Проектні ризики і їх основні види

 

Проектні ризики — це сукупність ризиків, що загрожують реалізації інвестиційного проекту або здатні знизити його ефективність (комерційну, економічну, бюджетну, соціальну, економічну та ін.).

Існують різні системи класифікації проектних ризиків — у залеж­ності від вибору критерію.

По-перше, класифікація за фазами і етапами проектної діяльності: ризики напередінвестиційній фазі, інвестиційній (будівельній), фазі пусконалагоджувальних робіт, операційній (виробничій) фазі.

По-друге, класифікація за критерієм можливості/неможливості для учасників проектної діяльності впливати на загрози (фактори ризику). З цього погляду ризики можна розділити на:

1) внутрішні (ендогенні);

2) зовнішні (екзогенні).

До останнього прийнято відносити політичні ризики і ризики форс-мажору. Зовнішні ризики, як правило, присутні на всіх фазах і етапах проектної діяльності.

По-третє, класифікація з погляду можливості захисту від ризиків:

1) ризики, що страхуються;

2) ризики, що не страхуються.

Перші, у свою чергу, можуть розділятися на ризики, що покрива­ються за рахунок: гарантій; страхування; резервних фондів.

Широко відома класифікація, що базується на реальній практиці проектної діяльності, у ході якої виявляється ряд «типових» (що найбільш часто зустрічаються) ризиків, на які звертають увагу учасники проекту, але які не укладаються в рамки якогось одного класифікаційного критерію. Прикладом такої «змішаної» (що базується на ряді критеріїв) класифікації є перелік проектних ризиків, що містить у «Методичних рекомендаціях з оцінки інвестиційних проектів...»:

- ризик, пов'язаний з нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;

- зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття кордонів та ін.);

- невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні і регіоні;

- неповнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметрів нової техніки і технології;

- коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів та ін.;

- невизначеність природно-кліматичних умов, можливість сти­хійних лих;

- виробничо-технологічний ризик (аварії і відмовлення устатку­вання, виробничий брак і та ін.);

- невизначеність цілей, інтересів і поводження учасників;

- неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

Кожна подібна «змішана» класифікація може містити свій набір ризиків у залежності від обраного кута зору на проектну діяльність.

У деяких галузях (секторах) економіки і стосовно деяких видів проектів можуть мати місце свої специфічні ризики.

Базуючись на наведеній класифікації, дамо скоректований список «типових» ризиків проектної діяльності:

1) учасників проекту;

2) перевищення кошторисної вартості проекту;

3) несвоєчасного завершення будівництва;

4) низької якості робіт і об'єкта;

5) конструкційний і технологічний;

6) виробничий;

7) управлінський;

8) збутовий;

9) фінансовий;

10) країнний;

11) адміністративний;

12) юридичний;

13) форс-мажор.

Ризик учасників проекту — це свідоме або змушене невиконанім учасником своїх зобов' язань у рамках проектної діяльності. Таке невиконання хоча б одним учасником може створити ефект «сніжної лавини», або «ланцюгової реакції», зробити неможливим виконання зобов'язань всіма іншими учасниками, привести проект до краху. Ризик учасників проекту можуть бути зумовлені: несумлінністю учасників їх непрофесіоналізмом, хитким фінансовим становищем, недостатнім страхуванням учасників від різних ризиків, зміною керівництві фірми. Основна відповідальність за зниження ризику учасників проекту лежить на менеджерах проекту.

Ризик перевищення кошторисної вартості проекту. Причинами перевищення можуть бути: помилки при проектуванні, нездатність підрядчика забезпечити ефективне використання ресурсів, зміна умов реалізації проекту.

Ризик несвоєчасного завершення будівництва.Причинами цього ризику можуть бути помилки в проектуванні, порушення зобов'язань підрядчиком, зміна зовнішніх умов.

Конструкційний і технологічний ризики. Конструкційний —це ризик технічної нездійсненності проекту ще на інвестиційній (будівельній) фазі. Він зумовлений можливими прорахунками і помилка­ми розроблювачів проектної (технічної) документації, недостатністю або неточністю вихідної інформації, необхідної для розробки цієї до­кументації, неапробуваністю будівельних технологій. Технологічний - це ризик відхилення у режимі експлуатації об'єкта від зада­них техніко-економічних параметрів в результаті використання неапробуваних у промислових масштабах виробничих технологій.

Виробничий — це ризик виникнення збоїв у виробничому процесі. Може виражатися в порушенні ритмічності виробництва або навіть повній зупинці виробництва, невиході об'єкта на проектну потужність, підвищеному відсотку браку, додаткових виробничих витратах та ін.

Різновиди виробничого ризику:

• геологічний (неправильне визначення запасів корисної копали­ни за кількістю, відсотком корисної речовини в руді, наявністю особ­ливо шкідливих домішок, умовами залягання і проходів);

• екологічний (порушення екологічних стандартів, збільшення виробничих витрат через підвищені витрати на охорону навколиш­нього середовища, припинення або повного закриття об'єкту з при­чин екологічного характеру).

Управлінський — це різновид виробничого ризику; зумовлений недостатнім рівнем кваліфікації досвіду управлінського персоналу. Іноді під управлінським розуміються ризики, пов'язані з помилками і низьким рівнем менеджменту на всіх фазах і стадіях проектної діяльності - передінвестиційної, інвестиційної, виробничої і фазі закриття (особливо коли для керування усім проектним циклом створюється одна, «наскрізна», група менеджерів).

Збутовий — це ризик зниження обсягів реалізації проектного продукту (товару, послуг) і цін на цей продукт. Він також називається ризиком зміни кон'юнктурного ринку, маркетинговим або ціновим.

Фінансовий ризик. Основні його різновиди стосовно проектної діяльності:

• кредитний;

• валютний;

• зміни процентної ставки;

• рефінансування.

Кредитний — це ризик непогашення або неповного погашення позичальником (проектною компанією) платіжних зобов'язань банку-кредитору за кредитним договором (основний борг, відсотки, комісійні платежі). Це основний ризик банків, що беруть участь у кредитуванні проекту на умовах проектного фінансування (кредитування без регресу або з обмеженим регресом на позичальника). Підвищений кредитний ризик — одна з головних особливостей проектного фінансування (на відміну від традиційного кредитування під застави та інші надійні форми забезпечення, надані позичальником).

Валютний ризик виникає, коли валюта кредиту не збігається з валютою, одержуваною від реалізації проектного продукту. Особливо зростає валютний ризик у випадках, коли проектний продукт реалізується на місцевому ринку.

Ризик зміни процентної ставки виникає, якщо використовуються кредитні ресурси зі ставкою, що плаває (перемінною). При залученні таких ресурсів існує небезпека збільшення вартості використовуваного в проекті капіталу і зниження рентабельності проекту.

Ризик рефінансування виникаєу зв'язку з видачею ведучим банком (організатором фінансування) зобов'язання надати позичальнику синдикований кредит на визначену суму і труднощами, що виникають у ході наступної синдикации кредиту. Даний ризик цілком лягає на ведучий банк.

Країнний—відноситься до зовнішніх проектних ризиків. Суть його у тім, що соціально-політичні процеси в країні і політика держави, на території якої здійснюється проект, можуть створити серйозні утруднення для проектної діяльності. Країнний ризики, пов'язані з політикою приймаючої держави, умовно можна розділити на дві великі групи: політичні і економічні. Політичні країнні ризики пов'язані з діями влади, спеціально спрямованими на обмеження або припинення проектної діяльності, у якій задіяно іноземних інвесторів і кредитори

Економічні кратні ризики пов'язані зі зміною приймаючою державою податкових, валютних, митних, інших економічних умов реалізації проекту, причому зазначені зміни прямо (офіційно) не пов’язані з обмеженнями діяльності іноземного капіталу.

Країнні ризики не обов'язково можуть бути пов'язані з діями влади приймаючої країни. Деякі процеси, що негативно впливають на проект, носять стихійний характер і слабко піддаються державному регулюванню (принаймні в короткостроковій перспективі).

Адміністративні ризикивідносяться до розряду зовнішніх (екзогенних). Пов'язані з одержанням проектною компанією й іншими учасниками проектної діяльності різних ліцензій, дозволів і узгоджень державних регулюючих і наглядових відомств.

Юридичні ризики уякомусь ступені перетинаються з країнними, адміністративними, управлінськими. Насамперед виявляються в невизначеності і невпевненості кредитора щодо можливості реалізувати гарантії і інші забезпечення за кредитом. Причинами такої невизна­ченості і непевності можуть бути: нечітке національне законодавство і «пробіли» у міжнародному праві, недостатньо висока якість дого­ворів, контрактів, гарантійних листів і інших юридичних документів, недосконалість арбітражно-судової системи.

Форс-мажор (ризик нездоланної сили, настання стихійних лих) відноситься до розряду зовнішніх стосовно проектної діяльності ри­зиків і включає такі природні явища, як землетруси, пожежі, повені, урагани, цунамі та ін.

Як бачимо, окремі види ризиків проектної діяльності мають «за­гальні зони», мов би «перекривають» один одного (наприклад, країнні, політичні, форс-мажор). Деякі категорії ризиків мають досить добре виражену субординованість (наприклад, виробничі ризики розпада­ються на управлінські, екологічні, постачальницькі і т. д.).