рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Типи виборчих систем

Типи виборчих систем - раздел Политика, Політологія як наука Основне Призначення Будь-Якої Виборчої Системи − Формування Представниц...

Основне призначення будь-якої виборчої системи − формування представницьких органів влади на основі волевиявлення виборців. У цьому зв’язку відразу варто підкреслити, що виборчі системи можуть розрізнятися ступенем демократизму, який припускає загальні, прямі, таємні, альтернативні, підконтрольні громадськості вибори. Причому особливе значення має забезпечення права обирати і бути обраним, спосіб висування кандидатів.

Відповідно до технології здійснення виборів у сучасному світі розрізняють три основних види виборчих систем, кожна з яких має свої позитивні і негативні сторони: мажоритарна, пропорційна і змішана (передбачає поєднання двох перших).

Даючи визначення виборчої системи, потрібно усвідомити сильні і слабкі сторони кожної з них.

Мажоритарна виборча система припускає, що від виборчого, як правило, одномандатного округу, вважається обраним кандидат, який набрав більшість голосів (відносне чи абсолютне). При цій системі вибори можуть проводитися в один тур (якщо досить простої більшості) чи в два тури (якщо в першому ніхто не набирає абсолютної більшості, то в другий виходять два кандидати, які набрали більшість голосів). При всіх позитивних рисах цієї системи (зв’язок з виборцями, особистісні якості кандидата, що пройшли “фільтр” передвиборчої боротьби й ін.) у ній можна відзначити ряд негативних: не враховується думка меншості; регіоналізм у діяльності депутата, який відчуває себе представником округу, а не політиком загальнонаціонального масштабу; непередбачуваність депутата, що є наслідком його самостійності і т.д.

Пропорційна система припускає, що місця у виборчому органі розподіляються пропорційно поданим голосам, при цьому створюється єдиний загальнонаціональний (у масштабах країни) виборчий округ, а суб’єктами виборчої кампанії є партії, які висувають своїх представників за “партійними списками”. Причому завойовані партією місця в загальнонаціональному, багатомандатному окрузі займають кандидати з партійних списків у строгій послідовності, тобто якщо завойовано десять місць, то їх займають десять перших кандидатів зі списку. Щоб уникнути проникнення в орган дрібних партій, передбачається наявність, так званого процентного бар’єра, тобто партії, що набрали менше чотирьох чи п’яти відсотків голосів, не одержують місць у виборному органі.

Дана система дозволяє адекватніше представити переваги виборців, при цьому всі кандидати пов’язані партійною дисципліною, а значить, більш стабільні і послідовні у своїх діях. Однак дана система призводить до збільшення ролі партапарату, відриву депутатів від виборців і т. ін.

Оптимальним варіантом вважаємо застосування третього виду, тобто змішаної системи. Вона дозволяє використовувати позитивні й уникати негативних моментів як мажоритарної, так і пропорційної систем. Співвідношення місць, які розподіляються у виборчому органі, може бути різним.

Однак варто пам’ятати, що існування тієї чи іншої системи зумовлено багатьма причинами й обставинами соціально-економічного, політичного, історичного характеру.

Виборча система в будь-якій країні є важливим чинником розвитку політичної системи. При цьому її вплив позначається як на функціонуванні сформованих органів влади, так і на їхній структурі, на взаємовідношенні між елементами політичної системи. Наприклад, загальновідома, відкрита і досліджена М. Дюверже залежність параметрів партійної системи від типу виборчої системи, прийнятої у державі.

Кожна із систем по-своєму впливає на розвиток багатопартійності.

Становлення визначеного типу партійної системи є важливою умовою розвитку політичного процесу в Україні. Утвердження багатопартійності припускає не тільки формування різних політичних партій, але й утворення певних чітко структурованих відносин між ними.

Партійні системи можуть бути різних типів: класична багатопартійність, двопартійна система, блокова система і т.д. Вплив виборчої системи на становлення партійної системи досить пряме і безпосереднє, що довів М.Дюверже.

Пропорційна виборча система сприяє становленню класичної багатопартійності, тому що при ній маловпливова партія має шанс завоювати певне число місць у парламенті самостійно, тобто без союзників. Дана виборча система стимулює створення цілого ряду малих і середніх за впливом і чисельністю партій. Важливого значення при цій системі набуває подолання партією так званого “процентного бар’єру”.

Мажоритарна виборча система дає більше шансів великим партіям, тому що в них більше можливостей забезпечити перемогу своїх кандидатів в одномандатних округах на основі використання свого потенціалу в різних сферах. Як наслідок, при такій виборчій системі нечисленні партії змушені формувати коаліції, виборчі об’єднання, блоки. Таким чином, ця система сприяє становленню блокової, а іноді навіть двопартійної системи.

Змішана виборча система, прийнята в нашій країні, відкриває широкі перспективи партогенеза в Україні, тому що можна припустити вплив як однієї, так і іншої вищезгаданих систем.

Не менша залежність, на наш погляд, існує між виборчою системою і структурою тих чи інших органів представницької влади, зокрема, структурою і роботою вищого законодавчого органу – парламенту.

Дійсно, депутат, обраний по одномандатному округу, найчастіше відчуває себе не політиком загальнонаціонального масштабу, який повинен приймати стратегічно значимі для всього суспільства рішення, засновані на певній політичній ідеології, а всього лише лобістом інтересів свого регіону чи навіть округу. При цьому і виборці, як правило, розглядають депутата-мажоритарщика як представника округу, а не діяча, покликаного вирішувати загальнонаціональні проблеми, й оцінюють його роботу в парламенті виходячи з того, що зробив депутат саме для їхнього регіону, а не для країни в цілому. З такою ж міркою до діяльності депутата-мажоритарщика підходять і місцеві влади регіону, від яких часто залежить його висування й обрання. Як наслідок, такий депутат часто непослідовний і непередбачуваний у своїй парламентській діяльності і часто виявляється не готовим до прийняття рішень із загальнонаціональних проблем, оскільки бачить їх лише з позицій свого округу.

До речі, депутати, обрані за партійними списками і пов’язані партійною дисципліною, які керуються певною ідеологією здатні приймати рішення із загальнозначущих позицій для всього суспільства, тобто займатися власне політичною діяльністю, розглядати проблеми з погляду загальнонаціональних, а не тільки регіональних інтересів.

Політичні технології виборчих кампаній (технології керування виборчими кампаніями) поділяються на загальні, фундаментальні і технології тактичного плану. Фундаментальні технології класифікують у такий спосіб: за характером дії на електорат і застосовуваним методом − організаційно-політичні, соціологічні, інформаційно-комунікативні, психолого-іміджмейкерські; за етапом організації виборчої кампанії − пошукові, базові, прогнозні, пропагандистські, поствиборчі; за типом дії на електорат − прямі і непрямі; за відповідністю етичним нормам і законодавству − “білі”, “сірі”, “чорні”. Сукупність застосовуваних у виборчому процесі PR-технологій повинна відповідати правовим і етичним нормам, чинному законодавству і суспільній моралі. Такий підхід обумовлений широким набором легальних, напівлегальних і незаконних методів, застосовуваних на всіх стадіях виборчої кампанії.

Відповідно до своєї специфіки не завжди “чистими” можуть бути так звані “адміністративні технології”. Досвід політичних і електоральних кампаній показує, що особи, які мають доступ до адміністративних, владних ресурсів, використовують можливості для застосування методів, що порушують діюче законодавство, практикують джерімендеринг (від англ. gerrymender − передвиборні махінації) і політичні маніпуляції. Найефективнішим засобом політичного маніпулювання свідомістю і поведінкою електорату є обслуговуючі правлячу еліту ЗМІ (мас-медіа). До “мас-медіальних” технологій напівлегального і нелегітимного характеру варто віднести, наприклад, технології політичного фальсифікаційного монтажу, технології замовчування цілей опозиції; технології дискредитації й ігнорування, технології блокування і нейтралізації політичних опонентів, технології конкретних дій опозиції; технології інформаційного відволікання і перекручування фактів; технології створення псевдоопозицій і т.п. Головна мета такого роду технологій полягає у формуванні в об’єкта впливу вигідного суб’єкту світогляду і підтримка його в стійкому стані.

Наявність і можливість застосування “брудних” технологій зумовлена низьким рівнем правової культури населення, широким поширенням правового, у тому числі конституційного нігілізму, недостатнім розвитком інститутів громадянського суспільства, впливом норм відповідальності за здійснення конституційних правопорушень (деліктів), слабкою ефективністю політико-правової бази законодавчого регулювання виборчого процесу в сучасній Україні. Отже, проблема правового забезпечення діяльності в області PR є однією з вирішальних для подальшого їхнього розвитку.

Разом з тим PR-технології являють собою об’єктивну і постійно діючу в українському соціумі творчу конструкцію, покликану нормалізувати позитивний діалог між владою, елітою і суспільством, оптимізувати міжгрупову комунікацію, впливати не тільки на реакцію соціуму, але і на сам процес побудови суспільних зв’язків.

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Політологія як наука

На сайте allrefs.net читайте: " Політологія як наука"

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Типи виборчих систем

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ТЕМА 1. Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб’єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ

Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов’язаний із виникненням давньогрецької державнос

Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший –ранньофеодальний (кінець V – середина XI ст.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна форм

Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527), що у трактатах “Государ” (1513 р.) і “Міркування про першу декаду Тита Лівія” (1513-1519) найбільш повно конце

Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю

Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу. Загальною концептуальною основою для вироблення того

Німецька класична філософія
Засновник німецької класичної філософії Іммануїл Кант(1724-1804) заклав основи сучасної концепції “правової держави”. Цю проблематику він розглядає в трактаті “Ідея загальної істор

ХІХ століття
Принципові доповнення до нормативних основ теорії лібералізму вніс Джон Стюарт Мілль(1806-1873). На його думку, демократія вимагає системи внутрішніх обмежень і противаг, які б ней

ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
  Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об’єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й орган

Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709-1785) так визначив соціальне призначення влади: “Мета, яку ставлять перед собою люди, об’єднані законами, зводиться до утворення суспільної вл

Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.

Принципи організації і функціонування влади. Суверенітет і легітимність політичної влади
Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різних сторін: з погляду, по-перше, в

Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття “політична поведінка”дає можливість зосере

Види політичної діяльності
Політична діяльність − характеристика не тільки внутрішнього механізму − мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але в

ТЕМА 6. Політична система суспільства
  Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос

Теорія політичної системи
Термін “політична система” був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку громадянського суспіл

Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті

Теорія політичної системи К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол

Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом “входу - виходу”. Д. Істон розрізняв два типи “входу”:вимога і підтримка.

Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади. Інституціональна підсистема містить у собі державу, політи

Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі

Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру взаємин політичної системи із зовнішнім середовище

Демократичний політичний режим
Поняття “демократія” означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередня демократія, − це лише ідеал. Реаль

Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.

Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від лат. autoritas − влада) режим − державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. П

ТЕМА 8. Держава як базовий інститут політичної системи
  При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути.

Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни

Поняття політичної партії
Спочатку термін “партія” позначав локальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, по мірі розвитку даного інституту і розширення його

Види політичних партій і партійних систем
Різноманіття партійних і соціокультурних умов політичного розвитку країни і народів породило партійні інститути різного типу. Так, з погляду основ і умов придбання партійного членства фракцій, полі

ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
  Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Політична культура являє собою сукуп

Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін

ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об’єктивних і суб’єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є “політики з нагоди”, тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се

Особисті якості і роль середовища в політичному лідерстві.
Що є визначальним у лідерстві − особистісні якості чи ситуація, що затребувала дану особистість, зробила її необхідною? Суперечка про це йде давно. У роботі “До питання про роль особистості в

Варіанти класифікації мотивації політичних лідерів
У будь-якій діяльності мотив не тільки підштовхує особистість до вчинку, але і визначає мету і програму дій. Будь-яка діяльність, тим більше така складна, як політична, є полімотивованою. Ми маємо

ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
  Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на ант

ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
  Соціал-демократія− впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє

Поняття міжнародних відносин
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п

Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв’язку з такою категорією, як “зовнішня політика”. В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насамперед, із сукупності з

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
  1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997. 2. Алмонд Г., Полуэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.

Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей     Укладачі: Зінчина Олександра Борисівна

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги