ЛЕКЦІЯ 1. ВСТУП. 1. Загальні властивості живих істот та предмет зоології. 1. Зоологія як система наук

ЛЕКЦІЯ 1. ВСТУП.

Питання:

1. Загальні властивості живих істот та предмет зоології.

1. Зоологія як система наук.

2. Принципи зоологічної класифікації.

3. Сучасні методи зоологічних досліджень.

4. Значення зоології в життєдіяльності людини, біосфери та охорони навколишнього середовища.1.Загальні властивості живих істот та предмет зоології.

Живі істоти (організми), що представлені у всих випадках індивидами, чи особами відрізняються від неживих предметів наступними ознаками, сукупність яких визначає життєві проявлення:Хімічний склад. Не зважаючи на те, що живі істоти складаються з таких самих атомів як і нежива природа, ці елементи в організмі утворюють складні молекули, що незустрічаються в неорганічному світі. До них відносяться нуклеїнові кислоти (носії спадкової інформації), білки, чи протеїни (структурні елементи протоплазми та активні речовини – ферменти), жири (запасні поживні речовини), ліпоїди (наприклад, стероїдні гормони). Білки складають 50-70% від сухої маси організму. Біологічно активні речовини в організмі тимчасово чи постійно розчинні у воді, але можуть залишатись у нерозчинному вигляді. Вода є середовищем для нерозчинних електролітів. Живі істоти тримають 60-80% води, у медуз її вміст доходить до 95%.Клітинна організація. Живі істоти складаються з особливих функціональних одиниць – клітин. При цьому розпізнають прокаріот (бактерії та синьо-зелені водорості), зараз їх відносять до бактерій - та еукаріот - всі інші організми. У прокаріот відсутнє ядро оточене мембраною, у еукаріот таке ядро завжди є. Воно чітко відокремлене від оточуючої цитоплазми. Всі функціональні елементи клітин еукаріот подібні, такі клітини вважаються гомологічними, що вказує на їх загальне еволюційне походження. Особливе положення займають віруси, які не мають клітинної будови.Обмін речовин та енергії.Організми являють собою відкриті системи, здійснюють постійний обмін речовинами та енергією з навколишнім середовищем. При цьому особина знаходиться у стані динамічної рівноваги (динамічно-стаціонарний стан). Обмін речовин є основа для усих життєвих процесів та регулюється системами (нервової та гуморальної), забезпечує фукціювання особини як єдиного цілого.Неперервність видової специфіки. Нові особини даного виду виникають тільки з клітин цього виду. Така неперервність може бути порушена еволюційним процесом.Наслідування. Окремі ознаки, як правило, передаються за допомогою носіїв інформації, представлених макромолекулами дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК).Індивідуальний розвиток(онтогенез). Новий організм виникає у більшості випадків з особливо улаштованих статевих клітин в процесі індивідуального розвитку. Поділ та диференціація клітин приводить до утворення різноманітних тканин та органів. Онтогенез - означає реалізацію спадкової програми. Тривалість життя особини обмежена процесами старіння, що приводить до природньої смерті.Еволюційний розвиток(філогенез, еволюція). Організми являють собою “історичні істоти” – види, що існують на окремому відрізку часу, виникають з других видів, існувавших раніше, відрізняються від своїх єволюційних потомків по спадковим ознакам, уровню організації та спеціалізації.Ступінь філогенетичної рідності враховується при складанні природньої системи живого.Вся багатоликість тварин виникла в процесі історичного розвитку тваринного світу. Стародавніми тваринами були найпростіші одноклітинні організми. Від них в процесі еволюції виникли всі сучасні види, від найпростіших до вищих тварин та людини. Таким чином весь тваринний світ має єдине походження і пов’язаний родинними вузами між собою.Зоологія – (греч. zoon. – тварина, logos – наука) галузь біології, що вивчає тваринний світ (фауну) Землі у всім його різноманітті.Зоологія – (зоо… та …логія) наука про тварин, частина біології, що вивчає різноманіття тваринного світу. Будову та життєдіяльність тварин, розповсюд-ження, зв’язок їх з середовищем мешкання, закономірності індивідуального та історичного розвитку.2. Зоологія як система наук.Зоологія в широкому розумінні слова являє собою цілу систему дисциплін, що вивчає тваринний світ:Систематика - наука, що розробляє принципи класифікації органічного світу. Задача систематики полягає в побудуванні природньої системи, яка відображає процес еволюції живих істот. При цьому тварини об’єднуються в групи (систематичні категорії) на снові спільного їх походження.Морфологія наука, що досліджує зовнішню та внутрішню будову організмів.Морфологія внаслідок її розвитку розгалузилась на ряд окремих наук: порівняльну морфологію, анатомію, ембрірологію, гістологію. Порівняльна морфологія вивчає схожість і відмінність у будові різних тварин. Вивчає гомологічніоргани, які на перших етапах розвитку бувають надзвичайно подібні (крило птахів та кінцівка рептилій). Аналагічні органи – мають різне походження, але виконують однакову функцію (зябра, легені, трахеї).Анатомія ( греч. anatome – розтинати) , розділ морфології, що вивчає форму та будову окремих органів, систем та організма в цілому. Виділяється ще порівняльна анатомія тварин.Фізіологія(греч. physis – природа і …логія - наука), вивчає процеси життєдіяльності (функції) тваринних організмів,їх окремих систем, органів, тканин та клітин. Виділяється порівняльна фізіологія. Зоогеографія- вивчає закономірності географічного розповсюдження чи ареал.Екологія - вивчає зв’язок тварин з навколишнім середовищемПалеозоологія - наука, що вивчає вимерлих тварин.Хронологія - вивчає послідовність у зміні тваринних форм в історії Землі.На теперішній час виділяють частини зоології, присвячені окремим групам тварин: протозоологія, яка вивчає одноклітинних організмів, ентомологія – вивчає комах, гельмінтологія– паразитичних червів,орнітологія– мир птахів і т.п.3. Основи зоологічної класифікації. Основна систематична категорія – вид (species). Видом називають сукупність особин, споріднених по своєму походженню, які якісно відрізняють-ся від тварин других видів.Вид - це основна структурна одиниця в системі живих організмів, якісний етап їх еволюції.Особини одного вида: 1) подібні одне з одним настільки, наскільки діти можуть бути схожі на своїх батьків (морфологічний критерій); 2) здібні схрещуватись між собою і давати плодовите потомство (фізіологічний критерій);3) пристосовані до життя у визначених умовах (екологічний критерій), наслідок чого вид має визначений ареал розповсюдження (біогеографічний критерій).

З 1758 року для позначення видів була прийнята міжнародна номенклатура, уведена в науку засновником систематики Карлом Лінеєм і названа ним бінарною номенклатурою (тобто подвійним позначенням). Вона основується на об’єднанні близьких видів в більш крупні систематичні групи – роди (genus). Згідно бінарної номенклатурі кожна тварина позначається двома латинськими словами. Перше слово – назва роду – пишеться спереду з великої букви, за ним слідує особисто видова назва, яка пишеться з малої букви. Так, наприклад, рід Ascaris (аскарида) включає види: Ascaris lumbricoides (аскарида людська ) і Ascaris suum (аскарида свиняча). У медичній паразитології даються назви хвороби, викликаних цими паразитами. При цьому до корня латинської родової назви паразита додається суфікс озта езчиаз. Наприклад: хвороба викликана аскаридами – аскаридоз, дизентерійною амебою – амебіаз і т.п.При класифікації використовуються інші систематичні категорії. Близькі роди об’еднуються в одну родину (familia), близькі родини – в ряди (ordo), останні в класи (classis), а класи - в типи (tipos).Типи найбільш великі групи тваринного світу. Кожний з них включає в собі дуже різноманітних тварин, об’єднаних за подібним планом будови. Так, наприклад, ракоподібні, павуки та комахи входять до типу членистоногих, володіють особливим планом будови. Вони мають зовнішній скелет. Центральна нервова система має вигляд ланцюжка, розміщена черевній стороні. Серце розміщене на спинній стороні.Ссавці, птиці, плазуни, земноводні та риби, недивлячись на значну відмінність між ними, мають подібний план будови тіла. У них внутрішній скелет тіла – хорда. Всі ці тварини входять в тип хордових.Таким чином, основи зоології ми будемо вивчати основні типи тварин – Найпростіші, Губки, Кишечнопорожнинні, Плоскі черви, Круглі черви, Кільчасті черви, Молюски, Членистоногі, Голкошкірі, Хорди.4. Сучасні методи зоологічних дослідженнь.

На теперішній час в зоологічній науці використовують всі відомі методи біологічних дослідженнь: 1). Найбільш відомий описовий метод чи метод спостереження за об’єктами в живій природі, де вивчають умови існування, зв’язок їх з іншими представниками, вплив на них фізичних та біологічних факторів. Вивчається вплив біотичних та абіотичних факторів на умови розповсюдження тварин. Важливим метод спостереження є при визначенні масової появи корисних та шкідливих тварин, носіїв небезпечних хвороб людини та тварини. Дані метода є найголовнішими при визначенні виду тварини. Інші методи доповнюють та конкретизують попередні дані метода спостереження за об’єктами в природі. 2. Методи експериментальних досліджень: методи анатомічних дослідженнь – використовується при вивченні внутрішніх органів, їх топографію в організмі; методи вивчення макро та мікроструктури за допомогою збільшувальних приладів світлової та електронної мікроскопії; метод гістологічних дослідженнь – використовується при вивченні тканин тварини. Використовуються методи фарбування та ідентифікації тканин. Вивчається внутрішній склад тканин; метод цитологічних дослідженнь – вивчається будова клітин окремих тканин органів; метод каріологічного аналізу – вивчення будови хромосом, їх особливості; метод біохімічного аналізу – вивчення хімічного складу протоплазми клітин, продуктів гомеостазу; метод молекулярно-біологічного аналізу – вивчення структури хімічних елементів тварини (білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти); використовуються радіобіологічні методи; методи комп’ютерної томографії.3. Порівняльний метод – дає можливість знайти закономірності, загальні для різних явищ.4. Статистичний метод – його ще називають біометрією , необхідний для здобуття вичерпної інформації про типові об’єкти, їх різноманіття, про системи біологічних взаємодій та взаємовідношень, вплив різних факторів на біологічні об’єкти.5. Історичний метод– біологічні об’єкти та явища розглядаються в історичному аспекті: як виникли, розвивалися чи зникли в зв’язку з конкретними умовами.

5. Значення зоології в життєдіяльності людини, біосфери та охорони навколишнього середовища.Важко переоцінити те значення, яке має зоологічна наука. Серед числених тварин є чимало цінних для господаства форм, які поставляють людині їжу і сировину для багатьох галузей промисловості. До об’єктів промислу належать ракоподібні, молюски, деякі голкошкірі. Бджоли дають людині мед та віск. Багато хребетних є кормовою базою для промислових риб, наприклад у Каспійському морі акліматизовано багатощетинкового кільчака нереїса, це значно зміцнило кормову базу осетрових.Безхребетні мають значення в утворенні грунту (дощові черви).Серед безхребетних тварин є багато форм, які завдають великої шкоди – це комахи, кліщі, ряд нематод. Останнім часом в результаті зменшення пильності за шкідливими комахами зареєстровані напади сарани на півдні України (1999-2000р.).

ЛЕКЦІЯ 2. ТИП НАЙПРОСТІШІ АБО ОДНОКЛІТИННІ

1. Будова найпростіших як одноклітинних організмів. 2. Багатофункціональність клітин найпростіших. 3. Уявлення про органели.

ЛЕКЦІЯ 7. ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ, АБО КІЛЬЧАКИ.

1. Будова кільчаків. 2. Багатощетинкові та малощетинкові черви. Еволюцій ні особливості будови. 3. Будова дощових червів, іх значення в природі.Описано близько 8 тис. видів кільчастих червів, що відзначаються…

ЛЕКЦІЯ 8. ТИП МОЛЮСКИ

1. Основні властивості м’якунів 2. Будова черепашки її значення. 3. Прогресивний розвиток внутрішніх органів.

ЛЕКЦІЯ 10. КЛАС КОМАХИ.

1. Особливості будови комах. 2. Типи ротових апаратів. 3. Розмноження та розвиток комах.

ЛЕКЦІЯ. 11. ТИП ХОРДОВІ.

2. Характеристика представників класів Ланцетників, Круглоротих. 3. Значення в еволюції хордових. Еволюційні особливості будови:

ЛЕКЦІЯ 12. КЛАС РИБИ (ХРЯЩОВІ ТА КОСТИСТІ).

Форма тіла в акул торпедоподібна, у скатів — сплющена в спинно черевному напрямку. Є плавці: парні черевні та грудні, непарні спинний і хвостовий.…  

ЛЕКЦІЯ 13. КЛАСИ ЗЕМНОВОДНІ ТА РЕПТИЛІЇ.

1) поява парних важільних суглобових кінцівок з добре розвиненою мускулатурою, що в значній мірі втратила сегментацію; 2) розвиток комірчастих легенів, два кола кровообігу; 3) серце трикамерне, часткове розділення артеріальної і венозної крові;

ЛЕКЦІЯ 14. КЛАС ПТАХИ.

1) поява чотирикамерного серця і повне відділення артеріального кровотоку; 2) набуття теплокровності — здатності підтримувати постійну температуру тіла… Птахи оволоділи повітряним середовищем, і всі особливості їх організації спрямовані на пристосування до польоту…

ЛЕКЦІЯ 15. КЛАС ССАВЦІ, АБО ЗВІРІ.

1) живородіння з періодом внутрішньоутробного розвитку; взаємодія материнського організму із зародком здійснюється через плаценту; 2) вигодовування дитинчат молоком секретом молочних залоз; 3) підтримка постійної температури тіла, що досягаєтьсл розділенням артеріальної і венозної крові, високою кисневою…

ЛІТЕРАТУРА

А. Основна

2. Натали В.Ф. Зоология беспозвоночных, М.; Просвещение, 1975. 3. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. К.; Радянська школа, 1965. 4. "Курс зоологии" под ред, Матвеева Б.С., Абрикосова Г.Г. Левиксона Л.Б., изд. б, Высшая школа, 1961.

ГЛОСАРІЙ ПО ОСНОВАМ ЗООЛОГІЇ.

А

Адаптація -пристосування в процесі еволюції будови, функції, поведінки організмів (особин, популяцій, видів) до певних умов існування.

Авотрофи -організми, які створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічних у процесі фотосинтезу чи хемосинтезу.

Акомодація -здатність ока виразно бачити предмети на різній відстані.

Алель—різні форми того самого гена. Виникають один з одного в наслідок мутації.

Алергія - підвищена чутливість або реактивність організму людини і тварин до впливів алергенів—чужорідних речовин як органічного, так і неорганічного походження (білків, бактерій, пилку рослин, лікарських препаратів тощо).

Альвеоли -кінцева частина респіраторного апарата в легенях ссавців.

Амеба – ряд найпростіших одноклітинних тварин класу саркодових. Більшість А. живуть в прісних водоймах, деякі в грунті. Серед А. є паразити людини й тварини.

Амебоцити– безкольорові клітини крові безхребетних тварин, здатних до захоплення та переварення різних осторонніх тіл.

Амфібії – клас хребетних тварин, які на стадії личинки дихають зябрами, а в дорослому віці – легенями, через шкіру і слизову оболонку рота (напр., жаби і тритони). Інша назва – земноводні.

Аналізатори -система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія -наука, що вивчає форму та будову організму людини і тварин, а також закономірності розвитку цієї будови у їх функціональній взаємодії з навколишнім середовищем, враховуючи вікові зміни, статеві відмінності та індивідуальні особливості.

Антропогенез -процес виникнення історико-еволюційного формування фізичного типу людини, діалектично пов'язаний з розвитком її первісної трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, первісних форм суспільства. Як вчення є одним з основних розділів антропології.

Артерії -кровоносні судини, які несуть кров від серця до органів і тканин.

Ареал– область поширення виду або іншої систематичної групи тварин чи рослин, а також угруповань організмів.

Асиміляція– засвоєння та використання організмом необхідних для його розвитку речовин, що надходять з зовнішнього середовища.

Б

Багатоклітинні організми – тварини і рослини, тіло яких складається ( на відміну від одноклітинних організмів) з багатьох клітин і їхніх похідних.

Базальне тільце, кінетосома – внутрішньоклітинна стпуктура еукаріот, що лежить у основи війок та джгутиків, виконує роль опори.

Барабанна перетинка -мембрана слухового аналізатора тварин, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Перетинка пружна, складається з колагенових волокон, має товщину 0,1 мм.

Біополімери -високомолекулярні природні сполуки. Що становлять структурну основу клітин усіх організмів і відіграють першорядну роль у процесі їхньої життєдіяльності. До них належать білки, нуклеїнові кислоти і полісахариди.

Біоритми -регуляторні кількісні й якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя—молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному і біосферному.

Біосинтез -процес утворення органічної речовини в живих організмах під дією біокаталізаторів—ферментів. Складова частина обміну речовин рослин, тварин, мікроорганізмів.

Багатоклітинні організми—тварини і рослини, тіло яких складається (на відміну від одноклітинних організмів) з багатьох клітин і їхніх похідних.

Біогеоценоз -історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії. Сукупність живих компонентів біогеоценозу становить біоценоз, неживих—біотоп.

Біологічний спосіб боротьби -використання різних організмів—ентомофагів для боротьби з шкідниками рослин.

Біомаса -кількість речовини живих організмів, яка нагромаджена в популяції, біоценозі або біосфері на будь—який момент часу.

Бластопор –отвір що сполучає внутрішню порожнину зародка тваринного організму на стадії гаструли із зовнішнім середовищем.

Бронхи – розгалудження дихального горла у наземних хребетних.

Брунькування—один із способів вегетативного розмноження деяких безхребетних тварин, при якому на материнському організмі утворюється брунька—виріст, з якого розвивається нова особина.

 

В

Вагітність—сукупність фізіологічних процесів, пов’язаних з розвитком плоду в материнському організмі (в матці) ссавців.

Вакуолі – невеликі порожнини в тваринних і рослинних клітинах, заповнені рідиною.

Валеологія—галузь знань про формування, збереження, зміцнення, відтворення і передачу здоров’я.

Вена – кровоносна судина, що приносить кров з різних частин тіла до серця.

Вид—сукупність популяцій морфологічно подібних особин, здатних схрещуватись між собою і давати плодючих нащадків, які населяють певний ареал.

Виділення—процес видалення з організму шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.

Віруси– паразитичні живі системи доклітинної будови, виділені в самостійне царство Vira.

Вірусологія – наука про віруси. Виділилася з мікробіології в середині 20 століття.

Вітаміни—життєво важливі речовини, в дуже малій кількості необхідні для нормального функціонування будь—якого організму.

Вени—судини, що несуть венозну кров від органів і тканин до серця. Виняток становлять легеневі вени, які несуть з легень артеріальну кров.

Включення – тимчасові утвори, які то виникають, то зникають у процесі життєдіяльності клітини. Основне місце їх локалізації – цитоплазма.

Вториннороті –систематичні групи тварин (голкошкірі, хордові та деякі інш.), у яких при ембріональному розвитку рот утворюється не з бластопора, а на протилежному боці зародку.

 

Г

Гаметогенез -процес розвитку і формування статевих клітин—гамет. Гаметогенез чоловічих гамет називається сперматогенезом, жіночих—оогенезом.

Гемоглобін -дихальний пігмент крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин. Складається з білкової частини глобіну і гема, який надає крові червоного кольору. Транспортує кисень від органів дихання до тканин тіла та вуглекислий газ від тканин до органів дихання.

Ген -дискретна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запас, зберігання і передача генетичної інформації в ряді поколінь. Ген—це відрізок ДНК або РНК (у деяких вірусів), що складається з нуклеотидів, число і взаєморозташування яких визначається специфічністю кожного гена.

Геотип -сукупність усіх генів клітини, локалізованих в ядрі (хромосомах) або в різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах,мітохондріях). Генотип - носій ознак організму, тобто фенотипу.

Гетерозиготність -стан гібридного організму, гомологічні хромосоми якого мають різні алелі тієї чи іншої пари алель них генів (Аа, АаВв) або різне взаєморозміщення генів.

Гігієна -наука про створення оптимальних умов для життєдіяльності людини.

Гіпноз -близький до сну стан людини і вищих хребетних тварин, що виникає під впливом дуже сильних раптових або дуже слабких одноманітних зовнішніх подразників.

Гіподинамія -обмеження рухової активності, що зумовлене особливостями способу життя, професійної діяльності, перебуванням в умовах невагомості.

Гомозиготність -стан організму, в гомологічних хромосомах якого одночасно присутні однакові алеї однієї чи кількох пар алель них генів (аа, АА, Аавв).

Гормони -біологічно активні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції або скупчення спеціалізованих клітин організму і які цілеспрямовано впливають на інші органи і тканини.

Гельмінти– черви, що паразитують в організмі людини, тварин і рослин, спричиняючи гельмінтози.

Гельмінтози– хвороби людини, тварин і рослин, спричинювані паразитичними червами – гельмінтами.

Гем -кров. Необхідна залізовмісна частина гемоглобіну.

Гемоглобін– дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова речовина) й гему.

Гемолімфа – рідина, що циркулює в рідинах і міжклітинних просторах тварин з незамкнутою кровоносною системою - членистоногих, молюсків.

Гемула -зимова внутрішня брунька багатьох прісноводних (напр. бадяга) та деяких морських губок.

Гемоціанін – дихальний пігмент гемолімфи молюсків, вищих ракоподібних та деяких павукоподібних, що здійснює транспортування кисню в організмі.

Гектокотиль– своєрідне щупальце у головоногих м’якунів, яким самець переносить сперматофори з своєї мантійної порожнини у мантійну порожнину самки. У деяких восьминогих м’якунів Г. відривається від тіла самця, плаває самостійно далі проникає в мантійну порожнину самки. Колись такий Г. був прийнятий за черв’яка паразита і класифікований як окремий вид.

Гетеротрофний -організм, використовуючий для живлення органічні речовини вироблені іншими видами. Є три типи гетеротрофного живлення: 1) сапрофітне – живлення розчиненими органічними речовинами, утворених при розкладі органічних тіл; 2) голозойне (тваринне), - живлення частинами тіла інших організмів; 3) паразитне – живлення соками чи тканинами тіла інших організмів.

Гідроїдні – клас безхребетних тварин типу кишковопорожниних. Більшість Г.- повсюдно поширені морські колоніальні організми (поліпи, медузи тощо).

Гідромедуза – 1) В древньогрецькій міфології одна з трьох жінок страховищ, серед яких вона була смертною.2) Вільноплаваючий організм являє собою статеву форму кишковопорожнинних тварин. Поширена переважно в морях.

Гіпо – перша частина складних слів, що вказує про находження нижче чого-небудь.

Гіподерма – шар епітелію у безхребетних тварин (червей, членистоногих), розміщений безпосередньо під кутикулою.

Гіпоталамус - відділ проміжного мозку; вищий нервовий центр регуляції вегетативних функцій організму та розмноження. Задні відділи приймають участь в регуляції імунітету.

Гіпофіз – нижній мозковий придаток – залоза внутрішньої секреції у хребетних тварин і людини

Глотка –у безхребетних тварин відокремлений м’язистий відділ передньої кишки слідуючий за ротовою порожниною.

Глосарій – тлумачний словник застарілих і маловживних слів.

Голо – у складних словах означає “весь”, “повний”.

Голофіт – рослина автотроф.

Гормони – специфічні біологічно активні речовини, виділені ендокринними залозами; регулюють функції в організмі.

Гострик -паразит кишечника людини і приматів представник родупаразитичних нематод. Викликає хворобу ентеробіоз.

Губки –група тварин найбільш примітивної серед багатоклітинних будови; тіло їх складається з двох шарів – ектодерми і ентодерми. Живуть переважно у морській воді.

 

Д

Дерма – нижній шар шкіри мезодермального походження.

Джгутики –органели руху у бактерій, багатьох простіших, сперматозоїтів. Подібні до війок у інфузорій.

Дистрофія—голодна хвороба, виснаження, що спричинюється порушенням живлення при тривалому неповноцінному харчуванні або повному голодуванні.

Дихання—сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища кисню, використання його клітинами й тканинами для окиснення органічних речовин і виділення з організму вуглекислого газу.

Дихання аеробне—дихання за наявності вільного кисню.

Дихання анаеробне—дихання при відсутності вільного кисню.

Е

Екосистема—біологічна система, що являє собою функціональну єдність угрупувань організмів і навколишнього середовища.

Ектодерма –зовнішній шар двошарових тварин – губок, кишковопорожниних.

Ектопаразит – організм, паразитуючий на поверхні тіла хазяїна (воші, блохи, пухоїди, біцльшість кліщів та інш.)

Ектоплазма– зовнішній шар цитоплазми клітини. У простіших утворює пелікулу, в інших випадках кутикулу.

Ембріональний розвиток -період індивідуального розвитку організму, що відбувається в яйцевих або зародкових оболонках поза материнським організмом або в середині нього.

Ембріон -зародок тварин і людини.

Емоції – процес ситуаційного переживання, ставлення до навколишніх об’єктів, реакції на зовнішні й внутрішні подразники, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву.

Ендеміки – рослини або тварини (види, роди, родини тощо), поширені лише в якійсь відносно невеликій області.

Ендокринологія – наука про ендокринні залози, їхній розвиток, будову і функції, механізм дії специфічних продуктів їхньої життєдіяльності – гормонів, а також про захворювання, пов’язані з порушенням функції цих залоз.

Ендоміксис – перебудова ядерного апарату у інфузорій, що нагадує статевий процес, але відбувається без кон’югації.

Ендопаразит – організм паразитуючий в середині тіла хазяїна (гельмінти, малярійний плазмодій та інш.).

Епідерміс – поверхневий шар шкіри хребетних тварин.

Епітелій– тканина, що вкриває повехню шкіри, рогівку очей, вистилає всі порожнини організма, внутрішню поверхню органів травлення, дихальної, сечостатевої системи; виконує захисні функції, приймає участь в обміні речовин.

Еритроцити – одна з форм клітин крові людини, хребетних і деяких безхребетних тварин, високо диференційовані червоні, без’ядерні клітини, що здійснюють дихальну функцію.

Еукаріоти -одноклітинні та багатоклітинні рослинні й тваринні організми, в клітинах яких , на відміну від прокаріот, є сформоване ядро.

Ехолокація—здатність організмів виробляти і сприймати відбиті ультразвуки, за допомогою чого вони орієнтуються у просторі.

 

Ж

Живлення -сукупність процесів, що включають надходження в організм, травлення, всмоктування та засвоєння ним поживних речовин; складова частина обміну речовин.

Життєвий цикл -цикл розвитку, сукупність стадій розвитку організму між певним етапом його життя і тим самим етапом життя організму наступного покоління; для більшості організмів—від яйцеклітини до яйцеклітини наступної генерації.

З

Загартування– комплекс методів, спрямованих на підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливої дії фізичних чинників навколишнього середовища.

Залози -клітини або органи, основною функцією яких є вироблення секретів.

Запліднення -процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин рослинних і тваринних організмів, що лежать в основі статевого розмноження.

Заповідник -територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс.

Зародкові листки -шари, на які поділяються після стадії гаструляції клітини зародка всіх багатоклітинних організмів. Розрізняють зовнішній (ектодерма), внутрішній (ентодерма) і середній (мезодерма).

Зародкові оболонки -оболонки, що оточують зародок тварин і людини, виконують захисну функцію й забезпечують обмін речовин між зародком та навколишнім середовищем.

Заказник -територія (акваторія),у межах якої певний строк перебувають під охороною окремі елементи природного комплексу.

Зигота– клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет), запліднена яйцеклітина. чоловічої і жіночої статевих клітин (гамет).

 

І

Інстинкт -сукупність природжених складних актів поведінки, що властиві тваринам даного виду і виникають як реакція на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.

Інтоксикація – патологічний стан, викликаний загальною дією на організм токсичних речовин ендогенного або екзогенного походження.

Інфекція – проникнення патогенних мікроорганізмів в організм людини, тварин або рослин, розмноження з наступним розвитком складного комплексу їх взаємодії – від носія до вияву хвороби.

 

К

Капіляри—найдрібніші кровоносні й лімфатичні судини, що пронизують усі органи і тканини тварин і людини.

Кінетосома -

Колоніальні організми—рослини і тварини, які при нестатевому розмноженні лишаються з’єднаними з особинами наступних поколінь, утворюючи більш—менш складні угрупування—колонії.

Консумент - організм, що споживає готові органічні речовини, які створені фотосинтезуючими чи хемосинтезуючими видами – продуцентами, але не доводить розклад органічних сполук до простих мінеральних складових.

Кров -рідка сполучна тканина, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини. Разом з лімфою і тканинною рідиною є внутрішнім середовищем організму.

Кровообіг -рух крові в кровоносній системі.

Л

Лактація – процес утворення, нагромадження і періодичного виділення молока у ссавців. Молоко утворюється в молочних залозах з поживних речовин, що надходять з кров’ю.

Лейкоцити – одна з форм клітин крові (а також лімфи) людини і тварини, безбарвні клітини з різною формою ядер.

Линяння -періодичне оновлення зовнішніх покровів у тварин.

Личинка -стадія постембріонального розвитку більшості безхребетних і деяких хребетних тварин, у деяких в яйцеклітинах не вистачає поживних речовин для забезпечення повного зародкового розвитку.

Лімфоцити – одна з форм лейкоцитів хребетних тварин і людини, що належать до групи агранулоцитів. Лімфоцити людини – клітини кулястої форми, мають велике округле ядро, оточене багатою на рибосоми цитоплазмою.

 

М

Мембрана – система спеціалізованих структур, які відокремлюють клітину від зовнішнього середовища або відокремлюють органели.

Метаболізм– те саме, що й обмін речовин.

Мінливість – властивість організмів набувати нових морфо фізіологічних або біохімічних ознак чи втрачати колишні.

Мітоз – непрямий поділ ядра, що забезпечує тотожний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами і спадкоємність хромосом у ряді клітинних.

Мутація– стійка дискретна зміна, генетичного апарату, що виникає раптово і впливає на ознаки й властивості організмів та вірусів; успадковується поколіннями клітин або нащадками.

М’язи -скоротливі органи руху у тварин і людини. М’язи повність відокремлені від епітелію і диференціюються на не посмуговані, або гладенькі м’язи, і посмуговані, або поперечносмугасті.

Н

Національний природний парк—заповідні території, на окремих ділянках яких дозволяється проведення екскурсій, туризм та інші форми організованого відпочинку.

Нейрон—нервова клітина, основний структурний і функціональний елемент нервової системи.

Непрямий розвиток—тип розвитку тварин, при якому будова молодих (личинки) і дорослих особин значно відрізняється.

Нервова регуляція—регуляція життєдіяльності організму тварин і людини за участі нервової системи.

Нервова система—сукупність структур в організмі тварин і людини, що регулюють дію окремих органів між собою і всього організму з навколишнім середовищем.

 

О

Обмін речовин, метаболізм—закономірний порядок перетворення речовин і енергії в живих системах, спрямований на збереження і само відтворення; основна ознака живої матерії.

Овоґенез – процес розвитку яйцеклітини у тварин і людини.

Онтогенез—індивідуальний розвиток особин з моменту зародження до природної смерті або до поширення і існування одноклітинного організму в результаті поділу.

Опорна система—система органів, що забезпечує опорну функцію та рух окремих органів і організму в цілому. Складається, як правило, із скелету та м’язів.

Орган—частина тваринного чи рослинного організму, який виконує одну або кілька специфічних функцій.

Органели– постійні структурні компоненти тваринних і рослинних клітин, які беруть участь у здійсненні їхніх універсальних та спеціальних функцій. Двомембранні органели: мітохондрії, пластиди. Двомембранні: апарат Гольджі, ізозоми. Немебранні: рибосоми, центріолі клітинного центру.

 

П

Пам’ять – один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду.

Паразитизм—специфічна форма симбіозу різних видів, з яких один (паразит) перебуває в більш або менш тривалому безпосередньому зв’язку з іншим (хазяїном), використовуючи його як джерело живлення і життєве середовище.

Плацента -дитяче місце, орган, що зв’язує зародок з організмом матері під час внутрішньоутробного розвитку.

Подразливість -властивість клітин живого організму активно змінювати свою життєдіяльність під впливом дії зовнішніх факторів (подразників).

Популяція – сукупність особин одного виду організмів, які протягом тривалого часу населяють певну ділянку навколишнього середовища і так чи інакше ізольовані від особин інших популяцій того самого виду. Між особинами відбувається вільне схрещування.

Порожнина тіла -порожнина тіла тварин, в яких містяться внутрішні органи. Розрізняють первинну і вторинну порожнину тіла. У ссавців є грудна і черевна порожнини.

Постембріональний розвиток -період розвитку організму, що починається виходом зародка з яйцевих або зародкових оболонок і закінчується статевим дозріванням і припиненням розвитку.

Продуценти – автотрофні організми, які в ланцюгах живлення продукують органічну речовину з простих неорганічних речовин.

Прокаріоти -до ядерні організми, які на відміну від еукаріот не мають типово сформованого ядра і ядерної мембрани.

Прямий розвиток -тип розвитку тварин, при якому організм, що народився, схожий за будовою та способом життя з материнським організмом і відрізняється тільки меншими розмірами.

Пульс – поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин у тварин і людини, спричинювані викиданням крові з серця при кожному його скороченні.

Р

Регенерація -відновлення організмом втрачених або ушкоджених органів або тканин, а також відновлення цілого організму з його частин.

Регуляція нейрогуморальна– регуляція фізіологічних процесів організму відповідно до його потреб та змін навколишнього середовища, що здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового (за допомогою нервової системи) і гуморального (за участю гуморальних чинників).

Релікти – рослинні і тваринні організми, як правило, рідкісні, що існують на данній території і збереглися з минулих геологічних часів.

Рефлекс -реакція організму на подразнення, яка відбувається за участі нервової системи.

С

Саморегуляція – здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їхньої зміни.

Сенсори – високо спеціалізовані органи, що служать для сприймання дії на організм різних подразників.

Симбіоз -поширення в живій природі явища закономірного, не випадкового, співжиття живих організмів, що належать до різних систематичних груп.

Симетрія тіла -особливість плану будови організму, за якої через нього можна провести одну або декілька площин симетрії, що розділяють тіло на подібні частини.

Симетрія органів -сукупність органів, які забезпечують ті чи інші функції організму.

Систематичні одиниці -категорії, які використовують для класифікації організмів.

Скелет внутрішній -частина опорно—рухової системи, що розміщена в середині організму і до якої кріпляться скелетні м’язи.

Скелет зовнішній -частина опорно—рухової системи, що знаходиться на поверхні організму і до якої кріпляться скелетні м’язи.

Сколіоз– бокові викривлення хребта.

Сон – періодичний стан організму людини й тварин, який характеризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразнення.

Сперматогенез – розвиток сперматозоїдів у людини, тварин і деяких рослин.

Сприйняття – відбиття в мозку людини цілісного образу предмета.

Стать – сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження і відрізняють жіночі і чоловічі особини.

Стрес – неспецифічна реакція організму людини і тварин на незвичайні або сильні подразнення.

 

Т

Таксис—форма подразливості у вигляді рухових реакцій мікроорганізмів і найпростіших тваринних організмів. Здатних вільно пересуватися (сперматозоїдів, лейкоцитів), і окремих органел клітин (ядер, пластид) під впливом однобічного подразнення.

Темперамент – індивідуальні особливості психіки людини й вищих тварин, в основі яких лежить відповідний природжений тип нервової системи.

Тромбоцити – кров’яні пластинки, один з видів формених елементів крові хребетних тварин і людини; беруть участь у засіданні крові.

Тканини—система клітин і міжклітинної речовини, спільних за походженням, будовою та функціями. В організмі тварин і рослин розрізняють: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервові клітини.

Травлення—сукупність процесів, які забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі людини і тварин, в результаті чого складні хімічні речовини перетворюються на просторі, що легко засвоюється організмом.

Ф

Фауна—сукупність усіх видів тварин, що сформувалася історично в певному зоогеографічному районі суходолу або акваторії чи на всій земній кулі.

Фенотип – сукупність властивостей і ознак організму, що складаються на основі взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища.

Фермент– специфічні білки – каталізатори, що присутні в живих клітинах і які беруть участь в усіх біохімічних реакціях.

Фізіологія– наука, що вивчає життєдіяльність організму та його частин – систем, органів, тканин, клітин.

Філогенія -історичний розвиток організмів окремих систематичних категорій і всього органічного світу.

Ц

Цитологія– наука про будову, функціонування та еволюцію клітин.

Цитоскелет – система мікро трубочок і мікрофіламентів, що знаходяться в цитоплазмі клітини. Елементи цитоскелету зумовлюють внутрішньоклітинні переміщення органел, розходження хромосом та транспорт речовин у клітині. У прокаріот цитоскелету немає.

Ч

Червона книга -перелік видів, які потребують охорони на певній території (Червона книга України) або в межах усього ареалу (Міжнародна Червона книга).

Чутливість – здатність живих організмів сприймати дію зовнішніх чи внутрішніх подразників.

Ш

Шкірно - мязовий мішок—сукупність епітелію шкіри і розміщеним під ним декількох шарів м’язів.

 

Я

Ядро– обов’язкова частина клітин у одноклітинних та багатоклітинних організмів, оточена двомембранною оболонкою, керує синтезом білків, ферментів і всими фізіологічними процесами.