Сутність, етапи розвитку та форми міжнародного бізнесу

Бізнес - це підприємницька діяльність, метою якої с створення й одержання прибутку.

Бізнес як категорія ринкової економіки, являє собою систему зв'язків між економічними суб'єктами (підприємствами, компанія­ми, банками і т.д.) у процесі виробництва, розподілу, обміну то­варами, послугами, капіталом і т.д.

На певному етапі розвитку ринкової економіки бізнес (підприєм­ницька діяльність) починає виходити за національні межі. Таким чином формується міжнародний бізнес.

Міжнародний бізнес — це підприємницька діяльність того або іншого економічного суб'єкта (компанії, підприємства, банку і т.д.) у двох і більше країнах. Це система зв'язків між економічними суб'єктами в процесі міжнародного виробництва, розподілу, обміну товарами, послу­гами, капіталом, робочою силою і т.д.

Мета міжнародного бізнесу, як і національного, - прибуток. Але не власне прибуток, а стабілізація або збільшення обсягу (маси) і норми прибутку, тобто підвищення рентабельності, ефективності загального бізнесу того або іншого економічного суб'єкта, підприємця. Тому важливо з'ясувати причини, що обумовлюють формування і розвиток міжнародного бізнесу, а також способи, методи, засоби досягнення головної його мети.

Розглядаючи причини формування і розвитку міжнародного бізнесу, доцільно поділити їх на дві групи:

Ø причини, що визначають необхідність (неминучість) виник­нення такої категорії бізнесу;

Ø причини, що обумовлюють можливість здійснення міжна­родного бізнесу.

Перша група містить такі причини:

Ø загострення конкуренції на внутрішніх ринках, пов'язане зі збільшенням кількості підприємців, обмеженістю платоспро­можного попиту;

Ø відносна обмеженість внутрішніх ринків (з урахуванням чисельності населення, масштабів території і т.д.);

Ø обмеженість економічних ресурсів, у т.ч. природних, ма­теріальних, трудових, технологічних, фінансових, у національ­ному господарстві;

Ø недосконалість національної законодавчої системи, що ре­гулює приватне підприємництво;

Ø нерівномірність соціально-економічного розвитку країн.

До другої групи належать такі причини:

Ø постійний розвиток продуктивних сил, НТР, у т.ч. в кому­нікаційній системі (транспорт, зв'язок, інформація і т.д.);

Ø формування великих корпорацій, банків, що володіють вели­чезними виробничими, комерційними, науково-технічними, фінан­совими ресурсам и;3

Ø лібералізація зовнішньоекономічної політики країн світово­го співтовариства, формування "відкритої економіки" в більшості країн світу.

Тому важливо з'ясувати характерні риси, особливості міжна­родного бізнесу на сучасному етапі. До основних особливостей сучасного міжнародного бізнесу належать такі:

Ø усі країни і регіони втягнені в більшій або меншій мірі в сис­тему міжнародного бізнесу;

Ø спостерігається широка географічна і галузева диверсифікованість міжнародного бізнесу, тобто міжнародні компанії здійснюють свій бізнес у багатьох країнах і галузях. Міжнарод­ний бізнес має глобальний характер;

Ø усі три розглянутих об'єкти є сферами міжнародної підпри­ємницької діяльності приватних компаній. Але головним об'єктом є транснаціоналізація власне процесу виробництва;

Ø головними суб'єктами міжнародної підприємницької діяль­ності, зовнішньоекономічної діяльності є міжнародні корпорації, і насамперед транснаціональні корпорації (ТНК);

Ø надзвичайно великі масштаби і темпи міжнародного бізнесу.

Економічна сутність міжнародного бізнесу має визначатися у площині його як явища і як процесу міжнародних економічних відносин.

Як явище міжнародних економічних відносин міжнародний бізнес – це форма взаємодії суб’єктів міжнародної економічної діяльності, спрямована на вилучення вигод від трансграничного співробітництва.

Трансграничний характер відносин виникає за умови, коли два або більше суб’єкта господарювання, які полягають до різних внутрішньооформлених соціумів (країн), добровільно або вимушено здійснюють постійні економічні контакти та взаємодію одного з одним. Отже, просторова організація поля економічної взаємодії – його трансграничність є ключовою ознакою міжнародного бізнесу як явища, яка якісно відрізняє його від бізнесу в національно-державних кордонах країн.

Як процес міжнародний бізнес є проявом специфічного (трансграничного) виду взаємодії суб’єктів, який характеризується певною структурою, технікою, умовами й правилами ведення, а також наслідками й результатами, які досягаються у процесі даного виду взаємодії і тільки через цей вид.

Найважливішою особливістю міжнародного бізнесу є його специфічне економічне, законодавче й політичне поле конкуренції, а також його соціокультурний фон, які суттєво відрізняють його від внутрішніх ринків країн. Сучасний світовий ринок якісно і кількісно відрізняється від внутрішніх національних ринків, правове функціонування яких має законодавчий характер.

Законів функціонування та регулювання світового ринку не існує взагалі: міжнародне право має прецедентний і погоджувальний, але не законодавчий характер.

Американським економістом Річардом Робінсоном запропонована найвідоміша у світі періодизація історичного розвитку міжнародного бізнесу, що включає в себе чотири етапи (ери).

Комерційна ера (1500-1850рр.) починається з часу великих географічних відкриттів. Передумовами розвитку міжнародного бізнесу цього періоду були пошуки значних особистих вигід, пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами у Європі. Це відбувалося насамперед у таких розвинених країнах як Англія, Німеччина, Франція, Іспанія. В той же час це стосується в більшій чи меншій мірі інших європейських країн. Важливою особливістю цього періоду була активна підтримка урядом країн підприємств у їх закордонній діяльності.

В загальному вигляді особливості ери комерції у розвитку міжнародного бізнесу полягає у:

визначенні доцільності переносу підприємницької активності та ризиків із внутрішньокраїнного середовища за межі держави та основних факторів, від яких залежить прийняття такого роду рішень;

підвищенні рівня свободи бізнесу, що залежить від політики держави;

урахуванні та передбаченні умов ведення ділових операцій на території інших держав з ціллю забезпечення довгострокової прибутковості цих операцій та безпеки їх проведення.

Ера експансії (1850-1914рр.) Цей період характеризується остаточним оформленням та структуризацією колоніальних імперій на фоні швидкого індустріального розвитку європейських країн, а пізніше США, що був викликаний промисловою революцією на початку XIXст. Саме ці досягнення та масове індустріальне виробництво спрямували розвинуті країни від вивозу товарів до видобування сировини у колоніальних регіонах. В той же час зростала роль державного колоніального управління: захист колоній від зовнішніх загроз та збереження колоніального режиму потребувало від метрополій узгоджених дій влади та національного бізнесу на території колоній. Загалом, значення ери експансії у розвитку міжнародного бізнесу полягає в активному використанні закордонних ресурсів (сировинних, природних та енергетичних); розширенні ринків збуту; використанні нових сфер застосування вільних фінансових ресурсів та вигідних можливостей місцевого законодавства (податкового, митного та ін.).

Ера концесій(1914-1945рр.) Важливою особливістю цього періоду між двома війнами є якісна зміна ролі найбільших компаній, які функціонували на колоніальних ринках. Особливість цього періоду полягала у формуванні на концесіонних підприємствах місцевих менеджерів середнього рівня, які проходили навчання на підприємствах та учбових закладах самої метрополії. Таким чином, концесійна ера підготувала умови для самовизначення колоніальних та напівколоніальних країн у їх подальшому економічному розвитку.

Ера національних держав (1945-1970рр.) Основні напрямки розвитку міжнародного бізнесу цього періоду включають становлення та розвиток нових національних держав внаслідок розпаду колоніальних імперій. Наряду з цим здійснюється прорив до мультинаціонального бізнесу як якісно нового етапу розвитку міжнародного бізнесу. Вже в 60-ті, а особливо в 70-ті роки американських лідерів мультинаціонального бізнесу наздоганяють японські та європейські суперники. В результаті була створена багаторівнева структура міжнародного бізнесу, в верхній ярус якої представлений потужними транснаціональними утвореннями і «країнами-системами», а нижній – економічним простором, що формується під тиском гіперконкуренції і високого рівня заміни одних її учасників іншими. На частку першого падає майже 80% усього світового торговельного економічного обороту, 90% патентів та ліцензій на нові технології та «ноу-хау». Під контролем ТНК знаходиться 90% світового ринку пшениці, кофе, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну та залізної руди, 85% - ринку міді і бокситів, 80% - ринку чаю, олова та сирої нафти.

Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. ХХ ст.). Для цього періоду характерні революційні технологічні зміни, пов’язані з економікою, політикою та соціальною сферою. У цей час перестала існувати світова комуністична система, збільшився розрив між промислово-розвинутими та відсталими країнами. сьогодні на планеті практично не залишилося закритих для міжнародного бізнесу зон та напрямків. міжнародні економічні зв’язки охопили практично всі країни. наслідки цього двоякі: «+» - країна може користуватися усіма благами інтеграції, «-» - суттєва залежність країни від світових ринків в цілому.

З розвитком процесів інтернаціоналізації форми міжнарод­ного бізнесу змінюються від простих (міжнародна торгівля) до складних (міжнародні корпорації з прямими іноземними інвести­ціями).