Сутність та структура середовища міжнародного менеджменту

 

Зовнішнє середовище підприємств, що діють на міжнародному ринку, характеризується особливою складністю, що обумовлено сукупністю тих чинників, які характеризують кожну країну: економічний розвиток, політичний устрій, національна культура, трудовий потенціал, політико-правова система, інноваційний потенціал. Врахування особливостей зовнішнього середовища міжнародного менеджменту зумовлюється наступним:

1. Сучасна концепція менеджменту ґрунтується на уявленні підприємства як відкритої системи, внутрішній стан якої залежить від умов зовнішнього середовища.

2. Більшість проблем міжнародного менеджменту породжується саме змінами у зовнішньому середовищі бізнесу підприємства.

3. Передбачення, прогнозування та своєчасна реакція (використання) на очікувані зміни зовнішнього середовища здатні створювати більш цінні ключові компетенції й конкурентні переваги підприємства, ніж це має місце в умовах реструктуризації бізнесу або реінжинірингу бізнес-процесів.

4. Аналіз зовнішнього середовища, виявлення поточних та потенційних змін у ньому і, відповідно, загроз та можливостей є фундаментом для прийняття обґрунтованих рішень у менеджменті.

Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяльності міжнародних корпорацій) — це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Головною особливістю поняття «середовище» пов'язане з об'єктивністю зазначених відносин і інтересів, які складаються у країнах незалежно від міжнародної корпорації. До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси. Урахування вимог місцевого законодавства до організації бізнесу, сплата податків до приймаючої країни, обмеження щодо тривалості робочого дня тощо вимагають певних витрат. Якщо витрати на пристосування до середовища даної країни є надто високими і перевищують певний рівень, міжнародна корпорація не започатковує в цій країні свій бізнес.

Важливо підкреслити, що особливість міжнародного середовища пов'язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів.

Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи:

Ø середовище материнської країни (країни походження корпорації);

Ø середовища приймаючих країн (країн-господарів);

Ø нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

У подальшому слід конкретизувати зазначені елементи. Середовище материнської країни є добре відомим для міжнародної корпорації і не створює особливих складностей для її діяльності.

Середовище приймаючих країн більшою мірою відрізняєть­ся від материнського середовища і створює додаткові ризики в організації зарубіжного бізнесу. Середовища приймаючих країн можуть докорінним чином відрізнятись одне від одного. Напри­клад, японська корпорація «Тойота» в процесі продажу своїх ав­томобілів у США, Китаї та Україні має справу із середовищами ринкової розвинутої країни, адміністративно-командної економіки та нової ринкової системи з залишками командно-адміністративної економіки.

Галузевий аспект міжнародного середовища може бути представлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті. Якщо корпорація прагне досягти успіху в тій чи іншій країні, то вона має ретельно вивчати можливості і шляхи взаємодії політики корпорації з економічними і правовими системами приймаючих країн, їх культурами та станом технологічного розвитку.

Важливо усвідомити, базовим елементом середовища є політико-правове середоще міжнародних корпорацій.

Зовнішнє середовище міжнародного менеджменту - це складна багаторівнева структура з автономним розвитком кожного з її елементів, зміни у яких безпосередньо впливають на життєздатність підприємства як суб'єкта міжнародної економічної діяльності.

Фактори зовнішнього середовища класифікують за такими ознаками:

 

1. Прямого і непрямого впливу.

Фактори прямого впливу включають складові, які безпосередньо впливають на виробничі і комерційні операції міжнародних корпорацій і формують умови для досягнення певного рівня ефективності діяльності. Серед них:

Ø постачальники ресурсів,

Ø споживачі,

Ø конкуренти,

Ø законодавство,

Ø зацікавлені групи впливу.

Діяльність головних агентів середовища прямого впливу по­стійно контролюється міжнародними корпораціями.

Фактори непрямого впливу опосередковано в довгостроковому періоді впливають на особливості розвитку міжнародної корпорації, позначаються на системі управління процесами та ресурсами. Серед них: НТП, політичні, культурні, соціальні та інші умови.

2. Глобального та близького впливу.

Фактори глобального впливу - це сукупність чинників, що пов'язані зі змінами в міжнародній економіці, політичній та соціальній ситуації, з діяльністю міжнародних організацій та розвитком міжнародного законодавства, кон'юнктурою на окремих ринках, рівнем розвитку ринкової інфраструктури.

Фактори близького впливу формують принципи, механізми, процеси розробки та реалізації стратегії міжнародної корпорації. Найбільше значення для розвитку бізнесу мають характеристи­ки ринкової конкуренції (структура, тип конкуренції, особливості товарів), макроекономічні показники та характеристики країн, у яких розміщено виробництво або здійснюється збут (грошово-кредитна, податкова політика, митне регулювання, демографічні показники, рівень економічного і технологічного розвитку, якість і кількість ресурсів, рівні інфляції, безробіття, бідності, розвитку інфраструктури, соціальні і культурні особливості споживачів та інше).

3. Керовані і некеровані.

До керованих параметрів зовнішнього середовища відносять ті, які міжнародна компанія в змозі контролювати, прогнозувати особливості їхньої еволюції і впливати на них у відповідності зі стратегічними планами. До них відносять постачальників, посередників, частково інфраструктуру і законодавчу базу, ринковий попит, технології.

До некерованих параметрів зовнішнього середовища відносять економічні умови господарювання, соціальне, культурне і політичне середовище, конкуренцію. У той же час міжнародні корпорації в довгостроковому періоді можуть впливати і на ці параметри зовнішнього середовища.

4. Економічного і неекономічного характеру.

До факторів неекономічного характеру відносять параметри, що формують політичне, соціальне, екологічне і культурне середовище розвитку міжнародних корпорацій і в багатьох випадках зв'язані з діяльністю міжнародних і національних організацій.

Економічні фактори визначають ресурсно-технологічну забезпеченість процесів виробництва і збуту і впливають на протікання економічних явищ і процесів.

Фактори зовнішнього середовища взаємозалежні, тобто зміна окремих параметрів впливає на інші, що призводить до виник­нення позитивних або негативних ефектів для окремих компаній. Наприклад, теракти 2001 року вплинули на економічну і політичну ситуацію в найбільших країнах світу. Збільшення витрат урядів США і держав Європи на військові цілі стимулювало збільшення обсягів виробництва на підприємствах військово-промислового комплексу, ініціювало розширення досліджень приватних і дер­жавних компаній. Одночасно були посилені вимоги до перевезень і переміщення людей, що погіршило умови діяльності туристичних компаній, авіаперевізників, підприємств ресторанного і готельного бізнесу, скоротилися замовлення в авіабудуванні і суспільному будівництві.

За рівнем структура зовнішнього середовища складається з наступних сегментів (рис. 2.1).

 

 

Рис. 2.1. Рівні зовнішнього середовища міжнародного менеджменту

Зовнішнє середовище на рівні підприємства (соціальних цілей, норм, цінностей та філософії бізнесу) охоплює постачальників, споживачів, потенційних інвесторів. Більшість операційних процесів та топ-характеристик підприємства пов'язані саме з цим рівнем його зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище на рівні місії (кредо) є більш або менш специфічним для кожного окремого підприємства як суб'єкта міжнародного бізнесу.

Зовнішнє середовище на рівні галузі - це релевантний зовнішній ринок або галузь, в якій суб’єкт міжнародного бізнесу веде конкурентну боротьбу. Ідентифікація основних характеристик релевантного зовнішнього ринку, знання глибинних джерел конкуренції на ньому є найважливішими умовами успішного позиціювання підприємства на ринку - знаходження сегментів, де підприємство здатне найкраще захиститися від впливу негативних чинників або повернути їх вплив на свою користь шляхом формування ключових активів і топ-характеристик.

Значуще зовнішнє середовище визначає ключові цінності конкуруючих товарів в очах споживачів та ті ключові активи і топ-характеристики, використання яких забезпечує формування конкурентних переваг підприємства.

Макросередовище міжнародного менеджменту – найбільш складний і найбільш турбулентний рівень, який включає політичний, соціокультурний, інституціональний та еколого-економічний сегменти.