РОЗДІЛ 14нни^вмні^^іннн

Норми права

«_«_ § 1. Поняття та загальні ознаки норм права

Як вже зазначалось у попередніх розділах підручника, право є нор­мативним явищем, тобто складається із норм. Що ж таке норма права?

Шукаючи відповідь на це запитання, ми маємо згадати, що норма права є різновидом соціальних (суспільних) норм. їй притаманні всі за­гальні ознаки соціальних норм.

Характеризуючи норми права, слід звернути увагу на те, що вони:

- є правилами поведінки, які регулюють відносини між людьми та їх об 'єднаннями. Призначення норм (у тому числі правових) — упо­рядкування суспільних зв'язків, що є необхідною умовою колективно­го існування людей;

- встановлюють правила належної чи дозволеної поведінки. Ін­шими словами, норма вказує на те, як мають діяти суб'єкти в конкрет­ній життєвій ситуації, а не на те, що вони роблять насправді. Напри­клад, норма права, враховуючи наявність випадків хабарництва, за­бороняє державним службовцям брати хабарі;

- «озброєні» певними засобами, які забезпечують додержання нормативних вимог. Оскільки існує можливість порушення кожної норми, то мають існувати певні засоби (переконання, осуд, примус тощо), за допомогою яких суспільство гарантує втілення належних правил поведінки в реальне життя. Інакше практично неможливо до­сягти порядку, заради якого і встановлюються самі норми. Природно,

Розділ 14. Норми права

ці засоби застосовуються до особи лише тоді, коли вона відхиля­ється від вимог норм;

- є суспільно зумовленими правилами поведінки. Нормам права впастива соціальна, економічна і культурна зумовленість. Завдяки цьому вони сприймаються свідомістю людей як справедливі, тобто природні, і можуть бути ефективним суспільним регулятором;

- мають загальний характер, який проявляється в неперсоніфіко-ваності і невичерпності. Неперсоніфікованість норми, тобто відсут­ність вказівки на конкретного адресата, дозволяє їй адресуватися не одній якійсь особі, а відразу багатьом, поіменно не переліченим. Не­вичерпність норми означає можливість її багаторазової реалізації. Інакше кажучи, норма встановлює правило для нескінченної кількос­ті випадків певного виду і невідомої кількості осіб певної категорії.

Проте норми права мають також специфічні ознаки, що відрізняють їх від інших соціальних норм.

1. Юридична норма — вихідний, головний елемент права. За великим рахунком, право — це набір норм права, об'єднаних в інститути і галузі права. Отже, слід погодитися з виразною характеристикою норм як пер­винних клітинок права, цеглинок, з яких побудована вся система права.

2. Юридична норма спрямована на правове регулювання конкретних суспільних відносин. Зазвичай вона визначає, що з погляду права може і що повинна робити особа за наявності певних умов і які наслідки чекають на неї при додержанні або порушенні правила. Отже, головне призначення норми права — зафіксувати суб'єктивні права і юридич­ні обов'язки учасників суспільних відносин, визначити їх зміст та обсяг. Відтак, на рівні конкретних суспільних відносин визначається справедлива міра свободи, що є важливим завданням права в цілому.

3. Норма права закріплює міру, зразок (еталон, стандарт) право­мірної поведінки особи (класичні норми права) або сприяє такому закріпленню (спеціалізовані норми права). Вона є правовим критерієм при оцінці поведінки (діяльності) особи як дозволеної, необхідної або забороненої.

4. Обов^! язковість норми права підтримується погрозою застосу­вання державного примусу. Ця ознака, поза всяким сумнівом, не свід­чить про те, що обов'язковість норм права забезпечується лише дер­жавним примусом. Останній виконує насамперед роль гарантії, що є необхідною на випадок можливого порушення юридичної норми.

Умовах правової держави основним має бути варіант добровільного виконання юридичних норм, який грунтується на внутрішньому пере-

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

конанні особи у справедливості, корисності, доцільності і необхіднос­ті цих правил. Суб'єкт сприймає норми як авторитетні, легітимні ви­моги. Проте обов'язковість цих норм підтримується також силою державного впливу, в тому числі погрозою застосування державного примусу. Він нібито стоїть позаду норм права, вступаючи в дію у разі їх порушення. Такий особливий засіб забезпечення відрізняє норми права від інших суспільних норм.

5. Норма права має особливі форми свого зовнішнього виразу. Як елемент права вона відображається в приписах форм (джерел) права — нормативно-правових актів, правових звичаїв, правових прецедентів тощо. Саме зовнішня форма може зробити доступними для суб'єктів права зразки (еталони) правомірної поведінки, що пропонуються нор­мами. З урахуванням традицій національної правової системи юридич­ні норми в Україні знаходять вираз головним чином в законодавчих нормативних приписах.

Отже, норма права— це різновид соціальної норми, що закріплює правило (стандарт) правомірної поведінки, неприпустимість відхи­лення від якого гарантується державною владою.