Сутність, причини, етапи та фактори процесу глобалізації

Становлення сучасної системи світового господарства й світогосподарських зв’язків з часів першої промислової революції супроводжувалося гострими теоретичними суперечками. В їх основі лежали кардинальні розбіжності поглядів на причини, що породжують міжнародну торгівлю, й її вплив на добробут держав і народів. Ці розбіжності найбільш яскраво виразили представники двох шкіл - протекціоністи, що виступали за строге обмеження доступу на національний ринок іноземних товарів, і фритредери - прихильники вільної торгівлі між країнами.

Процеси сучасної глобалізації не є чимось несподіваним, виниклим у результаті якогось відкриття. Історично світ глобалізується й інтегрується в процесі всього свого розвитку. Закон глобалізації є об’єктивним законом розвитку людства. Це означає, що процеси глобалізації неможливо скасувати, відкласти, зупинити.

Розширення обсягів та поява нових форм міжнародного економічного співробітництва між країнами обумовлюють не тільки кількісну модифікацію, але й нову якість господарського життя, його всебічну інтернаціоналізацію. Це породжує об’єктивну необхідність пошуку сучасних моделей міжнародної економічної діяльності для всіх країн та міжнародних угрупувань. Тому типовою тенденцією розвитку міжнародних економічних відносин на початку XXI століття є інтернаціоналізація, проявом якої є глобалізація та регіоналізація.

Інтернаціоналізація– це процес розширення господарської діяльності за межі національних економік у вигляді багатосторонніх коопераційних зв’язків з метою збільшення продуктивності та підвищення ефективності виробництва.

Глобалізація- це процес поступового утворення універсального світового ринкового середовища завдяки зниженню та скасуванню країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних господарських структур.

Регіоналізаціяє процесом поступального формування спільного ринкового та відтворювального простору географічно, історично та культурно споріднених країн, який супроводжується уніфікацією умов торгівельно-економічної діяльності, зниженням та скасуванням взаємних обмежень з метою підвищення економічної ефективності та розв’язання конкурентних завдань.

Регіоналізація є формою глобалізації, оскільки сприяє скасуванню обмежень торгівлі та інших форм міжнародної економічної діяльності. Але ж вона повною мірою їй суперечить, бо створює нові регіональні кордони та обмеження на рух товарів, послуг, факторів виробництва.

Розрізняють три великих епохи за Т.Фрідманом:

Глобалізація 1.0 (1492-1800 рр.):почалася з подорожування Колумба, що поклало початок обміну між Старим та Новим Світом. Вона становила нову розмірність: світ перестав бути великим та став середнім. Фрідман називає цю епоху – епоха держав та мускулів, ключовим фактором змін, рушівною силою інтеграції була кількість робочої сили (мускульної, лошадной, вітряної, і пізніше, парової сили, - яким володіла ваша країна, і наскільки творчо вміла ним розпорядитися. У даний період в справі знищення бар'єрів і перетворення світу в єдине ціле були першими країни та їх володарі - були провідниками інтеграції. Питання: яке місце моєї країни в глобальній конкуренції і на що вона може розраховувати? І які шанси мені надати?

Глобалізація 2.0 (1800-2000 рр.) Світ перестав бути середнім та став малим. Роль рушійної сили глобалізації взяли на себе ТНК, які стали виходити на світовий рівень у пошуку робочої сили та ринків збуту. Прискорювачами було зменшення витрат: транспорт (паровий двигун і залізні дороги), зв'язок (телеграф, телефон, супутниковий і волоконно-оптична зв'язок), Интернет телекомунікації. Головне питання: яке місце моєї компанії у глобальній економіці?

Глобалізація 3.0 (починаючи з 2000 р.) Світ перестає бути маленьким та стає крихітним, та у той же час, вирівнюється всесвітнє ігрове поле. Рушійною силою становиться сформований потенціал для глобального суперництва та конкуренції, якій є доступним кожній людині. Засобом, що дозволив людям, так легко й безперешкодно виходити на новий рівень виявилися комп'ютерні програми - нескінченні різновиди нових додатків - і глобальна волоконно-оптична мережа, що зробила всі нас найближчими сусідами. Тепер кожна людина повинна і здатна поставити запитання: яке моє місце в глобальних змаганнях та як мені співпрацювати з іншими людьми на глобальному рівні?

Для економічних аспектів глобалізації характерна вільна торгівля, вільний рух капіталу, зниження податків на прибуток підприємств, простота переміщення галузей промисловості між різними державами в інтересах зменшення витрат на працю й природні ресурси, а також:

Ø розвинені й країни , що розвивається неухильно зближаються за рівнем зарплат, цін на товари й прибутковості підприємств;

Ø росте число й розмір злиттів компаній усередині країн і на трансна- циональном рівні, які супроводжуються радикальною реструктуризацією й зменшенням кількості зайнятої робочої сили;

Ø тенденція до аутсорсингу непрофільної діяльності компаній спеціалізованим компаніям. Особливе значення має аутсорсинг із розвинених країн в, що розвиваються, який приводить до скорочення зайнятості в розвинених країнах і росту зайнятості й доходів у країнах, що розвиваються.

Слід виділити фактори виникнення поняття глобалізації.

По-перше, основним об’єктивним фактором, що визначає цей процес, є міжнародний поділ праці. Це вищий щабель розвитку суспільного територіального поділу праці, що спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються. Міжнародний поділ праці утворить основу розширення міжнародної торгівлі, становить об’єктивну базу розвитку світового ринку.

По-друге, фактор глобального науково-технічного прогресу й впровадження нових технологій, який забезпечує стабільну й усезростаючу перевагу одних країн над іншими. Нові технології створюють конкурентні переваги й можливості монопольного впливу на світовий аграрний ринок. При цьому країни й корпорації, що створюють нові технології й володіють ними, привласнюють підвищену частку світового прибутку порівняно із вкладеним цими країнами капіталом.

По-третє, фактором розвитку об’єктивного процесу глобалізації є рівень макрогосподарської відкритості, який формується. Відкритість національних економічних кордонів - явище об’єктивне, яке рано чи пізно осягне кожну країну. Рівень інтеграції національних економік у глобальні процеси залежить від ступеня їхньої відкритості. При відкритій економіці країні протистоять інші країни, наднаціональні сили. При цьому на внутрішню економічну ситуацію впливає вся система світогосподарських відносин. Тому рівень відкритості економіки визначається різними факторами й повинен відповідати національним інтересам кожної країни.

По-четверте, породженням глобалізації й водночас об’єктивним фактором її подальшого розвитку є асиметрія практично всіх сфер життєдіяльності людства. Суть асиметричності розвитку світосистеми полягає в різному рівні розвитку, різного ступеня підготовленості країн до інтеграційних процесів і, відповідно, у прямій протилежності інтересів - національних і розвинутих країн. Критичного рівня досягла асиметрія багатства й бідності (навіть на рівні продовольчого забезпечення), несумірність використовуваних людством природних ресурсів і гранично припустимого навантаження на природу (екологічне протиріччя).

Процес глобалізації світової економіки можна розбити на три етапи:

1. 1944-1976 рр. Перший етап ознаменувався формуванням нової світової валютної системи (Бреттон-Вудской) і створенням наднаціональної організації, наділеної правом стежити за функціонуванням світовою валютною системою - МВФ.

2. 1976-1991 рр. На зміну Бреттон- Вудской прийшла Ямайська валютна система, уперше вводиться в оборот термін "глобалізація" (1983 р.), перестає існувати двуполярный мир.

3. З 1991 р. - по теперішній час. У світі залишається одна "наддержава" - США, зміцнюють свої позиції ТНК і ТНБ, стрімко збільшується міжнародний рух капіталу, на поверхню спливуть екологічні проблеми й проблеми глобальної злочинності, ростуть антиглобалістского настрою в усьому світі, збільшується міжкраїнне розшарування за рівнем доходів населення й темпам економічного росту.

Таким чином, поняття глобалізації й основні етапи становлення цього процесу різними дослідниками трактуються по-різному, проте дане явище об'єктивне й історично закономірно.

Поняття глобалізації й основні етапи становлення цього процесу різними дослідниками трактуються по-різному, проте дане явище об'єктивне й історично закономірно.