рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Політична поведінка: її види

Політична поведінка: її види - раздел Политика, Політологія як наука Сфера Політичних Відносин Досить Різноманітна, Вона Включає Й Інститути, І Ді...

Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття “політична поведінка”дає можливість зосередити увагу в аналізі політики на найбільш рухливому, динамічному аспекті − різноманітних діях людей, спрямованих на реалізацію тієї чи іншої політичної мети.

Вивчення даної сторони політики виявляє залежність політичних подій і процесів від стану, спрямованості думок і дій тих людей, що втягнуті у політику, розкриває механізм, структуру, способи досягнення цілей.

Серед найбільш значимих видів політичного поведінки виділяються наступні:

- реакція, коли дії людей у політиці є відповідями на зовнішній вплив, джерелом активності у цьому випадку служать інші люди й інститути;

- періодична участь, пов’язана з делегуванням повноважень до різних виборів, політичних кампаній.

- діяльність у політичних організаціях, рухах, партіях;

- виконання політичних функцій у межах державних органів: служба в армії, органах державного управління й охорони правопорядку;

- відвідування політичних зборів, освоєння і передача політичної інформації, участь у політичних дискусіях;

- пряма дія − безпосередній вплив на функціонування і зміну політичних інститутів через такі форми політичної діяльності, як мітинги, демонстрації, страйки, голодування, кампанія непокори чи бойкоту;

- вплив на хід політичних процесів через звертання і листи, зустрічі з політичними лідерами, представниками державних і політичних організацій і рухів.

Найважливішим стимулом політичної діяльності служить інтерес, в його основі лежить та чи інша проблема в житті політичної спільноти, розуміння гострої необхідності її вирішення. Але для того, щоб факт розуміння переріс у політичну дію, потрібна нова ланка − психологічний імпульс готовності до дії, що складається з бажання взяти участь і впевненості в його успіху. Двигунами цього ланцюжка − від проблеми до дії за її рішення − можуть бути різні мотиви: громадянський обов’язок, інформація, невдоволення чи прагнення до реалізації мети.

Залежно від домінування основного мотиву і формується характер політичної поведінки: воно може виглядати чисто емоційним відгуком на ту чи іншу подію, чи бути продуманою, прагматичною акцією по послідовній реалізації прийнятої програми, чи розглядатися виконавцями як здійснення заданої місії по “звільненню”, “завоюванню”, “відновленню”.

Характер політичної поведінки залежить не тільки від інтересу і тієї мотивації, що виникає на його основі, але і від таких його зовнішніх регуляторів, як:

- роль − це та формальна рамка поведінки, яку бере на себе учасник політичної дії, чи яку йому відводять обставини або інші учасники;

- статус − сукупність передбачуваних, можливих для даного суб’єкта моделей, типів політичної поведінки, функцій, які він готовий на себе взяти в політиці;

- приналежність до групи, соціальної чи політичної спільноти, що виникає на основі встановлення між її членами певного виду відносин;

- участь в організації − групі, створеної для здійснення ролей у політиці.

У політології існує стійка традиція аналізу політичної поведінки з акцентом на виявлення її підсвідомої мотивації, неусвідомлюваних імпульсів (потяг до агресії, нарцисизм, сексуальне самоствердження, почуття винності). Вона була закладена американським політологом Г. Лассуеллом у роботі “Психопатологія і політика”. Така установка дозволяє виявити особистісний, далеко не раціональний зміст політики і політичної поведінки.

У політичній поведінці, як і в будь-якій колективній дії, люди можуть виступати в якості:

лідерів, які очолюють політичний рух, своїм авторитетом, впливом сприятливих для його об’єднання і досягнення намічених цілей;

активістів − посередників між лідерами і послідовниками. Вони організують учасників руху, постійно постачаючи лідерам інформацію про досягнуті результати і труднощі, вносять істотні корективи у стратегію і тактику поведінки мас;

послідовників − їхня поведінка характеризується різним ступенем активності й участі в організаціях. Вони підтримують мету, висунуту лідерами, вважають їх відповідними своїм інтересам, які вони представляють досить чітко, що і стимулює їхню участь у політичній діяльності;

лідерів думки − не впливаючи на поведінку учасників з погляду його організації, вони своєю інтелектуальною діяльністю, насамперед у публіцистиці, створюють “поля” емоційної і соціальної напруги навколо проблем, роблячи їх об’єктом загальної уваги. До них звертаються за порадою, але не за директивою для дії.

Для характеристики деяких модифікацій політичної поведінки в літературі використовується термін політична іммобільність, яким позначають такі різнорідні стани діяльності людей, як їх виключність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем суспільного розвитку чи їхньої заорганізованості; політична апатія, що є формою неприйняття політичної системи, відмовою від будь-яких форм співробітництва з нею; політичний бойкот − вираження активної ворожості до політичної системи і її інститутів; аномія − ситуація зникнення, руйнування норм, що регулюють і спрямовують поведінку.

Специфіка масової поведінки в політиці

У більшості політичних процесів люди беруть участь будучи об’єднаними не тільки в однорідні й організовані групи, але й у випадкові, тимчасові утворення, представляючи собою юрбу на вулиці, учасників зборів чи мітингу, демонстрацію, аудиторію тієї чи іншої передачі, глядачів політичної передачі. Знаходячись у подібному стані, вони здобувають специфічні риси маси:

- статистичність − люди, зібрані в масу не являють собою цілісного утворення, відмінного від складових його елементів;

- стохастичність, імовірність − тут випадковість, невпорядкованість відносин, границі маси розмиті, склад хитливий;

- ситуативність − її характер цілком визначається місцем, часом, приводом утворення, видом діяльності чи спілкування, яким вона зайнята;

- різнорідність складу, його міжгрупова природа;

- аморфність − відсутність внутрішньої організації, структури;

- анонімність − члени маси не відкриваються один перед іншим ніякими індивідуальними властивостями, особистісними якостями.

Ці риси визначають специфічну манеру політичної поведінки людей, об’єднаних у такі спільноти, це те, що дуже часто позначається терміном “масовидність”, що виражається в придушенні раціональності, різкій перевазі почуття над розумом. При оцінці і прогнозуванні характеру потенційної поведінки маси необхідно брати до уваги наявність двох основних типів:

публіка, яка формується на основі інтелектуальної взаємодії, її складають, наприклад, читачі однієї газети, слухачі передачі, люди, захоплені одним заняттям, видом дозвілля; тип зв’язку, що складається, досить випадковий, але він і постійний, більш-менш стійкий;

юрба, що виникає внаслідок фізичної взаємодії підтримуючих між собою безпосередній контакт людей, коли вони приходять на мітинг, очікують потяг, затримуються на одному місці якимось зовнішніми обставинами.

У публіки відсутня спеціальна організація, вона різнорідна, складається з представників різних соціальних груп, привід її утворення досить випадковий, але практично завжди вона формується на більш-менш стійкій, раціональній основі, якою, як правило, є чи загальна інформація, чи загальний інтерес. Вони служать опорою формування раціональності, передбачуваності поведінки.

Юрба не має стійких факторів спільності, що фактично блокує здатність відгуку на пов’язану, логічну аргументацію, вона її просто виводить з хиткої емоційної рівноваги і, навпаки, відкриває можливість швидкої відповіді на емоційний вплив. Тому класик політичної і соціальної психології Г. Ле Бон підкреслював, що “юрбою не можна керувати за допомогою правил, заснованих на чисто теоретичній справедливості, а треба відшукувати те, що може вразити і потягнути її”.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Політологія як наука

На сайте allrefs.net читайте: " Політологія як наука"

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Політична поведінка: її види

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ТЕМА 1. Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб’єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ

Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов’язаний із виникненням давньогрецької державнос

Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший –ранньофеодальний (кінець V – середина XI ст.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна форм

Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527), що у трактатах “Государ” (1513 р.) і “Міркування про першу декаду Тита Лівія” (1513-1519) найбільш повно конце

Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю

Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу. Загальною концептуальною основою для вироблення того

Німецька класична філософія
Засновник німецької класичної філософії Іммануїл Кант(1724-1804) заклав основи сучасної концепції “правової держави”. Цю проблематику він розглядає в трактаті “Ідея загальної істор

ХІХ століття
Принципові доповнення до нормативних основ теорії лібералізму вніс Джон Стюарт Мілль(1806-1873). На його думку, демократія вимагає системи внутрішніх обмежень і противаг, які б ней

ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
  Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об’єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й орган

Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709-1785) так визначив соціальне призначення влади: “Мета, яку ставлять перед собою люди, об’єднані законами, зводиться до утворення суспільної вл

Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.

Принципи організації і функціонування влади. Суверенітет і легітимність політичної влади
Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різних сторін: з погляду, по-перше, в

Види політичної діяльності
Політична діяльність − характеристика не тільки внутрішнього механізму − мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але в

ТЕМА 6. Політична система суспільства
  Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос

Теорія політичної системи
Термін “політична система” був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку громадянського суспіл

Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті

Теорія політичної системи К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол

Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом “входу - виходу”. Д. Істон розрізняв два типи “входу”:вимога і підтримка.

Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади. Інституціональна підсистема містить у собі державу, політи

Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі

Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру взаємин політичної системи із зовнішнім середовище

Демократичний політичний режим
Поняття “демократія” означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередня демократія, − це лише ідеал. Реаль

Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.

Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від лат. autoritas − влада) режим − державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. П

ТЕМА 8. Держава як базовий інститут політичної системи
  При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути.

Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни

Поняття політичної партії
Спочатку термін “партія” позначав локальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, по мірі розвитку даного інституту і розширення його

Види політичних партій і партійних систем
Різноманіття партійних і соціокультурних умов політичного розвитку країни і народів породило партійні інститути різного типу. Так, з погляду основ і умов придбання партійного членства фракцій, полі

Типи виборчих систем
Основне призначення будь-якої виборчої системи − формування представницьких органів влади на основі волевиявлення виборців. У цьому зв’язку відразу варто підкреслити, що виборчі системи можут

ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
  Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Політична культура являє собою сукуп

Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін

ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об’єктивних і суб’єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є “політики з нагоди”, тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се

Особисті якості і роль середовища в політичному лідерстві.
Що є визначальним у лідерстві − особистісні якості чи ситуація, що затребувала дану особистість, зробила її необхідною? Суперечка про це йде давно. У роботі “До питання про роль особистості в

Варіанти класифікації мотивації політичних лідерів
У будь-якій діяльності мотив не тільки підштовхує особистість до вчинку, але і визначає мету і програму дій. Будь-яка діяльність, тим більше така складна, як політична, є полімотивованою. Ми маємо

ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
  Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на ант

ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
  Соціал-демократія− впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє

Поняття міжнародних відносин
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п

Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв’язку з такою категорією, як “зовнішня політика”. В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насамперед, із сукупності з

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
  1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997. 2. Алмонд Г., Полуэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.

Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей     Укладачі: Зінчина Олександра Борисівна

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги