Тема 2. Виробництво і його основні чинники

Тема 2. Виробництво і його основні чинники

План

 

1. Сутність і структура суспільного виробництва.
2. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
3. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок.
4. Технологічний спосіб виробництва.
5. Ефективність виробництва, її сутність.
6. Економічні показники.
7. Соціальні показники.
8. Форми організації суспільного виробництва:натуральне і товарне.
9. Економічні і неекономічні блага

 

1.Сутність і структура суспільного виробництва

 

Суспільне виробництво є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини. Це основа життя і джерело прогресивного руху людського суспільства, розвитку всієї людської цивілізації.

Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, не­обхідних для їх існування та розвитку.

Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні ознаки (рис. 5.1).

По-перше, виробництво завжди виступає як суспільне виробництво. Воно, починаючи з первіснообщинного суспільства, здійснюється як сумісний суспільно-кооперативний процес з участю великої кількості людей. Існування виробництва, в якому бере участь лише відокремлена особа так само безглуздо, як існування і розвиток мови без спілкування людей, що спільно живуть і спілкуються між собою.

В будь-якому суспільстві індивідуальні виробники тільки ззовні виступають незалежними та ізольованими один від одного. Реально ж суб'єкти господарювання об'єднані взаємними зв'язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв'язків, що базується на суспільному поділі праці, відображає єдиний економічний організм під назвою суспільне виробництво. Окремий виробник, вирваний із цієї системи взаємозв'язку, не може бути "справжнім" виробником, що відповідає його економічній природі.

По-друге, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва.

По-третє, суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспільство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати. А будь-який процес виробництва, що розглядається в неперервному потоці його відновлення, є в той же час процесом відтворення. Відтворювальний аспект суспільного виробництва включає чотири стадії (фази) щодо створеного суспільного про­дукту: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання.

По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об'єктивних економічних законів.

Найважливішими елементами процесу виробництва у будь - якому суспільстві є праця, предмети праці, засоби праці (рис. 5.2).

Праця - свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

 

Праця виступає як процес функціонування робочої сили.

Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Іншими словами, робоча сила - це здатність до праці, а праця є процесом функціонування робочої сили.

Предмети праці - всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.

 

Матеріальне і нематеріальне виробництво.

Оскільки результатом процесу суспільного виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, то структурно воно поділяється на дві великі… Суспільне виробництво має і галузеву структуру (рис. 5.4). У нематеріальному виробництві особливе місце належить духовному виробництву: праця художника, скульптора, письменника,…

Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв’язок.

 

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови - фактори виробництва.

Фактори виробництва - це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

  Працяяк фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних…

Технологічні способи виробництва - етапи людської цивілізації

На сучасному етапі розвитку людства йде процес розгортання технологічної революції. Значення її виходить далеко за сутр технологічні рамки.… Соціальні системи не можуть бути байдужими до змін у технологічному базисі… Технологічний спосіб виробництва (ТСВ) - це історично визначений спосіб поєднання різних компонентів у системі…

Ефективність виробництва, її сутність,економічні та соціальні показники.

Сучасна економічна теорія і світова практика господарювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов'язані одне з одним, проте не тотожні.

Економічне зростання - це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва - категорія, яка характеризує віддачу результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини.

Ефективність -це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об'єктивний процес функціонування економіки, що набув рис економічного закону.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва (рис. 5.9).

Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.

У найзагальнішій методологічній формі економічна ефективність суспільного виробництва визначається як співвідношення "результати-витрати" за формулою:

 

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; екологоефективність (рис. 5.10).

З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками.

Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу.

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.

 

Трудомісткість - це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.

Фондовіддача - це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.

 

Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Капіталомісткість — це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:

Де К_Q — капіталомісткість продукції; К — обсяг капіталовкладень; Q-приріст обсягу виробленої продукції.

 

Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб'єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою:

Е = Е0- (А+В+С),

де Е0 – загальноекономічний ефект суб‘екта господарювання;а – вартість природоохоронних заходів; В – втрати від пошкодження природного середовища; С – вартість природних ресурсів.

Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.

 

Показники соціальної ефективності виробництва

Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети - служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини (рис. 5.11).

Рівень життя - це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період.

Прожитковий мінімум-це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини,… Законом України прожитковий мінімум на 2011 р. на одну особу встановлено в… Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

Форми організації суспільного виробництва:натуральне і товарне.

Форма суспільного виробництва — це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство (рис. 5.12).

Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробника ми.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.

В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв'язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.

Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.

Які причини зумовили виникнення і функціонування товарного виробництва, товарних відносин?

По-перше - наявність суспільного поділу праці, за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або на певних видах діяльності. Там, де немає суспільного поділу праці, не може бути і товарного виробництва, товарно-грошових відносин. Без поділу праці, без якісної диференціації трудової діяльності виробників обмін результатами їхньої праці буде економічно безглуздим, оскільки всі вони будуть виробляти одні й ті самі види продуктів.

По-друге - наявність економічного відособлення виробників з благ як власників. Економічною основою відокремленості господарюючих суб'єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім і інші форми власності (колективна, акціонерна, змішана та інші). Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто якщо товаровиробник водночас є і товаровласником. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик, що,де,коли,скільки,виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність сильно визначеного економічного інтересу суб'єкта і свободу вибору ним господарської діяльності.

Таким чином, дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва - наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення виробників

Розрізняють два типи товарного виробництва:просте і розвинуте.

Просте товарне виробництво було першою суспільною формою товарного господарства. Воно характеризується приватною власністю,єдністю працівників із засобами виробництва,базується переважно на власній праці. Продукт належить безпосередньо його виробнику. Обмін товарів носить випадковий,епізодичний характер. Схематично просте товарне виробництво виглядає таким чином: Т1-Т2. Його кінцева мета – задоволення особистих потреб товаровиробника. При цьому частина вироблених у суспільстві продуктів спрямовується безпосередньо на особисте споживання, решта – на ринок. Просте товарне виробництво є обмеженим, дрібним,розрізненим та анархічним. Воно регулюється в основному традиціями і господарями- панами. Ринок нерозвинутий,обмінюються головним чином звичні товари (золото,раби, продукти харчування, тканини,посуд, примітивні знаряддя праці). Відсутні ринки землі, робочої сили,валюти і т.д.

За цих умов «робити гроші» вважалося непристойною, гріховною справою, про що стверджував ще Аристотель. Багатство належало тим,хто мав привілеї і було наслідком скоріше не виробництва, а могутності правителя. З часом, коли з‘являється можливість отримувати все більшу масу додаткового продукту, товарне виробництво поступово набуває капіталістичного характеру.

Просте товарне виробництво - це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.

На відміну від простого капіталістичне товарне виробництво є розвинутим і постійно прогресує. Воно характерне для індустріальної стадії економічного зростання. Назва походить від капіталу (головний) – сукупності виробничих відносин, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші,об‘єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, тобто привласнення частини чужої неоплачуваної праці. Основних засобів виробництва фактично позбавлені наймані працівники. Вони змушені через це продавати свою робочу силу.

Формула розвинутого товарного виробництва: Т1 – Г – Т2, коли економічні зв‘язки обміну набули форми товарно-грошових відносин на ринку.

Розвинута форма товарного виробництва - це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

Ринкова економіка - одна з вершин суспільної цивілізації геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядні історичній перспективі. Тому економіка, яка відкидала необхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносні відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала себе на саморуйнування, як це трапилося з командно-адміністративною економікою в колишніх соціалістичних країнах. Тому вихід із кризи й економічний розвиток України полягає у створені розвинутої ринкової економіки, інтегруванні її у світове ринкове господарство.

 

Економічні і неекономічні блага

  Благо взагалі - це здатність предметів задовольняти потребам людини. Неокласична школа приділяє особливу увагу розмежуванню економічних благ і неекономічних благ. Це розмежування…

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення і покажіть відмінності між матеріальним і нематеріальним виробництвом. Що таке « духовне виробництво»?

2. Охарактеризуйте основні риси натурального і товарного виробництва.

3. Які умови виникнення товарного виробництва?

4. Як ви розумієте економічну відокремленість товаровиробників?

5. Які загальні риси і відмінності простого і розвинутого товарного виробництва?

6. Назвіть основні фактори виробництва і розкрийте їхній взаємозв‘язок.

7. Розмежуйте поняття «економічне зростання» й « ефективність виробництва.

8. Назвіть економічні і соціальні показники ефективності виробництва та спосіб їхнього розрахування.