Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

 

Приватне підприємництво та глобалізації ринків розглядаються на одному рівні – як рушійна сили розвитку економіки в XXI столітті, що забезпечує вигідні інвестиції, підвищує добробут громадян та створює нові робочі місця. Хоча критики застерігають – процес глобалізації має зворотну сторону, яка може обмежити можливості суспільства та держави спрямовувати діяльність приватного сектора на добробут суспільства, а її результатом стане розширення прогалини між багатими та бідними.

Динаміку процесу перебудови визначають, перш за все, споживачі. Вони вимагають, щоб бізнес змінився. Споживачі намагаються спрямувати свою купівельну здатність на користь тих компаній, які роблять цінний внесок в розвиток суспільства. Компанії приватного сектору все частіше залучаються до проектів, що організовуються та здійснюються за участі громадськості – іноді це стає тою ціною, сплати якої від компаній очікують за використання ними плодів глобалізації.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920—1933 рр. панувала концепція, що бізнес має лише один обов’я­зок — приносити прибуток.

З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у розв’язання болючих соціальних проблем суспільства. Дуже часто при цьому згадують ім’я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі — провідний бізнесмен у виробництві сталі — видав у 1990 р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек.

У 1975 році виникла Концепція корпоративної соціальної відповідальності, що була запропонована Кітом Девісом. Вона охоплює п’ять ключових положень:

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.

2. Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.

4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку оплачуються споживачем.

5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їх діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній і, навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американських, а також британських університетів у 1997—2000 рр. Компанії, що втілювали в життя концепцію соціальної відповідальності, мали в 2—4 рази вищі темпи зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку.

Важливо зазначити, що Організація Об’єднаних Націй є головним пропагандистом ідей корпоративної соціальної відповідальності. Ці ідеї втілені в проекті Всесвітньої угоди щодо дотримання провідними міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідальності. Цей проект було проголошено генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому Економічному Форумі, який проходив у Давосі 31 грудня 1999 р. Він включає такі де­в’ять принципів корпоративної соціальної відповідальності:

1. Підтримувати міжнародні права людини в рамках діяльності корпорації.

2. Суворо стежити за дотриманням цих прав місцевими відділеннями і партнерами корпорації.

3. Визнавати за трудовими колективами право на створення асоціацій та укладання колективного договору.

4. Усувати всі форми примусової праці.

5. Не вдаватись до дитячої праці.

6. Боротись з усіма видами дискримінації у трудовому колективі.

7. Підтримувати заходи із запобігання глобальним екологічним катастрофам.

8. Сприяти більшій екологічній відповідальності.

9. Заохочувати впровадження екологічно безпечних технологій.

Всесвітня угода не є договором для підписання, а розглядається як базовий документ, прихильники якого можуть взяти на себе зобов’язання щодо виконання зазначених зобов’язань і стати своєрідним членом клубу соціально відповідальних компаній.

Єдиного загально прийнятого визначення корпоративної соціальної відповідальності не існує, не зважаючи на використання загальних принципів корпоративної соціальної відповідальності багатьма компаніями всього світу; та наявність великої кількості організацій, що займаються втіленням, моніторингом, оцінкою та координацією заходів в цій області. Сьогодні досить популярним стає ще одна концепція – «партнерства». Суть її полягає в тому, що соціально відповідальні компанії здійснюють свою діяльність таким чином, щоб відповідати очікуванням суспільства, пов’язаним з дотриманням етичних, правових, природоохоронних, благодійних та суспільних принципів, або навіть перерішувати ці сподівання.

Віконт Етьєн Давиньон, учасник організації Societe Generale de Belgique та «Європейського руху підприємців за соціальну консолідацію» дає наступне визначення корпоративної соціальної відповідальності (КСО): «Що б не розумілось під корпоративною соціальною відповідальністю, це не благодійність та не розвиток зв’язків з громадськістю. Зміст соціальної відповідальності – в зацікавленості бізнесу, що приносить користь всьому суспільству».

Виділяють ряд принципів гідного корпоративного громадянина:

Ø постійність;

Ø послідовність;

Ø забезпечення взаємної вигоди;

Ø нарощу вальний характер;

Ø розвиток партнерських відносин;

Ø прагнення до використання ефективних важелів;

Ø цілісність;

Ø професійне керівництво в сфері КСО.

Загальною думкою є те, що корпоративна соціальна відповідальність повинна народжуватись безпосередньо в компанії і її реалізація бути добровільною. Поняття КСО більш широке, ніж просто набір короткострокових заходів або ініціатив, що виходять з таких областей як маркетинг, розвиток зв’язків з громадськістю та інших напрямків отримання вигоди. КСО – це цілісний підхід, який охоплює набір стратегічних, практичних та програмних заходів, що базуються на принципі забезпечення стійкого розвитку та інтегрованості з процесами ведення бізнесу та прийняття рішень в компанії.

Принцип забезпеченості означає, що поточна діяльність не обмежує економічні, соціальні та екологічні можливості для життєздатності майбутніх поколінь. Це - основа парадигми підприємництва в XXI столітті.

Серед 100 найбільших економічних одиниць світу лише 49 є країнами (всі інші – корпорації). Тому немає нічого дивного в тому, що надії, які покладаються на бізнес великою кількістю зацікавлених сторін (споживачі, працівники, партнери, акціонери, місцеве населення, суспільство у цілому, засоби масової інформації, групи впливу та уряди) ростуть по експоненті. Компанії вже не можуть розраховувати на те, що вони зможуть вирішувати проблеми, пов’язані з екологічними та соціальними наслідками своєї діяльності, лише за рахунок сплати податків та дотримання національного законодавства. Навпаки, очікується, що вони приймуть на себе – в обмін на свободи та вигоди, що принесені глобалізацією – підвищену відповідальність за управлінням тим впливом, яке здійснює їх бізнес на суспільство.

Як тільки глобалізація примусила уряди країн звернутися до міжнародних партнерів з цілями регулювання змін, що зачіпають торгівлю, фінансові потоки та глобальну екологічну ситуацію, паралельно почав діяти інший фактор – локалізація. Процес локалізації відображає бажання громадян здійснювати більш помітний вплив на функціонування місцевих громад. Такий феномен проявляється в посиленні акценту на регіональну специфіку та змушує уряди країн в більшій мірі використовувати підтримку регіонів та великих міст, щоб контролювати хід змін, що впливають на внутрішню політику та еволюцію моделей економічного росту та отримувати користь для суспільства.

Важливо відмітити, що вже майже два десятиліття тому компанії вперше визнали вигоди від реалізації принципів корпоративної соціальної відповідальності.

В доповіді організації «Бізнес за соціальну відповідальність» (BSR) зазначається, що соціально відповідальні компанії отримують цілий ряд значимих переваг, включаючи поліпшення їх фінансових показників, зниження експлуатаційних затрат, зростання об’єму продаж, залучення клієнтів, зростання виробітку та покращення якості праці, створення додаткових можливостей для залучення персоналу, а також розширення доступу до капіталу.

Діловий та інвестиційний світ активно обговорює питання про існування зв’язку між соціально відповідальною корпоративною практикою та покращенням фінансових показників діяльності корпорацій. За даними дослідження проведеного BSR, в журналі Business and Society Review були опубліковані наступні результати дослідження: показник ринкової доданої вартості 300 великих компаній, що оголосили про здійснення своєї діяльності відповідно до принципів кодексу корпоративної етики, був в два рази вище аналогічного показника в компаніях, що не брали на себе подібних зобов’язань.

Продукція компанії повинна, в першу чергу, відповідати основним споживчим критеріям: ціна, якість, зовнішній вигляд, смакові якості, безпека для здоров’я та зручність у використанні. Разом з тим, дослідження показують, що покупці все частіше звертають увагу та такі етичні аспекти, як не використання дитячої праці при виробництві одягу, послаблення впливу виробничих факторів на навколишнє середовище, відмова від використання генетично-модифікованих продуктів та компонентів. В рамках акції «Опитування тисячоліття» 25 тисяч чоловік з 23 країн світу відповіли на питання про корпоративну соціальну відповідальність. Опитування показало:

Ø 90% респондентів виразили побажання, щоб компанії звертали увагу не лише на питання рентабельності власного бізнесу;

Ø 60% заявили, що вони оцінюють компанію за її заходам соціальної відповідальності (тобто відношення до громадян, місцевим громадам та навколишнього середовища);

Ø 40% респондентів відповіли негативно або завили про негативне ставлення до компаній, які, на їхню думку, не є соціально відповідальними;

Ø 17% учасників опитування заявили, що вони намагаються не купувати продукцію компаній, які, на їхню думку, не є соціально відповідальними.