Характеристика видів і типів облігацій та їх роль в економіці

Характеристика видів і типів облігацій та їх роль в економіці

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшко­дувати йому номінальну вартість цього цінного папе­ра в передбачений у ньому термін із виплатою фіксо­ваного відсотка.

Облігація засвідчує:

- факт надання власником папера коштів емітенту;

- зобов'язання емітента повернути борг через визначений час;

- право інвестора отримувати у вигляді винагороди за на­дані кошти певний

відсоток від номінальної вартості облігації.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Для облігацій характерним є такий цикл існування:

І.Емісія -> 2.Розміщення -> З.Обіг - > 4.Погашення.

Випускаються облігації такихвидів:

а) облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями під­приємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", іншими акта­ми законодавства України і Статутом емітента.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явни­ка; процентними і безпроцентними (цільовими); такими, що мають вільний обіг, або з обмеженим колом обігу. Класи­фікація облігацій може здійснюватися за різними ознаками (рисунок).

 

 

Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випуска­ються на пред'явника. Емітентом таких облігацій є або держа­ва в цілому, або окремі її органи.

Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються. Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера — "облігація", найменування і місцезнаходження емі­тента облігацій; найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; терміни погашення, розмір і терміни виплати відсотків (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, пе­чатку емітента.

Крім основної частини, до облігації може додаватися купон­ний лист на виплату відсотків. Купон на виплату відсотків по­винен містити такі основні дані: порядковий номер купона; номер облігації, за якою виплачуються відсотки; найменування емітента і рік виплати відсотків. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з подальшим вільним обігом (крім безпро­центних облігацій), повинні мати купонний лист.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх державних і місце­вих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів Украї­ни і місцевими радами. У рішенні повинні визначатися емі­тент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емі­тентом і оформлюється протоколом. Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити:

найменування емітента облігацій та його місцезнахо­дження;

відомості про статутний фонд, господарську діяльність службових осіб емітента;

найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

дані про розміщення раніше випущених, цінних паперів;

мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред 'явника);

загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облі­гацій;

кількість учасників голосування;

порядок випуску облігацій та виплати доходів за ними;

терміни повернення коштів при відмові від випуску облігацій; терміни продажу відповідних

товарів або надання відповідних по­слуг за цільовими облігаціями;

порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій;

порядок оплати облігацій.

Протокол, крім того, може містити й інші дані щодо випус­ку облігацій.

Корпоративні облігації (облігації, випущені акціонерними то­вариствами) поділяються на конвертовані й неконвертовані. Кон­вертовані облігації, як і конвертовані привілейовані акції, під­лягають обміну. Вони надають право власнику облігації обміняти їх на акції цього ж емітента за визначеною ціною і в обумовле­ний термін, що робить їх привабливішими для інвесторів.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше як 25 відсотків від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Випуск облігацій підприємств, якщо облігації випускаються у вільний обіг, зав­жди підлягає державній реєстрації. Таку реєстрацію в Ук­раїні здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондо­вого ринку. Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних із їхньою господарською діяльністю, не допускається.

Місцеві облігації випускаються для забезпечення потреб місцевих бюджетів, як правило, з метою спорудження та утри­мання низки об'єктів, функціонування яких має важливе зна­чення для даної місцевості (школи, парки, університети, гос­піталі), а також для фінансування різного роду місцевих про­ектів — будівництва мостів, насосних станцій, очисних спо­руд, адміністративних будівель та інших об'єктів.

За видами покриття облігації поділяються на:

—облігації під загальне покриття. По суті це — не забезпечені папери: ніякої застави немає. Зазвичай ці папери випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходу;

—облігації під дохід від проекту (наприклад, будівництво про­мислового підприємства);

—облігації під спеціальний податок (будівництво доріг, наприк­лад, покривається податками на бензин).

Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті. Неза­лежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їхня вартість виражається у гривнях.

Дохід за облігаціями усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпро­центними облігаціями) не виплачується. Власникові такої об­лігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків із бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання з виплати доходів за процентними облігаціями надання права придбання відповідних товарів або послуг за безпроцентними (цільовими) облігаціями чи погашення зазна­ченої в облігації суми у визначений термін стягнення відповід­них сум здійснюється примусово цивільним господарським або арбітражним судом. Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Облігації випускаються у формі позикового капіталу, й по­купець облігацій виступає як кредитор, одержуючи відсотки на вкладений капітал у заздалегідь визначені терміни, а після за­кінчення терміну облігацій — її номінальну вартість. Облігацій­ний випуск для позичальника вигідніший, ніж одержання ним банківського кредиту.

З фінансової точки зору випуск облігацій для підприємств є вигіднішою та дешевшою операцією, аніж збільшення статут­ного капіталу і пов'язані з цим додаткова емісія та розширення кола акціонерів. Капітал, мобілізований за рахунок випуску кор­поративних облігацій, акціонерним капіталом не стає. Облігації випускаються з метою залучення коштів для вирішення поточ­них і перспективних завдань акціонерного товариства. Влас­ник облігацій не має права голосу, не бере участі у зборах акціо­нерів, в управлінні товариством.

Важливою є роль державних облігацій (облігацій внутрі­шньої державної позики — ОВДП) у фінансуванні бюджет­ного дефіциту. Залучення позикових коштів дає змогу вчасно проводити соціальні виплати, фінансувати державні проекти.

У більшості банків, фінансових та нефінансових інститутів зав­жди існують тимчасово вільні кошти, котрі вони готові вклас­ти і зазвичай вкладають у державні облігації, роблячи внесок у розвиток ринку цінних паперів.

Крім фінансування бюджетних потреб, другою важливою метою випуску державних облігацій є збільшення припливу іноземної валюти. Це сприяє зміцненню національної гро­шової одиниці, оскільки мобілізовану таким чином інвалю­ту можна використати в експортно-імпортних розрахунках. Для придбання облігацій іноземні інвестори купують націо­нальну валюту країни і розраховуються нею за ці облігації. Збільшення продажу національної валюти веде до підвищення її курсу.

Нарешті, третьою важливою метою випуску державних облі­гацій є стримування розвитку інфляції. У цьому разі кошти, одержані від випуску державних облігацій, тимчасово вилу­чаються з обігу, тобто "притримуються".

Державні облігації задовольняють вимоги надійності, стабільності й ліквідності. Вони вважаються найнадійнішим видом цінних паперів, оскільки вважається, що держава га­рантує виконання своїх зобов'язань за випущеними нею облі­гаціями усім своїм майном.

Отже, облігації внутрішньої державної позики в економіці України виконують такі функції:

найцивілізованішим ринковим способом формування дер­жавного боргу;

забезпечують касове виконання державного бюджету шля­хом покриття розривів між; доходами та видатками, що виника­ють у результаті нерівномірності в часі податкових надходжень і видатків бюджету;

при проведенні грошово-кредитної політики виступають ре­гулятором не лише грошового обігу, а й розвитку економіки в ціло­му: сутність грошово-кредитної політики полягає в зміні грошо­вої маси з метою досягнення зростання обсягу виробництва, під­вищення зайнятості та попередження інфляції;

мобілізують кошти для фінансування цільових державних та місцевих програм, які мають важливе соціально-економічне значення.

 

Необхідно виділити подібні й відмінні риси між двома найпопулярнішими видами цінних паперів — акціями та облігаціями.

Спільність корпоративних облігацій та акцій проявляється насамперед у тому, що вони є масово емітованими, біржовими, корпоративними, основними, ринковими фондовими ціннос­тями і мають ряд спільних реквізитів, а також курс і балансову вартість, можуть мати обіг як на біржовому, так і позабіржовому ринках. Щодо них існує державна система реєстрації, конт­ролю і регулювання їх обігу. За акціями та облігаціями існує екс-дивідендний строк, коли покупець уже не має права на отримання доходу за ними. Ці доходи, не отримані вчасно, перераховуються до державного бюджету.

Таким чином, акції та облігації називають фінансовим капі­талом першого порядку. В обох випадках можуть укладатися договори між емітентом, з одного боку, і гарантом (поручите­лем), а також андеррайтером випуску — з другого боку. Остан­німи найчастіше виступають банки та інвестиційні компанії.

Серед відмінностей можна виділити: по-перше, відмінності, пов'язані з їх випуском. Акції може випускати тільки акціонерне товариство, тоді як корпоративні облігації — підприємства будь-яких організаційних форм. Облігації може випускати і держава, тоді як державних акцій не буває (або це псевдоакції підприємств і трудових колективів вісімдесятих років). Облігація, з погляду її емітентів, — універсальніший фінансовий інструмент.

Облігації можна розміщувати з дисконтом (зі знижкою від номіналу), тоді як акції розміщувати за ціною, що менша від номіналу, не можна. Купуючи акції першого випуску, акціонери стоять біля витоків акціонерного товариства. Облігаціонери ж у всіх випадках мають справи з уже сформованою корпорацією.

Різні причини випуску акцій і облігацій. Акції випускаються 1 при створенні акціонерного товариства або при збільшенні його статутного капіталу з метою залучення додаткових фінансових ресурсів. Що стосується облігацій, то до їхнього випуску вда­ються зазвичай тоді, коли акціонерного капіталу виявляється вже недостатньо для обслуговування процесу розширеного відтворення основних фондів (при нестачі оборотних коштів підприємство звичайно випускає не облігації, а комерційні бор­гові зобов'язання, наприклад векселі).

До випуску облігацій вдаються і тому, що з фінансової точки зору це краща і дешевша операція, ніж збільшення статутного капіталу і пов'язані з цим додаткова емісія і розширення кола акціонерів.

Заслуговують на увагу й відмінності у статусах акціонера й облігаціонера. Акціонер (співвласник корпорації) перебуває у часткових партнерських відносинах з іншими учасниками акц­іонерного товариства. Облігаціонер же — кредитор компанії. Якщо це — акціонерне товариство (корпорація), то він перебу­ває у договірних відносинах із товариством у цілому, із товарист­вом як юридичною особою, не беручи участі в управлінні остан­нім. У разі банкрутства компанії майнові претензії облігаціонерів задовольняються в першочерговому порядку стосовно ана­логічних претензій акціонерів.

Звідси — істотні відмінності в якісній природі акцій і обліга­цій як цінних паперів. Облігація — борговий терміновий цінний папір. Акція ж — пайовий, звичайно без вказівки терміну дії. Акція становить частину статутного капіталу, а облігація — частину облігаційної позики. Номінал для облігації відіграє на­багато більшу роль, ніж для акції. По-різному виражається і їхній курс (відсотки і грошові одиниці). Причому коливання курсів облігацій менш значні, ніж акцій. Облігація має більш високі інвестиційні якості з погляду її надійності. Тут гарантується як обумовлений дохід, так і погашення облігації. За акціями гаран­тована виплата дивідендів. Акціям притаманні однозначно більш високі спекулятивні якості. Не менш важлива відмінна властивість облігації полягає у тому, що її регулююча роль у процесі сус­пільного відтворення виражена набагато слабше, ніж акції.

Це пояснюється, по-перше, меншим ареалом її поширення. По-друге, тим, що вона, хоч і є фондовим папером, але не є такою ж мірою капіталорозпорядчим папером.

Динаміка продажу облігацій більше пов'язана з ціновими пара­метрами випуску, термінами обігу, іміджем окремого емітента, ніж з економічним станом тієї або іншої галузі. Недарма до біль­шості фондових індексів входить динаміка курсів акцій, але не облігацій. Менша регулююча роль облігацій у процесі суспільного відтворення пов'язана і з іншими причинами (більше обмежень в обігу, більш консервативний тип власників цих паперів та ін.).чимало відмінностей пов'язано з формами й умовами виплати доходів за розглянутими цінними паперами. Формально при ви­пуску облігацій емітент бере на себе більше зобов'язань, ніж при емісії акцій. Крім зобов'язань повернути основний борг і виплатити відсотки, тут можуть бути і додаткові зобов'язання, закріплені в договорі (контракті). Але за облігаціями дохід ви­плачується тільки на час їхньої дії, а за акціями — на час існу­вання корпорації. Рівень регулярності, фіксації і гарантій ви­плат за облігаціями у цілому вищий, ніж за акціями. Та й умо­ви випуску облігацій, у тому числі цінових, як правило, обліга-ціонерам більш доступні, ніж умови емісії акцій акціонерам.

Якщо дивіденди виплачуються тільки з чистого прибутку, то відсотки за облігаціями відносяться на витрати компанії, ви­плачуються не тільки при можливій відсутності прибутку, а й у разі збитковості підприємства. Вони виплачуються до і неза­лежно від оподаткування прибутку, тимчасом як дивіденди — після оподаткування прибутку. Розмір купонних виплат можна визначити за формулою:

Нам. хКП

КВ =_____________ -,

100%

де КВ — розмір купонних виплат; Нам. — номінал; КП — купон­ний відсоток.

Купонні виплати здійснюються за купонами, доданими до облігації. Купони нумеруються, кожний з них призначений для виплати відсотка за певний час. При цьому їх звичайно від­різають. Купони пред'являються для оплати самому емітенту, гаранту (поручителю) випуску або уповноваженому фінансово­му посереднику. Якщо сумарна вартість випущених акцій утво­рює статутний капітал корпорації, то сумарна вартість випуще­них корпоративних облігацій — це позиковий капітал компанії (або його частина).

Для виплат відсотків за облігаціями і погашення їх вартості на підприємстві створюється відкладений фонд (фонд погашен­ня). Підприємство перераховує у нього відповідно до укладе­них договорів (контрактів) певні грошові суми для того, щоб мати можливість виплачувати відсотки, а до моменту погашен­ня випуску мати необхідні фінансові ресурси. Розмір погашен­ня залежить від умов випуску облігацій.

Умовами випуску може бути передбачена можливість до­строкового погашення облігацій. Це робиться, наприклад, у випадках, коли емітенту або його агенту із якихось причин вигідніше робити виплату боргу частинами, а не повністю. При цьому звичайно обумовлюються умови дострокового погашен­ня, його час, ціни погашення й ін. Для дострокового викупу облігацій емітент може створити викупний фонд.

Облігації, у порівнянні з акціями, мають і масу інших - друго­рядних відмінностей, наприклад, в операціях із ними спостеріга­ється менше фінансових афер.

Облігація також, як і акція, продається і купується на ринку І має ринковий курс.

Ринковий курс облігації можна подати у такий спосіб:

РЦ

РК = —— х100%,

Нам.

де РК — ринковий курс облігації, %; РЦ — ринкова ціна облі­гації, грн.

Звідси, у свою чергу, ринкова ціна облігації дорівнює:

Ном.хРК

РЦ=_____________

100%

Як і у випадку з акцією, курс і ціна облігації у першу чергу пов'язані з рівнем прибутковості будь-якого іншого альтерна­тивного (прийнятного) способу вкладення капіталу (банків­ського відсотка, державних боргових зобов'язань та ін.):

(1+Д₀)^н

РЦ = Ном.х____________ х100

(1+Да)^н

 

де Д_о — прибутковість облігації — купонний відсоток за обліга­цією (у сотих частках відсотка); Д_а — прибутковість альтерна­тивних вкладень капіталу (у сотих частках відсотка); н — кількість років, що залишилася до погашення облігації.

Спрощено ринкову ціну облігації можна подати у такий спосіб:

РЦ = Ном. + Схн,

де С — сума річних купонних виплат за облігацією.

Таким чином, ціни облігацій залежать не тільки від рівня прибутковості альтернативних інвестиційних проектів, а й від прибутковості самої облігації, терміну, на який вона випуще­на, у тому числі терміну, що залишився до погашення облігації. У цьому разі чим більший цей термін, тим за інших рівних умов дорожчою є облігація. "Довгі" гроші — найдорожчі. Якщо облігація випущена з дисконтом, то при наближенні дати по­гашення величина дисконту буде зменшуватися.

Курс процентної облігації в процесі обігу автоматично підви­щується завдяки зростанню накопиченого купонного відсотка. При реалізації облігації неодержані продавцем купонні відсот­ки будуть розділені між ним і покупцем, їхня накопичена час­тина (відсотки за час, що минув після останньої виплати відсотків до дати купівлі-продажу облігації), увійшовши у вартість облігації, буде сплачена покупцем продавцю. В екс-дивідендний термін курси іменних корпоративних облігацій автоматично зменшуються на величину відсотка, тому що цей відсоток покупцю вже не припаде — його може одержати тільки продавець. На курси облігацій, як і на курси акцій, впливають також інші фактори. У першу чергу це — стан попиту-пропозиції, кредитний рейтинг емітента, наявність відкладеного (або викупного) фонду і т. д.

Важливим фінансовим інструментом на міжнародному фінан­совому ринку є єврооблігації. Міжнародна асоціація фондових ринків займається стандартизацією умов випуску та обігу єврооблігацій, а також приймає правила торгівлі єврооблігаціями.

Основна форма випуску єврооблігацій — у вигляді цінного папера на пред'явника. Вони обслуговуються в одній із світо­вих депозитарно-клірингових систем і розміщуються одночас­но на ринках кількох країн. Найбільша кількість угод із євро­облігаціями здійснюється у фондових центрах - Лондоні, Сінга­пурі, Гонконзі, Нью-Йорку та Токіо.

Вексель. Проблеми вексельного обігу в Україні

Вексель - цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) спла­тити після настання певного терміну визначену… В Україні вексельний обіг регламентується такими законо­давчими актами: Закон України "Про цінні папери та фондову біржу ".

Сертифікат

Розвиток банківської справи свідчить про те, що питання формування ресурсів для банків лишається нагальним. Випуск ощадних і депозитних сертифікатів… Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'яв­ника. Відповідно до… Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в на­ціональній валюті або у вільно конвертованій валюті.

Характеристика похідних фінансових інструментів

Обіг похідних цінних паперів здійснюється відповідно до законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про… Функції основних цінних паперів задаються потребами фон-Іового ринку та економічним розвитком у цілому. Функції ж…