МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ

 

Рег. №

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Контрольні завдання до виконання семінарських занять

  з дисципліни «Філософія» для студентів 1 курсу напряму підготовки 6.050102 …    

Херсон 2012

Укладач: асистентСтарінська В.С., кількість сторінок 51.       Затверджено   на засіданні кафедри   …

ВСТУП

Філософія є одним із найбільш дієвих факторів культури, що справляють постійний і достатньо прямий вплив на науку. Кожна епоха, кожний народ, кожне покоління дивиться на історію суспільства і на історію розвитку філософської думки по-своєму, з позицій своїх проблем і проблем свого часу, тому філософія і філософські дисципліни знаходяться в постійному розвитку і не припиняють звертати на себе увагу. Тому, щоб майбутні фахівці ефективно працювали, їм потрібно вміти по-сучасному мислити, володіти сучасними знаннями і сучасними філософськими ідеями. Уважний аналіз історії розвитку філософської дисципліни дає змогу зрозуміти всю багатоманітність чинників історичного процесу, а також специфіку їх відображення у філософській самореалізації.

Предметом вивчення дисципліни є загальне в системі “світ-людина”, система поглядів на світ у цілому і на ставлення людини до цього світу.

 

1.1 Мета дисципліни:

s розкриття специфіки філософського осягнення універсуму, людини, історії, культури, науки, релігії;

s вивчення історії філософії та її органічної складової – історії української філософії, сприяння гуманізації освіти через засвоєння досягнень сучасної філософії, інформації про світ у цілому і ставлення людини до цього світу;

s вивчення комплексу принципів пізнання як загального методу пізнавальної діяльності;

s розвиток здібностей до логічного мислення, самостійного аналізу складних явищ суспільного життя, уміння пов’язувати загальнофілософські проблеми з розв’язанням завдань економічної теорії і практики;

s надання студентам знань з філософії як світогляду людини, або сукупності поглядів на світ в цілому та ставлення людини до цього світу, в розумінні онтологічних, гносеологічних, аксіологічних, соціальних проблем буття.

1.2 Основні завдання дисципліни:

s вивчення історії філософії та її органічної складової – історії української філософії, ознайомлення з найбільш відомими авторами філософських систем, їх головними працями;

s сприяння гуманізації освіти через засвоєння досягнень сучасної філософії, інформації про світ в цілому і ставлення людини до цього світу;

s вивчення комплексу принципів пізнання як загального методу пізнавальної діяльності;

s розвиток здібностей до логічного мислення, самостійного аналізу складних явищ суспільного життя, уміння пов’язувати загально філософські проблеми з розв’язанням завдань теорії і практики сучасного мистецтва;

s набуття вміння застосовувати здобуті знання для аналізу різноманітних суспільних явищ та в ситуаціях світоглядного вибору;

s подальше становлення і вдосконалення логічної і філософської культури студентів як фахівців і громадян демократичної України.

 

1.3 Основні знання, якими мають оволодіти студенти при вивченні дисципліни:

s предмет, структуру, категоріальний апарат і науковий статус філософії, етапи розвитку світової філософії, історію виникнення та розвитку вітчизняної філософської думки;

s основний зміст усіх розділів, напрямки історико-філософської думки, класичну і сучасну вітчизняну та світову філософію;

s особливості філософського способу мислення, основні філософські принципи та першоджерела;

s систему філософських категорій, типологію філософських систем, філософське вчення про розвиток, закони діалектики, мету і цінність людської життєдіяльності;

s причини глобальних проблем сучасності, соціально-екологічні наслідки глобалізації;

s форми і методи наукового пізнання, основний зміст пізнавальної діяльності, способи людського буття;

s студенти повинні формувати свою власну світоглядну та філософську позицію;

s застосувати набуті знання при аналізі загальних фахових проблем сьогодення;

s аналізувати і розуміти логічне та фахове знання як самоорганізовану систему.

1.4 Основні вміння і навички, якими мають оволодіти студенти при вивченні дисципліни:

s використовувати категоріальний апарат та рефлексивні навички, типологізувати результати спостережень, накопичувати необхідний для структурування обсяг розрізненого інформаційного матеріалу;

s структурувати інформацію;

s виявляти зв’язки між елементами інформаційного матеріалу; визначати наявність системи;

s установлювати типи та характеристики систем, встановлювати їх відповідність меті діяльності;

s синтезувати схеми функціонування оптимальної системи;

s встановлювати зв’язки між елементами оптимальної системи;

s здійснювати переведення ієрархічно структурованої інформації до вигляду синтетичної системної цілісності з теоретично визначеними правилами функціонування;

s розробляти практичні рекомендації щодо здійснення безпечної та ефективної діяльності;

s здійснювати діяльність; встановлювати ступінь істинності теоретично визначених правил.

1.5 Рекомендації для тих, хто вивчає курс «Філософія»:

s систематично вивчати лекційний теоретичний матеріал, з незрозумілих питань отримувати консультації лектора, викладачів кафедри;

s активно брати участь в семінарських заняттях;

s брати участь у проведені круглих слолів та наукових конференцій з філософської тематики.

РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ В ТЕМАТИЧНОМУ ПЛАНІ

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Оцінювання знань студентів з дисципліни здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Підсумкова оцінка студента… Контроль за опрацюванням теоретичних питань, що виносяться на самостійний… Модульна контрольна робота містить питання теоретичного характеру та тестові питання з матеріалу відповідного…

Розподіл балів з дисципліни

Поточний модульний контроль

Дисципліна «Філософія» складається з двох змістовних модулей, які передбачають написання двох модульних контрольних робіт, що, як правило,… У разі невиконання певних завдань поточного контролю з об’єктивних причин,… Збільшити суму отриманих балів студент може шляхом виконання завдань з переліку вибіркових видів самостійної та…

Переведення балів внутрішньої 100-бальної шкали оцінювання

В 4-бальну національну шкалу та 7-бальну шкалу ECTS

МОДУЛЬ 1

Семінарське заняття № 1

Тема: «ФІЛОСОФІЯ ЯК СВІТОГЛЯД, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУСПІЛЬСТВІ» Цілі та завдання заняття: визначити предмет та функції філософії, окреслити її…  

ПЛАН

1. Світогляд людини: історичні типи, структура. 2. Міфологія як історично перший тип світогляду. 3. Релігійний світогляд. 4. Предмет та функції філософії. Основне питання філософії. 5. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, мистецтва та релігії.

Теми доповідей та рефератів

1. Проблема науковості філософського світогляду.

2. Статус філософії та її взаємовідносини з іншими науками.

3. Філософія в системі культури.

4. Людина як вища цінність у системі філософського знання.

5. Філософія, її людські виміри і зміст (сенс).

Ключові поняття та терміни

Світогляд – форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює, оцінює світ, визначає своє місце у ньому. Це система принципів, знань, ідеалів, цінностей, надій, вірувань, поглядів на сенс та мету життя, які визначають індивіда або соціального суб’єкта та органічно вплітаються в його вчинки та норми мислення.

Світогляд – інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. У структурному плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми або рівні: світовідчуття, світосприйняття, світоспоглядання, світорозуміння та світобачення.

Міфологія (від грец. міф – оповідь та «логос» – слово, поняття, вчення) – форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку. Міф об’єднав у собі початки знань, релігійних вірувань, різних видів мистецтва, філософії.

Міф – це тип світогляду, при якому людина включена у Всесвіт, і досить слабо виділяє себе в ньому, нечітко розрізняє суб’єкт та об’єкт, тобто себе та світ.

Релігія (від лат. благочестя, набожність, святиня, предмет культу) – така форма світогляду, в якій засвоєння світу здійснюється через подільність на земний, природний, що відображається органами чуттів людини, та потойбічний – «небесний», надприродний і надчуттєвий світ. Релігія, на відміну від міфу, є типом світогляду, який розрізняє суб’єкт та об’єкт. Вона ґрунтується на вірі, прийнятті тих чи інших тверджень без сумніву і доведень. Для віруючої людини факт існування Бога, для прикладу, є безсумнівним, він не потребує доказів чи перевірки.

Містицизм – (від грец. таємний) – у широкому розумінні – визначення надприродної сутності явищ; у вузькому – релігійно-філософський світогляд, в основі якого є віра в можливість безпосередньо надчуттєвого та надрозумного спілкування людини з нематеріальним, духовним світом, Богом, духами тощо.

Філософія (від грец. phileo – люблю, sofia – мудрість, буквально – любов до мудрості (дехто трактує також як мудрість любові)) – форма духовної діяльності, спрямована на постановку, аналіз і вирішення сутнісних світоглядних питань, пов’язаних з формуванням цілісного погляду на світ і на місце у ньому людини.

Філософське вчення – завершена система поглядів того чи іншого мислителя.

Філософська школа – сукупність вчень, об’єднаних загальними ідейними основами, що зумовлює пряму передачу ідей від одних філософів до інших.

Філософська течія – сукупність вчень, об’єднаних спільними, хоча часом модифікованими, ідейними принципами, які належать як до однієї, так і до різних шкіл.

Філософський напрям – сукупність течій, що мають у своїй основі спільні ідеї.

Філософування – це автентична, неповторна активність, яка ні до чого іншого не зводиться, в якій бере участь все людське єство. Ця активність може виникати сама по собі або бути спричиненою (детонованою) різними чинниками, такими як прочитана філософська книга, життєва подія, щось побачене чи почуте, що може приводити свідомість (далеко не кожну) в специфічний філософський стан чи особливий настрій.

Рефлексія (від лат. обернення назад, відображення) – термін для позначення такої риси людського пізнання, як дослідження самого пізнавального акта, діяльності самопізнання, що дає змогу розкрити специфіку духовного світу людини, внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість.

Наука – соціально-значуща сфера людської діяльності, що спрямована на виробництво та систематизацію знань про закономірності існуючого засобами теоретичного обґрунтування і перевірки пізнавальних результатів для розкриття їх об’єктивного змісту.

Основне питання філософії – це питання про відношення свідомості до буття й духовного до матеріального, проблема цього відношення має два аспекти: 1) що первинне? 2) чи можна пізнати світ?

Матеріалізм – філософський напрям, який при вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне – вторинним.

Деалізм – філософський напрям, який при вирішенні основного питання філософії стверджує, що дух, свідомість, мислення, ідеальне є первинним, а буття, природа, матеріальне – вторинним.

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…

Семінарське заняття № 2

Цілі та завдання заняття: дослідити генезис світової філо­софії, акцентуючи увагу на космоцентризмі античної філософії, теоцентризмі –…

ПЛАН

1. Зародження та розвиток філософії Стародавнього Сходу (Стародавня Індія, Китай, Вавилон, Єгипет). 2. Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії. 3. Космологічно-онтологічний характер давньогрецької думки (мілетська школа, натурфілософія Геракліта, піфагореїзм, елейська школа). 4. Атомістичний матеріалізм (Левкіпп, Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар). 5. Софісти та їх роль в античній культурі. 6. Сократ і сократичні школи. 7. Система об’єктивного ідеалізму Платона. Вчення про «ідеї», погляди на суспільство та державу. 8. Вчення Аристотеля про субстанцію, душу, людину, теорію пізнання, державу і суспільство. 9. Основні філософські школи епохи еллінізму.

Теми доповідей та рефератів

2. Енциклопедичний характер систематизованих, філософсь­ких уявлень античних філософів. 3. Платонівська «ідеальна держава» і сучасність. 4. Раціональний зміст гегелівської діалектики.

Ключові поняття та терміни

Веди – збірник священних пісень та жертовних формул, урочистих гімнів та магічних заклинань, які використовувалися при жертвопринесенні. Всього таких вед чотири – Ригведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа.

Брахман – вища абсолютна реальність, абстрактна вища сила, яка інколи втілює частину своїх реалій у вигляді явищ.

Атман – одне з головних понять релігійно-міфологічної системи індуїзму. У ведичній літературі (Упанішадах) означає суб’єктивну, психологічну.

Ахімса – релігійно-етичний принцип (обов’язок) – незаподіяння зла живим істотам, характерне для індуїзму, буддизму та джайнізму.

Пуруша – вище духовне начало, вища душа, частиною якої є душа індивіда.

Дхарма – багатозначний термін, який позначає буддійську доктрину, буддійський закон та першоначала Всесвіту.

Карма (від санскрит. – дія, обов’язок, діяльність). У релігійно-філо­софських системах Стародавньої Індії – певна визначеність наперед людського життя (долі), мета якої – провести людину через випробування, щоб вона шляхом самовдосконалення досягла найвищої мети морального розвитку – мокші.

Нірвана (від санскрит. – згасання) – центральне поняття релігійної філософії буддизму та джайнізму, означає повне звільнення людської душі від безперервного потоку перевтілень, страждань (Сансари) та злиття з духовною першоосновою світу.

Увей – (кит. недіяння) – поняття релігійно-філософської системи даосизму, яке означає відсутність цілеспрямованої діяльності, що не співвідноситься з процесом природного світопорядку, у вузькому сенсі – уникнення будь-якої діяльності, що заважає досягненню Дао.

Небо – верховне божество та вище уособлення розуму, доцільності, справедливості та доброчинності. Претендуючи на спорідненість з Небом, китайські правителі почали називати країну Піднебесною, а себе – синами Неба. Для них ототожнення себе з Небом означало взяти на себе відповідальність за весь світ.

Концепція Іньян – поділ всього сущого на два начала – жіноче та чоловіче. Чоловіче начало (ян) асоціювалося з сонцем і всім світлим, яскравим, сильним. Жіноче начало (інь) було пов’язане з місяцем, з усім темним та холодним. Обидва ці начала тісно взаємопов’язані та гармонічно взаємодіють.

Дао (шлях) – загальний Закон і Абсолют. Дао панує усюди і в усьому, завжди і безмежно. Його ніхто не створив, але все, що відбувається, пов’язано з ним. Постійне і невичерпне воно дає початок і форму усьому сущому. Дао проявляється через свою еманацію – «де».

Космоцентризм (від давньогрец. «космос» – порядок, краса, влаштування) – розуміння Всесвіту як розумного та закономірно впорядкованого.

Стоїцизм – напрям давньогрецької філософії епохи еллінізму, який, зосереджуючись на етичних проблемах, проповідував незворушність, відсторонення від благ і радощів життя.

Скептицизм (від грец. той, що розглядає, досліджує) – філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів та ін.; давньогрецька філософська школа ІV-ІІІ ст. до н.е., яка сповідувала ці ідеї.

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник /… 4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

ПЛАН

1. Особливості середньовічної філософії. Реалізм та номіналізм. 2. Християнська апологетика. 3. Патристика. Вчення Августина Аврелія. Проблема співвідношення віри і розуму. 4. Схоластика. Філософська система Фоми Аквінського. Проблема універсалій. 5. Містика як провідний напрям середньовічної філософії.

Теми доповідей та рефератів

1. Перехід від класичної філософії до некласичної.

2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

3. Аналітична філософія.

4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.

5. Аврелій Августин – засновник християнської антропології.

6. Філософський містицизм.

7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії.

Ключові поняття та терміни

Теоцентризм – основна риса філософії епохи Середньовіччя, відповідно до якої реальністю, яка визначає все суще, є не природа і не людина, а Бог.

Аскетизм ( від грец. вправа, подвиг) – моральний принцип, сутність якого полягає у відмові життєвих благ, придушенні природних бажань з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

Віра – особливе ставлення до реальних або уявних об’єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теоретичного й практичного доведень.

Гріховність – релігійний термін, що означає природну неповноцінність людського буття, його внутрішню ущербність, що виявляється у відмові від духовної єдності з Богом і виборі зла.

Догмат (від грец. закон, правило, постанова) – в середньовічній філософії означає головне положення того чи іншого віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина).

Екзегеза – (від грец. витлумачую) – метод трактування біблійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма.

Есхатологія (від грец. кінцевий та вчення) – релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології).

Молитва – у монотеїстичних релігіях провідна форма словесного спілкування людини з Богом.

Патристика (від лат. падре – отець) – вчення отців церкви з тлумачення, обґрунтування християнства; форма філософії раннього Середньовіччя.

Апологетика (від давньогрец. захист вчення) – обґрунтування та захист християнського вчення; одна з форм філософії раннього Середньовіччя.

Схоластика (від грец. школа) – середньовічна форма філософії та її викладання; тип філософського мислення.

Томізм – офіційна філософська доктрина католицького християнства, що ґрунтується на вченні Томи Аквінського.

Одкровення – надприродне безпосереднє отримання істини, яке існує лише серед обраних людей у момент їхнього містичного просвітлення.

Провіденціалізм (від лат. – передбачення, провидіння) – релігійно-філософське розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога.

Теодіцея – (від грец. бог, справедливість, букв. “боговиправдання”) релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро.

Теологія – раціональна систематизація віровчення тієї чи іншої релігії.

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…

ПЛАН

1. Загальні особливості, напрями та антропоцентричний характер філософії епохи Відродження. 2. Гуманізм як світоглядний феномен Ренесансу. 3. Неоплатонічний напрям доби Відродження (М. Кузанський, Парацельс) 4. Натурфілософія Л. да Вінчі, М. Кузанського, Дж. Бруно, Г.Галілея. 5. Реформаційний напрям епохи Відродження (М. Лютер, Ж. Кальвін). 6. Проблема суспільства і держави в філософії Н. Макіавеллі. 7. Утопічні теорії доби Ренесансу (Т. Мор, Т. Кампанелла).

Теми доповідей та рефератів

1. Вихідні ідеї філософії Гуманізму та їх світоглядне значення.

2. Вплив ідей італійського гуманізму на духовні процеси в Україні.

3. Роль ренесансної філософії у формуванні європейської науки.

4. Віра і знання: проблема розмежування.

5. Наука і релігія: протистояння і точка дотику.

Ключові поняття та терміни

Християнська антропологія – релігійно-філософська концепція, згідно з якою людина є унікальним творінням завдяки своїй богоподібній сутності.

Гуманізм (від грец. людина, людське) – вчення, в якому визнається цінність людини як особистості, де блага людини – вищий та остаточний критерій.

Пантеїзм (від грец. пан – все, теос – Бог) – вчення про тотожність природи та бога, який розчинений у світі в будь-яких речах. Тут є елементи матеріалізму, частковий відхід від ортодоксального теїзму.

Секуляризація (від лат. світський) – процес звільнення різноманітних сфер суспільства, організацій, індивідуальної свідомості, діяльності та вчинків людей, соціальних відносин й інститутів від впливу релігії.

Креаціонізм (від лат. створення) – розуміння світу як результату Божого творіння.

Гілозоїзм (від грец. речовина, матерія та життя) – філософське вчення, згідно з яким уся матерія є одухотвореною і має здатність відчувати.

Реформація (від лат. перетворення, виправлення) – соціально-політичний рух в Європі ХVІ ст. проти феодалізму та католицької церкви, у вузькому розумінні – здійснення релігійних перетворень у дусі протестантизму.

Ресі (від грец. відбір, учення, школа) – релігійні вчення, течії, які перебувають в опозиції до панівної релігійної системи.

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…

ПЛАН

1. Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу. 2. Проблема методу пізнання. Емпіричний та раціоналістичний варіанти у творчості Ф. Бекона та Р. Декарта. 3. Послідовники емпіризму та раціоналізму (Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза, Г. Лейбніц). 4. Розвиток сенсуалістичної філософії. 5. Філософські ідеї епохи Просвітництва та їх сучасне значення.

Теми доповідей та рефератів

2. Мислення «здорового глузду» та його філософська оцінка. 3. Тлумачення пізнання в філософії Нового часу. 4. Філософія Нового часу про світобудову.

Ключові поняття та терміни

Емпіризм – метод та методологія пізнання, який заснований на досвідному дослідженні. Раціоналізм – вчення в теорії пізнання, відповідно до якого розум, думка… Сенсуалізм – вчення, яке визнає відчуття єдиним джерелом пізнання.

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001.– 408 с. 3. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник /… 4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001.– 448 с.

ПЛАН

1. Загальна характеристика класичної німецької філософії. 2. Гносеологічна система І. Канта. Особливості етичних поглядів І. Канта. 3. Й.Г. Фіхте про філософію як науковчення. Загальний принцип права. 4. Філософська система Г. Гегеля. Теорія діалектики. Концепція всесвітньо-історичного розвитку. 5. Філософія Е. Шлейєрмахера. 6. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха. 7. Філософія марксизму.

Теми доповідей та рефератів

1. Проблеми моралі у філософії І. Канта.

2. Естетика Гегеля.

3. Проблема людини у філософії Л. Феєрбаха.

4. Марксистсько-ленінська філософія: міф чи реальність?

Ключові поняття та терміни

Антропологізм – філософська концепція, згідно з якою поняття людини є основною світоглядною категорією та завдяки якій розробляється система уявлень… Апостеріорі (від лат. з наступного) – знання, що випливають з досвіду, тобто… Апріорі (від лат. з попереднього) – знання, що передують досвіду, незалежні від нього, із самого початку присутні у…

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001.– 408 с. 3. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник /… 4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001.– 448 с.

ПЛАН

1. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення. 2. Неокантіанство, неогегельянство. 3. Прагматизм. 4. «Філософія життя» як відхід від ідеалів раціоналізму. Концепція А. Шопенгауера. Філософія «волі до влади» Ф. Ніцше. 5. Підсвідоме та психоаналіз: З. Фрейд і неофрейдизм (К. Юнг, А. Адлер, Е. Фромм). 6. Персоналізм. 7. Феноменологія Гуссерля. 8. Проблема життя з точки зору екзистенціальної філософії. 9. Франкфуртська школа. 10. Структуралізм. 11. Герменевтика. 12. Філософія О. Конта і неопозитивізм. 13. Релігійна філософія ХХ ст.: неотомізм, тейярдизм. 14. Провідні тенденції сучасного розвитку світової філософії.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Перехід від класичної філософії до некласичної.

2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

3. Аналітична філософія.

4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.

5. Філософська антропологія: ідейні витоки та проблемне поле.

6. Філософський містицизм.

7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії

8. Філософія С. К’єркегора.

 

Ключові поняття та терміни

Дискурс (від лат. розмірковування) – логічно обґрунтоване судження; поняття, популярне в постструктуралізмі та комунікативній філософії. Антистієнтизм – філософсько-світоглядна концепція, прихильники якої піддають… Екзистенціалізм (від лат. існування) – ірраціональний напрям, одна з філософських течій ХХ-ХХІ ст. Своїм предметом…

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…

МОДУЛЬ 2

Семінарське заняття № 9-10

Тема: «ТРАДИЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ» Цілі та завдання заняття: визначити роль української філософії в розвитку…

ПЛАН

1. Міфоепічна свідомість давнього слов’янства. 2. Загальні особливості української філософії. 3. «Ве́лесова книга» – автентичний набуток української древньої історії і вселюдський атрибут українського національного безсмертя. 4. Філософські джерела та ідеї часів Київської Русі. 5. Відродження та Просвітництво в Україні у XV-XVIII сто­літтях. Філософські пам’ятники Давньої Русі. 6. Роль Києво-Могилянської академії в історії філософської думки України. 7. Формування і розвиток українського романтизму. «Філософія серця» Григорія Сковороди. 8. Проблема людини та нації в творчості Кирило-Мефодієвського товариства. 9. Філософські ідеї Тараса Шевченка. 10. Філософія серця П. Юркевича та його ставлення до матеріалізму Л. Фейєрбаха і М. Чернишевського. 11. Філософські погляди І. Франка, Лесі Українки, М. Драгоманова, С. Подолинського, М. Грушевського та їх вплив на формування національної самосвідомості українського народу. 12. Внесок П. Куліша, Д. Донцова, В. Липинського у розробку філософії української національної ідеї. 13. Розвиток суспільно-політичних ідей в українській філо­софії XIX століття. 14. Світоглядно-філософська ситуація в радянській і пострадянській Україні.

Теми доповідей та рефератів

2. Християнство і філософія у Київській Русі. 3. «Український дух» філософії Г. Сковороди. 4. Філософські принципи «Кобзаря» Т. Шевченка.

Ключові поняття та терміни

Кордоцентризм – певна світоглядна орієнтація на внутрішній світ людини, «філософія серця» (де серце – емоційно-вольова сутність людини). Екзистенціалізм– заглибленість філософського аналізу у внутрішнє буття людини,… Ісихазм (від грец. внутрішній спокій, безмовність, зречення) – містична течія, що виникла у Візантії (набула поширення…

Література

2. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1991. 3. Донцов Д. Націоналізм. – Лондон; Торонто, 1996. 4. Історія філософії України / Хрестоматія. – К, 1993. – 553 с.

Семінарське заняття № 11

Тема: «ПРОБЛЕМА БУТТЯ. ДУХ І МАТЕРІЯ: МЕЖА ПРОТИЛЕЖНОСТІ (ОНТОЛОГІЯ)» Цілі та завдання заняття: виявити особливості проявів філософського мислення у…

ПЛАН

1. Основні категорії онтології. 2. Поняття буття світу, субстанції як вихідних категорій. 3. Проблема співвідношення духу (свідомості) та матерії. 4. Рух як спосіб існування матерії. Види руху. 5. Простір і час – форми буття матерії. Основні властивості простору і часу.

Теми доповідей та рефератів

1. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу.

2. Категорія буття: смисл та специфіка.

3. Проблематичність людського буття.

4. Буття і небуття. Буття і сутність.

5. Еволюція філософських уявлень про субстанції світу.

6. Сучасна наука про системну організацію матерії.

Ключові поняття та терміни

· «перша природа», тобто об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від суспільства; сукупність природних умов існування людського… · «друга природа» – сукупність штучних матеріальних умов існування… Буття соціального – система суспільних процесів, яка створюється різноманітними відносинами, які виникають між людьми…

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…

Семінарське заняття № 12

Тема: «СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПРИРОДА, СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА (ОНТОЛОГІЯ)» Цілі та завдання заняття: осягнути складність та фундаментальність проблеми…

ПЛАН

1. Виникнення і природа свідомості. 2. Свідомість – вища форма відображення дійсності. Сутність та функції свідомості. 3. Визначальна роль соціальності в еволюції свідомості. 4. Творчий характер свідомості. Самосвідомість. 5. Ідеальне в змісті свідомості. Свідомість і мова. 6. Структура індивідуальної і суспільної свідомості.

Теми доповідей та рефератів

2. Проблема «діалогу» людини і комп'ютерних систем. 3. Інформаційна взаємодія як генетична передумова свідо­мості. 4. Свідомість як необхідна умова відновлення культури.

Ключові поняття та терміни

Відображення – всезагальна властивість матеріальних об’єктів, яка проявляється як зміна, реакція, зліпок будь якого предмету чи явища, які… Свідомість – спроможність людини відтворювати дійсність у ідеальній формі.… Діяльність – форма активного, творчого ставлення людини до оточуючого світу та самої себе з метою таких змін,…

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

Семінарське заняття № 13

Тема: «ДІАЛЕКТИКА: ПРИНЦИПИ, ЗАКОНИ, КАТЕГОРІЇ (ОНТОЛОГІЯ)»   Цілі та завдання заняття: обґрунтувати світоглядне та ме­тодологічне значення основних законів діалектики; виявити…

ПЛАН

1. Різноманітність способів філософствування (діалектика, метафізика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм тощо). 2. Діалектика та метафізика як основні альтернативні спо­соби філософського осмислення буття. 3. Загальні закони діалектики та їх роль в осмисленні про­цесу розвитку. 3.1 Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні. 3.2 Закон єдності та боротьби протилежностей. 3.3 Закон заперечення заперечення. 4. Універсальні зв'язки буття та категорії діалектики. 5. Альтернативи діалектики.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Діалектика як теорія розвитку.

2. Софістика та еклектика – альтернативи діалектики як логіки.

3. Догматизм та релятивізм – альтернативи діалектики як теорії пізнання.

4. Категорії діалектики як універсальні форми мислення.

5. Світоглядне та методологічне значення законів діалектики.

6. Діалектика Гегеля.

Ключові поняття та терміни

Взаємодія – це поняття, що відбивають процеси взаємовпливу різних об'єктів один на одного, зміна їхнього стану, взаємоперехід, а також породження… Відношення – це поняття, що виражає одну з форм, момент взаємозв'язку всіх… Закон – істотний, стійкий, повторювагний, внутрішній, об'єктивний і необхідний зв’язок предметів і явищ.

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004. – 736 с.

 

Семінарське заняття № 14

Тема: «ПРОБЛЕМА ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ФІЛОСОФІЇ (ГНОСЕОЛОГІЯ)» Цілі та завдання заняття: поглибити уявлення про особливості духовних…  

ПЛАН

1. Поняття пізнання та його змістові складові. Основні принципи пізнавальної діяльності. 2. Види пізнання та їх взаємозв'язок. 3. Рівні та форми пізнання. 4. Класифікація методів наукового пізнання. 5. Проблема істини в пізнанні. Діалектика абсолютної та відносної істини.

Теми доповідей та рефератів

1. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

2. Основні принципи сучасної наукової гносеології.

3. Діалектика суб’єкта і об’єкта як проблема сучасної філо­софії.

4. Взаємозв’язок логіки та інтуїції.

Ключові поняття та терміни

Агностицизм – вчення, що заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності. Суб’єкт пізнання – реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю,… Об’єкт пізнання – це те, на що спрямовується на основі практики пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання…

Література

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с. 3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.:… 4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар,…

Семінарське заняття № 15

Тема: «ОСОБИСТІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ (АНТРОПОЛОГІЯ)»   Цілі та завдання заняття: увійти в саме ядро філософської проблематики та замкнути усі попередні теми на єдино…

ПЛАН

1. Уявлення про філософську антропологію та її проблематику. 2. Природа та сутність людини. Людина як біопсихосоціальна істота. 3. Людина, індивід, особистість. Типи особистості. 4. Соціальна роль. Умови успішного виконання соціальних ролей. 5. Потреба, інтерес, ціннісна орієнтація особистості. 6. Смерть, безсмертя та проблема смислу життя.

Теми доповідей та рефератів

1. Людина як вільна істота. Свобода, вибір, цінності.

2. Людське існування та його сенс. Життєва позиція особи­стості.

3. Філософське розуміння власності.

4. Формування біоетичного світогляду: аспекти методології.

5. Соціальні норми як фактор виливу суспільства на осо­бистість.

6. Воля та розум.

 

Ключові поняття та терміни

Антропогенез – виділення людини з тваринного світу. Соціогенез – становлення суспільства. Ендогамія – внутрішньошлюбні зв’язки.

Література

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с. 3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.:… 4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар,…

Семінарське заняття № 16

Тема: «ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ СУСПІЛЬСТВА ЯК СИСТЕМИ, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ (СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ)» Цілі та завдання заняття: осмислення суспільства як якісно особливого прояву…

ПЛАН

1. Поняття суспільства, його структура і функції. Суспільство і соціум. 2. Соціальні якості та соціалізація. Природа і суспільство. 3. Основні сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок. Суспільні відносини. 4. Людина і суспільство: основні аспекти взаємодії. 5. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація». 6. Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їхнього розвитку.

Теми доповідей та рефератів

2. Теорія суспільно-економічних формацій. 3. Філософія історії та історична наука: спільні риси і відмінності. 4. Регресистський напрямок філософії історії і проблема «кінця історії».

Ключові поняття та терміни

Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють і пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб. Суспільне виробництво – це категорія для позначення виробництва самої людини,… «Життєва сила» – це ті фізичні і духовні можливості людей, які використовуються ними для виробництва і відтворення…

Література

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

4. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.

Семінарське заняття № 17

 

Тема: «СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС (СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ)»

Цілі та завдання заняття: осмислення суспільного прогресу виходячи із лінійної та циклічної концепцій історичного часу, виявлення основних рушійних сил розвитку суспільства; знайомство із провідними ідеями прогресу у філософії.

ПЛАН

1. Поняття прогресу. Лінійна та циклична концепції історичного часу. 2. Соціальний прогрес: цивілізації та формації. Теорії локаль­них цивілізацій. 3. Рушійні сили розвитку суспільства. Проблема суб’єкта історично­го процесу. 4. Натуралістичний історизм. 5. Ідея прогресу у філософії Ж. Кондорсе. 6. Футурологія. Концепція О. Тоффлера.

Теми доповідей та рефератів

1. Проблема рушійних сил суспільного розвитку в сучасній соціальній філософії.

2. Роль еліти та видатних особистостей в історичному процесі.

3. Основні тенденції розвитку соціально-етнічних спільнот.

4. Національна свідомість і світогляд.

5. Спадкоємність поколінь і розвиток суспільства.

 

Ключові поняття та терміни

Рушійні сили суспільного розвитку – це діяльність людей, соціальних груп і прошарків, соціальних спільнот, в основі якої лежать певні інтереси і яка… Суб’єктом суспільного розвитку є, насамперед, особистість, яка виступає в… Науковий прогноз – вірогіднісне судження про майбутнє, що опирається на спеціальні наукові дослідження.

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…

Семінарське заняття № 18

 

Тема: «ПРОГРЕС І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ (СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ)»

Цілі та завдання заняття: увійти в саме ядро питання глобалізації суспільства; показати проблематичність різного роду прогресів та водночас їх складність, багатовимірність, невичерпність; окреслити коло майбутніх перспектив розвитку суспільства в цілому.

ПЛАН

1. Глобалізація суспільства. 2. Концепції К. Поппера, І. Лакатоса, Т. Куна. 3. Науково-технічний прогрес і мораль. 4. Прогрес в медицині і моральний аспект його рецепції. 5. Перспективи розвитку суспільства. 6. Співвідношення науково-технічного, соціального і духовного прогресу в сучасну епоху.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Глобалізація і національний суверенітет.

2. Поняття про прогрес в добу Просвітництва.

3. Прогрес і мораль.

4. Рушійні сили прогресу.

5. Діалектика розвитку процесів етносуспільного буття.

 

Ключові поняття та терміни

Науково-технічний прогрес (НТП) – поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток всіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на… Однією із стадій або форм НТП, коли він набуває динамічного стрибкоподібного… «Глобальні проблеми» (від лат. «глобус», земля, земна куля) – найбільш важливі і настійні загальнопланетарні проблеми…

Література

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с. 3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний… 4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528…