвестиції будуть більше вибуття і запас капіталу збільшуватиметься на обсяг чистих інвестицій. Якщо початковий рівень фондоозброєності буде більшим за рівноважний то інвестиції будуть менші за вибуття, і запас капіталу зменшуватиметься. Норма заощаджень впливає на стійкий рівень фондоозброєності. Зростання норми заощаджень веде до зрушення кривої інвестицій вгору.

Зростання населення подібне до вибуття, бо зменшує фондоозброєність. У цих умовах необхідним стає такий обсяг інвестицій, який не тільки б перекрив вибуття капіталу, але й забезпечив би капіталом нових робітників в тому ж обсязі. Із збільшенням темпу росту населення зростає кутовий коефіцієнт кривої d n k, що призводить до зменшення рівноважного рівня фондоозброєності Урахування в моделі Солоу технологічного прогресу змінює виробничу функцію. В моделі використовується працезберігаюча форма технологічного прогрессу де Е - ефективність праці LE - чисельність умовних одиниць праці з постійною ефективністю Е. Чим вище Е, тим більше продукції можна виробити кількістю робітників L. Технологічний прогрес здійснюється шляхом зростання ефективності праці з постійним темпом д. Зростання ефективності праці розглядається як аналогічне зростанню чисельності населення.

У моделі Солоу за будь-якої норми заощаджень економіка прагне до відповідного стійкого рівня фондоозброєності та збалансованого зростання.

Величина норми заощаджень є об єктом економічної політики, вона важлива для розробки програм економічного зростання.

Виникає проблема визначення оптимальної норми заощаджень.За золотим правилом Е. Фелпса оптимальна норма нагромадження та, що забезпечує рівноважне економічне зростання з максимальним рівнем споживання рис. 52 . Коли економіка має запас капіталу більший, ніж визначає золоте правило , то необхідні програми щодо зниження нагромадження. І напроти, якщо запас капіталу менший , то необхідні програми, спрямовані на збільшення норми нагромадження.

Отже, модель Солоу дозволяє описати механізм довгострокового економічного зростання, що забезпечує рівновагу та повну зайнятість факторів в економіці. Єдина основа стійкого зростання добробуту за цією моделлю - технологічний прогрес. 30.Гос регулирование экономического роста.

Основное направление преодоления спада это ускорение рыночной трансформации. Это стабилизация финансовой денежной системы, перестройка налоговой системы, реформирование отношений собственности, земельная реформа, создание привлекательной инвестиционной среды, вхождение в мировое экономическое пространство, активизация малого и среднего бизнеса.Реформа ЗП должна обеспечить переход от модели ориентированной на низкую цену рабочей силы и высокую долю бесплатных соц. Услуг к новой, которая предвидет высокую цену рабочей силы и платное удовлетворение услуг.