Лекція 4

Тема: «Управління персоналом у системі сучасного менеджменту»

План

1. Методологія менеджменту персоналу організації.

2. Концепції управління персоналом.

 

1. Методологія менеджменту персоналу організації.

Наука управління– це наука, яка розвивається і переживає процес становлення. Людство тривалий час удосконалювало машини, механізми, знаряддя праці та ін., але надто мало займалося розвитком людських відносин. Сьогодні наука намагається усунути значні прогалини в цій сфері.

Оскільки основне завдання управління – організовувати працю людей на досягнення певної мети, то наука управління як певна система знань про закономірності організаційних та управлінських процесів та про шляхи їх використання для впливів на ці процеси, врешті-решт підпорядковується цілям та завданням практичної діяльності людей.

Управління персоналом –частина менеджменту, пов'язана з людьми і їхніми відносинами усередині підприємства. Управління персоналом як вид діяльності – це управління живою працею, людьми, найбільш складним і перспективним, потенційно невичерпним ресурсом підприємства, у вирішальному ступені визначальна ефективність діяльності, конкурентоспроможність і виживаність організації. Основною метою управління персоналом, у сучасних умовах, є сполучення ефективного навчання працівників, підвищення кваліфікації й трудової мотивації, для розвитку здібностей працівників і стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня. Принципи управління персоналом – правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і фахівці в процесі управління персоналом. Управління персоналом на Україні здійснюється на основі наступних принципів: науковості, демократичного централізму, плановості, першого лиця, єдність розпорядництва; відбору, підбору і розстановки кадрів; поєднання єдиноначальності і колегіальної, централізації і децентралізації; лінійного, функціонального і цільового управління, контролю виконання рішень та ін. Ряд американських і японських корпорацій широко використовують наступні принципи управління персоналом: довічного найма, контролю виконання завдань, заснованого на довірі; поєднання такого контролю з корпоративною культурою, консенсусне ухвалення рішень, тобто обов'язкове схвалення ухвалюваних рішень більшістю працівників. Закони управління виражають необхідність і загальність тих сторін, моментів управлінської діяльності і стосунків, які історично складаються, закріплюються і відтворюються в структурі і функціях управління. Закони управління виявляють свої вимоги в реалізації принципів управління, функціональному розподілі праці, структурі системи управління, в механізмі і методах управління; у процесі управління.

Велике практичне значення менеджменту персоналу як сфери професійної діяльності, зростання ролі людського чинника на виробництві, поступове ускладнення функцій керівництва трудовими колективами привернули увагу науки.

Проблем и менеджменту персоналу вивчаються науково-дослідними установами, спеціалізованими кафедрами університетів. Результати наукових досліджень публікуються в численних періодичних виданнях, монографіях, обговорюються на науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах.

Таким чином, менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище має три грані, розвивається за трьома векторами:

- науки як сфери практичної професійної діяльності;

- як навчальна дисципліна;

- як галузь.

Кожен з цих трьох напрямів розвитку менеджменту персоналу в процесі вивчення, аналізу, проектування потребує застосування як однакових, так і специфічних методів, підходів, способів та прийомів розв’язання проблем.

Загалом йдеться про єдину методологію, хоча для вивчення практичного менеджменту персоналу можуть застосовуватись одні методологічні підходи, для формування структури і змісту навчальної дисципліни – другі, а для наукового аналізу цього складного явища – треті, можливі й комбінації.

Саме життя вимагає, щоб представники цих трьох векторів розвитку менеджменту персоналу діяли синхронно, обмінювались взаємнокорисною інформацією, спільно обговорювали досягнення і проблеми.

Така взаємодія представників практики, освіти і науки безсумнівно буде продуктивною, сприятиме підвищенню ефективності і конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.

Кожна галузь науки відрізняється від інших своїм об’єктом, предметом, методами та інструментарієм дослідження. Просування дослідника шляхом пізнання істини, результативність його діяльності вирішальною мірою залежать від того, які методи він узяв на озброєння. Звичайно, якщо методи адекватні досліджуваній проблематиці – це ще не гарантує успіху, але збільшує шанси дослідника вийти на позитивний результат. Коли ж методи обрані помилково, то марно чекати успіху.

У даному контексті під методом розуміємо сукупність прийомів, операцій практичного або теоретичного пізнання дійсності, вирішення конкретного завдання. В економічній теорії широко використовується термін «методологія», який означає науку про метод і шляхи досягнення істини. Похідним від поняття «метод» є методика, тобто конкретизація методу у формі інструкцій, правил, технічних прийомів, послідовності дій.

Методи найчастіше застосовують в теоретичних дослідженнях, а методики зазвичай використовують у практичній діяльності.

Кожній галузі науки відповідають одна або декілька фундаментальних і прикладних навчальних дисциплін. Вивчаючи ці дисципліни у вищих навчальних закладах, майбутні фахівці опановують і методологію наукової галузі.

Отже, кожна навчальна дисципліна за структурою, змістом, внутрішньою логікою, міждисциплінарними зв’язками має бути методологічно і досконало побудованою. Повною мірою це стосується і навчальної дисципліни «менеджмент персоналу».

Менеджмент персоналу як соціальне явище

Уважний погляд на сферу матеріального виробництва, на будь-яку спільну, колективну діяльність у межах конкретної організації дає можливість зафіксувати, що менеджмент персоналу як процес керівництва трудовим колективом є повсякденною реальністю. Цей процес здійснюється спеціально підготовленими працівниками апарату управління, що дає підстави розглядати його як важливу сферу практичної діяльності.

В умовах конкурентного ринкового середовища результативність діяльності самоврядних організацій вирішальною мірою залежить від якісних характеристик персоналу і вміння управлінського апарату ефективно використовувати цей найважливіший виробничий ресурс.

Важливим моментом у викладанні навчальної дисципліни «Управління персоналом» є володіння студентами певними знаннями з ряду наук, без знань яких не можна у повній мірі ефективно освоїти навчальний курс «Управління персоналом».

У більшості навчальних закладів дисципліна «Управління персоналом» викладається після вивчення дисциплін «Основи менеджменту», «Трудове право», «Основи психології та педагогіки», «Соціологія».

Основною метою викладання дисципліни є формування комплексу теоретичних знань і умінь щодо розробки та здійснення кадрової політики в сучасних організаціях, добір та розміщення персоналу, його оцінювання та навчання, забезпечення цілеспрямованого використання персоналу організації.

У результаті вивчення дисципліни «Управління персоналом» студенти мають знати:

- ключові поняття і терміни кожної теми модуля;

- роль та значення управління персоналом як науки і як специфічної функції менеджменту;

- сутність сучасних концепцій і теорій управління персоналом, етапи історичного розвитку управління персоналом;

- класифікаційні (вимоги) ознаки персоналу за категоріями і структурою;

- вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня, психологічних якостей працівників та керівників сучасних організацій, до ділових і професійно-особистісних рис менеджера кадрової служби;

- принципи формування, етапи розвитку і ознаки колективу, його соціального розвитку;

- основи стратегії управління персоналом і зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу організації;

- значення, основні структурні складові, фактори впливу сучасної кадрової політики;

- основні засади стратегії управління персоналом;

- роль та призначення, різновиди, основні функції, інформаційне забезпечення сучасних служб персоналу;

- формування та аналізування кадрового потенціалу в організаціях;

- застосування сучасних методів планування потреб у персоналі;

- організація набору і відбору персоналу у конкретних умовах;

- атестування персоналу та використання її результатів;

- управління процесом вивільнення персоналу;

- управління процесом розвитку та руху персоналу;

- оцінювання ефективності та результативності управління персоналом;

- соціальне партнерство в організації.

У результаті вивчення дисципліни студенти мають здобути наступні практичні навички та уміння:

- розкривати зміст ключових понять і термінів кожної теми та модулів;

- розраховувати оптимальну кількість працівників організації;

- планувати соціальний розвиток трудового колективу;

- користуватися правовою базою для здійснення сучасної кадрової політики у конкретних ситуаціях;

- інформаційно та документально забезпечувати управління персоналом;

- організовувати діяльність служби персоналу;

- володіти алгоритмом планування роботи з персоналом;

- розробляти заходи по охороні та безпеці кадрової інформації;

- адаптувати методи управління персоналом до умов функціонування жіночих колективів, багатонаціональних корпорацій;

- враховувати соціальну структуру персоналу при формуванні колективу;

- використовувати сучасні методи добору, відбору кадрів;

- складати персональну характеристику особи працівника організації;

- розробляти заходи з регулювання плинності персоналу;

- здійснювати аналіз джерел майбутніх потреб у персоналі;

- складати професіограми, кваліфікаційні карти, карти компетенції працівників організації;

- застосовувати методи оцінки персоналу;

- розраховувати показники ефективності роботи персоналу;

- володіти методикою проведення співбесід, телефонних розмов, анкетування, інтерв’ю з представниками різних рівнів управління організації.

 

2. Концепції управління персоналом.

Концепція управління персоналом – система теоретично методологічних поглядів на розуміння та визначення суті, змісту, цілей, завдань, критеріїв, принципів і методів управління персоналом і розробка механізмів їх реалізації в умовах конкретної організації. Загальна концепція конкретизується через кадрову політику та кадрову роботу.

Основна ціль управління персоналом:

- формування висококваліфікованого, відповідального за доручену справу персоналу з сучасним економічним мисленням та розвитком почуття професійної гордості;

- забезпечення соціальної ефективності колективу.

Управління персоналом як цілісна система виконує такі функції:

- організаційну – планування потреб і джерел комплектування персоналу;

- соціально-економічну – забезпечення комплексу умов і факторів, спрямованих на раціональне закріплення й використання персоналу;

- відтворювальну – забезпечення розвитку персоналу.

Управління персоналом – це і наука, і мистецтво ефективного управління людьми в умовах їх професійної діяльності. Це система принципів, методів і механізмів оптимального комплектування, розвитку й мотивації та раціонального використання персоналу. Управління персоналом повинно відповідати концепції розвитку підприємства, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю при формуванні, закріпленні (стабілізації) і використанні персоналу.

Отже, завдання зводиться до:

- забезпечення підприємства в потрібній кількості й якості персоналу на поточний період і на перспективу;

- створення рівних можливостей ефективності праці та раціональної зайнятості працівників, стабільного і рівномірного завантаження протягом робочого періоду;

- задоволення розумних потреб персоналу;

- забезпечення відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних до вимог робочого місця;

- максимальної можливості виконання різних операцій на робочому місці.

Управління персоналом як система включає два блоки: організаційний і функціональний.