З дисципліни Історія України Виконання самостійної та індивідуальної роботи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

КАФЕДРА ІСТОРІЇ

 

 

Методичні рекомендації

з підготовки до семінарських занять,

Виконання самостійної та індивідуальної роботи

з дисципліни «Історія України»

для студентів фізико-математичних,

Природничих та технічних напрямів підготовки

Денної форми навчання

 

 

Частина I

ПОЛТАВА, 2013

Методичні рекомендації з підготовки до семінарських занять, виконання самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни «Історія України» для студен­тів фізико-математичних, природничих та технічних напрямів підготовки денної форми навчання: У 2-х частинах. – Полтава: ПолтНТУ, 2013. – Ч. I. – 30 с.

 

Укладачі: І.М. Гавриленко, доцент, кандидат історичних наук;

С.М. Капко, магістр історії, асистент

 

 

Відповідальний за випуск:

В.В. Сажко, доцент, кандидат історичних наук

 

 

Рецензент: Н.І. Самойленко, доцент, кандидат історичних наук

 

Затверджено науково-методичною

радою університету

Протокол № ___ від _______ 2013 р.

 

Авторська редакція

 

Загальні зауваження

Стимулюванню систематичної самостійної роботи студентів упродовж усього семестру сприяє також розуміння вирішального впливу суми балів, одержаних за… Студентам варто пам’ятати, що загальній обсяг часу для вивчення будь-якого… Робочою програмою дисципліни «Історія України» передбачені такі види індивідуальної та самостійної роботи студентів: …

Основні види самостійної роботи студентів

2.1 Опрацювання лекційних матеріалів. Однією з форм навчальної роботи студентів денної форми навчання є самостійне опрацювання матеріалу лекцій за власним конспектом, який вівся під час прослуховування лекції, або за опорним конспектом, розробленим викладачем.

Конспект лекцій студента повинен бути акуратним, написаним в окремому зошиті чітким, розбірливим почерком. Теми, назви питань, визначення, ключові поняття необхідно виділяти, підкреслювати. Звичайно, важко встигнути належно оформити конспект під час лекції, тому він потребує подальшого ретельного до­опрацювання: розшифрування скорочень, уточнення окремих положень, що сту­дент робить, пригадуючи виклад лекції або використовуючи літературу. Лектор обмежений у часі, тому деякі питання можуть бути окреслені схематично, в за­галь­них рисах, наукові проблеми – тільки названі, для обґрунтування кон­цепції по­дані посилання на джерела. На всі ці моменти слід звернути ува­гу, обов’яз­ково вдаючись до літератури, рекомендованої викладачем. Тільки пов­ний, належним чином оформлений конспект лекцій допоможе студенту добре підготуватися до семінарського заняття, контрольної роботи, тестування чи іспиту.

Якщо з поважних причин студент пропустив лекцію, він повинен звер­ну­тися на кафедру в час консультацій викладача-лектора, отримати рекомендації щодо літератури та джерел і опрацювати тему самостійно.

2.2 Підготовка до семінарських занять. Семінар – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують власні виступи. Метою семінарських занять є розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи. Крім того, семінари спрямовані на прищеплення студентам необхідних умінь і навичок, розвиток їхнього наукового мислення, творчої самостійності та усного мовлення. Зокрема, досвід публічних виступів, участі в дискусіях формує у студентів почуття тактовності та коректності до опонентів під час суперечок.

На семінари звичайно виносяться найбільш складні й актуальні питання вітчизняної історії, які викликають підвищений інтерес фахівців, мають неоднозначне трактування в літературі, містять у собі предмет для наукової полеміки. Тому, самостійно вивчаючи окремі питання курсу вітчизняної історії, студентам не слід лякатися розбіжностей у підходах до висвітлення різними авторами одного й того ж питання. Важливо навчитися розрізняти концептуальні підходи різних дослідників, виділяти в них об’єктивні й суб’єктивні моменти, відрізняти аргументовані висновки від бездоказових.

До кожного семінарського заняття викладачами кафедри історії розроблено план, що містить 3–5 питань та список літератури, опрацьовуючи котру, студент знайде на них відповідь.

Підготовку будь-якого питання рекомендується починати з вивчення від­по­відного розділу одного з підручників з історії України. Це дасть можливість визначити місце даного історичного явища чи події в загальноісторичному контексті, проаналізувати його причини та наслідки. Склавши для себе загальну картину, бажано з’ясувати висвітлення питання в інших підручниках. Тільки після цього можна починати ознайомлення з першоджерелами, які реко­мен­до­вані в списку літератури, публікаціями в наукових виданнях, монографіями. Насамкінець варто звернутися до публікацій у пресі, котрі мають полемічний ха­рактер, що дозволить розширити погляд на розуміння проблеми, помітити сильні й слабкі сторони в її висвітленні та аргументації. Завершуючи опрацювання літератури, слід обміркувати причини одно- чи різноманітності підходів до вивчення питання, виділити концепцію, яка здається найбільш вірогідною та краще аргументованою і якої можна дотримуватись у подальшій роботі.

Готуючись до семінару, необхідно вести конспект, в якому робити виписки з літератури, занотовувати основні положення наукових концепцій, обов’язково зазначаючи назви статей чи книг і прізвища їх авторів.

Конспектування літератури не означає механічного переписування всієї рекомендованої статті або розділу підручника. Воно може мати такі форми:

§ текстуальне конспектування (дослівні виписки окремих місць, що мають най­­біль­­ше теоретичне значення і найточніше характеризують історичне яви­ще, подію), його застосовують при опрацюванні першоджерел, праць ви­датних учених, історичних діячів;

§ вільне конспектування (виклад думок автора своїми словами) – для загального опрацювання великих за обсягом наукових статей, розділів підручника, монографій;

§ змішане конспектування (окремі положення виписуються у формі цитат, інша частина тексту передається своїми словами).

На кожному семінарському занятті викладач на основі розроблених та затверджених кафедрою критеріїв оцінює підготовлені студентами виступи, враховуючи елемент самостійності у відповіді, активність у дискусії, уміння формулювати й відстоювати свою позицію, кількість опрацьованих джерел тощо, а також перевіряє ступінь опрацювання відповідних розділів підручника, якість позааудиторної підготовки студента.

2.3 Виконання індивідуальних завдань. Метою індивідуальних завдань, що враховують навчальні потреби та можливості кожного конкретного студента, є систематизація, узагальнення, закріплення та розширення теоретичних знань щодо історії України, її народу та державності, котрі студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Такі завдання створюють умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей тих студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи й творчої діяльності.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під ке­рів­ництвом викладачів. Це може бути підготовка рефератів, виступів на студентську чи загальноуніверситетську наукову конференцію, написання наукової статті або тез виступу, підготовка й участь у конкурсі студентських наукових робіт.

За бажанням студентів індивідуальні завдання творчого характеру можуть замінятися виконанням більш простих завдань «технічного» змісту, а саме: розробкою й виготовленням ілюстративних схем, порівняльних таблиць, пошуком і добиранням інформації з певної теми (зокрема з Інтернету) тощо.

2.4 Написання рефератів. Найбільш поширеною формою індивідуальних завдань є написання розгорнутих реферативних робіт (у формі реферату-до­по­ві­ді або реферату-огляду). Тематика рефератів визначається щорічно згідно з календарем історичних та пам’ятних дат й підбирається викладачем для кожного студента окремо, відповідно до його уподобань та наявності необхідних джерел і літератури.

Реферативна робота має бути виконана творчо, на належному науково-те­о­ре­тич­ному рівні. Готуючи реферат, студент повинен показати вміння самос­тій­но ана­лізувати спеціальну літературу з відповідного питання, зіставляти точ­ки зору різ­них авторів. Результати дослідження оформляються у вигляді стислого висновку.

Якщо текст реферативної роботи є простою компіляцією текстів із 1–2 підручників та навчальних посібників, без залучення монографій або журнальних статей, робота до захисту (участі в конкурсі) не допускається.

Реферативна робота повинна включати такі розділи: вступ, основна час­тина, висновки, використана література. Реферат може містити також додатки. Мінімальний обсяг для текстів, набраних на комп’ютері, 10–12 сто­рі­нок (при використанні шрифту Tіmes, розмірі шрифту – 14, інтервалі – 1,5 рядка, ширині всіх полів – 2,5 см).

Вступ складається з 1–2 стор., де обґрунтовується актуальність теми, фор­му­люються мета і завдання дослідження. В основній частині (8–10 стор.) по­да­єть­ся огляд літе­ра­тури з досліджуваного питання різних авторів, здійснюється іс­то­рич­ний аналіз питання, висвітлення теоретичних основ питання згідно зі скла­де­ним планом. Висновки (1–2 стор.) мають бути стислими, добре обґрунтованими, чітко сформульованими і містити основні результати роботи. Якщо в процесі виконання роботи використовувалася вели­ка кіль­кість інформаційного і до­від­ко­во­го матеріалу, його доцільно розмістити в до­дат­ку. До списку літе­ра­ту­ри вносять усі джерела, фактично використані у роботі над темою.

Вимоги до списку літератури

Список використаної літератури (книги, статті) подається в алфавітному порядку. Праці одного автора – в хронологічній послідовності.

Неодмінними елементами бібліографічного опису літератури є: прізвище та ініціали автора (авторів), повна назва, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Елементи опису розділяються відповідними умовними знаками (крапка, крапка і тире, дві крапки, крапка з комою, кома, навскісна риска, подвійна навскісна риска). Відсутність якогось із елементів опису позначається в квадратних дужках, наприклад [б. р.] (без року).

Обов’язковому скороченню підлягають такі слова і словосполучення:

1. Міста: Москва – М.; Ленінград – Л.; Санкт-Петербург – СПб.; Петербург – П.; Петроград – Пг.; Ростов-на-Дону – Ростов н/Д ; Київ – К.; Одеса – О., Харків – Х.; Тернопіль – Т.; Сімферополь – Сімф.

2. Місяці: січень – січ.; лютий – лют.; березень – берез.; квітень – квіт.; травень – трав.; червень – черв., липень – лип.; серпень – серп.; вересень – верес.; жовтень – жовт.: листопад – листоп.; грудень – груд.

3. Видавництва: Видавництво політичної літератури України – Політвидав України; «Наукова думка» – Наук. думка, «Вища школа» – Вища шк.; Видавництво Київського університету – Вид-во Київ. ун-ту; Издательство Московского университета – Изд-во Моск. ун-та і т.д.

4. Мова видання: англійська – англ., болгарська – болг., іспанська – ісп., італійська – італ., латинська – латин., російська – рос., турецька – турец, українська – укр., французька – фр., японська – яп. і т.д.

5. Види видавничої продукції: автореферат – автореф., альманах – альм., брошура – брош., бюлетень – бюл., вісник – вісн., газета – газ., дисертація – дис., довідник – довід., енциклопедія – енцикл., журнал – журн., зібрання (творів) – зібр., збірник – зб., каталог – кат., книга (книжка) – кн., монографія – моногр., підручник – підруч., покажчик – покажч., посібник – посіб., препринт – препр., репринт – репр., словник – слов.

ЗРАЗКИ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСАННЯ

Книги, монографії (до трьох авторів)

Дорошенко В. «Просвіта»: її заснування і праця: короткий історичний нарис. – Філадельфія: [б. в.], 1959. – 102 с.

Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. – К.: Основи, 1993. – 175 с.

Колективні монографії (чотири автори і більше), збірники статей

Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети / В.Астахова, К.Астахова, Є.Бондарєв та ін.; за заг. ред. М.Панова. – К.: Ін Юре, 2002. – 476 с.

Політична історія України: Посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.Танцюри. – К.: Академія, 2001. – 488 с.

Зібрання творів

Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: У 2-х т. – К.: Основи, 1995.

Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. 10. – К.: Наук. думка, 1998. – 408 с.

Окремі праці із зібрання творів, збірок одного автора

Вороний М. Лист до М.Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М.Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В.Мазного. – К.: Укр. пропілеї, 2002. – Т. 1. – С. 152–153.

Статті, окремі праці з тематичних збірників, матеріалів конференцій тощо

Грицак Я.Й. До генези ідеї політичної самостійності України // Ук­раїна: куль­турна спадщина, національна свідомість, державність. – К.: Наук. дум­ка, 1992. – Вип. 1. – С. 15–37.

Петренко Г.Є. Метафізика людини: від Г.Сковороди до релігійної фі­лософії ХХ століття // Тези доп. ІІ Харківських Сковороди­нів­сь­ких читань: «Націо­нальна філософія: сучасне, минуле та перспек­тиви». – Х., 1993. – С. 14–16.

Статті з журналів

Горєлов М. Дмитро Донцов: штрихи до політичного портрета // Укр. іст. журн. – 1994. – № 5. – С. 78–86; № 6. – С. 89–97.

Статті, інформація з газет

  Викладач, перевіряючи реферат, звертає увагу на такі моменти: − рівень оволодіння студентом матеріалами дослідженої теми (ступінь знайомства автора роботи з актуальним станом…

Способи поточного та підсумкового

Контролю знань студентів

Індивідуальна й самостійна роботи студентів регулярно контролюються, аналізуються та оцінюються викладачем. Перевірка виконання студентами відповідних завдань відбувається як під час аудиторних занять, так і на консультаціях, у формі тестування, письмових контрольних робіт, усного опитування, реферативних виступів на семінарських заняттях, індивідуальних співбесід, колоквіумів. Результати індивідуальної та самостійної роботи враховуються при виставленні атестаційної оцінки під час міжсесійного контролю та безпосередньо впливають на екзаменаційну оцінку.

Контроль знань студентів денної форми навчання у ПолтНТУ здійснюється за модульно-рейтинговою системою. Її запровадження спря­мо­ва­не на забезпечення ритмічності роботи студентів протягом семестру; сприяння рівномірному розподілу навчального навантаження; активізацію уваги студен­тів до предмета; мінімізацію самовільних пропусків занять; упорядкування самостій­ної навчальної діяльності студентів і, зрештою, зменшення напру­женості екзаменаційних сесій. Важливою рисою модульно-рей­тингової системи є більша об’єктивність оцінювання засвоєння матеріалу студентами, зведення до мінімуму суб’єктивних чинників.

Модульно-рейтингове оцінювання знань студентів із курсу «Історія України» передбачає кілька видів навчальної діяльності та відповідні форми контролю, зокрема:

§ опитування й оцінювання знань студентів під час семінарських занять;

§ оцінювання виконання студентами індивідуальних завдань;

§ перевірка й оцінювання якості виконання завдань для самостійної роботи;

§ міжсесійний контроль (атестація);

§ проведення і перевірка письмових контрольних робіт, тестування;

§ індивідуальні співбесіди;

§ семестровий екзамен.

Важливо усвідомити, що відповідь студента (на семінарському занятті, на тео­ре­тичні питання під час здійснення підсумкового контролю, тощо) має від­по­відати вимогам методологічних принципів історичної науки – об’єктивності та історизму. Водночас студент є цілковито вільним в оцінці історичних діячів, подій, явищ чи фактів. Його особисте ставлення, підкріплене необхідними аргументами, ніяк не відобразиться на оцінці відповіді викладачем.

Критерії конкретних оцінок:

§ оцінка «відмінно» – повна безпомилкова відповідь на питання, що демонструє глибокі знання програмного матеріалу, здобуті за підручниками, спеціальною та додатковою літературою, вільне володіння матеріалом, знання основних теорій, концепцій;

§ оцінка «добре» – тверді знання програмного матеріалу, здобуті за підручниками, спеціальною та додатковою літературою, знайомство з різноманіттям концептуальних, теоретичних підходів (допускаються несуттєві неточності);

§ оцінка «задовільно» – знання основного програмного матеріалу, здобуті за підручниками, труднощі у володінні ним за умов теоретичних, концептуальних суперечностей (можливі суттєві неточності, помилки);

§ оцінка «незадовільно» – прогалини в знаннях основного матеріалу або необ’єктивне чи антиісторичне висвітлення питань.

Розподіл балів за структурними модулями

Упродовж семестру студенту нараховуються бали за: § виступ на семінарському занятті – до 3 балів (відповідно до отриманої оцінки… § доповнення на семінарському занятті – 1 бал за кожний змістовний виступ (у сукупності за семінарське заняття студент…

Плани семінарських занять

Семінар № 1

1. Організаційно-методичні питання.

2. Види історичних джерел. Проблеми їхньої повноти й об’єктивності.

3. Історія та інші науки, що допомагають вивчати минуле людства: археологія, антропологія, етнографія, лінгвістика. Їхні пізнавальні можливості.

Ключові терміни та поняття

Історія: джерело історичне (письмове, усне, матеріальне), доісторична доба, історична пам’ять, історична свідомість, концепції історії України, методи історичних досліджень, методологія, політичні впливи на історичну науку, предмет історичної науки, принципи історичних досліджень.

Антропологія: антропогенез, типи викопної (первісної) людини (архантропи, палеоантропи – неандертальці, кроманьйонці).

Археологія: археологічна культура, археологічна періодизація (кам’яна доба: палеоліт, мезоліт, неоліт; мідно-кам’яна доба – енеоліт; доба бронзи, доба заліза). Етнографія: міфологія, народ, нація, етногенез, етнос.

Лінгвістика: діалекти, мовні системи, топоніми, етноніми.

Література

Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки: Навч. посіб. – К., 1995.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Вступ (детально), розділ 1 (оглядово).

Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

Давня історія України: У 2-х книгах / Кер. автор. кол. П.П. Толочко. – К., 1994. – Кн. 1. – С. 5–9; Кн. 2. – С. 5–69, 79–150, 198–205.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня істо­рія України: Курс лекцій. – К., 1992.

Ксерокопії на кафедрі

Вовк Т.А., Отрощенко В.В. Проблеми давньої та середньовічної історії України // Укр. істор. журн. – 1997. – № 2.

Пріцак О. Що таке історія України // Вісник Міжнародної асоціації україністів. – 1991. – № 1.

 

Семінар № 2

1. Концепції щодо походження та території формування слов’ян.

2. Відносини давніх слов’ян з індоіранськими (кіммерійці, скіфи, сармати), гер­мансь­кими (готи), тюркськими (гуни, болгари, авари, хозари) та фіно-угор­ськими народами.

3. Склавини й анти – предки українського народу. Соціально-економічний розвиток, суспільний устрій та культура східних слов’ян напередодні їх об’єднання у феодальну державу.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 1, 2.

Ключові терміни та поняття

Авари, автохтонне походження, анти, болгари, венеди, готи, гуни, держава, залізний вік, землеробство, міграційні теорії, міфологія, община, плем’я, руси, сармати, скіфи, склавини, слов’яни, угри, черняхівська культура, хозари.

Література

Археологія України: Курс лекцій: Навч. посіб. / За ред. Л.Л.Залізняка. – К., 2005.

Баран В.Д. Давні слов’яни. – К., 1998.

Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К., 1991.

Брайчевский М.Ю. Очерки истории украинского народа. – К., 1991.

Бунятян К. Давнє населення України. – К., 1999.

Бунятян К., Мурзін В., Симоненко О. На світанку історії. – К., 1998.

Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 1, 2.

Головацький Я. Виклади давньослов’янських легенд або міфологія. – К., 1991.

Грушевский М.С. Очерки истории украинского народа. – К., 1991.

Давня історія України: У 2-х книгах / Кер. автор. кол. П.П. Толочко. – К., 1994. – Кн. 1. – С. 5–9; Кн. 2. – С. 5–69, 79–150, 198–205.

Древние славяне и Киевская Русь. – К., 1989.

Етнографія України: Навч. посіб. / За ред. С.А. Макарчука. – Львів, 1994.

Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Первісна історія України: Навч. посіб. – К., 1999.

Залізняк Л.Л. Він склавинів до української нації. – 2-ге вид., доп. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 5–14.

Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К., 1994.

Котляр М.Ф. Русь язичницька: Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1993.

Крижицький С.Д. та ін. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998.

Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990.

Петров В.П. Етногенез слов’ян. – К., 1972.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993.

Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». – К., 2001.

Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1990.

Седов В.В. Происхождение и ранняя история славян. – М., 1979.

Седов В.В. Славяне: Историко-археологическое исследование. – М., 2002.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – К., 1992.

 

Семінар № 3

1. Проблеми походження Київської Русі. Норманська теорія та її критика в історичній літературі.

2. Етноніми «Русь» і «Україна». Проблема руської народності. Формування українського народу.

3. Значення Київської Русі, Галицько-Волинської держави та «Литовсько-Русь­кого князівства» в історії України.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 3, 4.

Ключові терміни та поняття

Боярство, Велике Князівство Литовське, Візантія, Волинська земля, Галицька земля, вождь, династія, експансія, етнічна неоднорідність, етнос, етногенез, етнонім, князь, князівство, колонізація, королівство, літопис, Литовські статути, Литовсько-Руське князівство, магдебурзьке право, магнати, Мала Русь, митро­по­лія, митрополит, монархія, монголо-татарська навала, народ, народність, нормани, норманська теорія, Південно-Західна Русь, писемна культура, племінний союз, плем’я, поганство, православ’я, релігійна реформа, релігія, Річ Посполита, родова община, руси, слов’яни, суспільство, суспільний устрій, удільне князівство, унія, феодалізм, феодальна роздробленість, хрещення, християнство, централізація, шляхта, язичництво, ярлик.

Література

Багринець В.М. Коли і як виникли назви Україна, українці. – Ужгород, 1997.

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2006. – С. 40–44, 50–64, 74–78, 88–100.

Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968.

Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 3, 4.

Древние славяне и Киевская Русь. – К., 1989.

Залізняк Л.Л. Він склавинів до української нації. – 2-ге вид., доп. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 15–89.

Історія України / За ред. В.А. Смолія. – К., 1997. – С. 22–26, 30–31, 35–40, 48–70.

Котляр М.Ф. Утворення Давньоруської держави. – К., 1993.

Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. – К., 1998.

Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – 180 с.

Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1992. – С. 75–92, 119–166.

Петров В. Походження українського народу. – К., 1992.

Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». – К., 2001.

Русина О. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998.

Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХII–ХIII вв. – М., 1982.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991. – С. 30–35, 42–43, 47–50, 53–54, 61–68, 70–72.

Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII–XIII вв. – К., 1980.

Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1996.

Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – К., 1999.

Толочко О., Толочко П. Україна крізь віки: Т. 4. Київська Русь. – К., 1998.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – К., 1992. – С. 342–349.

Чубатий М. Державно-правове становище українських земель Литовської держави під кінець ХІV ст. – К.,1991.

Шип Н.А. Дискусія про термін «Русь» // Укр. істор. журн. – 2002. – № 6.

Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.

Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України: 2-ге вид., перероб. та розширене. – К., 2005.

Ксерокопії на кафедрі

Вовк Т.А., Отрощенко В.В. Проблеми давньої та середньовічної історії України // Укр. істор. журн. – 1997. – № 2.

Думин С.В. Другая Русь (Великое княжество Литовское и Русское) // История Отечества: люди, идеи, решения. – М., 1991. – С. 76–126.

 

Семінар № 4

1. Проблема походження козацтва в історичній науці. Козацтво й Запорізька Січ – виразники і захисники інтересів українського народу, осередки формування його державності.

2. Визвольна війна 1648–1657 рр.: її причини, рушійні сили, характер і значення в соціально-політичній історії України.

3. Козацько-гетьманська держава України під проводом Б. Хмельницького.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 5, 6.

Ключові терміни та поняття

Березневі статті, Білоцерківський мир, військова демократія, визвольна війна, гетьман, Гетьманщина, Дике поле, Запорізька Січ, Зборівський мир, кіш, козак, козацька республіка, козацьке повстання, кошовий отаман, курінь, магнат, національно-визвольна війна, паланка, Переяславська угода, реєстр, Руїна, рушійні сили, слобода, Слобожанщина, старшина, старшинська рада, уходництво, характер війни, Хмельниччина, шляхта.

Література

Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К., 1995.

Антонович В.Б. Про козацькі часи в Україні. – К., 1991.

Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. – К., 1991.

Борисенко В., Заремба С. Україна козацька. – К., 1993.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 5, 6.

Гійом Левасер де Боплан. Опис України. Проспер Меріме. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Горбань В.І., Нагорна Т.В. Проблема походження козацтва в історичній науці. –Полтава, 1998.

Гурбик А.О. Виникнення Запорізької Січі (хронологічний та територіаль­ний аспект проблеми) // Укр. істор. журн. – 1999. – № 6.

Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині XVІІ – ХVIII ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. – К. – Запоріжжя, 1997.

Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI–XVIII ст. – К., 1966.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 83–140.

Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А.Смолій (відп. ред) та ін. – К., 2006–2007.

Козацькі Січі: нариси з історії українського козацтва ХVI–ХIХ ст. – К. – Запоріжжя, 1998.

Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 110–143, 155–169.

Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка. – К., 1992.

Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). – К., 1999.

Українсько-російський договір 1654 р.: нові підходи до історії міждержавних стосунків. – К., 1995.

Щербак В.О. Українське козацтво: Формування соціального стану (Друга половина ХV – середина ХVІІ ст.). - К., 2000.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3-х томах. – К., 1990–1993.

Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України: 2-ге вид., перероб. та розширене. – К., 2005.

Ксерокопії на кафедрі

Гуржій О.І. Про особливості українсько-російських взаємовідносин у середині XVІІ ст. (1654–1657 рр.) // Укр. істор. журн­. – 1992. – № 10–14.

Сисин Ф. Хмельниччина та її роль в утворенні модерної українсь­кої нації // Укр. істор. журн. – 1995. – № 4.

Степанков В.С. Українська революція 1648–1676 рр. у контексті євро­пейського революційного руху XVІ–XVІІ ст.: спроба порівняльного аналізу // Укр. істор. журн. – 1997. – № 1.

Яковлів А. Українсько-московські договори в XVІІ–XVІІІ віках і договір гетьмана Б. Хмельницького 1654 року // Укр. істор. журн. – 1993. – № 3.

Семінар № 5

1. Гетьман І. Мазепа в історії України. П. Орлик як продовжувач його справ.

2. Поява в Україні у другій половині XVІІ–XVІІІ ст. світської інтелігенції. Бунчукові товариші, військові канцеляристи, їх роль у формуванні української національної самосвідомості.

3. Початок національного відрод­ження. Дворянська інтелігенція І чвер­ті ХІХ ст. Діяльність масонських організацій. Малоросійське товариство. Декабристи.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 7, 8.

Ключові терміни та поняття

Бунчукові товариші, військова канцелярія, гетьман, дворянство, значкові товариші, інтелігенція, Києво-Могилянська академія, козацька старшина, Коло­мацькі статті, конституція, «мазепинці», нація, національна самосві­до­мість, Північна війна, політична еміграція, шляхта.

Література

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 7, 8.

Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. 3б. наук. праць / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2008.

Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII – першої половини XVIII сторіччя. – К., 1995.

Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996.

Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині XVІІ – ХVIII ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна. – К., 1999.

Декабристи в Україні. – К., 1971.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 141–201.

Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини (1760–1830). – К., 1996.

Крижановська О.О. Таємні організації в Україні (масонський рух у ХVIII – на початку ХХ ст.). – К., 1998.

Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – 2-е доп. вид. – Нью-Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001.

Павленко С.О. Іван Мазепа. – К., 2003.

Мацків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1657–1709. – Полтава, 1995.

Таирова-Яковлева Т.Г. Мазепа. – М., 2007.

Хижняк З.І., Маньківський В.К. Історія Києво-Могилянської академії. – К., 2003.

Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України: 2-ге вид., перероб. та розширене. – К., 2005.

Яковлєва Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років ХVII століття: Причини і початок Руїни. – К., 1998.

Ксерокопії на кафедрі

Опанович О. Урядовий апарат Гетьманщини // Урядовий кур’єр. – 1995. – 31 січ. – С. 12.

Опанович О. Урядові службовці Гетьманщини – українська інтелігенція XVІІІ ст. // Укр. істор. журн. – 1997. – № 2.

Семінар № 6

1. Зародження наприкінці XІX ст. перших революційних рухів. Діяльність народників. Братство тарасівців.

2. Створення РУП, її еволюція й розпад на нові партії. М. Міхновський і формування ідеології українського націоналізму.

3. Формування і діяльність партії есерів та анархістських організацій наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Роль терору в їхній політичній боротьбі.

4. Діяльність РСДРП на території України. Більшовизм та меншовизм як різні течії в РСДРП до жовтневого перевороту 1917 р.

5. Ліберальна ідеологія на початку ХХ ст. в діяльності українських та загальноросійських партій. Кадети.

Auml; До семінару має бути виконане завдання для самостійної роботи № 9.

Ключові терміни та поняття

Анархізм, більшовизм, буржуазно-демократична революція, демократична революція, есери, кадети, конституційна монархія, меншовизм, націоналізація, націоналізм, націонал-соціалізм, національно-визвольна революція, політична партія, РСДРП, РУП, соціалізація землі, соціалізм, соціалістична революція, течії народництва (пропагандистська, анархістська, змовницька), ТУП.

Література

Аврех А.Я. П.А.Столыпин и судьбы реформ в России. – М., 1991.

Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863–1914. – К., 1998.

Боровик М.А. Анархістський рух в Україні у 1917–1921 рр. // Укр. істор. журн. – 1999. – № 1. – С. 3–18.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділ 9.

Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України ХХ – початок ХХІ століття: Навч. посіб. / Голова редкол. В.А.Смолій. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 203–243.

Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX–XX століть: Соціально-політичний портрет. – К., 1993.

Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К., 1999.

Міхновський М. Самостійна Україна. – К. – Львів, 1991.

Новітня історія України (1900–2000): Підруч. / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 1: На зламі століть (кінець ХІХ ст. – 1917 р.) / Ю.А.Левенець, Л.П.Нагорна, М.С.Кармазіна. – К., 2002.

Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2002.

Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В.М.Литвин, В.А.Смолій, М.І.Шпаковатий. – К., 2002.

Україна в ХХ столітті: Зб. док. і матеріалів / Кер. авт. колективу А.Г.Слюсаренко. – К., 2000.

Україна: доба війн і революцій (1914–1920) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2003.

«Українське питання» в Російській імперії (кінець XIX – початок XX ст.): У 2-х частинах. – К., 1999.

Шип Н. Интеллигенция на Украине (XIX ст.): Историко-социологический очерк. – К., 1991.

Ксерокопії на кафедрі

Курас І., Турченко Ф., Геращенко Т. М.І. Міхновський: постать на тлі епохи // Укр. істор. журн. – 1992. – №№ 9–11.

Старинець О. Виникнення організацій конституційно-демократичної партії (партії народної свободи) в Україні (жовтень 1905 – лютий 1906) // Укр. істор. журн. – 1995. – № 6.

Шморгун П.М. З історії соціал-демократичних організацій України напередодні і в період першої російської революції (1903–1907 рр.): новий підхід // Укр. істор. журн. – 1990. – № 2.

Семінар № 7

1. Центральна Рада: шлях від автономізму до незалежності України.

2. Українська держава гетьмана П. Скоропадського: успіхи і прорахунки.

3. Директорія УНР. Розбіжності в поглядах В. Винниченка та С. Петлюри.

4. Зазіхання на українські землі російського більшовизму. Остаточне утвердження більшовицької влади в Україні.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 10, 11.

Ключові терміни та поняття

Більшовицький переворот, «воєнний комунізм», Генеральний секретаріат, громадянська війна, двовладдя, інтервенція, мілітаризація економіки, націоналізація, продрозкладка, Ради робітничих і селянських депутатів, революція (буржуазно-демократична, національна, соціальна, соціалістична), Тимчасовий уряд, Універсали Центральної ради, УНР, Установчі збори, Центральна рада, червоний терор.

Література

Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. – К., 1997.

Винниченко В. Відродження нації: У 3-х частинах / Репринтне видання. – К., 1990.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 10, 11.

Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996.

Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991. – С. 5–38, 121–133, 225–236.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 547–555.

Історія України ХХ – початок ХХІ століття: Навч. посіб. / Голова редкол. В.А.Смолій. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 244–296.

Історія України / За ред. В.А. Смолія. – К., 1997. – С. 219–252.

Карр Е. Большевистская революция 1917–1923. – М., 1990.

Конституційні акти України: 1917–1920. – К., 1992.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996.

Мироненко О.М. Світоч української державності: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995.

Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. – К., 1994.

Нагаєвський І. Українська державність у ХХ столітті. – К., 1996.

Новітня історія України (1900–2000): Підруч. / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917–1919 рр. – К., 1995.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 2: Революція в Україні: політико-державні моделі та реалії (1917–1920) / В.Ф.Солдатенко, В.Ф.Верстюк. – К., 2003.

Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2002.

Реєнт О. Українська революція. – К., 1996.

Рубльов О., Реєнт О. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К., 1999.

Україна в ХХ столітті: Зб. док. і матеріалів / Кер. авт. колективу А.Г.Слюсаренко. – К., 2000.

Україна: доба війн і революцій (1914–1920) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2003.

Україна: хроніка XX століття. Рік 1918. – К., 2005.

Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919. – К., 2005.

Україна: хроніка XX століття. Рік 1920. – К., 2005.

Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. – Т. 1. – К., 1996; Т. 2. – К., 1997.

Ксерокопії на кафедрі

Верстюк В. Українська революція: доба Центральної Ради // Укр. істор. журн. – 1995. – №№ 2, 5.

Гошуляк І. Про причини поразки Центральної Ради // Укр. істор. журн. – 1994. – № 1.

Новий погляд на проблему. Універсали Центральної Ради до Українського народу, на Україні й поза Україною сущого // Укр. істор. журн. – 1991. – № 8.

Семінар № 8

1. Ідеологічна боротьба в більшовицькій партії у 1920-х рр. Сталінський «великий перелом» 1929 р. та перехід до авторитарної диктатури.

2. Проблема індустріалізації в 1920-х рр. та її розв’язання в 1929–1939 рр.

3. Суцільна колективізація 1929–1933 рр. Причини і наслідки голодомору в Україні 1932–1933 рр.

4. Сталінський політичний терор в УСРР наприкінці 1920–1930-х рр.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 12, 13.

Ключові терміни та поняття

Адміністративно-командна система, геноцид, ГОЕЛРО, голодомор, індустріа­лі­за­ція, колективізація, комунізм, кооперація, культ особи, п’ятирічка, прод­розкладка, розкуркулення, СВУ, соціалізм, терор, тоталітаризм, централізація, шахтинська справа.

Література

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр.: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / У 2-х кн. – К., 1994.

Безотосний М.Г. Україна в добу сталінщини: історія опору. – К., 2002.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 12, 13.

Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки / Голова ред. ради В.А.Смолій. – К., 2003.

Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20–30-ті роки). – К., 1991.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 292–318.

Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-ті роки). – К., 1991.

Колективізація і голод на Україні (1929–1933): Збірник документів і матеріалів. – К., 1993.

Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.

Костюк Г. Сталінізм в Україні (генеза і наслідки). – К., 1995.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996.

Кульчицький С. Ціна «великого перелому». – К., 1991.

Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). – К., 1999.

Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. – Донецьк, 1996.

Нагаєвський І. Українська державність у ХХ столітті. – К., 1996.

Новітня історія України (1900–2000): Підруч. / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 3: Утвердження радянського ладу в Ук­раїні (1921–1938) / С.В.Кульчицький, Ю.І.Шаповал, В.А.Греченко та ін. – К., 2003.

Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2002.

Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ – НКВД. – К., 2008.

Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В.М.Литвин, В.А.Смолій, М.І.Шпакова­тий. – К., 2002.

Україна: міжвоєнна доба (1921–1938) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2003.

Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна. – К., 1992.

Ксерокопії на кафедрі

Кульчицький С. Між двома війнами (1921–1941 рр.) // Укр. істор. журн. – 1991. – № 8.

Кульчицький С. Особливості індустріалізації народного господарства УРСР // Укр. істор. журн. – 1989. – № 10.

Семінар № 9

1. Радикалізація національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у 20–30-х роках XX ст. й діяльність УВО та ОУН.

2. Ідеологія й політика ОУН у 1939–1941 рр. (до нападу Німеччини на СРСР).

3. Діяльність ОУН та УПА в роки фашистської окупації України (1941–1944 рр.).

4. Партизанський рух і підпілля під керівництвом КП(б)У в боротьбі проти фашизму (1941–1944 рр.).

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 14, 15.

Ключові терміни та поняття

Бандерівці, Друга світова війна, колабораціонізм, мельниківці, Мюнхенська змова, на­ціоналізм, нацизм, Організація Українських Націоналістів, пакт Молотова-Ріб­бен­тропа, партизани, підпілля, план «Барбаросса», план «Ост», радянізація, рух опору, сталінізм, теорія «інтегрального націоналізму», УВО, УПА, фашизм.

Література

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 13, 14.

Горєлов М. Дмитро Донцов: штрихи до політичного портрета // Укр. іст. журн. – 1994. – № 5. – С. 78–86; № 6. – С. 89–97.

Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України ХХ – початок ХХІ століття: Навч. посіб. / Голова редкол. В.А.Смолій. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 292–366.

Історія України: нове бачення / За ред. В. Смолія: У 2-х т. Т. 2. – К., 1998. – С. 309–311.

Касьянов Г. До питання про ідеологію Організації Українських Націоналістів (ОУН). Аналітичний огляд. – К., 2003.

Киричук Ю. Історія УПА. – Т., 1991.

Коваль М. Україна: 1939–1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К., 1995.

Коваль М. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945). – К., 1999.

Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). – К., 1999.

Кучер В.І., Чернега П.М. Україна в Другій світовій війні. – К., 2005.

Мірчук П. Українська повстанська армія 1942–1952. – Львів, 1991.

Новітня історія України (1900–2000): Підруч. / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000 (та наступні видання).

Нюрнбергский процесс: Сборник материалов в 2-х томах. – М., 1954.

Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / С.В.Кульчицький (відп.ред.). – К., 2005.

Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – К., 2005.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 4. Україна у Другій світовій війні (1939–1945) / В.І.Кучер, В.А.Гриневич, В.С.Коваль та ін. – К., 2003.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 5. Українці за межами УРСР (1918–1940) / В.П.Трощинський, А.А.Шевченко, Р.Г.Симоненко та ін. – К., 2003.

Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2002.

Преступные цели – преступные средства: Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР (1941–1944 гг.). – М., 1985.

Світлична В.В. Історія України: Навч. посіб. для студ. неісто­рич­них спе­ціальностей вищ. закл. освіти. – Вид 2-ге. – К. – Львів, 2002. – С. 195–197, 206.

Сергійчук В. ОУН–УПА в роки війни: Нові документи і матеріали. – К., 1996.

Сторінки політичної історії України. – К., 1990. – С. 210–246.

Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В.М.Литвин, В.А.Смолій, М.І.Шпаковатий. – К., 2002.

Україна: міжвоєнна доба (1921–1938) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2003.

Україна в ХХ столітті: Зб. док. і матеріалів / Кер. авт. колективу А.Г.Слюсаренко. – К., 2000.

Україна в Другій світовій війні (1939–1945) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2004.

Якушевский А.С. Советско-германский договор о ненападении: взгляд через годы // Страницы истории советского общества. – М., 1989. – С. 254–273.

Ярош Б. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30–50-ті роки XX століття. – Луцьк, 1995.

 

Семінар № 10

1. Розвиток України в період хрущовських реформ. Початок реформування сталінського тоталітаризму. Причини краху політики М. Хрущова.

2. Косигінські реформи другої половини 1960-х років в історії України.

3. Україна в умовах суспільно-політичного застою в СРСР. Русифікаторська політика Л. Брежнєва.

4. Дисидентський рух в УРСР. Творчість шістдесятників.

Auml; До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 16, 17.

Ключові терміни та поняття

Волюнтаризм, десталінізація, децентралізація керівництва, дисидентський рух, економічні реформи, командно-адміністративна система, лібералізація, міні­стерства, неосталінізм, права людини, правозахисний рух, ради народного господарства, реабілітація, русифікація, суспільна криза, суспільно-політичний застій, тоталітаризм, хрущовська «відлига», шістдесятники.

Література

Бажан О.Г., Данилюк Ю.З. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. XX ст.). – К., 2000.

Бажан О.Г., Данилюк Ю.З. Український національний рух: основні тенденції і етапи розвитку (кінець 1950-х – 1980-ті роки). – К., 2000.

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953–1985 рр. – Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950–1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. – К., 1996.

Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946–1980-ті рр.). – К., 1999.

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр.: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / У 2-х кн. – К., 1994.

Бойко О.Д. Історія України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2006. – С. 512–554.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 15, 16.

Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956–1987). – Х., 2003.

Історія України / За ред. В.А. Смолія. – К., 1997. – С. 341–359.

Історія України ХХ – початок ХХІ століття: Навч. посіб. / Голова редкол. В.А.Смолій. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю. Ко­роля. – К., 2002. – С. 387–411.

Історія України: нове бачення / За ред. В. Смолія. У 2-х т. – Т. 2. – К., 1998. – С. 341–353.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–80-х років. – К., 1995.

Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. – К., 1997.

Кульчицький С.В. Спроби реформ (1956–1964) // Укр. істор. журн. – 1998. – № 2.

Курносов Ю.О. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х рр. ХХ ст.). – К., 1994.

Лисяк-Рудницький І. Політична думка радянських дисидентів: Нариси історії нової України. – Львів, 1991.

Медведев Р. Н.С.Хрущов. Политическая биография. – М., 1990.

Нагаєвський І. Українська державність у ХХ столітті. – К., 1996.

Новітня історія України (1900–2000): Підруч. / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 6. Від тоталітаризму до демократії (1945–2002) / О.М.Майборода, Ю.І.Шаповал, О.В.Гарань та ін. – К., 2003.

Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2002.

Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В.М.Литвин, В.А.Смолій, М.І.Шпаковатий. – К., 2002.

Україна: два десятиліття «застою» (1966–1985) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2004.

Україна в ХХ столітті: Зб. док. і матеріалів / Кер. авт. колективу А.Г.Слюсаренко. – К., 2000.

Україна у першому повоєнному десятилітті (1946–1955) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2004.

Україна у другому повоєнному десятилітті (1956–1965) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2004.

Шаповал Ю.І. Хрущов М.С. в Україні. – К., 1990.

Ксерокопії на кафедрі

Дзюба І. «Просто була потреба у з’ясуванні гострих національних проблем...» // Голос України. – 1997. – № 158 (1658). – 23 серпня.

Курносов Ю. Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-ті – першій половині 60-х рр. // Укр. істор. журн. – 1990. – № 5.

Семінар № 11

1. Процеси формування політичної нації та громадянського суспільства в сучасній Україні.

2. Проблеми міжнародної інтеграції України в суперечностях світової глобалізації та антиглобалізму.

3. Формування багатопартійної системи. Сучасні суспільно-політичні рухи та політичні партії.

Auml; До семінару має бути виконане завдання для самостійної роботи № 18.

Ключові терміни та поняття

Антиглобалізм, глобалізація, інтеграція, консерватизм, лібералізм, народ, народність, націоналізм, національна / багатонаціональна держава, нація, політична партія, соціалізм, суспільно-політичний рух.

Література

Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох: Державотворчий процес 1985–1999 рр. – К., 2000.

Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. Глобальные трансформации и стратегии развития. – К., 2000.

Бойко О.Д. Україна 1991–1995 рр.: Тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). – К., 1996.

Бойко О.Д. Нариси з новітньої історії України (1985–1991 рр.): Навч. посіб. – К., 2004.

Василенко С. Європейський процес і Україна. – О., 1996.

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава, 2007. – Розділи 17, 18.

Галкин А.А. Глобализация и политические потрясения ХХІ века // Полис. – 2005. – № 4.

Гарань О.В. Убити дракона: з історії Руху та нових партій України. – К., 1993.

Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

Історія України ХХ – початок ХХІ століття: Навч. посіб. / Голова редкол. В.А.Смолій. – К., 2004.

Історія України: Документи. Матеріали: Посіб. / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 412–446.

Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. – К., 1997.

Литвин В.М. Украина: политика, политики, власть. – К., 1997.

Литвин В.М. Україна: хроніка поступу. 1991–2001. – К., 2001.

Нагаєвський І. Українська державність у ХХ столітті. – К., 1996.

Нариси з історії дипломатії України / За ред. В.А.Смолія. – К., 2001.

Новітня історія України (1900–2000): Підруч. / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Орлова Т.В. Історія сучасного світу (XV–XXІ ст.): Навч. посіб. – К., 2008. – С. 493–551.

Політична арена України. Дійові особи та виконавці / Відп. ред. В.Ф.Жмир. – К., 1994.

Політична історія України. ХХ ст. – Т. 6. Від тоталітаризму до демократії (1945–2002) / О.М.Майборода, Ю.І.Шаповал, О.В.Гарань та ін. – К., 2003.

Сакович В. Антиглобалізм: стан і перспективи // Політичний менедж­мент. – 2005. – № 1.

Сорос Д. Криза глобального капіталізму: Відкрите суспільство під загрозою: Пер. з англ. – К., 1999.

Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.

Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В.М.Литвин, В.А.Смолій, М.І.Шпакова­тий. – К., 2002.

Україна: від бюрократичної «перебудови» до народної революції (1985–1991) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2005.

Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2001.

Україна: утвердження незалежної держави (1991–2004) / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2005.

Україна: хроніка ХХ століття. Роки 1991–1995 / Авт. колектив: О.Ф.Андрощук, О.Г.Бажан, Г.Б.Басара та ін. – К., 2005.

Україна: хроніка ХХ століття: Роки 1996–2000 / Авт. колектив: О.Ф.Андрощук, О.Г.Бажан, Г.Б.Басара та ін. – К., 2005.

Україна в ХХ столітті: Зб. док. і матеріалів / Кер. авт. колективу А.Г.Слюсаренко. – К., 2000.

Україна в 2008 році: процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики / За заг. ред. Ю.Г.Рубана. – К., 2008.

Україна за роки незалежності. 1991–2001 / Кер. авт. колективу П.І.Гайдуцький. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К., 2001.

Питання для підсумкового контролю знань

2. Проблема походження людини, поява найдавніших людей на території сучасної України. Населення України за кам’яної доби. 3. Трипільська археологічна культура як ранньоземлеробська протоци­вілі­зація.… 4. Кочове населення степової України доби раннього залізного віку: кіммерійці, скіфи, сармати. Їх взаємодія з місцевим…

Зміст

1. Загальні зауваження .......................................................................................
2. Основні види самостійної роботи студентів ...............................................
2.1. Опрацювання лекційних матеріалів ......................................................
2.2. Підготовка до семінарських занять .......................................................
2.3. Виконання індивідуальних завдань ......................................................
2.4. Написання рефератів ..............................................................................
2.5. Вивчення матеріалу підручника ............................................................
3. Способи поточного та підсумкового контролю знань студентів ..............
4. Розподіл балів за структурними модулями .................................................
5. Плани семінарських занять ...........................................................................
6. Питання для підсумкового контролю знань ................................................