ХІХ століття - раздел Политика, Політологія як наука Принципові Доповнення До Нормативних Основ Теорії Лібералізму Вніс Дж...
Принципові доповнення до нормативних основ теорії лібералізму вніс Джон Стюарт Мілль(1806-1873). На його думку, демократія вимагає системи внутрішніх обмежень і противаг, які б нейтралізували небезпеку “тиранії більшості” над інакомислячою меншістю.
Зміст концепції “захисту меншості” Мілля полягає у створенні на основі демократичних інститутів спеціального механізму узгодження різних інтересів між собою, що виключав би можливість свавілля однієї частини суспільства щодо іншої (як більшості стосовно меншості, так і навпаки).
Ліберальна теорія демократичної влади після концептуальних уточнень Мілля набула сучасного вигляду.
Значний внесок у розвиток світової політичної думки вніс німецький соціолог Макс Вебер(1864-1920), праці якого стали ніби сполучною ланкою між політичними теоріями XIX і ХХ ст. Суть феномена влади Вебер бачив у можливості зробити підпорядкування певному наказу. На його думку, цей наказ може бути здійснений з трьох причин: 1) через свої власні інтереси; 2) через традиції і звички; 3) через особисті схильності і симпатії. Трьом мотивам підпорядкування відповідають три моделі владних-політичних відносин, три типи легітимного (узаконеного) володарювання: легального, традиційного, харизматичного. Усі три типи правління є для Вебера легітимними, тобто базовими на визнанні законності існуючої влади, готовності підкорятися її вказівкам. Однак мотиви визнання у всіх трьох випадках різні: при легальному правлінні вони мають характер раціональної переконаності щодо законності дій і обраного порядку речей; при традиційному правлінні легітимність базується на святості і недоторканності здавна існуючих звичаїв і норм соціального і політичного життя; при харизматичному правлінні його легітимність забезпечена емоційною беззастережною відданістю мас релігійному пророку, армійському полководцю чи партійному лідеру.
Харизматична влада є єдино можливою формою перетворення будь-якого суспільства. До виникнення раціонально-правових систем Нового часу нововведення в сферу традиційного могла внести тільки харизматична особистість, що “ломає” традиції силою слова чи зброєю. Після смерті харизматика відбувається інституціоналізація його нововведень у нову традицію.
Найважливіший момент політичної концепції Вебера полягає в тому, що система раціонально-легального правового правління вимагає підкріплення чи силою традиції, чи силою харизми. Ліберальна класична демократія потребує інституту спадкоємного монарха (чиї права обмежені парламентом), або інституту плебісцитарно обраного політичного лідера (президента). Сам Вебер вважав найбільш оптимальним варіантом плебісцитарний шлях обрання політичного лідера (не парламентом, а народом), що не тільки дає його харизмі правове оформлення, але і надає йому можливість безпосередньо звертатися до народу. Три центри влади – “машина управління” (бюрократія), президент- харизматик, парламент – ефективно стримують і обмежують один одного.
К. Маркс і Ф. Энгельс зробили висновок про те, що організацією політичної влади робітничого класу повинна стати держава типу Паризької Комуни. В.Ленін розвинув і поглибив цей висновок на підставі досвіду двох російських революцій: “Не парламентська республіка, а республіка рад робітничих, батрацьких і селянських депутатів по всій країні знизу і догори”. В.Ленін розкрив механізм влади Рад – систему диктатури пролетаріату, профспілок і нижчих громадських організацій, керованих комуністичною партією. На цьому принципі ґрунтується і “уся юридична і фактична конституція Радянської республіки”.
Класики марксизму виходили з того, що держава диктатури пролетаріату не є державою у повному розумінні цього слова. З ліквідацією приватної власності почнуть зникати старі класи, нерівність і несправедливість, а разом з ними і держава.
Розвиток української політичної думки тісно пов’язаний з європейськими політичними пошуками XIX – початку XХ ст.
У цьому контексті необхідно особливо виділити внесок Михайла Петровича Драгоманова(1841-1895), який спробував об’єднати ідею ліберальної демократії з ідеєю народного (і національного) самоврядування. Саме він одним з перших у світовій політичній теорії відзначив небезпеку розвитку унітарних бюрократичних структур, альтернативою яким він бачив об’єднання принципів класичного ліберального парламентаризму з принципами федеративного державного устрою. Базуючись на ліберальній доктрині примата прав людини і громадянина, Драгоманов вважав людську особистість найвищою цінністю, основою всіх соціальних устроїв. Державна ідея є неприйнятною для Драгоманова тому, що її розглядають як щось зовнішнє, нав’язане (особистості) зверху, тому неприродне і для людини, і для людства. Саме тому може правити тільки вільна самокерована “громада” (асоціація), федеративний союз яких створює альтернативу унітарним бюрократичним структурам держави. Максимальним наближенням на практиці до такого ідеалу соціального ладу Драгоманов бачив державний устрій Швейцарської конфедерації.
Основні ідеї української політичної думки одержали розвиток у творчості Михайла Сергійовича Грушевського(1866-1934). Його політичні ідеї ґрунтуються на двох принципових моментах: по-перше, це представницька система правління; по-друге, це широка децентралізація держави на базі національної і регіональної автономії. Національно-територіальні утворення із широкими правами місцевого самоврядування (із власним сеймом) могли б стати основними складовими майбутнього федеративної держави. Особливість цієї конституційної ідеї Грушевського полягала в тому, що вона передбачає розподіл влади не тільки горизонтально (за класичною теорією розподілу влади), але і вертикально: значна частина владних повноважень повинна бути передана національно-територіальному сейму. При цьому вибори в центральний парламент були б непрямими: спочатку прямим голосуванням був би сформований на місці сейм, а потім уже він (за спеціальною формулою) обирав би депутатів у центральний парламент. Конституційні ідеї Грушевського, таким чином, прямо перегукуються з драгомановським федеративним конституційним проектом “Вільні спілки”, що був виданий у 1884р. у Женеві.
Все темы данного раздела:
ТЕМА 1. Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб’єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ
Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов’язаний із виникненням давньогрецької державнос
Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший –ранньофеодальний (кінець V – середина XI ст.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна форм
Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527), що у трактатах “Государ” (1513 р.) і “Міркування про першу декаду Тита Лівія” (1513-1519) найбільш повно конце
Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю
Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу.
Загальною концептуальною основою для вироблення того
Німецька класична філософія
Засновник німецької класичної філософії Іммануїл Кант(1724-1804) заклав основи сучасної концепції “правової держави”. Цю проблематику він розглядає в трактаті “Ідея загальної істор
ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об’єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й орган
Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709-1785) так визначив соціальне призначення влади: “Мета, яку ставлять перед собою люди, об’єднані законами, зводиться до утворення суспільної вл
Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.
Принципи організації і функціонування влади. Суверенітет і легітимність політичної влади
Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різних сторін: з погляду, по-перше, в
Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття “політична поведінка”дає можливість зосере
Види політичної діяльності
Політична діяльність − характеристика не тільки внутрішнього механізму − мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але в
ТЕМА 6. Політична система суспільства
Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос
Теорія політичної системи
Термін “політична система” був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку громадянського суспіл
Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті
Теорія політичної системи К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол
Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом “входу - виходу”.
Д. Істон розрізняв два типи “входу”:вимога і підтримка.
Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади.
Інституціональна підсистема містить у собі державу, політи
Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі
Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру взаємин політичної системи із зовнішнім середовище
Демократичний політичний режим
Поняття “демократія” означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередня демократія, − це лише ідеал. Реаль
Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.
Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від лат. autoritas − влада) режим − державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. П
ТЕМА 8. Держава як базовий інститут політичної системи
При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути.
Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни
Поняття політичної партії
Спочатку термін “партія” позначав локальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, по мірі розвитку даного інституту і розширення його
Види політичних партій і партійних систем
Різноманіття партійних і соціокультурних умов політичного розвитку країни і народів породило партійні інститути різного типу. Так, з погляду основ і умов придбання партійного членства фракцій, полі
Типи виборчих систем
Основне призначення будь-якої виборчої системи − формування представницьких органів влади на основі волевиявлення виборців. У цьому зв’язку відразу варто підкреслити, що виборчі системи можут
ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Політична культура являє собою сукуп
Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін
ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об’єктивних і суб’єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є “політики з нагоди”, тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се
Особисті якості і роль середовища в політичному лідерстві.
Що є визначальним у лідерстві − особистісні якості чи ситуація, що затребувала дану особистість, зробила її необхідною? Суперечка про це йде давно. У роботі “До питання про роль особистості в
Варіанти класифікації мотивації політичних лідерів
У будь-якій діяльності мотив не тільки підштовхує особистість до вчинку, але і визначає мету і програму дій. Будь-яка діяльність, тим більше така складна, як політична, є полімотивованою. Ми маємо
ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на ант
ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
Соціал-демократія− впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє
Поняття міжнародних відносин
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п
Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв’язку з такою категорією, як “зовнішня політика”. В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насамперед, із сукупності з
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997.
2. Алмонд Г., Полуэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.
Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології
Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей
Укладачі: Зінчина Олександра Борисівна
Новости и инфо для студентов