Вимоги міжнародних стандартів до критеріїв експертизи

 

Аналіз показників ефективності проекту здійснюється за допомогою показників чистої поточної (наведеної) вартості, внутрішньої норми рентабельності, коефіцієнта вигід і витрат, строку окупності проекту.

Соціальний аналіз. Відбір проектів та їх оцінка потребують проведення аналізу довколишнього середовища у широкому розумінні, не звужуючи його до рамок екологічного аналізу. Було б неправильну, стверджувати, що проектування в соціалістичній системі ігнорувало соціальні ефекти від проектів. Результати проекту оцінювали з точки зору зміни таких соціальних показників: зміст, умови та організація праці; соціальна структура; культурно-технічний рівень працівників; позаробочий час та його використання; соціально-психологічний клімат; соціальна активність працівників. За розрахунку соціально-економічної ефективності проектів основоположним принципом по­рівняння були соціальні результати та необхідні витрати ресурсів.

Вартісна оцінка соціального ефекту (Е) здійснювалася за фор­мулою:

Е = В_о -В₂, (4).

де В_о — припустимі витрати за умов споживання без урахування реа­лізації проекту; В₂ — необхідні витрати з урахуванням реалізації про­екту.

Оцінка соціальних результатів проектів проводилась на основі співвідношення розрахункових показників з нормативними. Причо­му для позитивних соціальних ефектів використовувалось пряме співвідношення показника з нормативним значенням Сi/С_н; для не­гативних соціальних ефектів при фіксуванні ступеня гранично допу­стимої соціальної шкоди характеристика досягнутого стану проводи­лась за формулою:

Сн- СІ/ Сн

(5)

де Сн — соціальні ефекти, СІ — нормативні соціальні ефекти.

Сучасна практика підготовки проекту не відстежує соціальні ас­пекти (за винятком цільових проектів соціального розвитку) . У вітчиз­няному досвіді розробки проектів практично не розглядається люд­ський фактор та ступінь його впливу на результати проекту, хоча всі проекти, що їх реалізують об'єднані в організацію люди, справляють значний вплив на соціальні перетворення та націю в цілому.

Мета та зміст соціального аналізу. Метою соціального аналізу є визначення: прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду ко­ристувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стра­тегії реалізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціально­го середовища.

Підготовка соціальних аспектів проекту потребує розробки заходів стимулювання позитивних змін у соціальному середовищі проекту. Всебічний підхід до оцінки проекту передбачає визначення впливу проекту на людей, що беруть у ньому участь, користуються його результатами, одержують відповідні вигоди, на виробників, постачальників та інших учасників проекту. Доволі часто нехтування соціальними аспектами проекту призводить до невдач, оскільки він заходить У суперечність з традиційними цінностями, не бере до уваги соціальну організацію людей, їх мотивацію до реалізації проекту.

Проектуючи нову діяльність, слід дати відповіді на такі запитання:

1. Як впливатиме проект на соціальну систему?

2. Які зміни в соціальному середовищі спричинятиме реалізація проекту?

3. Яким може бути вплив соціальної системи на можливість реал­ізації проекту та одержання очікуваних результатів?

Проведення соціального аналізу ускладнюється неможливістю кількісної характеристики багатьох соціальних змін та результатів, що супроводять проект. Оцінка результатів проекту різними со­ціальними групами може бути діаметрально протилежною, ос­кільки йдеться про суб'єктивні інтереси. А через те, що в сус­пільстві часто доволі складно досягти балансу інтересів, аналіти­ки стоять перед проблемою, чиїм інтересам, якій соціальній групі віддати перевагу.

Проблема суб'єктивності оцінок знаходить свій вияв і в збиранні, опрацюванні та аналізі інформації, яка лежить в основі прийняття проектних рішень. Тому рішення за оцінки соціальних аспектів про­ектування значною мірою залежать від соціальної і культурної орієн­тації розробників проекту. Адже саме їм необхідно визначити наслідки й результати проекту, обрати критерії порівняння, виробити проце­дуру розробки рішення, визнати необхідність колегіальності прий­няття рішень.

Зміст робіт з проведення соціального аналізу на стадіях реалізації проекту. Попередня ідентифікація проекту (визначення цілей, зав­дань, пріоритетів) Якщо проект прив'язаний до конкретного регіону, необхідно визначити розміри території, що перебуває у сфері впливу проекту, прийнятність проекту для місцевого населення, виявити людей, яких торкається проект, виділити серед них зацікавлених у проекті та його противників. Визначення прийнятності проекту з по­гляду культурно-історичної, етнодемографічної та соціально-економічної ситуації. Якщо проект розробляється з метою розвитку конкретної території, слід ініціювати висунення ідей і спонукати активне населення до обговорення цих ідей.

Розробка концепції проекту. Визначення відповідності концепції проекту соціальній орієнтації та задоволенню потреб даного населення. Виявлення проблем, визначення їх адресності та можливе вирішення у ході розробки концепції проекту.

Техніко-економічне обгрунтування проекту, його детальна роз­робка. Напрями діяльності соціологів:

1. Активний пошук і залучення до розробки проекту всіх зацікав­лених осіб, створення умов для успішної їх діяльності та ефективної системи комунікації. Сприяння встановленню контактів між учасни­ками проекту задля забезпечення підтримки проекту, узгодженості дій та пошуку виконавців проекту.

2. Найбільш трудомістка і відповідальна робота за збирання, опрацювання інформації щодо демографічного, культурно-історич­ного та соціально-економічного стану території проекту. Метою про­ведення досліджень є встановлення цільових груп (етнічних, со­ціальних), з'ясування їх специфічних особливостей за різними параметрами і визначення можливості поліпшення соціального се­редовища завдяки проекту. Інструментарій цих соціологічних до­сліджень — інтерв'ю, опитні листи, анкети, аналіз результатів про­ведених досліджень.

Експертиза проекту. Метою експертизи соціальних аспектів про­екту є встановлення взаємозв'язків прийнятих проектних рішень з мож­ливими наслідками. Найважливіше завдання на цьому етапі — визна­чити можливу соціальну шкоду (порушення звичного способу життя, культурних традицій і систем життєзабезпечення), цільові етнічні та соціальні групи, на яких це позначиться. Проведення позиційного ана­лізу населення регіону стосовно проекту і виявлення можливості ком­пенсаційних та превентивних заходів для нейтралізації шкоди. За не­можливості запобігання соціальній шкоді необхідно змоделювати спосіб життя людей, яких торкається проект, у т. ч. можливі міграції, розселення, введення нової організації, вимір характеру й змісту праці, розвиток ділової активності, поява нових соціальних груп.

Реалізація проекту. Внесення всіх можливих корективів до проек­ту для нейтралізації негативних соціальних наслідків проекту. Інфор­мування населення про всі очікувані соціальні зміни (як позитивні, так і негативні) в результаті реалізації проекту. Опитування громадської думки і вироблення стратегії підтримки проекту населенням. Прове­дення моніторингу змін у соціологічній сфері проекту. Активна робота соціолога на цій стадії спрямована на формування позитивної гро­мадської думки серед усіх осіб, яких торкається проект.

Заключна оцінка проекту. Вивчення наслідків проекту, які не було виявлено на стадії підготовки й реалізації проекту, а також новоство-0ених громадських рухів, що виступають проти проекту, можливих форм їх нейтралізації. Порівняння реального результату з прогнозо­ваним варіантом розвитку подій, оцінка їх відповідності. Аналіз дій соціологів проекту, оцінка ефективності їх роботи, виявлення поми-док та недоглядів, визначення можливих методичних підходів, що поліпшують роботу соціологів.

Соціальний аналіз не обмежується оцінкою можливості реалізації проекту у певному соціальному середовищі, його адаптації. Його рам­ки набагато ширші, оскільки соціологи проекту мають з'ясувати, чи зможе проект сприяти соціальному розвиткові суспільства.

Зміст роботи соціолога під час підготовки проекту. Завдання со­ціологів у підготовці проекту:

— забезпечення комунікації виконання усіх робіт з проектування, здійснення та експлуатації проекту, сприяння у визначенні ефектив­них процедур групового прийняття рішень;

— проведення експертизи соціальних аспектів проекту, які дають змогу порівняти існуючі та проектовані соціальні показники, визна­чити суб'єктивні реакції соціальних груп на здійснення проекту та його результати;

— здійснення соціального проектування задля досягнення пози­тивних змін середовища, в якому реалізовуватиметься проект.

Компоненти соціального аналізу. Безперечно, найголовнішою у ро­боті соціолога є оцінка обгрунтованості припущень розробників про соціальне середовище проекту, необхідність його корекції для успіш­ного досягнення цілей проекту. Основними компонентами соціаль­ного аналізу є:

— оцінка населення, що проживає в зоні реалізації проекту з по­гляду демографічних та соціокультурних особливостей, умов прожи­вання, зайнятості, відпочинку та визначення ступеня впливу проекту на ці параметри;

— визначення ступеня адекватності проекту культурі та оранізації населення в районі його реалізації;

— розробка стратегії забезпечення підтримки проекту на всіх ста­діях підготовки, реалізації та експлуатації з боку населення району.

До основних соціальних результатів проекту, які необхідно відоб­разити в економічній оцінці, належать:

— зміна кількості робочих місць у регіоні;

~ поліпшення житлових та культурно-побутових умов працівників;

— зміна структури виробничого персоналу;

— зміна надійності постачання споживачів;

— зміна рівня здоров'я населення;

— економія вільного часу.

Соціальне середовище проекту. Головна увага соціологів при підготовці проекту спрямована на дослідження соціального середовища за синтетичними соціологічними характеристиками, такими як спосіб і рівень життя населення — результатами, які важко виміряти і кількісно спрогнозувати.

Оцінка рівня та якості життя населення. Спосіб життя, як прави­ло, зумовлений рівнем розвитку суспільства і включає як релігійну та політичну орієнтацію, такі належність до певної професії, наявність освіти, мотивацію до праці, існуючий імідж, мораль. На нього справ­ляють значний вплив національні традиції, інтереси, культура повед­інки і система цінностей, рівень самореалізації особистості та задо­волення досягнутим у суспільстві становищем. Завдання проектуваль­ників полягає в тому, щоб визначити найважливіші потреби населен­ня, яке проживає в районі реалізації проекту, й оцінити можливості задоволення деяких з них завдяки успішному здійсненню проекту.

Поняття рівня та якості життя визначити складніше, а ще важче виміряти. Сучасне трактування рівня життя пов'язане насамперед з доходами населення, рівнем і структурою споживання матеріаль­них благ, побутових і соціально-культурних послуг. До основних па­раметрів якості життя слід віднести умови та безпеку праці, житлові умови, можливість відпочинку, умови освіти, стан довколишнього се­редовища (екологічний аспект якості життя), соціально-психологічні фактори.

Сучасна соціологія практично не має шкали якості життя та її скла­дових, яка б дала змогу створити статистичну звітність, аналізувати динаміку розвитку, виявляти міжрегіональні співвідношення і про­гнозувати ці інтегральні показники, оцінюючи вклад тих чи інших проектів у зміни, що відбуваються.

Вітчизняний підхід до аналізу рівня життя заснований, здебільшо­го, на порівнянні таких показників:

— величина ВВП і середньорічні темпи приросту;

— частка домашніх господарств у використаному ВВП;

— реальні середні грошові доходи на душу населення і середи: річний темп їх приросту;

— реальна заробітна плата, середньорічні темпи її приросту, част­ка оплати праці найманих працівників у ВВП.

Аналіз динаміки доходів населення України дає змогу виявити такі

тенденції:

__значне падіння реальних доходів населення та його особистого майна внаслідок бурхливого підвищення споживчих цін, знецінення заощаджень, практичної відсутності програми соціальної підтримки державою;

— погіршення структури доходів населення, зменшення частки оплати праці в доходах, що призвело до зниження стимулюючої функції зарплати та істотного падіння продуктивності праці;

— різка поляризація особистих доходів, відсутність механізмів пе­рерозподілу доходів і компенсаційних виплат, які дозволили б поси­лити соціальний фактор проведення трансформаційних економічних перетворень;

— надмірна міжгалузева диференціація доходів, зумовлена зне­ціненням інтелектуальної та висококваліфікованої праці, у сферах освіти, охорони здоров'я і культури та явний пріоритет у доходах пра­цівників паливно-сировинної сфери, сфери обігу та управління.

Соціальна структура суспільства. Соціальна структура суспіль­ства є інтегрованим результатом способу і рівня життя. Головними її складовими є соціально-економічні групи, серед яких можна виділити робітничий клас, інтелігенцію та службовців, бюрократію і менедж­мент, дрібних підприємців і самостійних працівників. Усі ці групи відрізняються такими ознаками;

— величина, питома вага у суспільстві;

— порівняльні особливості у різних регіонах, у різний час;

— специфіка соціально-економічного становища;

— усталені риси способу життя;

— взаємини з іншими групами, ставлення до влади;

— освіта та культура, психологія.

Крім того, соціальна структура, тип та імідж будь-якого суспіль­ства й економіки зумовлюються насамперед тим, хто конкретно пред­ставляє заможні верстви, як розподілені бідність і багатство, як співвідносяться трудові й нетрудові доходи соціальних груп з погляду праці, зокрема:

— зайняті і безробітні;

— представники різних видів праці, професій і занять, а також категорії працівників у тих самих видах праці;

- власники і невласники;

— такі, що мають освіту, і такі, що не мають;

- наближені до влади та управління або віддалені від них;

— жителі різних регіонів, а також села, міста, мегаполіса, представники місцевої, некорінної та іноземної робочої сили;

— чоловіки і жінки, молодь і громадяни похилого віку і т. д.

Особливістю впливу соціальної структури суспільства на результати проекту є те, що саме вона визначає шкалу преференцій тієї чи іншої групи населення. Оскільки спершу проект усе-таки орієнтований на певне коло споживачів (хоча після його реалізації або під час її керуючі проектом намагаються залучити всіх можливих, потенційних клієнта через систему реклами, пропаганди і т. д.), він має відповідати їхнім найвищим вимогам, преференціям, які й ставлять в основу проекту.

Аналізуючи вплив соціального середовища на реалізацію проек­ту, слід зазначити, що розглянуті групи факторів (спосіб життя насе­лення, рівень життя і соціальна структура) є об'єктивними умовами, до яких пристосовується проект. Змінити ж їх кардинально можливо лише при реалізації масштабних, комплексних програм (проектів) соціального розвитку.

Склад населення проекту. Аналіз соціального середовища роз­робники починають, з визначення кількісного та якісного складу на­селення в районі проекту. Для цього соціолог визначає всі групи на­селення, безпосередньо або опосередковано зачеплені проектом. До такого населення відносяться:

— особи, що проживають у районі і залучаються до роботи на бу­дівництві або експлуатації об'єкта, а також члени їх родин;

— робоча сила, яку залучають для проектних робіт з інших місць; — люди, у способі життя яких відбуваються зміни внаслідок реа­лізації проекту;

— споживачі продукції проекту.

Групи людей, чиї інтереси зачеплено проектом, дістали назву на­селення проекту. Завдання соціолога на цьому етапі — визначити ці цільові групи, виявити зміни, які можуть відбутися в соціальній органі­зації та способах життя проектного населення в результаті реалізації проекту. Сегментування населення звичайно проводять за такими критеріями:

• етнодемографічним;

• соціально-культурним;

• соціально-організаційним.

Метою такого сегментування є виявлення груп населення, які зазнають найбільшого впливу результатів проекту.

Характеристика населення проекту. Першим етапом соціального аналізу є характеристика населення, що проживає в даному районі, розміру та складу. Населення є значною мірою різнорідним за річними ознаками, родом занять, освітою, сімейним станом та рухливістю. Під етнічністю розуміють сукупність об'єктивних атрибутів і характеристик індивіда, що відносять його до тієї чи іншої соціальної групи. Основним фактором етнічної належності є мова, територія проживання, релігійна належність тощо. В умовах індустріалізації та інтеграції життя надзвичайно складно визначити дійсні межі етніч­них груп. Річ у тім, що етнічність являє собою суб'єктивне відчуття індивіда, його власне віднесення себе до певної етнічної групи, сприй­няття себе представником конкретного народу, що засновано вели­кою мірою на таких етнокультурних елементах, як мова, релігія, тра­диції. І хоча сучасна стадія розвитку етнічності свідчить про інтег­раційні тенденції суспільного життя та домінування єднання людей і груп через громадянство, а не за етнічними характеристиками, роз­глянемо підходи до аналізу населення з погляду прийнятності проек­ту. Так, скажімо, саме належність до певної етнічної групи зумовлює склад сімейних господарств, залучення жінок до суспільного вироб­ництва, кількість дітей у сім'ї і т. п. Наявність багатодітних сімей, де жінка, як правило, не працює, збільшує частку утриманців у загаль­ному населенні регіону. При проектуванні ці моменти мають бути по-різному враховані для проектів, що реалізуються в Запоріжжі, До­нецьку, Харківському і Київському регіонах.

Етнодемографічна характеристика населення. Особливої уваги заслуговує етнодемографічна характеристика при реалізації проектів, що передбачають переселення людей. В разі примусового переселен­ня (проект переселення жителів Прип'яті та інших забруднених райо­нів після аварії на Чорнобильській АЕС) виникають серйозні со­ціальні проблеми: відчуження, втрата соціальних зв'язків, почуття без­порадності, що значною мірою знижує потенціал цієї частини насе­лення. Максимально знизити негативні наслідки соціологи можуть шляхом ретельного опрацювання всіх елементів проекту переселен­ня, які не дозволили б погіршити умови життя переселенців, включа­ючи тип житла, компенсаційні виплати, створення робочих місць для забезпечення зайнятості.

За часів радянської влади при переселенні у зв 'язку з будівництвом великих промислових об'єктів (у недавньому минулому організовані набори робітників на будівництво Байкало-Амурської магістралі, промислових гігантів на зразок Волзького автомобільного заводу в м. Тольятті) практично не враховувалися ні етнічні, ні соціальні характерис­тики залучених до проекту людей. Прикладом відсутності належного опрацювання питань складу домогосподарств, орієнтації на «ядерні» ізольовані сім'ї, в яких відсутні тісні соціальні зв'язки, є проект повернення на постійне місце проживання кримських татар. Прогнози спирались на ізольовані, а не «рознесені» сім'ї, що спричинило напругу внаслідок перенаселення регіонів, погіршення соціального забезпечення та різке зниження рівня споживання в даному регіоні.

Пильна увага до населення району, його належності до тієї чи іншої культури зумовила визначення його ціннісних орієнтацій, норм і поведінкових структур спільноти. Ігнорування питань соціально-етнічної належності населення, що залучалося до реалізації проекту і живало в його районі, призводило в ті часи до значних негатив: соціальних наслідків. Освоєння цілинних та перелогових земель Ка­захстану, що відбувалося з залученням українських і російських пра­цівників, спричинялося іноді до руйнування усталених уявлень. Знайомство з іншим способом життя, засвоєння нових форм поведін­ки, як правило, відбувається у певних вікових групах у процесі спілку­вання або роботи в новому середовищі. Повернення до свого середо­вища призводить до зміщення уявлень, втрати колишніх авторитетів, що може стати причиною депресії працівників.

Культурні традиції та поведінкові мотиви зумовлені соціально-куль­турним і демографічним середовищем. Культурні традиції лишаються незмінними протягом життя багатьох поколінь внаслідок незмінності середовища, в якому перебуває спільнота, однак в умовах соціально-культурних інновацій на зміну стабільним формам і соціальним струк­турам приходять нові. Це звичайно пов'язане з переходом до нових видів і способів діяльності, коли у суспільну діяльність включаються нові демографічні групи. Наприклад, сучасний розвиток підприємництва в Україні активно залучив підлітків у сферу суспільного виробництва (сімейний бізнес, розповсюдження газет, сфера обслуговування). Це дістало відображення в зниженні рівня освіченості, зміщенні етичних і моральних норм. Величезною проблемою стає зростання нарком, алкоголізму, проституції саме у дитячому середовищі.

Демографічна характеристика населення. Надзвичайно важливим аспектом вивчення регіону є характеристика демографічних процесів, які належать до числа найбільш стійких, оскільки формуються десятиліттями під впливом безлічі різноманітних факторів (природно-кліматичних, соціально-економічних, історико-релігійних). Глибина демографічних досліджень коливається від « статистичні вивчення населення» до «вивчення людських колективів». Етнографічну структуру населення звичайно подають за статтю, віком, належністю до певної етнографічної групи, станом здоров 'я, рівнем _Освіти та територіальним розподілом населення. Ця структура може бути доповнена показниками демографічної поведінки: сімейним ста-_Н0м, кількістю дітей і типом сім'ї. При дослідженні демографічної си­туації розглядаються культурні традиції, структура зайнятості, рівень доходів, житлові умови. Демографічне дослідження може показати забезпеченість робочими місцями, рівень конкуренції поколінь, со­ціальної мобільності та міграційних потоків.

Завдання соціологів полягає у визначенні впливу найважливіших етнодемографічних характеристик на структуру і темпи економічно­го розвитку, структуру споживання, ставлення до праці, види діяль­ності, яким віддається перевага.

Індикаторами демографічних процесів є:

— чисельність населення, в т. ч. частка міського і сільського насе­лення;

— природний рух населення;

— кількість новонароджених;

— кількість померлих;

— природний приріст (зменшення);

— очікувана тривалість життя при народженні;

— все населення; —жінки;

— чоловіки;

— міграція населення;

— кількість новоприбулих;

— кількість вибулих.

Екологічний аналіз. Цілі екологічного аналізу. Вплив на довколишнє середовище є одним з найпоширеніших зовнішніх факторів, або екстерналій, у проектах як державного, так і приватного сектора.

Впливи на довколишнє середовище досить неоднозначні і не завжди легко піддаються звичайному аналізу з позицій витрат і вигід проекту. Екологічний аналіз посідає особливе місце в проектному аналізі, Це місце зумовлене двома причинами:

1) недостатньою вивченістю взаємовідношень між діяльністю людини та довколишнім середовищем;

2) багато ухвалених екологічних рішень призводять до незворотних змін у природі.

Масштаб та обсяг необхідної оцінки впливу проекту на довколишнє середовище зумовлюються масштабом і обсягом змін, очікуваних у зв’язку з проектом. І деякі проекти є безпечними для довколишнього середовища. Наприклад, проекти в галузі охорони здоров'я часто приводять до поліпшення довколишнього середовища, особливо якщо вони включають в себе заходи за очищення води та видалення твердих відходів. У таких ситуаціях фактори довколишнього середовища мають бути взяті до уваги, але робиться це в рамках стандартного процесу підготовки й експертизи і окрема оцінка впливу на довко­лишнє середовище звичайно не потрібна.

Інші проекти можуть мати негативний вплив на довколишнє середовище тимчасового або минущого характеру. Наприклад, будівництво підземних трубопроводів може справити негативний ефект під час будівництва, але не спричиняється до довгострокових змін у при­родному середовищі в місці проходження трубопроводу. Ремонт і реконструкція існуючих споруд також може мати негативний ефект. У таких ситуаціях здійснення та експлуатації проекту необхідне виз­начення заходів, щодо їх пом'якшення або запобігання.

Найскладнішим завданням економіста чи відповідальної за про­ект особи є вибір тих екологічних або пов'язаних з природними ре­сурсами наслідків, які слід включити до аналізу, а також їх кількісний і грошовий вираз. Аналітик має розглянути кожну проблему, прийня­ти рішення, ідентифікувати важливі наслідки і однозначно вислови­ти свої думки.

Визначимо основні принципи проведення екологічного аналізу.

Оцінка очевидних екологічних наслідків проекту.Процедура відбору найбільш суттєвих наслідків базується на оцінці змін у про­дуктивності ресурсів та має бути відображена у ринкових цінах.

Наприклад, розташування виробництва з видобутку чи переробки корисних копалин може змістити локальну систему рибальства вниз за течією ріки або порушити існуючу сільськогосподарську діяльність. При цьому визначити й оцінити зміну виловів чи врожаїв необхідно саме при аналізі проекту. Зміни в кількості та якості води нижче за течією ріки і вплив цього на рослинність або зміна стану прибережних морських зон є наслідками другого порядку. Наслідки такого роду можуть бути дуже важливими і екологічно, і економічно, але аналітикові слід почати з оцінки можливих наслідків проекту, т| відбуватимуться у рибному та сільському господарствах.

Урахування взаємозалежності вигід та витрат. Аналітик повинен завжди дивитись і на аспект витрат, і на аспект вигід будь-якої дії т підходити до своїх оцінок найбільш доступним і економічним способом. Цінність удосконаленого очищення промислових стоків розглядатись як в аспекті безпосередніх витрат (головним чином будівництво, монтаж, експлуатацію, обслуговування та ремонт), так і в аспекті «виключених витрат», тобто вигід від зменшення витрат на очищення води нижче за течією або зниження забруднення. Різниця _МІЖ вигодами (виключеними витратами) і фактичними витратами є відправною точкою для виміру змін. Якщо ухвалюється рішення до­сягти зниження забруднення, навіть якщо вигоди не піддаються пря­мому виміру, підходом може бути аналіз ефективності витрат.

Оцінка екологічних вигід та витрат у рамках підходу «з проектом» і «без проекту». Важливо, щоб розглядалися лише додаткові або при­рощені вигоди й витратив результаті реалізації проекту. Безповоротні витрати минулого періоду, тобто витрати, які вже зроблено прямо чи непрямо у зв'язку з проектом, і пов'язані з ними виголи не включаються в грошові потоки проекту. Можливо, слід розглянути ряд альтерна­тивних варіантів «з проектом» (скажімо, за шкалою варіацій).

Використання механізму оцінки неявних вигад і витрат. Коли рин­кові ціни не можуть бути використані прямо, є потенційна можливість використати їх опосередковано, застосувавши методику «уявного» ринку. При цьому підході ринкові ціни заміщуваних і доповнюючих товарів застосовують для оцінки «товарів» чи «послуг» екологічного характеру, що не мають чіткої ціни. Скажімо, цінність такого не­оцінного екологічного фактора як чисте повітря може впливати на ціну ринкових активів, приміром, житла або землі. Аналіз різниці цін таких активів у зонах з різною якістю повітря може вказати на неявну ціну екологічного фактора, який не має прямої ціни.

Певна річ, вибір конкретного підходу до виміру залежить від вим­ірюваного впливу. Втім, існують підходи, що згадуються порівняно часто, наприклад, вимір продуктивності та ефективності витрат. І, хоча економісти розробили широкий спектр прийомів виміру та оцінки, в цьому посібнику робиться наголос на прийомах, які можна вважати поширеними або потенційно застосовними щодо екологічних наслідків, пов'язаних з інвестиційними проектами.

Перший набір — загальнозастосовувані норми. Вони досить стан­дартні й прямолінійні, засновані або на змінах у фізичному вироб­ництві, або на прямих витратах коштів (приміром, превентивних вит­ратах, ефективності витрат). Альтернативні витрати або втрата доходу є поглядом на економічні витрати, пов’язані з екологічними на­слідками. Ці підходи є потужними інструментами виміру багатьох ^економічних наслідків інвестиційних проектів.

Вимір та оцінка грошових потоків. Другий набір підходів названо «потенційно застосовуваним», оскільки ці підходи доречні лише у певних ситуаціях. Вони більш опосередковані і засновані або на «уявних ринках» (приміром, транспортних витратах, цінах власне землі), або на витратах на переміщення чи заміну існуючих об’єктів.

Окрім основного завдання ідентифікації екологічних і визначення грошових величин, залишаються ще три концептуальні проблеми: визначення меж аналізу, задання правильного діапазону часу та вибір методу оцінки проекту.

Межі аналізу вимагають визначення того, що саме включати і чого не включати до екологічного аналізу. Ідентифікація зовнішніх торів приводить до розширення концептуальних і фізичних меж аналізу. Ступінь такого розширення залежить від конкретного проекту. Так, проект гальванічного виробництва пов'язаний з викидом промислових вод, що негативно впливає на водокористування вниз з течією — питну воду, іригацію та рибальство. Екологічний аналіз проекту має включати це водокористування у рамках концепції «з щ том» і «без проекту».

Інші екологічні впливи проекту можуть бути більш віддаленим фізично або важчими для ідентифікації. Одним з прикладів є випа­дання «кислотних дощів» внаслідок викидів електростанції. Взаємо дія сільськогосподарського розвитку височини з її сходом грунту стоками, з екосистемами низини й прибережної зони дає ще один приклад складного й тривалого взаємозв'язку. Не існує загального єдиного правила, де саме проходить гранична межа аналізу. Які при оцінці, найкраще починати з безпосередньо спостережуваних і ви­мірних наслідків. Інженер проекту, економіст-аналітик і спеціаліст еколог мають колективно визначити межі аналізу. Можливо, що в май­бутньому вдасться сформулювати «протоколи» представницьких тиші інвестиційних проектів, і кожний такий «протокол» окреслить основні види впливів, які слід враховувати в аналізі. Великим вкладом до кожного такого «протоколу» будуть результати післяпроектного аналізу схожих проектів, а також підготовані експертами-екологами анкети й рекомендації.

Визначення схожих меж у часі є другою основною концептуальною проблемою. Звичайно обирається тимчасовий діапазон, що охоплює щонайменш очікуваний корисний життєвий період інвестиції. В інших типах проектів, де вигоди гіпотетичне нагромаджуватимуться протягом дуже тривалого часу (наприклад, гребля і водосховище з очікуваним життєвим циклом у 300 років), обирається такий) часу (скажімо, ЗО чи 50 років), який охопить більшу частину вигід і витрат. При будь-якій ставці дисконтування будь-які вигоди чи витрати по 50 роках досить малими при розрахунку NBPV. Так, при ставці в 10% більшість вигід втратять значимість всього через 20 років.

Оцінка екологічних наслідків — складне, але варте зусиль завдання. Якщо очікуваний життєвий період цих наслідків менший, ніж «нормальний життєвий цикл проекту» , проблеми немає — екологічні наслідки можна включити до стандартного фінансового аналізу. Так, проект рисових плантацій з очікуваним 25-річним періодом життя включає будівництво дороги на початковій стадії. Це будівництво призводить до підвищення ерозії грунту та осаду мулу в іригаційному каналі вниз за течією. Через п'ять років насипи дороги стабілізуються, ерозія припиняється, і витрати на очищення дна каналу більше не потрібні. Тут екологічні наслідки включено до нормального аналізу проекту.

Втім, якщо очікується, що екологічні наслідки триватимуть довше життєвого циклу фінансованого проекту, ми починаємо усвідомлювати, що діапазон часу слід розширити для їх охоплення. Наприклад, проектується розвиток нового порту, в якому передбачено поглиблен­ня дна, і очікується, що ця операція зруйнує усталені місця розмно­ження риби й пов'язане з цим рибальство. Очікувана тривалість про­екту порту — 25 років. Однак, оскільки рибальство вже ніколи не буде відновлено, втрата виловів після 25 років також має бути занесена до аналізу.

Існує два шляхи продовження діапазону часу. Один полягає в продовженні потоку коштів за межі нормального періоду проекту на додаткову кількість років. Це здійснимо, коли передбачувані зовнішні фактори мають чітко визначений життєвий період (скажімо, вирубаному хвойному лісу може знадобитися на відновлення 70 років) . Другий шлях — додання капіталізованої вартості чистих вигід (або витрат) до нормального кінця періоду проекту. Цей шлях передбачає, що логічні наслідки (у вигляді вигід чи витрат) триватимуть до нескінченності. По суті, другий шлях — це своєрідна форма екологічної утилізації вартості проекту, яка, певніш за все, буде негативною, але може виражатися й позитивним числом. Так само, як і визначення меж аналізу, задання потенційного діапазону часу мають вирішувати спільно кілька спеціалістів.

Нарешті, є такі екологічні наслідки, які практично неможливо виразити кількісно, а іноді навіть важко ідентифікувати. Це, скажімо, естетичні, соціально-культурні та історичні факти, а також міркування типу генетичного різноманіття й генетичного фонду. Такі фактори можуть мати велику вагу, але вони непросто вкладаються у звичайний фінансовий аналіз.

Наступним кроком після вибору відповідних меж аналізу та діапа­зону часу є вибір методики оцінки проекту. Звичайно, застосовуються відомі показники ефективності проекту —NPV,IRR,IR.

Методики розрахунку цих показників вимагають попередньо вибору ставки дисконту. Визначення придатної ставки дисконту для проектів розвитку є політичним рішенням і як таке виходить за рамки проекту. В будь-якому разі важливими факторами при виборі ставки дисконту є альтернативна вартість капіталу, вимоги донора або кре­дитної організації, ринкова вартість капіталу та існуючі погляди на співвідношення споживання та інвестування у приватному і держав­ному секторах.

Стандартним підходом міжнародних організацій є застосування для всіх проектів розрахунків ВНР зі ставкою дисконту від 10 до 12%. Методики екологічних вимірів сумісні з цим підходом. Втім, можуть бути випадки, коли слід проводити подальшу оцінку виправданості проекту, виходячи з NPV і IR.