Інформатика та комп’ютерна техніка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ

 

 

Н.В.Ковальська

 

Інформатика та комп’ютерна техніка

    Черкаси - 2006

Передмова

Значення програмного забезпечення в останні роки виросло на стільки, що перестало існувати таке розповсюджене поняття, як „вміння працювати з… Робота з комп’ютером − це завжди опанування нового. Розвиток програмного… Студентам, що вперше починають працювати з комп’ютером, буде цікаво зазирнути в історію появи та розвитку комп’ютера,…

Вступ

Мета даного курсу лекцій полягає в тому, щоб ознайомити студентів з теоретичним матеріалом з питань: інформація та інформаційні процеси, конфігурація комп’ютерної системи, програмне забезпечення, основи роботи з дисками; теоретичним матеріалом та практичними рекомендаціями при роботі в програмних продуктах Microsoft Paint, Microsoft Access, Microsoft PowerPoint.

Курс лекцій складається з восьми розділів.

Перший розділ розкриває перед читачем поняття про інформацію та інформаційні процеси, системи числення, історію розвитку ЕОМ, характеристику різних поколінь ЕОМ.

У другому розділі приділяється увага конфігурації комп’ютерної системи. Читач одержить інформацію про архітектуру персонального комп’ютера, основні та периферійні пристрої, носії даних, пристрої збереження даних та пристрої обміну даними.

У третьому розділі розглядається програмне забезпечення, подається визначення основних понять файлової системи.

Четвертий розділ присвячений роботі з дисками. Розглядаються такі питання: форматування дискети, копіювання дисків, дефрагментація дисків, перевірка диска, відновлення інформації на диску.

Мета п’ятого розділу − навчити працювати в графічному редакторі Microsoft Paint, використовувати всі його можливості.

У шостому розділі розглядається прикладна програма для роботи з базами даних − Microsoft Access. Ця програма дозволяє створювати бази даних, здійснювати зв’язування таблиць, впорядкування та пошук даних, створювати фільтри, форми, звіти, запити.

Сьомий розділ дає читачеві інформацію про штучний інтелект та експертні системи.

І останній, восьмий розділ, знайомить читача з цікавою прикладною програмою Microsoft PowerPoint, яка дає можливість створювати презентації.

Автор курсу лекцій сподівається, що даний матеріал буде доцільним не тільки для практичної підготовки майбутніх фахівців економічних спеціальностей та дизайнерів, а й для викладачів дисциплін „Інформатика та комп’ютерна техніка” та „Основи інформатики”.

 

1. Інформація та інформаційні процеси. Історія розвитку ЕОМ

1.1. Поняття про інформацію, властивості інформації

Інформатика − наука, що вивчає закони накопичування, обробки та пересилання інформації за допомогою сучасних технічних засобів, основним з яких є комп’ютер.

Інформація − це знання про навколишній світ і процеси, що відбуваються в ньому, які людина отримує візуально або за допомогою спеціальних пристроїв.

 

Дві основні форми подання інформації:

Беззупинна − це розмір, що характеризує процес, який не має розривів або проміжків.

Наприклад: температура тіла людини, швидкість руху автомобіля і т.д.

Дискретна − це послідовність символів, що характеризує переривчастий розмір, що змінюється.

Наприклад: послідовність цифр, літер, код Морзе.

 

Інформацію можна групувати за різними ознаками:

· За джерелом: елементарна (не жива природа), біологічна, соціальна;

· За способом передачі і сприйняття: візуальна, аудиальна, тактильна, органолептична (запах і смак).

 

Джерела отримання інформації: книги, радіо, телебачення, інформаційні комп’ютерні мережі і т.д.

Збереження інформації здійснюється за допомогою системи символів на призначеному для цієї мети носії.

Символи − це цифри, літери, спеціальні знаки, малюнки і т.д.

Носій − це папір, камінь, дерево, магнітофонна стрічка, дискети і т.д.

 

Властивості інформації:

1. Достовірність

2. Повнота

3. Цінність

4. Актуальність

5. Зрозумілість

Інформація достовірна, коли вона не спотворює дійсність. Недостовірна інформація може привести до хибного розуміння або до прийняття неправильного рішення (ця властивість використовується для поширення дезинформації). Повнота інформації відображає її достатність для розуміння та прийняття вірного рішення. Якщо, наприклад, з детективу вилучити розв’язку сюжету, то книжка втратить сенс. Цінність інформації залежить від того, які проблеми можна вирішувати з її допомогою. Актуальну інформацію важливо мати під час роботи в умовах, що змінюються, наприклад, інформацію про погоду або курс цінних паперів. Якщо цінна, зрозуміла та актуальна інформація буде висловлена незрозумілою мовою, то вона буде безглуздою, непотрібною. Отже, крім перелічених властивостей, вона має бути зрозумілою для того, хто її сприймає. З цією метою за роки розвитку людства розроблено багато специфічних засобів передачі інформації різних видів: запис музики у вигляді нотних знаків, математична символіка, азбука Морзе, мова технічних креслень, мови програмування та ін.

У залежності від виду інформації обирають різну форму її передачі. Можна перетворювати інформацію з одного виду в інший, наприклад, одержаний лист, тобто сукупність графічних символів можна прочитати вголос, тобто перетворити в сукупність звуків, що можуть бути далі змодульовані у високочастотні електронні коливання, передати на далеку відстань, а далі перетворити ще в якусь форму. Слід зауважити, що не всі звуки, символи, коливання обов'язково мають нести якесь повідомлення, тобто інформацію. Поряд із змістовними сигналами існують так звані шумові сигнали, як такі, що не мають інформаційного навантаження.

 

1.2. Кодування інформації

Для того, щоб певним чином організувати передачу повідомлення, надати йому належної форми, існує процес кодування інформації, тобто перетворення на основі загальноприйнятої системи умовних сигналів або позначок (алфавітів). До кодування можна віднести стенографічне перетворення, модулювання електричних сигналів, переклад іншою мовою. Для представлення будь-якої інформації в сучасних ЕОМ використовують двійкові коди. Інформація, що вводиться за допомогою спеціальних пристроїв перетворюється у відповідний двійковий код і в такому вигляді може зберігатися. З інформацією, що виводиться, здійснюється протилежне перетворення: двійковий код перетворюється у початкову інформацію.

Для кодування літер, цифр та спеціальних символів створена спеціальна система кодування, яка має назву код АSСІІ (American Standart Code for Information Interchange - американський стандартний код для обміну інформацією). Він був введений у 1963 році та встановлює відповідність між символами та відповідними числами. Основна таблиця кодів АSСІІ має 128 символів. Вона вмішує літери латинського алфавіту та спеціальні символи. Для роботи з використанням національних алфавітів, наприклад, кирилиці, використовують розширену таблицю кодів, що використовує коди, починаючи з 128.

Разом із вищезгаданими властивостями інформації вона має характеристики, що можуть вимірюватись та визначатись у числовій формі. Це, насамперед, кількість інформації, яка залежить від того, наскільки нові відомості вміщує повідомлення. У повсякденному житті це не завжди пов'язано з обсягом інформації. Наприклад, можна вивісити величезний багатослівний плакат про стан ділянки дороги, можна передавати по гучномовцю попередження, а можна просто вивісити дорожній знак - у всіх випадках результат один: людина одержує однакові відомості, тобто невизначеність (неповнота знань) змінюється однаково. Невизначеність не змінюється зовсім, коли інформація не містить нічого цінного (нульова інформація). У випадку, коли в результаті одержання інформації досягнена повна зрозумілість то невизначеність дорівнюватиме нулю.

Якщо вимірювати невизначеність, то кількість інформації, що міститься в повідомленні, можна визначити за формулою:

I=N-K,

де N- початкова невизначеність, а К- кінцева невизначеність (після одержання повідомлення). Наприклад, якщо невизначеність не змінилася, то кількість інформації в повідомленні дорівнює нулю.

 

Вимір кількості інформації

1 байт = 8 біт 1 Кілобайт (Кбайт) = 1024 байт 1 Мегабайт (Мбайт) = 1 024 Кбайт

Принцип фон Неймана

· Арифметично-логічний пристрій – виконує арифметичні і логічні операції. · Пристрій керування -- організує процес виконання програм. · Запам'ятовуючий пристрій — або пам'ять для збереження програм і даних.

Системний блок

Корпус сучасного комп’ютера виконується у формі башти різного розміру і відрізняється об’ємом простору всередині і інколи способом кріплення різних… На рис 2.2 показано який вигляд має системний блок ззаду, як за допомогою… 1 − порти, використовуються для підключення пристроїв, обмін даними з якими відбувається дуже швидко;

Материнська плата

Материнська плата - основна плата персонального комп'ютера, на якій розміщуються:

· процесор - основна мікросхема, що виконує більшість математичних і логічних операцій;

· мікропроцесорний комплект (чипсет) - набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв комп'ютера і визначають основні функціональні можливості материнської плати;

· шини - набори провідників, по яких відбувається обмін сигналами між внутрішніми пристроями комп'ютера;

· оперативна пам'ять (оперативний запам'ятовуючий пристрій, ОЗП) набір мікросхем, призначених для тимчасового збереження даних, коли комп'ютер включений;

· ПЗП (постійний запам'ятовуючий пристрій), мікросхеми призначена для тривалого збереження даних, у тому числі і коли комп'ютер виключений;

· розйоми для підключення додаткових пристроїв (слоти).

 

Процесор

З іншими пристроями комп'ютера, і в першу чергу з оперативною пам'яттю, процесор зв'язаний декількома групами провідників, названих шинами. Основних… У процесі роботи процесор обслуговує дані, що знаходяться в його регістрах, у… У сучасних ЕОМ процесор виготовляється у вигляді однієї або кількох великих інтегральних схем і називається…

Характеристики мікропроцесорів

Тактова частота вказує, скільки елементарних операцій (тактів) мікропроцесор виконує за одну секунду. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (Мг).… Розрядність визначає довжину машинного слова (порції інформації, що… Об’єм оперативної пам’яті − це об’єм пам’яті, яким може керувати мікропроцесор в процесі роботи.

Пам’ять ЕОМ

Пам'ять, яка розташована всередині електронної схеми комп'ютера, дістала назву внутрішня або основна. Це пам'ять, що реалізується на електронних…  

Призначення службових клавіш

Shift − використовується для введення великих літер та інших символів, які розташовані у верхньому регістрі символьних клавіш. Для введення… Caps Lock − використовується для фіксування символьних клавіш у… Tab − клавіша табуляції. У текстових документах пересуває курсор вправо до чергової спеціально виділеної…

Планшетні сканери

Планшетні сканери призначені для введення графічної інформації з прозорого або непрозорого листового матеріалу. Принцип дії цих пристроїв полягає в тому, що промінь світла, відбитий від поверхні матеріалу, фіксується спеціальними елементами, які називаються приладами з зарядовим зв'язком (ПЗЗ). Зазвичай елементи ПЗЗ мають вигляд лінійки, яка розташована по ширині вихідного матеріалу. Переміщення лінійки по листу паперу виконується механічним протягуванням лінійки з нерухомою установкою листа або протягуванням листа з нерухомою установкою лінійки.

Основними споживчими параметрами планшетних сканерів є:

· роздільна здатність;

· продуктивність;

· динамічний діапазон;

· максимальний розмір матеріалу, що сканується.

 

Ручні сканери

Принцип дії ручних сканерів в основному відповідає планшетним. Різниця полягає в тому, що протягання лінійки ПЗЗ у даному випадку виконується вручну. Рівномірність і точність сканування при цьому забезпечуються незадовільно, роздільна здатність ручного сканера складає 150-300 dpi (кількість друкованих крапок на дюйм).

 

Барабанні сканери

У сканерах цього типу вихідний матеріал закріплюється на циліндричній поверхні барабана, що обертається з високою швидкістю. Пристрої цього типу забезпечують найвищу роздільну здатність (2400-5000 dpi) завдяки застосуванню не ПЗЗ, а фотоелектронних примножувачів. Їх використовують для сканування вихідних зображень, що мають високу якість, але недостатні лінійні розміри (фотонегативів, слайдів і т.д.)

 

Сканери форм

Призначені для введення даних зі стандартних форм, заповнених механічно або «від руки». Необхідність у цьому виникає під час проведення переписів населення, обробки результатів виборів і аналізі анкетних даних.

 

Штрихи-сканери

Цей різновид ручних сканерів, призначений для введення даних, закодованих у вигляді штриха-коду. Такі пристрої мають застосування в роздрібній торговельній мережі.

 

Графічні планшети (дигитайзери)

Ці пристрої призначені для введення художньої графічної інформації. Існує кілька різних принципів дії графічних планшетів, але в основі всіх лежить фіксація переміщення спеціального пера щодо планшета. Такі пристрої зручні для художників і ілюстраторів, оскільки дозволяють їм створювати екранні зображення звичними прийомами, напрацьованими для традиційних інструментів (олівець, перо). Найкращі споживчі моделі в даний час мають до 1 млн. осередків ПЗЗ і, відповідно, забезпечують роздільність зображення до 800х 1200 крапок. У професійних моделей ці параметри вище.

 

Цифрові фотокамери

і використана для наступних нових знімків. Якість нових цифрових апаратів настільки висока, що їх із задоволення використовують професіонали. В… Рис. 2.11. Цифрова камера

Матричні принтери

Це найпростіші друкувальні пристрої. Вони можуть працювати в текстовому або графічному режимі. Дані виводяться на папір у вигляді відбитка, що утворився під час удару циліндричних голок через барвну стрічку. Якість друку матричних принтерів прямо залежить від кількості голок у друкуючій голівці. Найбільше поширення мають 9-голчасті і 24- голчасті матричні принтери. Останні дозволяють одержувати відбитки документів, що не поступаються якістю документам, виконаним на друкарській машинці.

Продуктивність роботи матричних принтерів оцінюють за кількістю знаків, що друкуються, в секунду. Звичайними режимами роботи з матричними принтерами є: draft — режим чорнової друку, normal — режим звичайного друку і режим NLQ (Near Letter Quality), що забезпечує якість друку, близьке до якості друкарської машинки.

 

Світлодіодні принтери

  Струминні принтери

Плотери

Плотери раніше називали графопобудувачами. Вони використовуються в основному в інженерній практиці. Плотери забезпечують друкування креслень високої якості, в тому числі і багатокольорове друкування.

 

Лазерні принтери

Рис. 2.13. Лазерний принтер  

Колонки

Рис. 2.14. Колонки 2.5. Пристрої збереження даних

Стримери

Стримери − це нагромаджувачі на магнітній стрічці. Їх відрізняє порівняно низька ціна. Недоліками стримерів є мала продуктивність (вона пов'язана, насамперед, з тим, що магнітна стрічка − це пристрій послідовного доступу) і недостатня надійність (на стрічки стримерів має місце підвищене механічне навантаження, і вони можуть фізично виходити з ладу).

 

ZIP-нагромаджувачі

ZIP -нагромаджувачі випускаються компанією Iomega, що спеціалізується на створенні зовнішніх пристроїв для збереження даних. Пристрій працює з дисковими носіями, які за розміром не набагато перевищують стандартні гнучкі диски і мають ємність 100/250/750 Мбайт. ZIP-нагромаджувачі випускаються у внутрішньому і зовнішньму виконанні. У першому випадку їх підключають до контролера твердих дисків материнської плати, а в другому − до стандартного рівнобіжного порту, що негативно поз-начається на швидкості обміну даними.

 

Нагромаджувачі HiFD

Основним недоліком ZIP -нагромаджувачів є відсутність їхньої сумісності зі стандартними гнучкими дисками 3,5 дюйми. Такою сумісністю володіють пристрої HiFD компанії Sony. Вони дозволяють використовувати як спеціальні носії ємністю 200 Мбайт, так і звичайні гнучкі диски. В даний час поширення цих пристроїв стримується підвищеною ціною.

 

Нагромаджувачі JAZ

Цей тип нагромаджувачів, як і ZIP -нагромаджувачі, випускається компанією Iomega За своїми характеристиками JAZ наближається до твердих дисків, але на відміну від них є змінним. У залежності від моделі нагромаджувача на одному диску можна розмістити 1 або 2 Гбайт даних.

 

Магнітооптичні пристрої

Ці пристрої одержали широке поширення в комп'ютерних системах високого рівня завдяки своїй універсальності. З їхньою допомогою вирішуються задачі резервного копіювання, обміну даними і їхнього нагромадження. Однак досить висока вартість приводів і носіїв не дозволяє віднести їх до пристроїв масового попиту.

 

 

2.6. Пристрої обміну даними

Модем

Пристрій, призначений для обміну інформацією між віддаленими комп'ютерами за каналами зв'язку, прийнято називати модемом (Модулятор + Демодулятор). При цьому під каналом зв'язку розуміють фізичні лінії (провідні, оптоволоконні, кабельні, радіочастотні), спосіб їхнього використання і спосіб передачі даних (цифрові або аналогові сигнали). У залежності від типу каналу зв'язку пристрої прийому-передачі підрозділяють на радіомодеми, кабельні модеми та інші. Найширше застосування знайшли модеми, орієнтовані на підключення до телефонних каналів зв'язку.

Цифрові дані, що надходять у модем з комп'ютера, перетворюються в ньому шляхом модуляції відповідно до обраного стандарту (протоколом) і направляються в телефонну лінію. Модем-приймач, що розуміє даний протокол, здійснює зворотне перетворення (демодуляцію) і пересилає відновлені цифрові дані у свій комп'ютер. У такий спосіб забезпечується зв'язок між комп'ютерами й обмін даними між ними. Зв'язок між ПК з використанням телефонної мережі, показано на рис. 2.15.

Рис. 2.15. Зв'язок між ПК з використанням телефонної мережі

 

До основних споживчих параметрів модемів відносяться:

· продуктивність (біт/с);

· підтримувані протоколи зв'язку і корекції помилок;

· шинний інтерфейс.

Від продуктивності модему залежить обсяг даних, які передаються в одиницю часу. Від підтримуваних протоколів залежить ефективність взаємодії даного модему із суміжними модемами (імовірність того, що вони вступлять у взаємодію один з одним при оптимальних настроюваннях). Від шинного інтерфейсу залежить простота установки і настроювання модему.

Модеми давно стали невід'ємною частиною сучасного ПК. Більш того, сучасні модеми − це не тільки зв'язок між ПК і всесвітньою павутиною, але і АОН, автовідповідач, голосова поштова скринька.

Перші модеми були аналоговими і їх головна задача була в перетворенні цифрових даних ПК в звуковий формат, в якому телефонними лініями передається голос. Сьогодні існують технології, які позбавляють від необхідності перетворювати сигнал з цифрової форми в аналогову і навпаки. Вони дозволяють істотно збільшити швидкість обміну даними. Наприклад, ISDN − мережа з інтегрованим пакетом послуг − дозволила в 2 рази збільшити швидкісний бар’єр аналогових модемів (56 Кб/с) і поєднати передачу голосу і даних. Високошвидкісні xDSL, кабельні і супутникові технології сьогодні зробили можливим не тільки передачу голосу по мережі, але й трансляцію радіо- і телепрограм.

Останні кілька років домінують серед виробників зовнішній модем (рис. 2.17), який є окремим пристроєм, що підключається до вільного порту ПК. Але поряд із зовнішніми модемами існують внутрішні модеми (рис. 2.16). Цей пристрій виконаний у вигляді плати, яка встановлюються в ПК так само, як звукова або відеокарта. Серед таких пристроїв є повні аналоги зовнішніх модемів, але найбільш поширені так звані безконтроллерні модеми, в яких на платі встановлений лише сигнальний процесор, а функції контролера виконує процесор ПК. Існують і повністю програмні модеми (безчіпові), в яких є лише аналоговий перетворювач і реле набору номера, всі інші елементи реалізовано програмно.

Не можна сказати, що внутрішні модеми гірші за зовнішні − при потужності сучасних комп'ютерів внутрішні модеми використовують незначну кількість ресурсів процесора і пам'яті, а на деяких цифрових лініях внутрішній модем може бути більш вигідним, так як він дешевший.

 

Рис. 2.16. Внутрішній модем Рис. 2.17. Зовнішній модем

 

При виборі зовнішнього чи внутрішнього модему треба враховувати:

1. якість зв'язку, що надає телефонна мережа;

2. потужність ПК.

Якщо якість зв'язку не дуже добра, то краще обрати зовнішній модем. При виборі внутрішнього модему треба врахувати потужність ПК користувача, вона повинна бути досить високою.

 

Питання для самоконтролю студентів

1. Склад ПК.

2. Структура та вміст системного блоку.

3. Накопичувачі на гнучких магнітних дисках.

4. Накопичувачі на жорсткому диску.

5. Накопичувачі на лазерних дисках.

6. Клавіатура, види клавіатури, складові частини клавіатури, призначення службових клавіш.

7. Види та прицип дії маніпуляторів.

8. Види та прицип дії сканерів.

9. Види та прицип принтерів.

10. Монітор, види моніторів, правила роботи з ними.

11. Пристрої збереження даних.

12. Пристрої обміну даними.

 

3. Програмне забезпечення

3.1. Програмне забезпечення ПК

Програмне забезпеченняПК - це сукупність розроблених для ПК програм з метою вирішення різних задач. Програмне забезпечення визначає його функціональні можливості і залежить від області та мети його використання.

Програмне забезпечення можна умовно розділити на три основні групи:

• системне програмне забезпечення−програми, які забезпечують взаємодію пристроїв ПК між собою і з користувачем;

• прикладне програмне забезпечення−сукупність програм, які забезпечують виконання необхідних для користувача робіт у конкретній області;

•інструментальні системи- програмні продукти, які призначені для розробки нових програм.

 

Серед системних програм особливе місце займає операційна система −сукупність програм, які забезпечують тестування та підготовку ПК до роботи, здійснюють діалог з користувачем, організовують виконання інших програм, керують розподілом апаратних ресурсів між працюючими програмами. Вона завантажується при вмиканні комп'ютера і веде діалог із користувачем через програмний інтерфейс.

Є два типи діалогових інтерфейсів − текстовий, як, наприклад, в операційній системі MS-DOS, та графічний, характерний для сімейства операційних систем Windows. У графічних інтерфейсах інформація і команди подані у вигляді піктограм (значків), і користувач виконує ті або інші дії, вказуючи на ці піктограми та маніпулює ними конкретним чином. Кожна програма складається з ланцюга команд, які поступають у центральний процесор на обробку. Ланцюжок команд детально описує процесору весь хід обчислювального або обмінного процесу, передає управління прикладним програмам

Операційні системи можна розділити на дві великі категорії − стандартні та мережні.

Серед стандартних операційних систем можна виділити такі: MS-DOS, Windows-95,. Windows-98, Windows-2000 Ргоfessional, Windows-NТ, та ін.

Працювати з операційною системою MS-DOS може тільки професіонал, а не пересічний користувач. Тому виникає потреба в спеціальних програмах, які б забезпечили користувачу зручний інтерфейс при роботі з MS-DOS і вичерпну довідкову інформацію. Такі програми одержали назву оболонки.

Серед них найбільш популярна оболонка − Norton Commander, потім з'являються оболонки Windows 3.0, 3.1,3.11

Оболонки дозволяють виконувати будь-які команди DOS, створювати і редагувати текстові файли, переглядати різні документи, зручно копіювати, перейменовувати, пересилати і видаляти файли, наочно показувати структуру файлів і каталогів на диску і т.д.

До системних програм відносяться також:

• утиліти − службові програми, які надають користувачам додаткові послуги. Серед них можна виділити архіватори, антивірусні, діагностичні, обслуговуючі та інші програми;

• програми-драйвери, які обслуговують окремі периферійні пристрої.

Серед прикладного програмного забезпечення можна виділити:

· текстові редактори і процесори, які забезпечують підготовку, редагування та форматування текстів (Microsoft Word та ін.),

· графічні редактори, які дозволяють створювати і редагувати різноманітні ілюстрації (Paint, CorelDrow та інші);

· видавничі системи − програмні пакети, які призначені для підготовки оригінал-макетів газет, журналів, книг та іншої поліграфічної продукції (Adobe PageMaker та ін.);

· системи керування базами даних, які дозволяють обробляти великі масиви інформації − бази даних(Microsoft Access, FoxPro)

· табличні процесори або електронні таблиці − програми, які автоматизують формування і обробку інформації у формі таблиць. Вони, як правило, використовуються для економічного аналізу і прогнозування (Microsoft Ехсеl);

· презентаційні програми, які полегшують створення слайдів для лекцій, конференцій та інших офіційних заходів (Microsoft Power-Point);

· інші (програми для перекладу текстів, навчальні програми, системи автоматизованого проектування,математичні пакети, системи наукової та ділової графіки, електронні словники, довідники, енциклопедії).

Інструментальні системи надають програмістам засоби для розробки нових програмних продуктів на одній з алгоритмічних мов. Вони поєднують у собі редактор для введення і редагування текстів програм, компілятор для перетворення програми на алгоритмічній мові у програму в машинних кодах, бібліотеки готових для виконання підпрограм та деякі інші допоміжні засоби. Приклади таких систем − Borland Pascal, Delphi, Borland C++, Microsoft Visual Basic та ін.

 

3.2. Файли, каталоги

Уся інформація в комп'ютері зберігається у файлах. Файл − це пойменована область на машинному носії, в якій знаходиться спеціальним способом організовані і логічно упорядковані дані (тексти програм, документи, малюнки та ін.). Кожен файл має ім'я, яке складається з двох частин: імені і розширення імені файлу, які відокремлюються при запису крапкою. Під час запису в MS-DOS ім'я файлу може містити від 1 до 3 символів. Під час запису в Windows підтримуються довгі імена файлів (до 255 символів), також допускається використання символів національних алфавітів (але тільки для імені, а не для розширення імені файлу).

Приклад запису імені файлу:

Документ.doc

ім'я розширення

Розширення імені файлу вказує на тип файлу:

· .com, .exe − файли, що виконуються;

· .bat − командні файли;

· .doc − файли Word документи;

· .txt − текстові файли;

· .с − програми на мові СІ;

· інші.

Іноді виникає необхідність виконати ту чи іншу дію з групою файлів, тоді використовують шаблони імен файлів. У шаблонах використовуються два спеціальних символи: * та ?.

* − позначає будь-яку кількість символів в імені або розширенні імені файлу.

? − позначає будь-який один символ в імені або розширенні імені файлу

Наприклад:

*.doc − ім'я файлу складається з будь-якої кількості символів та розширення doc (усі файли з поточного каталогу, що мають розширення doc);

Таня.* − файл з ім'ям Таня і будь-яким розширенням (Таня.doc, Таня.txt, Таня.exe);

* * − усі файли, будь-яке ім'я та будь-яке розширення;

Документ?.txt − файли, що містять текстові документи з ім'ям Документ та далі будь-яким символом (Документ1.txt, Документ2.txt, Документ@.txt).

Імена пристроїв:

А, В − накопичувач на гнучкому магнітному диску(дискеті);

C, D − накопичувач на жорсткому магнітному диску;

E − накопичувач на лазерному диску.

 

Каталог(папка) − це місце на диску, у якому зберігаються імена файлів, дані про їх розмір, дату і час створення та модифікації, інші папки. Іменуються каталоги аналогічно файлам, тільки без розширення.

Шлях − це спосіб опису місця розташування файлу на диску або в мережі. Щоб зазначити повний шлях до файлу, вводиться ім'я диска, двокрапка, зворотна скісна риска, потім перераховуються імена папок(каталогів) у порядку їх відкриття, розділяючи їх \, потім вводиться ім'я файлу.

С:\ім'я каталогу \ ім'я каталогу \...\ім'я файлу

 

Питання для самоконтролю студентів

1. Основні групи програмного забезпечення.

2. Операційні системи, їх види.

3. Означення файлу, каталогу.

4. Правило запису імені файлу.

5. Шаблони імені файлу.

6. Шлях до файлу.

4. Основи роботи з дисками

Вільне місце на диску

Для визначення вільного місця на диску треба виконати такі дії:

· у вікні «Мой компьютер» або «Проводник» вибрати диск, об'єм вільного простору якого потрібно визначити;

· на панелі інструментів виконати команду «Свойства», на екран буде виведено діалогове вікно з точними даними і діаграмою про використання дискового простору.

 

Форматування дискети

Щоб відформатувати дискету, треба виконати такі дії: · вставити дискету у дисковод А: ; · відкрити вікно «Мой компьютер» або «Проводник»;

Копіювання дисків

· на дискеті ДЖЕРЕЛО про всяк випадок заблокувати запис (відкрити віконце), вставити дискету у дисковод А: ; · відкрити вікно «Мой компьютер» або «Проводник»; · встановити курсор миші на піктограму диску А:, викликати контекстне меню, в якому обрати команду «Копировать…

Дефрагментація диска

Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стане фрагментованою. Тобто, кластери… Для дефрагментації диска необхідно виконати такі дії: · виконати команду «Пуск», «Программы», «Стандартные», «Служебные»;

Перевірка диска

Під час перевірки програма звертає увагу на: · пошкодження області жорсткого диска; · втрачені ланцюжки кластерів.

Відновлення інформації на диску

Для відновлення досить вибрати відповідну команду утиліти і дописати перший символ імені файла. Головне − чим швидше будуть виконані дії по…   Питання для самоконтролю студентів

Завантаження Paint

· на робочому столі двічі натиснути на піктограму Paint; · на робочому столі або у папці двічі натиснути на піктограму документа,… · командою «Пуск», «Програмы», «Стандартные», «Paint».

Збільшення розмірів області перегляду

• у меню «Вид» вибрати команду «Просмотреть рисунок» Малюнок буде займати всю область перегляду. Щоб повернутися в попередній режим, треба клацнути у будь-якому місці малюнка.

Можна збільшити область перегляду, забравши з екрана набір інструментів, палітру або рядок стану. Для цього треба зняти мітки з відповідних команд у меню«Вид».

Відображення і поворот малюнка або об'єкта

• виділити фрагмент, який потрібно відобразити або повернути;

• відкрити меню «Рисунок» і виконати потрібну команду;

• при виконанні команди «Отразить/повернуть» з'явиться діалогове вікно, у якому вибрати потрібну дію: «Отразить слева направо», «Отразить сверху вниз», «Повернуть на угол 90, 180, 270 градусов»;

• при виконанні команди «Растянуть/наклонить» з'явиться діалогове вікно «Растяжение и наклон», у якому ввести потрібні числові параметри.

Створення прозорих малюнків, на фоні яких видно текст або інші малюнки, задається в діалоговому вікні «Атрибути». Щоб зберегти прозорість у файлі малюнка, необхідно скористатися командою «Сохранить как... » і встановити тип файла GIF.

Малюнок з екрана

Щоб зняти малюнок з екрана, треба виконати такі дії:

• вивести на екран будь-яким засобом потрібний малюнок;

• натиснути і відпустити кнопку PrintScrn, зображення з екрана запишеться в буферну пам'ять;

• завантажити програму Рaint;

• виконати команду «Правка», «Вставить», на екрані з'явиться зображення малюнка із буферної пам'яті;

• обробити малюнок або його фрагмент вищеописаним способом.

Друкування малюнка

· щоб побачити, як буде виглядати надрукований малюнок, треба вибрати в меню «Файл» команду «Предварительный просмотр»;

· щоб задати розмір паперу, поля або змінити орієнтацію малюнка треба вибрати в меню «Файл» команду «Макет страницы»;

· у меню «Файл» вибрати команду «Печать». У діалоговому вікні, що відкриється, натиснути кнопку «ОК».

Збереження малюнка

• виділити фрагмент малюнка або весь малюнок; • у меню «Файл» обрати команду «Сохранить»; • у діалоговому вікні «Сохранить как... », що з'явиться, у полі «Имя файла» набрати ім'я файла;

Інформаційно-пошукова система

Інформаційно-пошукова система забезпечує: • задоволення інформаційних потреб користувачів; • вірогідність і несуперечність інформації, що зберігається;

Основні функції, що реалізуються СУБД

• забезпечення введення даних у комп'ютер. При цьому одночасно з введенням даних здійснюється перевірка їх правильності;

• видача інформації користувачеві на принтер або на екран у відповідності з його запитом;

• забезпечення декільком користувачам одночасного доступу;

• виконання найбільш необхідних видів обробки даних. Наприклад, сортування даних, пошук потрібного запису та ін. ;

• забезпечення цілості бази даних у разі машинних збоїв, при раптовому вимкненні електропостачання та в інших ситуаціях;

• внесення змін у спільну базу даних при одночасній роботі з нею багатьох користувачів.

 

Основні об'єкти бази даних

База даних традиційно містить чотири основних типи об'єктів:

• Таблиці (Таблицы) − основні об'єкти бази даних, у них зберігаються дані;

• Запити (Запросы) − призначені для вибору потрібних даних з однієї або кількох взаємозв'язаних таблиць;

• Форми (Формы) − призначені для введення, перегляду та коректування взаємозв'язаних даних у зручному вигляді;

• Звіти (Отчеты) − формування даних у зручному для перегляду вигляді і при потребі їх друкування.

 

Проектування бази даних

• визначити перелік даних, які будуть зберігатися в базі даних (наприклад, прізвища студентів, ім'я, предмети, оцінки); • визначити кількість і зміст таблиць для зберігання даних (краще застосувати… • визначити для таблиць назви полів, їх тип та ключові поля.

Створення «порожньої» бази даних

Перший спосіб не потребує особливих умінь та знань: користувачу пропонуються на вибір зразки (шаблони) баз даних з порожніми таблицями, формами та… Другий спосіб вимагає певних умінь та знань і дозволяє користувачу створити… Створення файла порожньої (без таблиць) бази даних та поступове створення її об'єктів дозволяє користувачу самому…

Приклад створення структури таблиць бази даних

• створення полів (ім'я поля, тип даних, опис і властивості); • збереження структури таблиці. Для створення структури таблиці у режимі Конструктора необхідно:

Первинний ключ

Ключів у таблиці може бути декілька. З них вибирається один (як правило, найкоротший у довжину), який буде надалі представляти (замінювати) кожний запис таблиці. Такий ключ називається первинним.

Наприклад, якщо в таблиці Учні за первинний ключ взяти Прізвище, то це означає, що не повинно бути учнів з однаковими прізвищами. Але ж прізвища можуть повторюватися. Доведеться доповнювати ключ ще й іменем. Первинний ключ стає довгим і незручним для використання. Оскільки первинний ключ служить не лише для того, щоб відрізняти один запис від іншого, але й для організації зв'язків між таблицями, доцільно включити в таблицю додаткове числове поле КодУчня, що не буде повторюватися в кожному запису, тобто буде первинним ключем.

Створення первинного ключа

• виділити потрібне поле (у нас КодУчня);

• виконати команду меню «Правка», «Ключевое поле» або натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів;

• зліва від імені виділеного поля з'явиться символ ключа як підтвердження того, що дане поле є ключовим.

Після заповнення всіх полів вікно конструктора набуде вигляду, що наведено на рис. 6.5.

Рис. 6.5. Створення первинного ключа

 

Зберігання структури таблиці

• у діалоговому вікні, що відкриється, ввести ім'я таблиці до 64 символів (з мовчазної згоди пропонується ім'я «Таблица 1»); • натиснути кнопку «ОК». За такою ж методикою створюються та зберігаються інші таблиці бази даних: Таблиця Предмети (табл. 6.2) та Таблиця…

Редагування таблиці

Змінювати структуру таблиці (назви і властивості полів) можна тільки в режимі Конструктор. Для редагування структури таблиці потрібно виконати такі… • відкрити потрібну таблицю, двічі натиснути на її значок; • перейти в режим Конструктора, натиснути на значок, що на панелі інструментів.

Копіювання і переміщення даних

Копіювання даних із одного поля в інше виконується так:

• виділити потрібне поле;

• виконати команду «Копировать» («Вырезать») з панелі інструментів або з контекстного меню;

• натиснути в полі, куди копіюються або переміщаються дані;

• виконати команду «Вставить».

Інформація з'явиться у новому полі і залишиться («Копировать») або зникне («Вырезать») у попередньому полі.

Відміна виконаних дій

Відміна дій виконується командами:

• щойно введені дані − клавіша Еsc;

• виконана дія − команда «Отменить» на панелі інструментів;

• всю інформацію в щойно введеному записі − команда «Правка», «Удалить запись»;

• всю інформацію в щойно збереженому записі − клавіші CTRL+Z.

Видалити запис можна тільки після введення всіх обов'язкових полів.

 

6.3. Зв'язування таблиць

Створення зв'язків між таблицями

• відкрити потрібну базу даних; • виконати команду меню «Сервис», «Схема данных» або натиснути відповідну… • у вікні «Добавление таблицы», яке з'явиться, послідовно виділяти назву таблиці і натискати кнопку «Добавить»;…

Виконання підстановок

Робиться це так: • відкрити базу даних; • виділити таблицю Успішність, виконати команду Конструктор;

Впорядкування (сортування) даних

  Впорядкування даних проводиться таким чином: • завантажити потрібну базу даних;

Пошук даних за зразком

• відкрити потрібну таблицю для проведення в ній пошуку даних; • встановити курсор на довільну комірку стовпчика, де буде проводитися… • виконати команду «Правка», «Найти» або натиснути кнопку «Найти» на панелі інструментів;

Пошук і заміна даних

• встановити курсор на довільну комірку стовпчика, де буде виконуватися пошук і заміна; • виконати команду «Правка», «Заменить» або у вікні для пошуку вибрати… • у поле «Образец:» ввести зразок для пошуку і заміни;

Створення фільтра

Впорядкування даних дозволяє розташувати записи в певному порядку, але не зменшує кількості тих, які доводиться переглядати. Більш зручним засобом… Є три види фільтрів: 1) фільтр за виділеним зразком − відбір даних, які містять у своєму складі виділений фрагмент;

Знищення фільтра

Перед створенням будь-якого фільтра потрібно впевнитись у тому, що для даної таблиці не встановлені умови фільтрації. Якщо на таблицю не накладено жодних умов відбору, то кнопка «Применить фильтр» (застосувати фільтр) буде неактивна (майже невидима). Для знищення фільтра необхідно на панелі інструментів виконати команду «Изменить фильтр», натиснути кнопку X «Очистить бланк» і потім натиснути кнопку «Применить фильтр». Після чого потрібно зберегти зміну структури таблиці, натиснувши кнопку «Сохранить». Фільтр, збережений з цією таблицею, буде знищено, а кнопка «Применить фильтр» стане неактивною.

 

Використання фільтра за виділеним зразком

• відкрити потрібну таблицю; • виділити елемент даних, за яким буде проводитись фільтрація; • виконати команди меню «Записи», «Фильтр», «Фильтр по выделению» або натиснути відповідну кнопку на панелі…

Використання простих фільтрів

• відкрити потрібну таблицю; • виконати команду «Записи», «Фильтр», «Изменить фильтр» або натиснути… • у вікні фільтра, що відкриється, будуть встановлені умови, задані для поточного фільтра.

Використання розширеного фільтра

Для створення розширеного фільтра необхідно: · відкрити потрібну таблицю; · виконати команду «Записи», «Фильтр», «Расширенный фильтр».

Збереження фільтра

Створені фільтри (за виділеним, простий, розширений) завжди зберігаються автоматично при збереженні таблиці. При повторному відкритті таблиці збережений фільтр є поточним і може бути виконаним командою «Записи», «Применить фильтр».

Якщо створюється новий фільтр, він замінює фільтр, що був збережений з цією таблицею.

 

 

6.6. Форми

 

Створення форми

Для створення форми можна скористатися одним із засобів після завантаження бази даних і переходу на вкладку «Формы»: · «Создание формы в режиме конструктора» · «Создание формы с помощью мастера»

Перехід в режим Конструктора

Перехід у режим Конструктора здійснюється за допомогою верхньої лівої кнопки панелі інструментів (для повернення назад виконувати команду «Вид», «Режим форми»).

 

Редагування форми

• відкрити потрібну форму, перейти в режим Конструктора; • для видалення поля (наприклад, КодУчня, яке заповнюється автоматично),… • для переміщення поля необхідно його виділити і, коли на ньому курсор миші набуде вигляду чорної руки, перетягти…

Оформлення форми

• відкрити потрібнуформу, перейти в режим Конструктора за допомогою верхньої лівої кнопки панелі інструментів; • змінити розмір вікна і форми, для чого встановити курсор миші на межу і при… • розширити область заголовка, для чого натиснути клавіші Сtrl+А, щоб виділити все, встановити курсор миші на…

Створення звіту

Найпростіше і з хорошим результатом можна використати майстер звітів, для чого виконуються такі дії: • перейти на вкладку «Отчеты» у потрібній базі даних; • виконати команду «Создание отчета с помощью мастера», відкриється вікно «Создание отчетов»;

Редагування і оформлення звіту

Для редагування звіту виконують такі дії:

· редагування і оформлення звіту виконується на вкладці «Отчеты» в режимі Конструктора за допомогою таких самих дій, що і для форми. Наприклад, для редагування заголовка Учні потрібно виділити текст і на панелі інструментів виконати потрібні дії;

· для збереження звіту натиснути кнопку «Сохранить» на панелі інструментів, закрити звіт кнопкою r.

 

Друкування звіту

Перед друком рекомендується використати режим попереднього перегляду, для цього натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів або обрати відповідну команду в меню «Файл». Для друкування звіту потрібно його відкрити і натиснути кнопку «Печать» на панелі інструментів або виконати команду «Файл», «Печать».

 

Обробка звіту за допомогою Word або Ехсеl

Для редагування, оздоблення і друкування звіту можна використати текстовий редактор Word або електронні таблиці Ехсеl, для чого потрібно виконати такі дії:

• відкрити потрібний звіт;

• у меню «Сервис» виконати команду «Связи с Оffiсе» «Публикация в МS Word («Анализ в МS Ехсеl »);

• виконати потрібну роботу за правилами відкритої програми.

 

 

6.8. Запити

Створення запиту

Доступ до інформації, що зберігається в базі даних, забезпечується за допомогою запитів. Запити дозволяють відібрати дані, які зберігаються в різних таблицях, а також здійснювати відбір згідно з заданими умовами. За своїми можливостями запити потужніші за фільтри, оскільки при фільтрації не можна заховати стовпчики, які не беруть участь у відборі інформації. Крім того, фільтри дозволяють відібрати та впорядкувати лише існуючі записи, вони не дозволяють створювати нові об'єкти.

Запити за своїм призначенням та результатами поділяються на:

• прості запити;

• запити з параметрами;

• перехресні запити;

• запити на зміну даних.

Запити на зміну даних розглядатись не будуть.

Створення простого запиту

• відкрити вкладку «Запросы» потрібної бази даних; • у вікні, що з'явиться, виконати команду «Создание запроса в режиме… • Вибрати послідовно таблиці (на «наведеному прикладі Предмети, Успішність, Учні) і ввести їх у запит натисканням…

Виконання і збереження запиту

Для виконання запиту потрібно на панелі інструментів натиснути кнопку «Запуск» або перевести запит у «Режим таблицы» натисканням кнопки «Вид». При натисканні на 6 відкривається три режими: «Конструктор», «Режим таблицы», «Режим SQL». Після виконання запиту кнопка «Вид» перетворюється в кнопку, натискання на яку приводить до повернення в режим «Конструктора запросов». Послідовне натискання цих кнопок дає зручну можливість оперативно переглядати результати виконання запиту.

Для збереження запиту необхідно виконати команду меню «Файл», «Сохранить» або натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів. Відкриється діалогове вікно «Сохранение», у якому потрібно ввести ім'я запиту і натиснути кнопку «ОК».

Запит з параметрами

· відкрити існуючий запит у режимі Конструктор; · у «Бланк запиту» в потрібному стовпчику в рядку «Условие отбора» ввести… · у діалоговому вікні, що з'явиться, ввести значення параметра (в нашому випадку прізвище Шевченко);

Створення перехресного запиту.

· створити новий запит у режимі Конструктора; · додати у запит таблицю Успішність, закрити вікно додавання таблиць,… · на панелі інструментів виконати команду «Запрос», «Перекрестный». У бланк запиту додадуться рядки «Групповая…

Типова структура експертної системи

Щоб створити запас необхідної інформації в даній області, фахівець з інженерії знань працює разом з експертом у даній області. Їхня робота полягає в… «Мозком» експертної системи є машина висновку. Це комп'ютерна програма, що… Процес розв’язання задачі називають логічним висновком.

Microsoft PowerPoint

Підготовка PowerPoint до роботи

 

Microsoft PowerPoint призначений для створення слайд-шоу та проведення електронних презентацій. Електронні презентації створюються для показу на комп’ютері і мають ряд переваг: у них можна включати анімаційні та звукові ефекти, добавляти відео. Слайдові презентації створюються для показу за допомогою проектора.

Запуск PowerPoint відбувається за допомогою команди Microsoft PowerPoint меню «Программы» Вікно PowerPoint має вигляд показаний на рис. 8.1.

 

Рис. 8.1. Головне вікно програми PowerPoint

 

Перший етап настроювання програми полягає в перегляді та, за необхідністю, зміні опцій у діалоговому вікні «Параметры».

 

 

Представлення інформації на екрані

PowerPoint надає можливість працювати і переглядати інформацію на екрані в різних режимах. Режим вибирається з урахуванням виду операцій, що… Основними режимами перегляду є: · звичайний режим;

Створення презентацій

 

Створення презентації за допомогою майстра автозмісту

 

Після натискання на кнопку PowerPoint з’являється головне вікно програми і діалогове вікно PowerPoint (рис. 8.5), програма пропонує створити порожню презентацію або створити презентацію за допомогою майстра автозмісту або шаблона презентації. При цьому пропонується також можливість відкрити файл існуючої презентації.

 

Рис. 8.5. Меню команд для вибору способу створення презентації

 

Розробники PowerPoint удосконалили майстер автозмісту (рис. 8.6) збільшили кількість пропонованих шаблонів, додавши нові шаблони різноманітного характеру з готовою анімацією. Розширилося коло тем презентацій які можуть бути створені за допомогою убудованих шаблонів: Майстер пропонує можливість створювати презентації для нарад робочих груп, фінансові звіти, рекламні буклети. Майстер також пропонує корисні поради з редагування презентації й організації слайдів.

Рис. 8.6. Майстер автозмісту

 

Обравши вид презентації та натиснувши на кнопку «Далее», відповідаючи на запитання та обираючи потрібні опції, автоматично буде створена презентація. Вона може виглядати, як показано на рис. 8.7.

 

Рис. 8.7. Презентація „Учебный курс”

 

Такий самий результат можна одержати, якщо створення презентації почати з вибору шаблона на вкладці «Презентации» діалогового вікна «Создать презентацию».

Презентацію, створену за допомогою майстра, можна змінити: відредагувати текст, додати малюнки, діаграми, змінити порядок проходження слайдів або додати нові слайди.

Створення презентації на основі існуючого Word-документа

Для створення нової презентації можна використовувати документи, розроблені в текстовому редакторі. Для цього необхідно виконати такі дії: · обрати команду «Открыть» меню «Файл»; · у списку «Тип файлов» діалогового вікна, що відкрилося, вибрати елемент «Все структуры» або «Все файлы»,

Створення презентації на основі шаблона оформлення

Хоча майстер автозмісту − прекрасний помічник при створенні презентації, у деяких випадках його можливостей недостатньо. Розглянемо можливість… Вибір шаблона оформлення Щоб розпочати створення нової презентації, потрібно активізувати команду «Файл». У результаті на екрані з'явиться…

Редагування та форматування презентації

Відформатувати будь-який об’єкт слайда можна, виділивши його та обравши потрібну команду в контекстному меню, як показано на рис. 8.10. Рис. 8.10. Приклад форматування слайду

Настройка анімації та часу

Для того, щоб добавити анімацію, необхідно виділити елемент на слайді та натиснути на кнопку «Добавить эффект», як показано на рис. 8.12.  

Вставка номера слайда та дати

Для того, щоб пронумеровати слайди презентації та додати в кожен слайд дату (поточну або дату створення), необхідно в меню «Вставка» обрати команду «Номер слайда», з’явиться вікно, як показано на рис.8.17.

В цьому вікні команда «Автообновление» дозволяє автоматично змінювати дату на поточну. Команда «Не показывать на титульном слайде» означає, що на першому слайді не будуть відображатись дата та номер слайда.

Рис. 8.17. Вікно встановлення номера та дати

 

Кнопка «Применить» застосує зміни до одного виділеного слайда, а кнопка «Применить ко всем» застосує зміни до всіх слайдів презентації.

Підсумковий слайд

В PowerPoint реалізована функція формування підсумкового слайда, корисна при створенні, наприклад, слайдів з порядком денним, розкладом ділових зустрічей або змістом презентації. Для створення підсумкового слайда використовується кнопка «Итоговый слайд» .

Ця кнопка знаходиться на панелі інструментів «Сортировщик слайдов» або «Структура», яка формує підсумковий слайд, використовуючи заголовки обраних слайдів.

Щоб створити підсумковий слайд у режимі сортувальника або в режимі структури необхідно виділити слайди, утримуючи натиснутою клавішу Shift, заголовки яких варто включити в підсумковий слайд та на панелі інструментів «Сортировщик слайдов» або «Структура» натиснути кнопку «Итоговый слайд». У результаті перед першим виділеним слайдом з'явиться новий слайд із маркірованим списком заголовків виділених слайдів.

Підготовка до проведення презентації

 

У PowerPoint існує три режими проведення презентації:

· Керований доповідачем. Доповідач одержує повний контроль над презентацією. Він може проводити її вручну або в автоматичному режимі, зупиняти для запису зауважень або дій, а також вести запис виступу під час презентації. Цей режим зручний для показу презентації на великому екрані або під час конференції.

· Керований користувачем. Слайди відображаються в окремому вікні зі спеціальними командами і меню, що надають користувачеві можливість самостійно керувати презентацією. Команди дозволяють виконати редагування, копіювання і роздрукування слайдів. Для переходу від слайда до слайда використовується смуга прокрутки. В цьому режимі можна також відобразити панель інструментів Web і переглядати інші презентації і документи, створені в додатках Microsoft Office 2000.

· Автоматичний. Презентація демонструється без доповідача. Доцільно створювати в цьому режимі презентації для показу на стенді фірми або в рекламному вікні. При підготовці автоматичної презентації варто зробити недоступними більшість засобів керування, щоб захистити її від змін. Після завершення автоматична презентація запускається повторно. Те ж саме відбувається при заміні слайдів вручну, коли який-небудь слайд залишається на екрані більше 5 хвилин.

При виборі способу показу презентації слід враховувати, де вона буде проводитися, яка ціль демонстрації і склад аудиторії. Щоб задати спосіб показу презентації, активізуйте команду «Настройка презентации» в меню «Показ слайдов», і у діалоговому вікні, що відкрилося, встановіть один з перемикачів: керований доповідачем (повний екран), керований користувачем (вікно), автоматичний (повний екран). Щоб забезпечити безперервну демонстрацію слайдів, необхідно ввімкнути опцію „безперервний цикл” до натискання клавіші Esc, як показано на рис. 8.18.

 

Рис. 8.18. Настройка презентації

 

У списку Колір малюнка визначається колір пера, що використовується для виконання записів на слайдах під час презентації.

З мовчазної згоди в області «Слайды» встановлений перемикач «Все». Доповідач може задати показ тільки деяких слайдів презентації, установивши перемикач «с… по…» і вказавши їхні номери у відповідних полях. Існує також можливість створення довільної демонстрації.

 

Питання для самоконтролю студентів

1. Підготовка PowerPoint до роботи.

2. Основні режими перегляду.

3. Створення презентації за допомогою майстра автозмісту.

4. Створення презентації на основі існуючого Word-документа.

5. Створення презентації на основі шаблона оформлення. Вибір шаблона оформлення.

6. Редагування та форматування презентації.

7. Настройка анімації та часу.

8. Вставка номера слайда та дати.

9. Створення підсумкового слайду.

10. Підготовка до проведення презентації.

Список рекомендованої літератури:

1. Глушаков С.В., МельниковИ.В., Персональный компьютер (учебный курс).− Харьков, “Фолио”, 1999. − 254 с.

2. Гуджій А.М., Коряк С.Ф., Самсонов В.В., Скляр О.Я., Архітектура, принципи функціонування та керування ресурсами IBM PC. − Харків, 2003.− 452 с.

3. Зарецька І.Т., Колодяжний Б.Г., Гуржий А.Н., Соколов А.Ю. Інформатика 10-11. − Київ: „Форум”, 2001.− 292 с.

4. Леонтьев В.П., Новейшая энциклопедия персонального компьютера. − Москва, “Олма-Пресс”, 2003 − 139 с.

5. Малясова Г.О. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навчально-методичний посібник. − Черкаси, 2001.− 85 с.

6. Пасько В., Колесников А. Самоучитель на персональном компьютере.−Киев: Издательская группа BNV, 2001. − 648 с.

7. Петров В.Н. Информационные системи. −Санкт-Питербург: „Питер”, 2002.− 247 с.

8. Симонович С.В., Евсеев Г.А., Алексеев А.Г. Специальная информатика: Учебное пособие. − Москва: АСТ-ПРЕСС: Инфорком-Пресс, 2001.− 480 с.

9. Таненбаум Э., Архитектура компьютера (4-е издание). − Питер, 2002. − 167с.

10. Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя (краткий курс). − Москва, «Инфра М», 1998. 198 с.

11. Шестопалов Є.А. Інформатика, базовий курс. Посібник, частина 3.− Шепетівка: „Аспект”, 2004.− 111 с.

 

Про автора

Ковальська Наталія Володимирівна −викладач Черкаського державного бізнес-коледжу. Закінчила математичний факультет за спеціальністю „Математика та інформатика” Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького (2001 р.). Викладає інформатику з 2001 року.

Навчальне видання

 

 

КОВАЛЬСЬКА Наталія Володимирівна

 

ІНФОРМАТИКА ТА КОМП’ЮТЕРНА ТЕХНІКА

Курс лекцій

 

Редактор Н. А. Азьмук

Комп’ютерний набір Н. В. Ковальська

Коректор А. М. Курінна

 

 

Підписано до друку 05.01.06 Формат 60х84 ¹/₁₆

Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 2,62 Тираж 100 прим. Зам. № 21

 

 

Видавництво ТОВ “Інтеграл-Техноімпекс”

18028, м. Чекраси, вул. Смілянська, 2

 

 

За довідками з питань реалізації

звертатись за тел. (0472) 64-05-15