Шіііи—м» § 3. Види юридичної відповідальності

Юридичну відповідальність класифікують (тобто поділяють на певні види) з оглядом на різні характеристики і аспекти правопору­шення як підстави такої відповідальності. Головними критеріями її поділу на види є галузева належність норми, за порушення якої особа може відповідати; суб'єкти, які в певній спосіб її здійснюють.

Залежно від галузевої належності норми розрізняють такі види відповідальності.

1. Конституційну відповідальність — її особливість полягає в то­му, що вона має політико-правовий характер і настає за конституційний делікт, об'єктивна сторона якого має специфічний зміст — невиконан­ня приписів Конституції, як політико-правового акта, інших конститу­ційних актів держави, і спрямована на захист конституції шляхом за­стосування конституційних санкцій. її суб'єктами є коло органів дер­жави, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування, громадя­ни України та їх об'єднання.

Прикладами конституційної відповідальності можуть бути: від­правлення у відставку президента в порядку імпічменту; вираження парламентом недовіри уряду в формі резолюції, в результаті чого уряд іде у відставку; розпуск політичної партії чи громадської організації; визнання неконституційними приписів нормативно-правових актів з боку Конституційного Суду України; дострокове припинення повно­важень державних органів (наприклад, парламенту), посадових осіб, суддів (наприклад, за порушення присяги).

Розділ 22. Юридична відповідальність

2. Кримінальну відповідальність — її особливість полягає в засто­
суванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи певного виду
і міри кримінального покарання, передбаченого кримінальним за­
коном.

Особливості кримінальної відповідальності:

- встановлюється тільки законом (згідно з вимогами ст. 92 Кон­ституції України) — передбачається КК України, який закріплює ви­черпний перелік діянь, що визнаються злочинами;

- її юридичною підставою є тільки злочини, система яких побудо­вана в кримінальному праві відповідно до поділу цієї галузі на від­носно самостійні інститути у вигляді розділів і глав кодексу (злочини проти особистості, власності, держави та ін.);

- застосовується тільки в судовому порядку (повноваженнями притягнення до кримінальної відповідальності і покарання наділені лише суди загальної юрисдикції);

- тягне за собою застосування до винної особи санкцій, перелік яких також обмежено законом — від основних та додаткових покарань (штраф, позбавлення військового, спеціального звання і под.) і до строкового чи довічного позбавлення волі);

- призначається судом на підставі матеріального (КК) та процесу­ального (КПК) закону, де кримінально-процесуальний закон регламен­тує порядок (процедуру) притягнення до кримінальної відповідальнос­ті, всі обов'язкові стадії кримінального розслідування з гарантуванням особі принципу презумпції невинуватості;

- тягне за законом стан судимості засудженого після відбуття ним покарання;

- законом визначено чіткі процесуальні строки, в межах яких при­тягнення до кримінальної відповідальності зберігається.

3. Адміністративну відповідальність, що накладається за адмініст­
ративні правопорушення. Особливості такого виду відповідальності
полягають у тому, що:

- її підставою є проступки, які порушують правила, котрі діють
У сфері державного управління та інших сферах (торгівля, митниця,
пожежний, санітарний нагляд та ін.), урегульованих адміністративною
та іншими галузями законодавства (господарського, трудового, фінан­
сового та ін.). Отже, правила сформульовані в різних галузях законо­
давства, а їх порушення тягне за собою відповідальність, передбачену
^в окремому інституті галузі адміністративного права;

Частина п 'ята. Реалізація права

- суб'єктами, уповноваженими накладати адміністративні стяг­нення, є органи державного управління (виконавчої влади), їх посадо­ві особи (органи адміністративної юрисдикції), а також суди;

- суб'єктами адміністративних правопорушень є винні фізичні особи (з 16-річного віку), які не підпорядковані по службі органам державного управління, а в окремих випадках — юридичні особи. Можливим є притягнення посадових осіб за невиконання чи неналеж­не виконання покладених обов'язків;

- за вчинення адміністративного правопорушення уповноважени­ми органами накладаються стягнення, перелік яких закріплено в за­конодавстві (штраф, оплатне вилучення чи конфіскація предметів, тимчасове позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміні­стративний арешт);

- застосовані за адміністративні порушення санкції не тягнуть за собою судимості;

4. Цивільно-правову відповідальність, яка настає за вчинення цивільно-правового делікту і полягає в накладенні цивільно-правових стягнень на дієздатну фізичну чи юридичну особу з метою:

- відшкодування збитків, неустойки, штрафу, пені — за майнову шкоду, завдану як у межах укладеного договору (невиконання або не­належне виконання зобов'язань), так і поза ним;

- поновлення порушеного правового становища особи (наприклад, коли негаторний позов власника майна до суду був задовільнений, вна­слідок чого особа чи організація, яка створила перешкоди в праві корис­тування майном власнику, повинна за судовим рішенням у примусовому порядку відновити його права шляхом усунення перешкод);

- примусового виконання правового обов'язку.

Цивільно-правові стягнення накладаються і за порушення особис­тих немайнових прав, які полягають у приниженні честі, гідності, ді­лової репутації особи.

Особливості такої відповідальності полягають також в тому, що:

- вона настає за спричинення шкоди будь-якій особі (фізичній, юридичній, або державі) і будь-якою особою, визнаною цивільним законом суб'єктом цивільних правовідносин;

- питання притягнення до цивільної відповідальності та рішення за ними покладені на суди (загальні, арбітражні, господарські, третей­ські) чи адміністративні державні органи;

- обов'язок доводити відсутність вини (тобто самої підстави від­повідальності) покладено законом на правопорушника (на відміну від

Розділ 22. Юридична відповідальність

кримінального судочинства, де гарантується принцип презумпції не­винуватості особи, яку обвинувачують у вчиненні злочину);

- на відміну від інших видів відповідальності цивільна відпові­дальність іноді можлива і за відсутністю вини, наприклад, за спричи­нення незалежно від вини органом державної влади, фізичною чи юридичною особою збитків та моральної шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1167 ЦК України).

5. Дисциплінарну відповідальність як достатньо ємке поняття, ко­трим охоплюються випадки порушення правил дисципліни — трудової, службової, військової, навчальної. Така відповідальність може засто­совуватися: а) згідно з нормами трудового законодавства (відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ та в порядку підлеглості); б) згідно з нормами інших галузей законо­давства (адміністративного та ін.), які враховують особливості право­вого статусу окремих груп працівників (суддів, державних посадовців, прокурорів) і визначаються спеціальними законами, статутами та положеннями про дисципліну. В деяких сферах (обороні, органах вну­трішніх справ, на залізничному чи повітряному транспорті) заходи і підстави дисциплінарної відповідальності передбачено дисциплінар­ними статутами і положеннями.

6. Матеріальну відповідальність як обов'язок кожної із сторін трудових правовідносин (працівника і власника) відшкодувати майно­ву шкоду, завдану іншій стороні внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі та порядку. Міра матеріальної відповідальності — грошове стягнення. Отже, матеріальна відповідальність, як і дисциплінарна, передбачаєть­ся трудовим законодавством, яке містить вичерпний перелік підстав матеріальної відповідальності.

За змістом санкції норми, що застосовуються за вчинене право­порушення (тобто за напрямком її впливу на винну особу та характером негативних для ний наслідків), відповідальність поділяють на право-поновлюючу та штрафну.

Правопоновлююча відповідальність полягає у державно-приму­совому або добровільному відшкодуванні заподіяних збитків з право­порушника на користь особи, права якої порушено. Вона настає згідно з нормами цивільного, трудового права і правопорушник може осо­бисто у будь-який час реалізувати її, не чекаючи рішення офіційного органу про визнання і примусове виконання заходів відповідальності, тобто правопорушник має право зробити це добровільно.

Частина п 'ята. Реалізація права

Штрафна відповідальність передбачається нормами криміналь­ного, адміністративного, трудового права і настає відповідно за вчи­нення: злочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків. Оскільки така відповідальність передбачає як наслідок комплекс більш суворих правових обмежень для правопорушника за винне діяння, вона завжди призначається з урахуванням усіх обставин вчинення правопорушення, мотивів та засобів його вчинення, особи правопо­рушника та шкідливих (небезпечних) наслідків правопорушення і має каральний характер, тому її називають ще й каральною. її особливість полягає у тому, що каральні засоби можуть призначатися виключно уповноваженими органами держави чи посадовими особами.

Такі заходи примусу (впливу) закріплені виключно в законі і свід­чать про важливість для суспільства і держави контролювати подібні вчинки публічно, примусово і в рамках офіційної процедури. Отже, штрафна відповідальність є неможливою, на відміну від правопонов-люючої відповідальності, на будь-якій стадії застосування до право­порушника охоронної норми. Для її виникнення на підставі усіх до­казів необхідними є усі обов'язкові стадії притягнення до юридичної відповідальності.